Ринок часнику в Україні. Проблеми та перспективи розвитку

Анотація

Мета статі – здійснити огляд ринку часнику в Україні, встановити основні проблеми, оцінити можливості виробництва та визначити напрями підвищення ефективності на перспективу. Методи. Для досягнення поставленої мети у процесі роботи використовували методи: математико-статистичний, групування, абстрактно-логічний, діалектичний метод пізнання. Результати. Розглянуто сучасний стан виробництва часнику в Україні. Встановлено частку цієї культури у загальних посівних площах і валовому виробництві овочів, наведено дані щодо розміщення виробництва часнику в різних природно-кліматичних зонах України та окремих категоріях господарств. Визначено причини, що стримують ефективний розвиток цього сегменту овочевого ринку, до яких належать: застосування застарілих технологій та практична відсутність інновацій; недостатня кількість необхідних потужностей для доробки, фасування, зберігання і переробки, відсутність професійного брендингу та ефективної інфраструктури, низький розвиток агрологістики. Викладено загальну стратегію і пріоритетні напрями наукового забезпечення виробництва часнику у перспективі в умовах інтеграційних процесів. Висновки. Проведений аналіз виробництва овочевих культур в Україна свідчить, що частка «часникового» сектору в загальних площах посіву овочів становить 5%, а у валових зборах – біля 2%. Загальний дефіцит обсягів виробництва часнику до науково-обґрунтованих норм споживання складає 2,6 тис. тонн. Встановлено, що основне виробництво часнику в Україні зосереджено у Західному, Центральному та Північному регіонах. Найбільше скорочення обсягів виробництва відбулося у Південному та Східному регіонах України, які перебувають на тимчасово окупованих територіях України або де велися бойові дії. Подальший розвиток виробництва часнику в Україні необхідно спрямовувати шляхом високоінтенсивного виробництва на основі впровадження нових високопродуктивних сортів і гібридів, з високими смаковими показниками та науковим супроводом. При цьому у перспективі необхідне технічне переоснащення галузі овочівництва, розвиток систем інформаційного забезпечення, створення служб маркетингу та розвиток інфраструктури ринку.