Отримання біокомпосту за попередньою обробкою сировини ЕМ-препаратами
Анотація
Компостування – один із найбільш поширених мето- дів сумісної утилізації відходів рослинницької та тва- ринницької галузей. Застосування прогресивної тех- нології сумісного компостування гною великої рогатої худоби та відходів вирощування продукції рослинни- цтва із застосуванням мікробних препаратів дозво- лить отримати біокомпост. Його основною перевагою перед іншими компостами є дешевизна. Окрім цього, використанням даної технології можна вирішити низку екологічних проблем. Мета наших досліджень – розро- бити технологію спільної утилізації відходів рослинни- цтва та тваринництва з використання мікробіологічних препаратів. Методи. Для проведення досліджень із вермикультивування і вермикомпостування була при- готовлена серія органічних субстратів, що містять різні види органічних відходів тваринництва та рослинни- цтва: солома ячмінна, солома пшенична, кукурудзяна дробина, а також рідкі екскременти ВРХ, видалені за допомогою гідрозмиву. Кожна з перелічених вище органічних решток була змішана із гноївкою (рН – 5,8) у співвідношенні 1 : 1. Усі органічні компоненти (крім торфу) попередньо були подрібнені до пастоподібного стану. Результати. Аеробне компостування з коротким терміном перебігу біохімічних процесів, де відходи тва- ринництва і рослинництва вивозяться на спеціальний гідроізольований майданчик, обладнаний системою перфорованих труб для подачі повітря та відведення інфільтрату. Відходи складуються в кагати пошарово, з обов’язковою обробкою кожного шару мікробіологіч- ним препаратом – ЕМ Біоактив або ЕМ Компост. Перебіг мікробіологічних процесів розкладу та знеза- раження компостної суміші інтенсифікується заміщен- ням облігатних мікроорганізмів органічного наповнювача факультативними препарату. Періодично контролю- ються температура, вологість і вміст СО2 в кагаті. У разі дотримання всіх технологічних вимог після завершення компостування об’єм кагату зменшиться на 40–60%. Процентне коливання залежить від виду наповнювачів, які використовувалися. Рекомендована норма внесення готового продукту становить 3–10 тонн на гектар, залежно від гранулометричного складу ґрунту та ступеня його гумусованості. Завдяки використанню ЕМ-препаратів компост абсо- лютно безпечний у санітарно-епідеміологічному плані, адже не містить патогенної мікрофлори та позбавлений неприємного запаху, може використовуватись у різних галузях сільського господарства. Висновки. Технологія компостування з отриманням ЕМ-компосту аеробним способом є ресурсозбережувальною технологією, адже не потребує великої кількості машин і обладнання. ЕМ-компост – це запорука екологічної стабільності регі- ону та держави загалом завдяки отриманню якісних та сталих врожаїв, підвищенню рентабельності тварин- ницької галузі.
Посилання
2. Гаврилюк В., Бортнік А., Августинович М. Ефективність використання осаду стічних вод як добрив на дерново-підзолистих ґрунтах. Агроекологічний журнал. 2018. № 1. С. 65–71.
3. Евилевич А., Евилевич М. Утилизация осадков сточных вод. Ленинград : Стройиздат, 1988. 248 с.
4. Абрамович О. Оцінка післядії впливу ферментованого органічного добрива на врожай та якість зерна вівса. Наукові праці інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків. Київ, 2013. Вип. 17. Т. II. С. 22–24.
5. Гаценко М. Компостування органічної речовини. Мікробіологічні аспекти. Сільськогосподарська мікробіологія. 2014. № 19 (1). С. 11–20.
6. Архипченко И. Оптимизация процесса компостирования и влияние биокомпостов на урожай. Агрохимический вестник. 2001. № 5. С. 22–25.
7. Архипченко И. Получение высококачественных компостов. Экология и промышленность России. 2000. № 5. С. 16–19.
8. Доспехов Б. Методика полевого опыта (с основами статистической обработки результатов исследований). 5-е изд., доп. и перераб. Москва : Агропромиздат, 1985. 351 с.
9. Ковальов М., Михайлова Д. Ферментація відпрацьованих грибних блоків ЕМ‑препаратами для отримання компосту. Сучасний стан науки в сільському господарстві та природокористуванні: теорія і практика : матеріали Міжнародної наукової інтернет‑конференції, м. Тернопіль, 20 листопада 2019 р. Тернопіль, 2019. С. 110–113.