Наукові основи технології вирощування жита озимого

Анотація

загальнопрМета. Проаналізувати літературні джерела вітчизняних та зарубіжних науковців, щодо впливу технології вирощування на урожайність жита озимого та провести огляд перспективних ідей щодо підвищення урожайності даної культури. Методи. Синтез, аналіз, порівняльний метод. Результати. В статті наведено результати аналізу даних літературних джерел щодо особливостей вирощування жита озимого. З’ясовано, що жито є цінною культурою та має значний потенціал розвитку в Україні, особливо в районах, де обмежений обробіток озимої пшениці через ґрунтово-кліматичні умови, що дозволяє віднести цю сільськогосподарську культуру до групи культур найменшого ризику при її вирощуванні. Основні посівні площі під житом зайняті диплоїдними сортами й гібридами, та на незначних площах вирощують тетраплоїдне жито. Встановлено, що сучасні сорти та гібриди характеризуються високою урожайністю, стійкістю проти вилягання, хвороб та шкідників. Максимальне розкриття потенціалу жита озимого відбувається за умов дотримання всіх елементів технології вирощування даної культури. За рахунок інтенсифікації землеробства та використання високопродуктивних сортів можна підвищити врожайність на 1 т/га і більше. Крім підвищення урожайності, сучасні сорти та гібриди також підвищують якісні показники вирощеної продукції: вміст білка та вуглеводів у зерні. Висновки. Ефективне вирощування жита озимого можливе за умов гармонійного поєднання в системі ґрунтово-кліматичного потенціалу зони таких елементів, як: підтримання рівня родючості ґрунту, дотримання сівозміни і обрання кращих попередників, правильний вибір сорту чи гібриду, дотримання строків сівби та норми висіву, забезпечення збалансованої системи живлення та підтримання фітосанітарного стану агрофітоценозу.