Scientific basis of winter rye cultivation technology
Abstract
Goal. To analyze the literary sources of domestic and foreign scientists regarding the influence of cultivation technology on the yield of winter rye and to conduct an overview of promising ideas for increasing the yield of this crop. Methods. Synthesis, analysis, comparative method. Results. The article presents the results of the analysis of data from literary sources regarding the peculiarities of winter rye cultivation. It is found that rye is a valuable crop and has a significant potential for development in Ukraine, especially in areas where the cultivation of winter wheat is limited due to soil and climatic conditions, which allows this agricultural crop to be classified as one of the crops with the lowest risk in its cultivation. Main rye planting areas are occupied by diploid varieties and hybrids, while tetraploid rye is cultivated on minor acreage. It has been established that modern varieties and hybrids are characterized by high yield potential, resistance to lodging, diseases and pests. The maximum disclosure of the potential of winter rye occurs under the conditions of compliance with all elements of the technology of cultivation this crop. Due to the intensification of agriculture and the use of high-yielding varieties, it is possible to increase the yield by 1 ton per hectare or more. In addition to increased yields, modern varieties and hybrids also increase the quality indicators of the grown products: the content of protein and carbohydrates in grain. Conclusions. Effective cultivation of winter rye is possible under the conditions of a harmonious combination in the system of the soil and climatic potential of the zone such elements as: maintaining the level of soil fertility, observing crop rotation and choosing the best predecessors, the correct choice of variety or hybrid, observing the sowing dates and sowing norms, ensuring a balanced nutrition system and maintaining the phytosanitary state of agrophytocenosis.
References
2. Лука М. Агрокліматична оцінка тепло- і вологозабезпеченості озимого жита в районі станції Кременець Тернопільської області. Матеріали студентської наукової конференції Одеського державного екологічного університету: 23–26 квітня 2018 р. С. 17.
3. Журавель С. В. Сучасні органічні технології вирощування жита озимого в короткоротаційній сівозміні зони Полісся. Sciences of Europe. № 109. 2023. С. 4. DOI: 10.5281/zenodo.7560267
4. Манько К. М. Урожайність та якість зерна жита озимого залежно від елементів технології вирощування в умовах східної частини Лісостепу України: автореф. дис… канд. с.-г. наук: Xарків. 2011. 20 с.
5. Жнива-2023: В Україні намолочено 33,7 млн тонн зернових та олійних культур. Міністерство аграрної політики та продовольства України. URL: https://minagro.gov.ua/news/zhniva-2023-v-ukrayininamolocheno-337-mln-tonn-zernovih-ta-olijnih-kultur (дата звернення: 23.10.2023).
6. В Україні розпочалася сівба озимих культур. Міністерство аграрної політики та продовольства України. URL: https://minagro.gov.ua/news/v-ukrayinirozpochalasya-sivba-ozimih-kultur (дата звернення: 23.10.2023).
7. Скарбенчук Я. Р., Наконечна К. В. Стан та перспективи розвитку ринку жита в Україні. Конкурентоспроможність аграрного сектору в умовах функціонування зони вільної торгівлі з Європейським Союзом. 2021. С. 122–124.
8. Білявська Л. Г., Білявський Ю. В. Сучасний стан насінництва жита озимого в Україні. Вісник Полтавської державної аграрної академії. № 2. 2021. С. 67–73.
9. Слюсар І. Т., Єзерковський А. В. Вирощування жита озимого за органічного виробництва на осушуваному торфо-глейовому ґрунті. Збірник наукових праць Уманського національного університету садівництва. № 89 (1) 2016. С. 37–43.
10. Костюкєвич Т. К. Оцінка продуктивності посівів озимого жита в умовах зміни клімату в Житомирській області: матеріали VІІ міжнародної науково-практичної конференції «Актуальні питання аграрної науки», м. Умань, 2019. С. 60–63.
11. Рябовол Я. С., Рябовол Л. О. Визначення температурного режиму для формування активної колекції вихідного селекційного матеріалу жита озимого. Агробіологія. № 1. 2017. С. 68–73.
12. Максимов М. Г. Тритикале та озиме жито. Агроогляд. 2014. № 1. С. 9–12.
13. Вольвач О. В., Орлик Д. В. Дослідження впливу агрометеорологічних умов на формування біомаси посіву озимого жита в Одеській області. 2018. С. 46–49.
14. Єгоров Д. К. Теорія і практика використання ефекту гетерозису у жита озимого. Селекція і насінництво. № 108. 2015. С. 44–53.
15. Ярош А. В. Роль генетичного різноманіття жита озимого у створенні високоадаптивних сортів та гібридів. Генетичні ресурси рослин. Посібник Українського хлібороба. науково-практичний збірник. Т. 1. 2015. С. 81–83.
16. . Кордін О. І. Озиме жито – майбутнє за гібридами. Агроном. 2009. № 3. С. 116–119.
17. Шевченко М. В. Вплив способів обробітку ґрунту на забур’яненість посівів культур польової сівозміни в Лівобережному Лісостепу України. Сучасний стан науки в сільському господарстві та природокористуванні: теорія і практика : зб. тез доп. II Міжнар. Наук. Інтернет-конф., м. Тернопіль: ЗУНУ, 2020. С. 202–204.
18. Carr P. Guest Editorial: Conservation Tillage for Organic Farming. Agriculture. № 7 (3). Р.19. 2017. doi: 10.3390/agriculture7030019.
19. Кравчук М. М. Забур’яненість посівів жита озимого залежно від способів обробітку ґрунту в умовах переходу до органічного землеробства. Наукові горизонти. № 01 (86). 2020. С. 39–45.
20. Гнатюк Т. О., Красуцький О. М. Вплив сівозмінного фактору за різних погодних умов на продуктивність культур сівозміни. Органічне виробництво і продовольча безпека : зб. матеріалів доп. учасн. IV Міжнар. наук.-практ. конф., Житомир, 2016. С. 241–246.
21. Gnatiuk T. O., Didora V. H. Вплив різних систем удобрення на продуктивність жита озимого у короткоротаційній сівозміні. Науковий вісник НЛТУ України. № 8.8. 2018. С. 37–39.
22. Gunes A., Karagoz K., Turan M., Kotan R., Yildirim E., Cakmakci R. Fertilizer efficiency of some plant growth promoting rhizobacteria for plant growth. Research Journal of Soil Biology. № 7. 2015. Р. 28–45. doi: 10.3923/rjsb.2015.28.45.
23. Солодушко М. Продуктивність озимих зернових колосових культур залежно від попередників та строків сівби в зоні Степу. Бюлетень Інституту сільського господарства степової зони НААН України. № 8. 2015. С. 87–91.
24. Nelson K. A., Smeda R. J., Smoot R. L. Springinterseeded winter rye seeding rates influence weed control and organic soybean yield. International Journal of Agronomy. Vol. 2011. Р. 1–7. doi: https://doi.org/10.1155/2011/571973.
25. Манько К. Реакція сортів і гібридів жита на норми висіву залежно від фонів удобрення та протруювання. Агроном. 2012. № 4. С. 63–66.
26. Будьонний В. Ю., Башкатова Г. М. Потенційна забур´ яненість ґрунту під час вирощування жита озимого. Вісник Харківського національного аграрного університету. Серія «Рослинництво, селекція і насінництво, плодоовочівництво і зберігання». 2019. Вип.2. С. 123–132.
27. Омелюта В. П., Григорович І. В., Чабан В. С. Облік шкідників і хвороб сільськогосподарських культур / за ред. В. П. Омелюти. К.: Урожай, 1986. 286 с.
28. Поліщук В. О. Вплив органічних технологій на продуктивність та фітосанітарний стан жита озимого зони Полісся України. Карантин і захист рослин. №.9–10. 2018. С. 5–8.
