Експертиза, сертифікація, моніторинг фіторесурсів: значення, підходи та сучасні виклики

Анотація

Сучасні глобальні виклики, які пов’язані з мінливістю клімату, деградацією земель, зростанням антропогенного навантаження та загрозами продовольчій і екологічній безпеці людства, загострюють необхідність збереження та раціонального використання природних ресурсів. Особливе значення у цьому контексті мають фіторесурси – сукупність усіх корисних видів рослин природної та штучної флори, які можуть бути використані у народному господарстві, медицині, фармації, косметології, харчовій та легкій промисловості. З активним зростанням попиту на природну сировину актуалізується впровадження системи експертизи, сертифікації та моніторингу фіторесурсів, як необхідної умови їх сталого використання та охорони. Фіторесурси є невід’ємною складовою біорізноманіття, джерелом біологічно активних речовин, основою традиційної та наукової медицини. В Україні, за оцінками фахівців, потенціал лікарських, харчових, технічних, ефіроолійних та інших видів рослин значно недооцінений, а темпи їх зниження через нераціональне використання перевищують темпи відновлення. Водночас українські екосистеми, особливо Карпати, Полісся та степова зона мають потужний ресурсний потенціал, що потребує обліку, паспортизації, контролю та регламентації. У статті розглядається значимість та проведення експертизи фіторесурсів. Адже, експертиза фіторесурсів – це комплекс досліджень щодо визначення якісного й кількісного складу рослинної сировини, її відповідності нормативним документам, придатності до використання, рівня безпеки та біологічної активності. Вона може бути первинною (при введенні нових видів у фармакопеї, чи промислове використання), плановою (у межах лісогосподарських, агропромислових обстежень), або спеціальною (в умовах екологічних загроз, техногенних катастроф, порушень природокористування тощо). Експертиза, сертифікація та моніторинг фіторесурсів є критично важливими для забезпечення біобезпеки, охорони довкілля, підтримки традиційної медицини та розвитку зеленої економіки. Україна має значний потенціал, але потребує системного підходу до управління рослинними ресурсами. Це включає законодавчу підтримку, наукове забезпечення, освітню базу та активну громадську участь. Саме збереження фіторесурсів – це не тільки екологічне, а й стратегічне завдання, що має стати частиною державної політики сталого розвитку.