АНАЛІЗ СУЧАСНОГО СТАНУ ТА ПЕРСПЕКТИВ ВИРОЩУВАННЯ ЛЬОНУ ОЛІЙНОГО: УКРАЇНА В КОНТЕКСТІ СВІТОВИХ ЗМІН

Анотація

Метою дослідження є узагальнення змін у структурі виробництва льону олійного у провідних країнах світу, виявлення регіональних особливостей динаміки площ та врожайності, а також аналіз факторів, що визначають ці процеси, з урахуванням кліматичних, економічних та технологічних умов. Особливу увагу приділено ситуації в Україні, яка, попри нестабільну динаміку, демонструє зростання виробничого потенціалу цієї культури. Методика. У статті здійснено комплексний аналіз сучасних тенденцій виробництва льону олійного у глобальному та національному вимірах у період з 2000 по 2023 рік. Результати. У статті наведено дані FAOSTAT, що ілюструють коливання світових площ під льоном – від 2,58 млн га у 2000 р. до 4,53 млн га у 2022 р., із подальшим зменшенням у 2023 р. Аналіз посівів за регіонами показує, що найбільше зростання фіксується в Європі, де за останнє десятиліття площі зросли більш ніж у п’ять разів. Значне нарощування також спостерігається у Казахстані, тоді як Канада, Китай і США демонструють зниження або коливання посівних площ. Україна вирізняється нестабільною динамікою, однак із позитивною тенденцією до збільшення посівів і валових зборів у 2022–2023 роках. Щодо показників урожайності, у статті підкреслюється, що вони варіюють від 0,35–0,70 т/га (Індія) до понад 2 т/га (США). Середня світова урожайність у 2023 році становила 0,84 т/га. Найвищі врожаї спостерігаються в країнах з розвиненою агротехнологічною базою – США, Канада, європейські держави. В Україні за останні 20 років урожайність істотно зросла – від 0,25 т/га на початку 2000-х до 1,13 т/га у 2023 р., із піком у 2021 році (1,53 т/га). Це пов’язано з упровадженням нових сортів, покращенням агротехніки та підвищеним інтересом до органічного виробництва. Висновки. зазначено, що льон олійний має значний аграрний та економічний потенціал і посідає важливе місце в системах сталого землеробства. Його виробництво вимагає адаптації до кліматичних змін, застосування точного землеробства, покращення сортової політики та розвитку переробної інфраструктури. Для України ця культура є перспективною як у традиційних, так і в органічних технологіях, що відкриває нові можливості для розширення експорту та задоволення внутрішнього попиту.