Селекція сої овочевої як гаранта продовольчої безпеки

  • В.О. Боровик Інститут кліматично орієнтованого сільського господарства Національної академії аграрних наук України https://orcid.org/0000-0003-0705-2105
  • С.П. Шукайло Інститут кліматично орієнтованого сільського господарства Національної академії аграрних наук України
  • В.В. Гура Інститут кліматично орієнтованого сільського господарства Національної академії аграрних наук України https://orcid.org/0009-0005-4936-861X
Ключові слова: селекція, гібридизація, генофонд, перехресне запилення, адаптація, зрошення

Анотація

Мета. Висвітлити питання збагачення генофонду рослин сортами сої овочевої, виділення кращих за господарськими ознаками з метою створення нових сортів адаптованих до зрошуваних умов Південного Степу України з урахуванням зміни клімату. Методи дослідження: польовий, вимірювально-ваговий, лабораторний, математично-статистичний. Результати. За висотою рослин різниця між стандартним та досліджуваними зразками колекції коливалась в широких межах – від 9,3 до 58,2 %. Коефіцієнт кореляції (r) – 0,9412 одиниць. Це свідчить про те, що зі збільшенням висоти рослин сої овочевої підвищується висота прикріплення нижнього бобу. В усіх досліджуваних зразків генофонду ступінь варіації показників морфобіологічних ознак (SV) коливався від 14 до 25 % та характеризувались як середньо варіабельними. Урожайність насіння сої овочевої знаходились в інтервалі від 2,18 до 3,06 т/га, що складало перевищення над стандартним сортом на 0,18–1,06 т/га. Мінімальну ступінь варіювання (SV = 6,0 %) спостерігали у досліджуваних номерів за показниками ознаки «тривалість періоду вегетації», середньою варіабельністю характеризувались зразки з коефіцієнтами варіації (SV) 17–19 % за ознаками «маса бобів і насіння» та «продуктивність». При збільшенні тривалості вегетації зростає продуктивність культури (r=0,69036). Створені гібридні комбінації: Фора/Л 380-2-13, Sac/Fiskeby V, Karikachi/Фора, Фора/Karikachi, Веста/ Karikachi, Karikachi/Sac, які сформували урожайність бобів від 13,6 до 16,2 т/га. Висновки. Оцінка генофонду рослин сої овочевої дозволила виділити за комплексом ознак цінні зразки – UD0202500 Sac, UD0200903 Фора, UKR001:02859 Л 362-2-13 для залученні до гібридиації. Створення адаптивних сортів сої овочевої з високою поживною цінністю в умовах зрошення Півдня України є альтернативою доповнення та розширення асортименту високобілкових органічних продуктів, придатних для дієтичного, спортивного та дитячого харчування, гарантією продовольчої безпеки регіону.

Посилання

1. Духін Є. А. Овочева соя – перспективна для України культура. Овочі та фрукти. 2018. URL: https://www.pro-of.com.ua/ovoshhnaya-soya-perspektivnaya-dlyaukrainy-kultura/#
2. Yatsenko V. V., Poltoretskyi S. P., Yatsenko A. O. Agrobiological evaluation of collection of vegetable soybean varieties in the Forest-Steppeof Ukraine. Plant Varieties Studying and protection. 2021. Vol. 17. No 4. Doi:10.21498/2518-1017.17.4.2021.248991.
3. Johnson D., Wang S., Suzuki A. Edamame: A vegetable soybean for Colorado. Perspectives on new crops and new uses / J. Janick (Ed.). Alexandria, VA : ASHS Press, 1999. P. 385–387.
4. Mentreddy S. R., Mohamed A. I., Joshee N., Yadav A. K. Edamame: a nutritious vegetable crop. Trends in new crops and new uses. Atlanta, GA : ASHS Press, 2002. P. 432–438.
5. Zeipina S., Alsina I., Lepse L. Insight in edamame yield and quality parameters: A review. Agriculturel sciences. 2017. Vol. 2. P. 40–44. doi: 10.22616/rrd.23.2017.047.
6. Yu D., Lord N., Polk J. et al. Physical and chemical properties of edamame during bean development and application of spectroscopy-based machine learning methods to predict optimal harvest time. Food Chem. 2021. Vol. 368. 130799. doi: 10.1016/ j.foodchem.2021.130799
7. Hymowitz T. Dorsett-Morse soybean collection trip to East Asia: 50-year retrospective. Econ. Bot. 1984. 38(4), 378–388. Doi: 10.1007/BF02859075
8. Волкодав В. В. Методика державного сортовипробування сільськогосподарських культур. Випуск третій (олійні, технічні, прядильні та кормові культури). Київ: Алефа, 2001. 76 с.
9. Методика польових і лабораторних досліджень на зрошуваних землях / Р. А. Вожегова та ін. Херсон: Вид-во Грінь Д. С., 2014. 286 с.
10. Бабич А. О. Методика проведення дослідів по кормовиробництву. Вінниця, 1994. 87 с.
11. Кобизєва Л. Н., Рябчун В. К., Безугла О. М. та ін. Широкий уніфікований класифікатор роду Glycine max. (L.) Merr. Харків, 2004. 38 с.
12. Кириченко В. В., Кобизєва Л. Н., Петренкова В. П. та ін. Ідентифікація ознак зернобобових культур. Харків, 2009. 174 с.
13. Петренкова В. П., Черняєва І. М., Маркова Т. Ю. та ін. Насіннєва інфекція польових культур. Харків: ІР ім. В.Я. Юр’єва УААН, 2004. 56 с.
14. Дисперсійний і кореляційний аналіз результатів польових дослідів: монографія / Ушкаренко В. О., Нікішенко В. Л., Голобородько С. П., Коковіхін С. В. Херсон: Айлант, 2009. 372 с.
15. Zhang Y. M., Zhao J. M., Wang M. J. et al. Genetic variance of nutritional uality of vegetable soybean germplasm n southern China. Soybean Sci. 2006. 3:239-243. DOI: 10.4081/ija.2017.872.
16. Li Y. S., Du M., Zhang Q. Y. et al. Greater differences exist in seed protein, oil, total soluble sugar and sucrose content of vegetable soybean genotypes (Glycine max (L.) Merrill) in Northeast China. Australian Journal of Crop Science. 2012. 6(12):1681-1686. DOI: 10.13140/2.1.2841.2163.
17. Agyenim-Boateng K. G., Zhang S., Zhang S. et al. The nutritional composition of the vegetable soybean (maodou) and its potential in combatting malnutrition. Front. Nutr. 2023. 9:1034115. doi: 10.3389/fnut.2022.1034115.
Опубліковано
2025-03-25
Розділ
СЕЛЕКЦІЯ, НАСІННИЦТВО