ПЛЯМИСТОСТІ ЛИСТЯ М’ЯТИ ПЕРЦЕВОЇ
Анотація
Мета. Встановити симптоматику прояву, поширення та розвиток плямистостей листя на різних за стійкістю сортах м’яти перцевої в різних фазах вегетації рослин. Матеріали та методика досліджень. Досліди проводили протягом 2021-2023 років в умовах навчально – наукової лабораторії «Демонстраційне колекційне поле сільськогосподарських культур» НУБіП України, на сортах м’яти: Посульська ліналоольна і Чорнолиста. Обліки проводили під час вегетації культури до першого та другого укосів. При проведенні фітопатологічної оцінки уражених рослин плямистостями визначали інтенсивність хвороб, встановлюючи окомірно бал ураження відібраних зразків м’яти перцевої за 5-бальною шкалою Кількість уражених рослин і ступінь ураження визначали за площею ураженої поверхні органів та інтенсивністю прояву інших ознак захворювання у відсотках наведених у шкалі та розраховували за формулами поширення та розвиток хвороби. Результати досліджень. Плямистості є одними з найпоширенішими хворобами рослин, у тому числі, лікарських культур. Ці хвороби уражують листову пластину рослини, викликають реакцію надчутливості, формуючи зони відмерлої рослинної тканини, чим порушують фізіологічні процеси, впливають на фотосинтез, дихання, транспірацію. Як наслідок, призводять до погіршення якості лікарської сировини та зменшують її кількість. При проведенні дослідів, нами було виявлено некротичні хвороби листя: антракноз (збудник – Sphalocema menthae) та альтернаріоз (збудник – Alternaria menthae) м’яти перцевої. Антракноз є небезпечною грибною хворобою, яка уражує багато різних господарських культур, включаючи рослини роду Mentha spp. Проявляється на вегетуючій частині рослини у вигляді круглих, овальних або неправильної форми, коричневих, чорних або темних плямах з білою серединою, діаметром до 5 мм. Ці плями темніють у міру зростання, а також можуть розширюватись, вкриваючи всю листову пластину. Збудник зимує на рослинних рештках у вигляді конідій чи міцелію. Розвитку антракнозу сприяє велика кількість опадів, висока відносна вологість повітря за помірної та високої температури. Альтернаріоз м’яти перцевої виявлявся під час проведення досліджень, як бура або чорна плямистість, на місці якої поступово відмирає рослинна тканина. Так само, як і збудник антракнозу, джерело інфекції альтернаріозу зберігається на рослинних рештках у вигляді конідій чи міцелію. Найбільшого розвитку антракноз досягав у 2023 р. на початку цвітіння і становив: поширення хвороби на сорті Чорнолиста 60.3% та на сорті Посульська ліна- лоольна 43.3% при розвитку хвороби 18.3% та 11.5%, відповідно. Альтернаріоз мав таку саму тенденцію, найбільш проявився у 2023 р. на сорті Чорнолиста поширення – 68.0% та розвиток – 19.7% на сорті Посульська ліналоольна поширення та розвиток становили 49.7% та 13.6%, відповідно. При проведенні обліків ураження м’яти перцевої антракнозом при відростанні рослини на другий укіс, за результатами трьохрічних даних нами відмічено зростання показників поширення та розвитку хвороби з 2021р. до 2023 р. на сорті Чорнолиста поширення від 16.3% до 36.7% та розвиток від 3.5% до 11.7%. На сорті Посульська ліналоольна поширення від 13.2% до 28.6%; розвиток від 4.8% до 8.2%. Висновки. При дослідженні розвитку та поширення плямистостей м’яти перцевої можемо стверджувати, що на сорті Посульська ліналоольна плямистості листя мають дещо менший розвиток та поширення, також проявляються вони на більш пізніших фазах вегетації рослин, ніж на сорті Чорнолиста. Це пов’язано з морфологічними та фізіологічними особливостями рослин, які потребують додаткових досліджень. За результатами трьохрічних досліджень відмічено зростання показників поширення та розвитку антракнозу та альтернаріозу м’яти перцевої майже вдвічі, що пов’язано з накопиченням джерела інфекції, і потребує моніторингу хвороб та проведення заходів захисту для зменшення накопичення збудників.
Посилання
2. Глущенко Л.А. Поширення та шкідливість хвороб лікарських рослин. Агроекологічний журнал. 2013. No 2. С. 91-94.
3. Порада О.А., Глущенко Л.А. Основні етапи вивчення колекційних зразків лікарських рослин. Таврійський науковий вісник. 2007. Вип. 52. С. 133-138.
4. Шелудько Л.П. М’ята перцева(селекція і насінництво): монографія. Полтава: ВАТ Видавництво “Полтава”. 2004. 200с.
5. Шелудько Л.П. Напрями і основні методи селекції м’яти в умовах Лісостепу України. Таврійський науковий вісник. Вип. 52. 2007. С. 124-128
6. Шелудько Л.П., Куценко Н.І. Лікарські рослини (селекція і насінництво): монографія. Полтава: Друк ТОВ «Копі-центр». 2013. 475 с.
7. Шевчук В.К., Григор’єв В.М. Хвороби листя лікарських рослин НПП «Подільські товтри» III Міжнародна наукова інтернет-конференція тенденції та виклики сучасної аграрної науки: теорія і практика. Київ. 2021. С. 296 -299. https://dglib.nubip.edu.ua/server/api/core/bitstreams/abe4cf21-be6c-46c3-88c1-5847d391159d/content
8. Yilmaz Kemal. Turkish Journal of Agriculture and Forestry. Yield and oil composition of peppermint cultivars grown in the Isparta climate of Turkey. 2022.
C. 234-244. DOI: 10.55730/1300-011X.2974
9. Шило М.П., Піщенко О.В., Павленко С.В. Новий сорт м’яти Лада для вирощування на аптечний лист. Вісник аграрної науки. 2019. № 8 (797). С. 23-27. https://agrovisnyk.com/pdf/ua_2019_08_04.pdf12
10. Стеценко І. І., Хвороби рослин роду MENTHA L. та їх облік сучасні технології та системи захисту рослин. Херсон. 2022 р. С 74. http://ksau.kherson.
ua/files/konferencii/2022/03/conf-20220525zahrosl.pdf#page=74
11. Ісіков В.П. Методика польових фітопатологічних та ентомологічних обстежень ароматичних та лікарських рослин. Херсон: ХАУ. 2011. 16 с.
12. Кулєшов А.В, Білик М.О., Довгань С.В. Фітосанітарний моніторинг і прогноз : навчальний посібник. Харків: Еспада. 2011. 608 с.
13. Bart P. H. J. Thomma. Alternaria spp.: from general saprophyte to specific parasite. 10 July 2003 https://bsppjournals.onlinelibrary.wiley.com/doi/10.1046/
j.1364-3703.2003.00173.x
14. Simmons E. G. Alternaria taxonomy: current status, viewpoint, change in Alternaria Biology, Plant Disease and Metabolites, J. Chelkowski and A. Visconti, Eds., pp. 1–35. Elsevier, Amsterdam, The Netherlands, 1992.
15. Kusaba M. and Tsuge T. Phylogeny of Alternaria fungi known to produce host specific toxins on the basis of variation in internal transcribed spacers of
ribosomal DNA. Current Genetics. 1995. vol. 28. no. 5. pp. 491–498.
16. Rotem J. The Genus Alternaria: Biology, Epidemiology and Pathogenicity. APS Press, St. Paul. Minn. USA. 1994.
17. Blazquez J. R., Shoda M. Stress Response and Pathogenicity of the Necrotrophic Fungal Pathogen Alternaria alternate. Hindawi Publishing Corporation
Scientifica. 10 Dec 2012.
18. Agrios NG. Plant pathology. 5thedition. USA: Elsevier Academic Press Publications. 2005. 992р.
19. Naqvi SAMH. Diseases of fruits and vegetables diagnosis and management. New York, London.: Kluwer Academic Publishers. 2004. 691 р.
20. Fan XL, Barreto RW, Groenewald JZ, Bezerra JDP, Pereira OL, Cheewangkoon R, Crous PW. Phylogeny and taxonomy of the scab and spot anthracnose fungus
Elsinoë (Myriangiales, Dothideomycetes). Stud. Mycol. 2017. 87. Р.1-41.