ЛАНДШАФТНО-ЕКОЛОГІЧНИЙ СТАН ТА ШЛЯХИ ВІДТВОРЕННЯ РОДЮЧОСТІ ДЕГРАДОВАНИХ ЗЕМЕЛЬ ПІВДЕННОГО СТЕПУ УКРАЇНИ

Анотація

Розширення площ орних земель у степовій зоні України призвело до дестабілізації агроландшафтів, розораність яких на сьогодні досягає найвищих показників у світі. За рахунок скорочення посівів багаторічних трав та цукрових буряків протягом останніх років відбулося істотне збільшення посівних площ пшениці озимої, кукурудзи, соняшнику, ріпаку озимого, – культур, які користуються підвищеним попитом на ринку. Перетворення природних степових ландшафтів Південного Степу на зону з виробництва зернових і технічних культур за суттєвого скорочення посівних площ кормових культур спричинило глобальні негативні явища в існуючих агроландшафтах й, насамперед деградацію й істотне зниження родючості ґрунтів, що призвело до виникнення значних екологічних та соціально-економічних проблем. Метою досліджень було агробіологічне обґрунтування сучасного ландшафтно-екологічного стану сільськогосподарських угідь Південного Степу України та розробка ресурсозберігаючих технологій вирощування високопродуктивних багаторічних трав на кормові цілі за тимчасової або постійної консервації орних земель, вилучених з обробітку, в умовах природного зволоження. Методи. Польові досліди проводили в Державному підприємстві «Дослідне господарство «Копані»» Інституту зрошуваного зелеробства НААН України (Херсон). Залуження орних земель проводили багаторічними бобовими й злаковими травами, найбільш адаптованими до природно-кліматичних умов підзони Південного Степу України. В залежності від термінів використання, у травосумішки включали пажитницю багатоквіткову (Lolium multiflorum Lam.) сорту Ярослав та еспарцет піщаний (Onobrychis arenaria Kit.) сорту Інгульський, кострицю східну (Festuca orientalis (Hack.) V. Krecz.) сорту Доменіка й люцерну мінливу (Medicago varia T. Martyn.) сорту Веселка, стоколос безостий (Bromopsis inermis (Loyss.) Holub) сорту Таврійський та люцерну мінливу сорту Веселка, пирій середній (Elytrigia intermedia (Host) Nevski) сорту Вітас та люцерну мінливу сорту Унітро. Визначали показники потенційного випаровування і дефіциту вологозабезпечення за роками досліджень, густоту травостоїв, зміну видового ботанічного складу, вміст сухої речовини, вихід кормових одиниць, валової та обмінної енергії, кількість фіксованого біологічного азоту і фракційний склад азоту в грунті. Результати. Максимальний збір перетравного протеїну протягом усіх років використання багаторічних трав отримано у моновидових посівах люцерни мінливої – 0,30–0,62 т/га, а також у посівах бінарних люцерно-злакових травосумішок – 0,30–0,59 т/га, що істотно залежало від участі у видовому ботанічному складі люцерни мінливої. Вирощування одновидових посівів люцерни мінливої й еспарцету піщаного та їх травосумішок зі злаковими травами за трирічного використання дозволяло отримувати зелені корми, збалансовані за перетравним протеїном, без внесення мінеральних добрив та мати кращі попередники для зернових колосових культур протягом усіх років вирощування. Після трирічного використання люцерни мінливої за інокуляції насіння комплексним мікробним біопрепаратом Ековітал відбувалось найбільше накопичення всіх фракцій азоту в 0–20 см та 20–40 см шарах ґрунту порівняно з іншими ланками сівозміни. Висновок. Створення високопродуктивних одновидових агрофітоценозів люцерни й еспарцету піщаного і бінарних люцерно-злакових та еспарцето-злакових травосумішок у поєднанні з впровадженням новітніх біопрепаратів сприятиме відновленню родючості деградованих земель та стабілізації сільсько- господарського виробництва.