ІРИГАЦІЙНІ ВЛАСТИВОСТІ ВОД І ЇХ МІНЛИВІСТЬ НА ПРИКЛАДІ ВОДНИХ ОБ‘ЄКТІВ ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Анотація

Мета досліджень полягає: в удосконаленні методики оцінки небезпеки іригаційного засолення ґрунту за показником суми токсичних солей в еквівалентах хлорид-іонів е(rCl–) (ДСТУ 2730:2015) та у випробуванні запропонованої методики при оцінці мінливості іригаційних властивостей вод. Методи. Аналіз емпіричного матеріалу на наявність грубих помилок, визначення статистичних характеристик рядів спостережень і параметрів законів розподілу показників якості вод виконано методами математичної статистики. Результати. Стаття є продовженням досліджень, опублікованих в попередньому номері журналу «Аграрні інновації» № 16. Відповідно мети досліджень оцінка іригаційних властивостей вод в роботі виконано за удосконаленою методикою ДСТУ 2730:2015 за критерієм е(rCl–), інші критерії не розглядались. В статті запропоновано детальна типізація іригаційних вод на основі типізації природних вод Альокіна О. А., удосконалення методики ДСТУ 2730:2015 та ймовірнісний підхід при оцінюванні якості іригаційних вод. За удосконаленою методикою виконано оцінка небезпеки засолення ґрунту при поливі водами річки Сарата, Кучурганського та Барабойського водосховищ. Для чого: для кожного водного об’єкту за результатами спостережень розраховані значення показника е(rCl–); встановлені параметри законів його розподілу; визначено ймовірність (тривалість сумарного періоду часу в частках від теплого періоду року (ТПР)) класу якості вод для різних типів ґрунтів. Встановлено: для піщаних і супіщаних ґрунтів води річки Сарата в нижній її частині відносяться до І або ІІ класу іригаційних вод протягом 40–50% ТПР, від 50 до 90% ТПР води непридатні для зрошення (клас ІІІ) для усіх типів ґрунтів; для піщаних та супіщаних ґрунтів води річки Сарата у верхній її частині належать до класу І протягом 90–95% ТПР, І або ІІ клас протягом 90–99% ТПР для піщаних, супіщаних, легко- і середньосуглинкових ґрунтів; навіть для глинистих ґрунтів І чи ІІ клас протягом 70% ТПР; води Кучурганського водосховища для піщаних та супіщаних ґрунтів протягом 80–85% ТПР відносяться до класу І, а до І або ІІ класу – 85–95% ТПР; для легко- і середньосуглинкових ґрунтів до класу І або ІІ – 80–90% ТПР; для важкосуглинкових і глинистих до класу І або ІІ – 60–75%; для глинистих ґрунтів до класу ІІІ – 40%; Води Барабойського водосховища за показником е(rCl–) придатні для зрошення усіх типів ґрунтів (клас І) протягом усього ТПР. Висновки. Протягом ТПР склад і властивості вод змінюються, тому при класифікації якості іригаційних вод доцільно визначати ймовірність класів якості. Води річки Сарата (с. Білолісся) за показником е(rCl–) практично непридатні для зрошення усіх типів ґрунтів. У верхній частині р. Сарата (с. Меняйлівка) іригаційні властивості вод значно покращуються: для піщаних, супіщаних, легкосуглинкових і середньосуглинкових ґрунтів відносяться до І або ІІ класу протягом 90–99% ТПР. Води потребують обережний підхід при поливі більшості типів ґрунтів. Води Кучурганського водосховища схожі (але трішки гірше) з водами р. Сарата (с. Меняйлівка): для піщаних, супіщаних, легко- і середньосуглинкових ґрунтів І або ІІ клас протягом 80–95% ТПР; для глинистих ґрунтів води відносяться до І або ІІ класів протягом 60% ТПР. Ці води потребують обережний підхід при поливі легко- і середньопроникних ґрунтів. За показником е(rCl–) використання вод Барабойського водосховища протягом ТПР можливе для поливу усіх типів ґрунтів без обмежень.