Алелопатичні особливості гісопу лікарського (Hyssopus officinalis L.)
Анотація
Мета. З’ясувати вплив алелопатичної активності водних екстрактів листків, стебел, квіток і ґрунту у зоні ризосфери рослин гісопу лікарського (Hyssopus officinalis L.) на ріст коренів крес-салату (Lepidium sativum L.). Методи. Була досліджена алелопатична активність у водорозчинних виділень рослин гісопу лікарського (Hyssopus officinalis L.). Закладка дослідів, обліки та спостереження виконувалися за класичними методиками А.М. Гродзинського (1973) та В. М. Шмидта (1984). Індекс інгібування розраховували за методикою Віл’ямсона (1988). Результати. З’ясовано, що найбільша алелопатична активність ґрунту у кореневій зоні гісопу була досягнута у рослин першого року вегетації (59,82%). Найвища алелопатична активність рослин гісопу першого року вегетації у разі використання водного розчину квіток проявлялася у концентрації 1:50 та становила 31,55%. При цьому довжина кореня крес-салату становила 4,42 мм. Найвищий стимулювальний ефект на лінійний приріст кореня крес-салату було досягнуто у варіанті з використанням водного екстракту квітів рослин гісопу другого року вегетації в концентрації 1:10. Довжина кореня тест-об’єкта становила 5,36 мм. Найбільший алелопатичний вплив інгібуючого характеру відбувся з використанням водного екстракту в концентрації 1:10 у варіанті «лист + стебло» рослин третього року вегетації. Довжина кореня крес-салату становила 0,68 мм. Висновки. Показана залежність алелопатичної активності гісопу лікарського від віку та концентрації водних екстрактів листків, стебел та квіток і ґрунту у зоні ризосфери рослини. Встановлено алелопатичний вплив водних екстрактів кореневих виділень та надземних органів рослин гісопу лікарського у фазі цвітіння у концентраціях 1:100, 1:50 та 1:10 на лінійний ріст коренів крес-салату. Найбільшим він був у варіанті з використанням квіток гісопу в концентрації водного розчину 1:10 рослин другого року вегетації. На відміну від першого та другого років вегетації гісопу лікарського, використання водних розчинів рослин третього року вегетації мало інгібуючий вплив на лінійний приріст коренів крес-салату.
Посилання
2. Гродзинський А.М. Основи хімічної взаємодії рослин : монография. Київ : Наукова думка, 1973. 207 с.
3. Жарінов В.І., Остапенко А.І. Вирощування лікарських, ефіроолійних, пряносмакових рослин : навчальний посібник. Київ : Вища школа, 1994. 234 с.
4. Машанов В.И., Покровский А.А. Пряноароматические растения. Москва : Агропромиздат, 1991. 287 с.
5. Постников Д.А., Курило А.А. Фитомелиоративное влияние горчицы белой и сафлора на содержание фосфора, калия и микробиологическую активность дерново-подзолистой почвы. Достижения науки и техники АПК. 2010. Вип. 2. С. 15–20.
6. Райс Э. Аллелопатия. Москва : Мир, 1978. 392 с.
7. Свистова И.Д., Кувшинова Н.М., Стекольников К.Е., Назаренко Н.Н. Лекарственные растения как фитомелиоранты на черноземе выщелоченном. Научные ведомости. Серия Естественные науки. 2016. № 4 (225). Вип. 34. С 32–38.
8. Шмидт В.М. Математические методы в ботанике. Ленинград : Ленинградский университет, 1984. 288 с.
9. More than 40% of all agricultural land in Ukraine may lose fertility, according to research. Ecoaction. 2021. URL: https://en.ecoaction.org.ua/more-than-40-agland-may-lose.html
10. Ukraine. Knowledge Hub. 2018. URL: https://knowledge.unccd.int/home/country-information/countries-having-set-voluntary-ldn-targets/ukraine
11. Bruce Williamson G., Richardson D. Bioassays for allelopathy: Measuring treatment responses with independent controls. Journal of Chemical Ecology. 1988. Vol. 14, no. 1. Р 181–187. URL: https://doi.org/10.1007/bf01022540
12. Zorikova O., Manyakhin A., Koldaev V., Moiseenko L., & Litvinova E. Allelopathic activity of patrinia scabiosifolia and Рatrinia rupestris. Biomedical and Pharmacology Journal. 2017. Vol. 10, no. 02. 651–658 pp. https://doi.org/10.13005/bpj/1152