Наукове обґрунтування елементів біологізації технології вирощування картоплі

Анотація

Сучасне агровиробництво дедалі більше орієнтується на екологічну безпеку та раціональне використання природних ресурсів. У цьому контексті біологізація технологій вирощування сільськогосподарських культур, зокрема картоплі, набуває особливого значення як шлях до сталого розвитку. Метою статті є порівняльний аналіз наукових даних щодо ефективності використання елементів біологізації в технологіях вирощування картоплі. Особливу увагу приділено впливу сидератів, органічних залишків і біологічних препаратів на урожайність, стійкість рослин та екологічну доцільність. Методи. У дослідженні застосовано описовий метод шляхом аналізу та порівняння результатів з наукових джерел. Розглядалися роботи, в яких вивчали вплив зелених добрив (сидератів), соломи з азотнимидобривами, глибокого обробітку ґрунту та біостимуляторів на врожай картоплі в різних ґрунтово-кліматичних умовах.Результати. Проаналізовані джерела свідчать, що застосування елементів біологізації – таких як біла гірчиця, ріпак, солома з азотними добавками та мікробіологічні препарати – сприяє підвищенню врожайності картоплі, підсиленню стійкості рослин до абіотичних чинників і зменшенню забур’яненості. Наприклад, використання сидератів підвищувало врожайність до 11,4%, а внесення соломи з азотом – масу бульб на 2,9–8,1%. Передпосівна обробка біостимуляторами покращувала жаростійкість рослин до 50% та врожайність – до 54,8 т/га. Біологізовані системи також демонстрували вищу економічну ефективність, досягаючи рівня рентабельності до 77,6%.Висновки. Аналіз свідчить про вагому роль елементів біологізації у вдосконаленні технологій вирощування картоплі. Їх впровадження сприяє сталому виробництву та покращенню економічних показників. Водночас ефективність залежить від регіональних особливостей, типу ґрунтів і способу реалізації технологій.