Генетичний контроль і рекомбінація ознак стійкості до вилягання у гібридів пшениці озимої за різних умов вирощування
Анотація
Мета статті полягає у встановленні генетич- ного контролю і рекомбінації ознак стійкості до виля- гання у гібридів пшениці за різних умов вирощування. Матеріали і методика досліджень. У дослідженнях використовували сорти і форми різного генетичного й екологічного походження. Вихідні сорти і форми для схрещувань відбирались так, щоб забезпечити комп- лекс прояву цінних біологічних і господарських ознак. Результати досліджень. Результатами досліджень установлено, що у гібридних популяціях, які створені на генетичній основі високорослих (110 см і вище) батьків- ських форм (тип Р1 високорослий / Р2 високорослий), спостерігалося проміжне успадкування. Схрещування низькорослих сортів (тип Р1 низькорослий / Р2 низькорос- лий) значно збільшувало (до 9,5%) кількість комбінацій із гетерозисом за довжиною стебла. Особливо чітко цей тип успадкування виявлявся у гібридів від схрещування сортів Одеська напівкарликова, Русалка, Санія, NS471, Обрій, Херсонська безоста, Вікторія одеська, Соломія, Знахідка та інші. Використання напівкарликових сортів, зокрема й Одеської напівкарликової як рекурентного компонента, вже за двох бекросів майже повністю від- творює свій фенотип у гібридних нащадках. Висновки. Дослідження дають змогу стверджувати, що найбіль- ший внесок у формування низькорослих рекомбінантів внесли КМБ1, Русалка, Одеська напівкарликова, Санія, NS371, Херсонська 86. Під час вивчення їх у спеціаль- них циклічних схрещуваннях із різними формами і сор- тами спостерігали різний генетичний контроль довжини стебла. Схрещування низькорослих сортів між собою дозволило одержати позитивні трансгресії за довжи- ною стебла, нащадки яких характеризувались високою продуктивністю. Використання напівкарликових сортів як рекурентних компонентів у зворотних схрещуваннях майже відтворювало їх фенотип у гібридних нащадках. Характер прояву довжини стебла різних морфобіотипів пшениці озимої значно зумовлений генотипом сорту (73,0%). До умов зрошення і парових попередників най- більш пристосовані морфобіотипи з довжиною соло- мини 80–90 см і 90–100 см.
Посилання
2. Базалій В.В., Базалій Г.Г., Марченко О.В. Особливості формування і характер мінливості ознак продуктивності озимої пшениці за різних умов вирощування. Фактори експериментальної еволюції організмів. Київ : Логос, 2006. Т.З. С. 174–176.
3. Литвиненко М.А., Крайнов О.О., Пильнєв В.М. Вплив довгочасної селекції, на зміну врожайності та господарських ознак озимої м’якої пшениці. Аграрний вісник Причорномор’я. 2001. В. 12. С. 64–71.
4. Чебаков В.П. Наследование признаков высоты растений и зимостойкости гибридами озимой пшеницы в первом поколении. Сб. науч. тр. «Селекционногенетические аспекты повышения продуктивности зерновых культур. 1987. С. 21–24.
5. Созинов А.А., Орлюк А.П., Корчинский А.А. Генетическое улучшение пшеницы. Киев : Укр ИНТЭИ, 1993. 132 с.
6. Пушкина Г.А. Особенности наследования высоты растений при скрещивании длинно- и короткостебельных сортов пшеницы. Бюллетень ВИР. 1973. Вып. 30. С. 11–13.
7. Пономарев В.И. К вопросу о короткостебельности пшеницы. Сельское хозяйство за рубежом. 1977. № 10. С. 20.
8. Лифенко С.П., Нарган Т.П. Наконечний М.Ю. Інтрогресії в геном пшениці м’якої від різних донорів – проблемний, але перспективний напрям селекції. Селекція і насінництво: міжв. тем. наук. зб. Харків, 2014. Вип. 105. С. 39–50.
9. Литвиненко М.М., Голуб Є.А. Підвищення генетичного потенціалу продуктивності і показників якості зерна в селекції озимої м’якої пшениці. Основи формування продуктивності сільськогосподарських культур за інтенсивних технологій вирощування. Зб. наук. пр. Уманського держ. аграр. ун-ту. Київ, 2008. С. 389–398.
10. Чеботарь С.В., Сиволап Ю.М. Анализ комплекса генов короткостебельности в геномах озимой мягкой пшеницы с помощью ПЦР-маркеров. Фактори експериментальної еволюції організмів: Зб. наук. пр. Логос, 2006. Т.3. С. 317–321.
11. Орлюк А.П. Прогнозування продуктивності сортів пшениці озимої інтенсивного типу за морфологічними ознаками. Наук. пр. Південного філіалу Національного університету біоресурсів і природокористування. Кримський агротехнологічний ун-т. Сімферополь, 2009. Вип. 127. С. 314–319.
12. Селекция среднерослых сортов мягкой озимой пшеницы / Колесников Ф.А., Беспалова Л.Н., Кудряшов И.Н. и др. Земледелие 2011. № 4. С. 10–12.
13. Базалій В.В., Бойчук І.В., Ларченко О.В. Принципи адаптивної селекції сортів пшениці м’якої. Таврійський науковий вісник: Зб. наук. пр. Херсон : Айлант, 2012. Вип. 80. С. 25–32.
14. Доспелов Б.А. Методика полевого опыта. Москва : Колос, 1979. 415 с.
15. Литун П.П., Проскурин Н.В., Гопций Т.И. Методика полевого селекционного эксперимента. Харьков : ХАУ, 1996. 271 с.
16. Marmud V.S., Kramer H.H. Segregetion for yild, height and maturity following a soybeen cross. Agronomy Journal. 1951. V. 43. P. 303–321.
17. Griffing B. Analisis of quatitative genecction by constant parent regression and related tehnagues. Genetics. 1950. V. 35. P. 303–321.
18. Воскресенская Г.С., Шпота В.И. Трансгрессия признаков у гибридов Brassica и методика количественного учета этого явления. Доклады ВАСХНИЛ. 1967. № 7. С. 18–20.
19. Eberhart S.N., Russel W.A. Stubility parameters for comparing varieties. Crop. Sci. 1966. V.6. №1. P. 36–40.
20. Орлюк А.П., Писаренко З.В. Изменчивость длины стебля и зимостойкости у короткостебельных гибридов озимой пшеницы. Цитология и генетика. 1996. № 3. С. 15–21.
21. Мазер К., Джинке Д. Биометрическая генетика. Москва : Мир, 1985. 463 с.
22. Мережко А.Ф. Определение числа генов контролирующие количественные признаки растений. Тр по прикладной ботанике, генетике и селекции. 1983. Т. 80. С. 36–47.
