ФОРМУВАННЯ АГРОТЕХНОЛОГІЧНИХ ПІДХОДІВ ДО ЗБАЛАНСОВАНОГО УПРАВЛІННЯ РОДЮЧІСТЮ ПОРУШЕНИХ ТА ДЕГРАДОВАНИХ ҐРУНТІВ ЗА ВИРОЩУВАННЯ ЗЕРНОБОБОВИХ КУЛЬТУР
Анотація
Дослідження спрямоване на вирішення актуальної проблеми, зокрема агробіотехнологічних підходів для відновлення родючості ґрунту на грубо рекультивованих угіддях, що зазнали впливу бойових дій (створення ефективних механізмів підвищення родючості ґрунтів за рахунок акумуляції атмосферного азоту та накопичення органічної речовини при вирощуванні зернобобових культур задля посилення процесів гуміфікації) із одночасним удосконаленням технології кормовиробництва задля поліпшення конверсії кормів в продукцію тваринництва. Розроблено агробіотехнологічні підходи поліпшення ефективності біологічного етапу рекультивації земель, що постраждали в ході бойових дій шляхом стабілізації екосистеми «ґрунт-рослина-середовище» із вирощування зернобобових культур за організованої технології вирощування при створенні корисної мікрофлори. Визначено, що відновлення родючості ґрунтів, пошкоджених внаслідок бойових дій та забруднених важкими металами та іншими речовинами можливе за рахунок спеціалізованих технологічних прийомів на біологічному етапі рекультивації земель за рахунок вирощування зернобобових культур. У ході дослідження встановлено, що найбільший позитивний вплив на агроекологічний стан ґрунту здійснює вирощування сої з відносним показником 2,18. Збільшення площ під бобовими культурами в інтенсивних сівозмінах позитивно впливає на агроекологічний стан ґрунту. Визначено, що маса побічної продукції, яку можна заорювати в ґрунт, є найвищою при вирощуванні бобових культур – 3,5 т/га. Водночас побічна продукція бобових характеризується найвищим вмістом мінерального фосфору – 3,6 кг/т, забезпечуючи найвищий винос мінерального фосфору 12,6 кг/га та калію 16,5 кг/га серед усіх бобових культур. Також визначено, що побічна продукція сої характеризується найвищим вмістом азоту – 12,0 кг/т, фосфору – 3,6 кг/т та калію – 5,0 кг/т, що дозволяє після вирощування сої накопичити у ґрунті з побічною продукцією найбільше мінерального азоту – 38,4 кг/га. Також соя характеризується найвищою симбіотичною азотфіксуючою здатністю серед усіх зернобобових культур – 120 кг/га.
Посилання
2. Мазур В.А., Ткачук О.П., Дідур І.М., Панцирева Г.В. Технологічність та агроекологічна стійкість скоростиглих сортів сої. Сільське господарство та лісництво. 2021. № 4 (23). С. 96-111. DOI: 10.37128/2707-5826-2021-4-8
3. Петриченко В.Ф., Корнійчук О.В. Стратегія розвитку кормовиробництва в Україні. Корми і кормовиробництво. 2012. Вип. 73. С. 3–10.
4. Didur I., Bakhmat M., Сhynchyk O., Pantsyreva H., Telekalo N., Tkachuk O. Substantiation of agroecological factors on soybean agrophytocenoses by analysis of variance of the Right-Bank Forest-Steppe in Ukraine. Ukrainian Journal of Ecology. 2020. Vol. 10, No 5. Р. 177-182. DOI: 10.15421/2020_206
5. Заболотний Г.М., Мазур В.А., Циганська О.І., Дідур І.М., Циганський В.І., Панцирева Г.В. Aгробіологічні основи вирощування сої та шляхи максимальної реалізації її продуктивності: монографія. Вінниця: ВНАУ. 2020. 276 с.
6. Дідур І.М., Шевчук В.В. Підвищення родючості ґрунту в результаті накопичення біологічного азоту бобовими культурами. Сільське господарство та лісівництво. 2020. No 16. С. 48–60.
7. Москалець В.В., Шинкаренко В.К. Застосування мікробних препаратів і мікроелементних добрив та якість зерна сої. Агроекологічний журнал. 2004. No 3. С. 19–24. doi: 10.26886/2414-634X.4(12)2004.0
8. Венглінський М.О., Глущенко М.К., Годинчук Н.В., Хмара Т.І. Роль мікроелементів у живленні рослин та покращенні родючості ґрунтів. Вісник Національного університету водного господарства та природокористування. Сер.: Сільськогосподарські науки. 2014. No 1. С. 73–79. doi: 10.32412/ 2306-5478- (1)2014.026
9. Яцук І.П., Панасенко В.М., Науменко А.С., Венглінський М.О., Годинчук Н.В. Особливості забезпечення мікроелементами ґрунтів України. Агроекологічний журнал. 2015. No 4. С. 63-69.
10. Мазур В.А., Дідур І.М., Панцирева Г.В. Обґрунтування адаптивної сортової технології вирощування зернобобових культур в правобережному Лісостепу України. Сільське господарство та лісівництво. 2020. No 18. С. 5-17.