СЕЛЕКЦІЙНО-ГЕНЕТИЧНІ АСПЕКТИ СЕЛЕКЦІЇ ОЗИМОЇ ПШЕНИЦІ ТА ЇХ ВПЛИВ НА АГРОЕКОЛОГІЧНУ АДАПТИВНІСТЬ

Анотація

В статті наведено основні селекційно-генетичні аспекти при оцінці пригодності сортів до виробничих умов та їх адаптаційна здатність до всього комплексу мінливості умов довкілля. За результатами дослідження обраний напрям створення сортів пшениці озимої універсального типу, який збігається з поглядами відомих селекціонерів. Ці сорти можна вирощувати в різних за інтенсифікацією технологіях. Щодо висоти рослин сортів універсального типу, то вони є нижчими від середньорослих і значно вищі напівкарликових. У кожних біотипів відмічена більша можливість поєднання в одному генотипі досить високої зимостійкості і врожайності, хоча абсолютне значення цих ознак залежить від генетичного походження ліній і умов їх вирощування. Мета досліджень полягала у визначенні закономірності прояву селекційно-генетичних аспектів селекції озимої пшениці на агроекологічну адаптивність, взаємозв’язку продуктивності колосу та індексу лінійної щільності коса з різними кількісними ознаками і продуктивністю сортів та морфобіотипів пшениці озимої в процесі кореляційно-регресійного аналізу; мінливості та успадкуванню кількісних ознак, а також індекс лінійної щільності колоса та ступеня їх стабільності залежно від мінливих умовах довкілля. Таким чином результати досліджень виявили, що в оптимальних умовах вологозабезпеченості морфобіотипи озимої пшениці характеризувались високим абсолютним проявом маси зерна з головного колоса і колосів другого порядку і крупністю зерна. Характерно, що співвідношення цих елементів структури врожаю при зрошенні було більш тісним, ніж за умов без зрошення. Так, перебільшення маси зерна з головного колоса до маси зерна колосів другого порядку було за умов зрошення 27, 2–34, 4%, без зрошення 32, 6–41, 0%, за масою 1000 зерен, відповідно, 10, 9–24, 5% і 27, 1–33, 0%. Висновок. В умовах зрошення реалізація показників елементів структури врожаю є значно вищою, ніж у менш сприятливих умовах незрошуваного землеробства. Ці дослідження підтвердили той факт, що добір генотипів, стійких до несприятливих умов довкілля, необхідно проводити лише після того, як їх висока потенційна продуктивність доведена в сприятливих умовах вирощування. Відомо, що 50–80% загальної мінливості залежить від умов зовнішнього довкілля. При цьому ознака стабільності врожайності озимої пшениці зумовлена збереженням стійкого значення одних елементів продуктивності і толерантності інших ознак.