ІНСТИТУЦІЙНЕ ВДОСКОНАЛЕННЯ МЕХАНІЗМУ РЕГУЛЮВАННЯ ОВОЧЕВОГО РИНКУ

Ключові слова: технології, інновації, впровадження, техніко-технологічні рішення, зонально-адаптовані технології

Анотація

Актуальність. Питання інституційного вдосконалення регулювання овочевого ринку, в сучасних умовах є достатньо актуальними в сучасних умовах функціонування аграрної сфери. Результати дослідження. У статті здійснено аналіз вітчизняного інституційно-правового середовища вироблення та впровадження державної політики у сфері соціального розвитку регіонів, наведено аналітику сучасного стану виробництва овочів в Україні, встановлено основні проблеми його розвитку в сучасних умовах. На підставі досліджень проаналізовано стан галузі, здійснено прогноз розвитку овочівництва України. Встановлено доцільність використання запропонованих інновацій, визначено їх привабливість та ефективність для конкретних умов виробництва з метою підвищення науково-технічного прогресу в АПК. Встановлено, що інституційного удосконалення механізмів регулювання овочевого ринку, впровадження інноваційних рішень в овочівництві дозволить вирішити питання економічної самостійності окремих регіонів, продовольчої безпеки громад, підвищити рівень координації системи дій органів управління, суб’єктів господарювання, науковців та інвесторів на засадах сталого розвитку в умовах військової агресії, або післявоєнного відновлення країни. Мета – проаналізувати стан галузі, здійснити прогноз розвитку овочівництва України та розкрити теоретико-методологічні снови визначення сутності, ролі і місця категорії «інституційного забезпечення» у системі функціонування ринкового механізму, а також визначення засад формування інституційної безпеки. Методи. Методологічною базою дослідження стали наукові праці із проблем формування та функціонування овочевого ринку. Використовувалися методи: групування, монографічний, систематизування. Висновки. Подальший розвиток овочівництва необхідно спрямовувати на впровадженні у виробництво науково-обгрунтованих зональних ресурсозберігаючих технологій вирощування овочевих культур, що сприятиме ефективному формуванню та функціонуванню галузі овочівництва, сталому його розвитку, удосконаленню та укріпленню самозабезпечення регіональних овочевих ринків, дозволить вирішити питання економічної самостійності окремих регіонів, підвищити рівень координації системи дій органів управління, суб’єктів господарювання, науковців та інвесторів на засадах кооперації та сталого розвитку в умовах післявоєнного відновлення країни.

Посилання

1. Свиноус І. В. Щодо проблеми продовольчої безпеки у контексті зміни умов господарювання. Інноваційна економіка. 2013. № 3. С. 206–209.
2. Шпикуляк О. Г. Інституції аграрного ринку. К. : ННЦ ІАЕ, 2009. 480 с.
3. Малік М. Й., Шпикуляк О. Г., Лузан О. Ю. Інститути й інституції у розвитку інтеграційних процесів в аграрній сфері. Економіка АПК. 2013. № 4. С. 86.
4. Андрійчук В. Г. Агропромислові формування нового типу в контексті стратегії розвитку вітчизняного сільського господарства. Економіка AПK. 2013. № 1. C. 3–16.
5. Йохна М. А. Про деякі підходи до визначення інституцій. Наукові праці ДонНТУ. Серія: економічна. 2007. Вип. 31–1. С. 126–131.
6. Чубарь О. Г. Інститути та інституціональне середовище: теоретичні узагальнення засад економічного розвитку. Науковий вісник Ужгородського університету. Серія «Економіка». Ужгород, 2013. Випуск 3 (40). С. 98–104.
7. Коваленко Ю. М. Інституціалізація фінансового сектору економіки: [монографія]. Національний університет ДПС України. Ірпінь, 2013. 608 с.
8. Коваленко О. В. Сучасні методи оцінки інституціонального середовища розвитку підприємства. Економіка АПК. 2011. № 10. С. 157–161.
9. Ульянченко О. В. Інноваційно-інвестиційна діяльність, як основа розвитку економіки держави. Науковий вісник Мукачівського державного університету. Серія «Економіка». 2015. Вип. 2. Ч. 1. С. 70–76.
10. Усманова М. Р. Теоретичні засади формування інноваційної інфраструктури в Україні. Вісник Східноєвропейського університету економіки і менеджменту. Серія «Економіка і менеджмент». 2016. № 1. С. 74–82.
11. Денисенко М. П., Бродюк І. В.,Сташенюк Д. Г. Основні положення формування інвестиційно-інноваційної стратегії підприємства. Інвестиції: практика та досвід. 2016. № 22. С. 17–20. URL: http://www.investplan.com.ua/pdf/22_2016/6.pdf. (дата звернення: 04.10.2022).
12. Присяжнюк М. В., Петриченко В. Ф., Володін С. А. Концептуальні засади інноваційно-інвестиційного розвитку Національної академії аграрних наук України. Економіка АПК. 2013. С. 3–22.
13. Юрчук Н. П., Вовк В. Ю., Топіна Р. П. Інноваційно-інвестиційна діяльність як основа реалізації концепції сталого розвитку економіки України. Агросвіт. 2019. № 3. С. 53–61.
14. Романко О. П. Інвестиційно-інноваційна складова управління конкурентоспроможністю регіону. Глобальні та національні проблеми економіки. 2014. № 2. C. 875–880.
15. Державна служба статистики України. URL: http://www.ukrstat.gov.ua/ (дата звернення: 04.10.2022).
Опубліковано
2023-04-27
Розділ
ЕКОНОМІКА