Формування морозостійкості рослинами ячменю з різним типом розвитку у разі загартування на різних фотоперіодах

Анотація

Мета – розробити лабораторний спосіб розподілу генотипів озимого ячменю на типово озимі та дворучки. В основу способу було покладено наукову гіпотезу, яка базується на різних біологічних потребах у загартуванні рослин типово озимих сортів та дворучок озимого ячменю. Матеріали та методики. З метою перевірки гіпотези в модельному досліді вивчали в динаміці формування стійкості до морозу рослинами сортів ячменю типово озимих та дворучок. У досліді вивчали сорти: Метелиця, Зимовий, Трудівник (озимі); Росава, Основа, Тамань (дворучки). Результати досліджень. Проводилось загартування рослин озимого ячменю на скороченому фотоперіоді, при цьому повністю виключивши яровизаційний ефект. Програмування температури і фази загартування вище біологічного нуля, як свідчать результати, дозволяє накопичувати рослинам усіх видів значну кількість цукрів. Розроблені температурно-світлові умови найбільш перпективні у селекції озимого ячменю. Висновки. Розроблено режими визначення статичної морозостійкості рослин озимого ячменю; визначено режими розподілу озимого ячменю на типово озимі та дворучки; розроблений лабораторний спосіб визначення швидкості загартування сортів озимого ячменю у разі вирощування рослин озимого ячменю на скороченому фотоперіоді та програмування температури +2,5°С під час першої фази загартування протягом 30 днів дозволяє рослинам обох біотипів формувати статичну стійкість до морозу; величина сформованої морозостійкості рослинами озимого ячменю залежала від тривалості другої фази загартування; зимостійкі сорти, як типово озимі, так і дворучки, характеризувались швидким загартуванням на другій фазі загартування; наявний тісний зв’язок перезимівлі зразків у полі з результатами лабораторного тестування; використання розробленого способу дозволяє визначати як статичну морозостійкість сорту, так і швидкість його загартування.