Біометричні параметри асимілюючої поверхні рослин соняшнику

Анотація

Ріст, розвиток рослин соняшнику та формування ними листкового апарату визначає кількість накопиченої сухої речовини, впливає на продуктивність культури та залежить від ряду регульованих та нерегульованих чинників. Метою статті було виявлення впливу ґрунтово-кліматичних умов років досліджень, генетичних особливостей гібридів і технологічних прийомів на ріст, розвиток і формування асимілюючого апарату рослин гібридів соняшнику різних груп стиглості. Методи. Польові дослідження проводили у 2023-2024 рр. в умовах Тернопільської області відповідно до загальноприйнятих методик. Дослід було закладено методом розщеплених ділянок. Площа посівної ділянки складала 60 м2, облікової – 42 м2 за чотирикратного повторення. Попередником у досліді була пшениця озима. Впродовж вегетації рослин соняшнику проводили фенологічні спостереження за ростом та розвитком рослин. Результати. Отримані результати досліджень показали, що по мірі росту та розвитку рослин площа листкової поверхні зростала. Максимальних значень показники набували у період цвітіння рослин, якийвідповідав 65-68 мікростадіям ВВСН. У подальшому було відмічено зменшення показника. Зазначена тенденція була відмічена в усіх гібридів, які ми вивчали, незалежно від групи стиглості. Найвищі показники було отримано у варіанті із застосуванням N80P80K120, які варіювали від 40,8 до 45, тис. м2/га. У ранній групі стиглості параметри становили від 40,8 до 41,4 тис. м2/га, середньоранній –42,2–42,4 тис. м2/га, середній – 44,9–45,6 тис. м2/га. Висновки. Максимальну асимілюючу поверхню було сформовано гібридом середньої групи стиглості П64ЛЛ155 45,6 тис. м2/га і варіанті із застосуванням N80P80K120. Між площею лисків рослин та урожайністю було встановлено пряму кореляційну залежність із коефіцієнтом кореляції – 0,978.