Стан та перспективи виробництва сої в Україні
Анотація
Дослідження присвячене актуальній проблемі, а саме дослідженні стану виробництва сої в Україні із наведеними рекомендаціями щодо перспектив збіль- шення посів та валових зборів насіннєвої продукції на світовому ринку. Метою досліджень передбачалось вивчити сучасний стану вітчизняного виробництва сої на основі статистичних даних із узагальненням рекомендацій провідних учених. Реалізація мети сприятиме розв’язанню низки завдань щодо забезпечення рослинним білком, формуванню національних білкових і зернових ресурсів, підвищенню родючості ґрунтів і зміцненню економічного потенціалу України. Встановлено, що в умовах України інтерес до сої зростає в усіх ґрунтово-кліматичних зонах: розширюється соєве поле, вона повноправно включається в сівозміни основних землеробських регіонів – Полтавської, Хмельницької, Житомирської, Вінницької та Київської областей. В Україні у 2024 р. найбільші посівні площі під соєю були в Полтавській (215 тис. га), Хмельницькій (212 тис. га), Житомирській (150 тис. га), Вінницькій (143 тис. га) та Київській (140 тис. га) областях, що сукупно становило майже 50% площ посівів під цією культурою в Україні. З’ясовано, що за обсягами виробництва соя посідає перше місце в країнах Європи, восьме – у світі, має найкращі перспективи для нарощування виробництва і формування значного експортно-ресурсного потенціалу. Проведено аналіз статистичних даних Державної служби статистики України надав можливість дослідити динаміку посівних площ сої, її урожайності та валового збору насіння в Україні. Відтак, у структурі вітчизняного виробництва упродовж 2015–2024 років площі посівів сої значно зросли, а рівень врожайності збільшився до 2,60 т/га. Посівні площі під культурою сої в Україні, перевищують 1,8 млн гектарів. Визначено позитивну тенденцію, яке є свідченням не лише високої зацікавленість аграріїв у вирощуванні даної культури, а й про стратегічну важливість сої у формуванні сучасної аграрної політики та розвитку експортного потенціалу країни.
Посилання
2. Дідур І.М., Шевчук В.В. Підвищення родючості ґрунту в результаті накопичення біологічного азоту бобовими культурами. Сільське господарство та лісівництво. 2020. Вип. 16. С. 48–60.
3. Petrychenko V., Korniychuk O., Lykhochvor V., Kobak S., Pantsyrev O. Study of Sowing Quality of Soybean Seeds Dependingon Pre-Sowing Treatment of Seed and Microfertilizers. Journal of Ecological Engineering. 2024. Vol. 25(7). P. 332–339. DOI: https://doi.org/10.12911/22998993/188932.
4. Petrychenko V., Kobak S., Kolisnyk S., Chorna V., Korniychuk O., Pantsyrev O. Agroecological Assessment of Soybean Varieties under the Conditions of the Right Bank Forest Steppe of Ukraine. Journal of Ecological Engineering. 2024. Vol. 25(9). P. 60–69.
5. Панцирева Г.В., Ковальчук В.М. Дослідження елементів технології вирощування сої на основі мобілізаційних агропідходів за природніх процесів ґрунтово-іммобілізаційного характеру. Аграрні інновації. 2024. № 24. С. 107–112. DOI: https://doi.org/10.32848/agrar.innov.2024.24.15
6. Панцирева Г.В. Вплив технологічних прийомів вирощування на зернову продуктивність зернобобових культур в умовах правобережного Лісостепу України. Наукові доповіді НУБІП України. 2020. Вип. No 5 (87). С. 1–9.
7. Каленська С. М., Новицька Н. В. Ефективність нано-препаратів у технології вирощування сої. Plant and Soil Science. 2020. Вип. 11(3). С. 7–21. https://doi.org/10.31548/agr2020.03.007
8. Мазур В.А., Ткачук О.П., Дідур І.М., Панцирева Г.В. Технологічність та агроекологічна стійкість скоростиглих сортів сої. Сільське господарство та лісництво. 2021. № 4 (23). С. 96–111. DOI: 10.37128/2707-5826-2021-4-8
9. Мазур В.А., Дідур І.М., Панцирева Г.В. Обґрунтування адаптивної сортової технології вирощування зернобобових культур в правобережному Лісостепу України. Сільське господарство та лісівництво. 2020. Вип. 18. С. 5–17.
10. Гамаюнова В.В., Нагорна В., Панфілова А.В. Вплив біодеструктору стерні на поживний режим ґрунту. Збірник наукових праць Вінницького НАУ. Серія: сільськогосподарські науки. 2012. Вип. 6 (68). С. 17–22.