СИСТЕМА НАСІННИЦТВА ТА ОСНОВНІ ПРИНЦИПИ ДОБОРУ ГІБРИДІВ КУКУРУДЗИ

Анотація

Мета – виявлення оптимальних схем посіву батьківських форм гібридів на ділянках гібридизації кукурудзи для найповнішого запилення і озернення качанів. Розробка основних критеріїв добору гібридів кукурудзи на основі сучасних даних змін клімату, біологічних властивостей і ознак нових гібридів кукурудзи. Методи. Експерименти проводили за загальноприйнятими в рослинництві методиками, методом розщеплених ділянок. Результати. Система насінництва кукурудзи складається з кількох етапів: 1 – створення й розмноження самозапильних ліній; 2 – виробництво й розмноження насіння батьківських форм; 3 – виробництво насіння першого покоління (F1); 4 – післязбиральна доробка насіння на насіннєвих заводах. У фірмовій системі насінництва всі етапи виробництва сконцентровані в одному підприємстві, ґрунтовий контроль кожної партії насіння проводять в зимових розсадниках в південній півкулі планети і в зимовий період визначається рівень типовості й сортової чистоти гібридів задовго до початку продажу насіння. Вирощування насіння гібридів першого покоління здійснюється на ділянках гібридизації шляхом висіву батьківських компонентів з чергуванням рядків материнської і батьківської форм у співвідношенні 2:1, 3:1, 4:1 та 5:1 (схеми посіву відповідно 4:2, 6:2, 8:4 та 10:2). Найбільш поширеною і технологічно зручною є схема посіву 6:2. По мірі віддалення рядів рослин материнської форми від батьківської на ділянках гібридизації знижується ступінь запліднення і величина озерненості качанів з 88–90 до 65–67 % і нижче. Розташування посівів кукурудзи з південного сходу на північний захід України супроводжується покращанням умов вологозабезпечення й зниженням надходження сонячної радіації та тепла, що подовжує період вегетації гібридів на 7–14 днів і підвищенням вологості зерна. Проходження основних фаз розвитку (цвітіння, формування й налив зерна) у гібридів різних груп стиглості відбувається в різний час, який може співпадати або ні з повітряною або ґрунтовою посухою, спекою тощо. Для запобігання втрат урожайності єдиним гібридом у господарстві доцільно висівати кілька гібридів різних груп стиглості. Висновки. Віддаленість рядів батьківських компонентів не повинна перевищувати 2,1 м, за якої ступінь озерненості качанів материнської форми становить більше 80 %. Оптимальною схемою посіву батьківських форм на ділянках гібридизації є схема 6:2. Для вирощування на зерно слід враховувати важливі господарські ознаки гібридів кукурудзи – врожайність і вологість зерна, а також адаптивні властивості гібридів – холодостійкість, жаростійкість, посухостійкість. З метою уникнення негативного впливу змін клімату рекомендується висівати декілька гібридів кукурудзи різних груп стиглості.