ЗЕМЛЕРОБСТВО ПІВДЕННОГО СТЕПУ УКРАЇНИ: ІСТОРИЧНИЙ РОЗВИТОК І СУЧАСНИЙ СТАН (1796–2019 РР.)1

Анотація

Мета. Провести аналіз історичного розвитку й сучас-ного стану галузі землеробства південного Степу України й згідно з його результатами встановити умови, що сприяють створенню стійких до регіональних змін клі-мату сільськогосподарських агроландшафтів. Методи. Функціонування та підвищення ефективності наяв-них систем землеробства визначено на основі аналізу й синтезу, а також абстрактно-логічного методу. Емпіричні дослідження інтенсивних і ландшафтно-екологічних сис-тем землеробства проведено за допомогою порівняль-ного, системного та графічного аналізу. Результати. Показано шлях перетворення старовікових природних ковило-типчакових степових ландшафтів південного Степу на антропогенні сільськогосподарські агроланд-шафти, що призвело до істотної зміни структури земле-користування в Україні. Завдяки суттєвому зменшенню посівної площі кормових культур протягом останніх років відбулося збільшення посівних площ кукурудзи, соняш-нику, сої та ріпаку озимого, тобто зернових і технічних культур, які користуються попитом на світовому ринку. Передумови, які наприкінці ХХ і початку ХХI століть не сприяли інтенсивному розвитку сільського господарства в південній частині зони Степу, пов’язані з вкрай висо-ким розорюванням наявних агроландшафтів та їхньою деградацією. Повернення до науково необґрунтованих систем землеробства за скорочення площ природних степових ландшафтів призвело до створення нестійкого стану сільськогосподарських угідь. Останнє пов’язано також із негативним впливом регіональної зміни клімату. Систематичне розширення орних земель стало почат-ком істотного антропогенного впливу на наявні сіль-ськогосподарські ландшафти. Тому створені впродовж останніх двох століть передумови для інтенсивного розвитку галузей рослинництва, садівництва та виногра-дарства призвели до формування антропогенних агро-ландшафтів. Висновки. Основним напрямом наукової й господарської діяльності сільськогосподарських під-приємств південного регіону має бути оптимізація струк-тури посівних площ з оптимальною участю в них бага-торічних трав. Це сприятиме зміцненню кормової бази для галузі тваринництва, зниженню мінералізації гумусу в ґрунтах й поліпшенню їхніх фізичних та фізико-хіміч-них властивостей, передусім суттєвому збільшенню вмісту вуглецю та мінеральних і легкогідролізованих сполук азоту й підвищенню врожайності сільськогоспо-дарських культур. Погодно-кліматичні умови зони Степу свідчать про істотну нестабільність надходження при-родної вологи й зростання випаровуваності та дефіциту вологозабезпечення, особливо в середньосухі та сухі за забезпеченістю опадами роки. Тому розроблення та впровадження в південному регіоні ландшафтно-е-кологічних систем землеробства сприятиме забезпе-ченню продовольчої безпеки України.