ЗЕМЛЕРОБСТВО ПІВДЕННОГО СТЕПУ УКРАЇНИ: ІСТОРИЧНИЙ РОЗВИТОК І СУЧАСНИЙ СТАН (1796–2019 РР.)

Анотація

Мета. Провести аналіз історичного розвитку й сучас-ного стану галузі землеробства південного Степу України й згідно його результатів встановити умови, що сприяють створенню стійких до регіональних змін клімату сіль-ськогосподарських агроландшафтів. Методи. Функціо- нування та підвищення ефективності існуючих систем землеробства визначено на основі аналізу й синтезу, а також абстрактно-логічного методу. Емпіричні дослі-дження інтенсивних та ландшафтно-екологічних сис-тем землеробства проведено за допомогою порівняль-ного, системного та графічного аналізу. Результати. Показано шлях перетворення старовікових природних ковило-типчакових степових ландшафтів південного Степу на антропогенні сільськогосподарські агроланд-шафти, що призвело до істотної зміни структури земле-користування в Україні. За рахунок суттєвого зменшення посівної площі кормових культур протягом останніх років відбулося збільшення посівних площ кукурудзи, соняш-нику, сої та ріпаку озимого, тобто зернових і технічних культур, які користуються попитом на світовому ринку. Передумови, які наприкінці ХХ і початку ХХI століть не сприяли інтенсивному розвитку сільського господар-ства у південній частині зони Степу, пов’язані з вкрай високим розорюванням існуючих агроландшафтів та їх деградацією. Повернення до науково необґрунтованих систем землеробства, при скороченні площ природних степових ландшафтів, призвело до створення нестій-кого стану сільськогосподарських угідь. Останнє пов’я-зано також з негативним впливом регіональної зміни клімату. Систематичне розширення орних земель стало початком істотного антропогенного впливу на існуючі сільськогосподарські ландшафти. Тому створені упро-довж останніх двох століть передумови для інтенсивного розвитку галузей рослинництва, садівництва та виногра-дарства призвели до формування антропогенних агро-ландшафтів. Висновки. Основним напрямом наукової й господарської діяльності сільськогосподарських під-приємств південного регіону повинна бути оптимізація структури посівних площ з оптимальною участю в них багаторічних трав. Це сприятиме зміцненню кормової бази для галузі тваринництва, зниженню мінералізації гумусу в ґрунтах й поліпшенню їх фізичних та фізико-хі-мічних властивостей, передусім, суттєвому збільшенню вмісту вуглецю та мінеральних і легкогідролізуємих сполук азоту й підвищенню урожайності сільськогоспо-дарських культур. Погодно-кліматичні умови зони Степу свідчать про істотну нестабільність надходження при-родної вологи й зростання випаровуваності та дефіциту вологозабезпечення, особливо в середньосухі та сухі за забезпеченістю опадами роки. Тому розробка та впрова-дження у південному регіоні ландшафтно–екологічних систем землеробства сприятиме забезпеченню продовольчої безпеки України.