Алелопатична дія післяжнивних решток попередників на посівні якості та проростання насіння пізніх ярих культур

Анотація

Мета. Встановити алелопатичний вплив водних витяжок післяжнивних решток пшениці озимої, кукурудзи, сої, соняшнику та гречки на енергію проростання, лабораторну схожість і темпи проростання насіння кукурудзи, сої та соняшнику. Методи. Основний – лабораторний дослід, додатковий – кореляційний аналіз. Алелопатичну активність післяжнивних решток оцінювали методом тестових біопроб за водними витяжками різної концентрації. Лабораторні дослідження проводили на базі Інституту сільського господарства Степу НААН. Результати. Водні витяжки з післяжнивних решток пшениці озимої, кукурудзи, сої, соняшнику та гречки проявляли диференційований вплив на енергію проростання та лабораторну схожість насіння кукурудзи, сої та соняшнику. Контрольні показники енергії проростання та схожості насіння були найвищими: кукурудза – 88% та 92%, соя – 85% та 88%, соняшник – 88% та 93%. Значний інгібуючий ефект спостерігався для насіння кукурудзи на витяжках із решток соняшнику, де енергія проростання була меншою на 5%, а схожість – на 6%. Помірний ефект спостерігався за використання решток пшениці озимої та гречки (зниження 4–5%), слабкий – за решток кукурудзи, а рештки сої майже не впливали на ці показники. Також за дією на довжину проростків насіння кукурудзи найбільш інгібуючий ефект проявляли рештки соняшнику. Насіння сої найбільш негативно реагувало на рештки пшениці озимої (83% енергії проростання, 86% схожості), помірний ефект спостерігався за решток гречки та сої, а рештки кукурудзи і соняшнику впливали незначно. Для насіння соняш-нику найбільш інгібуючими були рештки пшениці озимої, соняшнику та гречки (зниження показників енергії проростання на 5–6%, схожості – на 5%), тоді як рештки кукурудзи і сої мали слабкий ефект (1–2%). Збільшення концентрації післяжнивних решток пшениці озимої від 25% до 100% призводило до зниження показників енергії проростання та схожості насіння кукурудзи на 3–5%, соняшнику – на 4–6%, тоді як витяжки решток кукурудзи у концентрації 25–100% практично не впливали на проростання насіння кукурудзи та соняшнику. Висновки. Вплив способу збирання попередників (з вивезенням чи без вивезення побічної продукції) проявлявся вже на початкових етапах проростання насіння пізніх ярих культур. Водні витяжки післяжнивних решток пшениці озимої, соняшнику та гречки знижували енергію проростання та лабораторну схожість насіння, тоді як рештки кукурудзи і сої впливали мінімально. Найбільший інгібуючий ефект спостерігався для насіння кукурудзи та соняшнику на витяжках із решток соняшнику та пшениці озимої, а насіння сої було відносно стійким. Показники довжини проростків також зменшувалися під впливом алелохімічних сполук, особливо при високій концентрації решток пшениці озимої. Результати свідчать про диференційований алелопатичний вплив післяжнивних решток на початковий ріст культур. Урахування цих ефектів при плануванні сівозмін і виборі способу обробітку ґрунту дозволить зменшити негативний вплив побічної продукції попередників на сходи та стартовий ріст пізніх культур.