Оцінювання фенотипової й екологічної мінливості зразків сої овочевої за комплексом господарсько-цінних ознак
Анотація
Метою статті є висвітлення фенотипової та екологічної мінливості зразків сої овочевої з метою формування науково обґрунтованого вихідного матеріалу для селекції нових, адаптивних до умов зрошення сортів. Методи досліджень польові, лабораторні, статистичні. Результати досліджень. Упродовж трьох років у колекційному розсаднику оцінювали фенотипову та екологічну мінливість наступних зразків сої овочевої: Кобра, стандарт, Fiskeby V, Karikachi, Фора, Веста, 20/25, Sac, Л 361-1-13, Л 362-2-13, Л 364-2-13, Л 368-3-13, Л 380-2- 13. Найбільшу середню висоту рослин сформували Karikachi (70,4 см) і Фора (66,6 см); висота прикріплення нижнього бобу варіювала від 3,3 см (Кобра) до 6,9 см (Фора). Ранньостиглі сорти (Karikachi, Кобра, Sac, Л 361-1-13, Фора) характеризувалися низькою варіабельністю (2,9–6,2 %), тоді як Л 368-3-13 – середньою (13,3 %). За висотою рослин більшість зразків мали високі значення V (33,1–43,4 %), водночас як Кобра, Фора, Веста та Sac – середні (12,6–24,1 %). Найбільшу мінливість відмічено у Fiskeby V та Л 364-2-13 (57–79 %). Висновки. Ранньостиглі сорти (Karikachi, Кобра, Sac, Л 361-1-13, Фора та ін.) з вегетаційним періодом 80–90 діб характеризуються низьким коефіцієнтом варіації (2,9 – 6,2 %), що свідчить про їх високу екологічну стабільність. Сорт Л 368-3-13 (98 діб) має середню мінливість (V = 13,3 %), що вказує на помірну залежність від погодних умов. За висотою рослин у більшості сортів зафіксовано високі значення V (33,1 – 43,4 %), що свідчить про їх чутливість до гідротермічних умов, тоді як Кобра (стандарт), Фора, Веста та Sac відзначаються середньою мінливістю (12,6–24,1 %). Найвищу варіабельність (57–79 %) висоти прикріплення нижнього бобу виявлено у Fiskeby V та Л 364-2-13; сорт Фора характеризується відносною стабільністю (V = 21 %). Стабільні сорти доцільні для виробничого використання, а високоваріабельні – як джерела пластичності та адаптивності в селекційних програмах.
Посилання
2. Costaa A. P. L., Moitinhoa A. C. R., Silvaa A. P., Amarala L. O., Souzaa J. S. and Unêda-Trevisoli S. H. Сomparative analysis of adaptability and stability of soybean genotypes for cultivar registration and protection. Brazilian Journal of Biology. 2025, vol. 85, e286817. https://doi.org/10.1590/1519-6984.286817.
3. Guo B., Sun L., Jiang S., Ren H., Sun R., Wei Z., Hong H., Luan X., Wang J., Wang X., Xu D., Li W., Guo C., Qiu L.J. Soybean genetic resources contributing to sustainable protein production. Theor Appl Genet. 2022. Nov;135(11):4095-4121. DOI: 10.1007/ s00122-022-04222-9. Epub 2022 Oct 14. Erratum in: Theor Appl Genet. 2022 Nov;135(11):4123. DOI: 10.1007/s00122-022-04241-6.
4. Komariah A., Wahyuni D. S., Ramdhani R. I. A. and Notrtjahyani E. R. Molecular analysis of Karawang local soybean genotypes with national superior varieties based on SSR analysis. Brazilian Journal of Biology = Revista. Brasileira de Biologia. 2023. vol. 83, pp. e277744. http://doi.org/10.1590/1519-6984.277744
5. Sun C., Zhang Z., Liu M., Ceretta S., Zhang S., Guo B., Li Y., Liu Z., Gu Y., Ao X. and Qiu L. Comparison of grain traits and genetic diversity between Chinese and Uruguayan soybeans (Glycine max L.). Front. Plant Sci. 2024.15:1435881. DOI: 10.3389/fpls.2024.1435881
6. Gazzoni D. L., Hoffmann-Campo C. B., Zocolo G. J., Fernandes M. do C. Pollination as an ecosystem service in soybean production for climate change mitigation. Pesquisa Agropecuária Brasileira. 2025. v.60, e04108. https://doi.org/10.1590/S1678-3921.pab2025. v60.04108.
7. Ikegaya T., Shirasawa K., Fujino K. Strategies to assess genetic diversity for crop breeding. Euphytica. 2023. 219(6). DOI: 10.1007/s10681-023-03186-1.
8. Esan V. I.,·Obisesan I. A., Micah M. M., Emuoyibofarhe O. N. Genetic variability and agro morphological characteristics of dehiscence tolerance in soybean varieties. Journal of the Saudi Society of Agricultural Sciences. 2026. 25:14 https://doi.org/10.1007/s44447-025-00072-1.
9. Li D., Zhang Z., Gao X., Zhang H., Bai D., Wang Q., Zheng T., Li Y. H., Qiu L. J. The elite variations in germplasms for soybean breeding. Mol Breed. 2023. 2;43(5):37. DOI: 10.1007/s11032-023-01378-0
10. Vera G., Condón Priano F., & Vázquez, D. Soybean germplasm characterization for human consumption aptitude in Uruguay. Brazilian Journal of Food Technology. 2024. 27, e2023048. https://doi.org/10.1590/1981-6723.04823.
11. Zatybekov, A., Yermagambetova, M., Genievskaya, Y., Didorenko, S., Abugalieva S. Genetic Diversity Analysis of Soybean Collection Using Simple Sequence Repeat Markers. Plants. 2023. 12, 3445. https://doi.org/10.3390/plants12193445.
12. Khan M. S., Shah Z., Roman M., Khan W., Vrinceanu N. & Alshehri M. H. Entropy generation in magneto couple stress bionanofluid flow containing gyrotactic microorganisms towards a stagnation point on a stretching/shrinking sheet. Scientific Reports. 2023. 13:21434. https://doi.org/10.1038/s41598-023-48676-3.
13. Волкодав В. В. Методика державного сортовипробування сільськогосподарських культур. Випуск третій (олійні, технічні, прядильні та кормові культури). Київ: Алефа, 2001. 76 с.
14. Методика польових і лабораторних досліджень на зрошуваних землях / Р. А. Вожегова та ін. Херсон: Вид-во Грінь Д. С., 2014. 286 с.
15. Бабич А. О. Методика проведення дослідів по кормовиробництву. Вінниця, 1994. 87 с.
16. Кобизєва Л. Н., Рябчун В. К., Безугла О. М., Дрепіна Т. О., Дрепін І. М., Потьомкіна Л. М., Сокол Т. В., Божко Т. М., Садовой О. О., Білявська Л. Г. Широкий уніфікований класифікатор роду Glycine max. (L.) Merr. Харків, 2004. 38 с.
17. Кириченко В. В., Кобизєва Л. Н., Петренкова В. П., Рябчун В. К та ін. Ідентифікація ознак зернобобових культур. Харків. 2009. 174 с.
18. Ушкаренко В. О., Нікішенко В. Л., Голобородько С. П., Коковіхін С. В. Дисперсійний і кореляційний аналіз результатів польових дослідів: монографія. Херсон: Айлант, 2009. 372 с.

Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.


