ОЦІНКА ФЕНОТИПОВОЇ Й ЕКОЛОГІЧНОЇ МІНЛИВОСТІ ЗРАЗКІВ СОЇ ОВОЧЕВОЇ ЗА ТРИВАЛІСТЮ ПЕРІОДУ ВЕГЕТАЦІЇ ТА ПРОДУКТИВНІСТЮ

В.О. Боровик; В.В. Гура

doi:10.32848/agrar.innov.2026.36.46

В.О. Боровик Інститут кліматично орієнтованого сільського господарства Національної академії аграрних наук України https://orcid.org/0000-0003-0705-2105
В.В. Гура Інститут кліматично орієнтованого сільського господарства Національної академії аграрних наук України https://orcid.org/0009-0005-4936-861X

DOI: https://doi.org/10.32848/agrar.innov.2026.36.46

Ключові слова: вегетаційний період, маса насіння з 1 м2, стабільність, мінливість, кореляція

Анотація

Мета досліджень – висвітлення питання фенотипової та екологічної мінливості зразків сої овочевої за тривалістю періоду вегетації та продуктивністю з ціллю формування науково обґрунтованого матеріалу, придатного для селекції адаптивних та високопродуктивних сортів.
Методи досліджень польові, лабораторні, статистичні.
Результати досліджень. Виявлено, що показники стандартного відхилення та коефіцієнта варіації підтверджують різний рівень екологічної стабільності досліджуваних генотипів. Найбільшою стабільністю характеризувалися лінії Л 380-2-13 (V = 4,0 %), Л 362-2-13 (V = 6,6 %) та Л 364-2-13 (V = 6,8 %), а також сорт Fiskeby V (7,9 %). Високу варіабельність відмічено у зразків 20/25 (29,1 %), Фора (26,9 %) та Л 361-1-13 (24,4 %). У решти зразків спостерігався середній рівень мінливості (V = 11–25 %). Найвищу середню врожайність формували зразки Л 380-2-13, Sac, Л 362-2-13 і Фора, проте не всі вони поєднували високу продуктивність зі стабільністю, що необхідно враховувати при доборі вихідного матеріалу для умов із нестійким середовищем. Аналіз взаємозв’язку між тривалістю вегетації та масою насіння з 1 м² у зразків сої овочевої за 2023–2025 рр. засвідчив наявність істотної генотипової диференціації за характером кореляційної реакції. Значення коефіцієнта кореляції (r), варіювали від –0,80 до 0,91. Більшість досліджуваних зразків (9 із 12) характеризуються позитивним кореляційним зв’язком різної сили (r = 0,50–0,91), що свідчить про зростання продуктивності за подовження періоду вегетації. Найвищі значення коефіцієнта кореляції виявлено у зразків Sac (r = 0,91) та Фора (r = 0,88), що вказує на їхню виражену реакцію на подовження вегетації та здатність формувати підвищену масу насіння за сприятливих умов року. Подібний тип адаптивності характерний також для ліній Л 361-1- 13 (r = 0,75), Л 380-2-13 (r = 0,70) та стандарту Кобра (r = 0,72). Зазначені генотипи мають високу селекційну цінність як джерела поєднання продуктивності та екологічної пластичності.
Висновки. Встановлена різноспрямованість кореляційної реакції підтверджує наявність значного внутрішньовидового різноманіття за характером взаємозв’язку «тривалість вегетації – продуктивність». Генотипи з високими позитивними значеннями коефіцієнта кореляції є перспективними для селекції на підвищення врожайності в умовах достатнього агрокліматичного ресурсу, представляють високу селекційну цінність як джерела поєднання продуктивності та екологічної пластичності. Тоді як зразки з негативним типом зв’язку – становлять інтерес для створення адаптованих скоростиглих сортів, можуть бути використані в селекції на скоростиглість та адаптацію до стресових умов, що особливо актуально за тенденцій кліматичної нестабільності.

Посилання

1. Carneiro, R., Duncan, S., O’Keefe, S., Yu, D., Huang, H., Yin, Y., Neill, C., Zhang, B., Kuhar, T., Rideout, S., Reiter, M., Ross, J., Chen, P. & Gillen, A. (2021). Utilizing Consumer Perception of Edamame to Guide New Variety Development. Front. Sustain. Food Syst. Vol. 4. P. 556–580. doi: 10.3389/fsufs.2020.556580.
2. Carneiro, R.C.V., Drape, T.A., Neill, C.L., Zhang, B., O'Keefe, S.F. & Duncan, S.E. (2022). Assessing Consumer Preferences and Intentions to Buy Edamame Produced in the U.S. Front. Sustain. Food Syst. 5:736247. doi: 10.3389/fsufs.2021.736247.
3. Yu, D., Lord, N., Polk, J., Dhakal, K., Li, S., Yin, Y., Duncan, S.E., Wang, H., Zhang, B., & Huang, H. (2022). Physical and chemical properties of edamame during bean development and application of spectroscopy- based machine learning methods to predict optimal harvest time. Food Chem. Jan 30;368:130799. doi: 10.1016/j.foodchem.2021.130799.
4. Zhang, B., Lord, N., & Kuhar, T., et al. (2021). A vegetable soybean cultivar for commercial edamame production in the mid-Atlantic USA. J. Plant Regist. P. 1–5. doi:
10.1002/plr2.20140.
5. Jankauskienė, J., Brazaitytė, A., & Vaštakaitė- Kairienė, V. (2021). Potential of vegetable soybean cultivation in Lithuania. Not. Bot. Horti Agrobot. Cluj- Napoca. Vol. 49. 12267. doi: 10.15835/nbha49112267.
6. Ky, H., Giang, V.Q., Hien, N.L., & Chau, T.N. (2022). Variation in phenotypic and genotypic characteristics of the soybean collection at Can Tho University. Songklanakarin Journal of Science and Technology. 44(5):1164-1224. DOI:10.14456/sjstpsu.2022.152.
7. Zuo, X., Zhao, R., Wu, M., Wan, Q., & Li, T. (2023). Soy consumption and the risk of type 2 diabetes and cardiovascular diseases: A systematic review and meta analysis. Nutrients. 15, 1358. doi: 10.3390/nu15061358.
8. Fan, Y., Wang, M., & Li, Z., et al. (2022). Intake of Soy, Soy Isoflavones and Soy Protein and Risk of Cancer Incidence and Mortality. Front Nutr. 4;9:847421. doi:10.3389/fnut.2022.847421.
9. Jayachandran, M., & Xu, B. (2019). An insight into the health benefits of fermented soy products. Food Chem. 271, 362–371. doi: 10.1016/j.foodchem.2018.07.158.
10. Woyann, L.G., Meira, D., & Matei, G., et al. (2020). Selection indexes based on linear-bilinear models applied to soybean breeding. Agronomy Journal. DOI:10.2134/agronj2019.05.0345.
11. Mehmood, K., Khan1, D., & Saeed, M., et al. (2023). Phenotypic and genetic characterization of soybean (Glycine max) genotypes for yield and drought stress tolerance. Journal of Pure and Applied Agriculture. 8(3): 22-33.
12. Chakelie, G., Atnaf, M. & Abate, A. (2025). Assessment of Genetic Variability in Soybean (Glycine max (L.) Merrill) Genotypes at Gondar, Ethiopia. Ethiopian Journal of Agricultural Sciences. 34(4), 72–99.
13. Shilpashree, N., Devi, S.N., & Manjunathagowda, D.C., et al. (2021). Morphological Characterization, Variability and Diversity among Vegetable Soybean (Glycine max L.). Genotypes. Plants. 10, 671. https://doi.org/10.3390/plants10040671
14. Chakelie, G., Atnaf, M. & Abate, A. (2024). Assessment of Genetic Variability in Soybean (Glycine max (L.) Merrill) Genotypes at Gondar, Ethiopia. Ethiop. J. Agric. Sci. 34(4) 72-99
15. Mitiku, A., Gudina, G., Yasin, B., & Abdu, M. (2025). Comprehensive Assessment of Genetic Variability, Association Analysis, and Elucidation of Direct and Indirect Effects of Yield and Yield Contributing Traits From Diverse Exogenous Soybean (Glycine max L.) Genotypes in Jimma District, Southwest Ethiopia. Advances in Agriculture, 2865503, 13. https://doi.org/10.1155/aia/2865503
16. Volkodav, V.V. (2001). Metodyka derzhavnoho sortovyprobuvannia silskohospodarskykh kultur. Vypusk tretii (oliini, tekhnichni, priadylni ta kormovi kultury) [Methodology of state variety testing of agricultural crops. Issue three (oil, technical, spinning and fodder crops)]. Kyiv, 76 [in Ukrainian].
17. Vozhehova, R.A.(Eds.). (2014). Metodyka polovykh i laboratornykh doslidzhen na zroshuvanykh zemliakh [Methods of field and laboratory research on irrigated lands]. Kherson: Green D.S., 286 [in Ukrainian].
18. Kobyzeva, L.N., Ryabchun, V.K., Bezugla, O.M., Drepina, T.O., Drepin, I.M, Potemkina, L.M., Sokol, T.V., Bozhko, T.M., Sadovoy, O.O. & Biliavska, L.G. (2004) Shyrokyi unifikovanyi klasyfikator rodu [Broad unified classifier of the genus Glycine max. (L.) Merr.]. Kharkiv, 36 [in Ukrainian].
19. Kirichenko, V.V., Kobyzeva, L.N., Petrenkova, V.P., & Riabchun, V.K. et al. (2009). Identyfikatsiia oznak zernobobovykh kultur [Identification of signs of legumes]. Kharkiv, 174 [in Ukrainian].
20. Ushkarenko, V.O., Vozhehova, R.A., Holoborodko, S.P. & Kokovikhin, S.V. (2004). Metodyka polovoho doslidu (Zroshuvane zemlerobstvo) [Field experiment methodology (Irrigated agriculture)]. Kherson: Grin D.S., 284 [in Ukrainian].