Ефективність добору форм пшениці озимої за кількісними ознаками і проблеми їх ідентифікації

  • В.В. Базалій Херсонський державний аграрно-економічний університет
  • І.В. Бойчук Херсонський державний аграрно-економічний університет
  • Є.О. Домарацький Херсонський державний аграрно-економічний університет
  • О.В. Тетерук Херсонський державний аграрно-економічний університет
Ключові слова: пшениця озима, добір, успадкова- ність, трансгресія, ідентифікація

Анотація

У статті визначено, що для добору морфобіотипів за комплексом адаптивних ознак необхідний вибір умов вирощування, який сприяє підвищенню виходу цінних рекомбінантів. Для їх збереження в наступних генера- ціях необхідно створювати нормальні і навіть комфортні умови вирощування (зрошення, більша площа жив- лення). Початок штучного добору селекціонер повинен планувати згідно з поставленими завданнями. Стратегічним завданням селекції озимої пшениці на сучасному етапі є створення високоадаптивних сор- тів, які мають високий рівень генетичного захисту вро- жаю від біотичних і абіотичних факторів середовища та спроможні максимально реалізувати потенціал уро- жаю в поєднанні з високою якістю зерна. Ефективність селекційної роботи залежить від бага- тьох умов і факторів, серед яких головними є різнома- нітний у генетичному відношенні повноцінний вихідний матеріал, науково обґрунтована модель сорту для кон- кретних умов вирощування, надійні методи розпізнання і добору цінних генотипів, котрі відповідають завдан- ням селекції (відповідно до моделі сорту), ефективні та об’єктивні методи оцінювань як вихідного матеріалу, так і нащадків добору елітних рослин. В останні роки успішно розвиваються дослідження структури і характеру взаємозв’язків кількісних ознак, котрі визначають продуктивність рослин. Це стимулю- ється логікою генетичних розробок і вимогами практич- ної селекції. Результати досліджень, накопичені у гене- тиці та селекції, свідчать, що комплекс ознак, котрі визначають продуктивність, являють собою складну і динамічну систему, елементи якої узгоджено або різно- векторно реагують на мінливі умови довкілля. Без ура- хування цієї системи марно надіятися на підвищення ефективності селекційної роботи. У центрі уваги дослід- ників систем мінливості ознак є параметри їх абсолют- них величин та кореляційні залежності між ними на фенотиповому і генотиповому рівнях.

Посилання

1. Жученко А.А. Экологическая генетика культурных растений. Теория и практика. Экологическая генетика и эволюция. Кишинев : Штиинца, 1987. С. 50–73.
2. Дьяков А.Б., Драгавцев В.А. Конкурентоспособность растений в связи с селекцией. Сообщение 1. Надежность оценки генотипов по фенотипам и способ ее повышения. Генетика. 1975. Т. 11. № 5. С. 11–22.
3. Жученко А.А., Король А.Б. Рекомбинация в эволюции и селекции. Москва : Наука, 1985. 400 с.
4. Лобашев М.Е. Физиологическая (паранекротическая) гипотеза мутационного процесса. Вестник ЛГУ. 1947. № 8. С. 10–20.
5. Marin J.M., Alexander V.Z. Intergenotypic competition in biblendg of spring. Canad. J. Plant Sci. 1986. Vol. 66. № 9. P. 871–876.
6. Базалій В.В. Вплив морфноструктурних ознак озимої пшениці на ефективність відбору господарсько-цінних генотипів. Тезисы доклада XIII Международной научной конференции «Экологические основы онтогенеза природных и культурных сообществ в дендропарках Евразии». Херсон, 2001. С. 92–93.
7. Wilcorson R.D. Cenetics of jlow rustinq in cereae. Phytopathology. 1981. V. 71. № 9. P. 989–993.
8. Пухальский В.А. К разработке системного подхода в определении генов, детерминирующие количественные признаки. Сельскохозяйственная биология. 1992. № 1. С. 17–22.
9. Харпер Дж. Некоторые подходы к изучению конкуренции у растений. Механизмы биологической конкуренции. Москва, 1964. С. 11–34.
10. Коновалов Ю.Б., Тукан К.Ф. Эффективность индивидуального отбора из F5 мягкой яровой пшеницы. Известия ТСХА. 1985. № 6. С. 48–55.
11. Ельніков М.І., Норік І.М., Чорномаз В.Ф. Досягнення по селекції озимої пшениці та її перспективи. Селекція і насінництво. 1992. № 72. С. 30–34.
12. Оцінка колекції озимої пшениці на стійкість до кореневих гнилей та листостеблових хвороб / В.О. Коцур та ін. Аграрний вісник Причорномор’я. 2001. Вип. 12. С. 214–216.
13. Рокицкий П.Ф. Введение в статистическую генетику. Минск : Высшейская школа, 1978. 448 с.
14. Mahmud V.S., Kramer H.H., Segreqetion for yield, heigh and maturity jolloning a joybeen arojj. Agronomy Journal. 1951. V. 43. № 12. P. 303–321.
15. Воскресенская Г.С., Шпота В.И. Трансгрессия признаков у гибридов Brassica и методика количественного учета этого явления. Доклады ВАСХНИЛ. 1967. № 7. С. 18–20.
16. Гужов Ю.Л., Комар О.А. Межгенетическая конкурентноспособность растений яровой пшеницы и ее значение для селекции. Сообщение 1. Проявление хозяйственно-важных количественных признаков в зависимости от конкурентоспособности растений. Генетика. 1982. Т. 18. № 1. С. 107–107.
17. Драгавцев В.А., Шкель О.А. Современное состояние генетики количественных признаков растений по отношению к задачам селекции растений. Проблемы отбора и оценки селекционного материала. Київ : Наукова думка, 1980. С. 5–16.
Опубліковано
2021-01-11
Розділ
СЕЛЕКЦІЯ, НАСІННИЦТВО