Аграрні інновації

Оптимізація режиму живлення та густоти посіву як фактор підвищення якості зерна кукурудзи

О.О. Антоненко, О.В. Бачинський — Wed, 21 Oct 2026 00:00:00 +0300

Мета. Визначити особливості формування хімічного складу зерна гібридів кукурудзи різних груп стиглості за оптимізованої густоти посіву та сумісного застосування мінеральних добрив і біопрепарату Блу N в агрокліматичних умовах Центрального Лісостепу України. Методи. Дослідження проводили впродовж 2024–2026 рр. на базі СТОВ «Любарецьке» Київської області на посівах гібридів кукурудзи P9255 та P8436. Площа облікової ділянки становила 33 м², дослід закладено з чотирикратною повторністю за послідовного багатоярусного розміщення варіантів. Схема досліду передбачала застосування мінеральних добрив у нормах N60P45K45, N90P60K60, N120P90K90 та N150P120K120 у поєднанні з позакореневим внесенням біопрепарату на основі азотфіксувальної бактерії Methylobacterium symbioticum у фазу 5–6 листків і варіювання густоти стояння рослин (60, 70 та 80 тис. рослин/га). Результати. Встановлено залежність вмісту крохмалю та сирого протеїну в зерні від генотипових особливостей гібридів, густоти стояння рослин і системи удобрення. У гібрида P8436 вміст крохмалю становив 70,90–73,30 %, а його вихід складав 7,05–10,19 т/га, а у гібрида P9255 відповідні показники становили 70,15–72,50 % та 7,56–10,18 т/га. Виявлено, що збільшення густоти посіву від 60 до 70 тис. росл./га сприяло підвищенню вмісту крохмалю у більшості варіантів, тоді як подальше загущення до 80 тис. росл./га супроводжувалося його певним зниженням. Водночас максимальний вихід крохмалю з одиниці площі у гібрида P8436 (10,19 т/га) формувався за густоти 80 тис. росл./га, а у гібрида P9255 (10,18 т/га) – за густоти 70 тис. росл./га на фоні N150P120K120 у поєднанні з азотфіксатором. Встановлено, що вміст сирого протеїну в зерні P8436 становив 8,35–10,05 %, а P9255 складав 8,65–10,35 %. При цьому його найвищі показники (10,05 та 10,35% відповідно) забезпечувало поєднання густоти 60 тис. росл./га з внесенням максимальної норми добрив і азотфіксатора. Підтверджено, що підвищення рівня мінерального живлення у поєднанні з азотфіксатором сприяло накопиченню сирого протеїну в зерні обох гібридів. Висновки. Доведено, що підвищення рівня мінерального живлення у поєднанні з азотфіксатором сприяло збільшенню вмісту сирого протеїну в зерні обох гібридів. Визначено, що оптимізація густоти стояння рослин та системи мінерально-біологічного живлення забезпечувала диференційоване формування якісних показників зерна залежно від генотипу гібрида. Виявлено, що P9255 характеризувався дещо вищим вмістом сирого протеїну, тоді як P8436 – вищою концентрацією крохмалю та максимальним його виходом.

Ефективність застосування біопрепаратів на ріпаку озимому в умовах півдня України

В.С. Балабаш, О.С. Дробіт, А.М. Влащук, С.М. Патик — Wed, 21 Oct 2026 00:00:00 +0300

Мета статті – визначити ефективність застосуваннябіопрепаратів на ріпаку озимому в зрошуваних і неполивних умовах півдня України. Методи та матеріали досліджень: польовий; візуальний; розрахунково-порівняльний; математично-статистичний. Результати. Головнимчинником підвищення виробництва насіння є застосування зрошення (фактор А) – на всіх зрошуваних варіантах отримали прибавку врожаю на рівні 0,83–1,06 т/гав порівнянні з неполивними. Максимальну агрономічнуефективність продемонстрував біопрепарат ПланризБТ, застосування якого сприяло отриманню найвищоїнасіннєвої продуктивності ріпаку озимого – 1,83 т/га внеполивних умовах та 2,89 т/га – за зрошення. Триразовевнесення у фазах утворення розетки, стеблування табутонізації сприяло отриманню додаткового приростуврожаю насіння в межах 0,12–0,13 т/га на варіантахбез зрошення та 0,11–0,16 т/га – в поливних умовах.Найбільшу насіннєву продуктивність – 2,89 т/га отримализа обробки Планризом БТ у фазах утворення розетки, стеблування та бутонізації в зрошуваних умовах. Зрошенняпозитивно вплинуло на економічну ефективність вирощування культури – умовно чистий прибуток практичноподвоюється – із 12,08–16,92 до 23,70–33,46 тисяч гривень за гектар, а рівень рентабельності підвищується з47,2-62,7 до 69,9–93,2 %. Використання біопрепаратівАмпеломіцин БТ, Планриз БТ та Триходермін БТ (фактор В) сприяло підвищенню ефективності вирощуванняріпаку озимого та забезпечило суттєво кращі результатиза показниками умовно чистого прибутку та рівня рентабельності в порівнянні з варіантами Контролю. Трикратневнесення біопрепаратів у фазах утворення розетки, стеблування та бутонізації забезпечує вищу врожайність танабагато нижчу собівартість тонни насіння, ніж двократневнесення у фазах стеблування та бутонізації. Додатковівитрати на ще одну обробку біопрепаратами повністюкомпенсуються значним збільшенням вартості валовоїпродукції з 37,68 тис. грн/га до 69,36 тис. грн/га та рівнемрентабельності – з 47,2 до 93,2 %, або на 84,1 та 46,0 %,відповідно. Висновки. Встановлено, що умови вологозабезпечення, біопрепарати та строки їх внесення істотно впливають на процеси росту, розвитку, водоспоживання,формування насіннєвої продуктивності та показники економічної ефективності вирощування культури. Поєднанняоптимальних елементів технології дозволяє отриматимаксимальну насіннєва продуктивність – 2,89 т/га танайкращі показники економічної ефективності вирощування, зокрема найвищий умовно чистий прибуток –33,46 тис. грн/га та максимальний рівень рентабельності – 93,2 %.

Вплив норм висіву на схожість гороху посівного та ячменю ярого у змішаних посівах

В.С. Бігун — Wed, 21 Oct 2026 00:00:00 +0300

Мета. Встановити залежність схожості гороху посівного та ячменю ярого від норм висіву за їх спільного вирощування. Методи. У дослідженні застосовано комплекс польових, лабораторних, лабораторно-польових та статистичних методів. Оцінювали схожість гороху посівного та ячменю ярого за різних норм висіву і співвідношень компонентів у змішаних посівах. Результати. Досліджено вплив норм висіву на схожість гороху посівного та ячменю ярого у змішаних посівах. Проаналізовано вплив співвідношення компонентів на початковий ріст і розвиток рослин. Встановлено, що за змішаного посіву ячменю ярого та гороху посівного у співвідношенні 40:60 % формуються найвищі середні показники схожості культур – 87,96 %. За цього варіанта схожість гороху посівного становила 92,59 %, тоді як схожість ячменю ярого була нижчою, ніж у чистому посіві, де цей показник досягав 84,44 %. Виявлено позитивну динаміку підвищення схожості гороху зі збільшенням його норми висіву. Водночас для ячменю ярого вищі показники схожості формувалися за відсутності конкуренції з боку гороху. Комбінації 50:50 та 60:40 характеризувалися нижчими середніми показниками схожості. Отримані результати свідчать про важливість оптимізації норм висіву та співвідношення культур у змішаних посівах. Змішані посіви створюють передумови для кращого контролю бур’янів та ефективнішого використання ресурсів агроценозу. Висновки. Встановлено важливе значення підбору оптимальних норм висіву та співвідношення компонентів під час вирощування гороху посівного і ячменю ярого у змішаних посівах. Найвищий середній показник схожості культур отримано за співвідношення 40 % ячменю ярого та 60 % гороху посівного. Оптимізація норм висіву сприяє формуванню кращих показників схожості та створює передумови для підвищення врожайності й кормової продуктивності рослинної сировини.

Ефективність технології вирощування бавовнику в умовах плівкового покриття

В.О. Боровик, О.І. Олійник — Wed, 21 Oct 2026 00:00:00 +0300

Бавовник (Gossypium hirsutum L.) належить до стратегічно важливих теплолюбних технічних культур, що є джерелом високоякісного волокна та цінної олійної сировини. Метою дослідження є оцінка впливу плівкового укриття та оптимізованих режимів зрошення на ріст, розвиток, тривалість вегетаційного періоду та врожайність бавовнику на основі аналізу літературних джерел. Методи. Аналіз досягнень науковців світу в галузі застосування плівки під посіви бавовнику. Результати. Одним із ключових лімітуючих чинників вирощування бавовнику є вплив низьких температур, які виступають потужним абіотичним стресором. За умов холодового стресу відбувається дисбаланс активних форм кисню, порушується функціонування фотосинтетичного апарату, інгібуються фізіолого-біохімічні процеси, що призводить до уповільнення росту й розвитку рослин та, як наслідок, зниження врожайності й погіршення якості продукції. Особливої актуальності зазначена проблема набуває в умовах Степу України, який розташований у зоні північної межі вирощування бавовнику. Впровадження технології мульчування, зокрема вирощування культури під полімерними плівковими укриттями, є ефективним агротехнічним заходом для нівелювання негативного впливу абіотичних стресових чинників. Застосування плівкових матеріалів забезпечує підвищення температурного режиму ґрунту, збереження вологи, оптимізацію водного балансу, сприяє прискоренню ростових процесів, формуванню більш раннього врожаю та підвищенню ефективності використання водних ресурсів. Висновки. На основі аналізу сучасних досліджень встановлено, що застосування плівкового мульчування у поєднанні з крапельним зрошенням сприяє покращенню температурного та водного режимів ґрунту, активізації ростових процесів рослин бавовнику, скороченню тривалості вегетаційного періоду та підвищенню врожайності. Доведено також підвищення ефективності використання води в умовах обмежених водних ресурсів.

Вплив внесення мінеральних добрив в комбінації з листковим підживленням рослин ячменю ярого на урожайність зерна

В.О. Гораш — Wed, 21 Oct 2026 00:00:00 +0300

Мета. Встановити вплив мінерального удобрення в комбінації з позакореневим підживленням рослин добривом «GelyFLOW» на урожайність зерна ячменю ярого в процесі вирощування на темно-сірому опідзоленому ґрунті. Оцінити ефективність триразового порівняно до дворазового застосування листкового підживлення рослин ячменю за результатами урожайності зерна. Методи: польовий, аналітичний, статистичний, узагальнення. Результати. Організованими дослідженнями на темно-сірих опідзолених ґрунтах в умовах Західного Лісостепу при вирощуванні сорту ячменю ярого Сєбастьян на підставі отриманих даних доведено ефективність внесення мінеральних добрив в комбінації з листковим підживленням рослин висококонцентрованим рідким комплексним NPK-добривом гелевої формуляції, GelyFLOW 9-44-20 з набором мікроелементів В, Сu, Мn, Zn, Fe збалансованої концентрації на процеси формування урожайності зерна. Відповідно варіантів N0Р0К0; N15P15K15; N30P30K30; N45P45K45; N60P60K60 встановлені достовірно більші показники при збільшенні норми добрив: за триразового листкового підживлення рослин – 4,420 < 5,227 < 6,065 < 6,562 < 6,847 т/га та за дворазового листкового підживлення рослин відповідно – 4,226 < 4,992 < 5,782 < 6,251 < 6,490 т/га. Доведено ефективність триразового листкового підживлення рослин ячменю ярого під час вегетації (третє перед настанням фази цвітіння) порівняно до дворазового лише під час фази кущіння за впливом на істотне підвищення рівня урожайності зерна. Відповідно порядку варіантів досліду за порівняння встановлені різницеві показники 0,194; 0,235; 0,283; 0,311; 0,357 т/га. Висновки. Внесення мінеральних добрив при вирощуванні ячменю ярого на темно-сірих опідзолених ґрунтах в комбінації із застосуванням листкового підживлення рослин висококонцентрованим добривом GelyFLOW 9-44-20 істотно забезпечує вплив на посилення реалізації потенціала продуктивності культури.

Особливості вирощування сої за технологією No-till

Я.В. Гурман — Wed, 21 Oct 2026 00:00:00 +0300

У статті узагальнено сучасні наукові підходи та виробничий досвід щодо особливостей вирощування сої за технологією No-till в умовах України та провідних соєвих регіонів світу. Актуальність дослідження зумовлена необхідністю адаптації технологій виробництва сої до нестабільного гідротермічного режиму, дефіциту ґрунтової вологи, зростання вартості матеріально-технічних ресурсів та необхідності збереження родючості ґрунтів. Метою роботи було проаналізувати особливості функціонування системи No-till у вирощуванні сої, оцінити її вплив на водний режим ґрунту, продуктивність культури та ресурсозбереження, а також визначити перспективи застосування технології в умовах Правобережного Лісостепу України. У процесі дослідження проаналізовано основні технологічні елементи No-till, зокрема відмову від механічного обробітку ґрунту, збереження пожнивних решток на поверхні, прямий висів насіння, особливості удобрення та систему контролю бур’янів. Встановлено, що важливою перевагою технології є здатність зберігати ґрунтову вологу за рахунок мульчувального ефекту рослинних решток. За даними досліджень у зоні Лісостепу, за No-till запаси продуктивної вологи у метровому шарі ґрунту на початку вегетації досягали 159 мм проти 147 мм за традиційного обробітку, а наприкінці вегетації – 40 та 32 мм відповідно. Порівняння виробничих показників засвідчило регіональну специфіку ефективності технології. У Правобережному Лісостепу України урожайність сої за No-till становила 2,84 т/га, тоді як за традиційного обробітку – 3,10 т/га. Незважаючи на зниження урожайності на 8,4%, застосування No-till забезпечувало економію паливно-мастильних матеріалів на 22 л/га. У США, навпаки, урожайність сої за No-till становила 3,56 т/га, що на 6,59 % перевищувало показник традиційної технології (3,34 т/га), при економії близько 25 л/га. Отже, ефективність No-till визначається не лише способом обробітку ґрунту, а комплексною взаємодією гідротермічних умов, властивостей ґрунту, системи сівозміни, управління рослинними рештками, контролю бур’янів та особливостей сорту. Для умов Правобережного Лісостепу технологія має значний потенціал як ресурсозберігаюча та адаптивна система виробництва сої, однак потребує регіонального технологічного налаштування для забезпечення стабільної продуктивності культури.

Оптимізація елементів системи азотного живлення гібридів кукурудзи в умовах Сумської області

О.М. Данильченко, Р.А. Голіков, В.І. Бондаренко — Wed, 21 Oct 2026 00:00:00 +0300

У статті висвітлено результати двофакторних польових досліджень щодо обґрунтування оптимальної системи азотного живлення кукурудзи в умовах Північно-Східного Лісостепу України. Досліджували вплив передпосівного застосування різних доз карбаміду (100 та 200 кг/га) на ростові процеси, біометричні показники, елементи структури врожаю та зернову продуктивність трьох сучасних гібридів кукурудзи різної групи стиглості: ДКС 3730, ДКС 4590 та ДКС 5075. Дослідження проводили на чорноземах типових середньогумусних із середнім умістом легкогідролізованого азоту та підвищеним умістом рухомих форм фосфору й обмінного калію. Установлено, що внесена доза азотного добрива закономірно активізує лінійний ріст рослин і позитивно впливає на виповненість зерна. Найвищу ростову активність і продуктивність за всіх фонів живлення продемонстрував високопродуктивний гібрид ДКС 5075. За передпосівного внесення карбаміду в дозі 200 кг/га його висота досягала 275 см, маса 1000 зернин зросла до 340 г, а врожайність зерна досягла максимального значення в досліді – 14,0 т/га (прибавка до контролю становила 3,2 т/га). Для гібридів ДКС 4590 та ДКС 3730 за аналогічної дози живлення врожайність становила 12,8 т/га та 12,4 т/га відповідно. Проведеним аналізом окупності добрив доведено, що найбільший приріст урожайності від одиниці внесеного азоту (1,3–1,8 т/га) забезпечує помірна доза карбаміду 100 кг/га, тоді як подальше збільшення дози до 200 кг/га зумовлює меншу додаткову прибавку – 0,9–1,4 т/га залежно від гібрида. Результати досліджень підтверджують високу ефективність та економічну доцільність адаптивного підходу до мінерального живлення кукурудзи залежно від генетичного потенціалу конкретного гібрида.

Узгодження сільськогосподарської діяльності з природоохоронними цілями мережі Natura 2000 в Іспанії

О.М. Дрозд — Wed, 21 Oct 2026 00:00:00 +0300

Мета. Систематизувати та аналітично узагальнитидосвід Іспанії щодо узгодження сільськогосподарськоїдіяльності з цілями збереження видів і природних оселищ у межах мережі Natura 2000, визначити основні типизастосовуваних практик, умови їхньої екологічної результативності та механізми реалізації.Методи. Дослідження виконано у формі аналітичного огляду сучасних наукових публікацій, офіційнихдокументів Європейського Союзу та нормативнихі програмних матеріалів Іспанії, присвячених управлінню сільськогосподарськими землями, збереженнюбіорізноманіття та реалізації інструментів Спільноїаграрної політики. Застосовано методи контент-аналізу, порівняння, типологічного групування та аналітичного узагальнення. Практики систематизовано за типомагроекосистеми, природоохоронним завданням, характером допустимого або необхідного господарського використання, основними ризиками та механізмамивпровадження.Результати. Встановлено подвійний характер взаємодії сільського господарства з природоохороннимиоб’єктами. Природоохоронна цінність систем dehesa,гірських і напівприродних пасовищ, а також частиниекстенсивних зернових агроландшафтів залежить відпродовження регульованого традиційного використання.Припинення випасання, скошування або обмеженогоземлеробства може спричиняти заростання відкритихділянок, зменшення мозаїчності рослинного покривута втрату оселищ пов’язаних із ними видів. Водночаснадмірна інтенсивність випасу, укрупнення полів, скорочення парів, застосування пестицидів, суцільний обробіток ґрунту в багаторічних насадженнях та інші проявиінтенсифікації посилюють деградаційні процеси. Дляорних земель і багаторічних насаджень сумісними є практики, спрямовані на підтримання просторової неоднорідності, збереження напівприродних елементів, регулювання строків господарських операцій та зменшенняагрохімічного навантаження. Визначено, що природоохоронна прийнятність певної практики не є її сталоюхарактеристикою, а залежить від типу агроекосистеми,об’єкта охорони, інтенсивності й строків застосуваннята просторового масштабу впливу. Реалізація відповідних підходів в Іспанії забезпечується поєднанням планівуправління окремими територіями, регіонального регулювання, Рамки пріоритетних дій для фінансуванняNatura 2000 та інструментів Стратегічного плану Спільноїаграрної політики. Узагальнено п’ять умов результативності таких практик: відповідність конкретному об’єктуохорони; регулювання інтенсивності та строків господарських операцій; застосування у просторовому масштабі, що відповідає екологічному процесу; економічнаприйнятність вимог для землекористувачів; моніторингфактичних змін стану видів і оселищ.Висновки. Іспанський досвід засвідчує неможливістьзастосування універсального режиму землекористуваннядо всіх територій Natura 2000. Стратегічною основоюуправління є диференціація вимог відповідно до типуагроекосистеми, об’єктів охорони, характеру господарського впливу та просторового масштабу екологічнихпроцесів. Окремі підходи до визначення режимів землекористування, залучення землекористувачів і оцінюванняекологічних результатів можуть бути враховані під часподальшого вдосконалення управління територіями зізмішаними природоохоронними та виробничими функціями в Україні, однак можливість їх застосування потребуєокремого аналізу й адаптації.

Вплив миючих засобів в поливній воді на продуктивність і хімічний склад зерна та соломи пшениці ярої

В.І. Дубовий, С.В. Кліщенко, О.О. Будак, О.П. Шулько, С.В. Зеленець — Wed, 21 Oct 2026 00:00:00 +0300

Досліджено вплив використаного розчину прального порошку (пральної води) на продуктивність, технологічні показники якості зерна та хімічний склад соломи пшениці ярої сорту Миронівчанка. Метою роботи було оцінити реакцію рослин на полив пральною водою різної концентрації та визначити можливість її використання як альтернативного джерела зволоження за дефіциту водних ресурсів. Дослідження проводили протягом двох років в умовах вегетаційного досліду в ґрунтовій ванні. Схема включала контроль із поливом водопровідною водою та варіанти з використанням розчину прального порошку двох концентрацій. Оцінювали фенотипічний стан і висоту рослин, масу зерна та урожайність, технологічні показники його якості, а також уміст основних елементів живлення, важких металів і мікроелементів у соломі. Установлено, що використання досліджуваних розчинів не спричиняло видимих ознак токсичного впливу на ріст і розвиток пшениці. Маса зерна та висота рослин загалом залишалися на рівні контрольного варіанта. Застосування менш концентрованого розчину забезпечувало найвищу середню урожайність за період досліджень, тоді як полив розчином більшої концентрації позитивно позначався на технологічній якості зерна, зокрема на вмісті протеїну та клейковини. Агрохімічний аналіз соломи засвідчив зміни в накопиченні окремих елементів живлення залежно від складу поливної води. Водночас уміст досліджених важких металів і мікроелементів не перевищував гранично допустимих концентрацій, а для низки елементів у варіантах із пральною водою їх накопичення було нижчим порівняно з контролем. Отримані результати свідчать, що в умовах проведеного вегетаційного досліду полив водою, яка містила досліджувані концентрації прального порошку, не погіршував основних показників росту та продуктивності пшениці ярої й не зумовлював надмірного накопичення досліджених важких металів у соломі. Це обґрунтовує доцільність подальшого вивчення можливостей повторного використання побутових пральних вод у системах зрошення з обов’язковим урахуванням їхнього хімічного складу та тривалості застосування.

Формування бінарної композиції діазотрофів та її застосування в агроценозі соняшнику

О.С. Дука, С.Ф. Козар, Ю.О. Воробей, О.В. Логоша, О.М. Білоконська — Wed, 21 Oct 2026 00:00:00 +0300

Мета. Обґрунтувати формування бінарної композиції на основі штамів Azotobacter chroococcum 2.1 та Azospirillum brasilense 137, а також оцінити ефективність її дії за впливом на рослини соняшнику та чисельністю культивованих груп мікроорганізмів ризосфери за різних агроприйомів. Методи. Дослідження проведено в умовах Полісся України на дерново-підзолистому легкосуглинковому ґрунті. Використано методи: мікробіологічні (виділення ізолятів, визначення титру клітин, культивування на елективних середовищах), газохроматографічний (визначення потенційної азотфіксувальної активності), польовий, біометричний, статистичний. Результати. У вегетаційному досліді серед двадцяти варіантів найвищі показники потенційної азотфіксувальної активності та накопичення сухої маси забезпечило поєднання штамів A. chroococcum 2.1 і A. brasilense 137. Встановлено, що максимум лабораторної схожості, енергії проростання, довжини корінця та сухої маси проростків досягається за співвідношення компонентів 1:1. У фазі цвітіння виявлено вищі середні показники чисельності мікроорганізмів на середовищах Ешбі та Доберейнер порівняно з неінокульованими контролями, тоді як реакція інших еколого-трофічних груп залежала від застосованої агротехніки. Біометричні показники рослин і фізичні властивості насіння були найвищими за умови поєднання бактеризації, глибокого рихлення та досходових ґрунтових гербіцидів. Висновки. Одержані дані свідчать про перспективність композиції діазотрофів як елемента екологічно збалансованої технології вирощування соняшнику на дерново-підзолистих ґрунтах зони Полісся. Найкращі умови для реалізації біологічного потенціалу інтродукованих діазотрофів формуються за глибокого безполицевого рихлення та меншого безпосереднього навантаження на вегетуючі рослини порівняно з післясходовою схемою.

Структури врожаю сортів гороху посівного (Pisum sativum L.) залежно від елементів агротехнології в Південному Степу

Wed, 21 Oct 2026 00:00:00 +0300

Мета досліджень – було встановлення впливустимулятору росту та антистресанту на основі амінокислот рослинного походження та біологічно активних речовин (AminoStar®) на врожайність сортів горохупосівного (Pisum sativum L.) в умовах Південного СтепуУкраїни. Методи. Польові досліди проводили в ТОВ «СКСергіївка» Білгород-Дністровського району Одеськоїобласті (46°1′42″ пн. ш. 30°22′13″ сх. д). У дослідженнях використовували три сорти гороху посівного (зернового):Дарунок Степу, Круіз, Пристань. Оригінатор: Селекційно-генетичний інститут – Національний центр насіннєзнавства та сортовивчення. AminoStar® – стимулятор росту таантистресант рослинного походження на основі амінокислот та біологічно активних речовин. Результати. Найвищізначення кількості зерен у бобі були отримані у сортуПристань за застосування препарату AminoStar®. У сортуДарунок Степу середнє значення за два роки становило6,2 шт., що на 0,5 шт. більше порівняно з контролем безобробки. У сорту Круіз цей показник досягав 6,3 шт., априріст відносно контролю становив 0,4 шт. Найвищукількість зерен у бобі сформував сорт Пристань – 6,5 шт.у середньому за 2025–2026 рр., що на 0,5 шт. перевищувало контрольний варіант. Аналіз середніх значеньза фактором А свідчить, що між сортами також існуваливідмінності. У середньому за фактором В найнижчі показники отримано на контролі без обробки (5,8 шт.), дещовищі – за обробки водою (5,9 шт.), а максимальні – завикористання AminoStar® (6,3 шт.). Це свідчить про позитивний вплив біостимулятора на формування кількостізерен у бобі незалежно від сорту. У всіх досліджуванихсортів найнижчу врожайність отримано у варіанті безобробки, тоді як максимальні показники забезпечилозастосування препарату AminoStar®. Крім того, у 2026вегетаційному році урожайність була дещо вищою порівняно з попереднім роком. Середні значення за факторомВ також підтверджують позитивний вплив обробки рослин. Найменшу урожайність забезпечив контроль безобробки – 2,14 т/га, обробка водою практично не змінилацей показник (2,17 т/га), тоді як застосування препаратуAminoStar® підвищило середню урожайність до 2,53 т/га,що на 0,39 т/га, або близько 18,2 %, більше порівняно зконтролем. Висновки. Найвищу кількість зерен у бобісформував сорт Пристань – 6,5 шт. у середньому за2024–2026 рр., що на 0,5 шт. перевищувало контрольний варіант. Найвищі значення кількості зерен у бобібули отримані за застосування препарату AminoStar®.У середньому за фактором В найнижчі показники отримано на контролі без обробки (5,8 шт.), дещо вищі – заобробки водою (5,9 шт.), а максимальні – за використанняAminoStar® (6,3 шт.). Це свідчить про позитивний впливбіостимулятора на формування кількості зерен у бобінезалежно від сорту. Найвищу кількість зерен на однійрослині сформував сорт Пристань. У середньому за2025–2026 рр. кількість зерен на одній рослині становила29,9 шт. у контролі без обробки, 30,4 шт. за обробки водоюта 31,0 шт. після застосування AminoStar®. Використанняпрепарату AminoStar® є ефективним агротехнічним прийомом для підвищення урожайності зерна незалежновід сорту. Найвищу продуктивність у досліді забезпечив сорт Пристань у поєднанні з обробкою препаратомAminoStar®, де середня урожайність за два роки досягла2,78 т/га.

Зернова продуктивність гороху посівного залежно від обробки насіння та фоліарного живлення в умовах Лісостепу Західного

В.В. Загнітко — Wed, 21 Oct 2026 00:00:00 +0300

У статті наведено результати досліджень щодо формування зернової продуктивності гороху посівного залежно від передпосівної інокуляції насіння та фоліарного живлення рідким мікродобривом в умовах Західного Лісостепу України. Актуальність дослідження зумовлена необхідністю удосконалення технології вирощування гороху шляхом раціонального поєднання біологічних і агротехнологічних чинників, спрямованих на оптимізацію живлення рослин, активізацію процесів симбіотичної азотфіксації та підвищення зернової продуктивності культури. Метою дослідження було встановлення закономірностей формування зернової продуктивності гороху посівного залежно від передпосівної інокуляції насіння препаратами Ризовіт і РизоСтарт та фоліарного підживлення рідким мікродобривом АВАНГАРД Комплекс Бобові, а також визначення найбільш ефективного поєднання досліджуваних чинників. Польові дослідження проводили упродовж 2024–2026 рр. на дослідному полі НДЦ «Поділля». Ґрунтовий покрив дослідної ділянки представлений чорноземом типовим, глибоким, малогумусним, важкосуглинковим, сформованим на лесовидних суглинках. Установлено чітку закономірність підвищення зернової продуктивності гороху за комплексного застосування передпосівної інокуляції та фоліарного живлення. Відсутність інокуляції та мікродобрив у більшості випадків характеризувалася найнижчими показниками врожайності. Одноразове фоліарне внесення АВАНГАРД Комплекс Бобові забезпечувало додаткове підвищення продуктивності рослин, тоді як дворазове застосування препарату сприяло формуванню найвищих показників урожайності. Виявлено, що ефективність інокуляції залежала від сорту та рівня фоліарного живлення. Серед досліджуваних інокулянтів більш стабільний позитивний ефект у формуванні зернової продуктивності забезпечував РизоСтарт. Найвищі показники отримано за поєднання передпосівної інокуляції насіння РизоСтартом із дворазовим фоліарним підживленням АВАНГАРД Комплекс Бобові. За цієї технологічної комбінації врожайність сорту Малахіт становила 3,83; 2,61 та 4,39 т/га, а сорту Саксон – 4,01; 2,91 та 4,64 т/га у 2024, 2025 та 2026 рр. відповідно. Максимальне значення зернової продуктивності – 4,64 т/га – сформував сорт Саксон у 2026 році.

Сучасні стратегії суміщення позакореневого живлення та засобів захисту рослин у технологіях вирощування сої

О.М. Зубко, Є.Ю. Бутенко — Wed, 21 Oct 2026 00:00:00 +0300

Мета. Обґрунтувати шляхи підвищення реалізації генетичного потенціалу продуктивності та якості зерна сої шляхом оптимізації елементів технології вирощування (інокуляції, систем позакореневого підживлення, застосування біостимуляторів та інтегрованого фітосанітарного захисту) в різних ґрунтово-кліматичних зонах України. Методи. Дослідження базуються на системному узагальненні та аналізі даних польових експериментів, лабораторно-аналітичних вимірювань і статистичних методів обробки результатів наукових розробок щодо вивчення асиміляційного апарату, фізіолого-біохімічних показників, симбіотичної активності та насіннєвої продуктивності сої. Результати. Встановлено закономірності формування фотосинтетичної та насіннєвої продуктивності сої під впливом позакореневих підживлень, інокуляції та засобів захисту рослин. Доведено, що передпосівна обробка насіння у поєднанні з вегетаційними обробками біопрепаратами та мікродобривами сприяє розростанню листкової поверхні, підвищенню інтенсивності біологічної азотфіксації та формуванню високої зернової продуктивності. Обґрунтовано доцільність застосування комбінованих бакових сумішей фунгіцидів та гербіцидів з антистресантами, що дозволяє мінімізувати пестицидне навантаження, ефективно стримувати розвиток патогенів і бур’янів та досягати високого рівня рентабельності. Висновки. Систематизація та узагальнення наукових даних підтверджують високу ефективність інтеграції позакореневого живлення, біостимуляторів і засобів захисту рослин у єдині технологічні регламенти вирощування сільськогосподарських культур. Комплексне застосування зазначених компонентів дає змогу одночасно оптимізувати мінеральне живлення, підвищити фізіологічну активність рослин, посилити їхню стійкість до несприятливих умов середовища та забезпечити ефективніший контроль шкідливих організмів. Оптимізація складу та параметрів бакових сумішей є важливим елементом ресурсозберігальної технології, оскільки забезпечує синергічну або адитивну дію препаратів, скорочує кількість технологічних операцій, зменшує витрати на їх проведення та сприяє раціональнішому використанню матеріально-технічних ресурсів. Водночас ефективність таких сумішей значною мірою залежить від фізико-хімічної сумісності компонентів, їх концентрацій, строків і способів застосування, а також від погодних умов та фізіологічного стану рослин. Інтегровані технологічні рішення сприяють нівелюванню негативного впливу як абіотичних факторів – посухи, температурного стресу, дефіциту елементів живлення, надмірного зволоження, так і біотичних чинників, зокрема ураження хворобами та пошкодження шкідниками. За рахунок підтримання оптимального рівня живлення та стимулювання фізіолого-біохімічних процесів у рослинах формується вищий рівень їх адаптивного потенціалу, що позитивно позначається на рості, розвитку, продуктивності та якості врожаю.

Продуктивність холодку лікарського за використання біологізованих прийомів вирощування на Півдні України

Н.П. Косенко, В.І. Книш, О.С. Шабля, В.В. Кокойко — Wed, 21 Oct 2026 00:00:00 +0300

Мета. Розробити основні елементи біологізації технології вирощування нових гібридів холодку лікарського за краплинного зрошення в умовах Півдня України. Методи. Використовували загальнонаукові методи: польовий, лабораторний, вимірювально-розрахунковий, порівняльний, математично-статистичний та системний аналіз. Результати. Дослідженнями встановлено, що за грядкової технології вирощування приживлення саджанців трьох досліджуваних гібридів становило 99–100%, на восьмий рік вирощування зберіглося 71–78% рослин. На формування продуктивності рослин впливають вік плантації, морфологічні особливості, адаптивний потенціал досліджуваних гібридів, біологізовані прийоми вирощування. Найбільшою продуктивністю (5,92 т/га) характеризувався гібрид ‘Baklim’. Урожайність товарних пагонів гібриду ‘Grolim’ складала 5,38 т/га, ‘Gijnlim’ – 4,93 т/га. За результатами проведеного кореляційно-регресійного аналізу визначено прямопропорційну корелятивну залежність між урожайністю з одиниці площі та кількістю товарних пагонів (r=0,9), масою товарних пагонів (r=0,92), товщиною товарних пагонів (r=0,82), висотою рослин (r=0,71), кількістю генеративних стебел, що сформували рослини на кінець осінньої вегетації у попередній рік вирощування (r=0,72). Внесення рідкої форми біоорганічного препарату Гуміфренд (1,5 л/га) разом з поливом через систему краплинного зрошення підвищує врожайність на 19,9% та покращує якість товарних пагонів. Мульчування гряд чорною поліетиленовою плівкою у першій декаді березня дозволяє розпочати збір урожаю на 7–8 діб раніше, ніж без мульчування та збільшує надходження ранньої продукції на 19–22%. Найбільший вміст сухої речовини був у пагонах гібриду ‘Baklim’, за вмістом загального цукру та аскорбінової кислоти відзначився гібрид ‘Grolim’. Висновки. Найбільшою продуктивністю характеризувався гібрид ‘Baklim’, який на 20,1% перевищує найменш продуктивний гібрид ‘Gijnlim’. За внесення рідкої форми мікробного препарату Гуміфренд і мульчування гряд чорною поліетиленовою плівкою відзначено найбільшу врожайність товарних пагонів та покращення якості ранньої продукції холодку лікарського.

Використання радарних даних Sentinel‑1 для реконструкції часового ряду NDVI пшениці озимої

Д.Л. Кошкін, А.В. Панфілова — Wed, 21 Oct 2026 00:00:00 +0300

Мета. Метою дослідження було оцінити точністьреконструкції часових рядів нормалізованого різницевоговегетаційного індексу (NDVI) пшениці озимої за використання радіолокаційних даних Sentinel-1 та фенологічнонормалізованого часу в умовах неповного оптичногопокриття Sentinel-2, а також оцінити стійкість підходу врізні вегетаційні періоди. Методи. Дослідження проведеноза даними трьох дослідних ділянок Навчально-науково-практичного центру Миколаївського національного аграрного університету протягом чотирьох вегетаційних сезонів(2021‑2025). Для формування єдиного часового масштабуміж вегетаціними періодами використано фенологічнонормалізований час. Як предиктори використано коефіцієнти зворотного розсіювання Sentinel-1 VV і VH, коефі-цієнт поляризації Q та індекс радіолокаційної рослинностіRVI. Спостереження Sentinel‑1 і Sentinel‑2 узгоджували занайближчим фенологічним часом. Реконструкцію сезонної динаміки NDVI виконано за допомогою узагальненоїадитивної моделі (GAM) та оцінено за двома сценаріями:випадковим утриманням окремих спостережень і блоковою валідацією, що моделювала тривалу відсутністьоптичних спостережень через хмарність. Результати.Взаємозв'язок NDVI із SAR-предикторами мав виражений фазозалежний характер. Найвищі кореляції з NDVIспостерігалися для RVI та Q у період весняного відновлення вегетації, тоді як VV характеризувався найслабшимзв'язком. В обох сценаріях модель відтворила основнусезонну траєкторію NDVI, включаючи осінній розвитоквегетаційного покриву, зимове зниження, весняне відновлення та максимальні значення індексів поблизуфази колосіння. Точність реконструкції була вищою привипадковому утриманні спостережень, тоді як блоковавалідація була складнішою, але також забезпечилавідтворення сезонної динаміки в межах безперервногооптичного пропуску. Висновки. Поєднання фенологічнонормалізованого часу та SAR-предикторів Sentinel‑1 ускладі GAM є придатним підходом для реконструкціїNDVI пшениці озимої за неповного покриття Sentinel‑2.Інтеграція даних Sentinel‑1 і Sentinel‑2 має потенціал дляпідвищення часової безперервності NDVI-спостережень під час моніторингу посівів пшениці озимої. Подальшідослідження доцільно проводити із залученням додаткових вегетаційних періодів та агрокліматичних регіоніві застосуванням просторово незалежної валідації.

Вплив фенілзаміщених похідних на перезимівлю агроценозів пшениці

В.В. Лоза, М.М. Назаренко — Wed, 21 Oct 2026 00:00:00 +0300

Попри значний обсяг робіт із застосування різних сполук для передпосівної обробки насіння зернових культур, недостатньо досліджено дію нових фенілзаміщених похідних на зимостійкість пшениці озимої. Особливомало даних щодо оцінки динаміки концентрації цукріву вузлі кущення та багатовимірного аналізу варіантівобробки. Мета. Оцінити вплив двох фенілзаміщенихпохідних – FA-55 (5-феніл-імідазолідин-2,4-діон) та FA-59(N-(1-гідрокси-2-оксо-2-феніл-етил)-бензенсульфонамід)на ранній розвиток, формування вуглеводного запасуу вузлі кущення та перезимівлю сортів пшениці м’якоїозимої. Методи: Польові та лабораторні дослідженняпроводили впродовж 2023–2026 рр. у зоні Степу за умовнестійкого зволоження. Насіння семи сортів замочувалиу водних розчинах досліджуваних сполук концентрацією 0,01, 0,02 і 0,04% протягом 24 год; контролем було замочування у воді. Визначали польову схожість, станрослин перед перезимівлею, виживання після перезимівліта вміст розчинних цукрів у вузлі кущення на основнихетапах зимового періоду. Результати. Встановлено різноспрямований характер дії сполук. FA-55 виявляла чіткийоптимум за концентрації 0,02%, що супроводжувалосяпідвищенням схожості, кращим збереженням рослинперед зимою, вищим рівнем розчинних цукрів і зростанням післязимового виживання. За концентрації 0,04% стимулювальна дія FA-55 зникала, а зимові втрати зростали.FA-59 характеризувалася слабкою або нейтральною дієюза 0,01%, тоді як концентрації 0,02–0,04% спричинялипригнічення ростових і фізіологічних показників, зниженнявмісту цукрів та погіршення перезимівлі. Найбільш інформативними критеріями диференціації варіантів були післязимове виживання рослин і концентрація розчиннихцукрів у вузлі кущення. Високі значення дискримінуюючихфункцій для даних параметрів протягом періоду онтогенезу рослин свідчать, що реакція на обробку не зводилася до одноразового ефекту під час ініціальних фазросту та розвитку, а охоплювала весь період перезимівлі.Отримані результати свідчать про перспективність FA-55у концентрації 0,02% як агента регуляції процесів росту тарозвитку для підвищення зимостійкості агроценозів пшениці озимої. Висновки. Для практичного використаннянайбільш перспективним є режим передпосівної обробкиFA-55 у концентрації 0,02%. Перспективи використаннярезультатів дослідження. Подальші дослідження маютьбути спрямовані на перевірку стабільності цього ефектудля різних умов вирощування та уточнення біохімічнихмеханізмів дії сполуки.

Біохімічний потенціал картоплі сорту Княгиня залежно від факторів інтенсифікації вирощування в сівозмінах і монокультурі

С.А. Лященко, С.О. Ременюк, Я.П. Макух, В.А. Доронін — Wed, 21 Oct 2026 00:00:00 +0300

Мета. Обґрунтувати та експериментально оцінити вплив ступеня насичення сівозмін картоплею, різних систем удобрення та рівнів оновлення садивного матеріалу на вміст і валовий збір крохмалю та сухої речовини в бульбах картоплі сорту Княгиня, а також установити математично-статистичні кореляційні закономірності між цими якісними показниками для оптимізації біохімічного потенціалу культури в умовах Південного Полісся України. Методи. Польовий експеримент (чотири самостійні досліди в сівозмінах та монокультурі), лабораторні біохімічні методи аналізу бульб картоплі сорту Княгиня (визначення вмісту сухої речовини та крохмалю на сиру масу), розрахунковий метод визначення валового збору речовин з одиниці площі, математично-статистичний метод парної лінійної кореляції Пірсона, дисперсійний аналіз даних за критерієм найменшої істотної різниці (НІР0,5). Результати. Дослідженнями (2023–2025 рр.) встановлено, що перенасичення структури площ картоплею (cорт Княгиня) з 20 % до 50–100 % супроводжується зниженням концентрації сухої речовини в бульбах на 0,9–1,4 % та сумарного виходу сухої речовини і крохмалю на 0,5–1,3 т/га через кумулятивний ефект втоми ґрунту. Визначено, що органо-мінеральні системи живлення (40 т/га перегною + N90P60K90 або солома + сидерат) забезпечують максимальний валовий збір сухої речовини сорту Княгиня (3,7–3,9 т/га) та крохмалю (2,3–2,4 т/га) на всіх фонах вегетації. Суто мінеральні добрива оптимізують вміст сухої речовини до 22,0 %, проте уступають за збором з гектара. Щорічна заміна садивного матеріалу (категорія Y) в монокультурі підвищує вміст сухої речовини на 0,5 %, крохмалю – на 0,4 % та збільшує їхній валовий збір на 18,1–25,8 % порівняно з використанням насіння нижчих репродукцій тривалого використання (категорія Х). Доведено наявність помірного прямого зв'язку між вмістом крохмалю та сухої речовини (r = +0,54) та дуже сильного зв'язку між їхнім збором з гектара (r = +0,89). Висновки. Для отримання бульб картоплі сорту Княгиня з високими біохімічними параметрами якості та максимальним валовим збором сухих речовин і крохмалю технологічно доцільним є вирощування культури у короткоротаційних сівозмінах із 20 %-м насиченням на тлі органо-мінерального удобрення. В умовах беззмінного вирощування сорту Княгиня обов'язковим елементом оптимізації потенціалу монокультури є щорічне оновлення садивного матеріалу до категорії Y, що дозволяє підвищити біохімічні показники якості врожаю.

Формування площі листкової поверхні, фотосинтетичного потенціалу та врожайності гібридів огірка за краплинного зрошення в Південному Степу України

О.В. Медончак, Л.Г. Хоненко — Wed, 21 Oct 2026 00:00:00 +0300

Метою дослідження є встановлення закономірностей формування площі листкової поверхні, фотосинтетичного потенціалу, коефіцієнта використання листкового апарату та врожайності гібридів огірка Кібрія F1 і Мадейра F1 залежно від застосування біопрепаратів і мікродобрив за краплинного зрошення в умовах Південного Степу України, а також обґрунтування доцільності поєднання цих елементів технології вирощування в періоди вегетації з різним рівнем зволоження. Методи. Польовий дослід проводили у Навчально-науково-практичному центрі Миколаївського національного аграрного університету за чотирифакторною схемою: гібрид огірка, біопрепарат, мікродобриво та режим збирання плодів. Дослідження виконували за краплинного зрошення. Площу листкової поверхні визначали розрахунково-ваговим методом, фотосинтетичний потенціал і коефіцієнт використання листкової поверхні – розрахунковим способом. Урожайність обліковували за товарними стандартами, а взаємозв’язки між досліджуваними ознаками оцінювали методами кореляційного аналізу. Для визначення залежності площі листкової поверхні від погодних умов використовували коефіцієнт кліматичної чутливості. Результати. У статті наведено результати трирічних (2023–2025 рр.) польових досліджень із вивчення закономірностей формування асиміляційного апарату та продуктивності двох партенокарпічних гібридів огірка (Кібрія F1 і Мадейра F1) за краплинного зрошення в зоні Південного Степу України. Установлено, що величина листкової поверхні обумовлюється переважно погодним фоном вегетації: між сприятливим 2023 і посушливим 2024 роками різниця сягала 54,2%, тоді як внесок системи живлення не перевищував 12–13%. Встановлено обернений зв'язок між площею листкового апарату та ефективністю його використання: за оптимального зволоження частина асимілятів витрачалася на вегетативний ріст, знижуючи питому віддачу листків. Гібрид Мадейра F1 за меншої на 5–8% площі листкової поверхні переважав гібрид Кібрія F1 за коефіцієнтом її використання на 16–22% та за врожайністю на 12,9%. Найвищі показники всіх досліджуваних ознак забезпечувало поєднання Органік-балансу з Квантум ПЛАТИНУМ. Одержані дані обґрунтовують добір гібрида й засобів живлення для сталого виробництва огірка в умовах аридизації клімату. Висновки. Формування площі листкової поверхні огірка у відкритому ґрунті значною мірою визначалося гідротермічними умовами вегетаційного періоду, тоді як ефективність її використання залежала від особливостей гібрида та застосованих елементів технології. Гібрид Мадейра F1, формуючи меншу площу листкового апарату, характеризувався вищою ефективністю його використання порівняно з гібридом Кібрія F1. Поєднання біопрепарату Органік-баланс і мікродобрива Квантум ПЛАТИНУМ сприяло покращенню функціонування листкового апарату та підвищенню врожайності, особливо за посушливих умов. Найвищу середню врожайність (46,79 т/га) забезпечило вирощування гібрида Мадейра F1 за комплексного застосування зазначених препаратів. Фотосинтетичний потенціал характеризувався тісним позитивним зв’язком із урожайністю (r = 0,91–0,96), що підтверджує його інформативність як показника продуктивності посівів огірка.

Форма крони як фактор оптимізації освітлення інтенсивних насаджень черешні

С.В. Остапець, В.В. Леус — Wed, 21 Oct 2026 00:00:00 +0300

У статті наведено результати досліджень ступеню освітленості інтенсивних насаджень черешні сортів Саміт, Грей Стар та Лапінс сформованих за формами Струнке веретено (Steep Leader), УФО (Upright Fruiting Offshoots) та кущопоподібна форма Кім Грін Буша (KGB). Встановлено, що рівень освітленості нижньої частини крони дерев черешні значною мірою залежав від форми крони, вплив фактору якого був у межах 96-98 %. Найвищі показники освітленості протягом років досліджень були зафіксовані у дерев, сформованих за системою УФО. Середнє значення освітленості перебувало у межах від 78,50 до 84,14 тис. лк, залежно від сорту. Дерева сформовані за типом KGB мали нижчу освітленість, яка в середньому протягом років була на рівні 7,29-17,43 тис. лк. Істотно меншу освітленість нижньої частини крони мали дерева сформовані за типом Струнке веретено – 3,12-4,28 тис. лк. Аналізуючи вплив досліджуваних факторів на зміну аналізованого показника у середній частині крони прослідковуємо аналогічну закономірність щодо освітленості, як і у нижній частині крони. За даними кореляційного аналізу найбільший вплив на зниження освітленості мали ростові параметри: висота дерев (r = – 0,93 у 2025 році та – 0,17 у 2026 році), об’єм крони (r = – 0,69 та -0,71), площа проекції крони (r = – 0,7). В той же час доведено, що покращення освітленості крони безпосередньо впливає на збільшення урожайності (r = + 0,37), а також має сильний вплив на збільшення маси ягоди (r = + 0,78). За результатами досліджень встановлено, що саме система формування є ключовим чинником, який визначає світловий режим інтенсивних насаджень черешні. Отже, максимальний рівень освітлення інтенсивних насаджень черешні протягом років досліджень забезпечила форма крони УФО, причому у розрізі років показник майже не змінювався. Найгіршою за ступенем освітлення була форма крони Струнке веретено, для якої на четвертий рік вегетації, порівняно з третім роком, величина аналізованого показника зменшилася у 2 рази. Система формування KGB забезпечує дерева середнім рівнем освітленості у межах 22 тис. лк., що істотно більше порівняно з формою Струнке веретено.

Вплив біостимуляторів на урожайність та ефірноолійну продуктивність коріандру посівного (Coriandrum sativum L.)

В.Ю. Поздняков, С.О. Петренко — Wed, 21 Oct 2026 00:00:00 +0300

Мета. Встановлення впливу сорту, біостимуляторівта способів їх застосування на формування урожайності насіння і ефірноолійної продуктивності коріандрупосівного (Coriandrum sativum L.), а також визначеннячастки впливу досліджуваних факторів та їх взаємодіїна основі статистичної оцінки отриманих результатів.Методи. Дослідження проведено у 2024–2026 рр. вумовах СГ «В. В. Плакущенко» Одеської області. У трифакторному польовому досліді вивчали сорти коріандруОксаніт і Нектар, способи застосування біостимуляторів – передпосівну обробку насіння та її поєднання з триразовим позакореневим підживленням у фази розетки,стеблування та бутонізації, а також біостимулятори:суспензію зелених мікроводоростей Chlorella vulgaris +Scenedesmus obliquus, Nostoc та Фітомаре. Дослід закладали за схемою 2 × 2 × 4 із чотириразовою повторністю.Визначали урожайність насіння, вміст ефірної олії та їїзбір з одиниці площі. Отримані результати обробляли статистичними методами. Результати. Встановлено позитивний вплив застосування біостимуляторів на формування продуктивності коріандру посівного. За середнімиданими 2024–2026 рр. сорт Оксаніт характеризувавсявищою урожайністю насіння (1,41 т/га), вмістом ефірноїолії (0,95%) та її збором (39,80 кг/га) порівняно із сортом Нектар ‒ відповідно 1,28 т/га, 0,86% та 34,44 кг/га.Поєднання передпосівної обробки насіння з позакореневими підживленнями підвищувало середню урожайність до 1,40 т/га проти 1,30 т/га за використання лишепередпосівної обробки. Найвищу середню урожайністьнасіння серед досліджуваних біостимуляторів забезпечило Фітомаре ‒ 1,55 т/га, суспензія зелених мікроводоростей ‒ 1,45 т/га, Nostoc ‒ 1,28 т/га, тоді як у контроліцей показник становив 1,11 т/га. Аналогічна тенденціявстановлена за вмістом ефірної олії: 1,03; 0,96; 0,87 та0,77% відповідно. Середній збір ефірної олії за використання Фітомаре становив 41,83 кг/га, суспензії зелених мікроводоростей ‒ 39,68 кг/га, Nostoc ‒ 36,08 кг/га, у контролі ‒ 30,90 кг/га. Максимальні значення основнихпоказників отримано у сорту Оксаніт за поєднанняпередпосівної обробки насіння з триразовим позакореневим застосуванням Фітомаре: урожайність насіння ‒1,69 т/га, вміст ефірної олії ‒ 1,10%, збір ефірної олії ‒46,00 кг/га. Наукова новизна отриманих результатівполягає у встановленні закономірностей формуванняурожайності та ефірноолійної продуктивності коріандрупосівного залежно від взаємодії сортових особливостей,способу застосування та виду біостимулятора в умовахПівденного Степу України. Визначено найбільш результативне поєднання досліджуваних факторів для формування урожайності насіння, вмісту та збору ефірної олії.Практичне значення результатів дослідження полягає вобґрунтуванні доцільності використання біостимуляторіву технології вирощування коріандру посівного. Найбільшефективним за сукупністю досліджуваних показників виявилося поєднання сорту Оксаніт, передпосівної обробкинасіння та триразового позакореневого застосуванняФітомаре. Високі показники, отримані за використаннясуспензії зелених мікроводоростей Chlorella vulgaris +Scenedesmus obliquus, підтверджують перспективністьїї застосування як біологічного компонента технологіївирощування культури. Висновок. Застосування біостимуляторів сприяло підвищенню урожайності насіння,вмісту та збору ефірної олії коріандру посівного. Найвищупродуктивність сформовано у сорту Оксаніт за поєднанняпередпосівної обробки насіння з триразовим позакореневим застосуванням Фітомаре, що забезпечило урожайність 1,69 т/га, вміст ефірної олії 1,10% та її збір46,00 кг/га.

Фітосанітарнийстан і продуктивність сортів сої за різних систем фунгіцидного захисту в умовах Лівобережного Лісостепу України

Г.Д. Поспєлова, О.О. Шерешило — Wed, 21 Oct 2026 00:00:00 +0300

Мета. Наукове обґрунтування та порівняльна оцінка ефективності хімічних і біологічних систем фунгіцидного захисту сої для покращення фітосанітарного стану посівів і підвищення продуктивності сортів в умовах Лівобережного Лісостепу України. Методи. Дослідження проводили протягом 2024-2025 рр. у Кременчуцькому районі Полтавської області. Двофакторний польовий дослід закладали методом рандомізованих блоків у чотирьох повтореннях (площа ділянки 10 м²). Схема передбачала вивчення сортів Антрацит і Аннушка (Фактор А) та варіантів передпосівної обробки насіння (Фактор В): контроль (вода), хімічний еталон Максим XL, т.к.с. (1,0 л/т) та біологічна композиція Трихофіт, р. (2,0 л/т) + Фітоцид, р. (0,6 л/т) на єдиному фоні інокуляції Оптимайз 400, РК (1,8 л/т). Проводили моніторинг поширеності та інтенсивності розвитку хвороб, облік елементів продуктивності (маса 1000 насінин, густота стояння, збереженість рослин), аналіз агрокліматичних умов за гідротермічним коефіцієнтом (ГТК), а також післязбиральну фітоекспертизу насіння нового врожаю. Статистичну обробку та двофакторний дисперсійний аналіз (ANOVA) здійснювали в середовищі R з розрахунком НІР₀₅ та побудовою кореляційних матриць. Результати. За умов посушливого 2024 р. (ГТК = 0,34) та недостатнього зволоження 2025 р. (ГТК = 0,70) вихідна інфікованість насіння становила 26,5-34,0 % з абсолютним домінуванням грибних патогенів (20,0-25,5 %). Застосування композиції Трихофіт + Фітоцид забезпечило високу технічну ефективність проти кореневих гнилей на рівні 71,9-73,3 %, що є абсолютно еквівалентним хімічному еталону Максим XL. При цьому біопрепарати продемонстрували виражену фунгістатичну дію (інтенсивність розвитку хвороби у фазу 3-4 листків знизилася до 0,6–0,8 % проти 1,1-1,6 % на хімічному еталоні), а також суттєво обмежили поширеність бактеріозів (до 0,6-1,3 %). Відсутність ретардантного стресу та рістстимулююча дія біоагентів забезпечили збереженість рослин на рівні 93,0-97,0 % та достовірне зростання урожайності на 36,0-46,0 % відносно контролю (до 2,38-2,76 т/га), тоді як хімічний протруйник забезпечив приріст лише 11,8-13,5 %. Висновки. Доведено високу екологічну та економічну доцільність використання біопрепаратів Трихофіт і Фітоцид для захисту насіння сої за гідротермічних стресів. Установлено пролонговану післядію біокомпозиції на посівні якості насіння нового врожаю: зниження загальної зараженості до 16,5-21,5 % та зростання лабораторної схожості до 88,0-92,0 %.

Динаміка та перспективи розвитку ринку пасльонових культур в Україні в умовах воєнного стану

В.П. Сєвідов, І.В. Сєвідов — Wed, 21 Oct 2026 00:00:00 +0300

Повномасштабна військова агресія спричинила руйнування традиційної регіональної спеціалізації агропромислового комплексу України та зміну просторової конфігурації овочевого ринку. Мета. Обґрунтувати трансформаційні процеси у сфері вітчизняного овочівництва та розробити адаптаційні селекційно-технологічні заходи для стабілізації виробничого потенціалу за умов повномасштабного збройного конфлікту на основі моніторингу площ і валових зборів. Методика. У процесі дослідження застосовано аналітичний, статистично-економічний та порівняльний методи аналізу даних Державної служби статистики України, Міністерства аграрної політики та продовольства України, а також результати польових моніторингів Інституту овочівництва і баштанництва НААН за 2022–2025 роки. Результати. Дослідженнями зафіксовано глибоку структурну деформацію овочевого сегменту у 2022–2023 роках (скорочення загальних площ вирощування на 70% через окупацію південних територій, мінування та руйнування Каховської ГЕС). Встановлено факт подальшого швидкого відновлення галузі у 2024–2025 роках за рахунок просторової релокації виробничих потужностей у Лісостеп та Полісся. Проаналізовано зміну географічної архітектоніки валових зборів: Центр та Захід підвищили обсяги вирощування у 2,5–3,5 раза порівняно з довоєнним періодом. Виявлено основними біологічними бар'єрами релокації гідротермічний стрес і підвищений тиск патогенних мікроорганізмів. Доведено, що вітчизняний сортовий генофонд у плівкових теплицях забезпечує вихід якісної продукції на рівні 93–94%. Висновки. Доведено високу ефективність просторового переформатування агровиробництва під час війни. Визначено стратегічними орієнтирами імпортозаміщення насіннєвого фонду, перенесення селекційних центрів, побудову нових логістичних ланцюгів та інвестування в енергоощадний захищений ґрунт для мінімізації агрокліматичних ризиків.

Адаптивність кращих вітчизняних та інтродукованих підщеп яблуні до різних грунтово-кліматичних умов України в перші роки товарного плодоношення

В.А. Соболь, М.О. Литовченко, К.П. Тарнавська, С.М. Чухіль, С.О. Васюта — Wed, 21 Oct 2026 00:00:00 +0300

Мета досліджень – виділення найбільш адаптивних підщеп яблуні стосовно основних зон вирощування даної культури, оцінка біологічного потенціалу сорто-підщепних комбінувань в конкретних умовах для кожної із зон. Методика досліджень. Комплексні дослідження закладено одночасно в п’яти наукових установах мережі Інституту садівництва НААН в 2013 році з вивчення адаптивності клонових підщеп яблуні. Вивчалися сорти яблуні Амулет, Аскольда, Ренет Симиренка, Ревена з 17 новими і перспективними клоновими підщепами для яблуні. Насадження створені з використанням садивного матеріалу, що відповідає вимогам «ДСТУ 4938:2008. Саджанці плодових культур. Технічні умови» [5].Обліки та спостереження проводились заметодиками Кондратенка П.В., Бублика М.О. [6] та Чиж О.Д., Бублика М.О. [7]. Економічну й енергетичну ефективність визначали за методикою Шестопаля О. М. [8]. Статистичну обробку результатів досліджень робили за Б.О. Доспєховим з використанням персонального комп’ютера за відповідною програмою (Кондратенко П.В., Бублик М.О.). Результати. У комплексному дослідженні, закладеному в шести наукових установах мережі НААН, встановлено, що приживлюваність саджанців яблуні була високою і становила 99–100%. У перший рік після садіння найінтенсивніший ріст дерев забезпечували середньорослі та напівкарликові підщепи (ММ106, Д 471, Д 1904,54-118), тоді як на карликових і суперкарликових підщепах ріст був більш стриманим. Подібна закономірність спостерігалась у всіх ґрунтово-кліматичних зонах досліджень. На другий і третій роки після садіння дерева активно нарощували вегетативну масу. Найбільші біометричні показники (висота, діаметр штамба та довжина пагонів) формували дерева на середньорослих і напівкарликових підщепах, тоді як карликові підщепи забезпечували обмежений ріст та швидший вступ у плодоношення. Найбільш скороплідним серед досліджуваних сортів був сорт Ревена, який почав плодоносити вже на другий рік після садіння. У четвертий–шостий роки насадження вступили в період активного плодоношення. Найвищу врожайність у більшості випадків забезпечували сорто-підщепні комбінування з карликовими та напівкарликовими підщепами (М9, Д 1071, Д 3038, 54-118, Батуринська, Надія, М26). Водночас дерева на середньорослих підщепах характеризувалися більшою силою росту та вимагали більших затрат праці на обрізування. Урожайність окремих комбінувань досягала 30‑40 т/га. На сьомий і восьмий роки досліджень тенденції збереглися: найінтенсивніший ріст відзначено на середньорослих підщепах, тоді як найвищу продуктивність забезпечували переважно карликові та окремі напівкарликові підщепи. Найкращі результати за врожайністю отримано у сортів Ревена, Амулет та Аскольда в поєднанні з підщепами М9, Д 1071, Д 3038, 54-118, ММ106 і Д 471. Сорт Ренет Симиренка характеризувався нижчою продуктивністю порівняно з іншими сортами. Висновки. Скороплідними виявилися сорти Ревена в комбінуванні з підщепами КД 5 (7,1 т/га), Самбірська (6,8 т/га), 54‑118 (6,1 т/га), Батуринська (5,8 т/га), М9 (5,6 т/га), Д‑1071 (5,2 т/га) та Амулет на підщепі КД 5 (6,3 т/га), які на третій рік після садіння забезпечили вступ насаджень в товарне плодоношення. У Східному Лісостепу також відзначилися сорти Ревена на підщепі Д‑1071 і Надія (6,7 т/га), Амулет на М9 (9,0 т/га) і Д‑1161 (4,4 т/га), на Поділлі сорт Ревена на М9 (5,7 т/га) і 54‑118 (6,2 т/га). В перші роки плодоношення найбільш адаптивними,що забезпечили найвищу середню урожайність, виявились підщепи 54‑118, Д‑471, Д‑1071, Марія, Батуринська. Найбільш урожайними виявились насадження сортів Ревена на підщепах КД 5 (22,2 т/га), 54‑118 (21,4 т/га), Д‑1071 (18,6 т/га) і М9 (15,2 т/га) та Амулет на підщепах Д‑471 і 54‑118 (17,5–17,7 т/га), Д‑3038 (14,9 т/га), Надія (14,6 т/га) та М9 (14,1 т/га), Аскольда лише на Батуринській і 54‑118 (13,0–13,5 т/га). Сорт Ренет Симиренка в цих екстремальних кліматичних умовах виявився низькоурожайним. Лише підщепи Д‑471, 54‑118, М106 і Надія забезпечили середню урожайність на рівні 10,0 т/га, а інші в 2–3 рази меншу.

Осіннє формування агрофітоценозу та зимостійкість гібридів ріпаку озимого в умовах північного Степу України

С.П. Хмара, В.І. Козечко — Wed, 21 Oct 2026 00:00:00 +0300

Мета. Метою дослідження було встановити особливості формування польової схожості, густоти стояння, запасів продуктивної вологи, морфобіометричних показників і перезимівлі гібридів ріпаку озимогоInv1177 та Inv1188 у мінливих гідротермічних умовахосіннього періоду вегетації північного Степу України.Методи. Дослідження проводили у 2023–2025 роках узоні північного Степу України. Оцінювали суму опадів заперіод від сівби до припинення осінньої вегетації, сумуефективних температур вище +5 °C, тривалість осінньогоперіоду, польову схожість насіння, густоту рослин, запасипродуктивної вологи в шарі ґрунту 0–100 см, висоту рослин, довжину кореневої системи, повітряно-суху масу,діаметр і висоту кореневої шийки та збереженість рослин після зими. Обробку даних виконували за середнімизначеннями, відносними відмінностями між гібридамита коефіцієнтом варіації. Результати. Встановлено, щонайбільш мінливим чинником осіннього розвитку були запаси продуктивної вологи на час сівби, які коливалисявід 21,1 до 40,1 мм. Найвища польова схожість обохгібридів сформувалася у 2024 році: 92% у Inv1177 і 90%у Inv1188. У 2025 році, попри найбільшу суму опадів заосінній період, зменшення передпосівних запасів вологидо 21,1 мм супроводжувалося найнижчою польовою схожістю, нижчою густотою посіву та слабшим морфологічним розвитком рослин. У середньому Inv1177 мав вищупольову схожість, більшу густоту восени, вищу повітряно-суху масу, більший діаметр кореневої шийки і вищуфактичну густоту після перезимівлі порівняно з Inv1188.Висновки. Гібрид Inv1177 виявив кращу адаптивність доумов північного Степу України за комплексом показниківосіннього розвитку та збереження густоти після зими. Дляпрактики вирощування ріпаку озимого важливо оцінюватине лише відсоток перезимівлі, а й вихідну осінню густоту, розвиток кореневої системи та запаси продуктивноївологи на час сівби.

Вплив регуляторів росту та мікродобрив на формування продуктивності пшениці озимої в умовах Північного Степу України

О.І. Цилюрик, М.Г. Міщенко — Wed, 21 Oct 2026 00:00:00 +0300

Мета. Встановити особливості впливу сучаснихбіостимуляторів та комплексних препаратів для позакореневого живлення на формування морфологічнихознак, елементів структури врожаю та рівень зерновоїпродуктивності культури в ґрунтово–кліматичних умовахПівнічного Степу України, а також визначити найбільшефективний препарат для практичного використання увиробництві.Методи. Дослідження виконували упродовж2024–2026 років у польовому стаціонарному досліді начорноземі звичайному малогумусному важкосуглинковому. Експеримент закладали за однофакторною схемою у чотириразовій повторності. Вивчали ефективністьдев'яти сучасних препаратів для позакореневого застосування порівняно з контролем без обробки. Обліки,спостереження та визначення біометричних показниківпроводили за загальноприйнятими методиками польового досліду. Отримані експериментальні дані опрацьовували методом дисперсійного аналізу із визначеннямнайменшої істотної різниці.Результати. Встановлено, що застосування досліджуваних препаратів позитивно впливало на інтенсивність росту й розвитку рослин, сприяло покращеннюпоказників фотосинтетичної діяльності та формуваннюпродуктивного стеблостою. Найкращі біометричні показники сформувалися за використання препаратів АміноКсеріон, Експерт Гроу та Кальма. Висота рослин досягала 111,3 см, кількість продуктивних стебел – 476 шт./м²,довжина колосу – 10,3 см, маса 1000 зерен – 48,8 г.Максимальну середню врожайність за три роки досліджень забезпечив препарат Аміно Ксеріон – 5,54 т/га, щоперевищувало контроль на 1,10 т/га, або 24,8 %. Високірезультати також отримано за використання препаратівЕксперт Гроу (5,48 т/га), Кальма (5,27 т/га) та Скудеро 6:25:25 (5,17 т/га). Достовірність отриманих результатів підтверджена статистично (НІР₀₅ для врожайностістановила 0,50; 0,31 та 1,17 т/га відповідно за рокамидосліджень).Висновки. Позакореневе застосування сучаснихбіостимуляторів і комплексних препаратів для живленнярослин є ефективним агротехнологічним заходом, якийзабезпечує активізацію ростових процесів, покращенняструктури врожаю та підвищення зернової продуктивностікультури. За комплексною оцінкою господарсько ціннихпоказників найвищу ефективність продемонстрував препарат Аміно Ксеріон, використання якого є доцільнимдля виробничих посівів у зоні Північного Степу України.

Оцінка вплив сидерації на мікрорельєфну структурованість ґрунту методом цифровізації зображення та фотограмметричної реконструкції умовної карти висот

Я.Г. Цицюра — Wed, 21 Oct 2026 00:00:00 +0300

Мета. Оцінити довготривалий вплив систематичноїсидерації редькою олійною (Raphanus sativus L.) на мікрорельєф поверхні ґрунту.Методи. Дослідження проводили у 2014–2025 рр.в умовах довготривалого польового експерименту.Порівнювали вихідний контроль без сидерації (2014 р.),контроль без сидерації та варіант із періодичною сидерацією у 2019 р., а також відповідні контроль і систематичну сидерацію у 2025 р. Фотографічні зображенняповерхні ґрунту обробляли для отримання нормалізованих карт відносних висот і тривимірних моделей поверхні.Основними морфометричними характеристиками булисередня висота поверхні (Hmean), стандартне відхиленнявисоти поверхні (SDH), середня арифметична шорсткість(Ra), середньоквадратична шорсткість (Rq) та діапазонвисот між 95-м і 5-м перцентилями (H95–5).Результати. Вихідна поверхня ґрунту характеризувалася Hmean = 0,442, SDH = 0,180, Ra = 0,144, Rq = 0,180 таH95–5 = 0,607 ум. од. Після п’яти років без сидерації SDHі Ra зросли на 23,9 і 24,3 %, а H95–5 – на 25,4 %. За періодичної сидерації у 2019 р. SDH і Ra були відповідно на 23,9 і 22,9 % вищими, а H95–5 – на 29,2 % порівняно звихідними значеннями. У 2025 р. контроль без сидераціїхарактеризувався SDH = 0,206, Ra = 0,161, Rq = 0,206 таH95–5 = 0,804. Систематична сидерація протягом 12 роківзнизила Hmean на 13,1 %, SDH – на 7,2 %, Ra – на 9,0 %,Rq – на 7,2 %, H95–5 – на 9,7 % порівняно з вихідним станом. Відносно контролю 2025 р. зниження становиловідповідно 15,0; 19,0; 18,6; 19,0 та 31,8 %. Найвиразнішийефект встановлено для H95–5.Висновки. Систематична сидерація редькою олійною забезпечила довготривалий стабілізувальний впливна рельєфну структуру поверхні ґрунту. Багаторазовезаробляння сидеральної біомаси зменшувало амплітуду та просторову варіабельність мікрорельєфу, щопідтверджувалося зниженням значень SDH, Ra, Rq таH95–5. Застосований спрощений фотограмметричнийпідхід виявився придатним для оперативної кількісноїхарактеристики та тривимірної візуалізації мікрорельєфуповерхні ґрунту і може бути інформативним додатковимінструментом для оцінювання структурних змін ґрунту задовготривалого застосування регенеративних та ґрунтозберігальних агротехнологій.

Поетапне оцінювання та добір гібридного матеріалу картоплі за стійкістю до хвороб на ранніх етапах селекції

С.І. Бердін, І.В. Собран, І.Р. Данілов — Wed, 21 Oct 2026 00:00:00 +0300

Мета. Обґрунтувати науково-методичний підхід до поетапного оцінювання та добору гібридного матеріалу картоплі за стійкістю до хвороб на ранніх етапах селекційного процесу з диференціацією критеріїв селекційного рішення залежно від представленості генотипу, надійності отриманої оцінки та можливості її підтвердження в наступних клонових поколіннях. Методи. Науково-методичний підхід формували на основі порівняльного аналізу можливостей фітопатологічного оцінювання гібридного матеріалу на послідовних етапах селекційного процесу. Для покоління сіянців, однобульбового та наступних клонових поколінь зіставляли представленість генотипу, доступні об’єкти оцінювання, можливість повторного підтвердження реакції та ризик помилкового селекційного рішення. Наукові публікації з питань селекції картоплі, фітопатології та генетики стійкості використовували для теоретичного обґрунтування критеріїв і обмежень запропонованої системи. Результати. Обґрунтовано залежність жорсткості селекційного рішення від представленості генотипу та надійності інформації про його реакцію на ураження хворобами. Для сіянців, представлених однією рослиною та обмеженою кількістю бульб, доцільним визначено помірний негативний добір із вилученням форм із чітко вираженими небажаними ознаками. В однобульбовому поколінні запропоновано комплексне оцінювання, що поєднує облік листкових хвороб і вірусоподібних симптомів із післязбиральним аналізом бульбового гнізда, при цьому реакцію однієї рослини розглядають як попередню. Зі збільшенням представленості генотипу в наступних клонових поколіннях зростає можливість підтвердження відтворюваності його реакції, що створює підстави для переходу від обережного негативного до підтверджувального та позитивного добору. Запропоновано розглядати цей процес як послідовне накопичення інформації, за якого жорсткість селекційного рішення зростає разом із його доказовістю. Методичною складовою підходу визначено «ціну помилки добору», що характеризує нерівнозначність наслідків помилкового вилучення перспективного генотипу та тимчасового збереження сприйнятливої форми для наступної перевірки. Висновки. Запропонований науково-методичний підхід передбачає узгодження критеріїв і жорсткості добору з обсягом інформації, доступної на відповідному етапі селекційного процесу. За низької представленості генотипу перевагу слід надавати помірному негативному добору, тоді як клонове розмноження та повторне оцінювання в різні роки вирощування створюють основу для підтвердження відтворюваності реакції та посилення позитивного добору. Урахування «ціни помилки добору» дозволяє диференціювати селекційні рішення та зменшити ризик безповоротної втрати потенційно цінного матеріалу на ранніх етапах селекції.

Фотосинтетична діяльність посівів ячменю ярого залежно від оптимізації живлення та сортових особливостей в умовах Південного Степу України

А.В. Добровольський, Є.В. Гончаренко — Wed, 21 Oct 2026 00:00:00 +0300

Мета. Визначити вплив сортових особливостей, передпосівної інокуляції насіння та позакореневих підживленьрослин у період вегетації на фотосинтетичну діяльністьпосівів ячменю ярого в умовах Південного Степу України.Методи. Польові дослідження проводили у 2023 – 2025рр. в умовах Навчально-науково-практичного центруМиколаївського національного аграрного університету.Результати досліджень. Встановлено закономірностіформування площі листкової поверхні, фотосинтетичногопотенціалу та чистої продуктивності фотосинтезу в різніміжфазні періоди росту і розвитку рослин ячменю ярого. Визначено, що сорт Таманго характеризувався вищимипоказниками фотосинтетичної діяльності посівів порівняноіз сортом Надійний. Незалежно від варіанту застосуваннябіопрепаратів, у всі фази росту і розвитку дещо більшуплощу листкової поверхні формували рослини сортуТаманго – 12,6 тис. м²/га у фазі кущіння, 30,7 тис. м²/га –у фазі виходу рослин у трубку та 35,0 тис. м²/га у фазіколосіння, що перевищило показники сорту Надійний на0,8 – 1,4 тис. м²/га або на 2,6 – 11,1%. Найефективнішиму формуванні фотосинтетичної діяльності посівів ячменюярого визначено поєднання передпосівної обробки насінняпрепаратом МікоФренд із дворазовим позакореневим підживленням препаратом HELPROST® Універсальний. Зацього варіанту площа листкової поверхні у фазі колосіння становила 39,2–40,1 тис. м²/га, фотосинтетичнийпотенціал у міжфазний період кущіння – вихід у трубкудосягав 0,48–0,50 млн м²/га × діб, а чиста продуктивність фотосинтезу в період вихід у трубку – колосіннястановила 14,69–15,30 г/м² за добу. Отримані результатипідтверджують ефективність поєднання передпосівноїобробки насіння біопрепаратом МікоФренд та позакореневого підживлення HELPROST® Універсальний дляполіпшення фотосинтетичної діяльності посівів ячменюярого сорту Таманго. Висновки. Найефективнішим елементом технології вирощування ячменю ярого в умовахПівденного Степу України є комплексне застосування препарату МікоФренд для передпосівної інокуляції насіння таHELPROST®Універсальний для позакореневого підживлення посівів у період вегетації. Такий агротехнологічнийприйом забезпечує максимальну реалізацію фотосинтетичної діяльності посівів у період вегетації рослин ячменюярого.

Селекційна цінність беккросного потомства багатовидових гібридів картоплі за основними агрономічними ознаками

В.С. Коваль — Wed, 21 Oct 2026 00:00:00 +0300

Мета. Оцінити селекційну цінність і мінливість беккросного потомства багатовидових гібридів картоплі за основними агрономічними ознаками та виділити перспективні генотипи для подальшої селекції. Методи. Польові дослідження проводили в Інституті картоплярства НААН, розташованому в зоні південного Полісся України, упродовж 2025 р.Дослідний матеріал охоплював 308 генотипів беккросного потомства багатовидових гібридів. Сортами-стандартами різних груп стиглості були ‘Тирас’, ‘Скарбниця’, ‘Левада’, ‘Явір’ і ‘Случ’. Раннє накопичення врожаю визначали на 65–70-й деньпісля садіння за результатами пробного викопування двох кущів. Під час основного збирання оцінювали загальну врожайність, товарність, кількість бульб у кущі та середню масу товарної бульби. Уміст крохмалю визначали за питомою масою бульб на картопляних вагах ВЛК-500. Результати. Контрастні температурний і водний режими 2025 р. сприяли диференціації беккросного потомства за досліджуваними показниками. Рівень сорту ‘Левада’ за раннім накопиченням урожаю перевищили 48 генотипів. Найвищі значення встановлено у Г17.2с12 (92.9с28 / Подолія) – 690,4 г/кущ і Г16.1с46 (10.6Г14 / Сантарка) – 636,1 г/кущ. За загальною врожайністю сорт-стандарт ‘Явір’ перевищили 133 генотипи, або 43,2 % дослідженого матеріалу, а 14,0 % форм сформували понад 1000 г/кущ. Середню масу товарної бульби понад 100 г мали 12,0 % генотипів, понад 20 бульб у кущі формували 9,5 %, умістом крохмалю понад 18,0 % характеризувалися 12,7 %, зокрема у 2,8 % цей показник перевищував 20,0 %. Найцінніше поєднання показників виявлено у Г21.4с3: урожайність – 1550,0 г/кущ, товарність – 98,9 %, середня маса товарної бульби – 164,3 г, уміст крохмалю – 26,0 %. До комплексно цінних також віднесено Г22.1с116 (08.195/73 / Г10.10с25), Г22.7с4 (Г15.7с15 / Янка), Г22.5с39 (Струмок / Г15.37с15) та Г21.12с7 (83.10/107 / 90.684/10). Висновки. Беккросне потомство багатовидових гібридів характеризувалося значною мінливістю врожайності, її структурних компонентів і вмісту крохмалю. Висока продуктивність окремих форм забезпечувалася великою середньою масою бульби, багатобульбовістю або сприятливим поєднанням цих показників. Виділені генотипи є перспективними джерелами раннього накопичення врожаю, високої врожайності, товарності, великобульбовості, багатобульбовості та підвищеної крохмалистості. Доцільним є їх залучення до схем гібридизації та подальше багаторічне випробування для визначення стабільності прояву цінних показників у різних умовах середовища.

Реакція генотипів пшениці м'якої озимої на маніпуляції з фондомметаболітів

О.А. Швець, Р.В. Криворученко — Wed, 21 Oct 2026 00:00:00 +0300

Метою досліджень було встановити особливості реакції широкого набору генотипів пшениці м'якої озимої різного еколого-генетичного походження на контрастні маніпуляції з фондом метаболітів (видалення половини колоса, повне видалення листків) для оцінки їх селекційно-генетичної цінності та обґрунтування напрямів подальшого використання в селекційному процесі. Методи. Дослідження проведено впродовж 2024–2025 рр. на колекції 55 генотипів (Triticum aestivum L.), що включала 31 сорт вітчизняної, китайської та європейської селекції й 24 селекційні лінії. На головному пагоні кожного генотипу реалізовано три варіанти: контроль (інтактні рослини), повне видалення листків у фазу колосіння та видалення половини колосків колоса. Після достигання визначали масу 1000 зерен (М1000) і суху масу стебла. Достовірність відмінностей контроль–дослід оцінювали парним t-тестом із розрахунком Cohen's d; для кожного генотипу розраховано чотири індекси реакції (R1–R4) як відношення дослідного варіанта до контролю. Структуру взаємозв'язків між індексами встановлено методом головних компонент (PCA) з попередньою перевіркою придатності даних (тест Бартлетта, критерій KMO). Типологію генотипів визначено ієрархічною кластеризацією (метод Уорда) з подальшою перевіркою міжтипових відмінностей однофакторним дисперсійним аналізом. Результати. Видалення половини колоса зумовило достовірне зростання М1000 (+7,0% відносно контролю; Cohen's d=1,04), тоді як повна дефоліація спричинила його зниження (-15,9%; d=2,44) – величина ефекту дефоліації вдвічі перевищувала ефект видалення колосків, що свідчить про переважання донорного лімітування наливу зерна в дослідженому генофонді. Маса стебла демонструвала дзеркальну динаміку, підтверджуючи участь стеблового резерву в компенсації дефіциту донора. PCA виявив дві незалежні осі мінливості: пластичність стеблового резерву (40,1% дисперсії) та тип донорно-акцепторного лімітування зернівки (30,9%). Кластерний аналіз виділив чотири статистично достовірно розрізнені типи реакції (р<0,01 для всіх індексів): з посиленою чутливістю до обмеження донора, зі стабільно високою масою стебла за обох маніпуляцій, з проміжними значеннями індексів (найчисельніший) та зі зниженою стебловою реакцією. Висновки. Виявлена типологія генотипів пшениці м'якої озимої за характером донорно-акцепторних відносин відображає реальну фізіологічну диференціацію, а не артефакт статистичного методу, і створює диференційовану основу для добору вихідного матеріалу під конкретні селекційні завдання – підвищення потенціалу продуктивності, стійкості до вилягання чи толерантності до стресів, пов'язаних із втратою фотосинтезувальної поверхні.

Продуктивнісь та якісні показники плодів елітних форм вишні (Prunus cerasus L.) залежно від агрокліматичних чинників західного Лісостепу України

Wed, 21 Oct 2026 00:00:00 +0300

Метою досліджень було здійснити комплексне оцінювання 14 елітних форм вишні селекції ІС НААН середньогота середньопізнього строків достигання за сукупністюбіохімічних, органолептичних і господарсько-біологічнихознак, встановити найбільш цінні генотипи за показниками якості плодів, технологічними властивостями, адаптивністю до абіотичних стресових чинників весняно-літнього періоду та визначити перспективність їх залученнядо селекційного процесу і промислового садівництва.Методи. Закладка і проведення дослідів, основніобліки і спостереження проводили відповідно загальноприйнятим методикам. Статистичну обробку данихробили за допомогою стандартного набору статистичнихфункцій програми Microsoft Excel. Результати досліджень. У 2023–2025 рр. встановлено значну варіабельність біохімічних, помологічних тагосподарсько-біологічних показників елітних форм вишнізалежно від генотипу й погодних умов; найбільш критичними були весняні заморозки та літня посуха 2024–2025рр., що суттєво впливали на цвітіння, зав’язування плодіві продуктивність. За комплексом помологічних та органолептичних ознак виділено форми 2/60, 1/68, 1/21 та 1/20,які характеризувалися великоплідністю, привабливимзовнішнім виглядом і високою дегустаційною оцінкою(8,6–8,8 бала); найвищий вміст сухих розчинних речовин відмічено у форм 1/20 (21,45 %) та 1/21 (19,42 %),цукрів – у 2/70 (11,83 %) і 2/32 (11,54 %), аскорбіновоїкислоти – у 1/21 (13,10 мг/100 г), фенольних речовин – у1/21 (607 мг/100 г) та 2/70 (594 мг/100 г). Найбільш гармонійним смаком вирізнялися форми 1/21, 2/12 та 1/20(ЦКІ 6,3–6,9), тоді як 2/70 мала найвищий ЦКІ (9,4). Допершого товарного сорту за сукупністю якісних показниківвіднесено форми 1/21 та 1/20. Найвищу середню врожайність сформували 1/68, 1/21 та 1/20 – 8,2–9,0 т/га, аза стійкістю до весняних заморозків вирізнялися 1/21 та1/18. Отже, форми 1/21 та 1/20 визначено як найбільшперспективні для подальшого сортовипробування та промислового садівництва, а 2/60, 2/70 та 1/3 – як ціннийселекційний матеріал за окремими ознаками, зокремавеликоплідністю та якістю плодів.Висновки. За результатами досліджень 2023–2025рр. встановлено, що елітні форми вишні 1/21, 1/20 та 2/30характеризуються високою технологічністю і транспортабельністю, а форми 1/21, 1/20 та 2/12 – оптимальнимисмаковими властивостями. За вмістом аскорбінової кислоти та фенольних сполук виділено перспективні форми,зокрема 1/68, 1/21, 1/18, 1/20, 2/32, 2/54 і 2/70, а форми1/3, 2/54, 2/60 та 2/70 рекомендовано як джерела великоплідності. За комплексом господарсько-цінних ознакелітні форми 1/21, 1/20 та 1/68 рекомендовано до внесення в Державний реєстр сортів рослин України та впровадження у промислове садівництво Західного Лісостепу.

Селекційна цінність генотипів зернового сорго за контрастних умов вологозабезпечення

О.В. Яланський, М.Г. Носов, М.М. Таганцова, В.І. Середа — Wed, 21 Oct 2026 00:00:00 +0300

Мета. Провести комплексну селекційну оцінку генотипів зернового сорго за тривалістю періоду «сходи-цвітіння», вологістю зерна, врожайністю та характером її міжрічної мінливості залежно від гідротермічних умов; виділити продуктивний і відносно стабільний вихідний матеріал для подальшого використання в селекції в умовах Північного Степу України. Методи. Дослідження проводили у 2023-2025 рр. на Синельниківській селекційно-дослідній станції ДУ Інститут зернових культур НААН. У сортовипробуванні оцінювали 17 генотипів а для детального трирічного порівняння використали сім генотипів: Лан 59 (стандарт), Смотрич, Вишиванка, Дн 35, F₅ (Низькоросле 93с × Г 230 в. зп.), Д 104 та Каршах. Площа облікової ділянки становила 25 м², повторність – чотириразова, розміщення варіантів – рендомізоване. Визначали тривалість періоду «сходи–цвітіння», вологість зерна та врожайність із перерахунком до 14 % вологості. Дані обробляли методом дисперсійного аналізу з визначенням НІР₀,₀₅; міжрічну мінливість оцінювали за коефіцієнтом варіації. За квітень-вересень сума опадів становила 239, 139 і 191 мм, а ГТК – відповідно 0,76; 0,41 і 0,59. Результати. Урожайність зерна залежно від генотипу та року змінювалася від 1,37 до 6,58 т/га. Найвищий загальний рівень продуктивності одержано у 2023 р., а найбільше зниження – у 2025 р. У середньому за три роки найвищу врожайність сформував генотип Д 104 – 4,89 т/га, що на 37,0 % перевищувало стандарт Лан 59 (3,57 т/га). Дн 35 і Каршах забезпечили відповідно 4,66 та 4,53 т/га. Найменшу міжрічну мінливість установлено у генотипу F₅(Низькоросле 93с × Г 230 в. зп.) – 30,7 %; у Д 104 і Дн 35 цей показник становив 37,5 та 39,7 % відповідно. Смотрич і Каршах були більш варіабельними, коефіцієнт варіації – 61,4 та 59,4 %. Найнижчий ГТК зафіксовано у 2024 р., тоді як найменшу врожайність – у 2025 р., що вказує на важливість не лише загальної кількості опадів, а й їх розподілу та температурного режиму в критичні фази розвитку. Висновки. Д 104 доцільно використовувати як джерело високої продуктивності, Дн 35 – як генотип із високою середньою врожайністю та помірнішою її міжрічною мінливістю, а генотип F₅ (Низькоросле 93с × Г 230 в. зп.) – як форму з найнижчим коефіцієнтом варіації серед досліджених генотипів. Подальша перевірка має передбачати багатосередовищне випробування, контроль запасів продуктивної вологи та аналіз взаємодії «генотип × середовище».