Аграрні інновації

ВПЛИВ ПОЗАКОРЕНЕВОГО ПІДЖИВЛЕННЯ НА РІСТ І РОЗВИТОК РОСЛИН У ГІБРИДІВ КУКУРУДЗИ (ZEA MAYS L.)

2026-09-23T17:40:36+03:00

Мета. Мета досліджень полягала у вивченні впливу позакореневого підживлення на процеси росту і розвитку рослин та рівень урожайності гібридів кукурудзи. Методи. Використовували польові (дослідження тривалості міжфазних періодів, накопичення сирої біомаси та сухої речовини, рівня урожайності) та статистичні (обробка результатів досліджень) методи. Предмет досліджень – гібриди кукурудзи MAS 25.F (ФАО 250) і MAS 37.V (ФАО 340), мікродобриво Інтермаг-Кукурудза. Схема досліду: без обробки (контроль); позакореневе підживлення у фазі 4–6 листків; позакореневе підживлення у фазі 8–10 листків; позакореневе підживлення у фазі 4–6 + 8–10 листків. Досліджували наступні показники: тривалість міжфазних періодів «сівба-сходи», «сходи-початок викидання волоті» та «сходи-повна стиглість»; накопичення сирої надземної маси та сухої речовини у рослин; площу листкової поверхні, рівень урожайності. Статистична обробка результатів досліджень включала проведення дисперсійного аналізу. Результати. Менша тривалість міжфазних періодів «сівба-сходи», «сходи-початок викидання волоті» та «сходи-повна стиглість» була у середньораннього гібриду MAS 25.F, а більша – у середньостиглого гібриду MAS 37.V. За фактором позакореневого підживлення кукурудзи найкоротший період відмічено за комплексного використання мікродобрива Інтермаг-Кукурудза, а найдовший – відповідно за варіанту без обробки. Показники площі листкової поверхні рослин, приросту сирої маси і виходу сухої речовини, рівня урожайності більшими були у гібриду кукурудзи MAS 37.V, а меншими – у гібриду MAS 25.F. За фактором обробки дані показники зменшувалися від комплексного використання препарату до варіанту-контролю. Висновки. За рівнем урожайності виділено гібрид кукурудзи MAS 37.V за комплексної обробки мікродобривом Інтермаг-Кукурудза, який характеризувався більшим показником ФАО.

ВПЛИВ ЕЛЕМЕНТІВ АГРОТЕХНОЛОГІЇ НА ФОТОСИНТЕТИЧНІ ПОКАЗНИКИ ГІБРИДІВ РІПАКУ ОЗИМОГО В УМОВАХ ЗАХІДНОГО ЛІСОСТЕПУ УКРАЇНИ

2026-09-24T08:07:51+03:00

Мета статті – проаналізувати результати досліджень щодо розробки та вдосконалення елементів технології вирощування ріпаку озимого в умовах Західного Лісостепу України та визначення оптимальних параметрів фотосинтетичних показників культури. Методи та матеріали досліджень: польовий, математико-статистичний, розрахунково-порівняльний. Польові досліди зі строками сівби гібридів озимого ріпаку проведено у 2023–2024 та 2024–2025 вегетаційних роках в Тернопільській обл., с. Цицори, Зборівський район 49°35'50.9"N 25°15'39.4"E. Результати. Установлено, що максимальну висоту рослин ріпаку озимого спостерігали за густоти 700 тис. рослин/га. Ця тенденція характерна для всіх строків сівби і гібридів. Так, в середньому за роки досліджень висота рослин у фазі цвітіння за густоти 700 тис. рослин/га становила – 170,7 см, за густоти 540 тис. рослин/га – 167,8 см, за густоти 350 тис. рослин/га – 163,1 см. Найвищу висоту рослин забезпечують ранні строки сівби (20–26 серпня), гібрид ДК Іммінент та підвищена норма висіву (700 тис. насінин/га). За сівби 20.08 встановлені найбільші показники висоти рослин (середнє значення – 167,3 см), за сівби 26.08 висота рослин становила 169,3 см, за сівби 02.09 висота становила 168,8 см. Встановлено, що в середньому за роки досліджень гібриди у фазу цвітіння (ВВСН 61–70) формують найбільшу листкову поверхню, яка знаходиться в межах від 35,12 до 44,13 тис. м²/га. Під час цвітіння площа листя досягає максимуму і після цього починається процес відмирання та усихання. Генотип гібриду впливав на площу листкової поверхні. Найбільша площа листків рослин складала 40,39 тис. м²/га у гібриду Темпо, а найменшою була у гібриду ДК Іммінент і дорівнювала 37,56 тис. м²/га. Дослідженнями встановлено, що найвищі показники фотосинтетичного потенціалу рослин ріпаку озимого показав гібрид Темпо – 2,564 млн м²* діб/га, мінімальні показники показав гібрид ДК Іммінент – 2,353 млн м²* діб/га. Гібрид Арканзас показав середні значення – 2,427 млн м²* діб/га. Результати досліджень свідчать, що найменший фотосинтетичний потенціал сформовано рослинами за сівби 09.09 – 2,319–2,350 млн м²* діб/га. Максимальні показники зафіксовано за сівби 20.08 – 2,487–2,502 млн м²* діб/га. Результати дослідження засвідчили, що ранній посів сприяє формуванню більш потужного асиміляційного апарату та тривалішому періоду його функціонування. Вплив норми висіву був менш однозначним, ніж у попередніх показників. Найчастіше оптимальною була норма 540 тис. нас./га – 2,494 млн м²* діб/га (максимум), яка забезпечує максимальний ФП. За густоти 350 тис. нас./га показники були дещо нижчі (2,445 млн м²* діб/га), а за густоти 700 тис. нас./га часто спостерігається зниження ФП через загущення посівів (2,403 млн м²* діб/га). Найвищий фотосинтетичний потенціал формується за ранніх строків сівби (20–26 серпня), при використанні гібриду Темпо та норми висіву 540 тис. схожих насінин/га. Загущення посівів (700 тис. схожих насінин/га) або запізнення з сівбою знижують ефективність фотосинтетичної діяльності рослин. Висновки. За результатами проведених досліджень встановлено, що максимальну висоту рослин гібридів ріпаку озимого спостерігали за густоти 700 тис. рослин/га. Ця тенденція характерна для всіх строків сівби і гібридів. Стосовно впливу строків сівби чітко простежується тенденція: чим раніш строк сівби, тим вища рослина. Найвищу висоту рослин забезпечують ранні строки сівби (20–26 серпня), гібрид ДК Іммінент та підвищена норма висіву (700 тис. насінин/га). Генотип гібриду впливав на площу листкової поверхні. Найбільша площа листків рослин складала 40,39 тис. м²/га у гібриду Темпо. Для всіх гібридів характерне зростання урожайності зі збільшенням площі листкової поверхні посіву до певного рівня, після чого спостерігається її зниження. Це вказує на існування оптимальної площі листкової поверхні, за якої формуються найсприятливіші умови для фотосинтетичної діяльності рослин і, відповідно, максимальна продуктивність. За сівби 20 серпня спостерігався найвищий рівень фотосинтетичного потенціалу – 2,495 млн м²* діб/га в середньому за гібридами. Найвищий показник фотосинтетичного потенціалу показав гібрид Темпо – 2,564 млн м²* діб/га. Максимальні показники зафіксовано за сівби 20.08 – 2,487–2,502 млн м²* діб/га. Результати дослідження засвідчили, що ранній посів сприяє формуванню більш потужного асиміляційного апарату та тривалішому періоду його функціонування. Підвищення фотосинтетичного потенціалу є важливим фактором збільшення врожайності незалежно від сорту.

УРОЖАЙНІСТЬ І ЯКІСТЬ ЗЕРНА ПШЕНИЦІ ОЗИМОЇ ЗАЛЕЖНО ВІД СОРТОВИХ ОСОБЛИВОСТЕЙ ТА УДОБРЕННЯ В УМОВАХ ПІВДНЯ УКРАЇНИ

2026-09-23T17:39:58+03:00

Мета. Встановити вплив погодних умов, сортових особливостей та удобрення на урожайність та якість зерна пшениці озимої в умовах півдня України. Методи. Експериментальні дослідження проводили впродовж 2022–2025 рр. на дослідному полі Навчально-науково-практичного центру Миколаївського національного аграрного університету. Польові та лабораторні дослідження виконувалися відповідно до сучасних вимог і стандартів дослідної справи в агрономії та землеробстві. Результати. У середньому за 2023–2025 рр. та по досліджуваних сортах, застосування Duofertil 30 забезпечувало збільшення врожайності на 0,22 т/га або 4,3%, Duofertil 38 – на 0,31 т/га або 6,0%, а Eurocereal 34 – на 0,42 т/га або 8,1% порівняно з контролем. Вищою урожайність зерна, у середньому за роки досліджень і по фактору удобрення, була визначена у рослин сорту Покровська – 5,54 т/га, що перевищило показники урожайності сорту Дума Одеська на 0,28 т/га або на 5,3%. Це свідчить про більшу адаптованість даного сорту до посушливих умов півдня України. Застосування гранульованих добрив, у середньому за роки досліджень, позитивно впливало на формування технологічних показників якості зерна пшениці озимої незалежно від досліджуваного сорту. Найвищу ефективність забезпечило добриво Eurocereal 34, за використання якого масова частка білка становила 14,2–14,4%, вміст сирої клейковини – 26,1–26,5%, а натура зерна – 793–795 г/л. Сорт Покровська характеризувався дещо вищими показниками якості зерна порівняно із сортом Дума одеська, що свідчить про істотний вплив сортових особливостей на накопичення в зерні білку, вмісту сирої клейковини та натури зерна. Висновки. Застосування сучасних гранульованих добрив та найбільш адаптованих до умов зміни клімату Південного Степу України сортів пшениці озимої забезпечує найвищі показники урожайності зерна та його якості. Найбільш продуктивними у всі роки досліджень були рослини пшениці озимої сорту Покровська та застосування добрива Eurocereal 34.

ЕФЕКТИВНІСТЬ КОНТРОЛЮВАННЯ ЕНТОМО-ФІТОПАТОГЕННОГО СТАНУ АГРОЦЕНОЗІВ ЗЕРНОВОЇ СІВОЗМІНИ ЗА РІЗНИХ СИСТЕМ ОСНОВНОГО ОБРОБІТКУ І УДОБРЕННЯ ЧОРНОЗЕМУ ТИПОВОГО

2026-09-23T17:39:23+03:00

Мета. Установити оптимальне поєднання систем удобрення і основного обробітку ґрунту, що забезпечить поліпшення ентомо-фітопатогенного стану агробіоценозів та дасть можливість отримати з гектара сівозміни понад 6 т зерна і 10 т кормових одиниць та 0,6 т перетравного протеїну. Методи. Дослідження проводили упродовж 2022–2024 рр. на дослідному полі Білоцерківського НАУ. Вивчали чотири варіанти основного обробітку і удобрення чорнозему типового Результати. Установлено, що в польовій спеціалізованій п’ятипільній зерновій сівозміні за постійного мілкого дискового обробітку чорнозему типового істотно погіршується ентомо-фітопатогенний стан агроценозів. Заселеність гороху і пшениці озимої лучним метеликом і личинкою озимої совки істотно відрізняється за чизельно-дискового, диференційованого і дискового обробітків. За підвищення норм добрив чисельність шкідників зростає. Заселеність кукурудзи (після гірчиці білої) лучним метеликом істотно зростає за чизельно-дискового обробітку та істотно знижується за диференційованого. За повторної сівби кукурудзи цей показник істотно підвищується за чизельно-дискового та неістотно зменшується за диференційованого обробітку. Заселеність дротяниками пшениці озимої, гороху і кукурудзи після гірчиці білої вища за чизельно-дискового обробітку, істотне зниження було за диференційованого обробітку. Істотне зниження поширення і розвиток бурої іржі та септоріозу в агроценозі пшениці озимої, білої гнилі в агроценозі гороху спостерігається за диференційованого обробітку. Висновки. З урахуванням побічної продукції рільничих рослин продуктивність сівозміни істотно нижча за безполицево-дискового і постійного дискового обробітків. Застосування культурної оранки на глибину 25–27 см під кукурудзу за диференційованого обробітку в сівозміні забезпечує найвищий вихід зерна на удобрених ділянках.

ЗАЛЕЖНІСТЬ ПРОЦЕСУ ФОРМУВАННЯ ПОСІВІВ ЯЧМЕНЮ ЯРОГО ВІД ВПЛИВУ КОМБІНОВАНОГО ЗАСТОСУВАННЯ МІНЕРАЛЬНИХ ДОБРИВ ТА ЛИСТКОВОГО ПІДЖИВЛЕННЯ РОСЛИН МІКРОДОБРИВОМ

2026-09-23T17:39:11+03:00

Мета досліджень – встановити залежність польової схожості насіння та збереження рослин ячменю ярого від застосування мінеральних добрив та листкового підживлення рослин під час вегетації мікродобривом. Методи. Дослідження організовані за період 2024–2026 рр. в Закладі вищої освіти «Подільський державний університет». Зона досліджень південнозахідний Лісостеп України, тип ґрунтів – темно-сірі опідзолені, які характеризуються низьким забезпеченням легкогідролізованим азотом, середньою забезпеченістю рухомими сполуками фосфору та дуже високою забезпеченістю рухомими сполуками калію. За агрохімічною характеристикою рН середовище ґрунту слабокисле. В процесі проведення досліджень задіяні такі методи: польовий, порівняльний, різницевий, узагальнюючий, статистичний. Варіанти норм мінеральних добрив: N₀Р₀К₀, (контроль), N₁₅Р₁₅К₁₅, N₃₀Р₃₀К₃₀, N₄₅Р₄₅К₄₅, N₆₀Р₆₀К₆₀. Для дослідження впливу листкового підживлення на збереженість рослин ячменю ярого використано фоліарне висококонцентроване добриво у формі гелю GelyFLOW 9-44-20, яке містить специфічне співвідношення макроелементів з акцентом на фосфор, калій та комплекс мікроелементів В, Cu, Mn, Zn, Fe збалансованої концентрації. Застосування добрива GelyFLOW: перше – на початку фази кущіння рослин за настання трьох розвинутих листків, друге – через 15 днів. Польову схожість встановлювали після настання сходів, збереженість рослин перед збиранням урожаю. Результати. Встановлено, що при вирощуванні ячменю ярого на сірих опідзолених ґрунтах на польову схожість насіння та збереженість рослин сприятливо, як технологічний фактор впливають внесенні мінеральні добрива. Також доведено, що застосування агроприйому листкового підживлення рослин мікродобривом при вирощуванні ячменю на варіантах мінерального удобрення додатково відбувається посилення процесу збереження рослин. Висновки. Доведено вплив мінеральних добрив при вирощуванні ячменю ярого на сірих опідзолених ґрунтах на покращення польової схожості насіння. В середньому по досліду за три роки досліджень при внесенні мінеральних добрив у нормах N₁₅Р₁₅К₁₅, N₃₀Р₃₀К₃₀, N₄₅Р₄₅К₄₅, N₆₀Р₆₀К₆₀ отримано показник 92,4%, на варіанті без застосування мінеральних добрив параметр показника був меншим на 2,4% і становив 90,0%. Залежність польової схожості насіння від норм мінеральних добрив задіяних в експерименті не встановлено. Доведено вплив на процес збереження рослин ячменю ярого застосованих мінеральних добрив. В середньому по досліду при внесені норм добрив N₁₅Р₁₅К₁₅, N₃₀Р₃₀К₃₀, N₄₅Р₄₅К₄₅, N₆₀Р₆₀К₆₀ отримано показник збереження – 95,6%. На варіанті без застосування мінеральних добрив значення показника становило 91,2%, що менше на 4,4%. Впливу норм мінеральних добрив на збереженість рослин не встановлено. Дворазове застосування фоліарного мікродобрива GelyFLOW під час процесу кущіння рослин ячменю за норми використання 1,5 л/га забезпечило збільшення збереження рослин на 3,0%. В середньому по досліду при вирощуванні на варіантах мінерального удобрення отримано показник 98,6% Залежності впливу листкового підживлення ячменю мікродобривом на процес збереження рослин від норм мінеральних добрив не встановлено.

ВПЛИВ ОПТИМІЗАЦІЇ ЖИВЛЕННЯ НА УРОЖАЙНІСТЬ ТА ЯКІСТЬ ЗЕРНА СОРТІВ ЯЧМЕНЮ ЯРОГО В УМОВАХ ПІВДЕННОГО СТЕПУ УКРАЇНИ

2026-09-23T17:38:59+03:00

Мета. Визначити вплив передпосівної інокуляції насіння та позакореневих підживлень рослин у період вегетації на урожайність і показники якості зерна сортів ячменю ярого в умовах Південного Степу України. Методи. Польові дослідження проводили у 2023–2025 рр. в умовах Навчально-науково-практичного центру Миколаївського національного аграрного університету. Результати досліджень. Рівень урожайності зерна визначався погодними умовами року, сортовими особливостями та досліджуваними елементами технології. Найвищу урожайність отримано у 2023 р. за поєднання передпосівної інокуляції насіння препаратом МікоФренд із позакореневим підживленням HELPROST®Універсальний: 3,79 т/га у сорту Надійний та 4,14 т/га у сорту Таманго. У середньому за 2023–2025 рр. урожайність сорту Надійний становила 2,86–3,38 т/га, сорту Таманго – 3,15–3,65 т/га. Передпосівна обробка насіння МікоФрендом забезпечувала найбільший приріст урожайності – до 0,28 т/га, а застосування HELPROST®Універсальний підвищувало її ще на 0,27 т/га порівняно з контролем. Використання біопрепаратів позитивно впливало і на показники якості зерна. Максимальний вміст білка (12,7%) сформував сорт Надійний за комплексного застосування МікоФренду та HELPROST®Універсальний. Найвищою натурою зерна характеризувався сорт Таманго – до 685 г/л, що перевищувало контроль на 20–23 г/л. Вміст крохмалю становив 58,5–59,6% у сорту Надійний та 59,0–60,1% у сорту Таманго. Комплексне застосування біопрепаратів супроводжувалося незначним зниженням вмісту крохмалю, що пояснюється інтенсивнішим накопиченням білка. Висновки. Найефективнішим елементом технології вирощування ячменю ярого в умовах Південного Степу України є комплексне застосування препарату МікоФренд для передпосівної інокуляції насіння та HELPROST®Універсальний для позакореневого підживлення посівів у період вегетації. Такий агротехнологічний прийом забезпечує максимальну реалізацію продуктивного потенціалу сортів, підвищує вміст білка і натуру зерна та сприяє формуванню високоякісної продукції.

ДИНАМІКА ФОТОСИНТЕТИЧНОГО ПОТЕНЦІАЛУ У ГІБРИДІВ КУКУРУДЗИ РІЗНИХ ГРУП ФАО ЗА БЕЗЗМІННИХ ПОСІВІВ ТА СИСТЕМИ ЗАХИСТУ ВІД СЕГЕТАЛЬНОЇ РОСЛИННОСТІ

2026-09-23T17:38:33+03:00

Мета. Встановити показники фотосинтетичного потенціалу у гібридів кукурудзи різних груп ФАО та їх зв'язок урожайністю зерна за різних систем захисту від сегетальної рослинності в беззмінних п’ятирічних посівах. Методи. Польові дослідження проведені в Інституті кліматично орієнтованого сільського господарства НААН в агроекологічній зоні Південного Степу України (2021–2025 рр., 46°38′24″ півн. шир. 32°36′52″ схід. довг.). В дослідженнях використовували інноваційні гібриди української селекції (ФАО 190-430), що занесені до Державного реєстру сортів рослин України. Дослідження проводились за краплинного поверхневого зрошення з рівнем передполивної вологості грунту в шарі 0–50 см 75% НВ. Для захисту рослин від сегеталів використовували гербіциди Фронтьєр® Оптіма та МайсТер® Пауер. Результати. На п’ятому році беззмінних посівів кукурудзи без використання гербіцидів, Індекс листкової поверхні (ІЛП), у середньому за гібридами, зменшився з 4,38 до 3,76. Найбільше реагували на забур’яненість пізньостиглі гібриди Тронка та Арабат (ФАО 380 та ФАО 430). Індекс листкової поверхні (ІЛП) у них зменшився на п’ятий рік беззмінних посівів на 0,68 та 0,89 відповідно, що вказує на сильний негативний вплив сегетальних рослин на цей показник. Скоростиглі гібриди Степовий та Хотин менше реагували на забур’яненість у зв’язку з меншою тривалістю періоду вегетації, що зменшило термін відродження та вегетації ґрунтових запасів сегеталів. Найменша різниця Індексу листкової поверхні у гібридів кукурудзи на першому та п’ятому році беззмінних посівів спостерігалась за використання сумісної дії ґрунтового та страхового гербіцидів (Фронтьєр + МайсТер® Пауер), що вказує на мінімальний вплив на формування фотосинтетичного апарату сегетальних рослин за такої системи захисту. Урожайність зерна гібридів Арабат (ФАО 430) та Степовий (ФАО 190) зростає з підвищенням листкового індексу (r =0,732 та 0,896) за системного захисту від сегетальної рослинності, а без захисту – кореляція у цих гібридів стає зворотною (r =-0,512 та -0,781). Зміна напряму кореляцій свідчить про те, що сегетальна рослинність не тільки є конкурентом за поживними речовинами, а і значно знижує інтенсивність фотосинтезу у затінених бур’янами нижніх ярусах листкової поверхні рослин гібридів кукурудзи. Висновки. Для розкриття генотипового потенціалу продуктивності гібридів кукурудзи різних груп ФАО за тривалих беззмінних посівів важливо мінімізувати вплив сегетальної рослинності на формування та функціонування фотосинтетичного апарату рослин шляхом комплексного застосування ґрунтових та післясходових гербіцидів. Площа активного асиміляційного листкового апарату та тривалість його функціонування є прямим чинником фотосинтетичної активності гібридів кукурудзи та зернової продуктивності. Комплексний захист посівів кукурудзи з застосуванням ґрунтових та післясходових гербіцидів дозволив забезпечити достатньо високу сталість індексу листкової поверхні та фотосинтетичного потенціалу гібридів різних груп ФАО протягом п’ятирічного терміну беззмінних посівів.

ВПЛИВ ЗАСТОСУВАННЯ БІОПРЕПАРАТІВ НА СТРУКТУРНІ ПОКАЗНИКИ BRASSICA NAPUS L.

2026-09-23T17:38:19+03:00

Мета статті – встановити динаміку формування елементів структури та насіннєвої продуктивності ріпаку озимого залежно від біопрепаратів та строків їх внесення в зрошуваних і неполивних умовах Півдня України. Методи та матеріали досліджень: польовий, візуальний, математико-статистичний, розрахунково-порівняльний. Результати. Оптимальні умови для росту і розвитку рослин ріпаку озимого склалися за зрошення (фактор А), коли середня врожайність насіння дорівнювала 2, 66 т/га (НІР₀₅А – 0,0,09 т/га). За фактором В (біопрепарат) найвищий урожай насіння – 2,29 т/га посіви культури сформували за внесення Планризу БТ (НІР₀₅В – 0,02 т/га). Оптимальні умови для росту і розвитку рослин Brassica napus L склалися за триразового внесення препаратів (фактор С), коли середня врожайність насіння склала 2,22 т/га (НІР₀₅с – 0,03 т/га). В середньому за 2024–2026 рр. найкращі елементи структури врожаю отримали за використання зрошення та внесення біопрепарату Планриз в фази утворення розетки, стеблування та бутонізація. При цьому густота рослин перед збиранням склала 52,1 шт./м², кількість стручків на рослині – 181,2 шт., кількість насінин у стручку – 23,2 шт., масу 1000 насінин – 4,40 г. На цьому ж варіанті отримали максимальну в насіннєву продуктивність культури – 2,89 т/га. Висновки. Результати досліджень, отримані завдяки польовим експериментам, які були закладені та проведені відповідно до загальноприйнятих методик для зрошуваних і незрошуваних умов. Визначені оптимальні параметри технології вирощування ріпаку озимого, що дозволили підвищити насіннєву продуктивність та покращити елементи структури врожаю: густоту рослин перед збиранням, кількість стручків на рослині, кількість насінин у стручку, масу 1000 насінин.

АГРОЕКОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ВИКОРИСТАННЯ МУЛОВИХ МАС СТІЧНИХ ВОД ПРИ ВИРОЩУВАННІ ГРЕЧКИ ТА ЇХ ПІСЛЯДІЯ НА РІСТ І РОЗВИТОК ПШЕНИЦІ – ДВОРУЧКИ МИРОНІВЧАНКИ

2026-09-23T17:38:16+03:00

Мета. Обґрунтувати агроекологічну доцільність та ефективність застосування різних норм мулових мас стічних вод (ММСВ) як нетрадиційного органо-мінерального добрива при вирощуванні сортів гречки, а також оцінити їх пролонговану післядію на біометричні показники та структуру врожаю наступної культури в сівозміні – пшениці – дворучки сорту Миронівчанка. Методи. Дослідження проводили протягом 2024–2025 рр. у дрібноділяночному польовому експерименті (триразова повторність). Схема досліду включала чотири варіанти норм внесення сухого залишку ММСВ (контроль, 15, 30 та 60 т/га) під два сорти гречки (Воля, Володар). Після збирання гречки здійснювали поверхневий обробіток ґрунту (фрезерування на 10–12 см) та висівали пшеницю-дворучку. Застосовували лабораторно-агрохімічні, фенологічні, біометричні та математично-статистичні (дисперсійний аналіз) методи. Результати. Хімічний аналіз підтвердив високий агрохімічний потенціал ММСВ: вміст мінерального азоту перевищував показники ґрунту у 4 рази, рухомого фосфору – в 10 разів, обмінного калію – у 5 разів при екологічно безпечних концентраціях важких металів. Внесення ММСВ активізувало ростові процеси обох сортів гречки. Максимальну врожайність зерна (1,8–1,9 т/га) отримано за норми 30 т/га. Збільшення дози до 60 т/га стимулювало надмірний розвиток вегетативної маси, спричиняло вилягання посівів і знижувало збір зерна. У 2025 р. зафіксовано суттєву післядію ММСВ на пшеницю-дворучку: варіанти 30 та 60 т/га забезпечили достовірне збільшення висоти рослин на 6,3–9,6 см та кількості зерен у колосі, проте варіант 60 т/га призвів до вилягання пшениці у фазі наливу та зниження маси 1000 зерен до 35,0 г. Висновки. Мулові маси стічних вод є ефективним довгодіючим органо-мінеральним добривом. Оптимальною та агроекологічно обґрунтованою нормою їх внесення є 30 т/га, яка забезпечує стабільну врожайність гречки та позитивно впливає на формування елементів продуктивності пшениці-дворучки у післядії.

ВИРОЩУВАННЯ НІШЕВИХ КУЛЬТУР В УМОВАХ ЕКОЛОГІЗАЦІЇ РОСЛИННИЦТВА

2026-09-23T17:38:04+03:00

Мета. Систематизація та узагальнення наукових даних щодо особливостей вирощування нішевих круп’яних культур (гречки, проса, вівса) в умовах екологізації рослинництва з використанням органічних добрив, біопрепаратів та бактеріальних інокулянтів. Методи. Оглядове дослідження виконано на основі аналізу наукових публікацій вітчизняних і зарубіжних авторів, статистичних даних Державної служби статистики України, аналітичних матеріалів ННЦ «Інститут аграрної економіки», Української зернової асоціації та міжнародних баз даних (PubMed, Frontiers). Застосовано методи порівняльного аналізу, узагальнення та систематизації. Результати. Встановлено, що нішеві круп’яні культури мають значний потенціал для екологізованого виробництва завдяки невибагливості до попередників, фітомеліоративним і фітосанітарним властивостям, високій харчовій цінності зерна. Виробництво гречки, проса і вівса в Україні у 2025 р. зазнало суттєвого скорочення. Застосування біопрепаратів забезпечує приріст урожайності зернових на 7–14%, а ЕМ-препарати підвищують урожайність до 40% порівняно з неудобреним фоном. Площі органічних угідь в Україні скоротилися до 349,3 тис. га у 2024 р. Окреслені тенденції свідчать про наявність суперечності між агроекологічним потенціалом нішевих круп’яних культур і фактичним скороченням їх виробничої бази. Гречка, просо та овес можуть виконувати не лише продовольчу, а й агроекосистемну функцію, оскільки їх залучення до сівозмін сприяє зменшенню фітосанітарного навантаження, поліпшенню структури посівів і зниженню залежності виробництва від інтенсивних хімічних технологій. За умов зростання попиту на безпечну, функціональну та органічну продукцію ці культури доцільно розглядати як важливий резерв диверсифікації рослинництва, особливо для малих і середніх господарств, орієнтованих на екологізовані технології. Перспективним напрямом стабілізації виробництва є поєднання сортового потенціалу культур із біологізованими елементами технології вирощування. Використання біопрепаратів, мікробіологічних добрив та ЕМ-препаратів дає змогу підвищити продуктивність посівів без надмірного мінерального навантаження на ґрунт, що особливо важливо в умовах скорочення площ органічних угідь. Висновки. Подальші дослідження мають бути зосереджені на зональній адаптації біопрепаратів для нішевих культур, оптимізації сівозмін та формуванні ринкових ланцюгів органічної продукції.

ВПЛИВ ПРОГНОЗОВАНИХ ЗМІН КЛІМАТУ НА ПРОДУКТИВНІСТЬ СОНЯШНИКУ В УМОВАХ ПРИРОДНОГО ТА РЕГУЛЬОВАНОГО ВОЛОГОЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПІВДНЯ УКРАЇНИ

2026-09-23T17:37:56+03:00

Мета дослідження – оцінити вплив прогнозованих змін агрокліматичних умов на формування продуктивності посівів і врожайності соняшнику в Південному регіоні України за умов природного та регульованого вологозабезпечення із застосуванням математичного моделювання та визначити ефективність зрошення як адаптаційного заходу до змін клімату. Методи. Дослідження виконано із застосуванням математичних моделей MODSON-7 («Водно-тепловий режим і продуктивність соняшнику») та MODSOL-6 («Формування продуктивності сільськогосподарських культур в умовах зрошення»). Моделювання проведено для базового кліматичного періоду 1986–2015 рр. та прогнозного періоду 2026–2050 рр. за сценарієм RCP 8.5 для природно-кліматичних підзон Північного і Південного Степу України. Оцінювали агрокліматичні умови вегетації, показники водного режиму посівів, індекс листкової поверхні, накопичення сухої біомаси, формування генеративних органів та врожайність соняшнику. Для умов зрошення виконано оцінювання ефективності розрахункового режиму зрошення за різних рівнів посушливості. Результати. Встановлено, що прогнозовані зміни клімату зумовлюють істотну просторову диференціацію умов вирощування соняшнику. У Північному Степу очікується покращення вологозабезпечення на початкових етапах вегетації, що сприятиме збільшенню індексу листкової поверхні з 1,35 до 2,19 м²/м², загальної сухої біомаси – з 426,07 до 624,71 г/м² та врожайності насіння – з 1,7 до 2,3 т/га. У Південному Степу, навпаки, посилення аридизації клімату призведе до зниження індексу листкової поверхні до 0,69 м²/м², скорочення накопичення біомаси та зменшення врожайності до 0,6 т/га. Показано, що підтримання оптимального рівня зволоження ґрунту протягом вегетаційного періоду забезпечує стабілізацію водного режиму посівів, сприяє повнішій реалізації продуційного потенціалу соняшнику та дозволяє підвищити врожайність у 2,5–3,0 рази порівняно з неполивними умовами навіть за розвитку надзвичайної посухи. Висновки. Реакція соняшнику на прогнозовані кліматичні зміни визначається насамперед рівнем природного вологозабезпечення території. Зрошення є ефективним адаптаційним заходом, що забезпечує стабілізацію продуційного процесу, зменшує негативний вплив водного стресу та підвищує стійкість агровиробництва до подальшої аридизації клімату.

ЕФЕКТИВНІСТЬ ХІМІЧНИХ ТА БІОЛОГІЧНИХ ФУНГІЦИДІВ У КОНТРОЛЮВАННІ МІКОЗІВ ЛИСТКОВОГО АПАРАТУ ЦУКРОВИХ БУРЯКІВ

2026-09-23T17:36:45+03:00

Мета статті. Дослідження впливу фунгіцидів та біофунгіцидів на збудників хвороб листкового апарату та визначення їх ефективності у різних агроекологічних зонах. Матеріали і методи. Лабораторний, вимірювальний, розрахунково-порівняльний, аналізування, статистичний. Результати. Встановлено дію фунгіцидів Сфера Макс, Пропульс і біофунгіциду Склобіцид на проростання спор грибів Cercospora beticola та Alternaria sp. У грибів збудників хвороб відмічена різна чутливість по відношенню до фунгіцидів. Найбільше затримував проростання спор хімічний фунгіцид Пропульс – 25–36% пророслих конідій. У варіанті, де використовували фунгіцид Сфера Макс, показник становив 42–45%. При застосування біофунгіциду Склобіциду число пророслих конідій церкоспори було меншим на 45%, альтернарії на 24% порівняно до контролю. Ефективність застосування фунгіцидів проти комплексу хвороб листкового апарату цукрових буряків на у зоні не стійкого зволоження коливалась у межах від 36,1% до 68,%. Ефективність фунгіциду Пропульс проти церкоспорозу становила 60,3%, альтернаріозу 59,7%, борошнистої роси 68,3%. В умовах недостатнього зволоження ефективність застосування препарату Пропульс проти церкоспорозу становила 53,7%. Також препарат був ефективним проти борошнистої роси 63,9% та альтернаріозу 66,0%. Висновки. У захисті цукрових буряків проти плямистостей перспективним є застосування хімічних фунгіцидів Пропульс та Сфера Макс, що сприяє зниженню поширеності та розвитку церкоспорозу. Біофунгіцид Склобіцид не забезпечує надійного захисту, так як частково стримує інфекцію за рахунок підвищення природного імунітету буряка. Його доцільно використовувати для профілактичної регуляції поширення хвороб листкого апарату, стимуляці імунітету та фізіологічних процесів самої рослини.

ЦИФРОВІ ПІДХОДИ ДО УПРАВЛІННЯ ВОДНИМ РЕЖИМОМ ҐРУНТУ ЗА КРАПЛИННОГО ЗРОШЕННЯ ЯГІДНИХ КУЛЬТУР В УМОВАХ ЛІСОСТЕПУ УКРАЇНИ

2026-09-23T17:35:49+03:00

Мета статті – дослідження сучасних наукових підходів до підвищення ефективності управління водним режимом ґрунту за вирощування ягідних культур в умовах Лісостепу України із застосуванням цифрових технологій моніторингу та автоматизації поливів, а також оцінка їх впливу на оптимізацію водоспоживання, стабільність продуктивності насаджень і раціональне використання поливної води в системах краплинного зрошення. Особливу увагу приділено аналізу сучасних інструментів дистанційного контролю стану рослин і ґрунту, сенсорних систем визначення вологості, моделей планування режимів зрошення та інформаційно-аналітичних платформ підтримки прийняття рішень. Методи дослідження. У процесі досліджень використано методи системного аналізу, узагальнення, порівняння та інтерпретації результатів вітчизняних і зарубіжних наукових публікацій щодо управління водним режимом ґрунту ягідних культур. Проведено оцінку ефективності застосування сенсорів вологості ґрунту різних типів, супутникових індексів рослинності (NDVI), моделей розрахунку евапотранспірації культур за методикою FAO-56, а також автоматизованих систем керування поливами на основі IoT – технологій. Здійснено порівняльний аналіз показників водоспоживання, водопродуктивності та урожайності ягідних культур за різних режимів зрошення та рівнів цифровізації технологічних процесів. Результати дослідження. Встановлено, що застосування цифрових підходів до управління водним режимом ґрунту забезпечує підвищення ефективності використання поливної води на 20–35%, зменшення непродуктивних втрат вологи та стабілізацію вологості кореневмісного шару ґрунту протягом критичних фаз розвитку рослин. Обґрунтовано доцільність використання сенсорних систем контролю вологості ґрунту, супутникового моніторингу стану посівів і програмних моделей планування режимів зрошення для підвищення точності визначення строків і норм поливу. Показано, що інтеграція цифрових інструментів у технології краплинного зрошення сприяє підвищенню водопродуктивності насаджень ягідних культур, оптимізації режимів водоспоживання та зниженню енергетичних витрат на проведення поливів. Висновки. Узагальнення результатів досліджень свідчить про високу ефективність використання цифрових технологій моніторингу та управління водним режимом ґрунту у системах краплинного зрошення ягідних культур в умовах Лісостепу України. Використання сенсорних систем, супутникових індексів рослинності та автоматизованих алгоритмів керування поливами забезпечує підвищення рівня ресурсозбереження, стабільність урожайності та покращення екологічної ефективності технологій вирощування ягідних культур. Запровадження зазначених підходів доцільно розглядати як один із ключових напрямів удосконалення сучасних систем управління водними ресурсами в ягідництві. Отримані результати можуть бути використані при розробці рекомендацій щодо цифровізації управління зрошенням ягідних культур у господарствах Лісостепу України.

ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ РОЛІ ФІТОФАГІВ, ФІТОПАТОГЕНІВ І БУР’ЯНІВ У ФІТОЦЕНОЗАХ

2026-09-23T17:34:21+03:00

Метою дослідження є узагальнення сучасних підходів до оцінювання ролі фітофагів, фітопатогенів і бур’янів у функціонуванні фітоценозів, обґрунтування їх екологічних взаємозв’язків, оцінка впливу кліматичних змін на трансформацію фітосанітарних комплексів і визначення перспектив застосування цифрових, геоінформаційних і молекулярно-генетичних технологій для моніторингу й прогнозування фітосанітарного стану рослинних угруповань. Теоретично обґрунтовано екосистемний підхід до оцінювання ролі шкідливих організмів. Проаналізовано їх трофічні, конкурентні, алелопатичні та інфекційні взаємозв’язки, а також вплив основних кліматичних чинників на трансформацію фітосанітарних комплексів. Узагальнено сучасні технології дослідження: дистанційне зондування Землі, безпілотні літальні апарати, геоінформаційні системи (GIS), молекулярно-генетичні методи, штучний інтелект, комп’ютерний зір, сенсорні мережі та цифрові платформи підтримки прийняття рішень. Встановлено, що фітофаги, фітопатогени та бур’яни формують єдину систему біотичних взаємодій, яка визначає структуру, продуктивність, біорізноманіття й екологічну стійкість фітоценозів. Показано, що бур’яни є не лише конкурентами культурних рослин, а й альтернативними господарями та резерваторами багатьох шкідників і збудників хвороб. Доведено, що зміни клімату сприяють розширенню ареалів шкідливих організмів, збільшенню кількості поколінь фітофагів, розвитку фітопатогенів, поширенню теплолюбних та інвазійних бур’янів і посиленню фітосанітарних ризиків. Обґрунтовано доцільність інтеграції цифрових технологій, дистанційного моніторингу, геоінформаційного аналізу, молекулярної діагностики та систем прецизійного землеробства для високоточного контролю й прогнозування розвитку шкідливих організмів. Визначено значення сучасних інноваційних технологій для формування адаптивних систем інтегрованого захисту рослин.

ОСОБЛИВОСТІ ВИКОРИСТАННЯ МІКОРИЗОУТВОРЮЮЧИХ, БАКТЕРІАЛЬНИХ ТА РІСТРЕГУЛЮЮЧИХ ПРЕПАРАТІВ НА ПОСІВАХ СОНЯШНИКУ

2026-09-23T17:33:11+03:00

Мета роботи полягала у вивченні особливостей використання мікоризоутворюючих, бактеріальних та рістрегулюючих препаратів на посівах соняшнику. Методи дослідження імплементовано за трифакторною схемою польового досліду, де фактор А передбачав передпосівну обробку насіння препаратом Мікофренд у нормі 6,0 кг/т, фактор Б – внесення препарату Граундфікс у нормах 4,0; 6,0 та 8,0 л/га під час обробітку ґрунту, а фактор В – внесення регулятора росту КАЛМА АДАМА у нормі 0,6 л/га у фазі 8 листків (ВВСН 18) та повторно у фазі «зірки» (ВВСН 55). У результаті представлено дослідження щодо доцільності комплексного використання мікоризного препарату Мікофренд, бактеріального препарату Граундфікс та регулятора росту КАЛМА АДАМА в технології вирощування соняшнику в умовах Правобережного Лісостепу України. У результаті досліджень було встановлено, що передпосівна обробка насіння препаратом Мікофренд сприяла активації росту та розвитку кореневої системи рослин, покращувала використання важкодоступних форм фосфору та підвищувала ефективність використання ґрунтової вологи. Встановлено, що формування мікоризного симбіозу позитивно впливало на процеси адаптації рослин в умовах дефіциту вологи та високих температур. Доведено, що застосування бактеріального препарату Граундфікс активувало мікробіологічну активність ґрунту, сприяло мобілізації поживних речовин та покращувало умови мінерального живлення рослин соняшнику. Найвищу ефективність забезпечили норми внесення 6,0–8,0 л/га, за яких спостерігалося збільшення інтенсивності ростових процесів та формування вищої продуктивності сільськогосподарських культур. Встановлено, що використання регулятора росту CALMA ADAMA у фазі 8 листків та повторно у фазі «зірки» сприяло збільшенню інтенсивності фотосинтезу, підвищенню антистресової стійкості рослин та покращувало процеси формування генеративних органів. Доведено, що дворазове внесення препарату забезпечило стабільніше функціонування фотосинтетичного апарату рослин за несприятливих погодних умов. Підсумовано, що найефективнішим елементом технології вирощування соняшнику є комплексне використання мікоризного препарату Мікофренд, бактеріального препарату Граундфікс та регулятора росту КАЛМА АДАМА. Їх поєднання забезпечило синергетичний ефект на систему ґрунт-рослина, сприяло оптимізації фізіологічних та біохімічних процесів, підвищенню ефективності використання поживних речовин та вологи, підвищенню стійкості рослин до стресових факторів та формуванню вищих врожаїв. Висновки для умов Правобережного Лісостепу України рекомендується проводити передпосівну обробку насіння препаратом Мікофренд у нормі 6,0 кг/т, вносити бактеріальний препарат Граундфікс у нормі 6,0–8,0 л/га під час обробки ґрунту та вносити регулятор росту КАЛМА АДАМА у нормі 0,6 л/га у фазі 8 листків з повторним внесенням у фазі «зірка» за умов дії стресових факторів. Практичне впровадження запропонованих елементів технології сприятиме підвищенню ефективності вирощування соняшнику, збереженню родючості ґрунту, покращенню екологічного стану агроценозів та забезпеченню стабільності сільськогосподарського виробництва в умовах зміни клімату.

ДИНАМІКА ФОРМУВАННЯ АСИМІЛЯЦІЙНОЇ ПОВЕРХНІ ТА РОСТОВИХ ПРОЦЕСІВ РОСЛИН РЕДЬКИ ОЛІЙНОЇ ЗАЛЕЖНО ВІД УМОВ ВИРОЩУВАННЯ

2026-09-23T17:32:23+03:00

Редька олійна є перспективною кормовою, сидеральною та ґрунтополіпшувальною культурою, що характеризується високою пластичністю та інтенсивним формуванням вегетативної маси. Ефективність її вирощування значною мірою визначається особливостями формування асиміляційного апарату рослин, який безпосередньо впливає на інтенсивність фотосинтезу та рівень продуктивності. У зв’язку з цим особливої актуальності набуває дослідження впливу умов вирощування на ріст, розвиток та формування листкової поверхні культури. Метою даної роботи є дослідити особливості росту, формування асиміляційної поверхні та продуктивності редьки олійної залежно від рівня органічного удобрення та сортових характеристик в умовах Лісостепу правобережного України. У дослідницькій роботі використано методи польових досліджень в умовах дослідного господарства «Агрономічне». Використовувалися фенологічні спостереження, вимірювання біометричних показників рослин, метод листкових відбитків для визначення площі асиміляційної поверхні, а також облік урожайності зеленої маси та сухої речовини. Статистичну обробку даних виконували загальноприйнятими методами варіаційної статистики. Результати Встановлено, що ріст рослин істотно залежав від рівня удобрення та сортових особливостей. Висота рослин зростала від 4,2–5,3 см у фазі розетки до 74,8–104,8 см у фазі цвітіння, з максимальними значеннями у сорту Кияночка за підвищеного рівня живлення. Аналогічна закономірність спостерігалася у формуванні листкової поверхні, яка у фазі цвітіння досягала 41,2–62,7 тис. м²/га. Протягом онтогенезу відмічено поступове зниження облистненості, що пов’язано з перерозподілом асимілятів у рослині. Результати показують, що встановлено прямий зв’язок між розвитком асиміляційного апарату та формуванням продуктивності культури. Урожайність сухої речовини становила 45,8–65,9 ц/га, зеленої маси – 188,5–266,0 ц/га. Найвищі показники отримано за внесення органічного добрива Грінодін Грей у дозі 10 т/га. Доведено, що оптимізація органічного живлення є ключовим чинником підвищення ростових процесів, формування асиміляційної поверхні та продуктивності редьки олійної. Висновки. Підсумовуючи, можна зазначити, що ріст і розвиток рослин редьки олійної суттєво залежать від умов органічного удобрення та сортових особливостей. Найбільш інтенсивні ростові процеси та формування асиміляційної поверхні спостерігалися за оптимального рівня органічного живлення. Упродовж онтогенезу відбувається закономірна зміна облистненості рослин, що пов’язано з перерозподілом поживних речовин. Отримані результати підтверджують тісний зв’язок між розвитком асиміляційного апарату та рівнем урожайності культури. Встановлено, що оптимізація системи органічного удобрення є важливим чинником підвищення продуктивності редьки олійної в умовах Лісостепу правобережного України.

ФІТОРЕМЕДІАЦІЯ ГРУНТІВ, ЗАБРУДЕНИХ ВАЖКИМИ МЕТАЛАМИ, ЯК ІНСТРУМЕНТ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЕКОЛОГІЧНОЇ БЕЗПЕКИ АГРОЕКОСИСТЕМ В УМОВАХ КЛІМАТИЧНИХ ЗМІН

2026-09-23T17:30:24+03:00

Мета. Узагальнити дослідження сучасних наукових підходів, щодо використання фіторемедіації, як екологічно безпечного методу відновлення ґрунтів, забруднених важкими металами, визначення ролі рослин-акумулянтів у процесах зниження техногенного навантаження на агроекосистеми та обґрунтування перспектив застосування фіторемедіаційних технологій для забезпечення екологічної безпеки агроландшафтів в умовах кліматичних змін. Методи. Дослідження виконано із застосуванням комплексу загальнонаукових та спеціальних методів наукового пізнання. Інформаційною базою дослідження були результати сучасних вітчизняних, і зарубіжних наукових праць, присвячених проблемам забруднення ґрунтів важкими металами, фіторемедіації, фітоіндикації, екологічної безпеки агроекосистем, раціонального природокористування та адаптації сільського господарства до змін клімату. Методологічною основою дослідження стали методи аналізу, синтезу, порівняння, узагальнення та систематизації результатів вітчизняних і зарубіжних наукових досліджень з проблем забруднення ґрунтів важкими металами, особливостей їх міграції, застосування рослин-акумулянтів і технологій фіторемедіації. Результати. У роботі проаналізовано основні джерела надходження важких металів у ґрунтове середовище, особливості їх акумуляції в рослинах, механізми фітоекстракції, фітостабілізації та ризофільтрації. Встановлено, що ефективність фіторемедіації залежить від біологічних особливостей рослин, властивостей ґрунту, концентрації полютантів і гідротермічних умов. Показано, що зміни клімату можуть впливати на рухливість важких металів через зміну температурного режиму, вологості ґрунту та його кислотності, що потребує врахування цих факторів при виборі фіторемедіаційних технологій. Висновки. Обґрунтовано, що використання рослин-акумулянтів є одним із перспективних напрямів раціонального природокористування, сприяє відновленню екологічних функцій ґрунту та підвищенню екологічної безпеки агроекосистем.

ХВОРОБИ КОРЕНЕВОЇ СИСТЕМИ ГОРОХУ ПІДЗИМНЬОГО СТРОКУ СІВБИ ТА ОПТИМІЗАЦІЯ ЗАХОДІВ ЗАХИСТУ У ЗОНІ ЛІСОСТЕПУ УКРАЇНИ

2026-09-23T18:22:36+03:00

Метою статті є наукове обґрунтування ефективності сучасних методів передпосівної обробки насіння гороху з використанням системних фунгіцидних протруйників і біологічних препаратів на основі Trichoderma spp. та Bacillus subtilis у зниженні розвитку хвороб кореневої системи, покращенні фітосанітарного стану посівів і підвищенні врожайності культури в умовах Лісостепу України з урахуванням вимог інтегрованого захисту рослин та екологічної безпеки агроценозів. Методи. Було закладено польовий дрібноділяночний дослід в умовах польової сівозміни ТОВ «СИЛІКАТ-1» Черкаської області. Повторюваність досліду – чотириразова, розміщення варіантів – суцільне. Загальна площа ділянки становила 200 м², облікова – 100 м². Результати дослідження. інтегроване застосування хімічного та біологічного протруйників є найбільш ефективним способом підвищення продуктивності, економічної ефективності та стійкості посівів озимого гороху у Лісостеповій зоні України. Обробка насіння сприяла підвищенню кількості бобів на рослині, кількості насіння в бобі та його маси. Найвищі показники були отримані при комбінованому використанні Максим XL і Триходерміну, що призвело до збільшення маси 1000 насінин та загальної урожайності. На варіантах із комбінованою обробкою (Максим XL + Триходермін) середня кількість бобів на рослині досягла 4,2 шт., кількість насінин у бобі – 3,8 шт., маса насіння в бобі – 3,05 г, а маса 1000 насінин – 215 г. Встановлено, що кількість бульбочок на корінцях у фазі 3-х пар листків залишалась стабільною на всіх варіантах (20,5–21,2 шт.), що свідчить про відсутність пригнічувального впливу протруйника на азотофіксуючі бактерії. Обробка насіння Максим XL ефективно зменшувала ураження рослин фузаріозною кореневою гниллю: на фазі 2–3 пар листків ураження на контролі становило 8,4%, на варіанті з Максим XL – 1,5%, а при комбінованій обробці – 0,9%. У фазі цвітіння біологічна ефективність протруйника зменшувалась до 26,1%, а комбінованої обробки – до 27,8%, що демонструє високий захисний ефект на ранніх етапах росту та розвитку рослин. Урожайність гороху також підвищувалася залежно від обробки насіння. На контролі вона склала 2,42 т/га, при обробці Максим XL – 2,61 т/га (+0,19 т/га, або 7,8%), а при комбінованій обробці Максим XL + Триходермін – 2,78 т/га (+0,36 т/га, або 14,9%). Біологізована обробка лише біопрепаратами показала позитивний ефект, але менш виражений порівняно з комбінацією хімічного та біологічного засобу (+0,13–0,18 т/га, або 5,5–7,5%). Ці показники, свідчать про кращу продуктивність та потенційний приріст урожаю порівняно з контролем та варіантом із лише хімічним протруюванням. Висновки: встановлено, що передпосівна обробка насіння гороху фунгіцидним протруйником Максим XL та комбіноване застосування з біологічним препаратом Триходермін, суттєво підвищує польову схожість насіння, густоту сходів та здоров’я рослин у ранніх фазах росту. Використання фунгіцидного та біологічного обробітку, зменшує ураження рослин фузаріозною кореневою гниллю. Максимальний ефект спостерігався у комбінованому варіанті, де ураження знизилося майже в 10 разів порівняно з контролем. Інтегроване застосування хімічного та біологічного протруйників є найбільш ефективним способом підвищення продуктивності, економічної ефективності та стійкості посівів озимого гороху у Лісостеповій зоні України. Обробка насіння сприяла підвищенню кількості бобів на рослині, кількості насіння в бобі та його маси. Найвищі показники були отримані при комбінованому використанні Максим XL і Триходерміну, що призвело до збільшення маси 1000 насінин та загальної урожайності. Комбіноване протруювання забезпечує найбільший прибуток і рентабельність (прибуток – 8991 грн/га, рентабельність – 29,5%). Використання лише біологічних препаратів (Триходермін + Фітоспорин-М) також демонструє високий економічний ефект (прибуток – 8705 грн/га, рентабельність – 29,4%), підтверджуючи їх доцільність у системах органічного та інтегрованого землеробства.

ФОРМУВАННЯ КІЛЬКОСТІ КОЛОСКІВ У КОЛОСІ ПШЕНИЦІ ЯРОЇ ЗАЛЕЖНО ВІД АГРОМЕТЕОРОЛОГІЧНИХ УМОВ ТА ЕЛЕМЕНТІВ ТЕХНОЛОГІЇ ВИРОЩУВАННЯ В ПРАВОБЕРЕЖНОМУ ЛІСОСТЕПУ УКРАЇНИ

2026-09-23T17:30:45+03:00

Визначення особливостей формування кількості колосків у колосі пшениці ярої залежно від позакореневого підживлення та застосування фунгіцидів для максимальної реалізації продуктивного потенціалу культури в умовах Правобережного Лісостепу України. Методи. Дослідження виконані у 2024 і 2025 рр. в умовах дослідного поля Білоцерківського національного аграрного університету розташованому в Правобережному Лісостепу України відповідно двофакторної схеми: фактор А – сорти пшениці м’якої ярої Оксамит миронівський і Дубравка. фактор В – позакореневе застосування фунгіцидів і добрив. Варіанти розміщували рендомізовано, систематично послідовно у трикратній повторності. Площа ділянки становила 30 м², облікова – 24 м². Дослідження проводили відповідно до чинних методичних рекомендацій. Кількість колосків у головному колосі визначали за середнім зразком 25 рослин у триразовій повторності. Результати. Встановлено контрастність метеорологічних умов 2024 і 2025 рр., що вплинуло на закладання і диференціацію конуса наростання пшениці ярої. Більш сприятливі умови для формування кількості колосків у головному колосі пшениці м’якої ярої були в 2024 р. За одноразового внесення фунгіцидів і позакореневого застосування добрив у фазу кущення (ВВСН 21–23) на варіантах 2–5 виявлено суттєве збільшення кількості колосків у колосі у порівнянні з контролем: у сорту Оксамит миронівський на 0,54–0,66 шт. та у сорту Дубравка на 0,56–0,69 шт. Найбільший показник (Оксамит миронівський – 17,19 шт.; Дубравка – 17,05 шт.) зафіксовано на варіанті 4 за використання бакової суміші Амістар Екстра (0,6 л/га) + Нутрівант Плюс Зерновий (2 кг/га). За дворазового позакореневого обробітку у фазах BBCH 21–23 і 41–45 (варіанти 7–10) кількість колосків у колосі суттєво перевищувала показники абсолютного контролю (варіант 6). У сорту Оксамит миронівський перевищення становило 0,60–0,82 шт., а сорту Дубравка – 0,65–0,87 шт. Більш ефективним виявили варіант 9, де застосування фунгіциду, карбаміду, сульфату магнію та добрива Нутрівант Плюс Зерновий сприяло збільшенню кількості колосків у головному колосі до 17,36 шт. – сорт Оксамит миронівський і 17,23 шт. – Дубравка. Висновки. Дворазове застосування фунгіцидів (Амістар Екстра/Елатус Ріа) і позакореневого підживлення добривами у фазах кущення (BBCH 21–23) та повторно у фазі формування і розвитку колоса (BBCH 41–45) суттєво збільшує кількість колосків у головному колосі пшениці м’якої ярої. Сорт Оксамит миронівський на усіх варіантах досліду формував суттєво більшу на 0,13–0,18 шт. кількість колосків у головному колосі за відповідні показники сорту Дубравка. Дисперсійним аналізом встановлено, що у 2024 р. (88,82%) і 2025 р. (86,59%) найбільший вплив на формування кількості колосків у головному колосі пшениці м’якої ярої мав фактор В (застосування фунгіцидів і позакореневе підживлення добривами), за незначної частки сорту 5,19 та 6,40% і взаємодії факторів 0,47 та 0,24% відповідно.

ОСОБЛИВОСТІ МІНЕРАЛЬНОГО ЖИВЛЕННЯ СОЇ

2026-09-23T17:29:19+03:00

Метою статті є аналіз особливостей сої до мінерального живлення, впливу системи удобрення на продуктивність культури в умовах зміни клімату. Результати. Внесення мінеральних форм поживних речовин, особливо на бідних ґрунтах, є основним чинником підвищення врожаю та якості зерна сої. Розрахунок дози добрив під сою повинен ґрунтуватися на хімічному аналізі з визначенням вмісту поживних речовин в ґрунті, але не повинна бути меншою за винесення елементів живлення. Враховуючи біологічну здатність сої до споживання симбіотичного азоту та поглинання фосфору із важкодоступних сполук ґрунту, використання мінеральних добрив під сою є специфічним. Одних лише макроелементів недостатньо для реалізації потенційної врожайності сучасних сортів сої. Рослинам сої необхідні такі мікроелементи, як залізо (Fе), мідь (Си), молібден (Мо), марганець (Мn), кобальт (Со), цинк (Zn), бор (В), сірка (S), які беруть участь у всіх фізіологічних процесах розвитку рослин, підвищують ефективність багатьох ферментів у рослинному організмі та покращують засвоєння рослинами елементів живлення із ґрунту. Позитивна дія мікродобрив проявляється на ґрунтах середньої і особливо, низької норми вмісту мікроелементів. Одним із важливих факторів, які впливають на утворення і розвиток кореневих бульбочок сої і їх азотфіксуючу активність, є мінеральний азот. Внесення мінеральних добрив (N30P60K60) з проведенням інокуляції насіння сої сприятиме взаємодії мінерального азоту з природною популяцією бульбочкових бактерій, процесу фотосинтезу, що в подальшому реалізується у підвищенні врожайності насіння сої. Висновки. Сучасна ефективна система удобрення сої має бути спрямована на збалансоване забезпечення макро і мікроелементами та створення оптимальних умов для проходження процесів азотфіксації. Проведення бактеризації насіння сої та внесення мінеральних добрив які містять макро і мікроелементи N20-40 P20-40K20-40 кг/га д.р. та N15 у підживлення у фазі бутонізації рослин сої сприяє ефективному росту і розвитку культурних рослин, підви- щенню врожайності насіння сої.

ВПЛИВ СТРОКІВ СІВБИ НА ФОРМУВАННЯ ЯКОСТІ НАСІННЯ СОЇ В УМОВАХ ЛІСОСТЕПУ ПРАВОБЕРЕЖНОГО

2026-09-23T17:29:02+03:00

Мета. Дослідити вплив від надранніх до пізніх строків сівби на формування та рівень вмісту сирого протеїну та жиру в насінні сортів сої різних за групою стиглості сортів. Методи. Системний метод, визначення вмісту сирого протеїну за методом К'єльдаля (ДСТУ 7169:2010), визначення жиру в апаратах Сокслета методом екстракції (ДСТУ 7577:2014), математично-статистичний метод. Результати. Виявлено, що строк сівби від 20 квітня до 20 травня з інтервалом 5 діб впливав на формування та рівень показників якості насіння, зокрема вмісту сирого протеїну та жиру в насінні сортів сої Амбелла (ультраранньостиглий), Титан (середньоранньостиглий) та Палладор (середньостиглий). Впродовж 2024–2025 рр. найвищі показники вмісту сирого протеїну (39–40%) у сорту Амбелла сформувалися за сівби у пізні строки, які припадали на 15–20 травня, тоді як жиру (21,9%) – за сівби від 20 квітня до 05 травня; у сорту Титан найвищі показники вмісту сирого протеїну (40–42%) та жиру (21–22%) формувалися за сівби включно до 10 травня; у сорту Палладор найвищі показники вмісту сирого протеїну (39–40%) та жиру (22–23%) формувалися за сівби включно до 05 травня. Сівба цих сортів раніше або пізніше вище вказаних строків призводила до зменшення показників якості насіння. Відмічено, що генетичний потенціал сорту також мав велике значення у формуванні якості насіння. Виявлено, що сорт Титан переважав інші сорти, що вивчались за вмістом сирого протеїну, тоді як сорт Палладор – за вмістом жиру. Висновки. Таким чином, формування показників якості насіння сої сортів Амбелла, Титан та Палладор залежали від строку сівби та їх генетичного потенціалу. Оптимальними, для формування найвищих показників вмісту сирого протеїну та жиру в насінні сої сортів Титан та Палладор були більш ранні строки (від 20 квітня до 10 травня). Проте у сорту Амбелла оптимальним строком сівби для формування максимального показника вмісту сирого протеїну був пізній строк (15–20 травня), а жиру – ранній.

ТЕНДЕНЦІЯ ВИРОБНИЦТВА СОЇ В УКРАЇНІ ТА СВІТІ

2026-09-23T17:38:10+03:00

Мета статті – за допомогою обробки статистичних даних обґрунтування та аналіз сучасного стану світового виробництва сої, можливості вирощування сої в Україні та світі. Методи. Застосовано дані Державної служби статистики України, Міністерства сільського господарства США та наукові публікації. Використано системно-аналітичний, порівняльний, статистичний і графічний методи дослідження. Результати. За даними досліджень посівні площі в Україні за останні два роки залишаються практично незмінними і коливаються в межах двох млн. га. Посівні площі у світовому масштабі щорічно збільшують. За останнє десятиліття збільшення відбулося 23,5 млн. га. Згідно даних Міністерства сільського господарства США загальна площа під соєю у 2025 році становила 144,2 млн. га Основні лідери із посівних площ займають 121,1 млн. га, що становить 84 % усіх посівних площ у світі. Україна посідає 9-е місце у світовому рейтингу, маючи посівні площі в межах 2,08 млн. га, що становить 1,44 % від світових. Лідером з урожайності у 2025 р. стала Туреччина 3,9 т/га; Бразилія – 3,6 т/га; США – 3,5 т/га; Парагвай – 3,2 т/га та Аргентина – 2,9 т/га. В Україні урожайність сої у 2025 р. становила 2,4 т/га. Валові збори сої в середньому по Україні становлять близько 4 млн. т. У світі в 2025 році зібрано близько 427 млн. т сої. Лідерами з виробництва сої у світі є Бразилія (зібрано 180 млн. т), США – 115,99 млн. т та Аргентина з 48,0 млн. т. Найбільші посівні площі сої в Україні розмішено у Полтавський (302,3 тис. га), Хмельницькій (278,5 тис. га) та Житомирській областях з площею посіву 201,6 тис. га. За валовими зборами лідирує Хмельницька обл. (зібрано 665,7 тис. т), на другому місці розмістилась Львівська обл. (зібрано 457,8 тис. т) трійку кращих замикає Житомирська обл. з валовими зборами на рівні 428,6 тис. т. Сою можна висівати на досить великих територіях соєвого поясу, цим самим збільшивши її площу до 4 млн. га а виробництво – до 10 млн. т. Враховуючи підвищення об’ємів виробництва сої Україна має можливість вийти на стратегічний напрямок розвитку аграрного сектора, зміцненню економіки та розв’язанню продовольчої проблеми білка. У перспективі (до 2030 р.) прогнозується збільшення виробництва сої до 8,0 млн. т. Висновки. Вияснено, що Україна входить в десятку лідерів по виробництву насіння сої та має високий потенціал для збільшення валових зборів даної культури. З’ясовано, що найбільші посівні площі сої в Україні розмішено у Полтавський (302,3 тис. га), Хмельницькій (278,5 тис. га) та Житомирській областях з площею посіву 201,6 тис. га. За валовими зборами лідирує Хмельницька обл. (зібрано 665,7 тис. т), на другому місці Львівська обл. (зібрано 457,8 тис. т), а трійку кращих замикає Житомирська обл. з валовими зборами на рівні 428,6 тис. т. Можливості збільшення виробництва сої у нашій країні ще невичерпані, але необхідно ретельно досліджувати тенденцію по збільшенню посівних площ та давати об’єктивну оцінку цьому напряму.

АГРОМЕТЕОРОЛОГІЧНІ УМОВИ ТА ДИНАМІКА ВЕГЕТАЦІЙНИХ ІНДЕКСІВ ПШЕНИЦІ ОЗИМОЇ У ПІВДЕННОМУ СТЕПУ УКРАЇНИ

2026-09-23T17:36:21+03:00

Комплексно оцінити агрометеорологічні умови вегетаційних періодів 2021–2025 рр. для пшениці озимої в умовах Південного Степу України та встановити закономірності динаміки вегетаційних індексів NDVI, NDRE і NDMI під впливом сезонної мінливості температурного режиму, опадів і дефіциту вологи. Методи. Дослідження проведено на базі Навчально-науково- практичного центру Миколаївського національного аграрного університету. Використано метеорологічні дані автоматичної станції Pessl Instruments (iMETOS) за 2021–2025 рр. та супутникові дані Sentinel‑2 SR Harmonized, оброблені в середовищі Google Earth Engine. Для оцінки стану посівів розраховано індекси NDVI, NDRE і NDMI та виконано їх порівняльний аналіз у взаємозв’язку з температурним режимом, кількістю опадів і перебігом основних фенологічних фаз розвитку пшениці озимої. Результати. Встановлено істотні міжрічні відмінності агрометеорологічних умов, які визначали характер формування та сезонної динаміки вегетаційних індексів. Найсприятливішими для розвитку рослин були вегетаційні періоди 2021–2022 та 2022–2023 рр., коли значення NDVI досягали 0,8–0,9, а NDRE – 0,6–0,7. Вегетаційний період 2023–2024 рр. характеризувався пригніченим осіннім розвитком і компенсаторним весняним наростанням біомаси, тоді як у 2024–2025 рр. добрі умови осінньої вегетації не забезпечили тривалого весняного розвитку через холодну й відносно суху весну. Встановлено, що найбільш критичним періодом розвитку водного стресу був червень, коли рослини переходили від фази колосіння до наливу зерна. Індекс NDMI найраніше реагував на погіршення водного режиму посівів і був найбільш чутливим індикатором розвитку водного стресу, тоді як скорочення тривалості плато NDVI відображало обмеження реалізації продуктивного потенціалу посівів. Висновки. Динаміка вегетаційних індексів пшениці озимої тісно пов’язана з особливостями сезонного перебігу температурного режиму та зволоження. Вирішальне значення для формування фізіологічного стану рослин мали умови весняного періоду, а найбільш критичним щодо розвитку водного стресу був перехід від колосіння до наливу зерна. Індекс NDMI доцільно використовувати як ранній індикатор водного стресу, тоді як комплексне застосування NDVI, NDRE і NDMI забезпечує ефективний моніторинг стану посівів, а скорочення тривалості плато NDVI може бути використане як індикатор обмеження реалізації продуктивного потенціалу озимої пшениці

ЕФЕКТИВНІСТЬ ЗАСТОСУВАННЯ ФУНГІЦИДІВ ВІД ХВОРОБ У ПОСІВАХ СОНЯШНИКА

2026-09-23T17:35:59+03:00

Метою досліджень є вивчення впливу фунгіцидів та ефективність їх дії на рівень ураження та поширення хвороб у посівах соняшнику в центральній частині Лісостепу України. Методи. Дослідження проводились впродовж 2023–2025 роках в умовах СТОВ «Ім. Петровського», Черкаська область, Канівський район. Ґрунт дослідних ділянок – чорнозем. Погоднокліматичні умови були типовими для зони Лісостепу України та сприятливими для вирощування соняшнику. Висівали насіння середньопізнього лінолевого гібриду Субаро (Syngenta), рекомендований для вирощування у Лісостепу України. Посівна площа ділянки – 298,0 м2. Агротехніка вирощування соняшнику була загально- прийнятою для умов Лісостепу України. Сівбу проводили у 3-й декаді квітня, за температури ґрунту 8–10 °С на глибині загортання насіння 4 см. Схема досліду передбачала застосування фунгіцидного захисту соняшника (обробка рослин препаратами): 1. контроль, 2. Адепідин 75 г/л +дифеноконазол 125 г/л + азоксистробін 125 г/л – 1 л/га, 3. Азоксистробін 200 г/л + тебуконазол 120 г/л – 1 л/га, 4. Протіоконазол 250 г/л + боскалід 250 г/л – 0,5 л/га + азоксистробін 250 г/л – 0,8 л/га. Результати. Встановлено високу ефективність фунгіциду з діючою речовиною Адепідин 75 г/л + дифеноконазол 125 г/л + азоксистробін 125 г/л – 1 л/га, проти хвороб фомоз та гнилей кошику вона становила 98,0%, альтернаріозу і іржі 95,0 і 96,5%. Висновок. В центральній частині Лісостепу України було проведено облік фітосанітарного стану посівів соняшнику та визначено рівень ураження і поширення хвороб соняшнику. Встановлено ефективність впливу діючих речовин досліджуваних фунгіцидів, найефективнішою є діюча речовина Адепідин 75 г/л +дифеноконазол 125 г/л + азоксистробін 125 г/л – 1 л/га: проти фомозу та гнилі кошику – 98,0%, альтернаріозу і іржі 95,0 і 96,5%.

ДОСЛІДЖЕННЯ ЦІННИХ ГОСПОДАРСЬКИХ ПОКАЗНИКІВ У ДЕЯКИХ ВИДІВ ЕФІРООЛІЙНИХ РОСЛИН ДЛЯ ПОБУДОВИ МОДЕЛЕЙ ПРОДУКТИВНОСТІ

2026-09-23T17:33:53+03:00

Провести попередні дослідження цінних господарських показників у змієголовника молдавського та чабера садового в умовах Центрального Лісостепу та порівняти їх з літературними даними. Результати. Змієголовник молдавський (Dracocephalum moldavica L.) та чабер садовий (Satureja hortensis L.) – перспективні ефіроолійні культури. Вивченням біологічних особливостей та господарсько-цінних показників цих культур займались вчені в різних регіонах України так і за її межами. Згідно літературних даних на урожайність, вміст ефірної олії та продуктивність рослин впливають агротехнічні заходи. В умовах Центрального Лісостепу урожайність та масова частка ефірної олії у Dracocephalum moldavica і Satureja hortensis залежали як від строків сівби так і від рівня зволоження в межах одного строку. Рослини, які отримували інтенсивне зрошення мали найвищу урожайність але нижчі показники вмісту ефірної олії. Максимальні показники масової частки ефірної олії в рослинній сировині у Dracocephalum moldavica отримано у варіантах природного зволоження за першого та другого строків сівби (0,15 і 0,14% від свіжозібраної сировини, відповідно), а у Satureja hortensis – за другого строку сівби у варіанті природного зволоження (0,50%). Найбільший вихід ефірної олії з однієї рослини у Dracocephalum moldavica та Satureja hortensis зафіксовано у рослин другого строку сівби у варіанті помірного зрошення (0,50 г та 0,78 г, відповідно). Висновок. Урожайність та масова частка ефірної олії у змієголовника молдавського та чабера садового залежать як від строків сівби так і від рівня зволоження в межах одного строку. Зрошення позитивно впливає на урожайність рослин. Найбільший вихід ефірної олії з однієї рослини в обох видів зафіксовано у рослин другого строку сівби у варіанті помірного зрошення. Дані, отримані в умовах Центрального Лісостепу частково узгоджуються з даними, отриманими в інших регіонах і можуть використовуватись для побудови моделей продуктивності досліджуваних культур

СУЧАСНИЙ СТАН ВИРОБНИЦТВА ТА ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ СОРТОВИХ РЕСУРСІВ КВАСОЛІ ЗВИЧАЙНОЇ В УКРАЇНІ

2026-09-23T17:28:45+03:00

Провести комплексний аналіз сучасного стану виробництва квасолі звичайної в Україні та оцінити структуру її сортових ресурсів на основі Державного реєстру сортів рослин. Методи. Монографічний – для опрацювання наукових джерел; статистико-економічний – для аналізу динаміки виробництва квасолі; порівняльний – для оцінки змін показників у часовому розрізі; структурний аналіз – для визначення особливостей формування сортових ресурсів; графічний – для наочного відображення результатів досліджень; узагальнення та систематизації – для формування висновків щодо сучасних тенденцій розвитку виробництва і сортового складу культури. Інформаційною основою дослідження слугували статистичні дані Державної служби статистики України та відомості Державного реєстру сортів рослин, придатних для поширення в Україні, станом на червень 2026 р. Результати. У статті проаналізовано сучасний стан виробництва зерна квасолі в Україні та особливості формування її сортових ресурсів. На основі статистичних даних за 2015–2025 рр. досліджено динаміку площ посівів, валових зборів і врожайності культури. Встановлено, що, незважаючи на негативний вплив воєнних дій, виробництво квасолі загалом характеризується позитивною динамікою, що виявляється у збільшенні посівних площ, відновленні обсягів виробництва та стабілізації рівня врожайності. Визначено, що фермерські господарства упродовж більшої частини досліджуваного періоду отримували вищі рівні врожайності порівняно з господарствами населення, що свідчить про більш ефективне використання ними сучасних технологій вирощування. Проаналізовано сортовий склад квасолі, що включений до Державного реєстру сортів рослин, придатних для поширення в Україні. Встановлено переважання сортів овочевого напряму, які характеризуються широкою пристосованістю до різних природно-кліматичних зон, а зернові сорти переважно орієнтовані на вирощування в умовах Степу та Лісостепу. Показано, що сортовий асортимент квасолі зернової повністю сформований сортами української селекції, а овочевий сегмент значною мірою представлений іноземними оригінаторами. Проаналізовано географічну структуру походження сортів та хронологію їх реєстрації, що засвідчило суттєву активізацію селекційної роботи упродовж останніх п'яти років. Одержані результати свідчать про зростання комерційної привабливості квасолі звичайної, розширення її генетичного різноманіття та перспективність подальшого розвитку виробництва і селекції в Україні. Висновки. У період з 2015 по 2025 рр. виробництво зерна квасолі в Україні загалом характеризувалося позитивною динамікою, незважаючи на негативний вплив воєнних дій. Площі посівів і обсяги виробництва зростали, а рівні врожайності залишалися відносно сталими. Фермерські господарства у більшості років отримували вищі рівні врожайності порівняно з господарствами населення, що свідчить про більш ефективне використання ними сучасних технологій вирощування. Сортовий асортимент представлений переважно овочевими сортами, які характеризуються високою адаптивністю до різних природно-кліматичних зон України. Зерновий сегмент повністю забезпечується сортами вітчизняної селекції, а овочевий значною мірою залежить від іноземних оригінаторів. В останні роки просте- жується активізація селекційної роботи та оновлення сортових ресурсів культури

ТЕХНОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ ВИРОЩУВАННЯ ОЛІЙНИХ КУЛЬТУР В УМОВАХ ЛІСОСТЕПУ УКРАЇНИ

2026-09-23T17:28:30+03:00

Мета. Метою статті є аналіз та узагальнення сучасних технологічних аспектів вирощування основних олійних культур в умовах Лісостепу України, визначення ефективних агротехнологічних заходів для підвищення продуктивності культур, якості насіння та адаптації виробництва до змін клімату. Методи. Дослідження виконано на основі аналізу наукових праць вітчизняних авторів, матеріалів наукових установ, статистичних даних та результатів власних досліджень. Використано методи аналізу, синтезу, порівняння, узагальнення та системного підходу, що дозволило оцінити сучасний стан технологій вирощування олійних культур та визначити основні чинники формування врожайності. Результати. Установлено, що Лісостеп України має сприятливі ґрунтово-кліматичні умови для вирощування сої, соняшнику, ріпаку та льону олійного, однак нестача продуктивної вологи в критичні фази розвитку рослин, підвищення температурного режиму та нерівномірність опадів обмежують стабільність виробництва. Узагальнено роль адаптивних технологічних заходів, зокрема оптимізації сівозміни, строків і способів сівби, системи удобрення, інокуляції насіння, контролю бур’янів, використання регуляторів росту та ресурсозберігальних способів обробітку ґрунту. Визначено, що застосування мінімального обробітку ґрунту, збереження рослинних решток, управління запасами ґрунтової вологи, використання сучасних сортів і гібридів та елементів точного землеробства сприяє підвищенню продуктивності й ефективності вирощування олійних культур. Обґрунтовано необхідність диференційованого підходу до технологій вирощування сої, соняшнику, ріпаку та льону олійного з урахуванням їх біологічних особливостей, вимог до живлення, вологозабезпечення та стійкості до несприятливих факторів середовища. Висновки. Комплексне застосування адаптивних агротехнологій, оптимізованого живлення, сучасного захисту рослин і ресурсозберігаючих технологій забезпечує стабільну врожайність, високу якість продукції та ефективність вирощування олійних культур у Лісостепу України. Перспективи розвитку галузі пов’язані з упровадженням біоадаптивних технологій, цифровізації та стійких до кліматичних стресів сортів і гібридів.

ЗИМУЮЧИЙ ГОРОХ ЯК АЛЬТЕРНАТИВА ЯРОМУ В УМОВАХ ЗМІН КЛІМАТУ: РОЛЬ СИСТЕМ ОБРОБІТКУ ҐРУНТУ У ФОРМУВАННІ ПРОДУКТИВНОСТІ

2026-09-23T17:35:39+03:00

Мета. Провести аналітичний огляд сучасних наукових досліджень щодо вирощування зимуючого гороху в умовах змін клімату з акцентом на вплив різних систем основного обробітку ґрунту на рівень забур’яненості та формування продуктивності посівів. Результати. У статті розглянуто перспективи вирощування зимуючого гороху, як альтернативи ярому в умовах змін клімату, зокрема в Правобережному Лісостепу та південних регіонах України. Проаналізовано вплив систем обробітку ґрунту, строків сівби, сортових особливостей та агротехнічних заходів на формування врожайності культури. Узагальнено результати дослідження українських та зарубіжних вчених щодо адаптивності гороху зимуючого до осінньо-зимових погодно-кліматичних умов, здатності ефективніше використовувати накопичену ґрунтову вологу та уникати стресових температур у критичні фази росту та розвитку чим встановлено, що зимуючі форми гороху в багатьох випадках забезпечують вищу або стабільнішу врожайність порівняно з ярими завдяки більш ранньому розвитку та довшому періоду вегетації. Показано, що система обробітку ґрунту найбільш істотно впливає на рівень урожайності та біологічну фіксацію азоту: традиційний обробіток часто забезпечує вищу врожайність за рахунок поліпшення структури ґрунту та покращення водопроникності та вологонакопичення , тоді як мінімальний і no-till системи сприяють підвищенню екологічної стійкості та фіксації азоту бульбочковими бактеріями кореневої системи рослини гороху, але можуть посилювати забур’яненість. Висновки. Доцільно впроваджувати інтегровані технологій вирощування, що поєднують оптимальні строки сівби, адаптовані сорти, системи обробітку ґрунту та ефективний контроль бур’янів. Горох зимуючий є перспективною культурою в умовах кліматичних змін та є шляхом до підвищення стабільності виробництва зернобобових культур в Україні.

ІНТЕГРАЦІЯ ГІС ІНСТИТУЦІЇ У ВИЗНАЧЕННІ ФІЗИКО-ХІМІЧНОГО СКЛАДУ ҐРУНТОВОГО ПОКРИВУ

2026-09-23T17:33:51+03:00

Мета. Обґрунтування та розробка методології дистанційного експрес-моніторингу фізико-хімічного стану ґрунтів сільськогосподарських угідь тимчасово окупованих степових територій в умовах мілітаріогенного навантаження. Методи. Дослідження базується на безконтактному аудиті земель із використанням геоінформаційних (ГІС) платформ та хмарних обчислень у середовищі Google Earth Engine (GEE). Головним індикатором моделі є індекс відкритих ґрунтів (Barren Soil Index – BSI), розрахований за супутниковими знімками Sentinel-2. Проведено просторовий аналіз за вмістом органічної речовини, щільністю складання, кислотністю та рівнем зволоження ґрунтового покриву. Результати. Встановлено, що на початок військового вторгнення базовий каркас родючості району залишався стабільним: 89,3% площ мали високий вміст гумусу (5–10%), а 68,5% території – нейтральну реакцію кислотності. Водночас зафіксовано локальні вогнища мілітаріогенної деградації. Виявлено штучне переущільнення верхнього горизонту (понад 1,42 г/см³) на 31,3% угідь через рух важкої техніки. Визначено ознаки хронічного гідрологічного стресу та осушення орного шару на 8,2% площ, що пов'язано зі змінами кліматичних умов, відсутністю зрошення та руйнуванням дамб водосховищ. Ознаки дегуміфікації зафіксовано на 10,3% польових масивів внаслідок випалювання стерні та винесення нижніх ілювіальних шарів ґрунту на поверхню в результаті вибухів. Висновки. Розроблений алгоритм хмарного аналізу в GEE є ефективним інструментом для дистанційної фіксації динаміки змін ґрунтового покриву. Він задовольняє потреби аграріїв та оцінювачів у швидкому отриманні верифікованих геопросторових даних, виступаючи надійною основою для проведення повоєнного екологічного аудиту земель та розрахунку завданих мілітаріогенних збитків.

ЕКОНОМІЧНА ЕФЕКТИВНІСТЬ ВИРОЩУВАННЯ ГІБРИДІВ СОНЯШНИКА ЗАЛЕЖНО ВІД СИСТЕМИ ЗАХИСТУ ВІД БУР’ЯНІВ

2026-09-23T17:33:38+03:00

Мета. Дослідити економічну ефективність систем гербіцидного захисту при вирощуванні гібридів соняшника. Методи. Дослідження проводили протягом 2022–2024 рр. на полях ФГ «Плакущенко В.В.», що знаходиться на території Одеської області Великомихайлівського району в с. Гребеники. Метод закладки польового досліду – розщеплені ділянки. Головні ділянки (фактор А) – гібриди соняшника середньоранньої (P64LE25 і Барбатті) та середньостиглої (P64LP130 і Сайберік) групи; суб-ділянки (фактор В) – застосування досходового гербіциду: (контрольні варіанти (без внесення гербіциду і ручна прополка), діюча речовина (д.р.) S-метолахлор 960 г/л, нормою 1,6 л/га, д.р. Пендиметалін 330 г/л, нормою 6,0 л/га, д.р. Диметенамід-П 720 г/л, нормою 1,2 л/га), Оксифлуорфен 240 г/л, нормою 1,0 л/га; суб-субділянки (фактор С) – застосування післясходового гербіциду: (контрольні варіанти (без внесення гербіциду і ручна прополка), д.р. Трибенурон-метил 750 г/кг, нормою 35 г/га і д.р. Імазапір 15 г/л + Імазамокс 33 г/л, нормою 1,1 л/га). Результати досліджень. Ефективність вирощування соняшника істотно залежала від системи захисту від бур'янів. На контрольних варіантах без застосування гербіцидів урожайність становила лише 0,88–0,98 т/га, чистий прибуток – 6820–9170 грн/га, а собівартість продукції була найвищою – 14,14–15,75 грн/кг, що свідчить про низьку економічну доцільність вирощування без захисту посівів. Застосування лише досходових гербіцидів підвищувало урожайність до 1,19–1,31 т/га, чистий прибуток – до 14046,25–17042,50 грн/га, а собівартість зменшувалася до 12,48–15,53 грн/кг. Найефективнішим препаратом був диметенамід-П, який забезпечив урожайність 1,31 т/га та чистий прибуток 17042,50 грн/га. Поєднання досходових гербіцидів із трибенурон-метилом підвищувало урожайність до 1,59–1,72 т/га, чистий прибуток – до 23622,50–26560,00 грн/га, а собівартість знижувалася до 10,02–12,24 грн/кг. Найвищі економічні показники серед гербіцидних систем забезпечувало поєднання досходових гербіцидів із сумішшю імазапір + імазамокс, за якого урожайність досягала 1,70–1,82 т/га, чистий прибуток – 26090,00–28910,00 грн/га, а собівартість становила лише 9,56–11,81 грн/кг. Максимальний економічний ефект отримано при застосуванні диметенаміду-П у поєднанні з цією сумішшю: урожайність 1,82 т/га, чистий прибуток 28910 грн/га, собівартість 9,90 грн/кг. У середньому за роки досліджень найбільш економічно вигідним гібридом був P64LP130, який забезпечив урожайність 1,53 т/га, чистий прибуток 22137,73 грн/га та найнижчу собівартість 11,56 грн/кг. Найнижчі економічні показники сформував гібрид Сайберік – 1,35 т/га, 17843,64 грн/га чистого прибутку та 12,93 грн/кг собівартості. Висновки. Серед досходових гербіцидів найвищу вартість продукції 38030,83 грн/га та чистий прибуток 24170,83 грн/га забезпечив диметенамід-П. Найвищі економічні показники серед гербіцидних систем забезпечувало поєднання досходових гербіцидів із сумішшю імазапір + імазамокс з чистим прибутком – 26090,00–28910,00 грн/га та собівартістю 9,56–11,81 грн/кг. Максимальний економічний ефект отримано при застосуванні диметенаміду-П у поєднанні з імазапір + імазамокс – чистий прибуток 28910 грн/га, собівартість 9,90 грн/кг. У середньому за роки досліджень найбільш економічно вигідним гібридом був P64LP130 з чистим прибутком 22137,73 грн/га та найнижчою собівартістю 11,56 грн/кг.

ОЦІНКА ПАРАМЕТРІВ ТОРФОВИХ СУБСТРАТІВ ДЛЯ ТЕПЛИЧНОГО ГОСПОДАРСТВА

2026-09-23T17:32:51+03:00

Мета. Метою дослідження є проведення комплексної теоретико-аналітичної та порівняльної оцінки фізико-хімічних, агрохімічних і водно-фізичних параметрів основних промислових типів торфових субстратів українського виробництва на основі опрацювання їхніх офіційних специфікацій та маркувань для оптимізації вибору вегетаційних середовищ у сучасному тепличному господарстві, а також визначення їхньої відповідності біологічним вимогам різних груп овочевих, квіткових та садово-паркових культур. Методи. Методологія наукової роботи базується на системно-структурному аналізі, компаративному зіставленні, узагальненні та теоретико-агрономічному опрацюванні офіційних технічних паспортів, сертифікатів якості та інформаційного маркування на упаковках торф’яних субстратів провідних вітчизняних брендів. Дослідження охоплювало аналітичний скринінг задекларованих показників активної кислотності (pH), питомої електропровідності (EC), фракційного складу та рівня стартового мінерального живлення (NPK) трьох найбільш популярних на ринку України зразків торфопродукції: ТМ PEATFIELD «Для розсади», ТМ ECO PLUS «Універсальний» та Rich Land «Flora Plus». Результати. На основі системного аналізу маркувань виробників встановлено суттєву технологічну диференціацію субстратів. Доведено, що дрібнофракційний субстрат ТМ PEATFIELD (0–5 мм) має найвищу капілярну вологоємність та максимальний рівень стартового живлення (EC 1,2–1,5 мСм/см), що робить його незамінним для касетного вирощування розсади томатів, перцю та промислової зелені. Зразок ТМ ECO PLUS «Універсальний» (фракція 0–15 мм) характеризується оптимальною пористістю аерації (20–22%) та високою буферністю завдяки поєднанню верхового і перехідного торфів, що рекомендується для тривалої вегетації горщикових квітів та малооб’ємного вирощування овочів. Субстрат Rich Land «Flora Plus» відзначається стабільно низьким задекларованим рівнем pH (3,5–4,5) та грубою структурою, що є критично важливим для кореневої системи кислолюбних ягідних і хвойних садово-паркових культур. Висновки. Опрацювання офіційних даних виробників дозволяє здійснювати точне прогнозування поведінки кореневого середовища на етапі планування тепличного виробництва. Вибір конкретного типу торфового субстрату має суворо підпорядковуватися фазі онтогенезу та специфіці мінерального живлення рослин.

ГОЛОВНИЙ ШКІДНИК ГОРОХУ – ЗЕРНОЇД ГОРОХОВИЙ (BRUCHUS PISORUM L.)

2026-09-23T17:32:10+03:00

Мета досліджень – вивчення біологічних особливостей розвитку горохового зерноїда (Bruchus pisorum L.)у посівах гороху в умовах Степу України, встановленнядинаміки чисельності шкідника протягом вегетаційного періоду, а також оцінка його впливу на масу тапосівні якості насіння різних сортів культури. Методика.Дослідження проводили у 2023–2025 рр. у виробничихпосівах гороху господарства ТОВ «ВІП-АГРО» Одеськоїобласті, яке розташоване в зоні Південного СтепуУкраїни. Результати. Отримані результати, свідчать прозначний негативний вплив пошкодження зерна гороховим зерноїдом на його посівні якості. У всіх досліджуваних сортів схожість ураженого насіння, була істотнонижчою порівняно з неураженим. Найвищу схожістьсеред пошкодженого насіння, було встановлено у сортуСвіт – 57,7%, тоді як найнижчий показник, спостерігавсяу сорту Круїз – лише 43,8%. Після знезараження та відбору неураженого насіння, яке пройшло фумігацію підчас зберігання, показники схожості значно зростали. Так,у сорту Дарунок Степу схожість досягала 96,8%, у сортуСвіт – 95,3%, у сорту Круїз – 94,3%. Різниця між ураженимі неураженим насінням становила від 37,6% до 50,5%, що свідчить про значну шкодочинність горохового зерноїда. Найбільше зниження схожості відзначено у сортуКруїз, де різниця між ураженим і здоровим насіннямстановила 50,5%. У результаті проведених дослідженьвстановлено, що гороховий зерноїд (Bruchus pisorum L.)є одним із найнебезпечніших спеціалізованих шкідниківгороху в умовах Південного Степу України. Виявленочітку сезонну динаміку чисельності шкідника в посівахкультури. Найбільша кількість жуків спостерігаласяу фазі масового цвітіння гороху, коли чисельність досягала 48,2 екз./100 помахів сачком. Пошкодження насіннягороху зерноїдом, призводить до суттєвого зменшеннямаси зерна. Втрати маси 1000 зерен, залежно від сортустановили 3,7–11,5%. Ураження насіння зерноїдомзначно погіршує його посівні якості. Схожість пошкодженого насіння, була нижчою на 37,6–50,5% порівняноз неураженим. Встановлено, що фумігація зерна під часзберігання препаратом Фуміфос є ефективним заходомборотьби зі шкідниками запасів та дозволяє зберегтивисокі посівні якості насіння.

ПРОДУКТИВНІСТЬ ТА ЯКІСТЬ НАСІННЯ СОЇ ЗАЛЕЖНО ВІД ПЕРЕДПОСІВНОЇ ІНОКУЛЯЦІЇ В УМОВАХ ПІВДНЯ УКРАЇНИ

2026-09-23T17:31:41+03:00

Мета. Встановити вплив передпосівної інокуляції на структуру врожаю, урожайність, вміст і збір білка та жиру в сортів сої Софія і Монарх. Методи: польовий, аналітичний, розрахунково-порівняльний, математичної статистики. Польові дослідження проведено в Херсонській області у 2023–2025 рр. на дослідних полях Інституту кліматично орієнтованого сільського господарства НААН. Досліджували контроль без обробки, РизобінК та його композиції з Bacillus velezensis ІМВ В-8134, Pseudomonas sp. 6 і Bacillus megaterium УКМ В-5724. Визначали висоту рослин і прикріплення першого боба, кількість продуктивних вузлів, бобів і насінин, масу насіння з рослини та 1000 насінин, урожайність, вміст і збір білка й жиру. Результати. Композиція з Pseudomonas sp. 6 формувала найбільшу кількість бобів і насінин на рослині: у сорту Софія – 24 і 55 шт., у сорту Монарх – 35 і 78 шт. Максимальну врожайність забезпечило застосування композиції РизобінК + B. velezensis ІМВ В-8134 – 3,73 т/га у сорту Софія та 2,50 т/га у сорту Монарх, що на 21,1 і 22,0% перевищувало контроль. У цьому варіанті вміст білка становив відповідно 39,93 і 40,81%, жиру – 18,37 і 19,51%. Збір білка досягав 1489 і 1020 кг/га, жиру – 685 і 488 кг/га. Висновки. Реакція сортів сої на інокуляційні композиції була диференційованою. Pseudomonas sp. 6 найбільше впливав на окремі елементи структури врожаю, тоді як B. velezensis ІМВ В-8134 забезпечував найкраще поєднання урожайності та якості насіння. Для умов Півдня України на основі трирічних даних 2023–2025 рр. встановлено сортоспецифічні особливості впливу РизобінуК та його композицій із B. velezensis ІМВ В-8134, Pseudomonas sp. 6 і B. megaterium УКМ В-5724 на структуру врожаю, урожайність і біохімічну якість насіння сої. Визначено, що максимальна індивідуальна продуктивність рослин і найвища врожайність сої може формуватися за використання різних бактеріальних композицій. Практично найбільш цінним визначено варіант РизобінК + B. velezensis ІМВ В-8134, який забезпечив максимальну урожайність і найбільший збір білка та жиру в обох сортів сої.

РЕЗУЛЬТАТИВНІСТЬ МЕТОДУ ГАПЛОЇДІЇ У СЕЛЕКЦІЇ КУКУРУДЗИ

2026-09-23T17:31:15+03:00

Мета. Дослідити ефективність використання методу подвійних гаплоїдів у гетерозисній селекції кукурудзи, оцінити особливості створення, добору та випробування нового вихідного матеріалу, а також визначити перспективи прискорення синтезу високопродуктивних гібридів, адаптованих до умов України. Методи. Дослідження проведено у 2022–2025 рр. на експериментальній базі Державної установи Інститут зернових культур НААН. Польові досліди виконували за загальноприйнятими методиками із триразовою повторністю. Об'єктами досліджень були подвійно-гаплоїдні лінії та створені за їх участю гібриди кукурудзи різних груп стиглості. Оцінювання здійснювали за морфологічними ознаками, врожайністю зерна, комбінаційною здатністю та показниками вологості зерна під час збирання. Статистичну обробку результатів проводили із застосуванням методів варіаційної статистики та програм Microsoft Excel. Результати. Встановлено, що метод гаплоїдії став одним із ключових напрямів формування вихідного матеріалу в селекційній програмі. Частка гібридів, створених за участю подвійних гаплоїдів, у конкурсному випробуванні становила 8,7–10,9%. Найбільшу їх кількість виявлено у середньостиглій групі, тоді як у ранньостиглій простежено тенденцію до зростання завдяки використанню нового селекційного матеріалу змішаних геноплазм. У середньому гібриди на базі подвійних гаплоїдів поступалися загальній вибірці за врожайністю на 0,08–0,29 т/га, що пов'язано з недостатньою попередньою оцінкою нового вихідного матеріалу. Водночас у конкурсному випробуванні виділено низку гібридів, які достовірно перевищували стандарти за врожайністю, особливо в умовах стресового 2024 року, що підтверджує високий потенціал окремих подвійно-гаплоїдних ліній. Висновки. Метод подвійних гаплоїдів забезпечує суттєве скорочення термінів отримання гомозиготного вихідного матеріалу та розширює можливості гетерозисної селекції кукурудзи. Водночас ефективність його практичного використання значною мірою залежить від удосконалення системи комплексної оцінки новостворених ліній і оптимізації селекційного процесу. Розроблення методології прискореного оцінювання подвійних гаплоїдів сприятиме підвищенню результативності селекційних програм і створенню конкурентоспроможних високоврожайних гібридів кукурудзи.

ЕКОНОМІЧНІ ТА ЕКОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ ВИКОРИСТАННЯ СІРКОВМІСНИХ БІОПРЕПАРАТІВ У СУЧАСНОМУ АГРОВИРОБНИЦТВІ

2026-09-23T17:29:56+03:00

Мета – комплексний аналіз економічних та екологічних аспектів застосування сірковмісних біопрепаратів в агровиробництві, оцінка їхнього впливу на біоремедіацію ґрунтів і формування нових джерел харчового білка. Матеріали та методика досліджень. Дослідження виконано на основі аналізу вітчизняних і зарубіжних наукових публікацій, присвячених випуску сірковмісних біопрепаратів в агровиробництві. Вивчення потенціалу біоремедіації здійснювалося шляхом аналізу фізіолого-біохімічних механізмів взаємодії досліджуваних мікробів із організованими обґрунтуваннями та їх впливу на стресостійкість сільськогосподарських культур в умовах абіотичного та біотичного стресу. Синергетичний ефект сіркоокіснювальних мікроорганізмів у поєднанні з азотними добривами оцінюється з позицій оптимізації внутрішнього живлення рослин. Інноваційний напрям дослідження передбачав аналіз науково-технічних перспектив використання сіркоокіснювальних бактерій як біотехнологічної основи для виробництва альтернативного харчового білка з урахуванням актуальних даних щодо ефективності відповідних біотехнологічних процесів. Результати. Хемолітоавтотрофні сіркоокиснювальні бактерії дедалі більше привертають увагу інвесторів і дослідників як потенційні промислові виробники одноклітинного білка (Single-Cell Protein, SCP). Ці мікроорганізми здатні використовувати відновлену сірку з промислових відходів як джерело енергії та безперервно засвоювати CO₂ у великих біореакторах. Завдяки цьому формується замкнений виробничий цикл: промислові викиди вуглекислого газу утилізуються, а натомість синтезується бактеріальна біомаса з високим вмістом незамінної амінокислоти метіоніну. Отриманий протеїн є цінною кормовою добавкою для тваринництва та птахівництва, що дозволяє суттєво знизити тиск на сільськогосподарські угіддя. Висновки. Незважаючи на те, що енергетична ефективність і економічна привабливість даного підходу наразі дещо поступаються традиційним технологіям виробництва білкової біомаси на основі гетеротрофних бактерій і мікроводоростей, перспективи його розвитку залишаються значними. Вдосконалення метаболічних процесів та оптимізація конструкції біореакторів здатні докорінно змінити ситуацію, перетворивши сіркоокиснювальні мікроорганізми на ключовий елемент індустрії альтернативних білків у найближчі десятиліття.

МОДЕЛЮВАННЯ АГРОБІОЛОГІЧНИХ ПРОЦЕСІВ ВИНОГРАДНИКІВ ЗА РІЗНИХ УМОВ ВОЛОГОЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ІЗ ЗАСТОСУВАННЯМ МОДЕЛІ AQUACROP

2026-09-23T17:29:36+03:00

Мета. Обґрунтувати особливості агробіологічнихпроцесів та оцінити продукційний потенціал виноградуза різних умов вологозабезпечення шляхом параметризації моделі AquaCrop в умовах богари ПівнічногоПричорномор’я. Методи. Дослідження проведено наекспериментальній базі ННЦ «ІВіВ ім. В.Є. Таїрова»на плодоносних насадженнях сорту Загрей. Для відтворення водного балансу континууму «ґрунт–рослина–атмосфера» використано модель AquaCrop(v.7.1). Розрахунки здійснювали за чотирма блокамивхідних даних для продуктивного періоду (143 доби).Вхідні параметри адаптовано за агрометеоданими2018 р. (помірний дефіцит вологи, індекс аридності 0,40) та 2020 р. (надмірний дефіцит, 0,21). Фізико-гідрологічні властивості важкосуглинистого ґрунту (шар0–100 см) визначали стандартними методами: об'ємнамаса – 1,22 г/см³, загальна доступна волога – 152 мм/м.Результати. Встановлено, що за подібної еталонної евапотранспірації та суми опадів за вегетацію вирішальну роль відігравали осінньо-зимове зволоження та річна сума опадів. Це зумовило різницю початкових запасів продуктивної вологи: 103 мм у 2018 р.та 67 мм у 2020 р. Недостатнє початкове зволоженняу 2020 р. спричинило редукцію асиміляційного апарату:максимальне проективне покриття пологу скоротлося на 30,6%, а стрес росту пологу зріс з 8% до 83%.Зниження асиміляційної поверхні зумовило зміщенняводного балансу: сумарна транспірація зменшиласяв 1,85 раза, тоді як непродуктивне випаровування ґрунтом зросло. Унаслідок посилення продихового та температурного стресів формування сухої надземної біомасизнизилося на 47,6% за стабільного індексу врожаю.Ефективність використання води знизилася на 37,3%.Висновки. За богарного вирощування в ПівнічномуПричорномор’ї визначальним чинником продуктивностінасаджень є осінньо-зимова вологозарядка ґрунту.Дефіцит стартового зволоження обмежує формуваннялисткового апарату як головний адаптивний механізм,що супроводжується зростанням непродуктивних втратводи, падінням біопродуктивності майже вдвічі та погіршенням віддачі спожитої вологи.

ВПЛИВ УФ-В ОПРОМІНЕННЯ НА АДАПТИВНУ ЗДАТНІСТЬ І СТАБІЛЬНІСТЬ ЗРАЗКІВ ГАРБУЗА

2026-09-23T17:37:53+03:00

В сучасних умовах, коли відбувається кліматичнізміни та зростання антропогенного навантаження наагроекосистеми, набуває актуальності проблема підвищення адаптивної здатності та стабільності сільськогосподарських культур. Мета. Провести оцінку генотипів за показниками адаптивної здатності і стабільностіз метою створення нових стресостійких сортів гарбуза,придатних для вирощування в умовах Півдня України.Методи. Лабораторний, польовий вимірювально-розрахунковий, порівняльний методи та математично-статистичний аналіз. У період вирощування розсадипроведено ультрафіолетове опромінення рослин(В діапазон 320–280 нм) за допомогою ультрафіолетової лампи UVD 150 PT2398 30W/G30 T8 (UVB-3Вт), експозиція – п’ять години. Результати. Проведено оцінкугенотипів за показниками адаптивної здатності, стабільності і пластичності. Визначено: загальну адаптивнуздатність (ЗАЗ), специфічну адаптивну здатність (САЗ),відносну стабільність генотипу (Sgi), пластичність (bi),селекційну цінність генотипу (СЦГі) за ознаками «посухостійкість», «жаростійкість», «продуктивність рослин», «якість плодів». Виділено зразки, що характеризуються високими показниками адаптивної здатності: за ознакою (посухостійкість) – зразок Л 67 (Ювілей F5)(ЗАЗ 39,1; СЦГі 1,9), за жаростійкістю – Альтаїр (ЗАЗ 4,8;СЦГі 59). За врожайністю виділено Л 61 (Зимовасолодка F5) (12,4 кг/росл.; ЗАЗ 1,8; СЦГі 75), за вмістом сухої розчинної речовини у плодах – Л 72 (Jane deParis F5) (ЗАЗ 0,3; СЦГі 65). Досліджувані зразки характеризуються високою стабільністю Sgi 10,6–13,1%,найбільше значення у зразка Л 61 (Зимова солодка F5).За екологічною пластичністю відзначено зразок Л 67(Ювілей F5) (bi 0,1), у інших зразків bi 0,6–3,0, щоє характерним для сортів інтенсивного типу. Висновки.Проведено оцінку зразків гарбуза за показниками адаптивної здатності та відібрані кращі генотипи з метоюстворення нових стресостійких високопродуктивнихсортів для Півдня України.

ОСОБЛИВОСТІ СТВОРЕННЯ ТА ВИКОРИСТАННЯ ОБ’ЄКТІВ ЛІСОВОЇ СЕЛЕКЦІЇ В УМОВАХ ВІННИЧЧИНИ

2026-09-23T17:37:19+03:00

Мета. Лісові селекційні об’єкти є важливим джерелом отримання лісового насіння покращеної селекційної якості. Саме ці об’єкти є ключовими для вирощування високопродуктивних та стійких до умов середовища деревостанів. Поряд із цим, відмічаються тенденції щодо погіршення сучасного стану об’єктів лісової селекції. Це не дає можливості у повній мірі використовувати генетичний потенціал. Тому, на даний час питання оцінювання стану та функціональної придатності лісових селекційних об’єктів є одним із основних. Мета роботи – провести аналіз особливостей відбору та створення лісових селекційних об’єктів, а також оцінити їх сучасний стан для підвищення ефективності їх використання. Методи. Дослідження проведені на основі теоретичного аналізу та попередньо проведених польових досліджень об’єктів лісової селекції у межах Вінницької області. Результати. У результаті проведених досліджень встановлено, що об’єкти лісової селекції у межах Вінницької області представлені лісовими генетичними резерватами, плюсовими насадженнями, плюсовими деревами, клоновими, родинними та архівно-маточними плантаціями переважно основної лісотвірної породи – дуба звичайного. Більшість селекційних об’єктів перебувають у задовільному стані. Лісонасіннєві плантації дуба звичайного характеризуються низькою насіннєвою продуктивністю. Виникає необхідність щодо створення додаткових об’єктів лісової селекції, зокрема випробних культур. Висновки. За результатами проведених досліджень встановлено, що об’єкти лісової селекції перебувають переважно у задовільному стані. Лісонасіннєві плантації потребують проведення заходів щодо підвищення їх насіннєвої продуктивності. Представництво генотипів плюсових дерев у об’єктах лісової селекції становить близько 30% що є недостатнім. Є доцільним створення випробних культур у різних лісорослинних умовах з метою відбору кращих генотипів за їх продуктивністю та стійкістю до умов середовища.

ПОСУХОСТІЙКІСТЬ ВИДІВ РОДУ HYDRANGEA L . ЗАЛЕЖНО ВІД ГЕНОТИПУ ТА УМОВ ВИРОЩУВАННЯ

2026-09-23T17:36:34+03:00

Мета. Оцінити посухостійкість видів і сортів гортензії з метою визначення найбільш стійких таксонів для використання в озелененні в умовах нестійкого зволоження Правобережного Лісостепу України. Методи. Оцінювання посухостійкості видів та сортів роду Hydrangea L. проводили упродовж 2021–2024 рр. у польових умовах на базі Уманського національного університету та Національного дендрологічного парку «Софіївка» НАН України. Кліматичні умови за роки досліджень істотно відрізнялися за рівнем зволоження та тепловим режимом, що забезпечувало формування контрастних умов для оцінювання реакції рослин на стрес, зумовлений посухою. Результати. У роботі наведено результати оцінювання посухостійкості видів і сортів гортензії в умовах змінних кліматичних умов вегетаційного періоду. Встановлено, що досліджувані генотипи характеризуються достатньо високим рівнем стійкості до дефіциту вологи. За посушливих умов 2022 та 2023 років, з показником гідротермічного коефіцієнту на рівні 0,8 та 0,6, спостерігалися в’янення і часткове опадання листків, однак більшість досліджуваних генотипів зберігали високий рівень життєздатності. Найвищу посухостійкість виявлено у рослин H. quercifolia 'Alice' (4,5 бала) та H. paniculata 'Diamant Rouge' (4,3 бала). Значно нижчою була посухостійкість у H. arborescens 'Annabelle', H. macrophylla 'Nikko Blue' та H. macrophylla 'Alpenglühen' та відповідала 3,0–3,5 балам. Кореляційно-регресійним аналізом встановлено тісний прямий зв’язок між величиною гідротермічного коефіцієнта та показником посухостійкості рослин, з коефіцієнтом детермінації R² = 0,9113, який вказує на те, що 91,1% варіації посухостійкості рослин зумовлено гідротермічними умовами. Результати досліджень підтверджують перспективність використання досліджених генотипів у селекційній роботі та озелененні регіонів із недостатнім зволоженням в умовах сучасних кліматичних змін.

БІОХІМІЧНІ ТА БІОФІЗИЧНІ ПОКАЗНИКИ ПЛОДІВ НОВИХ ГІБРИДІВ ВИШНІ (PRUNUS CTRASUS L.) В УМОВАХ ГІДРОТЕРМІЧНОЇ ДЕСТАБІЛІЗАЦІЇ ЛІСОСТЕПУ УКРАЇНИ

2026-09-23T17:36:09+03:00

Метою даних досліджень є оцінка адаптивного потенціалу генотипів вишні кислої за біохімічними показниками якості плодів в умовах гідротермічної нестабільності та ідентифікація сортів із високою метаболічною стійкістю для промислового вирощування. Дослідження проводили протягом 2023–2025 рр. в Інституті садівництва НААН (м. Київ). Об’єктами слугували перспективні гібриди вишні (2014 р.с.) на підщепі антипка. Контролем слугували сорти Любительська та Мальва. Якість плодів оцінювали за загальноприйнятими ДСТУ/ISO за показниками вмісту розчинних сухих речовин (РСР), цукрів, кислотності, вітаміну С та фенольних сполук. Для оцінювання адаптивності використано авторський «Коефіцієнт метаболічної стійкості» (КМС), що відображає відношення РСР у стресовий рік (2024) до показників оптимального року (2023). Методи. Закладка і проведення дослідів, основні обліки і спостереження проводили відповідно загальноприйнятим методикам. Статистичну обробку даних робили за допомогою стандартного набору статистичних функцій програми Microsoft Excel. Результати. Вегетаційний період 2024 року ідентифіковано як абсолютний погодний екстремум із сумою активних температур 3894°C та критичним дефіцитом опадів у червні (14 мм, 19% від норми). За цих умов контрольний сорт Мальва продемонстрував метаболічну деградацію (КМС 0,91). Натомість гібриди 1/21, 1/20 та 2/70 реалізували стратегію «адаптивного концентрування» (КМС 1,02–1,04), зберігши або підвищивши рівень РСР (18,2–19,4%). Гібрид 2/70 визначено як десертний еталон із рекордним вмістом цукрів (11,83%) та цукрово-кислотним індексом 9,38. Гібрид 1/21 продемонстрував найвищий антиоксидантний потенціал (феноли – 607 мг/100 г). Для великоплідного промислового напрямку виділено гібрид 2/54. Висновки. За сукупністю біохімічних показників та метаболічною стабільністю гібриди 1/20, 1/21 та 2/70 рекомендовані для розширеного промислового випробування та залучення до селекційних програм як донори ознак високої якості плодів. Генотип 2/54 ідентифіковано як цінне джерело ознаки великоплідності Prunus cerasus L. для створення сортів інтенсивного типу.