Адаптивність кращих вітчизняних та інтродукованих підщеп яблуні до різних грунтово-кліматичних умов України в перші роки товарного плодоношення

Анотація

Мета досліджень – виділення найбільш адаптивних підщеп яблуні стосовно основних зон вирощування даної культури, оцінка біологічного потенціалу сорто-підщепних комбінувань в конкретних умовах для кожної із зон.  Методика досліджень. Комплексні дослідження закладено одночасно в п’яти наукових установах мережі Інституту садівництва НААН в 2013 році з вивчення адаптивності клонових підщеп яблуні. Вивчалися сорти яблуні Амулет, Аскольда, Ренет Симиренка, Ревена з 17 новими і перспективними клоновими підщепами для яблуні. Насадження створені з використанням садивного матеріалу, що відповідає вимогам «ДСТУ 4938:2008. Саджанці плодових культур. Технічні умови» [5].Обліки та спостереження проводились заметодиками Кондратенка П.В., Бублика М.О. [6] та Чиж О.Д., Бублика М.О. [7].  Економічну й енергетичну ефективність визначали за методикою Шестопаля О. М. [8]. Статистичну обробку результатів досліджень робили за Б.О. Доспєховим з використанням персонального комп’ютера за відповідною програмою (Кондратенко П.В., Бублик М.О.). Результати. У комплексному дослідженні, закладеному в шести наукових установах мережі НААН, встановлено, що приживлюваність саджанців яблуні була високою і становила 99–100%. У перший рік після садіння найінтенсивніший ріст дерев забезпечували середньорослі та напівкарликові підщепи (ММ106, Д 471, Д 1904,54-118), тоді як на карликових і суперкарликових підщепах ріст був більш стриманим. Подібна закономірність спостерігалась у всіх ґрунтово-кліматичних зонах досліджень. На другий і третій роки після садіння дерева активно нарощували вегетативну масу. Найбільші біометричні показники (висота, діаметр штамба та довжина пагонів) формували дерева на середньорослих і напівкарликових підщепах, тоді як карликові підщепи забезпечували обмежений ріст та швидший вступ у плодоношення. Найбільш скороплідним серед досліджуваних сортів був сорт Ревена, який почав плодоносити вже на другий рік після садіння. У четвертий–шостий роки насадження вступили в період активного плодоношення. Найвищу врожайність у більшості випадків забезпечували сорто-підщепні комбінування з карликовими та напівкарликовими підщепами (М9, Д 1071, Д 3038, 54-118, Батуринська, Надія, М26). Водночас дерева на середньорослих підщепах характеризувалися більшою силою росту та вимагали більших затрат праці на обрізування. Урожайність окремих комбінувань досягала 30‑40 т/га. На сьомий і восьмий роки досліджень тенденції збереглися: найінтенсивніший ріст відзначено на середньорослих підщепах, тоді як найвищу продуктивність забезпечували переважно карликові та окремі напівкарликові підщепи. Найкращі результати за врожайністю отримано у сортів Ревена, Амулет та Аскольда в поєднанні з підщепами М9, Д 1071, Д 3038, 54-118, ММ106 і Д 471. Сорт Ренет Симиренка характеризувався нижчою продуктивністю порівняно з іншими сортами. Висновки. Скороплідними виявилися сорти Ревена в комбінуванні з підщепами КД 5 (7,1 т/га), Самбірська (6,8 т/га), 54‑118 (6,1 т/га), Батуринська (5,8 т/га), М9 (5,6 т/га), Д‑1071 (5,2 т/га) та Амулет на підщепі КД 5 (6,3 т/га), які на третій рік після садіння забезпечили вступ насаджень в товарне плодоношення. У Східному Лісостепу також відзначилися сорти Ревена на підщепі Д‑1071 і Надія (6,7 т/га), Амулет на М9 (9,0 т/га) і Д‑1161 (4,4 т/га), на Поділлі сорт Ревена на М9 (5,7 т/га) і 54‑118 (6,2 т/га). В перші роки плодоношення найбільш адаптивними,що забезпечили найвищу середню урожайність, виявились підщепи 54‑118, Д‑471, Д‑1071, Марія, Батуринська. Найбільш урожайними виявились насадження сортів Ревена на підщепах КД 5 (22,2 т/га), 54‑118 (21,4 т/га), Д‑1071 (18,6 т/га) і М9 (15,2 т/га) та Амулет на підщепах Д‑471 і 54‑118 (17,5–17,7 т/га), Д‑3038 (14,9 т/га), Надія (14,6 т/га) та М9 (14,1 т/га), Аскольда лише на Батуринській і 54‑118 (13,0–13,5 т/га). Сорт Ренет Симиренка в цих екстремальних кліматичних умовах виявився низькоурожайним. Лише підщепи Д‑471, 54‑118, М106 і Надія забезпечили середню урожайність на рівні 10,0 т/га, а інші в 2–3 рази меншу.