Узгодження сільськогосподарської діяльності з природоохоронними цілями мережі Natura 2000 в Іспанії

Анотація

Мета. Систематизувати та аналітично узагальнитидосвід Іспанії щодо узгодження сільськогосподарськоїдіяльності з цілями збереження видів і природних оселищ у межах мережі Natura 2000, визначити основні типизастосовуваних практик, умови їхньої екологічної результативності та механізми реалізації.Методи. Дослідження виконано у формі аналітичного огляду сучасних наукових публікацій, офіційнихдокументів Європейського Союзу та нормативнихі програмних матеріалів Іспанії, присвячених управлінню сільськогосподарськими землями, збереженнюбіорізноманіття та реалізації інструментів Спільноїаграрної політики. Застосовано методи контент-аналізу, порівняння, типологічного групування та аналітичного узагальнення. Практики систематизовано за типомагроекосистеми, природоохоронним завданням, характером допустимого або необхідного господарського використання, основними ризиками та механізмамивпровадження.Результати. Встановлено подвійний характер взаємодії сільського господарства з природоохороннимиоб’єктами. Природоохоронна цінність систем dehesa,гірських і напівприродних пасовищ, а також частиниекстенсивних зернових агроландшафтів залежить відпродовження регульованого традиційного використання.Припинення випасання, скошування або обмеженогоземлеробства може спричиняти заростання відкритихділянок, зменшення мозаїчності рослинного покривута втрату оселищ пов’язаних із ними видів. Водночаснадмірна інтенсивність випасу, укрупнення полів, скорочення парів, застосування пестицидів, суцільний обробіток ґрунту в багаторічних насадженнях та інші проявиінтенсифікації посилюють деградаційні процеси. Дляорних земель і багаторічних насаджень сумісними є практики, спрямовані на підтримання просторової неоднорідності, збереження напівприродних елементів, регулювання строків господарських операцій та зменшенняагрохімічного навантаження. Визначено, що природоохоронна прийнятність певної практики не є її сталоюхарактеристикою, а залежить від типу агроекосистеми,об’єкта охорони, інтенсивності й строків застосуваннята просторового масштабу впливу. Реалізація відповідних підходів в Іспанії забезпечується поєднанням планівуправління окремими територіями, регіонального регулювання, Рамки пріоритетних дій для фінансуванняNatura 2000 та інструментів Стратегічного плану Спільноїаграрної політики. Узагальнено п’ять умов результативності таких практик: відповідність конкретному об’єктуохорони; регулювання інтенсивності та строків господарських операцій; застосування у просторовому масштабі, що відповідає екологічному процесу; економічнаприйнятність вимог для землекористувачів; моніторингфактичних змін стану видів і оселищ.Висновки. Іспанський досвід засвідчує неможливістьзастосування універсального режиму землекористуваннядо всіх територій Natura 2000. Стратегічною основоюуправління є диференціація вимог відповідно до типуагроекосистеми, об’єктів охорони, характеру господарського впливу та просторового масштабу екологічнихпроцесів. Окремі підходи до визначення режимів землекористування, залучення землекористувачів і оцінюванняекологічних результатів можуть бути враховані під часподальшого вдосконалення управління територіями зізмішаними природоохоронними та виробничими функціями в Україні, однак можливість їх застосування потребуєокремого аналізу й адаптації.