Оптимізація режиму живлення та густоти посіву як фактор підвищення якості зерна кукурудзи

Анотація

Мета. Визначити особливості формування хімічного складу зерна гібридів кукурудзи різних груп стиглості за оптимізованої густоти посіву та сумісного застосування мінеральних добрив і біопрепарату Блу N в агрокліматичних умовах Центрального Лісостепу України. Методи. Дослідження проводили впродовж 2024–2026 рр. на базі СТОВ «Любарецьке» Київської області на посівах гібридів кукурудзи P9255 та P8436. Площа облікової ділянки становила 33 м², дослід закладено з чотирикратною повторністю за послідовного багатоярусного розміщення варіантів. Схема досліду передбачала застосування мінеральних добрив у нормах N60P45K45, N90P60K60, N120P90K90 та N150P120K120 у поєднанні з позакореневим внесенням біопрепарату на основі азотфіксувальної бактерії Methylobacterium symbioticum у фазу 5–6 листків і варіювання густоти стояння рослин (60, 70 та 80 тис. рослин/га). Результати. Встановлено залежність вмісту крохмалю та сирого протеїну в зерні від генотипових особливостей гібридів, густоти стояння рослин і системи удобрення. У гібрида P8436 вміст крохмалю становив 70,90–73,30 %, а його вихід складав 7,05–10,19 т/га, а у гібрида P9255 відповідні показники становили 70,15–72,50 % та 7,56–10,18 т/га. Виявлено, що збільшення густоти посіву від 60 до 70 тис. росл./га сприяло підвищенню вмісту крохмалю у більшості варіантів, тоді як подальше загущення до 80 тис. росл./га супроводжувалося його певним зниженням. Водночас максимальний вихід крохмалю з одиниці площі у гібрида P8436 (10,19 т/га) формувався за густоти 80 тис. росл./га, а у гібрида P9255 (10,18 т/га) – за густоти 70 тис. росл./га на фоні N150P120K120 у поєднанні з азотфіксатором. Встановлено, що вміст сирого протеїну в зерні P8436 становив 8,35–10,05 %, а P9255 складав 8,65–10,35 %. При цьому його найвищі показники (10,05 та 10,35% відповідно) забезпечувало поєднання густоти 60 тис. росл./га з внесенням максимальної норми добрив і азотфіксатора. Підтверджено, що підвищення рівня мінерального живлення у поєднанні з азотфіксатором сприяло накопиченню сирого протеїну в зерні обох гібридів. Висновки. Доведено, що підвищення рівня мінерального живлення у поєднанні з азотфіксатором сприяло збільшенню вмісту сирого протеїну в зерні обох гібридів. Визначено, що оптимізація густоти стояння рослин та системи мінерально-біологічного живлення забезпечувала диференційоване формування якісних показників зерна залежно від генотипу гібрида. Виявлено, що P9255 характеризувався дещо вищим вмістом сирого протеїну, тоді як P8436 – вищою концентрацією крохмалю та максимальним його виходом.