ЕФЕКТИВНІСТЬ ЛОКАЛЬНОГО ВНЕСЕННЯ ФОСФОРНО-КАЛІЙНИХ ДОБРИВ ЗА ВИРОЩУВАННЯ КАРТОПЛІ

Анотація

Мета. Метою проведених досліджень було комплексно дослідити ефективність використання фосфору та калію за різних способів (розкидного та локального) і різних норм внесення мінеральних добрив, а також достовірно встановити їхній безпосередній вплив на рівень загальної продуктивності та вихід фракції насіннєвої картоплі. Методи. Для виконання поставлених завдань було реалізовано масштабний польовий експеримент на виробничих площах ТОВ «Біотех ЛТД» (Бориспільський район, Київська область) на темно-сірому опідзоленому ґрунті. Дослідження проводили на за використання ранньостиглого сорту «Тирас». Схема досліду базувалася на порівнянні традиційного (розкидне внесення) та локального (в зону розвитку основної маси кореневої системи) способів внесення добрив. Базовий фон живлення для всіх без винятку ділянок складав азот у нормі 150 кг/га д.р. Контрольний варіант передбачав суцільне внесення повної норми добрив (P80K180). Дослідні варіанти включали локальне внесення повної норми, а також норм, зменшених на 25% (P60K135) та 50% (P40K90). Технологічна операція здійснювалася спеціалізованими агрегатами на глибину 15–20 см. Облік урожаю проводили механізованим способом з подальшим детальним фракційним аналізом (виділення стандартних насіннєвих екземплярів 28–55 мм та нестандартних). Статистичну вірогідність отриманих масивів даних оцінювали за допомогою однофакторного дисперсійного аналізу (ANOVA) із застосуванням критерію Тьюкі (HSD) при α = 0,05. Результати. Експериментальні дані об'єктивно доводять, що просторова локалізація поживних речовин має визначальний вплив на продуктивність рослин картоплі. На контрольному варіанті із розкидним внесенням повної норми добрив врожайність досягала 29,3 т/га, водночас маса стандартної насіннєвої фракції склала 23,3 т/га (79,5% від валу), а обсяг нестандарту досяг 6,01 т/га. Перехід на локальний спосіб внесення аналогічної норми добрив забезпечив зростання загального збору до 31,5 т/га, а виходу цільової фракції – до 28,3 т/га. Найвищу врожайність продемонстрував варіант із локальним внесенням зменшеної норми на 25% (P60K135). За таких умов зафіксовано абсолютний максимум маси врожаю на рівні 34,2 т/га. Цей підхід забезпечив найкращу товарну структуру: маса високоякісного насіннєвого матеріалу досягла 31,0 т/га (90,6% від загального валового збору), тоді як обсяг нестандартних екземплярів мінімізувався до 3,17 т/га. Подальше зниження норми на 50% за локального внесення (врожай 30,9 т/га) також виявилося результативнішим за традиційний підхід, підтверджуючи фізіологічну перевагу просторової наближеності елементів до кореневої системи над їх загальною фізичною масою. Висновки. Проведені польові дослідження переконливо доводять високу ефективність просторової оптимізації систем мінерального живлення. Доведено, що локальне внесення добрив безпосередньо у зону активного розвитку кореневої системи стабілізує засвоєння сполук за умов дефіциту вологи та мінімізує їх перехід у недоступні форми. За такого способу найбільш економічно та агрономічно доцільним є застосування зменшеної на 25% норми добрив. Такий підхід гарантує не лише отримання максимального валового збору, але й формування бездоганної структури врожаю з найвищим відсотком якісного насіннєвого матеріалу. Широке впровадження подібних інноваційних рішень у вироб- ництво є стратегічно важливим інструментом розкриття генетичного потенціалу рослин.__