ВПЛИВ АВТОТРАНСПОРТУ НА ТРАНСФОРМАЦІЮ ЕКОСИСТЕМ ПРИДОРОЖНІХ ЗОН
Анотація
Мета. Інтегральна оцінка екологічного стану придорожніх зон (на прикладі м. Одеси). Методи. Комплексне використання польового, лабораторного, математично-статистичного, розрахунково-порівняльного методів і системного аналізу. Результати. Проведено аналіз особливостей акумуляції та міграції ВМ у ґрунті придорожніх зон у міських умовах. Визначено значення інтенсивності руху автотранспортних засобів, що викликають неприпустимий ступінь фітотоксичності ґрунту придорожніх зон. Запропоновано класифікацію транспортних перегонів, характерних для урбанізованих територій. Виявлено закономірності поширення ВМ у ґрунті придорожніх зон залежно від різних варіантів міської забудови та наявності або відсутності зелених насаджень. Дані про вміст рухомих форм ВМ у ґрунті придорожніх зон, отримані в ході дослідження, можуть бути використані в ході проведення екологічного моніторингу на території м. Одеси та служити критерієм оцінки ступеня техногенного впливу. Відомості про особливості розподілу автотранспортних потоків на магістралях міста можуть допомогти скоординувати дії щодо модернізації вулично-дорожньої мережі міста та зниження забруднення придорожніх зон міської території. Дані про міграції ВМ у придорожній зоні та особливостях їх накопичення у рослинах необхідно враховувати під час проведення робіт із озеленення міста. Висновки. Встановлено, що інтенсивність руху автотранспортних засобів на магістралях м. Одеси варіює від 3 до 3943 авт./год залежно від їх розташування та призначення. В автотранспортному потоці співвідношення легкового транспорту, автобусів, вантажного транспорту складає відповідно 40:10:1. Інтенсивність руху магістралями міста характеризується сезонною динамікою і має виражені піки з 7.30 до 9.00 та з 16.30 до 18.30. Виявлено, що придорожні ґрунти характеризуються значеннями рН, що змінюються в межах 6,42–9,23 залежно від інтенсивності руху автотранспорту та району міста. Значення рН знижуються з віддаленням від дорожнього полотна. Вміст вуглецю в ґрунтах придорожніх зон м. Одеси варіює від 2,47 до 6,91 і має сезонну та просторову динаміку. Визначено, що вміст рухомих форм ВМ у ґрунтах придорожніх зон перевищує ГДК, визначається ступенем завантаженості доріг, має сезонну динаміку, знижується в міру віддалення від автошляхів. Виняток становить Cd, концентрація якого, в основному, не перевищує ГДК. Встановлено, що придорожні ґрунти транспортних перегонів з інтенсивністю рухи 1300–4000 авт./год характеризуються високим рівнем фітотоксичності (до 53,8%), що знижується зі зменшенням техногенного навантаження автотранспорту. Фітотоксичність, що відповідає нормі мають ґрунти перегонів з інтенсивністю руху менше 50 авт./год.
Посилання
2. Лук’янчук Н.Г., Чмир Р.М. Вплив автомобільного транспорту на паркові фітоценози м. Львова. Науковий вісник НЛТУ України. 2007. № 7. С. 71–74.
3. Архіпова Г. І., Ткачук І.С. Аналіз впливу відпрацьованих автомобільних газів на стан атмосферного повітря в густонаселених районах. Вісник НАУ. 2009. № 1. С. 78–83.
4. Екологія та автомобільний транспорт : навч. посіб. для вищ. навч. закл. / Ю.Ф. Гутаревич та ін. Київ : Арістей, 2008. 296 с.
5. Коваленко Л.О., Гунько І.С. Визначення викидів забруднюючих речовин з урахуванням режимів руху транспортного потоку. Екологічні науки. 2020. № 1(28). С. 206–210. https://doi.org/10.32846/2306- 9716/2020.eco.1-28.32
6. Канило П. М., Подгорный А.Н., Христик В.А. Энергетические и экологические характеристики ГТД при использовании углеводородных топлив и водорода. Киев: Наукова думка, 1987. 224 с.
7. Сплодитель А. Еколого-геохімічна оцінка ґрунтово-рослинного покриву урбанізованих ландшафтів (на прикладі м. Бровари). Наукові записки Тернопільського національного педагогічного університету ім. В. Гнатюка. Серія: географія. 2021. № 5(2). С. 179–196. https://doi.org/10.25128/ 2519-4577.21.2.21
8. Rodrıguez-Espinosa T., Navarro-Pedreno J., Gomez- Lucas I., Jordan-Vidal M. Urban areas, human health and technosols for the green deal. Environ Geochem Health. 2021. № 43. Р. 5065-5086. https://doi. org/10.1007/s10653-021-00953-8
9. Splodytel А.О. Regularities of distribution of heavy metals in soil of urban landscapes (on the example of Brovary city). Journal of Geology, Geography and Geoecology. 2019. № 4. P. 148–167.
10. Хохрякова, А. І. Ґрунти міст: особливості генезису, класифікації та діагностики. Вісник Одеського національного університету. Географічні та геологічні науки. 2016. № 21(1). С. 110-125.
11. Meuser H., Blume Н. Characteristics and classification of anthropogenic soils in the Osnabruck area, Germany. Plant. Nutr, Soil Sci. 2001. № 164. P. 351–358.
12. Мадані М. М. Оцінка антиоксидантного потенціалу рослин урбоекосистем в умовах антропогенного забруднення ґрунту. Аграрні інновації. 2022. № 11. С. 50–59. https://doi.org/10.32848/ agrar.innov.2022.11.7
13. Мельник М.А., Шукайло С.П., Тягур В.К., Романова С.А. Сучасний стан забезпеченості ґрунтів Херсонської області мікроелементами. Збірник наукових праць. Охорона ґрунтів. 2018. № 7. С. 76–85.
14. Moreno A., Perez L., Genzaler J. Soil parameters contributing to heavy metal dinamies in perimetrepolitan farmland areas: Proceedings of the Int. Symp. Environ. Biogeoihem, Salamanca, 27 Oct. 1993. P. 132–145.
15. Горбань В. А. Співвідношення екологічних функцій ґрунтів та їх екологічних властивостей. Ґрунтознавство. 2008. № 1–2. С. 124–127.
16. Дядькова К., Романюк Н., Козловський В. Біогеохімія Cu, Zn, Cd, Mn, Fe, Co в зелених зонах міста Мелітополя (Запорізька область, Україна). Вісник Львівського університету. Серія біологічна. 2013. № 62. С. 188–195.
17. Біологічне різноманіття України. Дніпропетровська область. Ґрунти. Метали у ґрунтах: монографія / за заг. ред. О.Є. Пахомова. Дніпропетровськ : ЛІРА, 2016. 180 с.
18. Цвей Я.П., Широконос А.М., Феденко П.Я., Звягінцев С.С. Вміст важких металів на моніторингових ділянках біосферного заповідника «Асканія-Нова». Наукові записки. Біологія та екологія. 2001. № 19(2-1). С. 83–85.
19. Яковишина Т.Ф. Екологічна оцінка токсичної дії важких металів та заходів з їх детоксикації на біологічну активність ґрунту. Вісник ЖНАЕУ. 2009. № 1. С. 36–45.
20. Manta D.S. Heavy metals in urban soils: a case study from the city of Palermo Sicily, Italy. The Science of the Total Environment. 2002. № 300. P. 229–243.
21. Вовк О.Б. Еколого-функціональні особливості ґрунтового покриву міських парків (на прикладі м. Львова). Ґрунтознавство. 2004. № 5(1–2). С. 86–92.
22. Мірзак О.В. Досвід дослідження ґрунтів великих промислових центрів степової зони України (на прикладі м. Дніпропетровська). Ґрунтознавство. 2001. № 1(1–2). С. 87–92.
23. Пляцук Л.Д., Васькін Р.А., Соляник В.О., Васькіна І.В. Методика розрахунку викидів від автотранспортних засобів залежно від структури транспортного потоку. Екологічна безпека. 2011. № 2 (21). С. 116–118.
24. Безпека. Методи контролю важких металів у довкіллі та сільськогосподарській продукції : навчальний посібник / заг. ред В.І. Корнієнко. Київ : ТОВ Прінтеко, 2022. 252 с.
25. Гаськевич В., Підвальна Г. Лабораторно-аналітичні роботи з ґрунтознавства. Львів : Видавничий центр ЛНУ імені Івана Франка, 2006. 96 с.
26. Рабош І. О., Кофанова В.О. Оцінка фітотоксичності міських ґрунтів, забруднених об’єктами автотранспортної інфраструктури. Наукові доповіді НУБіП України. Біологія, біотехнологія, екологія. 2019. № 1. С. 30–37. http://dx.doi.org/10.31548/dopovidi2019.01.003
27. Дрогомирецька Х.Т. Теорія ймовірностей та математична статистика. Львів : Львівська політехніка, 2012. 256 с.
