Генезис та комплексна діагностика чорноземних ґрунтів Лісостепу України

Анотація

Мета. Метою дослідження було узагальнити наукові дослідження генезису, складу та морфологічних властивостей чорноземних ґрунтів Лісостепу України та визначити вплив основних факторів ґрунтоутворення. Методи. Історичний (аналіз генезису властивостей ґрунтів), порівняльний (виявлення подібності й розходження процесів, властивостей і стану чорноземів); математичний (обробка інформації, аналіз і синтез). Результати. Лісостеп України використовується для інтенсивного землеробства, і займає територію загальною площею 20,2 млн. га, що становить 33,6% усіх земель України. Землі під оранку становлять 13,7 млн. га, або 67,4% загальної площі ґрунтів зони. Ґрунтово-кліматичні умови зони сприятливі для вирощування важливих і найбільшпродуктивних агрокульутр – зернових, плодових і овочевих культур, цукрового буряка, олійних культур – кукурудзи і соняшника. Чорноземи – найпоширеніші ґрунти Лісостепу України, сформувалися під лучно-степовою рослинністю на карбонатних лесових породах. У гранулометричному складі типових чорноземів кількість мулуатих частинок (фізичної глини) збільшується від 24,98 до 28,40, а фізичного піску зменшується від 81,99 до 78,59, що робить його придатний для вирощування більшої кількості агрокультур. Ґрунтовий вбирний комплекс чорноземів насичений катіонами Са2+: Мg2+ – 6:1, що сприяє утворенню агрономічно цінної структури. Реакція ґрунтового розчину чорноземів рН = 6,9–7,2. Ґрунти добре провітрюються прогріваються сонцем і тому порівняно довгий час перебувають у сприятливому для обробітку стані. У верхньому горизонті А вміст гумусу коливається в межах 4,2–4,6%, а з глибиною зменшується до 1–2%. Типові чорноземи мають високу біологічну активність завдяки вмісту гумуса: загальний азот (0,2–0,5%), фосфору (0,33–0,16) і валовий калій (1–2,4%). Висока активність та різноманітність ґрунтової мікробіоти пов’язана із активізацією ґрунтових процесів внаслідок залуження і наявності значної біомаси рослинних рештків лісу, а також сприятливого водно-повітряного і температурного режимів. Чорноземи опідзолені характеризуються відносно добрими фізичними властивостями. Так, у верхньому гумусовому горизонті щільність складення становить 1,02–1,22 г/см3, а щільність твердої фази – 2,64–2,70 г/см3. У верхньому орному шарі вміст гумусу досягає 3–4%, який з глибиною зменшується до 1,2–1,5%. Реакція ґрунтового розчину рН = 5,7–6,3. Чорноземи опідзолені: валовий азот (0,18–0,3%), фосфор (0,11%), калій (1,91–2,07%). Глибоке проникнення і розподілення гумусу по профілю ґрунту перш за все пов’язане з впливом лісової і степової трав’янистої рослинності в генезисі ґрунтоутворення. Висновки. Комплекс факторів ґрунтоутворення під час генезису може призвести до зміни ґрунтів, тому для діагностики і подальшої розробки дій з відновлювання родючості ґрунтів необхідно враховувати усі педогенні процесів: використання органічних і мінеральних речовин та технологій обробки ґрунту; втрати частини ґрунту через вітрову та водну ерозію, переміщення в межах профілю з одного горизонту до іншого; кліматичні зміни, та зміни у біологічному різноманітті ґрунтів.