Аграрні інновації

Біохімічний профіль зерна та веге- тативної маси квасолі звичайної

В.С. Бобров — 2025-07-18

Мета. Визначити та проаналізувати біохімічні компоненти рослин та зерна квасолі звичайної Методи. Використовували фізіолого-біохімічні, аналітичний, порівняльний та статистичні методи. Уміст фітохімічних речовин, її кількість визначали методами екстрагування, застосовували тонкошарову (ТШХ), паперову хроматографію (ПХ) та ВЕРХ (високо рідинну хроматографію). Результати. У досліджуваних зразках біомаси та зерна квасолі звичайної ідентифіковані основні фітохімічні компоненти культури і їх кількісна складова.У листках виявлено найменшу кількість флаваноїдів.Пагони культури мали найбільший уміст загальних фенолів – 200 та флаваноїдів – 150 мг/г, порівняно з зерном, де зазначені компоненти знаходились у кількості відповідно 140–145 та 10–50 мг/г сухої речовини.Вміст фітинової кислоти в зернах коливається від 4,09 до 9,96 мг/г. Кількість сапонінів, у зерні квасолі всього 0,6% мг/г., таніну – 0,77–0, 97 мг/г. Найбільші показники мали такі макроелементи, як вуглеводи та крохмаль – 54–60 % та 34–45 % відповідно. У вегетативній масі квасолі звичайної сортів кущових форм найбільше заліза – 100–300 мг/кг сухої речовини, цинку –20–50 мг/кг, мідь та бор мали показники 5–15 та 20–50 мг/кг відповідно.Розчинні цукри (сахароза, глюкоза, фруктоза) у біомасісумарно мають уміст приблизно 5–15 %. Білки у досліджуваному зерні квасолі різнились за фракційним складом, який був представлений: Глобуліни – 43,8–44,9%, Альбуміни – 40,4–42,1%, Глютеліни13,0–15,6%. Жири, клітковина та зола (мінерали) у зерні квасолі мали найменший уміст, який становив відповідно всього1,3-1,9%, 4–5 та 3,3–4,6%. Клітковина (целюлоза геміцелюлози), в основному наявна у клітин перикарпію зерна.Висновки. Отримані результати досліджень щодо наявності профільних фенольних компонентів та інших нутрієнтів у зерні та біомасі квасолі звичайної суттєво різнилися за кількісним складом, що свідчать про можливість використання листя та пагонів культури в медицині, фармокології без визначення сортової приналежності Фітохімічні компоненти є видоспецифічними та дискримінаційними, що робить культуру цінною для споживання та джерелом азоту в агроценозах сільськогосподарських культур.

Теоретичне обґрунтування мультипо- лярності строків сівби ріпаку озимого

А.О. Булах — 2025-07-18

Мета. Вивчення та обґрунтування доцільності та напряму оптимізації строків сівби озимого ріпаку. Методи. Польовий (закладання досліду, проведення обробок), математично-аналітичний (виявлення схожості або розбіжності показників визначали математичною обробкою методом дисперсійного аналізу). Результати. Дворічні дослідження, проведені у 2021-2022 роках в умовах Степу України, показали, що у разі сприятливих умов вегетації строк сівби озимого ріпаку має суттєвий вплив на його продуктивність і, таким чином, оптимум може проявлятись впродовж 50-60 діб, що можна назвати мультиполярністю. Встановлено, що чим вужче відношення надземної маси до кореневої, тим краще умови для генеративного розвитку. У разі несприятливих умов чітко просліджується однополярність (кінець серпня-початок вересня). Слабкі після зими рослини мають високу залежність від погодних умов весни. За масою коренева система різних строків сівби у рази перевищувала цей показник рослин пізніх строків, але за глибиною, різниця була майже відсутньою. Таким чином, слабкі на вигляд рослини пізніх строків сівби мають добрий потенціал подальшого розвитку. Такі пізні посіви зазвичай значно густіші, бо під час сходів у такому випадку майже завжди немає дефіциту вологи. У 2021 році весна була доволі прохолодна і потепління було поступовим. Навпаки, 2022 рік характеризувався середньо багаторічними показниками перебігу температур, що визначалось різким потеплінням з посушливою погодою. Цей фактор мав вирішальне значення у формуванні урожайності насіння та індивідуальної продуктивності рослин. Висновки.Польова схожість та зимостійкість ріпаку озимого мають мінімальну залежність від строків сівби. Більшою мірою ці показники визначаються погодними умовами осіннє-весняного періоду. Суттєвий вплив на генеративнийрозвиток рослин має співвідношення кореневої і надземної маси. Чим вужче відношення надземної маси до кореневої, тим краще умови для генеративного розвитку. Урожайність насіння озимого ріпаку за строками сівби має три полярний вимір. Оптимум строків сівби спостерігався 25 липня (1,92 т/га), 25 серпня (2,28 т/га) та 15 вересня (2,12 т/га). Максимальна різниця урожайності насіння в оптимальний за погодними умовами році між строками сівби не перевищувала 29%.

Вплив просторового розташування посівів відносно лісу на біохімічні показники зерна сої

О.І. Врадій — 2025-07-18

Мета статті – встановити закономірності впливу просторового розміщення посівів сої відносно лісових насаджень на основні біохімічні показники насіння (вологість, масова частка білка, вміст нітратів), з метою визначення оптимальних умов вирощування цієї культури для забезпечення її екологічної та харчової якості.Методи. Методологічною основою даного дослідження є: емпіричні (польові експерименти та спостереження; вимірювання показників об’єкту дослідження; теоретичні (висунення гіпотези та формування висновків за результатами досліджень; статистичний; математичний.Результати. Найвища вологість зерна – 15,4% на ділянці 100 м; найнижча – 7,9% на 200 м. Віддалені ділянки мають більш низькі та стабільні показники вологості (8–9%), тоді як «середні» відстані (100 м) – максимальний рівень вологи. Це пояснюється динамічними мікрокліматичними умовами, меншим впливом затінення та регулюванням водного балансу. Суттєве зростання вмісту білка спостерігається з віддаленням: з 40,2% (10 м) до 65,35 % (1000 м). Це пояснюється підвищеними умовами освітлення та стрес-фактором – оптимальне оточення на тих ділянках сприяє синтезу білка.Мінімальні значення на 10 м: 15,1 мг/кг; максимальні – 30,9 мг/кг на 200 м. При віддаленні від лісу накопичення нітратів зростає через потенційне перевищення підживлення, зменшену природну фільтрацію через буферні зони. Біохімічні показники зерна сої специфічно реагують на комплекс клімато-екологічних умов, які формуються буфером лісу. Буферна близькість забезпечує нижчу вологість і зменшення накопичення нітратів, проте може перешкоджати формуванню оптимальних умов для білкового синтезу через надмірне затінення. Оптимальні межі – 50–100 м для більш збалансованого показника комплексу. 500–1000 м – добре підходять для зерна з високим вмістом білка, але потребують контролю щодо нітратів. Висновки. Для виробництва зерна з низькою вологістю та нітратами краще закладати поляу зоні 10–50 м від лісу. Для отримання білкового зерна вищого класу – 500–1000 м, проте потрібно забезпечити екологічне управління вмістом нітратів. Запровадження буферних зон із зелених смуг для обмеження забруднення та збереження оптимальної мікросредовища.

Формування площі листкової поверхні сої залежно від передпосівної обробки насіння метаболічно активними речовинами

В.М. Гавій — 2025-07-18

Мета. Встановлення впливу передпосівної обробки насіння комбінаціями метаболічно активних речовин на формування площі листків сої на різних фазах росту і розвитку. Методи. Теоретичне обгрунтування цього дослідження базується на системному аналізі спеціалізованих наукових джерел та узагальненні результатів фундаментальних і прикладних досліджень, тоді як експериментальна частина реалізована відповідно до затверджених методичних рекомендацій щодо організації та проведення польових дослідів. Результати. Встановлено, що передпосівна обробка насіння сої комбінацією вітамін Е + убіхінон-10 дала можливість збільшити площу трійчастого листка у фазі 1-3 трійчастих листка в середньому на 26,0 см2, що на 77,0 % більше від показників у контролі. У фазу цвітіння рослини сої мали максимальну площу листків. Площа трійчастого листка цієї культури у фазу цвітіння досягала свого максимального значення за обробки насіння перед посівом комбінацією вітамін Е + убіхінон-10. Досить ефективну дію щодо збільшення площі трійчастого листка у фазу цвітіння показала і передпосівна обробка насіння сої комбінацією вітамін Е + метіонін + ПОБК + MgSO4. Збільшення площі трійчастих листків забезпечило підвищення урожайності сої. Найвища врожайність зазначеної культури була отримана за передпосівної обробки насіння комбінацією вітамін Е + убіхінон-10 і становила 3,2 т/га, що перевищувало контрольні показники на 36,8 %. Використання комбінації вітамін Е + ПОБК + метіонін + MgSO₄ підвищило врожайність сої на 14,1 % порівняно з показниками контролю.Висновки. Використання комбінацій вітамін Е + убіхінон-10 та вітамін Е + метіонін + ПОБК + MgSO₄ для обробки насіння перед посівом позитивно впливає на збільшення площі трійчастих листків сої та її врожайність, а передпосівна обробка насіння зазначеними сполуками є ефективним елементом технології при вирощуванні зернобобових культур.

Біометричні параметри асимілюючої поверхні рослин соняшнику

Л.А. Гарбар — 2025-07-18

Ріст, розвиток рослин соняшнику та формування ними листкового апарату визначає кількість накопиченої сухої речовини, впливає на продуктивність культури та залежить від ряду регульованих та нерегульованих чинників. Метою статті було виявлення впливу ґрунтово-кліматичних умов років досліджень, генетичних особливостей гібридів і технологічних прийомів на ріст, розвиток і формування асимілюючого апарату рослин гібридів соняшнику різних груп стиглості. Методи. Польові дослідження проводили у 2023-2024 рр. в умовах Тернопільської області відповідно до загальноприйнятих методик. Дослід було закладено методом розщеплених ділянок. Площа посівної ділянки складала 60 м2, облікової – 42 м2 за чотирикратного повторення. Попередником у досліді була пшениця озима. Впродовж вегетації рослин соняшнику проводили фенологічні спостереження за ростом та розвитком рослин. Результати. Отримані результати досліджень показали, що по мірі росту та розвитку рослин площа листкової поверхні зростала. Максимальних значень показники набували у період цвітіння рослин, якийвідповідав 65-68 мікростадіям ВВСН. У подальшому було відмічено зменшення показника. Зазначена тенденція була відмічена в усіх гібридів, які ми вивчали, незалежно від групи стиглості. Найвищі показники було отримано у варіанті із застосуванням N80P80K120, які варіювали від 40,8 до 45, тис. м2/га. У ранній групі стиглості параметри становили від 40,8 до 41,4 тис. м2/га, середньоранній –42,2–42,4 тис. м2/га, середній – 44,9–45,6 тис. м2/га. Висновки. Максимальну асимілюючу поверхню було сформовано гібридом середньої групи стиглості П64ЛЛ155 45,6 тис. м2/га і варіанті із застосуванням N80P80K120. Між площею лисків рослин та урожайністю було встановлено пряму кореляційну залежність із коефіцієнтом кореляції – 0,978.

Регіональні тенденції та перспективи валоризації органічних відходів у Європейському Союзі та Україні

В.А. Гетманенко — 2025-07-18

Валоризація органічних відходів, включаючи рослинні залишки, гній тварин, відходи харчової промисловості та осад стічних вод, являє собою стратегічний шлях до сталого використання ресурсів та циркулярних моделей біоекономіки. Особливою характеристикою агропромислового сектору є великий обсяг органічних відходів, які пропонується конвертувати у цінні вторинні ресурси. Це дозволить сформувати методологічні засади переходу до сучасної агропродовольчої системи, заснованої на принципах сталості, циркулярної економіки, екосистемного підходу та соціальної інклюзії. Стаття має на меті оцінити тенденції та перспективи валоризації органічних відходів в Європейському Союзі та Україні. Встановлено, що в ЄС валоризація органічних відходів підтримується регламентами (зокрема, Regulation EU 2019/1009), інструментами фінансування (Horizon Europe, LIFE) та високим рівнем технологічної зрілості. В Україні фіксується активний розвиток промислової переробки (біогазові установки), але спостерігається обмежена інфраструктура у секторі побутових органічних відходів. У статті проаналізовано сучасні інновації у сфері переробки органічних відходів з оцінкою рівня їхньої зрілості та потенціалу для масштабування. Зосереджено увагу на технологічній і нормативно-правовій динаміці. Основні шляхи перетворення включають компостування, анаеробне зброджування, піроліз, гідротермальну карбонізацію, ферментацію, культивування водоростей, електродіаліз та кристалізацію струвіту. Обговорюються стратегічні можливості у сфері валоризації органічних відходів а також рекомендації щодо просування принципів циркулярної біоекономіки в цій сфері. Україна має високий, але недостатньо реалізований потенціал. Інтеграція до європейського зеленого курсу, розвиток державно-приватних партнерств, стандартизація та демонстраційні проєкти є необхідними умовами для ефективного переходу до сталого управління органічними ресурсами.

Результати випробування нових сортів картоплі для подальшого їх включення в насінницький процес в умовах північного Степу України

О.М. Григор’єва — 2025-07-18

Мета роботи полягала у встановлені продуктивних показників та ураженості вірусними хворобами нових сортів картоплі, завезеної з іншої агрокліматичної зони України, для подальшого включення їх в насінницький процес в умовах північного Степу України. Методи. Дослідження проводилися шляхом постановки польового досліду в лабораторії біоадаптивних технологій в АПВ в науковій сівозміні Інституту сільського господарства Степу НААН.В досліді використовується насіннєвий матеріал сучасних сортів картоплі, завезених з Інституту картоплярства НААН.Попередник – ячмінь ярий. Агротехніка – загальноприйнята для даної зони за виключенням прийомів, які вивчаються. Результати. Погодні умови періоду проведення досліджень характеризувалися підвищеним температурним режимом на фоні відсутності ефективних опадів.За період вегетації картоплі в 2023 р. випало 168,0 мм опадів, в 2024 р. – 55,6 мм за середньобагаторічного значення 231,0 мм.У процесі виробничого випробування в умовах 2023 р. показник повноти сходів сортів картоплі коливався від 41,2% (Містерія) до 89,2% (Житниця). У решти сортів він знаходився в межах 61,8–85,3%. В 2024 р. у більшості сортів цей показник був значно нижчий, ніж у завезеного в 2023 р. матеріалу. Схожість бульб коливалася від 31,5% (ранньостиглий сорт Серпанок) до 62,1% (середньостиглий сорт Княгиня).В середньому за роками досліджень урожайність бульб картоплі середньоранніх сортів склала 9,84 т/га за 8,66 т/га – у групі ранніх та 7,60 т/га – середньостиглих.В середньому за 2023–2024 рр. більшу урожайність насіннєвих бульб картоплі сформували сорти середньоранньої групи стиглості – 3,62 т/га, що на 1,5 т/га (41,4%) менше порівняно до групи середньостиглих і на 1,55 т/га (42,8%), ніж у ранньостиглих сортів.За візуальної оцінки насаджень картоплі було встановлено, що у завезених сортів картоплі з іншої ґрунтово-кліматичної зони ураженість вірусними хворобами проявилася досить несуттєво – від 0,7% (Скарбниця) до 2,7 % (Повінь). У інших сортів, що досліджувалися, ураженість зморшкуватою мозаїкою не виявлено.Висновки. За результатами екологічного випробування сортів картоплі, завезених з зони північного Лісостепу України, встановлено, що найбільш пристосованими до умов північного Степу серед вказаних є сорти Щедрик, Скарбниця (рання група стиглості, Мирослава (середньорання група стиглості) та Фотинія (середньостигла група).

Ефективність засобів захисту гібридів кукурудзи різних груп ФAO від ураження фузаріозом качанів (Fusarium moniliforme Sheldon) за беззмінних посівів в умовах зрошення

А.В. Донець — 2025-07-18

В статті викладено результати досліджень ступеня ураженості гібридів кукурудзи різних груп ФАО фузаріозом качанів (Fusarium moniliforme Sheldon) за беззмінних посівів протягом п’яти років. Метою досліджень було визначення ефективності застосування хімічних та біологічних засобів захисту гібридів кукурудзи різних груп ФАО від фузаріозу качанів (Fusarium moniliforme Sheldon) в умовах краплинного зрошення на беззмінних посівах кукурудзи протягом 2020…2024 рр. Методи. Польові досліди проводили в Інституті кліматично орієнтованого сільського господарства НААН в агроекологічній зоні Південного Степу України. Результати. За результатами досліджень було встановлено, що за беззмінних посівів кукурудзи пошкодження рослин гібридів кукурудзи фузаріозом качанів на 4…5 році значно зросло, порівняно з першими роками. На останніх двох роках п’ятирічного беззмінного посіву ступінь ураженості гібридів підвищилась на 33,3…44,25%. Більше уражувались гібриди з FAO понад 300, що пов’язано з більшою тривалістю вегетації цих генотипів та збільшенням тривалості інвазійного тиску на рослини. Без застосування засобів захисту рослин ураженість Fusarium moniliforme Sheldon значно зросла до п’ятого року беззмінних посівів. Так, якщо на початку дворічного терміну повторних посівів ураженість качанів рослин гібридів становила 22,6…34,5% у групи ФАО 190…290, то на останні два роки п’ятирічного беззмінного посіву ступінь ураженості цих гібридів становила 60,1…73,0%. Інтенсивність пошкодження качанів фузаріозом гібридів з ФАО 320…420 зростала більш стрімко за беззмінних посівів порівняно з скоростиглими генотипами. Так, на початкові два роки беззмінних посівів у гібридів такої групи стиглості пошкодженість Fusarium moniliforme Sheldon становила 38,3…48,4%. На кінець п’ятирічного терміну ураженість гібридів Асканія, Тронка, Арабат, Віра зросла до 70,2…91,6%. Застосування біологічного засобу захисту кукурудзи показало ефективність препарату Трихопсин БТ (біологічні препарати інсекто-фунгіцидної та рістстимулювальної дії) в боротьбі з Fusarium moniliforme Sheldon. Використання біологічних препаратів захисту кукурудзи можливе в органічному землеробстві для отримання продовольчого та кормового зерна кукурудзи без застосування хімічних препаратів. Висновки. Застосування інтегрованого захисту рослин (хімічний інсектицид + біопрепарат + хімічний фунгіцид) показало найбільшу технічну ефективність в боротьбі з фузаріозом качана. Технічна ефективність такого захисту качанів кукурудзи від Fusarium moniliforme Sheldon була найбільшою і становила 82…94%.

Вплив метеорологічних факторів на формування врожаю ріпаку озимого (Brassica napus L.)

О.С. Забарний — 2025-07-18

Мета. Розширення площ посіву ріпаку озимого може бути основою стабільності продовольчої безпеки як в Україні, так і у світі. Адже продукти переробки його насіння широко використовуються у харчовій, хімічній, медичній промисловості та при відгодівлі тварин. Тому визначення впливу гідротермічних умов на формування врожаю насіння гібридів ріпаку озимого в умовах Лісостепу правобережного є надзвичайно важливим питанням і потребує проведення поглиблених польових досліджень з урахуванням особливостей передпосівного обробітку ґрунту та ширини міжрядь. Методи.Для досягнення поставленої задачі використовували наступні методи: польовий (визначення рівня урожайності) та статистичний (обробка експериментальних даних). Об’єктом досліджень були різностиглі гібриди ріпаку озимого від компанії BASF, а саме ІНВ 1030 та ІНВ1165. Схема досліду передбачала два варіанти передпосівного обробітку ґрунту: оранка на глибину 25 см та дискування на глибину 18 см. Сівбу гібридів проводили з різною шириною міжрядь 15, 30 та 70 см. Польові дослідження проводили в умовах Вінниччини.Результати. Результати спостережень за ростом і розвитком рослин ріпаку озимого вказують на величезнийпрямий та опосередкований вплив гідротермічних умов при формуванні насіннєвої продуктивності протягом усього періоду вегетації. Найбільш критичним цей вплив є у період цвітіння – наливу насіння (травень-червень). Адже саме тоді закладається кількість стручків і формується маса 1000 насінин, що безпосередньо впливає на продуктивність. Висновки. У результаті проведених досліджень встановлено безпосередній вплив опадів, що випали за вегетаційний період, на формування врожаю насіння гібридів ріпаку озимого. При цьому урожайність гібридів ріпаку озимого у кращих варіантах становила у 2021 році 4,52-4,60 т/га, у 2022 році – 4,09-4,18 т/га та у 2023 році – 4,39-4,48 т/га.

Вплив густоти рослин та позакореневих підживлень мікродобривами на врожайність гібридів кукурудзи марки ДЕКАЛБ в умовах Північного Степу України

М.О. Іванів — 2025-07-18

Мета. Дослідити вплив густоти рослин та позакореневих підживлень мікродобривами на врожайність зерна гібридів кукурудзи різних груп ФАО в умовах Північного Степу України. Методи. Польовий метод – закладення трифакторного польового досліду в умовах Північного Степу України. Лабораторний метод – для визначення вологості зерна, зернових домішок і засміченості. Математично-статистичний метод – обробка експериментальних даних за методом дисперсійного аналізу для оцінки достовірності впливу окремих факторів та їх взаємодії на врожайність зерна. Статистичну значущість визначали за критерієм найменшої істотної різниці (НІР05) для кожного року досліджень. Крім того, розраховували частку впливу кожного фактору та їх взаємодії на формування врожайності, що дозволило кількісно оцінити вагомість кожного з них у загальному варіаційному комплексі. Результати. У статті наведено результати трирічних польових досліджень з вивчення впливу густоти стояння рослин та позакореневих підживлень мікродобривами на врожайність зерна гібридів кукурудзи марки ДЕКАЛБ різних груп ФАО. Визначено, що оптимальна густота посіву для зони досліджень становить 60–75 тис. росл./га, за якої забезпечується найефективніше використання рослинами вологи, світла та елементів живлення. Надмірне загущення, особливо за посушливих умов (2024 р.), значно знижувало врожайність внаслідок високої внутрішньовидової конкуренції між рослинами. За сприятливих умов вологозабезпеченості (2022 р.) найвищий рівень урожайності сформовано за густоти стояння рослин 75 тис./га, а за екстремально посушливих умов (2024 р.) – 55 тис./га. Визначено високу ефективність позакореневих підживлень мікродобривами, зокрема мікродобривом Аміно Ультра Кукурудза, яке забезпечило стале підвищення врожайності на 11–15% порівняно з контролем. Максимальні рівні врожайності зерна кукурудзи визначено за вирощування гібридів ДКС 4712 (ФАО 370) та ДКС 5206 (ФАО 420) з густотою стояння рослин 60–65 тис./га та проведенням дворазового підживлення посівів мікродобривом Аміно Ультра Кукурудза – 9,21–9,24 т/га. Близькі рівні врожайності сформували гібриди ДКС 4109 (ФАО 320) за густоти 70 тис./га та ДКС 4391 (ФАО 350) за густоти 65–70 тис./га у варіантах досліду з проведенням позакореневих підживлень посівів цим же мікродобривом – 9,18–9,20 т/га. За результатами дисперсійного аналізу встановлено, що максимальний вплив на врожайність чинило поєднання трьох факторів: гібрид × густота × мікродобриво, що обґрунтовує важливість комплексного підходу до технології вирощування кукурудзи, особливо за сучасних змін клімату. Висновки. В умовах Північного Степу України врожайність зерна кукурудзи значною мірою залежить від комплексного поєднання гібриду, оптимальної густоти посіву та позакореневих підживлень рослин мікродобривами. Найвищі рівні врожайності за результатами трирічних досліджень забезпечило проведення дворазового позакореневого підживлення посівів мікродобривом Аміно Ультра Кукурудза за вирощування гібридів ДКС 4712 (ФАО 370) і ДКС 5206 (ФАО 420) з густотою стояння рослин 60–65 тис./га – 9,21–9,24 т/га, ДКС 4109 (ФАО 320) з густотою 70 тис./га – 9,20 т/га та ДКС 4391 (ФАО 350) з густотою 65–70 тис./га – 9,18–9,19 т/га.

Формування зеленої маси кропу сорту алігатор під впливом мікробіологічного препарату ЕМ Агро в умовах Північного Степу України

М.М. Ковальов — 2025-07-18

У статті досліджується важливе питання підвищення продуктивності кропу сорту Алігатор в умовах, характерних для богарного сільського господарства зони Північного Степу України, зокрема в Кіровоградській області. Метою дослідження було вивчення та обґрунтування оптимальних агротехнічних методів, включаючи використання мікробіологічної підготовки ЕМ Агро в різних дозах та варіантах ширини міжрядь, для максимізації утворення зеленої маси культури. Актуальність роботи пояснюється збільшенням попиту на зелену продукцію, необхідність підвищення рентабельності його виробництва в умовах обмежених водних ресурсів та пошуку екологічно безпечних методів інтенсифікації врожаю. Методи. Дослідження проводилось в умовах відкритого ґрунту, що імітують богарні умови зони Північного Степу України. Дослід мав багатофакторну схему, яка включала вісім варіантів по три повторення та площу облікової ділянки 1 м². Дослід включав контрольні варіанти без застосування добрив та варіантів із застосуванням мікробіологічного препарату ЕМ Агро у дозах 3, 4 та 5 л/га. Вивчався також вплив двох варіантів ширини міжрядь: 15 см і 30 см.Під час вегетаційного періоду проводилися регулярні спостереження та вимірювання ключових агробіологічних показників. Зокрема, оцінювали польову схожість насіння (%), висоту рослин (см) на різних стадіях розвитку, масу однієї рослини (г), площу листкової поверхні (см²) та врожайність зеленої маси (т/га). Отримані дані підлягали статистичній обробці за допомогою загальноприйнятих методів дисперсійного аналізу для виявлення надійності відмінностей між варіантами. Результати. Отримані дані чітко показали значний позитивний вплив мікробіологічного препарату ЕМ Агро на всі досліджувані показники росту та розвитку кропу. Виявлено значне збільшення показника схожесті насіння у варіантах з застосуванням ЕМ Агро, що забезпечує оптимальну врожайність культур. Рослини, оброблені препаратом, показали більш інтенсивний ріст, який проявлявся у більших значеннях висоти рослин кропу, значному збільшенні середньої маси однієї рослини та площі листкової поверхні порівняно з варіантами контролю. Найвища продуктивність рослин кропу і, як наслідок, загальний вихід зеленої маси, зафіксована із застосуванням ЕМ Агро в дозі 5 л/га. Варіанти з шириною міжряддя 15 см показували більш високу врожайність порівняно з шириною в 30 см. Найвищі показники врожайності, що перевищують 20 т/га, були досягнуті у варіанті з внесенням ЕМ Агро 5 л/га та шириною міжряддя 15 см. Висновки. Проведені дослідження виявили високу ефективність мікробіологічного препарату ЕМ Агро у підвищенні продуктивності кропу сорту Алігатора в богарних умовах Північного Степу України. Використання препарату сприяє кращому проростанню насіння, посилення процесів росту, збільшення біомаси однієї рослини та загального виходу зеленої маси. Оптимальна норма застосування мікробіологічного препарату ЕМ Агро для цих умов становить 4 л/га. Крім того, підтверджується доцільність використання ширини міжрядь 15 см для максимізації врожаю. Результати підкреслюють перспективу інтеграції біологічних препаратів у технології вирощування зелених культур для забезпечення стійкого та екологічно чистого сільськогосподарського виробництва в умовах зміни клімату та обмежених водних ресурсів.

Експертно правовий сервіс і сертифікація виробництва харчових фіторесурсів і продукції

Р.Л. Ковальчук — 2025-07-18

Експертно-правовий сервіс та сертифікація виробництва харчових фіторесурсів і продукції є ключовими елементами забезпечення якості та безпеки продукції на ринку. У процесі сертифікації враховуються всі етапи виробництва – від збору сировини до кінцевого продукту, що сприяє підвищенню довіри споживачів та відповідності національним і міжнародним стандартам. Правовий сервіс охоплює консультації, роз'яснення та супровід юридичних аспектів, пов'язаних із сертифікацією, зокрема вимоги до ліцензування, екологічної відповідальності та дотримання норм безпеки для здоров'я споживачів. Водночас експертна оцінка якості фітопродукції охоплює тестування її складових на відповідність необхідним стандартам та вимогам. Процедура сертифікації включає в себе не тільки контроль за технологічними процесами, а й серію перевірок на відповідність стандартам органічного виробництва, що вимагають спеціалізованих знань у галузі ботаніки, фармацевтики та харчових технологій.Таким чином, експертно-правовий сервіс і сертифі- кація є важливими складовими забезпечення високої якості та безпечності харчових фіторесурсів, що сприяє їх успішній інтеграції на внутрішній та міжнародний ринок.На сучасному етапі вкрай проблемним та актуальним є зміна світогляду щодо формування та функціонування сталих екосистем з харчовими ресурсами в Україні. Недостатньо обґрунтований науково освітній та технічний процеси останнього століття суттєво вплинули на стан житлового та навколишнього середовища планетарного, глобального, регіонального та локального рівнів за рахунок суттєвого розорювання земель та не правильного використання ряду технологій, зокрема необґрунтованого внесення різновидностей токсикантів (пестицидів, мінеральних добрив тощо).Виходячи із викладених аргументацій вкрай актуальним є введення в науково освітній процес інноваційних дисциплін з метою підготовки відповідних фахівців щодо виробництва якісної та безпечної харчової продукції, а саме – експертно правовий сервіс виробництва харчопродукції. Нашими обґрунтуваннями та дослідженнями встановлено, що основними критеріями щодо ефективного та природоохоронно-правового виробництва харчової та кормової продукції, що відповідають параметрам правильної їди.

Наукове обґрунтування елементів біологізації технології вирощування картоплі

В.С. Кравченко — 2025-07-18

Сучасне агровиробництво дедалі більше орієнтується на екологічну безпеку та раціональне використання природних ресурсів. У цьому контексті біологізація технологій вирощування сільськогосподарських культур, зокрема картоплі, набуває особливого значення як шлях до сталого розвитку. Метою статті є порівняльний аналіз наукових даних щодо ефективності використання елементів біологізації в технологіях вирощування картоплі. Особливу увагу приділено впливу сидератів, органічних залишків і біологічних препаратів на урожайність, стійкість рослин та екологічну доцільність. Методи. У дослідженні застосовано описовий метод шляхом аналізу та порівняння результатів з наукових джерел. Розглядалися роботи, в яких вивчали вплив зелених добрив (сидератів), соломи з азотнимидобривами, глибокого обробітку ґрунту та біостимуляторів на врожай картоплі в різних ґрунтово-кліматичних умовах.Результати. Проаналізовані джерела свідчать, що застосування елементів біологізації – таких як біла гірчиця, ріпак, солома з азотними добавками та мікробіологічні препарати – сприяє підвищенню врожайності картоплі, підсиленню стійкості рослин до абіотичних чинників і зменшенню забур’яненості. Наприклад, використання сидератів підвищувало врожайність до 11,4%, а внесення соломи з азотом – масу бульб на 2,9–8,1%. Передпосівна обробка біостимуляторами покращувала жаростійкість рослин до 50% та врожайність – до 54,8 т/га. Біологізовані системи також демонстрували вищу економічну ефективність, досягаючи рівня рентабельності до 77,6%.Висновки. Аналіз свідчить про вагому роль елементів біологізації у вдосконаленні технологій вирощування картоплі. Їх впровадження сприяє сталому виробництву та покращенню економічних показників. Водночас ефективність залежить від регіональних особливостей, типу ґрунтів і способу реалізації технологій.

Ефективність використання штучного інтелекту у садівництві

Н.В. Кравченко — 2025-07-18

Важливим аспектом застосування новітніх технологійу садівництві є залежність від штучних нейронних мереж (ШНМ) для обробки даних і розпізнавання образів. Вони показали високу ефективність у виявленні тонких закономірностей і тенденцій, які можуть бути не відразу видимі людському оку. При застосуванні новітніх технлогій для боротьби зі шкідниками ШНМ допомагають розпізнати зміни в реакціях рослин, які вказують на фізіологічні порушення, викликані шкідниками, підтримувані ранні та цільово спрямовані заходи втручання.Інтеграція технологій новітніх технологійу сільське господарство не тільки підвищує ефективність моніторингу, але і знижує залежність від хімічних пестицидів. Цей підхід має важливе значення при стійкому сільському господарству, оскільки він мінімізує вплив на навколишнє середовище, забезпечуючи при цьому високу придатність. Застосування новітніх технологій для виявлення цінностей є кроком вперед у сучасних методах ведення сільського господарства, де точність і тимчасове вміщення мають життєво важливе значення для підтримки здоров’я та якості рослин. Для моніторингу здоров'я рослин використовуються різноманітні технології, включаючи передові датчики, камери та автоматизовані системи обробки даних. Такі датчики, як датчики температури, вологості і освітленості, мають вирішальне значення для моніторингу навколишнього середовища в теплицях в режимі реального часу. Ці дані, передані в центральну систему на базі II, дозволяють точно контролювати середовище вирощування.Відеокамери фіксують зміни у висоті та зовнішньому вигляді відтінків, у той час як комп’ютерне бачення та аналіз зображень відображають аномалії системи, такі як зміни кольору, форми чи текстури, що вказують на вплив впливових факторів Зібрані цими пристроями дані потім обробляються за допомогою новітніх технологій, навчених розпізнавати закономірності здоров'я рослин. Ці мережі забезпечують раннє попередження, виявляють відхилення, пов'язані з активністю вредителей, що дозволяє приймати своєчасні та превентивні заходи. Такі автоматизовані відповіді можуть включати корекцію пошкоджень, внесення ухвалених або навіть біологічні заходи контролю, такі як впровадження природних захисників для боротьби з визначеними шкідливими факторами.

Продуктивність та економічна ефективність вирощування сортів яблуні в інтенсивних насадженнях

В.В. Леус — 2025-07-18

У статті наведено результати досліджень оцінки зимових сортів яблуні у насадженнях інтенсивного типу. Метою досліджень було порівняти продуктивність, товарну якість та економічну ефективність зимових сортів яблуні в інтенсивних садах. Дослідження проводились з зимовими сортами яблук: Ренет Симиренко (контроль), Голден Делішес, Ред Йонапринц, Ерован, Пінова, Фуджі в інтенсивному саду ТОВ “Харківська фруктова компанія” Чугуївського району Харківської області.Встановлено, що сумарно за три роки досліджень, максимальний валовий збір отримано для сортів Голден Делішес і Ред Йонапринц – 131,2 та 127,6 т/га. Дещо меншу величину аналізованого показника – 119,4 т/га забезпечив сорт Пінова. Дерева сорту Фуджи, сумарно за три роки досліджень, мали урожай на рівні 108 т/га.Найнижчі показники продемонстрували сорти Ерован – 100,8 і Ренет Симиренко – 99,6 т/га.У результаті досліджень встановлено, що найменшу кількість плодів діаметром від 70 мм мали плоди сортів Ерован і Фуджи – 56,6 та 57,3%, відповідно. Сорт Пінова забезпечив отримання 62,4% плодів аналізованого розміру. За результатами досліджень лише сорт Ред Йонапринц мав частку плодів діаметром більше 70 мм понад 75%. У сортів Голден Делішес і Ренет Симиренко отримано кількість плодів діаметром більше 70 мм – 73,8 та 72,6%, відповідно.Аналізуючи загальну вартість продукції, встановлено, що максимальні показники 656,5 та 611,9 тис.грн/га93Аграрні інновації. 2025. № 31 Меліорація, землеробство, рослинництвобули отримані при вирощуванні сортів Голден Делішес і Ред Йонапринц. Такий результат дані сорти забезпечили за рахунок найбільшої урожайності та максимальної частки плодів діаметром понад 70 мм. Найнижчу вартість продукції – 485,5 тис.грн/га отримано на контрольному сорті Ренет Симиренко, навіть незважаючи на досить високі показники товарності.За результатами досліджень підтверджено, що максимальний рівень рентабельності забезпечили сорти Голден Делішес і Ред Йонапринц – 63,7 та 53,9%. Дещо меншу рентабельність отримано при вирощуванні сорту Ерован 49,4%. Контрольний сорт Ренет Симиренко забезпечив найнижчий рівень рентабельності 31,4%.Отже, при закладанні інтенсивних насаджень яблуні, в умовах Харківської області, доцільно висаджувати сорти яблуні Голден Делішес, Ред Йонапринц та Ерован. Ці сорти виявилися найбільш ефективними з економічної точки зору завдяки своїй високій урожайності, гарним товарним якостям плодів та адаптації до місцевих кліматичних умов.

Польова схожість насіння пшениці озимої залежно від сортових особливостей, норм висіву та біопрепаратів

Д.В. Михайлюк — 2025-07-18

Мета. Метою досліджень було вивчення впливу стимулятора росту рослин та мікоризоутворюючого препарату за різних норм висіву насіння пшениці озимої, на польову схожість в умовах Правобережного Лісостепу України. Методи. Дослідження проводи- лись впродовж 2022–2025 років в умовах Навчально-виробничого центру Білоцерківського національного аграрного університету (БНАУ) – зона Правобережного Лісостепу України. Грунт – чорнозем звичайний.Дослід трьохфакторний: фактор А –сорт, фактор В – норма висіву, фактор С – застосування біопрепаратів (передпосівна обробка насіння, посівів). Дослід закладався за методом систематичних повторювань: у кожному повторенні варіанти досліду розміщувалися по ділянках послідовно. Повторюваність дослідів – чотириразова. Передпосівну обробку насіння здійснювали методом вологої інокуляції. Результати.Встановлено, що на сходи та початковий ріст рослин пшениці озимої істотний вплив мали метеорологічні умови. Досліджено, що передпосівна обробка насіння мікоризоутворюючим препаратом Мікофренд підвищувала енергію проростання у досліджуваних сортів на 2,1–2,9%, а стимулятором росту Агростимулін на 2,4–3,7%. Лабораторна схожість при цьому підвищувалась у сорту Лісова пісня із застосуванням Мікофренду на 2,%, із застосуванням Агростимуліну на 2,6%. У сорту Зоря ланів, відповідно, на 1,2 та 1,3%. Встановлено, що обробка насіння захисно-стимулюючими препаратами забезпечувала вищі показники польової схожості порівняно з контролем у всіх варіантах досліду. Висновок. Використання мікоризоутворюючого препарату Мікофренд і стимулятора росту рослин Агростимулін забезпечує підвищення лабораторної та польової схожості насіння пшениці озимої. Оптимальною нормою висіву у досліді встановлено 5,0 та 5,5 млн нас./га, оскільки показники польової схожості були у цих варіантах найвищими.За даними дисперсійного аналізу досліджено, що істотний вплив на польову схожість насіння мала не лише обробка насіння захисно-стимулюючими препаратами –21,3%, а й погодні умови – 19,4%.

Прогноз сприятливих і несприятливих років для пшениці озимої на півдні України

І.Т. Нетіс — 2025-07-18

Мета. Дослідити вплив 4-річних циклів високосних років на врожайність і валовий збір пшениці озимої в Одеській області, в контексті можливості прогнозування неврожайних та врожайних років. Методи: польовий, статистичний, аналітичний, розрахунково-порівняльний та теоретичного узагальнення. Результати.У виробництві зерна пшениці озимої в Одеській області простежується значне зростання рівня врожайності та валового збору її зерна. Середній щорічний приріст урожайності пшениці озимої в області становить 0,0155 т/га, а приріст валового збору зерна – 13,7 тис. тонн. Проте врожайність і валовий збір зерна цієї культури значно коливаються за роками, що обумовлено частими посухами у цій зоні. Коефіцієнт варіації врожайності пшениці становить 26,5 %, а валового збору зерна – сягає 43,5 %.Встановлено також, що у високосні роки обсяги виробництва зерна пшениці зменшувалися на 18,7 %, порівняно з середнім його збором. Зменшення виробництва зерна пояснюється тим, що осінь перед високосними роками, зазвичай, була посушливою, тому восени формувалися слабкі та зріджені посіви, значну частину яких весною господарства пересівали, що й призводило до недобору103Аграрні інновації. 2025. № 31 Меліорація, землеробство, рослинництвозерна. Високий збір зерна пшениця озима забезпечує в наступний після високосного рік. У ці роки його валовий збір збільшувався на 26,3 % порівняно із середнім його виробництвом. Це обумовлено більшою площею збирання пшениці та вищим урожаєм зерна на 0,33 т/га.Виявлена закономірність дає можливість прогнозувати сприятливі та несприятливі для вирощування пшениці озимої роки, з вірогідністю 75 %. Висновки. В Одеській області простежується значне зростання рівня врожайності і валового збору зерна пшениці озимої. Середній щорічний приріст її врожайності становить 0,0155 т/га, а річний приріст валового збору зерна – 13,7 тис. тонн.Чітко проявляється 4-річна циклічність сприятливих і несприятливих для вирощування пшениці озимої роки. Відбувається зниження обсягу виробництва зерна пшениці озимої у високосні роки, в середньому на 18,7 %, та збільшення його виробництва в перший рік після високосних років – на 26,3 %. Зниження врожаю та обсягу виробництва пшениці у високосні роки обумовлюється посушливою осінню перед високосними роками та формуванням слабких, зріджених посівів і пересівами частини площ. Виявлена 4-річна циклічність дає можливість прогнозувати сприятливі та несприятливі для вирощування пшениці озимої роки.

Умови ранньовесняного періоду та вміст клейковини у зерні пшениці озимої в північному Степу України

М.І. Мостіпан — 2025-07-18

Мета. Головна мета досліджень полягала в обґрунтуванні науково-методологічних основ для розробки та запровадження еколого-адаптивних технологій вирощування високоякісного зерна пшениці озимої в північному Степу України.Методи. Польові дослідження проведені впродовж 1986-2005 років у Кіровоградській дослідній станції (нині Інститут сільського господарства Степу НААН). Пшеницю озиму висівали після чорного пару та кукурудзи на силос у декілька строків: 2, 17 вересня та 2 жовтня. Вміст клейковини визначали методом відмивання.Результати. Встановлено, що в умовах північного Степу України чим пізніше відновлюється весняна вегетація рослин пшениці озимої тим меншою є кількість клейковини у її зерні. У середньому не залежно від попередників та строків сівби вміст клейковини у зерні пшениці озимої у роки з надраннім відновленням весняної вегетації становить 26,1% тоді як у роки з пізнім відновленням весняної вегетації – 31,7%.Тривалість періоду від часу переходу середньодобової температури повітря через 0°С до відновлення активної вегетації впливає на кількість клейковини у зерні пшениці озимої. Найбільший її вміст (31,4%) відмічається у роки з тривалістю зазначеного періоду від 20 до 30 днів. Як подовження так і його скорочення зменшує її кількість відповідно до 28,8% у роки з його тривалістю до 10 днів та 27,2% у роки з тривалістю понад 30 днів.Висновки. Помірний температурний режим у межах від 7,1 до 9,0°С впродовж періоду від часу відновлення весняної вегетації до початку трубкування рослин забезпечує найбільшу кількість клейковини. У такі рокивміст клейковини становив 30,6% проти 29,6% у роки із середньодобовою температурою повітря до 7,0°С та 26,6% у роки із температурою понад 11,0°С. Чим більш тривалий цей період тим більша кількість клейковини накопичується у зерні пшениці озимої. У роки коротким періодом до 25 днів вміст клейковини у середньому становив 27,0% проти 30,2% у роки з його тривалістю понад 35 днів. Як посушливі умови так і надмірне вологозабезпечення посівів впродовж цього періоду викликало зниження вмісту клейковини у зерні пшениці озимої. У роки з кількістю опадів від 10 до 30 мм показники вмісту клейковини у зерні пшениці перебували у межах від 29,3 до 30,0% проти 27,9% у роки з кількістю опадів до 10 мм та 28,4% у роки коли випадало понад 30,0 мм опадів.

Використання алгоритму лінійної регресії для прогнозування врожайності пшениці сорту «Октава одеська» в умовах сте- пової зони миколаївської області

С.Ф. Присташ — 2025-07-18

У статті досліджується застосування моделей машинного навчання для прогнозування врожайності озимої пшениці сорту «Октава одеська» в умовах степової зони Миколаївської області. Обґрунтовано необхідність заміни традиційних багатофакторних фізичних моделей більш гнучкими алгоритмами аналізу великих даних. Як вихідні дані використовувалися показники врожайності за 2020–2024 рр., середньозимова та середньорічна температура і кількість опадів, отримані з відкритих джерел Укргідрометцентру та Миколаївського національного аграрного університету. Моделі лінійної регресії й поліномної регресії другого ступеня реалізовані в середовищі Google Colaboratory на Python, що забезпечило швидке прототипування й верифікацію результатів за метриками MAE та MSE. Лінійна регресія продемонструвала стабільні адитивні зв’язки: з кожним підвищенням середньозимової температури врожайність збільшується на ≈ 0,08 т/га, а з кожним міліметром зимових опадів знижується на ≈ 0,06 т/га (MAE = 0,47; MSE = 0,22). Поверхня прогнозів є плоскою з негативним нахилом за температурною віссю і позитивним – за опадною, обрізаною максимумом генетичного потенціалу сорту (~ 5,7 т/га).Поліномна модель другого ступеня виявила виразні нелінійні ефекти насичення й «плато»: врожайність зростає із збільшенням вологості до 50–60 мм татемпературою до + 2 … + 7 °C із подальшим уповільненням приросту за екстремальних значень (MAE = 0,0637; MSE = 0,0078). Такий підхід краще відтворює взаємодію кліматичних факторів у критичних фенофазах.Отримані залежності дають змогу виконувати сценарне прогнозування врожаю для різних кліматичних умов, оперативно планувати агротехнічні заходи – зрошення, захист від теплового стресу, коригування термінів посіву – та наближати фактичні показники до генетичного потенціалу сорту «Октава одеська». Додатково проведено аналіз чутливості моделі до відхилення вхідних параметрів, що підтверджує її стійкість і практичну застосовність у змінних кліматичних умовах.

Роль мікроорганізмів у сільському господарстві в умовах дефіциту ресурсів та зміни клімату – огляд

А.В. Тищенко — 2025-07-18

Вступ. Зміна клімату, нестача ресурсів та водночас їх збереження ставлять перед сільським господарством нові завдання для забезпечення продовольчої безпеки.Широке використання мікроорганізмів дозволить вирішити цю проблему. Взаємодія рослин і бактерій у ризосфері відбувається через безліч процесів, але головними є ті, що визначають ріст і розвиток рослин та родючість ґрунту. Результати. Ризобактерії PGPR проявляють свій благотворний вплив по-різному, або стимулюють природні процеси для посилення та підвищення поглинання поживних речовин та їх засвоєння і синтезують певні сполуки для рослин, чи запобігають та захищають рослини від хвороб і сприяють підвищенню їх стійкості до абіотичного стресу рослини за допомогою таких процесів, як синтез фітогормонів, фіксація азоту, солюбілізація фосфатів і біоконтроль захворювань. Встановлення симбіотичних відносин з азотфіксуючими бактеріями результатом якого, є важливий процес біологічної азотфіксації, де атмосферний азот повітря перетворюється на аміак (NH3), доступну форму азоту для рослин та завдяки цьому процесу бобові культури щорічно здатні фіксувати приблизно від 100 до 300 кг/га атмосферного азоту (N2) при правильному підборі сортштам. Крім того, за допомогою процесу солюбілізації фосфату, PGPR розчиняють фосфор та інші мінеральні поживні речовини, цим підвищують їх доступність для рослин. Мікроорганізми (PSM), особливо фосфатсолюбізуючі бактерії (PSB), що солюбілізують фосфат, відіграють дуже важливу роль у живленні рослин фосфором. До того ж, є бактерії, що розчиняють калій (KSB).Ризобактерії також здійснюють біоконтроль захворювань, вони продукують сидерофори і окрім покращення стану рослин і живлення залізом, вони ще пригнічують ріст інших мікроорганізмів зокрема, перешкоджають росту патогенів, шляхом обмеження доступу патогену до заліза. Арбускулярні мікоризні гриби (AMF) можуть співіснувати з більш ніж 70-90% видами рослин для встановлення симбіотичних стосунків, із стійким симбіозом між ними. У симбіозі, рослини-господарі забезпечують гриби AM джерелом органічного вуглецю, і контролюється як рослиною, так і грибом, щоб підтримувати стабільні симбіотичні стосунки. Рослини-господарі обирають найкращих партнерів для симбіозу та постачають їм більшу кількість вуглеводів в обмін, отриманих від грибів, більше мінеральних поживних речовин. У таких мутуалістичних стосунках, мікоризний гриб сприяє більшому поглинанню поживних речовин рослинами-господарями (фосфор, вода та мінерали) за рахунок збільшення кореневої системи та рослини, які колонізовані AMF, мають кращу стійкість до екологічних стресів, таких як посуха, холод, забруднення. Висновок.Правильний підбір ризобактерій, АМФ та рослин-господаря, при їх спільному застосуванні, може забезпечити високий синергітичний ефект за різними ознаками та властивостями (рівень симбіотичної азотфіксації, активізація загальної захисной системи рослини, архитектура кореня, продуктивність).

Кореневі рештки редьки олійної як додатковий ефективний компонент проміжного сидерального удобрення

Я.Г. Цицюра — 2025-07-18

Мета. Мета роботи – дослідити розвиток кореневої системи редьки олійної (Raphanus sativus L. var. oleiformis Pers.) за показниками біохімічного профілю та біоорганічного потенціалу як компонента удобрення на сірих лісових ґрунтах. Методика. Дослідження проводили впродовж 2014–2024 рр. на дослідному полі Вінницького національного аграрного університету на сірих лісових ґрунтах середнього рывня родючості. Дослід закладено в чотирьох повтореннях із систематичною дворівневою схемою.Основна увага приділялася літньому (проміжному) сидеральному варіанту з оцінкою біопродуктивності формування кореневої системи та повного біохімічного складу кореневої біомаси. Результати. У дослідженні вивчали рівні біопродуктивності формування кореневої біомаси редьки олійної за одинадцятирічний період в умовах нестабільного атмосферного зволоження та помітно мінливого температурного режиму. Середня врожайність сухої кореневої біомаси становила 1,19 т/га, що характеризує культуру як високопродуктивний сидеральний вид з точки зору накопичення кореневих решток за літньої сівби.Аналіз біохімічного складу показав, що коренева маса редьки олійної має високий потенціал для удобрення та повільні темпи розкладання. Середній багаторічний агрохімічний потенціал кореневої біомаси був оцінений на рівні 45–65 кг/га азоту, до 7,0 кг/га фосфору, до 40 кг/га калію, до 5,6 кг/га кальцію та до 11 кг/га сірки. Коренева біомаса продемонструвала високий біофумігаційний потенціал, з накопиченням глюкозинолатів до 20,76 моль/га.Динаміка розкладання кореневих решток редьки олійної має повільні темпи, що сприяло поступовому включенню надземної біомаси в ґрунт під час проведення агротехнічних операцій, пов’язаних із застосуванням сидератів. Висновки. Показано, що кореневі рештки редьки олійної є додатковим і важливим компонентом загального потенціалу біопродуктивності сидератів на сірих лісових ґрунтах, особливо порівняно з іншими хрестоцвітими сидеральними культурами. Кореневі рештки підвищують загальний сидеральний потенціал редьки олійної на 11% за вмістом азоту, 5,8% за вмістом фосфору, 18,5% за вмістом калію, 5,9% за вмістом кальцію та 19,6% за вмістом сірки. Крім того, потенціал біофумігації збільшується щонайменше на 11,7% завдяки нормалізації швидкості розкладання рослинної біомаси в ґрунті та уповільненню мінералізації з коефіцієнтом 1,17. Це в кінцевому підсумку створює сприятливі умови для поглинання поживних речовин ґрунтовим вбирним комплексом та успішному ґрунтовому живленню рослин наступних після сидерації.Ключові слова: кореневі рештки, сидеральний потенціал, біохімічний склад, розкладання в ґрунті, накопичення поживних речовин, потенціал удобрення.

Особливості формування індивідуальної продуктивності рослин сої за різного способу сівби

В.М. Чорна — 2025-07-18

Мета. Вивчити вплив способу сівби з різною шириною міжрядь (15, 30, 45 см) на формування структури та індивідуальної продуктивності рослин різних сортів сої: Титан, Паллада, Кобуко, селекції Інституту кормів та сільського господарства Поділля НААН на сірих лісових ґрунтах в умовах Лісостепу правобережного. Методи. Системний метод, польовий в поєднанні з вимірювальним та математично-статистичним, метод пробного снопа. Результати. Впродовж 2022–2024 рр. встановлено сортову реакцію сої сортів Титан, Паллада та Кобуко на спосіб сівби з різною шириною міжрядь: 15, 30, 45 см. Виявлено, що ширина міжряддя впливала на ріст та розвиток рослин сої, а, в подальшому, і на формування їх індивідуальної продуктивності. У сортів Титан та Кобуко максимальні кількість бобів (38,4 та 39,3 шт/рослину), кількість насінин (84,1 та 68,7 шт/рослину ), маса насіння (15,4 та 12,8 г/рослину) та маса 1000 насінин (176,6 та 170,5 г) відмічено за сівби рядковим способом з шириною міжрядь 15 см, тоді як у сорту Паллада максимальні показники індивідуальної продуктивності: кількість бобів (32,5 шт/рослину), кількість насінин (73,3 шт/рослину), маса насіння (11,4 г/ рослину) та маса 1000 насінин (172,2 г) – за сівби рядковим способом з шириною міжрядь 30 см. Слід відмітити, що збільшення ширини міжрядь від 15 см до 45 см призводило до зменшення рівня показників індивідуальної продуктивності рослин сортів сої, що досліджувались на 3,5–40,1 %. Крім цього виявлено, що ширина міжрядь впливала на масу 1000 насінин, яка формувалась у нижньому, середньому та верхньому ярусах рослин сої. У сортів Титан та Кобуко максимальна маса 1000 насінин (192,1 та 179,1 г) формувалась у середньому ярусі рослин за сівби з шириною міжрядь 15 см.У сорту Паллада цей показник також був максимальним у середньому ярусі рослини (176,2 г), проте за сівби з шириною міжрядь 30 см. У верхньому та нижньому ярусах маса 1000 насінин була меншою у порівнянні із середнім ярусом, проте також залежала від ширини міжрядь. Висновки. Таким чином, формування індивідуальної продуктивності сої сортів Титан, Паллада та Кобуко суттєво залежать від способу сівби або ширини міжрядь. На основі кореляційного аналізу встановлено сильні зворотні зв’язки між кількістю бобів (r = –0,831), кількістю насінин (r = –0,687), масою насіння (r = –0,700), масою 1000 насінин (r = –0,823) та шириною міжряддя.

Вплив основного обробітку ґрунту на агрофізичний стан чорнозему в Північному Степу

М.С. Шевченко — 2025-07-18

Мета. Визначення впливу різних способів основного обробітку ґрунту на його агрофізичні властивості в умовах Степу України з подальшою ідентифікацією найбільш ефективних систем обробітку ґрунту, що сприяють покращенню росту та розвитку польових культур в умовах посилення кліматичних викликів. Методи. Польові та лабораторні дослідження. Результати. Встановлено, що найсприятливіші умови щільності ґрунту спостерігалися за полицевого обробітку навесні – 1,08–1,16 г/см³, що відповідало агрофізичному оптимуму. При мульчувальній системі цей показник підвищувався до 1,14–1,22 г/ см³, а в період збирання врожаю досягав 1,33 г/см³, що свідчило про небажане ущільнення. Найвищу щільність – до 1,37 г/см³ – зафіксовано за мілкого обробітку, що на 3,8–3,9% перевищувало межі допустимого.Мульчувальний обробіток сприяв формуванню найвищої частки агрономічно цінних фракцій (10–0,25 мм) у шарі 0–30 см: до 88,1% у суцільних посівах та 70,5% у просапних, що на 4,4–6,8% перевищувало показники полицевого обробітку. Водночас, найменший вміст ерозійно небезпечних часток (<0,25 мм) зафіксовано саме при полицевій системі – 1,6–3,2%, що на 1,6–2,2% менше порівняно з іншими варіантами. За мілкого обробітку структура ґрунту була найгіршою: частка <0,25 мм сягала 3,8%, а фракцій >10 мм – 25,7%, що вказувало на розвиток вторинного ущільнення. Найбільшу загальну пористість у шарі 0–30 см забезпечував полицевий обробіток: 55,9% навесні та 53,3% восени, що відповідно на 1,6–1,7% перевищувало мульчувальну систему та на 2,9–3,5% – мілкий безполицевий обробіток. Аераційна пористість восени при полицевій системі досягала 36,1%, перевищуючи мульчувальну на 3,6–4,3%, а мілку – на 6,0–7,1%. Рівень збереження рослинних решток на поверхні ґрунту суттєво залежав від способу основного обробітку. За полицевої системи кількість умовної стерні становила лише 14,4 шт./ м², що є критично недостатнім показником для захисту ґрунту від ерозії. Мілкий обробіток збільшував цей показник у 8,4 раза – до 120,6 шт./м², а мульчувальний забезпечував максимальне значення – 207 шт./м², що перевищувало полицевий варіант у 14,4 раза. У посівах кукурудзи за мульчувального обробітку стерня досягала 450 шт./ м², що в понад 21 раз перевищувало традиційний полицевий варіант. Висновок. Полицева система основного обробітку ґрунту у степовій зоні України забезпечує найкращі агрофізичні показники за рахунок формування оптимальної щільності (1,08–1,16 г/см³), високої загальної (до55,9%) та аераційної (до 36,1%) пористості, а також мінімального вмісту ерозійно небезпечних часток (<0,25 мм) до 1,6%. Водночас мульчувальна безполицева система сприяє підвищенню частки агрономічно цінних фракцій до 88,1% і максимальному збереженню післяжнивного покриву (до 207 шт./м²), що є важливим чинником у зменшенні ерозійних процесів.

Вплив удобрення на насіннєву продуктивність сої в умовах Лісостепу західного

А.М. Шувар — 2025-07-18

Мета полягає у вивченні впливу способів удобрення сої на формування її насіннєвої продуктивності. Матеріалі методи. Виходячи із мети досліджень, вирішення намічених програмою завдань проводилось в польовому досліді, де у 2023–2024 роках вивчалися способи удобрення сої.Дослідження здійснювалися на полях НДВГ «Наука» Західноукраїнського національного університету. Площа облікової ділянки 50 м2, повторність триразова. Обліки і спостереження в дослідах виконувалися відповідно до загальноприйнятих методик. Отримані дані обробляли методом дисперсійного аналізу з використанням відповідного програмного забезпечення. В досліді використовувався сорт сої Азюра від канадської компанії Прогрейн. Технологія вирощування сої типова для Лісостепу західного.Результати. Дослідженнями встановлено, що технологічні заходи впливали на урожайність насіння сої. В середньому за роки досліджень (2023–2024) урожайність насіння сої на контролі без добрив становила 3,01–3,08 т/га; при застосуванні NPK 16-16-16 – 3,33 т/га на варіанті розкидного та 3,44 т/га за припосівного його внесення. Удобрення сої NPK 12-24-12 забезпечило збір з 1 га відповідно 3,69 та 4,03 т насіння, що виявилося найкращими варіантами в досліді.За внесення під досліджувану культуру комплексного мінерального добрива NPK 8-24-24 насіннєва продуктивність одиниці площа становила 3,40–3,56 т/га залежно від способу внесення. Як і в попередніх варіантах, кращим виявилося припосівне удобрення. На варіантах розкидного та припосівного внесення добрив, із застосуванням NPK 9-12-25 урожайність насіння сої становила відповідно 3,53 та 3,72 т/га. Висновки. Отже, внесення мінеральних добрив при вирощуванні сої є важливим способом підвищення її насіннєвої продуктивності. Встановлено, що в умовах Лісостепу західного, на чорноземних ґрунтах із низьким вмістом фосфору та середньою забезпеченістю калієм оптимальним способом удобрення досліджуваної культури є припосівне внесення комплексного мінерального добрива NPK 12-24-12 в нормі 100 кг/га, що забезпечує рівень урожайності 4,03 т/га.

RAPD-діагностика сортів ячменю вітчизняної та зарубіжної селекції

І.В. Верещагін — 2025-07-18

Мета. Здійснити діагностику сортів ячменю вітчизняної та зарубіжної селекції за ознакою вмісту білка та ізоферментів методом полімеразної ланцюгової реакції з використанням олігонуклеотидних RAPD–праймерів, встановити відсоток можливого поліморфізму фрагментів ДНК, що відповідають цільовим локусам та встановити спорідненість сортів за досліджуваними ознаками. Методи. Матеріал досліджень складали сорти ячменю вітчизняної та зарубіжної селекції Акордіне, Командор, Богун, Аграрій. ДНК сортів виділяли з тіньових проростків твердофазним методом (фіксація ДНК на магнітному сорбенті). Ампліфікацію ДНК здійснювали ампліфікатором Bio-Rad C100 з використанням праймерів UBC-402 та UBC-475 та подальшою детекцією в агарозному гелі. Результати. Оцінка стану препаратів ДНК сортів ячменю, здійснена за допомогою гель–електрофорезу, засвідчує високу якість препаратів нуклеїнових кислот, що підтверджують тонкі бенди (смужки). За результатами полімеразної ланцюгової реакції нами встановлено локалізацію генів, що пов’язані з експресією ознак вмісту білка та ізоферментів у досліджуваних сортів ячменю. По першому праймеру локуси сортів Аккордіно та Аграрій мають довжину 341 н.п., Командор та Богун – 258 н.п. По другому праймеру локуси розміщено дещо іншим чином: Акордіно, Командор та Богун – 258 н.п., Аграрій – 341 н.п. Результати наших досліджень виявили, що кожному цільовому локусу компліментарно відповідає один декамерний праймер. Поліморфні фрагменти відсутні взагалі. Ще однією спільною рисою досліджуваних сортів ячменю є майже однакова довжина ампліфікованих фрагментів ДНК. За результатами кластерного аналізу утворено чотири окремі кластери, що свідчать про відсутність спорідненості між досліджуваними сортами ячменю за використаними праймерами. Висновки. Наші дослідження засвідчують наявність поліморфних фрагментів ДНК ячменю за двома RAPD–праймерами, натомість показують наявність локусів цільових генів, що відповідають за експресію вмісту білка та ізоферментів. Послідовність фрагментів серії компліментарних комплексів праймера: GGGCGGCAAC та GGTCGCATAA. Також вважаємо, що необхідно проводити дослідження поліморфізмусортів ячменю з використанням 10–20 праймерів RAPD, а також праймерів ISSR.

Особливості індукції мутацій у пшениці озимої степового екотипу

В.В. Діденко — 2025-07-18

Азид натрію належить до групи високоефективних хімічних мутагенів, які умовно називають «супермутагенами». Їх особливістю є здатність викликати високу частоту індукованих мутацій без значного зниження життєздатності рослин. Мета. Метою роботи було визначити особливості індукції частоти та спектру мутаційних змін у рослин озимої пшениці в другому-третьому поколіннях після дії азиду натрію. Методи: Насіння 2 сортів пшениці озимої Вежа та Ігриста обробляли розчином хімічного мутагену АН у концентраціях 0,01, 0,025, 0,05, 0,1%. Для кожної обробки були використані 1000 зерен пшениці озимої. Експозиція дії мутагену становила 18 годин. У поколіннях M2–M3 мутантні сімейства були відібрані шляхом візуальної оцінки, аналізу проходження фенофаз, структурним аналізом та аналізом за зерновою продуктивністю. Результати. Було вивчено 4 500 сімей. Зі статистичною достовірністю на мінливість вплинули фактори підвищення концентрації та генотипу, при попарному порівнянні сорти суттєво відрізнялися.Ігриста була більш вразлива від Вежи. За рахунок спектру немає різниці за дії вищих концентрацій між сортами (АН 0,1 %). В інших усіх випадках варіанти відрізняються один від одного та від контролю. В спектрі було отримано всього 37 змінених ознаки по 6 групах мінливості, можна достовірно передбачити для даного мутагену на даному матеріалі на даному матеріалі високу кількість (в порівнянні) високостеблових та напівкарликових мутантів, ранньостиглих форм. Негативним явищем є висока ймовірність та регулярність форм з дрібним колосом, стерильних, високостеблових. Використаний вихідний матеріал є більш перспективним у дії в поєднанні з помірними концентраціями АН 0,025–0,05%, при концентрації АН 0,1% регулярні негативні зміни. Сорти Вежа та Ігриста, ураховуючи попереднє вивчення мутагену слід визнати посереднім суб’єктом дії для цього агенту. Висновки.АН як агент мутаційної активності індукує доволі високу кількість різних типів мутацій, але з доволі високою ймовірністю появлення негативних ознак. Висока ймовірність отримання цінних ранньостиглих та напівкарликових форм. Висока ймовірність отримання форм зі спельтоїдним колосом, високим стеблом, піздньостиглих, стерильних, з булавовидним колосом, що є негативними ознаками.

Досягнення та перспективи розвитку гетерозисної селекції пшениці м’якої озимої

Ю.М. Дмитренко — 2025-07-18

Мета. У статті висвітлено інформацію щодо актуальних проблем гетерозисної селекції пшениці м’якої озимої, аналіз сучасного стану впровадження гібридів та батьківських компонентів у виробництво, а також визначено основні наукові і практичні перспективи подальшого розвитку цього напряму в умовах України.З огляду на зростаючі виклики, пов’язані зі зміною клімату, потребою підвищення врожайності та стабільності продукції, гетерозисна селекція розглядається як стратегічно важливий інструмент для забезпечення продовольчої безпеки. Результати. Визначено, що світові досягнення в селекції гібридної пшениці дають можливість створювати нові гібриди із підвищеним потенціалом продуктивності, стійкості до несприятливих умов середовища.Особливу увагу приділено аналізу схем отримання гібридного насіння, які ґрунтуються на використанні чоловічої стерильності або гаметоцидної (хімічної) кастрації, а також організації селекційно-насінницького процесу. Вказано досягнення та перспективи розвитку гетерозисної селекції пшениці як на фертильній основі, так і на основі ЦЧС. З’ясовано, що головними бар’єрами широкого впровадження гібридів залишаються складність технології отримання насіння.Установлено, що в Україні вже зареєстровано в Державному реєстрі 8 гібридів пшениці м’якої озимої, що підтверджує практичне визнання їхньої цінності.Відмічено необхідність створення вітчизняних гібридів даної культури адже щороку на ринку насіння в Україні і світі реєструються нові гібриди пшениці.Висновки. Гетерозисна селекція пшениці м’якої озимої має значний потенціал для підвищення ефективностізернового виробництва в Україні. Запровадження гібридів дозволяє отримувати більш стабільні та високі врожаї в умовах змін клімату та інтенсифікації виробництва. Подальший розвиток цього напряму в Україні потребує удосконалення методів відбору батьківських форм, оптимізації технологій гібридизації, створення аналогів сортів-ліній з цитоплазматичною чоловічою стерильністю (материнських компонентів) і сортів-ліній відновлення фертильності (батьківських компонентів гібридів) та ін. Враховуючи перші успішні приклади внесення гібридів до Державного реєстру, можна прогнозувати поступове зростання їх ролі у структурі сортового складу пшениці в Україні.

Розвиток кореневих гнилей на рослинах чорнобильських радіомутантів пшениці озимої

Ю.А. Долгальова — 2025-07-18

Мета досліджень – аналіз розвитку кореневих гнилей у рослин спельтоподібних чорнобильських радіомутантів пшениці озимої та виділенні резистентних форм для подальшого використання в селекції пшениці озимої.Методи. В умовах Білоцерківської дослідно-селекційної станції у 2015–2019 рр. досліджували 10 спельтоподібних зразків пшениці озимої (RМ-1–10) і сорт-стандарт Лісова пісня. Повторність трикратна. Площа облікової ділянки одного зразка – 10 м2. Попередник горох. Оцінку ступеня ураження рослин пшениці кореневими гнилями здійснювали на природному інфекційному фоні у фазі розвитку 37 (за BBCH). Визначали розповсюдження кореневої гнилі (P) і інтенсивність розвитку хвороби (Rx). Результати. В умовах природнього інфекційного фону в центральному Лісостепу України встановлено,що інтенсивність розвитку кореневих гнилей у досліджуваних RM-зразків в середньому за 2016–2019 рр. склала 3,3–7,2%. Виділено RM-1, RM-7, RM-2, RM-4, RM-8 і RM-3 з меншою інтенсивність розвитку хвороби (3,3-4,3%) за стандарт Лісова пісня – 4,6%. Висновки. Кореневі гнилі рослин пшениці озимої є постійним компонентом агрофітоценозу і однією з основних причин зниження врожайності. Залежно від генотипу, інокулюму збудників, абіотичних факторів та їх безпосередньої взаємодії показники поширення і розвитку змінюються. У результаті дослідження нами виділено резистентні RM-зразки: RM-1; RM-2; RM-4; RM-7; RM-8, що були менш вразливі до ураження кореневими гнилями в порівнянні зі сортом стандартом Лісова пісня. Після мікроскопічного аналізу та ідентифікації збудників нами встановлено що в роки спостережень переважали фузаріозна (Fusarium spp.) та ризоктоніозна (Rhyzoctonia spp.) кореневі гнилі, з частотою трапляння їх збудників 77,3 та 25,0% відповідно.

Особливості визначення технологічних показників зерна у гібридів кукурудзи розлусної (Zea mays L. everta Sturt.)

Д.С. Купріченков — 2025-07-18

Мета. Мета досліджень полягала у вивчені впливу тривалості періоду від збирання до розлуснення на технологічні показники зерна кукурудзи розлусної. Методи. Дослід проводився в лабораторії селекції кукурудзи середньостиглих і середньопізніх гібридів Державної установи Інститут зернових культур НААН. Матеріалом для проведення досліджень були 14 експериментальних трилінійних гібридів кукурудзи розлусної власної селекції. Технологічні показники зерна вивчали за методикою, розробленою в ДУ ІЗК НААН в 2023 р. Розлуснення зерна проводили за допомогою апарату з гарячим повітрям Clatronic PM 3635 на 5, 25, 45, 60, 75 та 90 добу після збирання. Окремо по кожному гібриду визначали об’ємне розширення зерна (popping expansion), відсоток нерозлуснених зерен (unpopped kernels) та кількість попкорн-пластівців за кожним типом розлуснення (type of popcorn).Результати. Об’ємне розширення зерна (ОРЗ) варіювало від 25,5 см3/г до 47,5 см3/г, а середні значення ознаки змінювалися від 34,0 см3/г на 5 добу після збирання до 39,6 см3/г – на 60 добу. У 50% гібридів найвище значення об’ємного розширення зерна спостерігалось на 60 добу після збирання. В цілому у 93% гібридів кукурудзи розлусної спостерігалося підвищення об’ємного розширення зерна з 5 доби на 60 добу, а після 60 доби воно залишалося незмінним у 29% гібридів, підвищувалося – у 42% гібридів, і зменшувалося – у 29% гібридів.Відсоток нерозлуснених зерен у гібридів кукурудзи розлусної варіював від 0% до 10,6%, а середні значення цього показника змінювалися від 2,51% до 3,14%. У 60% гібридів протягом усього періоду дослідження відсоток нерозлуснених зерен не перевищував 5%, що відповідає оцінці «відмінно». Тривалість періоду від збирання до розлуснення також впливала на тип розлуснення зерна. На 5 добу жоден із гібридів не мав «переважного типу розлуснення», тобто, такого типу, який би у 2 повтореннях мав ≥ 75%. На 90 добу після збирання переважний тип розлуснення був у 6 гібридів. Аналізуючи склад попкорну на 5, 60 та 90 добу після збирання було встановлено, що середній відсоток попкорн-пластівців типу «метелик» (bilateral popcorn flakes) становив 20%, 63% та 69%; «троянда» (multilateral popcorn flakes) – 30%, 14%, 11%; «гриб» (unilateral popcorn flakes) – 27%, 18%, 18% та «кулястий» (mushroom-shaped popcorn) – 24%, 5%, 3%, відповідно. Час розлуснення зерна мав сильний позитивний зв'язок з об’ємним розширенням зерна та типом розлуснення «метелик» і сильний негативний зв’язок з типами розлуснення «троянда», «гриб» і «кулястий». Висновки. Встановлено, що тривалість періоду від збирання кукурудзи розлусної до розлуснення зерна впливає на технологічні показники зерна. Із збільшенням часу збільшується об’ємне розширення зерна і зменшується відсоток нерозлуснених зерен. Доведено, що розлуснення зерна треба проводити не раніше ніж на 60 добу після збирання. Виявлено, що із зростанням об’ємного розширення зерна зростає відсоток попкорн-пластівців «метелик», тоді як відсоток інших типів розлуснення зменшується. Показано, що на 90 добу лише у 48% гібридів сформувався переважний тип розлуснення. Встановлено, що за результатами дослідження технологічних показників на 90 добу після збирання для комерційного використання підходять такі гібриди: (Циклон × РС 19) – об’ємне розширення зерна – 47,0 см3/г; розлуснення – 100%; тип розлуснення – «метелик» та (Циклон × РК 25) – об’ємне розширення зерна – 47,5 см3/г; розлуснення – 100%; тип розлуснення – «метелик».

Формування господарсько цінних показників Satureja hortensis L. в умовах Центрального Лісостепу в залежності від агротехнічних прийомів вирощування

А.В. Свиденко — 2025-07-18

Мета. Метою роботи є вивчення динаміки росту та розвитку, формування господарсько цінних ознак чабера садового залежно від строків сівби та умов зволоження в умовах Центрального Лісостепу.Методи. Дослідження проводились в 2024 році в умовах Центрального Лісостепу. Грунт ділянки, на якій проводились дослідження типовий чорнозем. Матеріалом для досліджень слугував зразок чабера садового № 6-23. Насіння даного зразка висівали в два строки з шириною міжрядь 50 см. Перший строк сівби проводили в третій декаді квітня. Через декаду проводили другий строк сівби. Зволоження посівів проводилося в трьох варіантах, яке включало інтенсивне крапельне зрошення, помірне крапельне зрошення та природне зволоження.За посівами проводились фенологічні спостереження та біометричні вимірювання. Через кожні два тижні вимірювали висоту та діаметр рослин, визначали масу надземної частини рослин. Масову частку ефірної олії в рослинній сировині визначали методом Гінсберга на апараті Клевенжера. Результати. Тривалість фаз розвитку рослин чабера садового відрізнялись в залежності від строків сівби. Фаза кущіння настала у рослин другого строку посіву через менший термін, ніж за першого строку на три дні. Початок фази бутонізації спостерігали через 44 дні від початку фази кущіння у рослин за першого строку сівби та через 32 дні у рослин за другого строку сівби. Тривалість міжфазного періоду від бутонізації до початку цвітіння у рослин за першого строку сівби становила 13 днів, а у рослин за другого строку сівби вона була коротшою на 5 днів. Цвітіння рослин за другого строку сівби настало також за коротший термін. В процесі розвитку рослин відмічено поступове збільшення висоти та діаметра рослин. У фазі масового цвітіння рослини за першого строку сівби були заввишки від 45 до 57 см, при діаметрі від 40 до 52 см. При цьому показники надземної маси коливались від 62 до 121,7 г з однієї рослини. За другого строку сівби у фазі масового цвітіння рослини мали висоту, яка коливалась від 45 до 47 см, при діаметрі від 37 до45 см. Показники надземної маси коливались від 61 до 89 г з однієї рослини. Найвищі показники висоти, діаметра та маси надземної частини зафіксовані за інтенсивного зрошення за першого строку сівби, а найменші у варіанті природного зволоження другого строку сівби.Протягом вегетації вміст ефірної олії в рослинній сировині чабера садового поступово збільшувався у всіх варіантах досліду. Масова частка ефірної олії у фазі масового цвітіння варіювала від 0,14 до 0,67% від сирої маси. Найвищі показники масова частки ефірної олії мали рослини за першого строку сівби та природного зволоження. А вихід ефірної олії з однієї рослини був максимальним за першого строку сівби та помірного крапельного зрошення (0,55 г). Висновки. Таким чином, в умовах Центрального Лісостепу рослини чабера садового за першого строку сівби та інтенсивного крапельного зрошення мають найбільші показники висоти та діаметра і формують найбільшу урожайність надземної маси. Максимальні показники масової частки ефірної олії зафіксовано у рослин за першого строку сівби з природним зволоженням. Проте вихід ефірної олії з однієї рослини, тобто продуктивність рослин, була максимальною при першому строкові сівби за помірного крапельного зрошення.

Можливості нових ріст-регуляторів у покращенні онтогенезу пшениці ярої

О.О. Третяк — 2025-07-18

Сучасні умови ведення сільського господарства характеризуються постійним зростанням потреби в ефективних регуляторах росту рослин, які здатні не лише підвищувати врожайність, а й забезпечувати адаптивність культур до змін кліматичних умов.Особливу увагу привертають похідні триазолу – гетероциклічні сполуки, які мають значний потенціал у сфері оптимізації агротехнологій. Мета. Метою було визначити найбільш ефективні концентрації та стимулятори, що суттєво впливають на підвищення енергії проростання та лабораторної схожості насіння перспективних сортів пшениці Меїса та Ксантія. Методи: Для сортів пшениці ярої Меїса та Ксантія був проведений аналіз з визначення характеристик енергії проростання (4 доби) та лабораторної схожості (7 діб) для обробки водним розчином перспективних ріст-регулюючих речо- вин CAS-64 (калій [1,2,4]триазоло[1,5-c]хіназолін-2-тіол), CAS-79 (калій тетразоло[1,5-c]хіназолін-5-тіол) та CAS-67 (5-(2-амінофеніл)-1H-1,2,4-триазол-3-тіолат).Контролем була дистильована вода. Робочі розчини застосовували у концентраціях 0,01%, 0,02% та 0,04%.Пророщування проводили в рулонах фільтрувального паперу. Результати. Вплив САS-64 та САS-79 на енергію проростання і лабораторну схожість сортів пшениці Меїса і Ксантія характеризується певними закономірностями, які залежать переважно від концентрації речовин, а не від генотипу рослин. За результатами аналізу дії максимальні показники для обох сортів були зафіксовані при концентрації 0,02%. Подальше збільшення концентрації до 0,04% спричиняло суттєве зниження енергії проростання і лабораторної схожості (що свідчить про токсичну дію цієї концентрації. Відмінність у впливі САS- 79 та САS-64 була достовірною лише для сорту Ксантія (F=3,98; F0,05=3,49; P=0,05). За дії САS-67 максимальний позитивний ефект для енергії проростання досягався при концентрації 0,01%, тоді як вже при 0,02% спостерігався ефект нижчий за контроль. Дискримінантний аналіз підтвердив близькість ефектів САS-64 та САS-79 на насіння, групуючи ці сполуки разом і підтверджуючи відсутність достовірних відмінностей між ними. Сполука САS-67 виокремлюється окремо через її суттєво слабший стимулюючий та виразно негативний ефект при підвищенні концентрацій. За результатами дослідження по фотосинтетичній активності за стимулюючою дією на рослини знов суттєво виділилися речовини САS-64 та САS-79 у концентрації 0,02%. Висновки. Таким чином, найбільш перспективними для стимуляції проростання насіння пшениці сортів Меїса та Ксантія є сполуки САS-64 та САS-79 у концентрації 0,02%. Застосування вищих концентрацій (0,04%) усіх досліджених речовин є токсичним і недоцільним. Препарат САS-67 має обмежений потенціал для застосування як стимулятора, а за високих концентрацій проявляє значну токсичність.

Стратегічне управління конкурентоспроможністю і стійкістю галузі рослинництва на засадах інноваційності, сталості та циркулярної економіки

Н.О. Єфремова — 2025-07-18

Мета. Обґрунтування стратегічних підходів до управління розвитком галузі рослинництва України з урахуванням принципів сталого розвитку, інноваційності та циркулярної економіки задля підвищення її конкуренто-спроможності та стійкості в умовах глобальних і національних викликів. Методи. Застосовано методи SWOT-аналізу, структурно-логічного аналізу, порівняльного аналізу та узагальнення. Для виявлення потенціалу галузі та загроз її розвитку використано елементи стратегічного планування, оцінено вплив зовнішнього середовища. Результати. У статті розглядаються стратегічні підходи до управління конкурентоспроможністю та стійкістю галузі рослинництва України в контексті сучасних глобальних викликів. Особлива увага приділяється впливу кліматичних змін, енергетичної нестабільності, військових дій, логістичних обмежень та глобалізаційних процесів на функціонування аграрного сектору.Обґрунтовано необхідність переосмислення існуючих управлінських моделей і переходу до інтегрованих стратегій сталого розвитку, які базуються на принципах інноваційності, екологічної безпеки, ресурсоефективності та циркулярної економіки. Проведено ґрунтовний SWOT-аналіз галузі рослинництва України, що дозволив виявити внутрішні сильні й слабкі сторони галузі, а також зовнішні можливості й загрози, зокрема в умовах повоєнного відновлення економіки. Запропоновано комплекс стратегічних напрямів модернізації управлінських процесів, серед яких: впровадження цифрових технологій, активізація екологізації виробництва, підвищення рівня технологічної інноваційності, диверсифікація продукції. Висновки. Отже, ефективне стратегічне управління рослинництвом в Україні має спиратися на інновації, сталий розвиток і циркулярну економіку, що відкриває перспективи не лише для економічного зростання, а й для зміцнення позицій України на світовому аграрному ринку.

Правові основи впровадження штучного інтелекту в облік і менеджмент агросектору

Р.А. Вожегова — 2025-07-18

Метою дослідження є обґрунтування концептуальних засад нормативно-правового регулювання впровадження штучного інтелекту (ШІ) в систему управління аграрним сектором України з урахуванням міжнародного досвіду, а також виявлення ключових бар’єрів, прогалин і перспектив адаптації української нормативної бази до сучасних викликів цифрової трансформації агробізнесу. Методи. У процесі дослідження застосовано міждисциплінарний підхід, що поєднує елементи нормативно-правового аналізу, порівняльного правознавства, інституціональної економіки та управлінських наук.Використано метод системного аналізу для виявлення взаємозв’язків між елементами нормативного забезпечення ШІ та структурою аграрного управління; порівняльно-правовий метод – для аналізу законодавчих ініціатив США, ЄС (EU AI Act) та України; контент-аналіз – при вивченні наукових публікацій, стратегій, урядових документів; методи індукції та дедукції – для формулювання висновків щодо національних особливостей регулювання; метод експертного оцінювання – для класифікації ключових бар’єрів і ризиків нормативного середовища. Результати. У ході дослідження систематизовано основні проблеми нормативного забезпечення впровадження ШІ в аграрному менеджменті України.Виявлено фрагментарність законодавства, відсутність спеціалізованих норм щодо відповідальності за алгоритмічні рішення, нестачу стандартів аграрних даних, обмежену цифрову спроможність малих підприємств та слабку інтеграцію етичних принципів. На основі аналізу міжнародного досвіду запропоновано напрями гармонізації українського законодавства з положеннями EU AI Act, розробку галузевих кодексів етики, створення механізмів сертифікації ШІ-систем та підтримки цифрової інклюзії. Висновки. Нормативне регулювання ШІ в агросекторі має трансформуватися з обмежувального механізму в інструмент стимулювання інновацій, підвищення ефективності управління та забезпеченнясталого розвитку. Інституційна архітектура, що формується в Україні, створює передумови для інтеграції міжнародних стандартів, проте потребує подальшої системної адаптації до умов цифрової економіки та специфіки аграрного виробництва.