Аграрні інновації

Чинапосівна (Lathyrus Sativus L.) – сучасний стан та перспективи вирощування в умовах змін клімату

О.В. Аверчев — 2025-03-25

У статті особливу увагу виділено чині посівній(Lathyrus sativus L.) як перспективній зернобобовійкультурі, яка відзначається високою харчовою цінністю,агротехнічною адаптивністю та економічною вигідністю.Ця культура з адаптивними можливостями, що відкриваються для аграрного сектору в умовах глобальногопотепління, і потребує подальших досліджень та інноваційного підходу для повноцінної реалізації її потенціалу. Автори акцентують увагу на необхідності адаптації агротехнологій, включаючи вдосконалення системисівозміни, режимів зрощення, добрив і захисту рослин,із врахуванням екологічних аспектів. Також помітнопотенціал чині посівної як високобілкової культури для розширення продовольчого асортименту, забезпеченняпродовольчої безпеки та підвищення якості обґрунтувань. Наведено дані щодо поживної цінності чини, їїзначення в кормовій і харчовій промисловості, а такождинаміки посівних площ,У статті наведено агротехнічні переваги чини,зокрема її здатність збагачувати ґрунт азотом, використовуватися як сидеральна, кормова і продовольчакультура. Висвітлено харчову цінність зерна чини, якеможе використовуватися у виробництві борошна, крупи,кормів та технічних продуктів. Зроблено акцент на зростаючому попиті на альтернативні джерела білка таважливості чини у забезпеченні продовольчої безпеки.У динаміці вирощування чини в Україні спостерігаєтьсяпозитивна тенденція: збільшують площі посівів, урожайність і валовий збір культур. Цьому сприяє адаптаціянових технологій вирощування, розробка стійких сортів і підвищення інтересу до експорту. Показані переваги чини в порівнянні з іншими бобовими культурами,такими як горох і нут, за енергетичною та харчовоюцінністю.Автори акцентують увагу на недостатню популяризацію культури серед аграріїв та нерозвиненість інфраструктури для її переробки. Рекомендують звернутиувагу щодо активного впровадження інноваційних підходів у її вирощуванні та переробці для підвищення стійкості аграрного сектора до кліматичних змін і забезпечення соціально-економічних потреб.

Вплив мікродобрива LF-соняшник на продуктивність гібридів соняшнику

А.В. Баган — 2025-03-25

Мета. Мета досліджень полягала у вивченні ефективності впливу мікродобрива LF-соняшник на біометричні показники рослин, елементи структури врожаюта рівень урожайності гібридів соняшнику.Методи. Використовували польові (дослідження тривалості вегетаційного періоду, біометричних показниківрослин та рівня урожайності), лабораторні (визначенняелементів структури врожаю) та статистичні (обробкарезультатів досліджень) методи. Об’єкт досліджень –два гібриди соняшнику різних груп стиглості компаніїТОВ «Сингента»: СИ Бельканто і СИ Арізона. Схемадосліду включала такі варіанти: без обробки (контроль);позакореневе підживлення у фазі 2-3 пари листків,позакореневе підживлення у фазі бутонізації, позакореневе підживлення у фазі 2-3 пари листків + бутонізації.Досліджували наступні показники – тривалість вегетаційного періоду, висоту рослини, діаметр стебла, кількістьлистків на рослині, площу листкової поверхні, діаметркошика, масу насіння з кошика, масу 1000 насінин, урожайність. Статистична обробка результатів дослідженьвключала проведення дисперсійного аналізу за допомогою програми «Statistiсa». Результати. За результатами досліджень виділеноваріант позакореневого підживлення у фазі 2-3 парилистків + бутонізації мікродобривом LF-соняшник.Даний варіант обробки перевищував контроль за проявом досліджуваних показників: за висотою рослин –на 4,5 %, за діаметром стебла – на 12,0 %, за кількістюлистків на рослині – на 15,0 %, за площею листковоїповерхні – на 12,4 %, за діаметром кошика – на 13,8 %,за масою насіння з кошика – на 6,7 %, за масою 1000насінин – на 7,3 %, за урожайністю – на 19,3 %.Висновки. Встановлено найбільший ефект впливумікродобрива LF-соняшник за комплексного застосування на прояв біометричних показників рослин,елементів структури врожаю та рівень урожайностісоняшнику. За рівнем формування досліджуванихпоказників виділено середньостиглий гібрид соняшникуСИ Арізона.

Біологія та шкідливість квасолевого зерноїда на квасолі звичайній

Ю.В. Васильєва — 2025-03-25

Мета. Дослідити у польових умовах та під час зберігання біологію та шкідливість квасолевого зерноїдана квасолі звичайній ранньостиглих, кущових сортівв умовах Харківської області. Методи. Дослідженняпроводили в Навчально-науково-виробничому центрі «Дослідне поле Докучаєвське» Державного біотехнологічного університету та у Державному підприємстві «Дослідне господарство «Елітне»» Інститутурослинництва ім. В. Я. Юр’єва НААН України протягом 2023–2024 рр. на двох сортах квасолі звичайної:Вавельська та Чорна черепаха. Використовувализагальноприйняті методики: косіння ентомологічнимсачком, візуальний огляд рослин та розтин бобів і зеренквасолі. Результати. Вивчено біологічні особливостірозвитку та фенологію квасолевого зерноїда на квасолі звичайній у польових умовах та під час зберігання.Даний шкідник з’являвся на посівах культури у І декаділипня та встигав пройти один життєвий цикл, заселяв16–34 % бобів та 10,4–19 % зерен. Встановлено, що квасолевий зерноїд надавав перевагу сорту Вавельська.Під час зберігання A. obtectus мав три генерації.Живлення личинок брухуса всередині зерен квасоліспричиняло зменшення маси 1000 насінин на 19–26 %та зниження лабораторної схожості на 13,2–100 %.У сховищі відмічалося сильніше пошкодження фітофагом насіння квасолі звичайної сорту Чорна черепаха.Висновки. Зафіксовано додаткове живлення імаго брухуса на квітах квасолі. Самки відкладали яйця на сформовані боби. В одному зерні розвивалися одна, рідшедві – три личинки шкідника. У роки досліджень квасолевий зерноїд у польових умовах мав одне покоління,а у сховищі – три. Середня заселеність бобів брухусому польових умовах становила 25 %, сильніше пошкоджувався сорт Вавельська. Доведено вплив кількості вихідних отворів у зерні квасолі на масу 1000 насінинта лабораторну схожість квасолі звичайної. При наявності п’яти та більше пошкоджень у зерні насіння повністювтрачало схожість незалежно від сорту.

Щільність складення та структурно-агрегатний склад ґрунту залежно від його обробітку

С.В. Гаврик — 2025-03-25

Мета. Метою досліджень було встановлення зміни агрофізичних властивостей (щільності складення й структурно-агрегатного складу) ґрунту залежно від заходів основного обробітку і їхнього впливу на ріст і розвиток рослин сої в умовах Чернігівської області. Матеріали та методика досліджень. Сорт сої Ментор вирощували на лучночорноземному пилувато-суглинковому ґрунті у короткочасному польовому досліді ТОВ «Наташа Агро» Чернігівської області. У досліді вивчали такі обробітки ґрунту: 1. Полицевий обробіток на 20–22 см ПЛН–3–35 (контроль); 2. Безполицевий обробіток на 20–22 см глибокорозпушувачем Gascon SS3F–9S450R; 3. Мілкий обробіток на 10–12 см АГ–2,4–20. Усі елементи технології, відбір снопових зразків рослин, визначення, облік урожаю, статистичну обробку отриманих результатів проводили згідно методичних рекомендацій та ДСТУ. Результати досліджень. За результатами наших досліджень було встановлено, що щільність ґрунту упродовж вегетації зростав і залежно від обробітку у 0–10 см становив 1,12–1,14 г/см3, у шарі 10–20 – 1,11–1,14 г/см3, у – 20–30 см 1,16–1,20 г/см3. Щільність орного шару ґрунту на період збирання сої виявилась практично на одному рівні – 1,19–1,21 г/см3. Встановлено, що за безполицевого обробітку ґрунту збільшилась кількість брилистих агрегатів. На цьому варіанті кількість агрегатів зафіксовано на рівні 16,7 % (0–10 см), 16,4 % (10–20 см) та 15,9 (20–30 см). Виявлено, що за полицевого обробітку зростала кількість ерозійнонебезпечних агрегатів розміром менше 0,25 мм. Висновки. Таким чином, за безполицевого обробітку ґрунту в 0–30 см шарі на початку вегетації сої склалися сприятливі умови щільності ґрунту, які були у межах 1,04–1,19 г/см3, в кінці вегетації – 1,14 – 1,27 г/см3. Застосування мілкого безполицевого обробітку ґрунту забезпечує значно кращу структуру орного шару (Кс=3,22) за вирощування сої, де кількість структурних агрегатів виявилася найвищою (74,7 %).

Від стерні до здорового ґрунту: роль біодеструкторів у сільськомугосподарстві

В.В. Гамаюнова — 2025-03-25

Стаття присвячена дослідженню ефективноговикористання стерні та залишків рослин після зборуврожаю на агроекосистеми та можливостям управління цими залишками за допомогою біодеструкторів. Біодеструктори, представлені мікроорганізмами,такими як бактерії та гриби, сприяють розкладаннюорганічних решток, покращуючи родючість ґрунту тапродуктивність сільськогосподарських культур. Мета.Визначення залежності процесу розкладання від біомаси стерні та кліматичних умов, а також негативний вплив хімічних засобів на корисну мікрофлоруґрунту. Результати. Дослідженнями обґрунтовано, щозастосування біодеструкторів може зменшити тривалість розкладання стерні, соломи та інших рослиннихзалишків на 30-50%, покращити фізичні властивостіґрунту, зменшити ризик розвитку патогенних мікроорганізмів і підвищити біорізноманіття. Біодеструкториє екологічно безпечними, оскільки не містять токсичних речовин і не завдають шкоди корисним організмам,що робить їх особливо привабливими для органічногоземлеробства. Таким чином, використання біодеструкторів є ефективним заходом заробки рослинних залишків, що позитивно впливає на ростові процеси рослині загальну продуктивність агроекосистем. У статті розглядається вплив біодеструкторів на процес розкладустерні та їх роль у зменшенні викидів парникових газів,зокрема CO2 і метану, в атмосферу. Використання цихпрепаратів активізує діяльність корисних мікроорганізмів, що сприяє ефективному перетворенню органічнихзалишків на нові сполуки, зменшуючи кількість викидів,пов’язаних з анаеробним розкладом. Дослідженнямиобґрунтовано, що біодеструктори не лише покращуютьякість ґрунту, але й підтримують біорізноманіття, створюючи сприятливі умови для розвитку різних організмів.Вони сприяють утворенню гумусу, що покращує структуру ґрунту та його родючість, підвищуючи стабільністьагроекосистеми та її продуктивність. Крім того, впровадження біодеструкторів дозволяє знизити витрати надобрива та пестициди, що робить їх економічно вигідними для виробництва. Дослідження також вказуютьна позитивний вплив біодеструкторів на відновленнядеградованих земель і підвищення врожайності сільськогосподарських культур. Висновок. Використаннябіодеструкторів є важливим кроком у напрямку екологічної стійкості та економічної ефективності сучасногосільського господарства.

Порівняльна урожайність посівів пшениці озимої після конюшини лучної та буркуну білого

І.М. Дідур — 2025-03-25

Найкращим попередником пшениці озимої є багаторічні трави. В сучасних умовах землеробської галузіплощі багаторічних трав є мізерними через недостатніобсяги тваринництва. За таких умов перспективнимє насичення сівозмін бобовими багаторічними травамималорічного терміну вирощування: конюшиною лучноюта буркуном білим. І якщо конюшина лучна є традиційним попередником пшениці озимої, то даних щодовпливу буркуну білого, як попередника пшениці озимої,на величину її урожайності, є дуже мало.Мета. Визначити урожайність пшениці озимої залежновід попередників: конюшини лучної та буркуну білого.Методи. Висівали пшеницю озиму сорту Богемія25 вересня з нормою висіву 5 млн./га схожих насінинпісля двох попередників: конюшини лучної та буркунубілого, які збирали на сіно. Технологія вирощуванняпшениці озимої була загальноприйнята для Лісостепуправобережного.Результати. На стадії повного проростання густотарослин озимої пшениці склала 4,27 млн шт./га. Польовасхожість насіння була однаковою, сягаючи 85,4%. Привесняному відновленні вегетації озимої пшениці її густота становила 2,94-3,18 млн шт./га. Найвища густотаспостерігалася після попередника буркуну білого,а найнижча – після конюшини лучної була на 7,5%меншою. На час повної стиглості озимої пшениці густота її посіву продовжувала знижуватися, досягнувши1,12-1,45 млн шт./га. Більша кількість рослин озимоїпшениці зберіглася після попередника конюшини лучної, а найменша – після буркуну білого. Висновки. Найвища урожайність зерна пшениці озимої спостерігається після попередника конюшини лучної – 5,8 т/га, що була на 10,2% вища, ніж після буркунубілого. Вища продуктивність посівів пшениці озимоїпісля конюшини лучної забезпечується більшою кількістю продуктивних стебел – 799 шт./м2, що було на 16,5%більше, ніж після попередника буркуну білого.

Реалізація потенціалу продуктивностістолового винограду під впливом зрошення та живлення в умовах півдня Одеської області

І.О. Іщенко — 2025-03-25

Мета статті полягає у висвітленні результатів проведених досліджень з виявлення та вивчення впливу зрошення й додаткового позакореневого мінерального живлення на розвиток біометричних показників кущів, диференціацію суцвіть, продуктивність та вихід товарного врожаю столових сортів винограду в умовах півдня Одеської області. Методика дослідження. Дослід закладено на столових сортах винограду раннього терміну дозрівання Аркадія та Рошфор щеплених на підщепі R x R 101-14, розміщених за схемою садіння 3,0 х 1,5 м, форма кущів – двосторонній горизонтальний кордон, шпалера вертикальна, одноплощинна. Підживлення проводили перед цвітінням та при досягнені ягоди розміру горошини згідно варіантів досліду. Досліди закладено згідно методики прийнятої у виноградарстві з відповідними обліками, аналізами та спостереженнями. Основні показники оброблені статистично. Місце проведення досліджень Болградський район Одеської області. Результати. Дослідженнями встановлено, що вплив зрошення на півдні Одеської області є одним з найбільших чинників впливу на ріст і розвиток винограду, оскільки даний регіон відзначається недостатнім зволоженням і тривалими періодами посухи, а прибавка від зрошення, як за біометричними показниками розвитку кущів (розвиток листового апарату та однорічного приросту), так і показниками продуктивності (кількість грон, маса грона, урожай з куща тощо) становить в середньому від 40 до 50% в залежності від умов року, а частка впливу на урожайність та загальний розвиток кущів від використання добрив 10-15 %. Висновок. Застосування крапельного зрошення з підживленням комплексними добривами NOVALON значно підвищує врожайність та якість винограду Аркадія та Рошфор на півдні України. Рекомендовано застосовувати комбінацію NOVALON 19-19-19+2MgO та NOVALON 03-07-37+2MgO для досягнення найкращих результатів.

Біохімічний склад фітомаси амаранту залежно від сорту та системи удобрення

Т.В. Кравчук-Ободзінська — 2025-03-25

У світі збільшується попит на нові високоефективні сільськогосподарські культури. Амарант є перспективною альтернативою традиційним злаковим культурам, оскільки має значно кращу стійкість до екстремальних погодних умов і дає більші врожаї в несприятливих кліматичних умовах. Завдяки високій харчовій цінності амаранту, попит на дану культуру збільшується не тільки у харчовій промисловості, але й у косметологічній та фармацевтичній. Вирощування амаранту може стати важливою галуззю для розвитку аграрного бізнесу. У статті висвітлено результати дослідження біохімічного складу фітомаси амаранту залежно від сорту та системи удобрення. Проведено аналіз впливу застосування мінеральних добрив при вирощуванні рослин амаранту на вміст основних біохімічних компонентів, таких як кальцій, жир, клітковина та інші поживні речовини в рослинах амаранту. Дослідження охоплює кілька сортів амаранту, включаючи «Геліос», «Кремовий ранній» та «Стерх». Встановлено, що внесення мінеральних добрив (системи N60P60K60) позитивно впливає на підвищення концентрації корисних речовин, особливо кальцію, у фітомасі амаранту, порівняно з контрольними варіантами. Це підвищує цінність рослини як кормової та харчової культури. Мінеральні добрива сприяють активному росту та розвитку рослин, що, у свою чергу, призводить до збільшення врожайності. Покращене живлення кореневої системи дозволяє амаранту більш ефективно використовувати воду та поживні речовини з ґрунту, що сприяє загальному зростанню біомаси. Оскільки амарант може рости на бідних та пошкоджених ґрунтах, внесення мінеральних добрив допомагає відновити родючість таких земель. Це важливо для реабілітації територій, що постраждали від військових дій чи інших антропогенних впливів. Отримані результати можуть бути використані для розробки оптимальних агротехнічних підходів до вирощування амаранту з метою підвищення його продуктивності та якості продукції. Результати досліджень показують, що і показники якості фітомаси амаранту залежать від особливостей сорту та норми внесення мінеральних добрив. Встановлено, що забезпечення рослин елементами мінерально живлення за рахунок внесення мінеральних добрив позитивно впливає на формування показників якості фітомаси амаранту. Таким чином, оптимізація елементів технології вирощування в поєднанні з внесенням мінеральних добрив забезпечує високий рівень продуктивності культур.

Математичне прогнозування еколого-кліматичної ситуації в Україні в контексті глобального потепління

П.В. Лиховид — 2025-03-25

Мета. Здійснити аналіз поточного стану та виконати прогнозне моделювання розвитку еколого-кліматичної ситуації в Україні до 2050 року з урахуванням ретроспективних даних за 1946-2021 рр., визначити можливі сценарії аридизації клімату та запропонувати дієві способи протидії негативному впливу кліматичних змін. Методи. Для оцінки еколого-кліматичної ситуації та прогнозування розвитку посушливості клімату було залучено найбільш повну метеорологічну базу даних по Україні за період 1946-2020 рр., доповнену нами даними за 2021 рік, узагальненими за метеохабом https://meteopost.com/. В цілому було проаналізовано 6646776 точок даних по опадах, а також 13293552 точок даних по температурному режиму. Потенційну евапотранспірацію розраховували за Хольдріджем, індекс аридності оцінювали за загальноприйнятою методикою в редакції UNEP. Методами математичного та статистичного аналізу було встановлено розмах дисперсії метеорологічних показників, наявність достовірного тренду, аутокореляції, а також виконано прогнозування посушливості клімату за методикою ауторегресійної моделі з ковзним середнім. Результати. Встанволено достовірні тренди до підвищення потенційної евапотранспірації на території України, що закономірно витікає зі зростання величини середньорічних температур повітря. Не було виявлено статистичного значущого тренду до зміни розподілу а надходження опадів. Щодо індексу аридності, до 2050 року з високою вірогідністю спостерігатиметься поступове його зниження, а отже, посилення процесів аридизації клімату та опустелювання. Найбільш дієвими заходами збереження продуктивності агроекосистем та забезпечення продовольчої безпеки держави в нових кліматичних реаліях є запровадження науково обґрунтованого екологічно та ресурсоощадного зрошення з урахуванням доступності водних ресурсів, якості поливної води та загального стану природних екосистем. Висновки. Встановлено статистично достовірний ризик істотного наростання посушливості клімату на території України до 2050 року. Не дивлячись на порівняно стабільну ситуацію з надходженням опадів, стрімке наростання температури повітря та пов’язане з цим супутнє зростання потенційної евапотранспірації зумовлюють високі ризики для опустелювання та деградації природних і сільськогосподарських антропогенних екосистем, зниження продуктивності ріллі та загрозу продовольчій безпеці. Забезпечення еколого-кліматичного моніторингу, аудиту природних ресурсів і раціонального відновлення зрошення як фактору нівелювання дефіциту природної вологи є ключовими передумовами сталого розвитку екологічно безпечного сільського господарства в Україні, а також забезпечення кліматичної нейтральності агропромислового комплексу.

Вплив зрошування наформування видового складу фітофагів агробіоценозів зернових культур у Центральному ЛісостепуУкраїни

Ф.С. Мельничук — 2025-03-25

Мета статті – визначити видовий склад, щільність фітофагів, особливості їх розвитку та шкідливості на посівах зернових колосових культур в умовах зрошення, зокрема дощування. Методи. Досліди проводили на посівах озимої пшениці та ярого ячменю в 2020–2024 рр. в умовах Центрального Лісостепу України. Розмір дослідних ділянок у польових дослідах становив 50 м2 (10,4х4,8 м) при 4–кратній повторності. Розподіл ділянок був рендомізованим. Впродовж періоду вегетації проводили фенологічні спостереження та обліки чисельності шкідливих комах. Результати. Домінуючими видами на посівах ярого ячменю були представники ряду двокрилих (Diptera), частка яких сягала 58%. До субдомінантних видів належали комахи ряду рівнокрилих (Homoptera) – 15% та напівтвердокрилих (Hemiptera) – 11%. Видовий склад шкідників озимої пшениці відрізнявся меншою часткою видів комах ряду Diptera (38%), який домінував. Частка фітофагів ряду Homoptera в структурі ентомокомплексу сягала 24%, ряду трипсів (Thysanoptera) та твердокрилих (Cоleoptera) – 11% та 8%, відповідно. У період цвітіння ярого ячменю середня чисельність фітофагів за умов зрошення перевищувала відповідний показник незрошуваних посівів у 1,9 разів, а у період колосіння – у 4,4 разів. Щільність популяції шкідників у фазу цвітіння озимої пшениці за умов зрошення перевищувала відповідний показник незрошуваних посівів у середньому в 1,7 разів, а у період колосіння – у 3,3 разів. Структура складу комах фітофагів у різні періоди розвитку рослин формувалася з мігруючих із інших біотопів, зимуючих на полях агроценозів, а також полівольтинних видів, більша частина життєвого циклу яких проходить у цьому ж ценозі. За трофічною спеціалізацією домінували комахи поліфаги та олігофаги, за життєвими формами переважали хортобіонти та геобіонти. Аналіз сукупної динаміки чисельності фітофагів та спостереження за фенологією рослин дали змогу виявити комплекс видів шкідливих комах, супутніх певним етапам органогенезу зернових культур. Висновки. В умовах Центрального Лісостепу України у 2020–2024 рр. досліджено структуру ентомологічного комплексу травостою зернових колосових культур, визначено комах-фітофагів та їх домінування. Зокрема, виявлено 42 видів шкідливих комах з 18 родин. За таксономічною приналежністю в структурі комах-шкідників домінували комахи ряду Diptera, які були представлені 7 видами з 4 родин. Їх частка складала 38-58% від загальної кількості виявлених видів. Найбільш поширеним і шкідливим видом з цього ряду була шведська муха вівсяна (Oscinella frit L.). Фітофаги з ряду Hemiptera були представлені 7 видами з 3 родин і у структурі шкідливого ентомокомплексу зернових культур займали 11–13%. Найбільш типовими представниками цього ряду були клоп шкідлива черепашка (Eurygaster integriceps Put.), клопи маврський (Eurygaster maura L.) та австрійський (Eurygaster austriaca Schrank). Частка ряду Homoptera у структурі комплексу комах-фітофагів становила 15–24%, які належали до 6 видів із 2 родин. Серед них домінантними видами були звичайна злакова попелиця (Schizaphis graminum Rond.) з родини Aphididae та смугаста цикадка (Psammotettix striatus L.). з родини Cicadellidae. Представники ряду Cоleoptera становили 5-8% від загальної кількості, а Lepidoptera – 2–3%. Фітофаги з рядів Thysanoptera, Hymenoptera та Orthoptera були представлені лише 1 видом. Відмічено, що на посівах пшениці озимої та ячменю ярого у період цвітіння чисельність фітофагів за умов зрошення перевищувала відповідний показник незрошуваних посівів у 1,7–1,9 разів, а у період колосіння – у 3,3–4,4 разів, відповідно. Тому, вирощування зернових колосових культур в умовах зрошування потребує більш прискіпливої уваги та моніторингу чисельності фітофагів для своєчасного планування та проведення заходів захисту.

Основні особливості створення терапевтичних садів як запорукафізичного та ментального здоров’я людей

О.Є. Мотузна — 2025-03-25

У статті розглянуто питання щодо основних принципів проєктування терапевтичного саду, головна функція якого полягає у покращенні фізичного та ментального здоров’я населення різних груп та можливостей. Метою роботи є дослідження особливостей створення терапевтичних садів. Результати дослідження. Проаналізовано деякі основні функціональні зони терапевтичних садів, основні елементи для оформлення тих чи інших ділянок, та рослинні насадження, котрі сприятимуть відновленню та релаксації. Для того щоб створити терапевтичний сад перш за все варто звертати увагу на розміщення зокрема у природному просторі, який має достатню світлопроникність та свіже повітря. Як правило, для оформлення такої ділянки застосовують принцип розподілу за функціональним призначенням відповідно до різних видів активностей, наприклад: прогулянки, тихий відпочинок, заняття з творчості тощо. Виявлено, що для того, аби терапевтичний сад був створений з максимальним комфортом, розробники та ландшафтні дизайнери мають враховувати фізичні та психологічні потреби різних груп людей, при цьому впроваджуючи на такі території елементи, які будуть стимулювати мультисенсорні відчуття, а також забезпечити даний об’єкт сприятливими умовами для ментального та фізичного відпочинку та відновлення. З’ясовано, що поділ території терапевтичних садів за різними функціональним зонами та правильно підібраний асортимент рослинних насаджень та необхідних елементів дизайну відіграють важливу роль у створенні ефективного простору для оздоровлення. А отже, включення терапевтичних садів у містобудування буде значно сприяти підвищенню якості життя людей та загальному благополуччю суспільства в цілому. Висновок. Дане дослідження є підтвердженням того, наскільки важливим є усвідомлений підхід до ретельного проєктування терапевтичного саду, особливо в умовах, які склались на сьогоднішній день, з метою поліпшення фізичного та психоемоційного здоров’я населення.

Особливості росту, розвитку та формування врожаю рослин суниці садової залежно від мульчування ґрунту

І.І. Паламарчук — 2025-03-25

Мета – дослідити кращий сорт суниці садової та найбільш ефективний вид мульчувального матеріалу. Матеріали та методика досліджень. Польові дослідження з вивчення особливостей росту, розвитку та формування врожаю рослин суниці садової залежно від мульчування гранту проводили в умовах Лісостепу правобережного у 2021-2023 роках. Дослід – двохфакторний. Досліджували сорти: Румба, Хоней, Клері. Варіантами досліду були мульчувальні матеріали: плівка чорна, агроволокно чорне, солома. Контрольний варіант – без мульчування. Дослідження проводили згідно методичних рекомендацій. Отримані в досліді дані досліджень обробляли статистично методом дисперсійного аналізу. Результати досліджень. У статті розкрито особливості росту, розвитку та формування врожаю сортів суниці садової залежно від мульчування ґрунту. Виявлено, що використання в якості мульчувальних матеріалів плівки чорної та агроволокна чорного призводить до прискорення активації ростових процесів. У варіанті з використанням соломи, як мульчуючого матеріалу, спостерігається сповільнення ростових процесів відносно контролю. Найбільша маса плоду була зафіксована у сорту Румба при її вирощуванні на чорній плівці – 40,1 г. В залежності від мульчування насаджень в досліді виявлено, що середня маса плоду була найбільша за мульчування ґрунту чорною плівкою: сорт Румба мав середню масу плоду – 30,0г., у сорту Хоней – 24,6 г, у сорту Клері – 26,0 г, що більше за варіант без мульчування відповідно на 7,7; 8,1 та 8,4 г. Найбільш ефективними мульчувальними матеріалами виявились чорна плівка та агроволокно, де приріст площі листків відносно контролю складав у сорту Румба: 9,8 – 8,6 тис. м2/га. Найбільша кількість ріжок та квітконосів на рослині була зафіксована у сорту Клері за мульчування ґрунту чорною плівкою – 14,3 шт/кущ та 7,6 шт/кущ відповідно. Урожайність сорту Румба з використанням чорної плівки становила 31,3 т/га, де відслідковується приріст врожайності у межах 6,8 т/га відносно контрольного варіанту. Показник товарності продукції сорту Румба у варіанті з застосуванням чорної плівки був найвищим і склав 94%. Висновки. Згідно проведених досліджень встановлено, що ріст, розвиток та формування врожаю сортів суниці садової залежить від мульчування ґрунту. Використання в якості мульчувальних матеріалів плівки чорної та агроволокна чорного призвело до прискорення активації ростових процесів, формування найбільшої маси плоду – 26,0-30,0 г. Також, мульчування ґрунту плівкою та агроволокном сприяло збільшенню площі листків та кількості ріжок, що, також залежало від досліджуваного сорту. Урожайність сорту Румба з використанням чорної плівки була найбільшою – 31,3 т/га з найвищим показником товарності на рівні 94 %.

Фітопатологічний стан ґрунту та розвиток хвороб сої залежно від технології вирощування в умовах Північного Степу України

А.В. Панфілова — 2025-03-25

Мета. Дослідити вплив технології вирощування сої на фітопатологічний стан ґрунту та розвиток хвороб культури в умовах Північного Степу України. Методи. Польові та лабораторні дослідження виконувалися відповідно до сучасних вимог і стандартів дослідної справи в агрономії та землеробстві. Результати. Вирощування сої за no-till технологією, залишення рослинних решток на поверхні ґрунту сприяло у всі роки досліджень зміні екологічних умов формування і розвитку мікроорганізмів у ґрунті. За результатами проведеного фітопатологічного аналізу зразків ґрунту, в середньому за роки досліджень, загальна кількість грибів становила від 79,5 до 94,4 тис. КУО/г ґрунту. Зростання чисельності всіх груп мікроорганізмів у ґрунті сприяло суттєвому природному біологічному контролю чисельності та прояву збудників хвороб сої. Найбільше рослини сої, незалежно від варіанту досліду, були уражені грибами Alternaria alternata, Peronospora manshurica та Fusarium oxysporum. У середньому за роки досліджень і по варіантам технології вирощування, дещо більше збудниками альтернаріозу та пероноспорозу уражувалися рослини сорту Фортеця – інтенсивність розвитку хвороб у фазі цвітіння – початок утворення бобів була вищою порівняно з сортом Беттіна відповідно на 15,6 та 5,4 відсоткових пунктів. При цьому, сорт Фортеця був дещо стійкішим до ураження збудником фузаріозного в’янення рослин – інтенсивність розвитку хвороби була меншою порівняно з сортом Беттіна на 5,3 відсоткових пунктів. Така ж тенденція спостерігалася і в період дозрівання насіння. Щодо варіанту технології вирощування сої, то слід зазначити, що кращі умови росту і розвитку рослин, які склалися в усі роки досліджень за технології no-till сприяли прояву більшої стійкості рослин до ураження збудниками хвороб. Висновки. У середньому за роки досліджень, загальна кількість грибів у зразках ґрунту дослідних ділянок становила від 79,5 до 94,4 тис. КУО/г ґрунту, з перевагою варіанту no-till технології. У середньому за роки досліджень, частка патогенних грибів у зразках ґрунту за даної технології вирощування склала 7,8 тис. КУО/г ґрунту, що менше за показники варіанту класичної технології вирощування сої на 66,4%. Дослідженнями визначено, що зростання чисельності всіх груп мікроорганізмів у ґрунті сприяло суттєвому природному біологічному контролю чисельності та прояву збудників хвороб сої. В середньому за роки досліджень і по фактору сорт, інтенсивність ураження рослин грибами Alternaria alternata, Peronospora manshurica та Fusarium oxysporum була нижчою залежно від фази росту і розвитку рослин відповідно на 1,7-20,6; 8,0-12,1 та 29,9-36,6 відсоткових пунктів порівняно із класичною технологією.

Перспективи розвитку зелених дахів в Україні: аналіз громадськогосприйняття та готовності до впровадження

О.С. Рибак — 2025-03-25

Мета. Дослідити перспективи впровадження технології зелених дахів в Україні шляхом комплексного аналізу громадського сприйняття, визначення рівня готовності населення до їх реалізації та виявлення ключовихфакторів, що впливають на процес впровадження в контексті сучасних урбаністичних викликів та післявоєнноївідбудови країни.Методи. Проведено структуроване онлайн-опитування 375 респондентів у період з 7 по 21 лютого 2024 року з використанням квотної вибірки за основними соціально-демографічними характеристиками. Застосованокомплексний статистичний аналіз даних з використаннямпрограмного забезпечення SPSS 26.0, включаючи кореляційний аналіз та перехресні таблиці. Валідність результатів забезпечено через пілотне тестування інструментарію, експертну оцінку анкети та тріангуляцію даних.Результати. Встановлено високий рівень зацікавленості у впровадженні зелених дахів серед населення(70% респондентів висловили готовність), особливосеред молодшої вікової групи (17-35 років). Виявленозначущу кореляцію між віком респондентів та готовністю до впровадження (r = -0.32, p < 0.05). Визначеноосновні бар’єри впровадження: економічні (71.5% респондентів), технічні (52.8%) та організаційні (41.6%).Встановлено, що 52.3% респондентів готові фінансувати встановлення зелених дахів за умови державноїпідтримки. Виявлено регіональні відмінності у сприйнятті технології із найвищим рівнем зацікавленостіу західному регіоні (82.7%).Висновки. Дослідження підтверджує значний потенціал розвитку зелених дахів в Україні, особливо в контексті післявоєнної відбудови. Успішне впровадженнятехнології потребує комплексного підходу, що включаєдержавну підтримку, розробку технічних стандартів тапросвітницьку роботу. Зелені дахи розглядаються якважливий інструмент створення сталого міського середовища, здатного адаптуватися до кліматичних змінта сучасних урбаністичних викликів. Результати дослідження можуть бути використані для розробки стратегійвпровадження зелених дахів та формування відповідноїдержавної політики.

Ефективність ґрунтових гербіцидів у фітоценозах моркви столової в Поліссі України

Ю.Ф. Руденко — 2025-03-25

Метою проведення досліджень було вивчення ефективності застосування ґрунтових гербіцидів для отримання високих врожаїв моркви столової в Поліссі України. Дослідження було проведено у 2023–2024 роках на посівах сорту Кампіно, з використанням препаратів: Гезагард, Рейсер, Стомп і Комманд. Морква столова, як важлива овочева культура, відзначається низькою конкурентоспроможністю на початкових етапах росту, що створює сприятливі умови для розвитку бур’янів. Встановлено, що в умовах Полісся головними бур’янами, які домінували у посівах моркви, були лобода біла, щириця зігнута, гірчак почечуйний і галінсога дрібноквіткова. Аналіз ефективності гербіцидів показав, що Рейсер, КЕ у нормі 2,5 л/га забезпечував найкраще зниження забур’яненості (до 83%) протягом усього вегетаційного періоду, не впливаючи негативно на ріст та розвиток моркви. Серед інших препаратів Гезагард забезпечив ефективність на рівні 58,7% за чисельністю бур’янів і 44,2% за масою, тоді як Комманд виявився найменш ефективним. Стомп, КЕ також продемонстрував добру ефективність, особливо проти лободи білої та грициків звичайних. Особливу увагу приділено динаміці забур’яненості, яка була найвищою у червні, коли домінували ранні ярі бур’яни. Застосування гербіцидів дозволило значно знизити витрати на трудомісткі ручні прополки та забезпечити збільшення врожайності моркви. Найвища врожайність (58,7 т/га) була досягнута при використанні гербіциду Рейсер, КЕ. У роботі акцентовано увагу на важливості правильного вибору норм витрати та строків внесення гербіцидів з урахуванням ґрунтово-кліматичних умов. Отримані результати свідчать про доцільність використання гербіциду Рейсер, КЕ у технологіях вирощування моркви столової для зниження забур’яненості та підвищення ефективності виробництва. Рекомендовано впровадження систем захисту моркви від бур’янів на основі ґрунтових гербіцидів у Поліссі України.

Засвоєння основних елементів живлення кукурудзою за різних видів і доз добрив

В.В. Стоцький — 2025-03-25

Мета. Визначити засвоєння основних елементів живлення кукурудзою за різних видів і доз добрив.Методи. Польовий, вимірювальний, розрахунково-порівняльний, аналізування, статистичний. Результати.господарське винесення азоту з урожаєм зерна тасоломи збільшувалось від 130,8 до 211,6 кг/га або на62 % за внесення N80 і до 243,6 кг/га, або 86 % за внесення подвійної дози азотних добрив. Внесення половини повного мінерального добрива (N80P30K55) збільшувало господарське винесення до 222,0 кг/га або на 5 %і до 268,5 кг/га за внесення N160P60K110 або на 10 % порівняно з азотними системами. Господарське винесенняфосфору з урожаєм зерна та соломи збільшувалосьвід 49,0 до 66,6 кг/га або на 36 % за внесення N80 і до76,7 кг/га, або 57 % за внесення подвійної дози азотних добрив. Внесення половини повного мінеральногодобрива (N80P30K55) збільшувало господарське винесення до 71,5 кг/га або на 7 % і до 91,4 кг/га за внесенняN160P60K110 або на 19 % порівняно з азотними системами. Господарське винесення калію з урожаєм зерната соломи збільшувалось від 145,2 до 193,9 кг/га або на34 % за внесення N80 і до 233,5 кг/га, або 61 % за внесення подвійної дози азотних добрив. Внесення половини повного мінерального добрива (N80P30K55) збільшувало господарське винесення до 206,6 кг/га або на 7 %і до 260,7 кг/га за внесення N160P60K110 або на 12 % порівняно з азотними системами. Висновки. Господарськевинесення азоту, фосфору та калію значно збільшується за використання систем, що містять азотну складову. Встановлено, що господарське винесення азотузбільшується від 130,8 кг/га у варіанті без добрив до 268,5 кг/га за внесення N160P60K110, господарське винесення фосфору – від 49,0 до 91,4, господарське винесення калію – від 145,2 до 260,7 кг/га. При цьому величина господарського винесення сильно змінюється відпогодних умов року проведення досліджень.

Вплив біологізації системи живлення та густоти рослин на формування продуктивності рослин кукурудзи

Б.І. Телеватюк — 2025-03-25

Мета. Метою досліджень було встановити закономірності формування продуктивності гібридів кукурудзи залежно від сумісного використання мінеральних і біологічних добрив та густоти рослин в умовах Лісостепу правобережного на сірих лісових ґрунтах. Методи. Польові дослідження проводили впродовж 2021–2023 рp. на дослідному полі «НДГ Агрономічне» ВНАУ. Ґрунт дослідного поля сірий лісовий середньо– суглинковий. Обробіток ґрунту у досліді був традиційним для Лісостепової зони України і спрямованою на максимальне збереження вологи, знищення бур’янів, вирівнювання поверхні ґрунту, тобто створення оптимальних умов для росту і розвитку рослин досліджуваних гібридів кукурудзи. Площа облікової дослідної ділянки – 46 м2, загальної – 62 м2. Результати. У середньому за роки проведення досліджень найвища маса зерна з качана, як у гібрида Р8834 (ФАО 280) 181,8 г., так і у гібрида Р9074 (ФАО 330) 171,9 г. була отримана, за густоти рослин 65 тис/га, на варіанті досліду із внесенням мінеральних добрив у дозі N120Р60К60, та використанням, у передпосівну культивацію, біодобрива Граундфікс у нормі 6 л/га, що на 10,6 – 17,2 шт. більше контрольних варіантів без біодобрива. Дослідами встановлено зворотну залежність між масою 1000 зерен і рівнем загущення посівів. Доведено, що чим вище була густота стояння рослин, тим нижчою формувалась маса 1000 зерен досліджуваних гібридів кукурудзи. Встановлено, що за системи удобрення, яка складалася з внесення мінеральних добрив у нормі N120P60K60 та ґрунтового біологічного добрива Граундфікс 6 л/га, формувалась найвища у досліді урожайності зерна кукурудзи 11,15 т/га у гібрида Р8834 за густоти рослин 70 тис/га. Висновки. Встановлено, що максимальні у досліді показники індивідуальної продуктивності рослин, а як наслідок і урожайність зерна кукурудзи, у середньому за 2021–2023 рр, – 11,15 т/га у гібрида Р8834 і 10,93 т/га у гібрида Р9074 формувалась на варіанті з системою удобрення N120P60K60 + Граундфікс у нормі 6 л/га (внесення у передпосівну культивацію) та густотою рослин 70 тис/га.

Можливості нових триазольних речовин для покращення онтогенезу пшениці озимої

І.В. Хорошун — 2025-03-25

Похідні триазолу мають великий потенціал дляоптимізації агротехнологій, забезпечуючи кращийконтроль за процесами росту та розвитку рослин. Їхзастосування сприяє адаптації до змін клімату, покращенню врожайності та ефективності використанняресурсів. Мета. Метою було показати межи мінливості за лабораторними параметрами схожості та енергіїпроростання в залежності від сорту, застосованої речовини та її концентрації. Методи: Для сортів Вагома,Балагура, Белінда, Ейфорія, ЗУ Траско був проведенийаналіз з визначення характеристик енергії проростання(4 доби) та лабораторної схожості (7 діб) для обробкиводним розчином перспективних ріст-регулюючих речовин CA-64 (калій [1,2,4]триазоло[1,5-c]хіназолін-2-тіо-лат), СА-79 (калій тетразоло[1,5-c]хіназолін-5-тіолат),СА-67 (5-(2-амінофеніл)-1H-1,2,4-триазол-3-тіол).Контролем була дистильована вода. Робочі розчинизастосовували у концентраціях 0,01%, 0,02% та 0,04%.Пророщування проводили в рулонах фільтрувальногопаперу. Результати. Встановлено, що загалом енергіїпроростання та схожість не залежали від фактору сорту,а лише від концентрації чинника. Для CA-64 та СА-79енергія проростання зростала до концентрації 0,02 %,крім сорту Ейфорія, після чого за дії 0,04 % відчувавсязначимий негативний ефект (в порівняні з контролемпоказник знижувався на 3 – 4,0 %, що було статистичнодостовірним). Концентрація показала суттєву токсичність у дії на зерно. Лабораторна схожість теж зросталадо концентрації 0,02 % за дії CA-64 та СА-79, крім сортуЕйфорія, після чого за дії 0,04 % відчувався значимий негативний ефект. Дія СА-67 була незначимо позитивною або значимо негативною починаючи з 0,02 %.До значимого позитивного ефекту призвела дія СА-64CA-64 та СА-79 0,02 %, хоча дія препаратів може бутине така успішна в залежності від сорту (переважно сортЕйфорія). За результатами дискримінантного аналізуСА-64 та СА-79 утворюють одну групу за характеристиками дії на насіннєвий матеріал, тобто різниця у їх діїзнов недостовірна. Висновки. За результатами аналізудосліджених речовин встановлено, що оптимальнимсеред досліджених речовин є застосування СА-64 таСА-79 у концентрації 0,02 %, причому СА-79 в деяких випадках є більш ефективним у стимулюючої діїале встановленні можливості отримання статистичнодостовірної різниці серед даних речовин потребуєсуттєвого розширення масштабів дослідів. Попереднірезультати показують суттєві можливості використаннязастосованих препаратів. Cортова компонента варіаціїслабка та ефект повинен бути максимально широким(Ейфорія).

Ґрунтова ентомофауна агробіоценозу пшеничного поля в зоні Центрального Лісостепу України

Н.І. Шушківська — 2025-03-25

Мета статті – уточнення видового складу ґрунтових комах в агроценозі пшениці озимої Лісостепу України. Визначення домінуючих видів, їх кормову спеціалізацію. Здійснення аналізу стану популяцій та отримати інформацію про їх чисельність для складання прогнозу щодо потреби проведення хімічних захисних заходів. Методи та матеріали досліджень. Дослідження проводили протягом 2019-2024 років на посівах пшениці озимої, що були розміщені в Обухівському (2023-2024 р) та Білоцерківському районах Київської області. Дослідження проводили за загальноприйнятими в ентомології методиками: ґрунтові розкопки, огляд облікових майданчиків, косінням ентомологічним сачком, теоретичні (висунення гіпотези та формування висновків за результатами досліджень; статистичний; математичний. Результати. Під час дослідження ентомокомплексу поверхневого шару ґрунту пшеничного поля в невеликій кількості виявлені жуки із родин: чорнотілок (Tenebrionidae), довгоносиків (Curculionidae), чисельність яких була незначною. Серед лускокрилих (Lepidoptera) домінувала озима совка (Agrotis segetum Schiff. (родина Noctuidae), а також у зборах траплялись гусениці й інших підгризаючих совок. Вони завдавали незначної шкоди молодим рослинам. Їх щільність становила 1,3 екз./м2. На полях пшениці озимої виявлені пупарії та личинки пшеничної мухи Phorbia secures Tiensum., росткової мухи Delia platura (Migen.) та озимої мухи Leptochylemyia cоarctata F. (ряд Diptera, родина Anthomyidae). Частка представників всіх інших рядів комах була значно меншою і загалом складала 2%. Висновки. Ґрунтову ентомофауну агроценозу пшениці озимої складали багатоїдні комахи. Більшою мірою представники ряду твердокрилі (Coleoptera), лускокрилі (Lepidoptera) та двокрилі (Diptera). Серед твердокрилих шкідників в незначній кількості виявили личинок хлібної жужелиці малої Zabrus tenebriodes Goeze., личинок (Elateridae) коваликів (дротяників) та личинок (Scarabaeidae) пластинчастовусих, щільність яких відповідно становила 2,6 особин на м2 та 0,76 особин на м2, що не перевищує порогову. Серед лускокрилих (Lepidoptera) домінувала озима совка (Agrotis segetum Schiff. (родина Noctuidae), її личинки та інших підгризаючих совок завдавали незначної шкоди молодим рослинам. Їх щільність становила 1,3 екз./м2. В поодиноких пробах виявляли пупарії та личинок пшеничної мухи Phorbia secures Tiensum., росткової мухи Delia platura (Migen.), озимої мухи Leptochylemyia cоarctata F. (ряд Diptera, родина Anthomyidae). Серед корисних комах найбільшою за чисельністю відзначалась жужелиця волохата (Harpalus rufipes Deg). Хоча вона і живляться змішаною їжею, але пошкоджень рослин пшениці не відміченою. Також у незначній кількості виявлені стафілініди (Staphylinidae). Імаго і личинки сапрофіти, а деякі види є активними ентомофагами. Як свідчать результати досліджень, спалахів чисельності шкідливих видів ґрунтової ентомофауни у Лісостепу України на пшениці озимій не передбачається. Тому застосовувати хімічні заходи захисту посівів пшениці озимої, направлені на ґрунтових шкідників, найближчим часом не доцільно.

Формування показників росту рослин сої залежно від інокуляції та удобрення

Я.О. Яровий — 2025-03-25

Мета. Визначити формування показників росту рослин сої залежно від інокуляції та удобрення. Методи.Польовий, вимірювальний, розрахунково-порівняльний,аналізування, статистичний. Результати. Застосуваннядобрив достовірно збільшувало масу однієї рослини сої.Так, у середньому за три роки досліджень цей показникзбільшувався від 10,0 до 11,6–12,8 г або на 16–28 % заазотних систем удобрення. За внесення N30P30K30 масаоднієї рослини збільшувалась до 12,3 г і до 13,8 г абона 6–8 % порівняно з азотними системами, що свідчитьпро великий вплив азоту на формування індивідуальноїпродуктивності рослин сої. Частка насіння в абсолютносухій фітомасі була вищою порівняно з цим показником, розрахованим за фактичною вологістю, проте застосування добрив підвищувало її. Так, у середньому за трироки досліджень цей показник у варіанті без добрив становив 35,1 %, який збільшувався до 37,8 % за внесенняN30 або на 8 %, за внесення подвійної дози азотнихдобрив – до 36,5 %, або на 4 %, а за фосфорно-калійноїсистеми удобрення – до 36,3 %, або на 3 %. Усі системи удобрення, в яких складова азоту була збільшенадо 60 кг/га д. р. забезпечували формування 36,3–36,6 %зерна від фітомаси. Висновки. Встановлено, щозастосування добрив під сою сприяє збільшеннюмаси однієї рослини і маси насіння. При цьому частканасіння в фітомасі знижується за фактичної вологостівегетативної маси, проте в розрахунку на абсолютносуху масу значно перевищує показник у варіанті бездобрив. Застосування азотно-калійної, азотно-фосфорної та варіанти з неповним поверненням фосфорнихі калійних добрив достовірно не знижували показниківіндивідуальної продуктивності рослин сої. Необхідновідзначити, що найменше на цей показник впливалозастосування фосфорно-калійної системи удобрення.Застосування інокуляції достовірно підвищували показники росту рослин сої порівняно з ділянками без йогопроведення.

Результати вивчення зразків бавовнику звичайного (Gossypium hirsutum L.)

В.О. Боровик — 2025-03-25

Мета. Висвітлити питання з дослідження інтродукованих колекційних зразків бавовнику в умовах зрошення Південного Степу України для доцільності подальшого використання їх в селекційному процесі при створенні нових сортів. Методи дослідження – інтродукція; оцінка польовими та лабораторними методами; ідентифікація; збереження; поповнення баз даних колекцій. Результати. Впродовж трьох років в колекційному розсаднику вивчались 154 зразки бавовнику української та закордонної селекції, у т. ч. перший рік досліджували 8 нових інтродукованих зразків з Болгарії, а саме: Сніжинка, Орфей, Тіара, Мелані, Селена, Кристал, Чирпан 539, Хеліус. Зроблено оцінку генофонду за окремими морфобіологічними та господарськими ознаками. Найбільш короткий період вегетації мали Кристал і Снєжна, у яких дозрівання наступило лише на 1 і 4 доби пізніше стандартного сорту. За висотою рослин показники відповідали «дуже низькому» рівню ознаки, а за розташуванням нижньої симподії 11,3 та 11,4 см – «високому». Вияснено, що досліджувані номери були дуже стійкими до вертицильозного вілту, гомозу та до вилягання. Щодо посухи, то Тіара і Хеліус дещо більше реагували на посушливі і жаркі умови звітного року, стійкість їх складала 7 балів. Висновки. Внаслідок оцінки генофонду за окремими морфобіологічними та господарськими ознаками з інтродукованих зразків виділені найбільш скоростиглі (Кристал і Снєжина, Орфей і Селена). За висотою рослин Дармі, Чирпан 539 і Хеліус були найвищими (60,4 і 61,1 см), але ці показники відповідали «дуже низькому» рівню ознаки, тоді як «високому» рівню відповідало розташування нижньої симподії 11,3 та 11,4 см у Дармі, Наталія, Вега. Установлено, що на формування врожайності бавовни-сирцю впливає маса коробочки та вихід волокна. Кращими за цією ознакою є Наталія (2,43 т/га), Чирпан 539 (2,43 т/га) і Тіара (2,78 т/га).

Селекція сої овочевої як гаранта продовольчої безпеки

В.О. Боровик — 2025-03-25

Мета. Висвітлити питання збагачення генофонду рослин сортами сої овочевої, виділення кращих за господарськими ознаками з метою створення нових сортів адаптованих до зрошуваних умов Південного Степу України з урахуванням зміни клімату. Методи дослідження: польовий, вимірювально-ваговий, лабораторний, математично-статистичний. Результати. За висотою рослин різниця між стандартним та досліджуваними зразками колекції коливалась в широких межах – від 9,3 до 58,2 %. Коефіцієнт кореляції (r) – 0,9412 одиниць. Це свідчить про те, що зі збільшенням висоти рослин сої овочевої підвищується висота прикріплення нижнього бобу. В усіх досліджуваних зразків генофонду ступінь варіації показників морфобіологічних ознак (SV) коливався від 14 до 25 % та характеризувались як середньо варіабельними. Урожайність насіння сої овочевої знаходились в інтервалі від 2,18 до 3,06 т/га, що складало перевищення над стандартним сортом на 0,18–1,06 т/га. Мінімальну ступінь варіювання (SV = 6,0 %) спостерігали у досліджуваних номерів за показниками ознаки «тривалість періоду вегетації», середньою варіабельністю характеризувались зразки з коефіцієнтами варіації (SV) 17–19 % за ознаками «маса бобів і насіння» та «продуктивність». При збільшенні тривалості вегетації зростає продуктивність культури (r=0,69036). Створені гібридні комбінації: Фора/Л 380-2-13, Sac/Fiskeby V, Karikachi/Фора, Фора/Karikachi, Веста/ Karikachi, Karikachi/Sac, які сформували урожайність бобів від 13,6 до 16,2 т/га. Висновки. Оцінка генофонду рослин сої овочевої дозволила виділити за комплексом ознак цінні зразки – UD0202500 Sac, UD0200903 Фора, UKR001:02859 Л 362-2-13 для залученні до гібридиації. Створення адаптивних сортів сої овочевої з високою поживною цінністю в умовах зрошення Півдня України є альтернативою доповнення та розширення асортименту високобілкових органічних продуктів, придатних для дієтичного, спортивного та дитячого харчування, гарантією продовольчої безпеки регіону.

Трансгресивнамінливість довжини головного колоса у популяціяхF2-4 за гібридизації сортів пшениці м’якої озимої різних екотипів

М.В. Лозінський — 2025-03-25

Мета досліджень – встановлення трансгресивної мінливості за довжиною головного колоса в популяціях F2-4 отриманих схрещуванням сортів пшениці м’якої озимої різних екотипів. Методи. Експериментальну частину досліджень виконували у 2022–2024 рр. в умовах дослідного поля навчально виробничого центру Білоцерківського НАУ. Досліджували сорти пшениці м’якої озимої різних екотипів і популяції, отримані схрещуванням західноєвропейського екотипу з лісостеповим: Варвік / Царівна, Варвік / Либідь, Богемія / Либідь, Вебстер / Царівна; лісостепового з лісостеповим: Колос Миронівщини / Царівна, Мирлена / Царівна, Мирлена / Либідь; степового з лісостеповим: Дріада 1 / Перлина лісостепу, Служниця одеська / Царівна, Служниця одеська / Либідь. Біометричний аналіз досліджуваного матеріалу проводили за середнім зразком 25 рослин у трикратній повторності. За використання програм Excel 2019 та «Statistica», версія 12.0. проводили статистичну обробку отриманих біометричних даних. Ступінь та частоту позитивних трансгресій довжини головного колоса визначали за загальноприйнятою методикою. Для визначенні кореляційного взаємозв’язку між ознаками використовували шкалу запропоновану Ю. Л. Гужовим із співробітникам. Результати. В умовах 2022 р. за показників ступеня (Тс = 1,0–26,0 %) і частоти (Тч = 0,8–17,8 %) позитивних трансгресій довжини головного колоса в популяцій F2 виділились: Богемія / Либідь (Тс = 26,0 %; Тч = 16,2 %), Мирлена / Либідь (Тс = 16,7 %; Тч = 17,8 %), Служниця одеська / Царівна (Тс = 16,5 %; Тч = 17,4 %), Вебстер / Царівна (Тс = 11,6 %; Тч = 4,8 %), Дріада 1 / Перлина лісостепу (Тс = 10,6 %; Тч = 13,4 %). У 2023 р. позитивне трансгресивне розщеплення встановили в дев’яти з 10 гібридних популяцій з ступенем (Тс = 1,9–22,2 %) і частотою трансгресивних рекомбінантів – Тч = 0,8–17,4 %. За високими показниками ступеня і частоти трансгресій виділили Служниця одеська / Царівна (Тс = 22,2 %; Тч = 16,2 %), Дріада 1 / Перлина лісостепу (еrythrospermum) (Тс = 16,7 %; Тч = 17,4 %). У чотирьох з 10 популяцій четвертого покоління визначили позитивні трансгресії за довжиною головного колоса з ступенем (Тс = 8,2–12,6 %) і частотою трансгресивних рекомбінантів – Тч = 20,0–36,0 %. З найвищими показниками виділились Варвік / Царівна (lutescens) (Тс = 12,6 %; Тч = 28,0 %) і Вебстер / Царівна – Тс = 11,8 %; Тч = 20,0 %). Висновки. 1. Встановлено вплив підібраних батьківських компонентів гібридизації на формування довжини головного колоса у популяцій F2-4. 2. Використання в гібридизації сортів пшениці м’якої озимої лісостепового, степового і західноєвропейського екотипів розширює формотворчий процес в популяціях і сприяє добору позитивних трансгресивних рекомбінантів за довжиною колоса. 3. Виділені популяції Мирлена / Царівна, Дріада 1 / Перлина лісостепу (lutescens) в яких впродовж трьох років встановлені позитивні трансгресії. Визначена кореляція між ступенем і частотою трансгресій в популяцій другого і третього покоління свідчить про сильний (r = 0,793; r = 0,826) взаємозв’язок між цими показниками. Водночас у нащадків четвертого покоління встановлено від’ємний слабкий (r = -0,017) кореляційний взаємозв’язок.

Вплив реакції поживного середовища в культурі in vitro на ріст рослинрізних видів сорго

В.В. Любич — 2025-03-25

Мета. Дослідити вплив рН середовища на біометричні показники рослин різних видів сорго в культурі in vitro. Методи. Лабораторний – вирощування рослин сорго в культурі in vitro, вимірювальний, аналізування, статистичний. Результати. Встановлено, що за рН 3,0 не відбувалось пагоноутворення в усіх досліджуваних варіантах. Найвищі показники кількості пагонів були відмічені за рН 5,5 і 6,0 в усіх досліджуваних варіантах. Так, на контрольному варіанті кількість становила 16 і 18 шт. У сорго зернового і соризу 12 і 16 шт., та 14 і 16 шт., найменшу кількість визначено у сорго-суданкового гібриду та сорго вінокивого – 8 і 9 шт., та 5 і 9 шт. Аналізуючи дані під час укорінення рослин встановлено, що за рН 4,0 було отримано від 77 до 96 % загиблих рослин. У контрольному варіанті цей показник становив 97 і 80 %, у сорго зернового – 95 і 77 %, соризу – 94 і 83 %, сорго-суданкового гібриду – 90 і 80 % і в сорго віникового – 96 і 85 %. У варіанті з показником рН 3,0 усі рослин загинули. Встановлено, що за рН 4,5 і 5,0 у контролі кількість загиблих рослин було 50 і 22 %, найбільше у сорго віникового 63 і 42 % та найменше у соризу – 47 і 28 %. Найменшу загибель рослин відмічено в дослідах із рН 5,5 і 6,0 – від 1 до 10 %. На контролі за цих варіанті цей показник становив 6 і 1 %, у соргосуданкового гібриду та соризу 8 і 10 % і за рН 6,0 відсутні загиблі рослини. У сорго зернового було отримано 8 і 2 % та в сорго віникового 14 і 3 %. Висновки. Встановлено, що рН=3,0 негативно пливає на всі біометричні показники і зумовлює загибель більшості рослин на всіх досліджуваних варіантах. Встановлено, що за рН 6,5 немає різкого зниження довжини пагонів, кількості коренів, довжини в усіх видів сорго та в контрольному варіанті. Найвищі показники щодо формування всіх досліджуваних ростових процесів отримано за рН 5,5 і 6,0 в усіх досліджуваних видів сорго.

Мінливість у пшениці озимої за формотворчої дії Nonidet P-40

О.М. Окселенко — 2025-03-25

Nonidet P-40 належить до класу епімутагенів, тобто хімічних речовин, які можуть спричиняти велику кількість спадкових змін, не завдаючи суттєвої пошкоджень ДНК живого організму, оскільки впливають на білкову частину хромосоми. Мета. Вивчити частоти та спектри епігенетичної мінливості у сортів пшениці озимої, виявити ключові моменти виникнення спадкових змін за ознаками та в залежності від вихідного матеріалу. Методи. Насіння 4 сортів пшениці озимої Перспектива Одеська, Соната Полтавська, Шпалівка, МІП Лада обробляли розчином хімічного епімутагену Nonidet P-40 (4-нонілфеніл-полиетиленгликоль, тут та далі по тексту – NP-40) у концентраціях 0,01 %, 0,05 %, 0,1 %, 0,5 %. У поколіннях M2–M3 мутантні сімейства були відібрані шляхом візуальної оцінки, аналізу проходження фенофаз, структурним аналізом та аналізом за зерновою продуктивністю. Результати. Було вивчено 10 000 сімей у другому-третьому поколінні. Використовували звичайні концентрації, що характерні для екогенетичної практики. При цьому навіть вища концентрація NP-40 0,5% не призвела до значного зниження життєздатності. Зі статистичною достовірністю на загальну частоту мутацій вплинули показники підвищення концентрації, але не вихідної форми, в усіх випадках варіанти для частоти відрізняються один від одного та від контролю, для рівня мінливості крім крім NP-40 0,1% та 0,5 % для сорті Шпалівка та МІП Лада. В спектрі було отримано всього 30 змінених ознак по 6 групах мінливості, можна достовірно передбачити для даного мутагену на даному матеріалі високу кількість (в порівнянні) низькостеблових мутантів, форм з крупним колосом. Також непогані перспективи у змін за раньостиглістю, виникнення продуктивних форм. Інші позитивні варіанти малоймовірні. Для процесу спадкової мінливості дискримінантним аналізом встановлено модельність окремих параметрів за групами. Суттєвою вона була за частотою, рівнем мінливості, мутацій в першій, четвертій, шостій групах. Дискримінантний аналіз показав відсутність різниці у дії NP-40 0,05 та 0,1 %. Висновки. NP-40 як екогенетичний чинний доволі слабо діє з огляду на частоту та спектр індукованих форм, але хоч і низькочастотні, зміни мають регулярний характер та де в чому характерні для деяких сортів (Соната Полтавська, Перспектива Одеська). Висока ймовірність отримання цінних форм з крупним озерненим колосом та регулярне виникнення цінних ранньостиглих, низькостеблових форм, але ситуація погіршується через наявність регулярного виникнення пізньостиглих та високостеблових змін. Для використаного вихідного матеріалу більш перспективні варіанти дії NP-40 0,1 – 0,5 %, сортова специфіка відсутня.

Регіональна та перспективна селекція сортів яблун помологічна характеристика

Аладдін Немет огли Садигов — 2025-03-25

Плодівництво завжди було однією з найдавніших галузей сільського господарства нашої країни, а сьогодні є однією з провідних галузей у розвитку економіки країни. У нашій державі, яка вступила на шлях незалежного розвитку, були проведені реформи як в аграрній галузі, так і в усіх сферах економіки. В даний час у світі і нашій республіці існує великий попит на створення шляхом штучної селекції нових сортів яблук з високою дієтичною і поживною цінністю, та якісними показниками у зв'язку з виробництвом якісних харчових продуктів. Методи. Для вивчення генофонду рослини яблуні та закупівлі кормових селекційних сортів з високою ефективністю використовували загальноприйняті в плодівництві методи (В.В. Волкодав, 2000; С. О. Танчик, 2016). В результаті ґрунтово-кліматичних умов Азербайджану це спричинило формування багатого генофонду плодової попелиці. З урахуванням цих цінних, аборигенних, раніше інтродукованих і використовуваних як донорські батьківські лінії сортів плодів Науково-дослідного інституту плодівництва і чаю створено близько 30 нових високоякісних селекційних сортів шпорцевого типу, швидкоплідних, що відповідають вимогам ринкової економіки. За позитивними господарсько-біологічними показниками ці сорти перевищують місцеві та інтродуковані приблизно на 10-12%. Більшість отриманих селекційним шляхом сортів передано на державне сортовипробування, районовано сорти Пайзлиг Губа, Зизилиг Губа, Севіндж, Ельвін, Зумруд, а сорти Садаф, Зія, Зірве віднесено до перспективних сортів. Деякі з цих сортів використовуються селянськими (фермерськими) господарствами при створенні садів промислового типу за новими інноваційними технологіями. Висновок. В результаті нашої багаторічної селекційної науково-дослідної роботи над яблунею створено близько 30 високопродуктивних кормових сортів F2, адаптованих до грунтово-кліматичних умов Губа-Хачмазького економічного району, який вважається основним плодівничим районом країни. Більшість із цих сортів було подано до Агентства аграрних послуг, сорти Пайзлиг Губа, Зимова Губа, Севіндж, Елвін та Зумруд були районовані з озимих сортів. До групи перспективних сортів Державного реєстру занесені сорти Зія, Зірве, Садаф.

Мінливість та кореляційні зв’язки компонентів урожайності насіння еспарцету (Onobrychis viciifolia Scop.)

О.Д. Тищенко — 2025-03-25

Мета досліджень полягала в тому, щоб визначити деякі морфологічні ознаки, що пов’язані з урожайністю, визначити ключові ознаки для відбору цих показників і полегшити селекційну роботу для створення нового селекційного матеріалу еспарцету. Матеріали та методи досліджень. Дослідження проводились на Одеській державній сільськогосподарській станції ІКОСГ НААН, смт. Хлібодарське, Одеська область, Одеський район протягом 2023-2024 рр. До вивчення було включено: 12 зразків еспарцету виколистого Onobrychis viciifolia Scop. при насіннєвому використанні. Враховували врожайність насіння з однієї рослини та її компоненти: кількість насіння на 1 китицю та на рослину і число китиць на рослину, вагу 1000 насінин, кількість стебел на рослині, висоту рослин. Результати досліджень. Виявлено мінливість ознак з широким діапазоном від 7,5 до 54.8%. Найбільш варіабельні ознаки це урожайність насіння (V=54,8%) і кількість насіння (V=52,3%) на одну рослину. Виділено зразки Д 12 і Д 13 які значно перевищували середньопопуляційну, за врожайністю насіння в 1,7 рази, кількістю насіння з однієї рослини в 1,5-2,3 рази. Виявлено позитивні зв’язки різної сили між урожайністю насіння з рослини та всіма його компонентами. Сильний зв’язок був з основними компонентами врожайності насіння: кількість китиць на рослину (r =0,853) та насінин в китиці (r =0,915), слабшим з висотою (r =0,569), кількістю стебел на рослину (r =0,512) та масою 1000 насінин (r =0,431) та дуже слабким з кількістю насіння в китиці (r = 0,320). Висновки. Встановлено мінливість ознак з коефіцієнтом варіації (V) від 7,5 до 54.8%. Найбільш варіабельні ознаки вага насіння (V =54,8%) та кількість насіння (V =52,3%) на одну рослину. Виділилися зразки Д 12 і Д 13, які перевищували середньопопуляційну за всіма ознаками, передусі́м, за врожайністю насіння в 1,7 рази, кількістю насіння з однієї рослини в 1,5-2,3 рази, відповідно. Визначили високий позитивний зв’язок маси насіння та всіма його компонентами. Високий зв’язок з кількістю китиць на рослину (r =0,853) та насінин в китиці (r =0,915).

135 років історії – від Херсонського земського дослідного поля до Інституту кліматично орієнтованого сільського господарства НААН

Колектив Інституту кліматично орієнтованого сільського господарства НААН — 2025-03-25

135 років історії – від Херсонського земського дослідного поля до Інституту кліматично орієнтованого сільського господарства НААН