Аграрні інновації

Інтенсивність накопичення радіонуклідів урожаєм еспарцету піщаного за його вирощування в умовах Полісся

О.О. Алєксєєв — 2025-11-28

Мета статті – вивчити інтенсивності накопичення 137Cs, 40K, 226Ra, 232Th надземною вегетативною масою, насінням та квітковим пилком еспарцету піщаного.Методи. Дослідження проводились у Поліссі, в місті Коростень. Для експерименту використовували еспарцет піщаний, який висівали за загальноприйнятою технологією в чотирикратній повторності. Зразки ґрунту відбирали методом «конверта» з п’яти різних ділянок на глибині 22-25 см. Потім зразки змішували, щоб отримати однорідну масу, з якої виділяли репрезентативну пробу масою 500 г для подальших лабораторних досліджень. Надземну вегетативну масу, насіння та бджолине обніжжя (квітковий пилок) відбирали методом точкових проб. Визначення питомої активності радіонуклідів (137Cs, 40K, 226Ra та 232Th) у ґрунті та рослинній масі проводили гамма-спектрометричним методом. Результати обробляли біометрично, враховуючи середнє арифметичне значення, середньоквадратичне відхилення та достовірність різниці. Результати. За результатами досліджень встановлено, що у всіх частинах еспарцету (вегетативній масі, насінні та квітковому пилку) найвищий вміст радіонуклідів був у 40K. Загальна питома активність радіонуклідів у врожаї еспарцету піщаного склала 2230,4 Бк/кг, з яких найбільша частка припадала на вегетативну масу (43,43%), а насіння та квітковий пилок містили 28,52% та 29,03% відповідно. Висновки. Дослідження показали, що найвища питома активність радіонуклідів у врожаї еспарцету піщаного спостерігалася за 40K. Радіонукліди накопичувалися у врожаї в наступній послідовності (у порядку спадання): 40K, 137Cs, 232Th, 226Ra. Загальна активність радіонуклідів, що концентруються в урожаї з одного гектара, становить 2230,4 Бк.

Біоремедіація забруднених земель: сучасні українські технології та світові підходи

С.В. Башалай — 2025-11-28

Мета статті – проаналізувати ризики від забруднення промисловими стоками земельних ресурсів України, та проаналізувати світові підходи.Для здійснення дослідження було використано такі методи: систематизація матеріалу, наукове узагальнення, порівняння. Вони дозволили виявити та усвідомити просторову диференціацію та різноманітність факторів, що надають вплив на стан земельних ресурсів у різних природних та соціально-економічних умовах; систематизувати та узагальнити ризики, що виникають під час використання біоремедіації. В статті проаналізовано різні методи хімічного аналізу ґрунтів для визначення вмісту органічних полютантів та їх метаболітів у ґрунті, зокрема методи ГРХ, хроматомас-спектрометрії.Результати досліджень. В статті проаналізовано середні показники по допустимих концентраціях шкідливих речовин в грунті в Україні та світі. Аналіз показує, що до ґрунтів України ефективним є застосування методів очищення, таких як біоремедіація з використанням біопрепаратів. Отримані дані підкреслюють необхідність подальших досліджень моніторингу стану ґрунту для забезпечення екологічної безпеки. Проаналізовані в статті джерела надають велику інформацію про хімічні речовини, їх вплив на забруднення земель, а також методи дослідження та контролю за їх концентраціями у ґрунтах.Огляд останніх літературних джерел показав ефективність біопрепарату «Бакойл-KZ» для біологічної рекультивації нафтозабруднених ґрунтів. Основними активними компонентами цього препарату є специфічні штами мікроорганізмів, такі як Acinetobacter calcoaceticus, Microbacterium lacticum, та Arthrobacter terregens. Ці мікроорганізми володіють високою нафтоокислювальною активністю, що дозволяє їм ефективно розкладати вуглеводні, присутні у нафтопродуктах.

Біофунгіциди на основі Bacillus subtilis як безпечна альтернатива хімічному захисту рослин у сільському господарстві

М.О. Бойко — 2025-11-28

Метою дослідження є обґрунтування доцільності застосування біопрепаратів на основі сапрофітних бактерій, зокрема Bacillus subtilis, у системах захисту рослин як ефективної альтернативи хімічним фунгіцидам, з урахуванням їх біологічної активності, екологічної безпеки, впливу на підвищення врожайності сорго зернового, стійкості рослин до хвороб та покращення стану агрофітоценозів. У дослідженні використано комплекс методів, зокрема аналіз літературних джерел, польові випробування, оцінка агрофітоценозів і статистична обробка даних. Результати. Біопрепарати на основі Bacillus subtilis сьогодні розглядаються як перспективний інструмент екологічно безпечного та ефективного захисту рослин, що відповідає вимогам сталого сільського господарства, сприяє підвищенню врожайності культур та є актуальною відповіддю на сучасні виклики, пов’язані зі зміною клімату, деградацією ґрунтів і необхідністю скорочення хімічного навантаження на агроекосистеми. У статті досліджено потенціал використання біофунгіцидів на основі бактерій Bacillus subtilis як безпечної та ефективної альтернативи хімічним засобам захисту рослин у сучасному сільському господарстві.Актуальність теми зумовлена необхідністю зниження пестицидного навантаження на агроекосистеми, підвищення екологічної безпеки виробництва сільськогосподарської продукції та збереження родючості ґрунтів.У статті запропоновано оптимізовану схему застосування біологічних препаратів на основі Bacillus subtilis при вирощуванні сорго зернового. Проведені дослідження підтверджують, що обробка насіння сорго зернового біофунгіцидами на основі Bacillus subtilis сприяє активізації захисних механізмів рослин, формуванню здорових агрофітоценозів, а також зростанню урожайності культури. Окрему увагу приділено аналізу екологічної доцільності біологічного захисту рослин, зокрема його безпечності для довкілля та людей, на відміну від хімічних фунгіцидів, які мають негативний залишковий вплив. Висновки. Отримані результати свідчать про перспективність інтеграції біофунгіцидів на основі Bacillus subtilis у систему сталого агровиробництва та підвищення конкурентоспроможності сільського госпо- дарства в умовах сучасних екологічних викликів.

Вплив норм висіву, способів сівби та інокуляції насіння на схожість насіння та виживаність рослин нуту

О.Г. Бойко — 2025-11-28

В статті показано вплив способів сівби, норм висіву та інокуляції на польову схожість насіння та виживаність рослин нуту.У сучасних умовах сьогодення у зв’язку зі зміною клімату виробничники шукають високопродуктивні нішеві сільськогосподарські культури, які можуть замінити традиційні зернобобові (горох, квасоля, боби) на більш перспективні нетрадиційні культури для зони Лісостепу. Такою культурою на даний час може стати нут.Нут більш посушлива культура ніж інші зернобобові (соя, горох, люпин). Вона забезпечує високу стабільну продуктивність в умовах півдня, а при зрошені подвоює свою врожайність.На ринку зернових культур нут завжди користується високим попитом. Розширення посівних площ під цю культуру дає нам змогу отримати більш високі прибутки та стабілізувати економіку в країні.Нажаль сьогодні на виробництво зернобобових культур впливає багато чинників: зменшення площ, зниження продуктивності, зміна клімату, ринкова нестабільність (падіння цін).Нут маловідома культура для умовах Лісостепу. На даний час недостатньо проведено досліджень з цією культурою. Тому нашим завданням є удосконалення елементів технології вирощування нуту звичайного в умовах Лісостепу. Адже на даний час це залишається актуальним питанням, що і обумовило необхідність проведення досліджень.Проаналізувавши трирічні дані, ми дійшли висновку, що способи сівби не мали помітного впливу на польову схожість і виживаність рослин нуту, але більш істотна різниця за цими показниками виявлена залежно від норми висіву насіння та інокуляції.У міру підвищення норми висіву насіння з 0,4 до 0,7 млн./га їх польова схожість знижувалася з 94,2 до 83,3%. Способи посіву не вплинули на польову схожість насіння.Більш висока виживаність рослин нуту до збирання встановлена при нормі висіву насіння 0,4-0,5 млн/га – 80,5-79,4% без інокуляції, 82,0-81,1% з інокуляцією ризоторфіном. Цей показник на 1,0-1,5% був вищим при суцільному способі посіву.Отримані дані дадуть можливість розширити знання про особливості способів сівби, норм висіву насіння, та інокуляції насіння нуту, для отримання високих врожаїв. Дасть змогу розробити рекомендації щодо використання даних показників при вирощуванні нуту, що дозволить підвищити продуктивність даної культури та покращити її якісні показники.

Сучасний інсектицидний контроль проти сисних шкідників на посівах пшениці озимої в зоні Центрального Лісостепу України

В.В. Вакуленко — 2025-11-28

В статті викладено результати сучасного інсектицидного контроля проти сисних шкідників на посівах пшениці озимої в зоні Центрального Лісостепу України.Мета статті – визначення технічної ефективності інсектицидів нових класів хімічних сполук, а також відомих інсектицидів та їх препаративних форм. Методи: методологічною основою даного дослідження є: емпіричні (польові експерименти та спостереження; вимірювання показників об’єкту дослідження; теоретичні (висунення гіпотези та формування висновків за результатами досліджень); статистичний; математичний. Результати.Нашим завдання в 2023–2025 рр., було вивчення технічної ефективності інсектицидів нових класів хімічних сполук, а також відомих інсектицидів та їх препаративних форм. За роки досліджень, нами виявлено, що при застосуванні інсектицидів, досягався достатній рівень ефективності проти злакових попелиць і личинок пшеничного трипсу. Використання всіх інсектицидів в суміші з додаванням ад’юванта «Тандем», позитивно впливало на захист від сисних шкідників на посівах пшениці озимої, технічна ефективність була на рівні 77,7–100%.Однак, вона була найбільш ефективною проти всіх фітофагів у варіанті з використання прилипача «Тандем» з нормою витрати 15 мл/10 л води і препарату Енжіо 247 SС з нормою використання – 0,22 л/га, технічна ефективність досягала найвищих показників – 92,8–100%.Висновки. За роки досліджень 2023–2025 рр. в зоні Центрального Лісостепу України проти сисних шкідників на посівах пшениці озимої ефективними були сучасні інсектициди: Актара 25 WG, ВГ з нормою витрати 0,14 кг/га, Карате Зеон 050 СS – 0,15 л/га та Енжіо 247 SС, к.с. мк.с. – 0,22 л/га. Технічна ефективність препаратів становили 72,4–90,5%. З додаванням ад’юванта «Тандем» ефективність інсектицидів збільшувалась від 5,3 до 9,5% в залежності від препарату. Найбільш ефективним проти сисних шкідників виявився препарат Енжіо 247 SС з нормою витрати – 0,22 л/га, як при використанні окремо, так і в суміші з прилипачем.

Вплив елементів живлення на формування зон продуктивності кукурудзи

Л.А. Гарбар — 2025-11-28

Мета. Метою дослідження було встановлення впливу просторової варіабельності агрохімічних характеристик ґрунту на формування зон продуктивності кукурудзи та оцінка доцільності застосування технології змінних норм висіву (VRS) у виробничих умовах господарства. Основний акцент зроблено на верифікації гіпотез щодо впливу окремих елементів родючості на урожайність та обґрунтуванні зонального підходу до управління густотою посіву. Методи.Польові дослідження проводилися у 2023–2024 рр. на площі понад 1000 га в зоні переходу Полісся та Лісостепу. Поля було поділено на 82 зони продуктивності на основі агрохімічних і просторових параметрів. Відібрані ґрунтові зразки (0–20 см, 0–30 см) досліджували за показниками кислотності, органічної речовини, катіонно-обмінної ємності, макро- та мікроелементного складу. Для обробки результатів застосовано геоінформаційне моделювання, кореляційний аналіз та тематичне картування в середовищах QGIS та Python. Результати. Дослідження виявило стабільні позитивні зв’язки урожайності з вмістом органічної речовини, катіонною ємністю обміну та pH.Найвищу кореляцію з урожайністю мали доступний фосфор, OM та CEC. Водночас резервний фосфор і надлишкові концентрації мікроелементів (Zn, Mn) мали негативний вплив. Просторове моделювання підтвердило наявність стабільних зон з підвищеною або зниженою продуктивністю. Результати демонструють доцільність VRS у диференційованому управлінні нормами висіву на основі зональної родючості. Висновки. Просторово-агрохімічний аналіз дозволив встановити ключові фактори формування продуктивності кукурудзи. Використання агрохімічних індикаторів є обґрунтованим для побудови карт зонування та розробки VRS-рекомендацій. Технологія VRS довела свою ефективність і рентабельність в умовах різнорідних ґрунтів господарства.

Синергія інновацій та творчості в трансформації аграрного сектору України

Б.І. Вовк — 2025-11-28

Мета. Висвітлити роль інноваційних практик і творчого потенціалу у формуванні сучасної моделі аграрного виробництва, здатної ефективно реагувати на екологічні, соціальні та економічні виклики воєнного часу та глобальної нестабільності. Обґрунтувати перспективні напрями розвитку сільського господарства на основі синергії новаторських технологій та творчих підходів. Методи. Використано міждисциплінарний підхід, поєднано елементи системного, порівняльного, контент-аналізу та узагальнення інформації. Проведено аналіз наукових джерел, статистичних даних, емпіричних досліджень та прикладів інноваційних практик.Особливу увагу приділено аналізу локальних рішень, адаптованих до реалій аграрного виробництва в умовах обмежених ресурсів. Результати. Висвітлено основні типи інновацій у сільському господарстві – технологічні, інституційні, соціальні – та їхню взаємодію з творчими процесами. Наведено приклади ефективного впровадження сучасних практик: аквапоніка, вертикальнесадівництво, мобільні курятники, агротуризм, харчові хаби тощо. Показано, що творчість агровиробників є критичним чинником адаптації до кризових умов.Обґрунтовано, що творчий підхід сприяє не лише підвищенню ефективності виробництва, а й зміцненню соціальної згуртованості, розвитку громад та формуванню нової аграрної культури. Висновки. Інноваційні рішення, підкріплені творчим потенціалом учасників аграрного сектору, виступають каталізатором сталого оновлення сільського господарства України. Формування відкритих інноваційних систем із залученням фермерів, освітян, науковців та органів управління є стратегічною умовою аграрної модернізації. Запропоновано посилити інституційну підтримку та інвестування в людський капітал як основу інноваційного прориву.

Зміна фізико-хімічних характеристик агрочорнозему за тривалого використання в умовах Степового Придніпров’я

О.О. Гаврюшенко — 2025-11-28

Мета дослідження полягала у вивченні динаміки фізико-хімічних характеристик агрочорнозему за умов тривалого використання в агроекосистемах Степового Придніпров’я (закладеного досліду). Методи. Об’єктом дослідження був звичайний середньогумусний агрочорнозем переважно важкосуглинистий та легкоглинистий у межах Слобожанської південної територіальної громади Дніпропетровської області (науково-дослідне поле Навчально-наукового центру Дніпровського державного аграрно-економічного університету, Дніпровський район) тривалого агрогенного впливу. Результати. У дослідженні висвітлено кількісні зміни фізико-хімічних властивостей агрочорнозему звичайного, який протягом близько 20 років інтенсивно використовується в умовах сільськогосподарського землеробства на території Степового Придніпров’я в локації дослідного поля. Метою роботи було виявлення характеру та напрямів трансформації основних показників родючості ґрунту під впливом тривалого агрогенного навантаження. З цією метою проведено порівняльний аналіз агрохімічних даних за 2003 та 2024 роки, а також здійснено оцінку фізико-хімічного стану цілинного чорнозему, який слугував контрольним еталоном.Висновки. Отримані результати дозволили встановити динаміку змін у гумусовому стані, елементах азотного, фосфорного та калійного живлення, кислотно-лужному балансі, а також катіонно-обмінних властивостях ґрунту.Результати показали істотне зниження вмісту гумусу – з 4,0 % у 2003 році до 3,15–3,31 % у 2024 році,що свідчить про активні процеси дегуміфікації внаслідок мінералізації органічної речовини без належного її відновлення. Незважаючи на підвищення вмісту легкогідролізованого азоту, рівень амонійного та нітратного азоту залишився низьким, що може вказувати на порушення мікробіологічної активності.

Вплив передпосівної обробки насіння та позакореневого підживлення на урожайність гібридів кукурудзи

В.В. Гамаюнова — 2025-11-28

Мета досліджень полягала у визначенні впливу гібридів кукурудзи різних груп стиглості (ДБ Лада, ДН Віта, ДН Велд), біологічних препаратів для передпосівної обробки насіння (Триходермін + Мікофренд) та позакореневого підживлення у фазі 4–6 листків (Різоактив + карбамід) на формування врожайності зерна в умовах Південного Степу України. Матеріали та методика досліджень. Дослідження проводили впродовж 2023–2025 рр. на чорноземі південному в Навчально-науково-практичному центрі МНАУ. Ґрунт дослідного поля характеризувався вмістом 2,9–3,1 % гумусу, 20–25 мг/кг рухомого азоту, 40–45 мг/кг P₂O₅ та 370–520 мг/кг K₂O. Дослід трифакторний: фактор А – гібриди кукурудзи; фактор B – передпосівна обробка насіння; фактор C – позакореневе підживлення у фазі 4–6 листків. Загальна площа ділянки становила 80 м², облікова – 50 м², повторність досліду – чотириразова. Попередником кукурудзи була соя. Результати досліджень. Встановлено, що врожайність гібридів кукурудзи істотно залежала від досліджуваних факторів. Використання біопрепаратів для передпосівної обробки забезпечило підвищення продуктивності на 7–9 %, а їх поєднання з позакореневим підживленням – на 10–12 % порівняно з контролем. Найбільш виражений ефект спостерігали у гібрида ДН Велд (ФАО 340), у якого врожайність зерна досягала 9,0–10,3 т/га залежно від погодних умов. Передпосівна обробка насіння біологічними препаратами у поєднанні з позакореневим підживленням у фазі 4–6 листків дозволила стабілізувати рівень продуктивності навіть у менш сприятливих умовах 2025 р., коли рівень урожайності усіх гібридів був нижчим. Висновки. Результатами досліджень встановлено, що передпосівна обробка насіння біологічними препаратами у поєднанні з позакореневим підживленням у фазі 4–6 листків є ефективним елементом технології для підвищення продуктивності кукурудзи. Така система забезпечує приріст урожайності на 7–12 % залежно від гібриду та погодних умов року вирощування, що підтверджує її наукову й практичну доцільність для використання у зоні Південного Степу України. Визначено, що у посушливі роки більш високу врожайність зерна здатні забезпечувати ранньостиглі гібриди.Ключові слова: гібриди кукурудзи, врожайність зерна, біопрепарати, передпосівна обробка, позакореневе підживлення, зона Південного Степу України, зміни кліматичних умов.

Шкідники плодів яблуні в Україні

О.В. Дикань — 2025-11-28

Яблуня відома людству понад 5 тис. років. Вирощують її у більш ніж 80 країнах світу, а загальна площа насаджень яблуні у світі сягає 6 млн га. В Україні яблуня займає 45% площ усіх плодово-ягідних культур. У 2023 р. в нашій країні зібрали майже 1,2 млн тонн яблук, при середній урожайності 15,5 т/га.Одним з важливих заходів забезпечення врожайності, поліпшення якості продукції, забезпечення тривалої продуктивності багаторічних насаджень є інтегрований захист плодових і ягідних культур від шкідників і хвороб. Для встановлення домінуючих видів шкідників плодів яблуні та їхнього господарського значення нами було проаналізовано 35 вітчизняних та закордонних інформаційних джерел щодо шкідливого ентомокомплексу яблуневих агроценозів. Основну еколого-економічну групу садового агроценозу становлять комахи, які безпосередньо пошкоджують плоди.Вони порушують потік поживних речовин до насіння, пошкоджені плоди опадають. Серед шкідливих видів комах, які пошкоджують плоди, які істотно впливають на кількість і якість плодів. Яблунева плодожерка – Cydia pomonella (Linnaeus, 1758) із ряду Лускокрилих (Lepidoptera) та родини Листовійок (Tortricidae) – небезпечний шкідник, котрий пошкоджує яблуню, грушу, рідше сливу, абрикос, айву, персик та волоський горіх. В Україні поширена повсюдно. Яблуневий плодовий пильщик Hoplocampa testudinea (Klug, 1816) вз ряду Перетинчастокрилих (Hymenoptera) та родини Справжні пильщики (Tenthredinidae). Нині яблуневий плодовий пильщик набув широко розповсюджений.Для захисту плодів яблуні від основних шкідників рекомендують ряд агротехнічних заходів та обприскування дозволеними інсектицидами на основі таких діючих речовин як дельтаметрин, альфа-циперметрин, лямбда-цигалотрин, хлорантраніліпрол, імідаклоприд, ацетаміприд, тефлубензурон та емамектину бензоат.

Показники росту рослин різних сортів верби залежно від удобрення та строку заготівлі живців

В.А. Доронін — 2025-11-28

Мета. Визначити формування показників росту рослин різних сортів верби залежно від удобрення та строку заготівлі живців. Методи. Польовий – закладання дослідів, облік висоти рослин, кількості пагонів та їх діаметру, аналізування, статистичний. Результати.Кількість пагонів у верби формується на початку вегетаційного періоду. На початку обліків цей показник був у межах 6,4–19,3 шт., а в кінці обліків – 6,8–20,6 шт. По іншому змінювалась тенденція формування кількості пагонів залежно від досліджених елементів технології вирощування верби. Так, кількість пагонів у верби сорту Тритичинкова була в 1,8–2,2 рази меншою порівняно з сортом Збруч залежно від варіанту досліду. Внесення добрив збільшувало кількість пагонів на 4–36 % у сорту Тритичинкова, а в сорту Збруч – в 1,2–1,7 рази залежно від варіанту досліду. При цьому цей показник був майже однаковим упродовж років досліджень і мало змінювався залежно від строку заготівлі живців. Висновки.Показники росту рослин верби по різному змінюються залежно від сорту, застосування добрив, строку заготівлі живців і погодних умов року проведення досліджень.Так, висота пагонів верби достовірно не змінювалась залежно від сорту, року проведення досліджень і строку заготівлі живців. При цьому на кінець обліків у сорту верби Тритичинкова цей показник на 11–31 % більший порівняно з ділянками без добрив, а в сорту Збруч – на 23–33 % залежно від року проведення досліджень.Кількість пагонів достовірно вищий в сорту Збруч. При цьому істотний вплив має внесення добрив, хоча чіткої тенденції впливу строку заготівлі живців і року проведення досліджень не встановлено. На діаметр пагонів найбільше впливає застосування добрив – на 12–64 % залежно від елементів технології вирощування.

Оцінка впливу змін клімату на умови вирощування та продуктивність олійного соняшнику в Північному Причорномор’ї

Т.С. Жигайло — 2025-11-28

Мета. Провести оцінку впливу прогнозованих кліматичних змін на агрокліматичні умови росту, розвитку та формування продуктивності соняшнику в Північному Причорномор’ї для оптимізації технологічних процесів вирощування цієї культури та впровадження адаптивних заходів управління сучасними агротехнологіями з метою досягнення стабільних і високих показників урожайності в умовах кліматичних трансформацій. Методика. Для оцінки процесів росту, розвитку та формування продуктивності соняшнику використано модифіковану математичну модель водно-теплового режиму та продуктивності сільськогосподарських культур, адаптованудо біологічних особливостей культури. З метою моделювання і аналізу потенційних змін агрокліматичних умов у контексті глобального потепління були використані сучасні кліматичні сценарії – Репрезентативні траєкторії концентрацій (Representative Concentration Pathways, RCP). Результати. У межах дослідження проведено комплексний аналіз агрокліматичних умов Північного Причорномор’я у період 2021–2025 рр., з урахуванням прогнозованих змін клімату за сценаріями RCP2.6 та RCP6.0. Оцінку здійснено за фазами вегетаційного циклу соняшнику: «сходи – цвітіння», «цвітіння – збиральна стиглість» та повним періодом «сходи – збиральна стиглість». Результати моделювання свідчать про тенденцію до підвищення температурного режиму впродовж усього року за обома сценаріями. Найбільш суттєвий дефіцит вологи спостерігатиметься в літній період, що підтверджується зниженням гідротермічного коефіцієнта (ГТК ≤ 0,6), що є індикатором посушливих умов у фазу активної вегетації. Кліматичні зміни зумовлюють істотне зміщення фенологічних фаз культури.Зокрема, очікується, що строки сівби соняшнику зміщуватимуться на 16–17 днів раніше, що, відповідно, призведе до більш ранньої появи сходів (на 14–15 днів), цвітіння (на 6–7 днів) та збирання врожаю (на 12–13 днів).У першому міжфазному періоді вегетації (сходи – цвітіння) за обох сценаріїв створюються сприятливі умови для формування достатньо високої продуктивності посівів. Максимальна площа листкової поверхні на початок цвітіння становитиме 2,5 м²/м² (RCP2.6) та 3,4 м²/м² (RCP6.0), максимальний приріст сухої біомаси – відповідно 156 г/м² та 171 г/м². Однак у другому міжфазному періоді вегетації (цвітіння – збиральна стиглість), коли відбувається формування та налив насіння, очікується зростання аридизації кліматичних умов, що негативно впливає на врожайність. Прогнозована урожайність насіння соняшнику за умов RCP2.6 становитиме близько 1,6 т/га, а за RCP6.0 – 2,2 т/га, що у 2–3 рази нижче потенційної продуктивності культури в регіоні. Отримані результати свідчать про необхідність адаптації технологічних підходів до вирощування соняшнику з урахуванням кліматичних викликів найближчого майбутнього.Висновки. Для забезпечення стабільного та високого рівня врожайності насіння соняшнику в умовах зростаючої аридизації клімату Північного Причорномор’я доцільним є впровадження адаптивних заходів, зокрема застосування зрошення. Результати дослідження засвідчили, що за прогнозованих кліматичних сценаріїв (RCP2.6 та RCP6.0) без використання додаткових джерел вологи потенціал продуктивності культури істотно не реалізується. Впровадження сучасних систем зрошення дозволить частково компенсувати дефіцит вологи в критичні фази розвитку рослин та забезпечити формування сталих урожаїв в умовах кліматичних змін.

Водоспоживання льону олійного залежно від сорту та застосування мікробіологічних препаратів

С.О. Заєць — 2025-11-28

Мета роботи. Узагальнення трирічних експериментальних досліджень з впливу мікробіологічних препаратів на водоспоживання сортів льону олійногов сівозміні органічного землеробства Південного Степу України. Методи. Дослідження проводились упродовж 2023–2025 в Інституті кліматично орієнтованого сільського господарства НААН згідно загальновизнаних методів та рекомендацій з вирощування льону олійного для виробництва органічної продукції. Результати досліджень. Встановлено, в середньому за три роки досліджень частка корисних опадів у сумарному водоспоживанні льону олійного сортів ‘Орфей’ та ‘Живинка’ була меншою за половину та складала 44,2 і 44,8 % відповідно. Більшу частку в сумарному водоспоживанні займала ґрунтова волога, на яку в середньому припадало 55,2–55,8 %. Найбільш економно використовувалась волога за обробки насіння та рослин у ВСНН-19 і ВСНН-60 комплексом мікробних препаратів Bacillus sp.4 (1,0 л/т, л/га), Фітовіт (0,05 л/т, л/га) й АверкомН (0,1 л/т, л/га), а також на фоні обробки насіння біопрепаратом Екофосфорин (1,0 л/т) з наступним обприскуванням рослин у ВСНН-19 сумішшю Екофосфорин (1,0 л/га) і Біоспектр (3,0 л/га) та в ВСНН-60 розчином Біоспектр (3,0 л/га) і Метаризин (3,0 л/га) за яких коефіцієнт кореляції був на сортах ‘Орфей’ та ‘Живинка’ на 380–421 і 449–541 м3/т менше, ніж на контрольному варіанті (обробка насіння водою). Висновки.Використання мікробіологічних препаратів Інституту мікробіології і вірусології ім. Д.К. Заболотного НАН України: Bacillus sp.4; Фітовіт (S. netropsis ІМВ Ас-5025); АверкомН (Streptomyces avermitilis ІМВ Ас-5015+хітоза); Екофосфорин (Azotobacter chroococcum, Azotobacter vinelandii, Agrobacterium radiobacter і Bacillusmegaterium), а також Інженерно технологічного інституту «Біотехніка»: Біоспектр БТ (ризосферні бактерії роду Pseudomonas з титром не нижче 5,0·109 КУО/см3) і Метаризин БТ (конідії гриба із роду Metarhizium з титром не нижче 2,0.109 КУО/см3) збільшувало величину сумарного водоспоживання на 26–55 м3/га у сорту ‘Орфей’ і на 10–46 м3/га – у сорту ‘Живинка’, але за рахунок вищої продуктивності економніше витрачалась волога на формування 1 т врожаю насіння: відповідно 2249–2601 м3/т і 2484–2857 м3/т, а без них – 2670 і 3043 м3/т, або на 69–421 та 186–559 м3/т більше.

Формування якості зерна гібридів кукурудзи марки DEKALB залежно від густоти стояння рослин та позакореневих підживлень мікродобривами

М.О. Іванів — 2025-11-28

Мета. Дослідити вплив густоти стояння рослин та позакореневих підживлень мікродобривами на вміст сирого протеїну в зерні гібридів кукурудзи марки DEKALB різних груп ФАО у ґрунтово-кліматичних умовах Північного Степу України. Методи. Польовий – для закладення і проведення досліду, лабораторний – для визначення вмісту сирого протеїну у зерні (за методом К’єльдаля), математичний і статистичний – для опрацювання та інтерпретації результатів. Статистичну обробку отриманих результатів здійснювали з використанням функціоналу Microsoft Office Excel та програмного комплексу Agrostat. Достовірність результатів оцінювали за допомогою методу дисперсійного аналізу з обчисленням найменшої істотної різниці (НІР05). Результати.Вміст сирого протеїну в зерні кукурудзи суттєво залежав від комплексу агробіологічних та погодних чинників. Встановлено, що погодні умови року вирощування мають визначальний вплив: найвищі показники білковості зерна спостерігали у 2023 р., коли на фоні помірного водного дефіциту відбувалася активізація синтезу білкових сполук у зерні. Натомість, у посушливому 2024 р. через виражений гідротермічний стрес в критичні фази органогенезу вміст сирого протеїну в зерні знижувався, особливо у гібридів з нижчим потенціалом стресостійкості. Серед досліджуваних гібридів кукурудзи найвищі та стабільні показники вмісту сирого протеїну забезпечував гібрид ДКС 4391 (ФАО 350), що свідчить про його високу генетичну здатність до накопичення білкових сполук, навіть за змінних умов зволоження. Оптимальну густоту стояння рослин для формування високого білкового потенціалу визначено у межах 75–80 тис./га.Надмірне розрідження чи загущення посівів знижувало ефективність фотосинтезу та використання площі живлення, що негативно позначилося на якості зерна.Встановлено позитивний вплив позакореневих підживлень мікродобривами на накопичення сирого протеїну в зерні. Мікродобриво Аміно Ультра Кукурудза забезпечило найбільше підвищення вмісту сирого протеїну порівняно з контролем, особливо в роки з помірним водним дефіцитом, що свідчить про доцільність застосування амінокислотних мікродобрив у технологіях вирощування кукурудзи. Отримані результати обґрунтовують важливість комплексного підходу до формування якісного врожаю кукурудзи – з урахуванням біологічних особливостей гібридів, густоти стояння рослин та проведення позакореневих підживлень мікродобривами, особливо за сучасних кліматичних змін та нестабільного водного забезпечення. Висновки. За результатами досліджень обґрунтовано тісний взаємозв’язок між агрокліматичними умовами, генетичними особливостями гібридів, просторовим розміщенням рослин у посіві та проведенням позакореневих підживлень мікродобривами щодо накопичення сирого протеїну в зерні кукурудзи. Найвищу кількість сирого протеїну забезпечував гібрид ДКС 4391 (ФАО 350) за оптимальної густоти стояння 75–80 тис./га. Застосування мікродобрив, зокрема Аміно Ультра Кукурудза, виявилося ефективним засобом підвищення досліджуваного показника. Отримані результати можуть бути використані для розробки адаптивних агротехнологій, здатних забезпечити стабільну якість зерна кукурудзи за умов кліматичної нестабільності.

Перспективи вирощування та особливості агротехнології буркуну білого однорічного (Melilotus albus Medik.) в умовах Південного Степу України

Г.М. Іванов — 2025-11-28

Мета. Метою роботи було систематизувати данні наукових досліджень стосовно морфобіологічних особливостей, господарського значення буркуну білого однорічного та провести аналіз існуючих агротехнічних заходів у вирощуванні буркуну білого однорічного.Результати. Рослини (Мelilotus albus Medik.) сягають висотою від 80-200 см, мають прямостоячі зелені стебла (знизу можуть мати червонувате забарвлення), що розгалужуються. На одному стеблі даної рослини зазвичай формується до 70 суцвіть, в яких налічується до 3-5 тис. квіток. Рослини мають міцну стрижневу кореневу систему. Плід буркуну білого однорічного – округлояйцеподібний або еліптичний, 2-3 насінний біб.Одна рослина буркуну однорічного спроможна дати до 17 тис. насінин. Буркун білий однорічний володіє доброю стійкістю до посухи та ушкоджень фітофагами і хворобами. Найкращі результати насіннєвої продуктивності отримують за сівби протягом першої декади квітня із нормою висіву 2,5 млн шт./га та шириною міжрядь 45 см. Позитивний вплив при вирощуванні буркуну білого однорічного чинить внесення азотних добрив (N60). Оптимальні умови для росту і розвитку рослин буркуну білого однорічного забезпечуються за проведення оранки на глибину 25-27 см. Головну проблему під час догляду за посівами буркуну білого однорічного складає наявність сегетальної рослинності, що здатна значно пригнічувати розвиток основної культури. Тому під час вирощування буркуну білого однорічного використовують гербіциди Трефлан 480 та Пульсар 40 з нормою внесення 3,0 л/га. Збирання насіння буркуну білого однорічного можливо проводити як роздільним способом так і прямим комбайнуванням.Висновки. Буркун білий однорічний (Мelilotus albus Medik.) – посухостійка бобова культура, приваблива для вирощування і багатоцільового використання в умовах ризикованого землеробства зони Південного Степу України. Рослини володіють функціями постачальника органічної речовини – азоту. На солонцюватих ґрунтах рослина проявляє меліоративні властивості.Актуальним для подальших досліджень є питання розмноження насіння буркуну білого однорічного, що дозволить отримати якісний насіннєвий матеріал.Одним з напрямків, що сприятимуть отриманню якісного насіннєвого матеріалу є використання при вирощуванні буркуну білого однорічного біопрепаратів, що сприятиме підвищенню потенційної продуктивності, пластичності, стійкості до абіотичних, стресових факторів, споживчих та технологічних властивостей рослини.

Енергетична та економічна ефективність різних технологічних схем вирощування соняшнику в умовах Лісостепу України

Д.А. Іванов — 2025-11-28

Мета. Метою дослідження була оцінка економічної та енергетичної ефективності різних технологічних схем вирощування соняшнику в умовах Лісостепу України та визначення оптимальних комбінацій гібридів і систем обробітку ґрунту для підвищення продуктивності, зменшення витрат ресурсів та підвищення рентабельності виробництва. Методи. У роботі застосовано польові дослідження, що проводилися протягом 2022–2024 років, із використанням трьох гібридів соняшнику (H4LM409, N4H470, H4X302E) та трьох систем обробітку ґрунту: традиційної оранки на 25–27 см, мінімального обробітку на 10–12 см та енергоощадної системи no-till із прямим висівом. Урожайність, маса 1000 насінин та діаметр кошика визначали за стандартними методиками. Економічна ефективність оцінювалася за показниками собівартості одиниці продукції, валової продукції, умовного чистого прибутку та рентабельності. Енергетична ефективність аналізувалася шляхом розрахунку витрат енергії на гектар і на тонну продукції, приросту енергії та енергетичного коефіцієнта. Результати. Отримані дані показали, що традиційна система обробітку ґрунту забезпечує найвищу урожайність усіх гібридів: H4LM409 – 2,53 т/га, N4H470 – 2,48 т/га, H4X302E – 2,44 т/га. Мінімальний обробіток дозволяє зберегти врожай практично на тому ж рівні (2,40–2,45 т/га), при цьому скорочуються виробничі витрати на 12–15 % порівняно з традиційною системою. Система no-till забезпечує найменшу врожайність, особливо для менш адаптованого гібриду H4X302E (2,38 т/га), але водночас демонструє максимальний енергетичний коефіцієнт (1,56) та високий рівень рентабельності – до 462 %, завдяки значному зменшенню енергомісткості та трудових витрат. Висновки.Дослідження свідчить, що вибір технології обробітку ґрунту є ключовим фактором балансування між продуктивністю, економічними витратами та енергетичними ресурсами. Мінімальний обробіток ґрунту забезпечує оптимальне поєднання врожайності, економічної ефективності та енергоощадності, тоді як система no-till є найбільш ресурсозберігаючою, але потребує підбору адаптованих гібридів. Результати можуть бути використані для прийняття рішень щодо планування сівозмін, вибору гібридів та впровадження ресурсоефективних технологій у виробництво соняшнику в Лісостепу України.

Вплив різних строків висаджування розсади помідора гібрида Прунус F1 на економічну ефективність вирощування в умовах зимових плівкових теплиць

В.Л. Карачун — 2025-11-28

У статті наведено результати дослідження впливу строків висаджування розсади гібрида помідора Прунус F1 на урожайність та економічну ефективність вирощування в зимових плівкових теплицях типу «Richel» у Степовій зоні України. В сучасних умовах розвитку овочівництва захищеного ґрунту важливого значення набуває оптимізація технологічних прийомів, які забезпечують стабільне отримання високих і економічно виправданих врожаїв помідора. Одним із ключових чинників ефективності є вибір строків висаджування розсади, що істотно впливає на ріст і розвиток рослин, формування врожайності та економічні показники виробництва.Дослідження проводили у 2022–2024 рр. на базі ТОВ ТК «Дніпровський» (Дніпропетровська область).Вивчали чотири варіанти строків висаджування розсади: у першу (контроль), другу та третю декади січня, а також у першу декаду лютого. Отримані результати засвідчили, що строки висаджування впливають на інтенсивність ростових процесів і рівень продуктивності рослин помідора. Висаджування у першу декаду січня сприяло формуванню раннього врожаю, проте супроводжувалося підвищеними витратами на енергоносії, що знижувало економічну ефективність виробництва.Найвищу урожайність (43,1 кг/м²), умовно чистий прибуток (438,8 грн./м²) та рівень рентабельності (27,8%) сформували рослини помідора за висаджування у другу декаду січня. Перенесення строків на пізніші (третя декада січня та перша декада лютого) призводило до зниження урожайності й погіршення економічних показників.Таким чином, дослідження довело, що найбільш економічно вигідним є висаджування розсади помідора Прунус F1 у зимових плівкових теплицях у другу декаду січня. Отримані результати мають важливе практичне значення для виробників овочевої продукції в захищеному ґрунті, оскільки дозволяють підвищити ефективність використання тепличних споруд та оптимізувати витрати на енергоносії.

Оптимізація строків сівби цукрового буряка для підвищення врожайності в короткоротаційних сівозмінах Західного Лісостепу України

Д.О. Кисельов — 2025-11-28

Вступ. Цукровий буряк (Beta vulgaris L.) є базовою культурою агропромислового комплексу України, а Західний Лісостеп виступає ключовим регіоном його виробництва. Інтенсифікація агротехнологій та застосування короткоротаційних сівозмін (2–3 роки повернення на поле) зумовлюють підвищення фітосанітарних ризиків та зниження стійкості агроценозів. Одним із визначальних чинників ефективності виробництва є строки сівби, що безпосередньо впливають на ріст, розвиток, формування врожайності та якість цукрових буряків. Незважаючи на численні дослідження, регіональні особливості реакції культури на строки сівби у поєднанні з різними типами ґрунтів в умовах Західного Лісостепу України залишаються недостатньо висвітленими. Методи. Дослідження виконано у 2018–2024 рр. у виробничих умовах ПП «Західний Буг» на ґрунтах різного генезису: високопродуктивних чорноземах, карбонатних і піщаних. Вивчали п’ять строків сівби: до 1 квітня, 1–10 квітня, 10–20 квітня, 20 квітня – 1 травня та після 1 травня. Обліковували збір цукру (т/га) та відносну врожайність (%). Для статистичної обробки даних застосовували дисперсійний аналіз та регресійне моделювання із визначенням коефіцієнта детермінації (R²). Результати. Встановлено, що найоптимальнішим періодом сівби є 10–20 квітня. У цей термін середній збір цукру по господарству становив 10,9 т/га, що відповідало 105% відносної врожайності. На чорноземах максимальні показники досягали 11,0 т/га (107%), що підтвердило їх високу стабільність за різних строків сівби.На карбонатних і піщаних ґрунтах урожайність змінювалася від 9,2 т/га (96%) за ранніх строків до 9,5 т/га (83%) за пізніх, з піковим значенням 10,9 т/га (99%) у третій декаді квітня. Математичне моделювання підтвердило параболічний характер залежності врожайності від строків сівби (R² = 0,59–0,73), з виразним максимумом у середині квітня. Висновки. Оптимальний строк сівби цукрового буряка в Західному Лісостепу України – 10–20 квітня, що забезпечує найвищий збір цукру та стабільні показники відносної врожайності. Чорноземи гарантують стабільність урожаю незалежно від строків, тоді як на карбонатних і піщаних ґрунтах критично важливо уникати як занадто ранніх, так і пізніх посівів, що призводять до значного зниження продуктивності.Отримані результати можуть бути основою для адаптації технологій вирощування буряка до сучасних кліматичних викликів.

Вплив мікробіологічного препарату ЕМ Агро на формування зеленої маси кропу сорту Алігатор в умовах краплинного зрошення

М.М. Ковальов — 2025-11-28

У статті досліджується важливе питання підвищення продуктивності кропу сорту Алігатор в умовах краплинного зрошення, характерних для зони Північного Степу України, зокрема в Кіровоградській області.Мета. Визначити вплив мікробіологічного препарату ЕМ Агро на показники росту, розвитку та накопичення зеленої маси кропу сорту Алігатор в умовах краплинного зрошення для розробки екологічно безпечної технології підвищення продуктивності пряно-ароматичних культур. Методи. Польові досліди проводили протягом 2023–2024 років на базі Центральноукраїнського національного технічного університету на чорноземі типовому важкосуглинковому. Дослід закладено методом рандомізованих блоків у чотирикратній повторності з площею облікової ділянки 10 м². Схема досліду включала п’ять варіантів: контроль (краплинне зрошення), обробка насіння розчином ЕМ Агро (1:1000), обробка насіння + одноразове підживлення (1:500), обробка насіння + дворазове підживлення, триразове підживлення через систему зрошення. Використовували систему краплинного зрошення з підтриманням вологості ґрунту на рівні 80–85 % НВ. Проводили біометричні вимірювання, визначали урожайність, якісні показники продукції (вміст сухої речовини, аскорбінової кислоти, ефірних олій, нітратів).Статистичну обробку здійснювали методом дисперсійного аналізу. Результати. Застосування препарату ЕМ Агро забезпечило статистично достовірне покращення всіх біометричних показників. Найефективнішим виявився варіант з обробкою насіння та дворазовим підживленням, який забезпечив збільшення висоти рослин до 30,1 см (приріст 24,4 %), кількості листків до 17,3 шт./рослину (39,5 %), діаметра розетки до 24,2 см (30,8 %) та маси рослини до 23,8 г (41,7 %) порівняно з контролем. Максимальну урожайність зеленої маси 240,5 г/м² отримано при оптимальній схемі застосування, що на 70,1 г/м² або 41,1 % перевищує контроль.Покращились якісні характеристики: вміст сухої речовини збільшився на 20,9 %, аскорбінової кислоти на 29,4 %, ефірних олій на 50 %. Важливим є зниження вмісту нітратів на 23,4 %, що підвищує екологічну безпечність продукції. Економічний аналіз показав найвищу рентабельність додаткових витрат 687,6 % при чистому прибутку 6,12 грн/м². Висновки. Мікробіологічний препарат ЕМ Агро у поєднанні з краплинним зрошенням створює синергетичний ефект, значно підвищуючи продуктивність та якість зеленої маси кропу. Оптимальною є схема з обробкою насіння (1:1000) та дворазовим підживленням (1:500) на 10-й і 25-й дні після сходів.Технологія є високорентабельною та екологічно безпечною, що дозволяє рекомендувати її для широкого впровадження у виробництво зеленної продукції.

Основні хвороби ячменю ярого в України

О.М. Крупченко — 2025-11-28

Ячмінь ярий – це друга за обсягом виробництва зернова культура України, котра забезпечує понад 25 % валового врожаю зернових культур. Насамперед – це фуражна культура, із якої виробляють концентровані корми для тварин. А як продовольчу культуру ячмінь ярий використовують для виробництва пива, круп, концентратів та ін. У Світі за посівними площами ячмінь ярий посідає 5 місце – понад 80 млн га, а валове виробництво – більше 180 млн т. За посівними площами цієї культури (понад 2,0 млн га) Україна входить до першої десятки світових лідерів. Висівають ячмінь ярий в основному на родючих ґрунтах південних областей степової зони. В Україні його середня врожайність – 2,5 т/га, хоча у кращих господарствах з інтенсивною технологією вирощування може давати до 6,0 т/га зерна.На шляху до стабільного отримання високих урожаїв ячменю ярого щороку стають хвороби різної етіології, котрі здатні знижувати кількість та якість отриманого врожаю на 50 % і більше. Метою статті було провести критичний аналіз наукових та науково-популярних літературних джерел, щодо хвороб ячменю ярого в Україні.Для встановлення видового складу основних хвороб ячменю ярого в Україні, які мають економічне значення було проаналізовано 54 наукових та науково-популярних літературних джерела щодо хвороб ячменю та заходів з обмеження їхньої шкідливості. З проведеного критичного аналізу наукової та науково-популярної літератури бачимо, що в агроценозах ячменю в Україні щороку можна спостерігати цілий ряд хвороб грибної та вірусної етіології: летюча, тверда, чорна та стеблова сажки, жовта, бурувата та карликова іржа, борошниста роса, темно-бура, смугаста і сітчаста плямистості, ринхоспоріоз, септоріоз, штрихувата та жовта мозаїки, а також жовта карликовість. Стрімкому поширенню та розвитку хвороб в агроценозах ячменю сприяло поступове розширення посівних площ ячменю озимого та ярого на зрошення, а також короткоротаційні сівозміни, посів зернових по зерновим і недотримання технологій вирощування культури. З метою обмеження розвитку і поширеності хвороб в агроценозах ячменю необхідновикористовувати для посіву насіння стійких до хвороб районованих сортів, дотримуватися сівозмін і рекомендованих технологій вирощування, висівати тільки протруєний фунгіцидами насіннєвий матеріал, а обприскування посівів проводити довзоленими до застосування фунгіцидами лише за нагальної потреби.

Агрокліматичні та ґрунтові ризики в органічному землеробстві

О.О. Ласло — 2025-11-28

У статті розглянуто актуальні агрокліматичні та ґрунтові ризики в органічному землеробстві на прикладі вирощування волоського горіха в умовах Центрального Лісостепу України. Особливу увагу приділено ролі органічного вуглецю, вмісту гумусу, кислотності ґрунту та оцінці стану темно-сірих опідзолених ґрунтів. Аналіз ґрунтових ризиків показав, що процес дегуміфікації та зниження мікробної активності у досліджуваних ґрунтах відбувається постійно, оскільки відсутність достатньої кількості органічної речовини є критично низькою для ґрунтових мікроорганізмів, а рівень гумусу менше 2 % – ознака критичної втрати родючості ґрунту та зниження його водоутримуючої здатності. Різке падіння рівня гумусу у 2025 році, спричинене недостатньою кількістю органічних добрив та тривалих посух, що знизили їх ефективність та вплинули на роботу мікробіологічної асоціації бактерій. За період 2023–2025 років спостерігали повільний темп гумусоутворення при відсутності додаткового джерела органіки, але задерніння сприяло захисту ґрунту від перегріву, ерозії та ущільнення.Вміст Corg (1,0 %) свідчить про низький вміст органічної речовини в ґрунті (оптимальний вміст Corg: 1,8–2,5 % для горіха волоського); низький Corg спричиняє погіршення структури ґрунту, водоутримання, знижує мікробну активність. Потенційно мінералізований азот (14 кг N/га) є критично низьким (оптимум для горіхових садів: 60–100 кг N/га) – ознака азотного голодування.Коефіцієнт C:N = 12,5 показує, що співвідношення вуглецю до азоту поки не блокує мінералізацію (норма для мінералізації: 10–15), але через загальний дефіцит C і N навіть сприятливе їх співвідношення не гарантує достатньої мікробіологічної активності. Темно-сірі опідзолені ґрунти в умовах органічного виробництва перебувають у ризиковому стані. Проаналізовано перспективи збереження родючості ґрунтів через систему сталого управління: щорічний моніторинг гумусу, C, N; системне задерніння міжрядь з використанням бобових + злакових трав, не лише рудеральної флори; підвищеннябіологічної активності за рахунок біопрепаратів з ефективними мікроорганізмами та мульчування рослинними рештками з низьким C:N (бобові); внесення органічної речовини – перегній, компост, зелене добриво (сидерація бобовими культурами).

Формування основних елементів індивідуальної продуктивності тритикале озимого за різного удобрення

В.В. Любич — 2025-11-28

Мета. Визначити формування основних елементів індивідуальної продуктивності тритикале озимого за різного удобрення. Методи. Лабораторний, вимірювальний, розрахунково-порівняльний, аналізування, статистичний. Результати. Кількість продуктивних стебел значно змінюється залежно від сорту та удобрення тритикале озимого. Результати досліджень свідчать, що більші показники густоти продуктивних стебел формують посіви тритикале озимого сорту Аякс – 684–783 шт/м2 залежно від варіанту досліду. Посіви лінії LP 154 формують на 40–54 % менше продуктивних стебел порівняно з сортом Аякс, що очевидно зумовлено селекційними особливостями. Результати досліджень свідчать, що маса 1000 зерен тритикале озимого сорту Аякс, у середньому за три роки досліджень, знижується від застосування добрив, що містили азотну складову.У лінії тритикале озимого LP 154 маса 1000 зерен на 4–8 % більша порівняно з сортом Аякс. При цьому цей показник від застосування добрив збільшується від 54,2 до 55,3 г залежно від варіанту досліду. Кількість зеренв одному колосі тритикале озимого сорту Аякс від застосування добрив з азотною складовою збільшується від 28,2 до 29,2–30,7 шт. залежно від варіанту досліду.Не впливає на цей показник застосування фосфорних і калійних добрив. У лінії тритикале озимого LP 154 маса зерна в одному колосі на 39–43 % більша порівняно з сортом Аякс – 39,9–41,6 шт. При цьому цей показник був на рівні контролю за внесення фосфорних і калійних добрив. Висновки. За внесення P60K60 + N120 кількість продуктивних стебел у тритикале озимого сорту Аякс може становити 772–799 шт/м2, маса 1000 зерен – 49,3–52,1 г, маса зерна в одному колосі – 1,50–1,62 г, кількість зерна – 30,4–31,0 шт. У лінії тритикале озимого LP 154 ці показники можуть становити відповідно 541–584 шт/м2, 55,1–55,7 г, 2,21–2,30 г і 40,2–41,7 шт.

Використання вентиляції в силосних баштах для стабілізації вологості зерна кукурудзи під час зберігання

М.В. Немченко — 2025-11-28

Мета. Встановлення ефективності різних режимів вентиляції силосних башт для стабілізації вологості зерна кукурудзи під час зберігання, а також визначення впливу температурного та вологісного режиму на зміну фізико-хімічних показників зерна у процесі аерації. Методи. Дослідні роботи проводилися на базі дослідного зерносховища в умовах Лісостепу України упродовж 2023–2024 рр. У якості дослідних об’єктів використовувалися металеві вертикальні силосні башти об’ємом 250 і 400 м³, обладнані активними вентиляційними системами нижнього та комбінованого (нижньо-бокового) типу. Контроль мікроклімату здійснювався за допомогою багатоточкової системи термо- та вологодатчиків, розташованих на трьох рівнях зернової товщі. Вологість і температура зерна визначалися відповідно до ISO 712 та ГОСТ 13586.5-93, а моніторинг здійснювався кожні 6–12 годин протягом 60 діб. Паралельно обчислювалися показники енергоспоживання, швидкості дегідратації та зміни фізико-хімічних характеристик зерна (вологість, натура, пошкодження, розвиток мікрофлори). Результати.У статті наведено результати дослідження з оцінки ефективності різних схем вентиляції у силоснихбаштах з метою стабілізації вологості та температури зерна кукурудзи. Протягом 60 діб зберігання досліджувалися температурно-вологісні зміни в зерновій товщі за трьох умов: без вентиляції, з базовою (нижньою) вентиляцією та комбінованою вентиляцією. У варіантах із вентиляцією вже на 10-ту добу вологість знижувалася до 15,4–14,8 %, тоді як у контрольних зразках вона залишалася понад 17,5 %. Найбільш ефективною виявилася комбінована схема: до 30-ї доби вологість досягала стабільного рівня 13,8–13,7 %, що забезпечувало безпечні умови зберігання без термічного сушіння. Температурний градієнт зернової маси при комбінованому вентилюванні становив лише 0,4–0,5 °C, тоді як без вентиляції різниця сягала 2,5 °C. Натура зерна у варіантах із вентиляцією зберігалася на рівні 711–713 г/л, тоді як у неаерованих силосах знижувалася до 698 г/л. Найвищі результати були отримані при режимі вентиляції 5–6 год/добу зі швидкістю повітря 0,08–0,11 м/с у нічний період за температури нижче 10 °C та відносної вологості понад 75 %. В умовах відсутності аерації спостерігалося утворення зон самозігрівання у верхніх шарах, зростання активності грибів роду Fusarium та підвищення вологості до 18 % на 45-ту добу зберігання.Висновки. Доведено, що ефективність зберігання кукурудзи у силосних баштах безпосередньо залежить від вибору вентиляційної стратегії. Найбільш раціональним виявився комбінований режим вентиляції, який забезпечив швидке зниження вологості до безпечного рівня (≤14 %), рівномірний температурний розподіл і збереження понад 97 % маси зерна.Оптимальним є режим подачі повітря зі швидкістю 0,08–0,11 м/с упродовж 5–6 годин на добу, переважно в нічний час. Отримані результати підтвердили доцільність інтеграції комбінованих вентиляційних систем у виробничу практику як енергоощадної альтернативи традиційним сушильним методам, що особливо актуально для господарств із обмеженими енергетичними ресурсами.

Формування урожайності пшениці м’якої озимої залежно від сортових властивостей та впливу біостимуляторів на основі ризобактерій

Б.О. Палазюк — 2025-11-28

Мета. Метою наших досліджень було встановлення закономірностей формування урожайності пшениці м’якої озимої залежно від сортових властивостей та впливу біостимуляторів на основі ризобактерій.Методи. Польовий метод досліджень передбачав визначення впливу застосування біостимуляторів на основі ризобактерій на формування урожайності зерна сортів пшениці м’якої озимої. Об’єктом дослідження були сорти пшениці м’якої озимої Манжелія, Богдана, Алтіго. Погодні умови 2023–2024 років дали можливість оцінити реакцію сортів на стресові фактори та, визначити ефективність бактеріальних біопрепаратів і їхній вплив на продуктивність культури. У досліді було передбачено п’ять варіантів застосування біопрепаратів. Урожайність визначали методом суцільного обліку.Використовуючи, дисперсійний аналіз було встановлено найменшу істотну різницю та частки впливу досліджуваних факторів на урожайність зерна пшениці м’якої озимої. Результати досліджень. За результатами польового досліду, найменший приріст порівняно з контролем було зафіксовано при використанні одномісного препарату на основі Azotobacter chroococcum (+4,69%) та при застосуванні консорцію азотфіксувальних та асоціативних бактерій (+4,3%), що пов’язано з поліпшенням азотного живлення завдяки діяльності азотфіксуючих мікроорганізмів. Внесення ґрунтових спороутворюючих бактерій (Bacillus megaterium, Bacillus amyloliquefaciens) дало приріст урожайності на 7,73%, що свідчить про ефективність фосфатмобілізуючих мікроорганізмів у підвищенні доступності фосфору. Найвищу ефективність продемонстрував комплексний препарат, який об’єднує азотфіксуючі та фосфатмобілізуючі бактерії, забезпечивши приріст урожайності до 9,44% (0,5–0,7 т/га). Дисперсійний аналіз засвідчив, що найвагоміший вплив на зміну врожайності мали кліматичні умови конкретного року (40,4%) та використання біопрепаратів під час вегетаційного періоду (17,7%). Частка сортових відмінностей становила 24,5%, однак їхня дія окремо не була статистично підтвердженою й проявлялася переважно через взаємодію з роками (11,4%). Участь інших взаємодій була мінімальною (0,03–0,08%), тоді як похибка експерименту досягала 5,9%.Висновки. Встановлено, що застосування біостимуляторів на основі ризобактерій у фазі весняної вегетації (BBCH 22 – два бокові пагони) сприяє підвищенню урожайності пшениці, м’якої озимої.

Цінність насіння сої за рахунок інактивації антипоживних речовин

Г.В. Панцирева — 2025-11-28

Дослідження спрямоване на вирішення актуальної проблеми, зокрема до збалансованого управління насіннєвою продукцією після її збирання, яка б враховувала реалії України як з позиції сучасного її ресурсного забезпечення, так і на далекоглядну перспективу повоєнного відновлення у розумінні того факту, що його ефективність беззаперечно буде залежати від темпів виробництва. Соя є унікальною високопродуктивною культурою, що вирізняється значним вмістом білка, жиру, мінералів і вітамінів, завдяки чому має надзвичайно високу кормову та харчову цінність. Водночас її зерно містить ряд антипоживних речовин, переважно білкової природи, які істотно знижують засвоюваність поживних речовин і обмежують використання сої у натуральному вигляді. Інактивація цих чинників можлива шляхом застосування різних методів обробки, серед яких найефективнішими є термічні (екструдування, гранулювання, автоклавування, пропарювання тощо), що забезпечують підвищення біологічної та протеїнової цінності корму. Оптимальні параметри обробки визначаються за показниками активності інгібіторів, уреази та розчинності протеїну, що дозволяє отримати високоякісний продукт. Таким чином, грамотне застосування технологій обробки сої є ключовим чинником для підвищення її поживної цінності, поліпшення засвоюваності білка та підвищення ефективності годівлі сільсько- господарських тварин і птиці. Встановлено, що насіння сої має надзвичайно високу харчову і кормову цінність завдяки значному вмісту білка (35-45%), жиру (18-22%), вуглеводів, мінеральних речовин і вітамінів. Однак у його складі міститься низка антипоживних речовин (інгібітори протеаз, уреаза, лектини, сапоніни, фітати тощо), які знижують біологічну цінність білків і ускладнюють засвоєння поживних речовин. Визначено, що інактивація антипоживних речовин є ключовим технологічним етапом, що визначає харчову, кормову і промислову цінність насіння сої. Без проведення цієї обробки соя залишається обмежено придатною для безпечного споживання, тоді як після правильно організованого процесу вона стає високоякісним білковим ресурсом.Підкреслено доцільність проведення досліджень якості сої, обробленої різними відомими способами, а також розробка й апробація нових підходів. Досліджено, що перспективним напрямом є використання екструдування для насіння сої. Така обробка сприяє інактивації антипоживних речовин, поліпшенню перетравності поживних речовин та підвищенню біологічної цінності кормів, що в кінцевому результаті позитивно впливає на продуктивність сільськогосподарських тварин.

Контроль чисельності шкідників продовольства та запасів фтористим сульфурилом

В.О. Романко — 2025-11-28

Робота присвячена пошуку замінників бромистому метилу, який був обмежений у застосуванні на вимогу Монреальського протоколу. В статті наведені результати параметрів фумігації фтористим сульфурилом проти комах-шкідників. Мета: визначити ефективність фтористого сульфурилу проти основних комах – шкідників продовольства й запасів на постембріональних стадіях розвитку за різного температурного режиму.Методи. Об’єкти досліджень. комахи-шкідники такі як Sitophilus granarius L. Acanthosсelides obtectus Say, Oryzaephilus surinamensis L., Ephestia kuehniella Zell. на постембріональних стадіях розвитку.Матеріал досліджень – фтористий сульфурил.Методи: аналітичний огляд по тематиці досліджень вітчизняних та зарубіжних науковців, аналіз біологічних особливостей комах-шкідників; експериментальний – варіювання різних параметрів фумігації (концентрація, тривалість експозиції, показник ДКЧ, температура); математико-статистичний – за допомогою комп’ютерних математичних функцій, вбудованих у програму Microsoft Excel 2003.Результати. Фтористий сульфурил виявився ефективним проти всіх досліджуваних нами шкідників. Повну загибель зерноїда квасолевого на постембріональних стадіях його розвитку отримували при різних температурах за ДКЧ від 34,87 до 103,23 годинограмів. 100 % загибель вогнівки млинової на постембріональних стадіях розвитку отримували за ДКЧ від 12,84 до 84,61 годинограмів залежно від температурного режиму. Повну загибель комірного довгоносика на постембріональних стадіях розвитку отримували за ДКЧ від 16,41 до 70,26 годинограмів залежно від температурного режиму. 100 % ефективність фтористого сульфурилу проти борошноїда суринамського на постембріональних стадіях розвитку становила в межах від 9,57 до 56,06 годинограмів, залежно від температури.Висновки. Постембріональні стадії досліджуваних комах-шкідників виявися значно менш стійкими до фуміганту, порівняно стадії яйця. Залежності від температури та виду шкідника стійкість постембріональних стадій до фуміганту була в межах від 7,6 до 22,61 рази менша порівняльно з стадією яйця.Отримані результати свідчать про необхідність проведення подальших досліджень, зокрема в напрямку встановлення оптимальним періодів для повторних фумігацій та їх ефективності в залежності від видової приналежності шкідника і температурного режиму.

Ущільнення насінницьких посівів кавуна столового як фактор боротьби з глобальним потеплінням в зоні Північного Степу України

О.Л. Семенченко — 2025-11-28

Мета. Визначити врожайність і якість насіння кавуна столового за вирощування в ущільнених посівах на насіннєві цілі, розробити елементи технології вирощування в ущільнених посівах в умовах північного Степу України.Методи. Використано загальнонаукові методи: польовий, лабораторний, вимірювально-розрахунковий, порівняльний, математично-статистичний та системний аналізи. Результати. Дослідженнями встановлено, що рослини-донори (кукурудза цукрова, цибуля-шалот, квасоля, салат, кріп, диня, капуста) за характером виділень були малоактивні відносно проростання насіння кавуна (100‒105 умовних одиниць кумарину – далі УОК) за шкалою Матвєєва Н.М. На основі позитивного впливу (підвищення схожості насіння кавуна на 4%) виділено варіанти для подальших польових досліджень з ущільнювачами кавуна кукурудзою цукровою та квасолею овочевою. Встановили і стимулюючий ефект кавуна на квасолю овочеву (схожість насіння при сумісному пророщуванні з кавуном у квасолі підвищувалась на 4%) відносно кукурудзи цукрової пригнічуючої дії не відбувалося. Отже, кавун є не тільки рослиною донором, а й рослиною акцептором, в польових умовах значення УОК склало 102‒114. За біометричними показниками при ущільненні посівів довжина головного стебла кавуна при ущільненні кукурудзою цукровою в рядок (схема 1,4х1 м) знижувалась на 4%, за ущільнення квасолею даний показник був значно вищим та не залежав від схем її сівби (5,4–4,7%), очевидно за рахунок габітуса куща квасолі та недостатнього затінку, який він утворює. Встановлено позитивний ефект ущільнення насіннєвих посівів кавуна столового у запобіганні хворобам, що спричиняють метеоумови (сонячні опіки, деформації, пилові бурі). Найкращі результати, що перевищували показники чистого посіву, отримали за ущільнення кукурудзою у міжряддя кавуна: сонячні опіки – 13,7–12,1%, деформація плодів – 6,3–8,4%. Найвищий врожай насіння кавуна отримали на рівні 190 кг/га за ущільнення кукурудзою цукровою за схемою 2,8х1 м при сівбі в міжряддя, приріст урожаю склав 12,4%.Крім того, отримали додатковий прибуток від реалізації врожаю овочевої продукції квасолі овочевої (75 кг/га) та кукурудзи цукрової в молочно-восковій стиглості початка (1,1 т/га).Негативного впливу ущільнення насінницьких посівів кавуна столового на якість насіння (схожість, енергія проростання) не встановлено. За даними показниками насіння відповідало ДСТУ 7160:2020.Висновки. За вирощування кавуна столового в ущільнених посівах методом біотестів встановлено найбільш оптимальні культури-ущільнювачі: кукурудза цукрова та квасоля овочева.Ущільнення посівів кавуна столового на насіннєві цілі є досить ефективним способом боротьби з хворобами, викликаними метеоумовами, а саме: сонячнимиопіками, викривленням плодів та наслідками пилових бур. Виходячи з результатів досліджень найбільш придатною рослиною є кукурудза цукрова з сівбою у міжряддя кавуна за схемою 2,8х1 м.За даного способу ущільнення ураження плодів сонячними опіками, порівняно з моно посівами, знижується на 13,7%, викривлення плодів на 15,7%. Одночасно зростає вихід товарних плодів, та насіння на 12,4%. Отримане насіння за показниками якості відповідає стандартам. Негативного впливу ущільнення кавуна у міжряддя кукурудзою цукровою не встановлено, а отже, даний спосіб є альтернативним для виробників насіння та товарних плодів кавуна столового за умов глобального потепління та перерозподілу виробництва.

Поліфенольні компоненти квасолі звичайної (Phaseolus vulgaris L.) та їх значення

Л.І. Сторожик — 2025-11-28

Мета. Визначити та проаналізувати поліфенольні компоненти бобів квасолі звичайної різних генотипів та забарвлення. Методи. Використовували біохімічні, органолептичний, аналітичний та статистичні методи. Уміст поліфенольних сполук, її кількість визначали методами екстрагування, застосовували тонкошарову (ТШХ), паперову хроматографію (ПХ) та ВЕРХ (високо рідинну хроматографію). Результати.У досліджуваних бобах квасолі звичайної різних генотипів та забарвлення ідентифіковані поліфенольні кислоти, які синтезовані і є похідними бензойної кислоти (ванілінова, п-гідроксибензойна та галова кислоти) та коричної кислоти (ферулова, п-кумарова і хлорогенова кислоти). Сорти білого забарвлення Стрійський Ясь та Мавка мають найменшу кількість фенольних кислот: хлоргенової кислоти < 0,005 мг/г, кумарову кислоту (0,0030–0,0024 мг/г) і ферулову кислоту (0,0016–0,0014 мг/г). Похідних бензойної кислоти встановлено у кількості: ванільну кислоту (0,0052–0,0031 мг/г), n-гідроксибензойну кислоту – 0,0042–0,0039 мг/г, галову – 0,018–0,017 мг/г. Сорти Пінто (забарвлення бобів капучіно з коричневими вкрапленнями) та Ластівка (забарвлення бордове з білими нерівномірними вкрапленнями) поліфенольних кислот мали більше. Кількість похідних гідроксикоричних кислот становила відповідно 0,050 та 0,041 мг/г, похідні бензойної кислоти становили 0,021 та 0,027 мг/г. Сорт Кінді темно бордового забарвлення мав найвищий уміст поліфенолів – 0,140 мг/г. Серед них похідні гідроскикоричних кислот були у загальній кількості 0,058 мг/г (ванілінова – 0,0166 мг/г, n-гідроксибензойна – 0,0086 та галова – 0,047 мг/г), похідні бензойної кислоти – 0,09 мг/г (ферулова – 0,0036 мг/г, n-кумарова – 0,0068 і хлорогенова – 0,011 мг/г). Кількість ізофлаваноїдів встановлено менше 0,05 мг/г.Висновки. Боби квасолі генотипу Кінді (забарвлення темно бордове) наділені високим умістом поліфенолів (0,140 мг/г), порівняно з бобами білого забарвлення, сорти Стрійський Ясь (0,118 мг/г) та Мавка (0,114 мг/г).Плямисті боби сортів Пінто та Ластівка в середньому по 0,121 мг/г мали поліфенольних компонентів.Мацерація бобів знизила уміст поліфенольних кислот в середньому на 30–50%. Харчові властивості бобів тісно пов’язані з вмістом білка і, меншою мірою, з вмістом вуглеводів, мінералів та ліпідів. Мають низький уміст насичених жирів. Досліджувані боби квасолі різнились за смаком, забарвленням та текстурою, розміром і формою та часом приготування.

Інтенсивність дихання проростаючого насіння і проростків представника родини айстрових цикорію коренеплідного5

О.В. Ткач — 2025-11-28

Мета – навести результати експериментальних досліджень інтенсивності дихання проростаючого насіння і проростків цикорію коренеплідного. Методи. В процесі досліджень визначити основні матеріали для дихання рослин а саме цукор. Цикорій коренеплідний містить в собі основну масу запасного матеріалу в формі цукрози, що тісно пов’язані з диханням рослин. Це сприяє також в процесі переробки його та зберігання з витратою цукру, що використовується на дихання.Результати. Різні органи рослини цикорію коренеплідного дихання проходить з неоднаковою інтенсивністю. Значне коливання інтенсивності дихання відмічається і в продовж доби, різко підвищується вдень і падає в нічний період. Ці коливання пов’язані із температурою повітря і грунту. При підвищені температури на 10°С (в параметрах від 0°С до 30°С) інтенсивність дихання підвищується в 2,5 рази, також відмічається від зміни вологості грунту в бік збільшення або зменшення від 60% її повної вологоємкості. Закономірність спостерігається підвищенням доз застосування мінеральних елементів живлення. На інтенсивність дихання проростаючого насіння і в подальшому ріст і розвиток рослин значно впливає кисень. У процесі дихання виділяється енергія, яка використовується для всіх фізіологічних процесів в організмі рослин (листків, стебла і кореневої системи). Проте науковцями відмічено, що дрібне коріння цикорію, дихання проходить більш інтенсивно в порівняні із добре розвиненими коренями. Висновки. Застосовування мінеральних добрив в початковий період, ріст і розвиток рослин цикорію впливає на інтенсивність дихання, особливо при внесенні органічного добрива гною-сипецю із розрахунку 15 т/га, що підтверджує інтенсивність дихання рослин і тісним між ними взаємозв’язок. Інтенсивність дихання рослин залежить від оптимальних умов зовнішнього середовища. При більш сприятливих погодно-кліматичних умовах та живлення, сприяють інтенсивному росту молодих проростків, що показує більш інтенсивне їх дихання.

Особливості водоспоживання рослин озимого ріпаку під впливом застосування біопрепарату Хелафіт за різних строків сівби

М.Л. Товпига — 2025-11-28

Мета статті полягає у встановленні особливостей водоспоживання озимого ріпаку за різних строків сівби під впливом позакореневих обробіток рослин рістстимулюючим препаратом біологічного походження Хелафіт. Методи. Польові дослідження проводилися впродовж 2022–2025 рр. на землекористуванні ТОВ «Добробут» в Миколаївській область Миколаївського району с. Михайлівка. Ґрунт дослідних ділянок – чорнозем звичайний малогумусний з вмістом гумусу – 3,1%. Схема досліду передбачала вивчення таких факторів: Фактор А – позакореневі обробки рослин препаратом Хелафіт (внесення препарату у фазу 2–3 справжніх листків; внесення у фазу бутонізації; внесення дворазово в зазначені фази та контрольний варіант, який не передбачав таких обробіток взагалі); фактор В – різні строки сівби (ранній – 15.08; оптимальний – 05.09; пізній – 25.09). Посів озимого ріпаку проводили гібридом ЛГ Конструктор (оригінатор – французька компанія Лімагрейн) нормою висіву 500 тис. схожих насінин/га по попереднику чорний пар. Дослідні ділянки розташовували послідовно у трьох повтореннях. Площа дослідної ділянки становила 2520 м2, а облікової – 600 м2. Облік урожаю проводили комбайновим методом. Аналіз експериментальних даних здійснювався у відповідності до методу багатофакторного дисперсійного аналізу за Ушкаренко В.О. та за допомогою ліцензійного програмного інструменту “Statistica 8.0”. Результати. Дослідженнями встановлено, що за ранніх строків сівби застосування Хелафіту призводить до зниження коефіцієнту водоспоживання на 6,2–9,2%, а за оптимальних – ці значення досягають 11,0–23,8, а на пізньому – 15,6–32,7%. Встановлено, що економія води, яка використовується на утворення 1 тони насіння за рахунок застосування Хелафіту становіть за сівби в оптимальний строк 99 м3/т насіння. Висновки. Застосування позакореневих обробіток озимого ріпаку препаратом Хелафіт призводило до більш економного використання рослинами ґрунтової вологи за усіх строків сівби.

Вплив використання фунгіцидів з ріст регулюючим ефектом на стан перезимівлі гібридів ріпаку озимого

О.М. Томчук — 2025-11-28

Метою досліджень була оцінка ефективності технологічного варіанту застосування фунгіцидів з ріст регулюючими властивостями у варіанті ВВСН 14–16: Карамба Турбо (0,65 л/га) + Букат (0,35 л/га) на формування морфологічного розвитку рослин ріпаку озимого на період входження їх у зиму та фітопатологічний їх стан після перезимівлі з метою забезпечення оптимального режиму перезимівлі та стану посівів на дату відновлення вегетації. Методи. Дослідження було проведено впродовж 2022–2025 років на базі дослідного поля Вінницького НАУ на сірих лісових ґрунтах з середнім потенціалом родючості. Повторність у досліді чотирьохразова.Розміщення варіантів – систематичне у два яруси.Схема даного досліду передбачала співставлення двох варіантів контрольного та дослідного з використанням комбінації фунгіцидів з рістрегулюючим ефектом (Букат та Карамба Турбо) на фоні двох варіантів основного удобрення в осінній період. Результати. Визначено що застосування досліджуваного поєднання фунгіцидів з рістрегулюючим характером дозволяє оптимізувати морфотип рослин ріпаку озимого високоінтенсивних гібридів перед їх входженням у зиму за збільшення діаметру кореневої шийки у середньому по сортах на 11,41%, зниження висоти розміщення точки росту над грунтом на 13,8%, збільшення кількості листків на рослині на 10,1% та довжини кореневої системи на 13,7%.Такий варіант використання вивчаємих фунгіцидів дозволив збільшити виживаємість рослин в ході перезимівлі щонайменше на 12% за зниження рівня розвитку основних хвороб сходів на період відновлення весняної вегетації з біологічно досяжним ефектом на рівні 80–83%.Висновки. За результатами досліджень доведена позитивна дія варіанту застосування на фенологічну фазуВВСН 14–18 комбінації Карамба Турбо (0,65 л/га) +Букат (0,35 л/га)), яка забезпечує формування такого ідіотипу рослин діаметр кореневої шийки 1,23 см, висота розміщення точки росту над грунтом 1,20 см, кількість листків на рослині 10 шт. за довжини кореневої системи 21,2 см з суміжним біологчним ефектом зниження комбінованої фітопатогенної інфекції рослин ріпаку озимого на дату відновлення вегетації у значенні 82,98% за одночасного підвищення рівня перезимівлі рослин на 12,07% у співставленні до дослідного контролю.

Оптимізація норми висіву для підвищення продуктивності гібридів кукурудзи в зоні Полісся

О.І. Трембіцька — 2025-11-28

У сучасних умовах зміни клімату, зростання цін на ресурси та необхідності підвищення ефективності виробництва зернових культур, зокрема кукурудзи, важливим завданням є оптимізація агротехнологічних прийомів. Одним із ключових факторів, що впливає на рівень урожайності та якість зерна, є густота стояння рослин. Встановлення оптимальної норми висіву для конкретних гібридів дозволяє максимально реалізувати їхній генетичний потенціал.Мета. Метою дослідження було визначення оптимальної норми висіву для трьох гібридів кукурудзи ДКС 3511, ДКС 3730, ДК 315, яка б забезпечувала найвищу урожайність та кращі якісні показники зерна, зокрема вміст сирого протеїну.Методи. Дослідження проводилось шляхом польового експерименту з використанням трьох норм висіву: 60, 70 та 80 тис. схожих насінин на гектар. Оцінювались урожайність зерна, вміст сирого протеїну та адаптивність гібридів до умов загущення або зрідження посівів.Статистична обробка результатів проводилась згідно з загальноприйнятими агрономічними методиками.Результати. Встановлено, що оптимальною нормою висіву для всіх трьох гібридів є 70 тис. схожих насінин на гектар. За цієї густоти забезпечувалась найвища врожайність, яка для гібриду ДКС 3730 становила 8,3 т/га, а вміст сирого протеїну – 10,2%. Зменшення норми до 60 тис./га призводило до зниження врожайності через неефективне використання площі живлення, а збільшення до 80 тис./га спричиняло надмірну конкуренцію між рослинами, що негативно впливало на показники якості та кількість урожаю.Висновки. Отримані результати свідчать, що для досягнення високої врожайності та якості зерна доцільно використовувати норму висіву 70 тис./га для гібридів кукурудзи, зокрема для ДКС 3730. Вибір оптимальної густоти стояння рослин є важливим елементом агротехнології, який слід адаптувати з урахуванням біологічних особливостей конкретного гібрида.

Вплив редьки олійної за її сидерального використання на індекс продуктивності ґрунту

Я.Г. Цицюра — 2025-11-28

Метою досліджень було встановити ефективність та доцільність сидерального застосування редьки олійної у варіантах проміжного літнього строкового використання на формування показника індексу продуктивності ґрунту. Методи. Дослідження було проведено впродовж 2014–2025 років на базі дослідного поля Вінницького НАУ на сірих лісових ґрунтах з середнім потенціалом родючості. Повторність у досліді чотирьохразова.Розміщення варіантів – систематичне у два яруси. Схема даного досліду передбачала співставлення двох послідовних варіантів технологій контрольної без сиде- рації та дослідної за проміжного літнього використання редьки олійної у якості сидерату на одній і тій же площі з черговістю раз на два роки для запобігання можливому формуванню фітотоксичності при застосуванні хрестоцвітих видів рослин-сидератів.Результати. Усереднено для шару ґрунту 0–30 см за період 2014–2025 років визначено для спряженого співставлення варіанту без застосування сидерації та варіанту зі сталим сидеральним застосуванням редьки олійної визначено такий середньорічний характер динаміку таких показників у значенні: вміст гумусу +0.0024%, шільність ґрунту -0.017 г/см3, водоутримуюча здатність ґрунту +0.422%, pH +0.021, вміст рухомого фосфору +1.092 мг/кг, вміст обмінного калію +1.242 мг/кг, електропровідність ґрунту -0.001 dS/м.Висновки. Варіант сталого сидерального використання редьки олійної забезпечив щорічне зростання індексу продуктивності ґрунту у значенні +0.0112 на рік.За рахунок цього редьку олійну доцільно рекомендувати для зони нестійкого зволоження сірих лісових ґрунтів як ґрунтополіпшуючу та ґрунтореабілітаційну сидеральну культуру у варіанті її літнього (проміжного) сидерального технологічного використання.

Техногенне навантаження на ґрунтово-геологічне середовище за показниками утворення і накопичення відходів у регіонах Західної України: геопросторовий аналіз

А.В. Чугай — 2025-11-28

Мета роботи полягала в оцінці техногенного навантаження на геологічне середовище за показниками утворення і накопичення відходів виробництва і споживання в регіонах Західної України. Методи. Оцінка техногенного навантаження виконана на основі розрахунку модуля техногенного навантаження на геологічне середовище (МГС). Для побудови тематичних карт застосовано геопросторовий аналіз, а саме середовище програми MapInfo Professional 17.2. Результати.Максимальні показники утворення відходів відзначаються у Львівській, мінімальні – у Закарпатській і Чернівецькій областях. Зменшення обсягів відзначалось у Івано-Франківській, Рівненській, Хмельницькій і Чернівецькій областях, збільшення – у Закарпатській.Максимальні і мінімальні показники накопичення відходів також відзначаються і Львівській і Закарпатській областях. Відзначено збільшення накопичених відходів у Волинській, Закарпатській областях, зменшення – у Івано-Франківській, Рівненській і Чернівецькій. За значенням МГС по обсягам утворених відходів максимальний рівень техногенного навантаження відзначається для Львівської і Івано-Франківської областей, мінімальний – для Закарпатської області. За показниками накопичених відходів також максимальні значення відзначаються у Львівській області, що відповідає результатам розрахунку МГС. Інші області утворюють декілька груп.За сумарними показниками утворення і накопичення відходів та відповідними значеннями МГС «лідером» є Львівська область. Проте відносні показники впливу менші порівняно з абсолютними значеннями обсягів.Висновки. У роботі проаналізовано динаміку змінипоказників утворення і накопичення відходів за багаторічний період. Зазначено, що відсутність в окремі роки відповідної інформації може впливати на отримані результати. До регіонів з високими показниками техногенного навантаження відноситься Львівська область (максимальний рівень), Івано-Франківська і Рівненська.

Водоспоживання посівів проса посівного при післяжнивному вирощуванні в умовах Південного Степу України

В.В. Чуган — 2025-11-28

Метою роботи є дослідження особливості водоспоживання проса посівного за умов післяжнивного вирощування на різних фонах живлення, визначення потреби посівів у воді в різні за погодними умовами роки дослідження, а також оцінка ефективності використання поливної води при формуванні врожайності культури. Методи. Дослідження проведені шляхом постановки однофакторного польового досліду в зрошуваній польовій короткоротаційній сівозміні Інституту кліматично орієнтованого сільського господарства НААН. Попередник – пшениця озима, що вирощувалася на фоні дощування за зональною технологією.Ґрунти темно-каштанові середньо-суглинкові, мають середній вміст гумусу, низьку забезпеченість азотом, підвищену фосфором та високу калієм. Післяжнивний період в роки досліджень характеризувався посушливістю вище норми значень. Результати. Встановлено, що незначні залишкові запаси ґрунтової вологи зосереджені в шарі ґрунту 0,5-0,6 м. Їх запас та надходження опадів недостатні для отримання сходів та вегетації культури.Сумарне водоспоживання післяжнивних посівів проса на 11,7-12,9 % забезпечені ґрунтовою вологою, на 19,1-19,4 % корисними опадами та на 67,7-68,9 % зрошенням. В середньому за роки дослідження норма зрошення становить 1330 м3/га а сумарне водоспоживання, залежно від фону живлення склало 1936-1971 м3/га.Внесення мінеральних добрив та підвищення їх норми супроводжується зростанням сумарного водоспоживання, проте зменшенням коефіцієнта водоспоживання.В продовж років величина коефіцієнта водоспоживання під впливом погодних умов варіює на 14,4-27,0 %.Проведення наприкінці фази кущення позакореневого підживлення препаратом Soil algae 5 л/га супроводжується зменшенням коефіцієнта водоспоживання на 23-90 м3/т, що складає 3,3-10,5 %. Середньодобове випаровування при вирощувані проса посівного у післяжнивний період складає 2,5-2,8 мм/добу. Висновки.Внесення мінеральних добрив та підживлення післяжнивного проса посівного сприяє економному витрачання води. Основне внесення N45P30 та проведення підживлення культури наприкінці фази кущення препаратом Soil algae 5 л/га забезпечує коефіцієнт водоспоживання на рівні 691 м3/т. Подальше підвищення фону живлення не супроводжується вагомим його зменшенням.

Вплив строків сівби і норм висіву на зимостійкість і урожайність ріпаку озимого

С.С. Шаповал — 2025-11-28

Впровадженням науково-обґрунтованої агротехніки ріпаку озимого можна компенсувати вплив несприятливих умов зони Степу України.Мета. Метою досліджень було визначення впливу строків сівби та норм висіву ріпаку озимого гібриду Темтейшн на ріст і розвиток рослин, зимостійкість та насіннєву продуктивність культури в агрокліматичних умовах північного Степу України. Дослідження спрямовані на оптимізацію агротехнічних заходів для підвищення урожайності та економічної ефективності вирощування культури. Методи. Дослідження проводилися у 2022–2025 рр. у двофакторному польовому досліді з рендомізованим розміщенням ділянок та триразовою повторністю.Факторами були строки сівби (20.08, 30.08, 10.09, 20.09) та норми висіву (0,5; 0,7; 1,0 млн. шт./га). Оцінювали фенологічні, морфобіологічні параметри рослин, зимостійкість, масу та структуру розеток, діаметр кореневої шийки, висоту точки росту, довжину листків, а також урожайність і якість насіння. Дані обробляли статистично.Результати. Оптимальна температура ґрунту для проростання насіння (14–17 °С) спостерігалася при сівбі 10–20 вересня, тоді як ранні строки (20–30 серпня) супроводжувалися перегрівом ґрунту, дефіцитом вологи та уповільненням появи сходів. Найвища зимостійкість (збереження розеток 84–87%) досягалася при сівбі 10–20 вересня. Діаметр кореневої шийки та маса рослин відповідали оптимальним параметрам для перезимівлі, при цьому надмірна маса та довжина листків ранніх строків свідчили про переростання. Максимальна урожайність насіння (3,04 т/га) і олійність (45,6%) спостерігалися при нормі висіву 0,7 млн. шт./га і сівбі 10 вересня, що забезпечувало ефективне використання площі живлення, оптимальне покриття ґрунту листовою масою та рівномірний розвиток репродуктивних органів. Збільшення густоти понад 0,7 млн. шт./га або занадто ранні строки знижували продуктивність і економічну ефективність.Висновки. Оптимальні морфобіологічні параметри та високі показники продуктивності формуються при сівбі 10–20 вересня нормою 0,7 млн. рослин/га.Встановлено важливість врахування агрокліматичних умов і густоти стояння для підвищення врожайності та економічної ефективності вирощування ріпаку озимого у північному Степу України.

Особливості формування озерненості головного колоса у спельтоподібних чорнобильських радіомутантів пшениці озимої

Ю.А. Долгальова — 2025-11-28

Мета досліджень – встановлення закономірностей формування кількості зерен у головному колосі спельтоподібних чорнобильських радіомутантів пшениці озимої залежно від генотипу та метеорологічних умов року.Методи. В умовах Білоцерківської дослідно-селекційної станції Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків у 2016–2018 рр. досліджували 10 спельтоподібних RM-зразків чорнобильських радіомутантів пшениці озимої. Дослідження проводили відповідно до Методики проведення кваліфікаційної експертизи сортів рослин на придатність до поширення в Україні. Визначали середню арифметичну , мінімальне та максимальне значення (min–max) кількості зерен у головному колосі, дисперсію (S2), коефіцієнт варіації (V, %).Гомеостатичність (Hom) і селекційну цінність (Sc) розраховували за В. В. Хангільдіним і М. А. Литвиненком (1981). Статистична обробка отриманих біометричних даних проводилася з використанням комп’ютерних програм Excel 2019 та Statistica, 12.0. Результати. Виявлено значну контрастність за температурним режимом і кількістю опадів та їх розподілом у роки проведення експерименту, що сприяло всебічній оцінці їх впливу на формування кількості зерен у головному колосі спельтоподібних чорнобильських радіомутантів пшениці озимої. Найменша мінливість кількості зерен за роки досліджень визначена у RM-10 (4,4 шт.) і RM-7 (10,3 шт.) за незначних коефіцієнтів варіації – 2,8 % та 8,4 % відповідно. Водночас найбільша варіабельність за кількістю зерен встановлена у RM-3 (33,4 шт.), RM-8 (32,6 шт.) і RM-1 (29,9 шт.) із значним фенотиповим коефіцієнтом варіації 25,1; 25,5; 23,4 % відповідно. Висновки.Виділено спельтоподібні радіомутанти RM-1 (58,0 шт.); RM-5 (57,9 шт.); RM-3 (56,9 шт.); RM-8 і RM-9 – 56,4 шт., які за кількістю зерен у головному колосі в середньому за три роки суттєво перевищили середній по досліду показник – 54,2 шт. зерен. Проведена оцінка за кількістю зерен у головному колосі і показниками стабільності спельтоподібних чорнобильських радіомутантів пшениці озимої визначає їх індивідуальну реакцію на умови навколишнього середовища, а тому і диференційовану селекційну цінність. За найбільшого показника гомеостатичності і селекційної цінності (Hom = 2039; Sc = 51,1) виділено радіомутант RM-10, який перевищив середню по досліду кількість зерен на 1,1 шт. Виділені спельтоподібні RM-зразки пшениці озимої залучені у селекційні програми Білоцерківської дослідно-селекційної станції Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків НААН.

Оцінка адаптивної здатності і стабільності зразків кавуна при створенні нових стресотолерантних сортів для Півдня України

В.І. Книш — 2025-11-28

Високу ефективність для оцінки генотипів на біо- та абіотичну стійкість забезпечує використання доборів на початкових етапах розвитку рослин, що дає можливість виявити найбільш цінні донори для адаптивної селекції баштанних культур. Мета. Провести оцінку генотипів за показниками адаптивної здатності і стабільності з метою створення нових стресостійких сортів кавуна для Півдня України. Методи. вимірювально-розрахунковий, порівняльний методи та математично-статистичний аналіз. Результати. Селекційну роботу проводили з зразками вітчизняної та закордонної селекції. У період вирощування розсади проведено ультрафіолетове опромінення рослин (В діапазону 320–280 нм). Визначено: загальну адаптивну здатність (ЗАЗ), специфічну адаптивну здатність (САЗ), відносну стабільність генотипу (Sgi), пластичність – коефіцієнт регресії реакції генотипу на зміну умов вирощування (bi), селекційну цінність генотипу (СЦГі) за ознаками «посухостійкість», «жаростійкість», «продуктивність рослин», «якість плодів».Проведено оцінку генотипів за показниками адаптивної здатності, стабільності і пластичності. Виділено зразки, що характеризуються високими показниками адаптивної здатності: за посухостійкістю – Л 54 (Таврійський F4), Л 57 (Фаворит F4), за жаростійкістю – Л 60 (Аскольд F4), Л 61 (Альянс F4), за продуктивністю – Л 57 (Фаворит F4), Л 61 (Альянс F4), за вмістом сухої розчинної речовини у м’якоті плодів кавуна – Л 54 (Таврійський F4).За результатами дослідження відібрані селекційні зразки кавуна, що володіють найбільшою стресостійкістю до негативних факторів навколишнього середовища. Висновки. Проведено оцінку зразків кавуна за показниками адаптивної здатності та відібрані генотипи, що мають найбільшу адаптивну здатність з метою створення нових стресостійких високопродуктивних сортів кавуна для Півдня України.

Вплив солей кадмію на ріст і розвиток рослин роду сорго у культурі in vitro

В.В. Любич — 2025-11-28

Мета. Дослідити вплив різних концентрацій солей кадмію на ріст і розвиток пагонів роду Соргових в умовах in vitro та провести добір толерантних форм при створенні стійкого до абіотичних чинників вихідного матеріалу. Методи. Лабораторний, біотехнологічний, вимірювальний, розрахунково-порівняльний, аналізування, статистичний. Результати. Встановлено, що пагони сорго незалежно від концентрацій солей кадмію найбільш чутливі були у сорго віникового, а найстійкіші у сорго-суданкового гібриду. Дослідження вказують, що за концентрацій CdCl2 10,0 мг/л було отримано на 3 добу культивування від 82 до 95 % пагонів. На контрольному варіанті життєздатні пагони становили 93 %, у сорго-суданкового гібриду 95 %, сориту та сорго зернового – 90 % і найменше у сорго віникового – 82 %. Із збільшенням концентрації до 15,0 мг/л у досліджуваних зразків було отримано від 70 до 87 %. Найвищі показники відмічено на контролі (87 %), сорго-суданкового гібриду та сорго зернового (85 %), а найменші – в сорго віникового (70 %). Концентрація 20,0 мг/л була більш токсичнішою та на всіх варіантах відзначено від 44 до 54 % некротичних пагонів. Як і в попередніх дослідженнях найвищі показники були на контролі – 54 % та сорго-суданкового гібриду й сорго зерновому – 50 %, дещо нижчі в соризу – 47 % і найменші в сорго віникового – 44 %.Висновки. Доведено, що пагони сорго віникового мали найнижчу толерантність, а найвищу пагони сорго-суданкового гібриду незалежно від концентрацій солей кадмію та тривалості культивування. Встановлено, що на 3 добу культивування життєздатність пагонів варіювала від 82 до 95 % (10 мг/л) і від 70 до 87 % (15,0 мг/л), в подальшому їх життєздатність різко знижувалась.Проаналізовано, що некротичних пагонів не відмічено за концентрацій 1,0 і 2,5 мг/л і майже на 5,0 мг/л (лише у сорго віникового 5 %). Збільшення концентрації до 17,5 мг/л призвело до значного збільшення некротичних і загиблих пагонів сорго. Оптимальною концентрацією є використання 10,0 і 15,0 мг/л.

Взаємозв’язок елементів архітектоніки куща картоплі з його продуктивністю у селекційних зразках СНАУ

А.А. Подгаєцький — 2025-11-28

Мета. Вивчення взаємозв’язків морфобіологічних ознак селекційних зразків картоплі гібридного походження з її продуктивністю, розробка методів з метою вдосконалення підходів до добору перспективних зразків з підвищеними адаптивними якостями та врожайністю за зовнішніми ознаками. Методи. Експериментальні роботи проводили у 2022–2023 роках в зоні північно-східного Лісостепу на дослідному полі Сумського національного аграрного університету.Об’єкт досліджень: 48 гібридних комбінацій.Дослідження проводили послідовно в розсадниках клонів першого та другого років. Метод роботи – індивідуальний клоновий добір з гібридних комбінацій з подальшою оцінкою і випробуванням клонів у селекційних розплідниках. Отримані дані обробляли методом групування. Для оцінки характеру взаємодії використовували кореляційний аналіз. Результати. В результаты групування гібридів за періодом формування бадилля було виділиго 3 групи рослин. Гібриди, у яких маса бадилля досягала максимуму приблизно на 60 день після посадки (3 група), формували найвищий ранній урожай бульб. Для уточнення параметрів добору гібридів за зовнішніми ознаками вивчались кореляційні залежності продуктивності бульб від морфологічних особливостей бадилля. Виділено ряд ознак, які є генетично закріпленими, що не дозволяє їх використовувати за маркери врожайності. Інші ознаки в незначній мірі впливали на формування врожайності бульб. Виділено декілька ознак, що мають середній вплив на кінцеву та ранню врожайність куща картоплі. Вони можуть розглядатися у ролі індикаторів продуктивності в сукупності з особливстями розвитку бадилля. До них віднесяться висота та габітус куща. Висновок. Морфобіотип зразків картоплі, який характеризується високою продуктивністюв умовах північно-східного Лісостепу, відрізнявся високорослістю і прямостійним габітусом куща. Для високопродуктивних форм характерні інтенсивне формування вегетаційної маси та тривале функціонування асиміляційного апарату Зазначені закономірності дозволять оптимізувати методики оцінки та випробування селекційних зразків картоплі, забезпечать більш ефективне виділення перспективних зразків з підвищеними адаптивними якостями та продуктивністю, сприятимуть підвищенню результативності селекції у створенні нових сортів.

Аналіз сортів соняшника однорічного кондитерського напряму використання (Helianthus annuus L.) придатних для поширення в Україні внесених до Державного реєстру сортів, придатних для поширення в Україні

І.В. Смульська — 2025-11-28

Станом на серпень 2025 р. в Реєстрі сортів налічувалося 24 найменування гібридів соняшника однорічного з позначкою «конд.», що становило 2,2% загальної кількості сортів і гібридів соняшника в Реєстрі сортів.Реєстр сортів, представлений гібридами як вітчизняної – 9 гібридів, так іноземної селекції – 15 гібридів. Мета. Визначити основні показники продуктивності, якості та характеристика за морфологічними ознаками насіння гібридів соняшника однорічного (Helianthus annuus L.) кондитерського напряму використання за вирощування їх у зонах Степу та Лісостепу України.Матеріали і методи дослідження: Кваліфікаційну експертизу гібридів соняшника однорічного кондитерського напряму використання здійснювали в пунктах досліджень Українського інституту експертизи сортів рослин на всій території України в межах ґрунтово-кліматичних зон: Степ, Лісостеп. Достовірність результатів з експертизи сортів рослин забезпечували проведення досліджень у щонайменше трьох пунктах дослідження в межах однієї ґрунтово-кліматичної зони.Використовували польовий, лабораторний, математично-статистичний. Результати. Досліджено господарсько-цінні та морфологічні ознаки соняшника однорічного (Helianthus annuus L.) кондитерського напряму використання, що внесені до Державного реєстру сортів рослин, придатних для поширення в Україні за період 2016–2023 рр.Висновки. Всі зареєстровані гібриди соняшника однорічного є відмінними, однорідними та стабільними.За результатами кваліфікаційної експертизи на придатність сорту до поширення досліджувані гібриди рекомендовані для вирощування у зонах Степу та Лісостепу.Гібриди стійкі до вилягання, проти несправжньої борошнистої роси, білої та сірої гнилі. Стійкими проти вовчка виявилися гібриди соняшника однорічного: ‘Х4334’, ‘Н6ЛМ304’, ‘9180ДМР’, ‘Н5ЛМ307’, ‘Н6ЛН436’, ‘Чемпіон’, ‘Н6ЛЕ417’, ‘Х9767’. Встановлено, що вміст білка найвищий у гібридів ‘Х4334’, ‘9180ДМР’, ‘Н5ЛМ307’, ‘Н6ЛН436’, ‘Чемпіон’, ‘Ром’.

Від алгоритмів до довкілля: картографія наук про відстань Хеммінга за даними Scopus

Д.О. Герасимчук — 2025-11-28

Метою дослідження було здійснення комплексного бібліометричного аналізу наукових публікацій щодо відстані Хеммінга та її застосуванні, за даними бази Scopus (1958–2025 рр.), з виявленням ключових тенденцій розвитку, провідних науковців, установ та країн, а також окресленням напрямів використання.Методи. У дослідженні використано дані міжнародної наукометричної бази Scopus (Elsevier), що забезпечує широке тематичне і географічне охоплення публікацій. Пошук здійснювався за ключовим словосполученням «hamming distance». Етапи дослідження включали: формування вибірки за критерієм пошуку; кількісний та структурний аналіз публікацій; візуалізація даних.Результати. Дослідження тематики відстані Хеммінга у Scopus охоплюють понад 65-річний період (1958–2025 рр.) і демонструють чітку еволюцію: від поодиноких публікацій у 1960–1970-х до стрімкого зростання з 2000-х, з піком у 2023–2024 рр. Середньорічний темп зростання публікацій (CAGR) – 9,43%, що підтверджує стійку динаміку розвитку тематики та її високу актуальність у сучасних науках. Найбільше публікацій з дослі- джуваної теми мають Dinh H.Q., Amir A., Palanikumar M., Ferreira H.C., Pissis S.P., Solé P., роботи яких зосереджені на теорії кодування, алгоритмах пошуку та комбінаторних структурах. Провідними інституціями за кількістю публікацій є Китайська академія наук, Міністерство освіти КНР, CNRS (Франція), університет Цінхуа, Техніон – Ізраїльський технологічний інститут, Університет Ватерлоо (Канада). Лідерами за кількістю публікацій серед країн є Китай (2604), США (2043), Індія (936), які разом формують майже половину всіх робіт.Європа представлена сильними центрами (Німеччина, Велика Британія, Франція, Італія, Іспанія, Нідерланди, Польща), тоді як внесок України становить 46 публікацій (відповідає рівню Румунії та перевищує деякі інші країни Східної Європи). Найбільший сегмент публікацій формують журнальні статті (56,1%) та матеріали конференцій (41,6%). За предметними областями домінують комп’ютерні науки (67,6%), математика (37,8%) та інженерія (36,8%), які разом формують понад 80% публікацій.Висновки. Відстань Хеммінга є універсальним інструментом, що трансформувалася з вузького інструменту теорії кодування та поєднує класичні математичні властивості з широкими міждисциплінарними застосуваннями – від кібербезпеки, алгоритмів штучного інтелекту, криптографії до медичної діагностики, біоінформатики та екології.

Роль аграрного експорту України у забезпеченні глобальної продовольчої безпеки

Є.М. Кривохижа — 2025-11-28

Мета. Провести дослідження сучасного стану та перспектив розвитку аграрного експорту України, ідентифікація ключових викликів, пов’язаних із геополітичними та економічними факторами, а також визначення стратегій подолання перешкод для зміцнення ролі країни у забезпеченні глобальної продовольчої безпеки.Методи. Використано методи наукового дослідження, зокрема аналіз вітчизняної та міжнародної наукової літератури, нормативно-правових актів, статистичних даних, економіко-статистичний підхід, порівняльний аналіз та узагальнення отриманої інформації для оцінки динаміки експорту та його впливу на глобальні продовольчі ресурси. Результати. Дослідження виявило, що Україна виступає значним гравцем на світовому аграрному ринку, забезпечуючи стабільність постачань ключових культур, які відіграють вирішальну роль у глобальній продовольчій системі. Аналіз показав, що економічний потенціал експорту залишається високим, сприяючи формуванню валютних надходжень і підтримці національної економіки. Окрім того, виявлено, що інноваційні підходи до організації логістики, такі як використання сухопутних коридорів та співпраця з міжнародними партнерами, дозволяють долати перешкоди, пов’язані з блокадою портів. Дослідження підкреслило важливість диверсифікації ринків збуту, що забезпечує сталість експорту в умовах нестабільності. Висновки. Дослідження підтвердило стратегічну роль аграрного експорту України у забезпеченні глобальної продовольчої безпеки, визначивши його як важливий фактор стабільності світових ринків. Отримані результативказують на необхідність подальшої диверсифікації експортних напрямів та впровадження інноваційних рішень для подолання логістичних бар’єрів. Зазначено, що активна участь у міжнародних проектах і підтримка гуманітарних ініціатив сприяють не лише економічному зростанню, але й зміцненню геополітичного статусу країни. Пропонується розширення співпраці з міжнародними організаціями для забезпечення сталого розвитку аграрного сектору та підвищення його конкурентоспроможності на світовій арені.

Природоорієнтовані рішення як інструмент вирішення еколого-економічних проблем

Н.М. Паньків — 2025-11-28

Мета статті – розкрити концептуальні засади природоорієнтованих рішень, їх зв’язок з екологією, а також виявити зарубіжний досвід їх реалізації, який може бути корисним для вирішення еколого-економічних проблем в контексті повоєнної відбудови України.Методи. Методологічну основу цього дослідження складає контент-аналіз наукових публікацій, звітів міжнародних організацій та інших відкритих джерел інформації щодо еколого-економічних проблем та шляхів їх вирішення. Для обробки зібраного матеріалу дослідники використали методи абстрагування, систематизації, узагальнення, дедукції та індукції. З метою більш наглядного представлення результатів дослідження використано метод рисунків і таблиць.Результати. За результатами досліджень визначено етапи формування концепції природоорієнтованих рішень та розкрито основні ідеї, які стали поштовхом до її розвитку. Виявлено, що концепція природоорієнтованих рішень базується на інтегрованому підході до вивчення та вирішення проблем довкілля, а тому має тісний зв’язок з багатьма науками, зокрема з екологією. Адже екологія та природоорієнтовані рішення, як форма практичного застосування екологічних знань, прагнуть збалансувати взаємовідносини людини та природи: зберегти природне середовище та забезпечити ресурси й стабільність для майбутніх поколінь. Оскільки не кожне «натхненне природою» рішення може бути визнане природоорієнтованим рішенням, у статті описано критерії їх визнання, що містяться Глобальному стандарті розробленому Міжнародним союзом охорони природи. Наведено приклади ефективних природоорієнтованих рішень, які можуть бути адаптовані та реалізовані в контексті повоєнного відновлення природного середовища та економіки України.Висновки. Отже, природоорієнтовані рішення виникли як синтез екологічних ідей та потреб сталого розвитку. Україна, зіткнувшись з масштабною руйнацією своїх екосистем, сьогодні як ніхто потребує зміни управлінської парадигми, переходу на інноваційні технології соціально економічного розвитку, де екологічні пріоритети будуть домінуючими. Практичним проявом такої трансформації мають стати природоорієнтовані рішення, успішний досвід впровадження яких вже мають багато країн.