Аграрні інновації

Урожайність та збиральна вологість зерна гібридів кукурудзи за різних строків сівби

2024-05-21T15:30:38+03:00

Мета роботи – встановити вплив строків сівби на урожайність і збиральну вологість зерна гібридів кукурудзи різних груп ФАО. Методи Методологічною основою даного дослідження є: емпіричні (польові експерименти та спостереження; вимірювання показників об’єкту дослідження; порівняння впливу елементів агротехнологій), теоретичні (висунення гіпотези та формування висновків за результатами досліджень; статистичний; математичний. Результати. Максимальну врожайність, у середньому за строками сівби, формував середньоранній гібрид Олешківський (ФАО 280) – 7,12 т/га. Урожайність ранньостиглого гібриду кукурудзи Степовий (ФАО 190) та середньостиглого гібриду Тронка (ФАО 380) була нижчою, порівняно із Олешківським, відповідно на 0,69 і 0,65 т/га. В умовах природнього зволоження не розкрив свій потенціал продуктивності середньопізній гібрид інтенсивного типу Гілея (ФАО 420), у якого зниження урожайності порівняно з гібридом Олешківський (ФАО 280) становила 1,33 т/га. Різниця за вологістю зерна, залежно від строків сівби, була більш чітко окреслена у гібридів з подовженим періодом вегетації. Це такі гібриди, як Тронка (ФАО 380) та Гілея (ФАО 420). Різниця за вологістю зерна у них коливалась від 8,6 до 11,9 %, порівняно раннього з пізнім строком сівби. Різниця за вологістю зерна між раннім і оптимальним строком у гібрида Степовий (ФАО 190) та Олешківський (ФАО 280) була значно меншою (від 1,2 до 1,6 %). Збиральна вологість гібридів ФАО 190–280 за ранніх строків сівби була майже на одному рівні. Це свідчить про те, що період дозрівання цих генотипів припадав на серпень місяць, коли спостерігається низька відносна вологість повітря, високі денні і нічні температури, що сприяє прискореній вологовіддачі та зниженню вологості до мінімальних позначок, нижче яких природна вологість зерна практично не понижується. Висновки. Встановлено, що інноваційні гібриди кукурудзи різних груп ФАО мають різну специфічну реакцію на строки сівби в умовах Північного Степу. Найбільша стабільність прояву урожайності була притаманна гібридам Степовий та Олешківський. Гібриди Степовий (ФАО 190) та Олешківський (ФАО 280) на період збирання мали вологість зерна нижче базисної. Ці гібриди можливо використовувати за енергоощадних технологій вирощування кукурудзи. Урожайність цих гібридів мало різнилась за строками сівби тому їх можливо використовувати за різних технологій, що передбачають надранні та пізні строки сівби. В роки з низькими осінньо-зимовими запасами вологи в ґрунті та прогнозами малодощової погоди в весняно-літній період висівати гібриди з ФАО понад 350 (Гілея та Тронка) недоцільно у зв’язку з різким падінням урожайності за посушливих умов. За оптимальних погодних умов гібриди такого типу мають підвищену збиральну вологість зерна, що погіршує економічні показник їх виробництва.

Урожайність чорнушки посівної (Nigella sativa L.) залежно від агротехнічних та біологічних чинників в умовах Лісостепу Західного

2024-05-21T15:30:26+03:00

Мета. Мета досліджень полягала у встановленні впливу строків сівби, норм висіву насіння і способів застосування регуляторів росту рослин на урожайність насіння чорнушки посівної за вирощування в умовах Лісостепу Західного. Методи. У процесі виконання дослідження використовували поєднання методів загальнонаукових: гіпотеза, спостереження, аналіз; та спеціальних: лабораторний і польовий. Експериментальні показники обробляли методами математичної статистики. Результати. Наведено результати польових та лабораторних досліджень впливу: строків сівби (ІІ декада квітня, ІІІ декада квітня, І декада травня), норм висіву насіння (10, 12 та 14 кг/га), регуляторів росту (Регоплант, Вермистим Д, Вітазим), способів застосування препаратів (обробка насіння, обприскування посіву) на урожайність насіння чорнушки посівної за вирощування в умовах Лісостепу західного. За результатами трирічних досліджень встановлено доцільність вирощування чорнушки посівної в умовах Лісостепу Західного та оптимізовано комплекс агротехнічних заходів. Обліки урожайності насіння чорнушки посівної показали, що вона значно різнилась за роками досліджень. Найбільш урожайним був 2021 рік і найменш урожайним – 2023 рік. Встановлено, що на урожайність насіння чорнушки посівної істотний вплив мав строк сівби та норма висіву насіння. Оптимальні показники урожайності 1,31 та 1,3 т/га були за сівби у ІІ декаду квітня нормами висіву насіння 12 та 14 кг/га, перевищення контролю становило 0,26 і 0,25 т/га (або 24,7 і 23,8%). Достовірну різницю між варіантами досліджень підтверджено тестом Дункана щодо впливу строку сівби, оскільки значення розподілені за трьома гомогенними групами, середні значення урожайності становили відповідно до строків: 1,29; 1,08 та 0,7 т/га. Щодо впливу норми висіву насіння на урожайність насіння чорнушки посівної за тестом Дункана встановлено, що показник за нормою висіву насіння 10 кг/га знаходився в першій гомогенній групі, а значення норм висіву насіння 12 та 14 кг/га – у другій, тобто між двома останніми варіантами різниця була не істотна. Експериментально доведено доцільність застосування регуляторів росту рослин при вирощуванні чорнушки посівної. Визначено більш ефективний спосіб застосування препаратів. Встановлено, що оптимальні показники урожайності забезпечили: обробка насіння препаратом Регоплант і обприскування посівів регулятором росту Вермистим Д з урожайністю 1,22 та 1,19 т/га, з перевищенням контролів відповідно на: 0,26 і 0,24 т/га, що становило 27 та 25,3%.

Вплив відходів цукрового та консерв- ного виробництв на урожайність та якість сільсько- господарських культур

2024-05-21T15:30:21+03:00

Одним із напрямків утилізації відходів цукрової та консервної промисловостей є внесення їх у вигляді добрив під сільськогосподарські культури. При цьому важливе значення має їх вплив на урожайність та якість сільськогосподарських культур. Дослідження показали, що рівень врожайності досліджуваних культур напряму залежить від внесених відходів та їх кількості. Проаналізувавши трирічні дані, ми дійшли висновку, що дефекат та вижимки по-різному впливають на врожайність цукрового буряка та кукурудзи на зерно. Найбільшою врожайність була на варіанті зі спільним внесенням 60 т/га дефекату та вижимок і склала 350,2 ц/га цукрового буряка і 50,1 ц/га кукурудзи, що відповідно на 59 % і 89 % більше, ніж на контролі. Норма 90 т/га дефекату + 90 т/га вижимок теж була результативною і забезпечувала приріст урожайності 100,2 ц/га цукрового буряка та 20,3 ц/га зерна кукурудзи. На варіанті, де вносили по 30 т/га дефекату та 30 т/га вижимок підвищення урожайності було меншим, ніж у перших двох варіантах: цукрового буряка на 63,8 ц/га, кукурудзи на – 11,7 ц/га. Внесення одного дефекату (крім варіанту – 30 т/га), теж дає істотний приріст урожайності сільськогосподарських культур. Так, урожайність цукрового буряка збільшується відповідно на 41 та 42 %, кукурудзи − на 81 % та 82 % порівняно з контролем. На варіантах, де вносили лише вижимки, урожайність теж підвищувалась, але значно менше, ніж при внесенні дефекату та спільно дефекату та вижимок. На наш погляд причиною цього є погіршення фізичних та фізико-хімічних властивостей ґрунту, зниження вмісту доступного для рослин азоту, який поглинається мікроорганізмами для розкладу клітковини вижимок. Урожайність при внесенні самих лише вижимок коливалась від 245,1 до 269,8 ц/га – під посівами цукрових буряків, та від 28,7 до 32,8 ц/га – під кукурудзою на зерно.

Потенційна забур’яненість жита озимого залежно від попередників та способів обробітку грунту

2024-05-21T15:30:14+03:00

Мета. Проведення гербологічного моніторингу жита озимого під впливом різних попередників (соняшник та сафлор) та способів обробітку ґрунту. Методи. Польовий, статистичний, порівняльний. Результати. В статті наведено результати потенційної забур’яненості грунту перед сівбою жита озимого та дані основного обстеження посівів жита озимого в період молочно-воскової стиглості, під впливом різних попередників та способів обробітку ґрунту. В досліді висівали сорт: Хамарка. З’ясовано, що потенційна забур’яненість по попереднику соняшник була в 2 рази менше в порівнянні з попередником сафлор по чизельному обробітку на різних глибинах. Щодо основного обстеження посівів жита озимого, зафіксовано зниження забур’яненості по попереднику соняшник в 4 рази, а по сафлору зменшилося в 3 рази в порівнянні з даними потенційної забур’яненості. За час проведення обліку потенційної забур’яненості та основного обстеження виявлено до 10 видів бур’янів. Так, серед багаторічних бур’янів в основному переважали такі види сегетальної рослинності як: кульбаба лікарська (Taraxacum officinale), березка польова (Convolvulus arvensis), осот польовий жовтий (Sonchus arvénsis), пирій зелений (Elymus repens). Щодо однорічних, то найчастіше зустрічались: щириця звичайна (Amaranthus retroflexus), талабан польовий (Thlaspi arvense), мишій сизий (Setaria pumila), гірчиця польова (Sinapis arvensis) та амброзія полинолиста (Ambrosia artemisiifolia). Висновки. Основне обстеження жита озимого показало зменшення кількості забур’яненості посівів без застосування хімічних методів контролювання чисельності бур’янів і дозволяє констатувати зниження забур’яненості в три рази. Це дозволяє сказати, що жито озиме має значення по зменшенню негативного впливу засміченості посіву бур’янами та зниженню загальних показників чисельності та видового складу сегетальної рослинності.

Вплив передпосівної стимуляції насіння на продуктивність льону олійного

2024-05-21T15:30:01+03:00

Льон олійний – перспективна та конкурентоспроможна культура серед олійних, яка здатна замінити частину соняшнику у структурі посівів, не зашкодивши при цьому економіці господарювання. Вирощування льону олійного обходиться в 1,1–1,3 рази дешевше від вирощування соняшнику. Тому постає актуальне питання розширення посівних площ льону олійного та вдосконалення елементів технології вирощування. Метою досліджень було встановлення впливу передпосівної обробки насіння різними фізіологічно активними препаратами на продуктивність і урожайність рослин льону олійного. Методи досліджень. Експериментальні дослідження проводили на базі ННВЦ «Дослідне поле» Державного біотехнологічного університету в 2020–2021 рр. Польовий дослід було поставлено за повною факторіальною схемою відповідно до загальноприйнятої методики. Дослідження проводили з різними фізіологічно активними препаратами: Радіфарм, Вимпел, Поліміксобактерин та Вітазим. За контроль брали необроблене насіння. Обробку насіння проводили напередодні сівби. Насіння обробляли методом напівсухого протруєння. Результати. Дослідженнями установлено, що на продуктивність рослин та врожайність льону олійного впливали досліджувані фізіологічно активні препарати. Було доведено, що Радіфарм, Вимпел, Поліміксобактерин та Вітазим мали різний вплив на елементи структури врожаю культури в роки проведення досліджень. У 2020 році дія досліджуваних препаратів була більш значною у порівнянні з 2021 роком. Стимуляція насіння препаратами Радіфарм та Вимпел стабільно по роках забезпечувала найбільшу прибавку врожаю насіння льону олійного на рівні 2,4 та 1,6 ц/га. Найменша прибавка урожайності в середньому за два роки була на варіантах обробки насіння Поліміксобактерином та Вітазимом і становила 0,8 і 0,4 ц/га. Висновки. Досліджувані фізіологічно активні препарати мали суттєвий вплив на продуктивність рослин льону олійного. Стимуляція насіння препаратами сприяла збільшенню висоти рослин, кількості бічних пагонів та коробочок, маси тисячі насіння та врожаю культури. Дворічними даними доведено, що ефективність досліджуваних препаратів залежала від погодних умов в період вегетації досліджуваної культури. Серед досліджуваних регуляторів росту слід відмітити ефективність препарату Радіфарм, який в середньому за два роки досліджень забезпечив максимальну врожайність насіння льону олійного на рівні 16,4 ц/га (прибавка до контролю 19,7 %).

Значення біопрепаратів у підвищенні рентабельності вирощування ячменю озимого в умовах Південного Степу України

2024-05-21T15:29:51+03:00

Мета. Визначити основні показники економічної ефективності вирощування ячменю озимого, встановити вплив на її складові сортових особливостей та ресурсоощадного живлення з використанням сучасних біопрепаратів для позакореневих підживлень посіву рослин у основні періоди вегетації. Методи. Дослідження з чотирма сортами ячменю озимого проводили в навчально науково практичному центрі Миколаївського національного аграрного університеті на чорноземі південному. Дослід двофакторний, фактор А-сорт: 1. Достойний (стандарт); 2. Валькірія; 3.Оскар; 4. Ясон. Фактор В – позакореневі підживлення: 1. Контроль (обробка водою); 2. Азотофіт; 3. Мікофренд; 4. Меланоріз; 5. Органік баланс. Агротехніка вирощування ячменю озимого була загальноприйнятою, окрім факторів, що взято на вивчення. Усі елементи технології та визначення проводили відповідно методичних зональних рекомендацій та ДСТУ. Результати. Проаналізовано вплив добору сорту й проведення позакореневих підживлень взятими на дослідження біопрепаратами на складові чинники економічної ефективності. Встановлено, що вартість вирощеного зерна ячменю озимого істотно змінювалася і коливалась залежно від сорту, біопрепарату, фази його використання та кількості підживлень. Аналогічно за впливу зазначених заходів змінювалися й показники умовно чистого прибутку, рівня рентабельності та собівартості. Проте із залученням для підживлення біопрепаратів перші два чинники економічної ефективності збільшувалися, а собівартість вирощування одиниці продукції, навпаки, знижувалася. Найсприятливіші економічні показники забезпечувало вирощування сортів Валькірія та Оскар, а із біопрепаратів – використання Органік балансу і Азотофіту. Висновки. Встановлено, що ресурсоощадна оптимізація живлення ячменю озимого позитивно позначалась на всіх чинниках, які характеризують економічну ефективність і рентабельність вирощування цієї культури. Вони залежали і змінювалися за впливу сорту, дібраного для позакореневої обробки біопрепарату та кількості підживлень.

Переваги зелених дахів та їх розрахунок

2024-05-21T15:29:39+03:00

Метою дослідження був розрахунок переваг зеленого даху. Методи. Інформаційною базою досліджень став калькулятор переваг зеленого даху, вихідними даними до якого стала інформація про тип будівлі (житлова), кількість поверхів (2), її площу (240 м2), характеристики даху (площа – 110 м2, кут – 5–150, тип – ломаний, орієнтація – північ), площу ділянки, де розташований будинок (600 м2), а також площу (50 м2) та тип зеленого даху (інтенсивний). Оцінка вигод і витрат представлені окремо як одноразові витрати чи вигоди (наприклад, підвищення вартості нерухомості), річні показники (наприклад, енергозбереження) та діапазон за категоріями (для зазначення потенційної варіації від високого або найкращого варіанту, помірного або середнього до найнижчого або мінімального на основі даних, які ми маємо). Результати. Використання калькулятору зеленого даху дозволило визначити орієнтовну вартість зеленого даху інтенсивного типу – від 5250 до 15150 £; ряд екологічних переваг для власників, мешканців і користувачів будівель: енергозбереження (92,73–695,45 кВт/год на рік), зменшення викидів вуглекислого газу за рахунок зменшення споживання енергії для опалення та охолодження (21,05–157,89 кг СО2 екв рік), секвестрацію вуглецю (2,5–125 кг СО2 екв рік), покращення якості атмосферного повітря шляхом поглинання діоксиду азоту (13,5–22 кг NО2 рік) та твердих частинок (10,0 кг/год), затримка дощової води (51–89%), зменшення поглинання тепла в середньому на 1,1 0С, поглинання акустичної енергії (2,5–23 дБ); ряд фінансових переваг: підвищення вартості нерухомості (на 2,1–5,5%) та орендної плати (на 0,4–7,0%), сприяючи привабливості будівлі та надаючи доступ до рекреаційного простору, економія традиційної заміни даху (142–284 £), річна економія коштів за комунальні послуги (використання енергії – від 15,3 до 114,75 £, водовідведення – 488,87 £. Калькулятор, який ми використали, визначає лише деякі з багатьох переваг встановлення зеленого даху. Існує ще багато нематеріальних переваг, які він не враховує та не визначає кількісно. Інформація, надана у даному дослідженні, є приблизною, оскільки розрахунки зроблені на основі переваг, повідомлених з академічних даних і відкритих джерел. Приведена інформація, перш за все, покликана сприяти на перших етапах прийняттю рішення про встановлення зеленого даху. Висновки. Зелені дахи є одними з найбільш придатними видами зеленої інфраструктури для густо урбанізованих територій та щільної житлової забудови, оскільки їх можна включати як у нове будівництво або ж додавати до існуючого під час реконструкції чи заміни даху. Зелений дах забезпечує ряд екологічних та фінансових переваг. Витрати на встановлення зеленого даху коливатимуться залежно від його типу, клімату, а також будівельних норм. Проте довгострокова економія та переваги для навколишнього середовища здатні виправдати початкові інвестиції. Зелені дахи забезпечують різноманітні фінансові вигоди для будівельної галузі: підвищення енергоефективності, подовження терміну експлуатації даху, ефективне управління зливовою водою, покращення якості повітря, підвищення вартості нерухомості, фінансові стимули. Зазначені переваги в поєднанні з позитивним впливом на довкілля роблять зелені дахи привабливим варіантом для екологічно життєздатних будівельних проектів. Враховуючи зазначене, зелені дахи відіграють важливу роль у забезпеченні стійкості міського середовища.

Вплив норми висіву та сорту за різних способів сівби на рівень біологічної урожайності товарного насіння коноплі технічної

2024-05-21T15:29:29+03:00

Мета досліджень – встановити залежність біологічної урожайності товарного насіння конопель технічних від сорту та норм висіву за звичайного рядкового та широкорядного способів сівби. Методи. Дослідження виконані впродовж 2018–2020 рр. в Закладі вищої освіти «Подільський державний університет» в умовах Західного Лісостепу України. Під час проведення досліджень використано такі наукові методи, як польовий, лабораторний, аналіз, конкретизація, узагальнення. В експеримент включені технологічний фактор А – норми висіву насіння за ширини міжрядь у посівах 15 см – 1,2; 1,8; 2,4; 3,0; 3,6 млн. шт./га та 45 см – 0,6; 0,9; 1,2; 1,5; 1,8 млн. шт./га та біологічний фактор В – сорти коноплі ЮСО-31, Гляна та Глесія. Розміщення ділянок коноплі технічної – систематизоване ярусне. Кількість повторень – чотириразова. Облік урожаю товарного насіння сортів коноплі технічної проводили методом обмолоту пробних снопів. Результати. Доведено, що норма висіву, як фактор технологічного характеру в управлінні інтегральним показником урожайності товарного насіння конопель належить до ефективних чинників за впливом на рівень біологічної урожайності. Встановлено також значущість біологічного фактора, тобто залежність урожайності від сорту. Висновки. Встановлено, що за умови звичайного рядкового способу сівби істотно найвище інтегральне значення біологічної урожайності товарного насіння отримано при нормі висіву 1,8 млн. шт./га. Показники конопель технічних становлять для сорту Глесія у 2018 р. – 1605 кг/га, у 2019 р. – 1476 кг/га, у 2020 р. – 1644 кг/га; для сорту Гляна у 2018 р. – 1472 кг/га, у 2019 р. – 1305 кг/га, у 2020 р. – 1466 кг/га; для сорту ЮСО-31 у 2018 р. – 1072 кг/га, у 2019 р. – 1048 кг/га, у 2020 р. – 1116 кг/га. За умови широкорядного способу сівби достовірно найвищий біологічний рівень урожайності товарного насіння коноплі технічної отримано при нормі висіву 0,6 млн. шт./га для сорту Глесія у 2018 р. – 1739 кг/га, у 2019 р. – 1755 кг/га, у 2020 р. – 1819 кг/га; для сорту Гляна у 2018 р. – 1556 кг/га, у 2019 р. – 1454 кг/га, у 2020 р. – 1641 кг/га; для сорту ЮСО-31 у 2018 р. – 1282 кг/га, у 2019 р. – 1208 кг/га, у 2020 р. – 1379 кг/га.

Водоспоживання пшениці ярої залежно від систем землеробства та обробітку ґрунту в Правобережному Лісостепу України

2024-05-21T15:29:21+03:00

Дослідженнями багатьох вчених встановлено, що на фоні нерівномірного розподілення опадів накопичити вологу та зберегти її в ґрунті й створити умови для продуктивного використання її культурними рослинами впродовж вегетаційного періоду можливо за рахунок вдосконалення ресурсного наповнення систем землеробства. Тому й метою проведених досліджень було визначити вплив трьох систем землеробства – промислової (контроль), екологічної та біологічної та чотирьох варіантів основного обробітку ґрунту – оранки на 20–22 см (контроль), чизелювання на 20–22 см, дискування на 10–12 см, дискування на 6–8 см на запаси продуктивної вологи в ґрунті та забезпечення нею рослин пшениці ярої в умовах Правобережного Лісостепу України. Для проведення досліджень використовувались загальнонаукові, лабораторні і статистичні методи. У результаті проведених досліджень встановлено, що роки проведення досліджень були досить строкатими за рівнем зволоження та характеризувалися нерівномірним розподілом ГТК впродовж вегетації пшениці ярої. Досліджувані системи землеробства та обробітку ґрунту суттєво впливали як на запаси продуктивної вологи в ґрунті на період сівби пшениці ярої, так і на загальні витрати води впродовж вегетації культури та коефіцієнт її водоспоживання. Аналіз отриманих даних дозволяє стверджувати, що в зоні Правобережного Лісостепу України ресурсне наповнення екологічної системи землеробства в поєднанні з чизельним основним обробітком ґрунту на 20–22 см дозволило сформувати найвищі запаси продуктивної вологи в ґрунті на період сівби пшениці ярої на рівні 179,5 мм, що суттєво вище за інші варіанти в досліді. Пшениця яра, вирощена за цього варіанту, найекономніше споживала воду впродовж вегетаційного періоду, що підтверджено суттєво нижчим коефіцієнтом водоспоживання на рівні 39,4 мм/т та найвищою сумарною врожайності пшениці ярої в сухій речовині в досліді – 9,5 т/га.

Технологія вирощування соняшника Clearfield® – світова історія та вітчизняний досвід

2024-05-21T15:29:12+03:00

У статті узагальнений сучасний світовий та вітчизняний досвід вирощування соняшника за технологією Clearfield®, проаналізоване виникнення та становлення даної технології в історичній ретроспективі, окреслені переваги і недоліки в порівнянні із класичною інтенсивною технологією вирощування культури. Окрему увагу приділено технологічним аспектам та виробничим критеріям ефективного застосування гербіцидів групи Euro- Lightning та Euro-Lightning Plus крізь призму ресурсозбереження та безпеки для довкілля. Зроблений висновок, що найбільш серйозним стримуючим біотичним фактором отримання сталих врожаїв насіння соняшника за всіма агрозонами України є бур’яни, а для отримання високого та якісного врожаю культури необхідно, аби поле 3-4 декади після сівби (до початку інтенсивного формування надземної біомаси соняшника) було чистим від бур’янів. Ефективність гербіцидних обробок за класичної технології вирощування напряму залежить від погодних умов, і позитивний ефект від їх застосування гарантований лише в тому випадку, якщо в ґрунті міститься достатня кількість вологи. Крім того, сучасні ґрунтові та страхові гербіцидів малоефективні для знищення окремих багаторічних та паразитних ботанічних видів. В Україні технологія Clearfield® зареєстрована в 2008 році і у виробничих умовах реалізується за рахунок комбінування двох основних складових: гербіцид Euro-Lightning, що випускається компанією BASF, та високоврожайні гібриди соняшнику, отримані методом традиційної селекції і стійкі до цього препарату. Оптимальний час внесення препарату – фаза четвертих справжніх листків на рослині соняшнику, а обов’язковою умовою є відповідність гібриду підходящих для системи Clearfield®, що повинен гарантувати постачальник насіннєвого матеріалу. Якщо ж говорити про застосування гербіциду щодо стадії бур’янів, то тут оптимальним часом буде активний ріст в початковій фазі їх розвитку. Ця фаза, в основному, відповідає фазі розвитку соняшнику 4-6 справжніх листків.

Вплив різних систем біологічного захисту рослин на врожайність та якість зерна пшениці озимої в органічному землеробстві

2024-05-21T15:28:59+03:00

Біологічні технології виробництва зерна в Україні мають потенціал до стійкому розвитку сільського господарства та задовольняють потреби споживачів в екологічно чистому та якісному харчуванні. Метою роботи є узагальнення результатів досліджень з впливу біологічних препаратів захисної дії на продуктивність пшениці озимої за ведення органічного землеробства на півдні України. Методи. Польові дослідження проводились в 2021–2023 рр. в Інституті кліматично орієнтованого сільського господарства НААН на посівах пшениці м’якої озимої у шестипільній органічній сівозміні (горох – пшениця м’яка озима – нут – пшениця тверда озима – льон – просо) за загальнопринятими методиками і вказівками. Результати досліджень. Одержано позитивні результати впливу біологічних систем захисту на врожайність рослин пшениці озимої. Встановлено, що в середньому за три роки досліджень біологічні системи захисту сприяли достовірному збереженню врожайності на рівні 0,42–0,70 т/га. Кращі результати отримано на варіантах, де застосовували біологічні препарати в системі захисту рослин інституту ІТІ «Біотехніка» та ІСМАВ НААН, а також ТОВ «БТУ-центр», де врожайність відповідно становила 3,91 та 3,88 т/га, що більше за контрольний варіант (без застосування препаратів захисту) на 21,8 і 20,8 %. Також високу натуру зерна на рівні 754 г/л із максимальною масою 1000 зерен 37,2 г формували рослини за застосування комплексного біологічного захисту ІТІ «Біотехніка» та ІСМАВ НААН. Висновки. Біологічні препарати Інженерно технологічного інституту «Біотехніка» НААН (Флуоресцин БТ, Біоспектр БТ і Метаризин БТ), Інституту сільськогосподарської мікробіології та агропромислового виробництва (ІСМАВ) НААН (Діазофіт, Хетомік і Поліміксобактерин), ТОВ «БТУ-центр» (Органік баланс, Азотофіт і Енпосам) і ТОВ «Органік-синтез» (Жива М синтез і Фітоімун синтез) сприяють збереженню відповідно 0,70, 0,67 і 0,42 т/га зерна пшениці озимої доброї якості.

Врожайність грибів печериці двоспорової залежно від виду біопрепаратів при вирощуванні на ЕМ компості

2024-05-21T15:28:51+03:00

Вид біопрепарату і термін їх застосування при вирощуванні печериці двоспорової на субстраті, приготованому як у зимовий, так і літній період часу, чинили значний вплив на морфологічні особливості будови плодових тіл. Метою роботи полягає у вдосконалення технологічних прийомів промислового вирощування грибів печериці двоспорової на основі застосування біопрепаратів та підвищення їхньої врожайності за дві хвилі плодоношення. Методи. В процесі виконання роботи використовувались загальнонаукові та спеціальні методи досліджень: теоретичні – обробка результатів досліджень методами статистичного, кореляційного аналізу; емпіричні – досліди в умовах кліматичної камери, графічне та табличне відображення результатів. Результати. Тривалість плодоношення та врожайність грибів печериці двоспорової залежить від часу приготування субстрату – ЕМ компосту. При його приготуванні взимку в основному спостерігається лише одна хвиля плодоношення, а при приготуванні влітку – дві хвилі. У середньому за два роки досліджень максимальна врожайність печериці двоспорової, отримана на субстраті – ЕМ компост, який був приготовлений взимку із внесенням до нього біопрепарату «Гумат калію» в період закладення субстрату і становила 13,92 кг/м2, що вище за значення контрольного варіанту в 2,4 рази. Найбільший збір грибів при вирощуванні печериці двоспорової на субстраті, приготовленому влітку, можна отримувати при застосуванні біопрепарату «ЕМ компост» з внесенням її в період закладки субстрату на стелажі, який становить у середньому 9,06 кг/м² – це вище контрольного варіанта 2,5 рази. Висновки. Отримані результати мають важливе практичне значення для господарств, що здійснюють вирощування грибів. Результати дослідження дають змогу рекомендувати застосування біопрепарату «ЕМ 5М», який при тривалості першої хвилі плодоношення – 5 днів, що дає змогу отримати від 553 шт. до 603 шт. грибів влітку з 1 м2. В той же час максимальні показники плодоношення ми зафіксували при застосуванні біопрепарату «ЕМ компост», який при тривалості першої хвилі плодоношення – 4 днів, дає змогу отримати від 618 шт. до 640 шт. грибів влітку з 1 м2. Також високі значення продуктивності грибів за першу хвилю плодоношення, яка тривала 6 днів ми зафіксували при обробці покрівельного ґрунту біологічним препаратом «Гумат калію», який дає змогу отримати від 540 до 585 шт. грибів влітку з 1 м2.

Динаміка вмісту азоту у ґрунті залежно від форм азотних добрив при вирощуванні кукурудзи на зерно

2024-05-21T15:28:45+03:00

Азот є життєво важливим для кукурудзи, оскільки він відіграє ключову роль у сприянні здоровому росту рослин, формуванні основних білків і значному підвищенні продуктивності. Кукурудза дуже чутлива до цього елементу, і адекватна доступність азоту є важливою для досягнення високої врожайності як з точки зору виробництва біомаси, так і кінцевого виробництва зерна. Тому, дослідження ефективності використання різних форм азотних добрив при вирощуванні кукурудзи є актуальними. Метою дослідження було порівняння ефективності різних форм азотних добрив і їх вплив на вміст азоту в ґрунті при вирощуванні кукурудзи. Методи. Польові досліди виконано у 2023 році в умовах Лісостепу України з використанням загальноприйнятої агротехніки для обробітку ґрунту та внесенням азотних добрив (КАС-32, карбаміду, безводного аміаку). На чотирьох дослідних ділянках до внесення добрив і після виконано дослідження вмісту азоту на глибинах 0–20 см, 20–40 см, 40–60 см (ІV ділянка – контрольна, без удобрення). Результати. Встановлено, що після внесення добрив вміст азоту в ґрунті в середньому на всіх ділянках збільшився на 15,0 % (138,6 мг/кг), 12,7 % (122,3 мг/кг) і 11,1 % (93,6 мг/кг) у шарі ґрунту на глибину 0–20 см, 20–40 см, 40–60 см відповідно. Внесення добрив на І– ІІІ ділянки по різному вплинули на вміст азоту в ґрунті за різної глибини. Найбільший вплив визначено на І ділянці за внесення КАС-32 (200 кг/га), завдяки чому вміст азоту збільшився на 37,1, 36,5 і 17,4 % у шарах ґрунту, глибиною 0–20 см, 20–40 см, 40–60 см відповідно. На ІІ ділянці, де внесено карбамід (150 кг/га), отримано найменший приріст вмісту азоту в ґрунті – 5,5–7,4 %. На ІІІ ділянці після внесення безводного аміаку (85 кг/га) максимальне збільшення азоту в ґрунті відбулося на глибині 0–20 см – на 20,5 мг/кг (17,2 %) та на глибині 40–60 см – на 17 мг/кг (21,1 %). Висновки. Згідно з проведеними дослідженнями найбільш ефективною формою азотних добрив щодо впливу на вміст азоту в ґрунті виявилась КАС-32 завдяки присутності у складі всіх трьох форм азоту. Для посилення ефекту безводного аміаку та карбаміду на вміст азоту у ґрунті необхідний більш тривалий період часу (7–14 днів).

Нормалізований диференційний вегетаційний індекс як маркер ідентифікації озимих культур у системах автоматизованого картування посівів

2024-05-21T15:28:39+03:00

Мета. Вивчення можливості застосування часової серії супутникового нормалізованого диференційного вегетаційного індексу та дискримінантної канонічної функції для класифікації озимих культур (пшениця, ячмінь, ріпак) для подальшого автоматизованого картування їх посівів. Методи. Дані щодо часової серії нормалізованого диференційного вегетаційного індексу за 2018 рік у період «квітень – липень» місяць, отримані для 70 випадково обраних полів пшениці озимої, ячменю озимого та ріпаку озимого (усього – 210 полів), розташованих у зоні Степу України, було застосовано для виконання мультикласового лінійного дискримінантного аналізу та канонічного дискримінантного аналізу. За результатами математико-статистичної обробки даних було побудовано дискримінантну функцію класифікації кожної досліджуваної культури. Статистичні розрахунки виконували за рівня достовірності 95% (P<0,05). Результати. За результатами математико-статистичних розрахунків було розроблено дві канонічні функції, причому оцінка ваги кожної із них у досягненні коректних результатів засвідчила перевагу першої (82,9% проти 17,1%; канонічний коефіцієнт кореляції 0,78 проти 0,49, відповідно). Розраховані коефіцієнти і константи дозволили розробити канонічну класифікаційну функцію для ідентифікації посівів кожної з досліджуваних культур. Найкращу точність класифікації зафіксовано для посівів пшениці озимої (75,7%) та ячменю озимого (72,9%), у той час як посіви ріпаку озимого ідентифікуються найгірше – коректність передбачення склала 55,7%. Це можна пояснити спотворенням величини NDVI на посівах ріпаку озимого в період активного цвітіння культури. Автоматизоване картування озимих культур на основі розробленої канонічної дискримінантної функції є можливим для зернової групи, і залишається під питанням для ріпаку. Висновки. Результати дослідження засвідчили про можливість високоточної класифікації та подальшого картування посівів озимих зернових культур за даними часової серії нормалізованого диференційного вегетаційного індексу. Класифікація посівів ріпаку озимого потребує проведення додаткових досліджень із залученням альтернативних алгоритмів і методів.

Внутрішньовидова мінливість металостійкості насіннєвого потомства Taraxacum officinale Wigg. s.l.

2024-05-21T15:28:33+03:00

Мета. На основі аналізу залежностей «доза-ефект» виявити відмінності між морфологічними формами та ценопопуляціями кульбаби за реакцією на концентрації сульфату міді, що пригнічують ріст коренів. Методи. Комплексне використання польового, лабораторного, математично-статистичного, розрахунково-порівняльного методів і системного аналізу. Результати. На основі аналізу доза-ефектних залежностей при впливі широкого діапазону концентрацій сульфату міді за кореневим тестом оцінено металостійкість насіннєвого потомства двох морфологічних форм Taraxacum officinale Wigg. s.l., що ростуть у фонових умовах та в умовах техногенної трансформації навколишнього середовища. Оскільки на досліджених ділянках раніше були встановлені відмінності у чисельності та співвідношенні в ценопопуляціях цих форм, а також у рівнях накопичення ними міді, то передбачалося, що вони відрізняються і за металостійкістю насіннєвого потомства. Показано, що середні значення ефективних концентрацій сульфату міді, що пригнічують ріст кореня проростків на 10, 50 і 90%, не відрізнялися між досліджуваними ділянками та морфологічними формами кульбаби. Висновки. Виявлено, що високі концентрації міді (до 900 мкг/г і вище) у ґрунтах не мають прямого впливу на розвиток підвищеної металостійкості (ECx) насіннєвого потомства Taraxacum officinale до цього металу. Можливо, що співвідношення між двома морфологічними формами Taraxacum officinale f. dahlstedtii та T. off. f. pectinatiforme у ценопопуляціях, що ростуть у градієнті техногенної трансформації середовища, не є наслідком відмінностей тільки у металостійкості їх насіннєвого потомства. Зміна внутрішньовидової структури популяцій, ймовірно, обумовлено зміною едафічних і ценотичних умов, в тому числі опосередковано викликаних підвищеними рівнями ВМ у ґрунтах. Це визначає необхідність подальших досліджень внутрішньовидової мінливості T. officinale, зокрема з точки зору ценотичної конкурентності та толерантності до абіотичних факторів середовища.

Динаміка формування продуктивності картоплі залежно від строків садіння

2024-05-21T15:28:26+03:00

В Україні за останні декілька десятиліть відмічена чітко виражена тенденція до потепління обумовлена загальними планетарними змінами клімату, що призвело до зменшення річної суми опадів, нерівномірності їх випадання впродовж року і за окремі роки, що у свою чергу призводить до збільшення кількості посух у найбільш критичні періоди формування урожайності сільськогосподарських культур, в т.ч. і картоплі. В результаті глобальних, кліматичних змін зона на півдні Полісся стала теплішою, що характеризується коротшою і теплішою зимою, найбільш тривалим і теплим вегетаційним періодом. Це значною мірою змінило умови зростання і формування урожаю картоплі, що потребує перегляду класичних підходів до вирощування культури. В рамках наукового дослідження, проведеного впродовж 2020–2023 років розглянуто проблему залежності біометричних показників і врожайності картоплі в залежності від строків садіння в умовах південного Полісся України. Встановлено, що оптимальним терміном садіння є друга–третя декади квітня, оскільки у даних варіанта встановлено найвищу польову схожість: Радомисль – 92,2 %, Мирослава – 96,1 %; склалась сприятлива динаміка формування листкової поверхні, і як результат забезпечення ефективної реалізації фотосинтетичного потенціалу насаджень картоплі: Радомисль – 3,215 та Мирослава – 3,673 млн. м2/га×- діб. За роки досліджень урожайність раннього сорту Радомисль за першого строку садіння складала 31,6 т/га, за другого – 29,1, третього – 23,2, середньостиглого сорту Мирослава – 40,1, 41,5 та 36,2 т/га відповідно. За результатами кореляційного аналізу встановлено пряму кореляційну залежність між врожайністю та коефіцієнтом використання ФАР (r = 0,988). Строк садіння істотно впливає на вміст крохмалю у бульбах. Якщо за першого та другого строку садіння він істотно не змінювався та становив відповідно у сорту Радомисль 12,8–13,2 %, у сорту Мирослава – 16,9–17,7 %, тоді як за третього строку відсоток вмісту крохмалю у бульбах знизився на 1,95 у сорту Радомисль та на 2,6 у сорту Мирослава.

Вплив системи удобрення на продуктивність сортів гречки різного морфотипу в умовах Північно-Східного Лісостепу України

2024-05-21T15:28:19+03:00

Мета. В умовах зони нестійкого зволоження Північно-Східного Лісостепу України ставилось за мету визначити реакцію сортів гречки різних морфотипів на застосування різних варіантів удобрення, а саме показників продуктивності та технологічних якостей зерна. Методи. При проведенні досліджень були використані загальнонаукові та спеціальні методи: польовий; кількісний; вимірювально-ваговий; метод пробного снопа; метод суцільного поділяночного збирання за «Методикою Державного сортовипробування сільськогосподарських культур». Статистична обробка врожайних даних проводилась методом дисперсійного аналізу з використанням пакету прикладних програм Statistica for Windows. Результати. В результаті проведених досліджень з сортами гречки різного морфотипу нами встановлено, що урожайність гречки коливалась у межах 1,47–2,11 т/га в залежності від сортових особливостей, доз добрив. На варіантах з внесенням мінеральних добрив було отримано прирости урожайності від 0,14 до 0,51 т/га. Натура зерна у досліджуваних сортів збільшувалася на 11–26 г/л залежно від систем удобрення. По сорту Слобожанка щодо показника натури зерна була виявлена позитивна реакція на рівні удобрення N45P45K45 (634 г/л), N30P45K45 + N15 (636 г/л), N50P30К70 (638 г/л), у порівнянні з контрольним варіантом (без добрив) в середньому за роки досліджень збільшення значень цього показника було на 9–13 г/л. Детермінантний сорт Ярославна дещо по-іншому проявляв сортову реакцію на формування показника виповненості зерна. Максимальна натура зерна була 623 г/л (2021–2023 рр.) на варіантах N30P45K45 + N15 та N50P30К70 (розрахункова), що виявилось вищим за контроль (без добрив) на 11 г/л. Встановлено, що в середньому за роки досліджень вага 1000 зерен при внесенні добрив у обох сортів збільшувалась на 0,3–2,1 г. По роках досліджень спостерігалась тенденція позитивного впливу варіантів удобрення на показники якості зерна гречки, сорти проявляли максимальну адаптацію до погодних умов кожного року, особливо в критичні фази вегетаційного періоду. Згідно результатів з визначення елементів продуктивності рослин гречки, можна відмітити, що застосування різних варіантів удобрення, а також сорти різного морфотипу, накладає позитивний відбиток на кількісні показники продуктивності, які істотно перевищують показники контролю. Висновки. Під час проведення досліджень зверталась увага на вирішення наукової проблеми щодо підвищення продуктивності та якості зерна гречки залежно від прийомів технології вирощування в умовах північно–східного Лісостепу України. Максимальну врожайність в середньому за роки досліджень по сорту гречки детермінантного типу Ярославна склали при рівні удобрення N30Р45К45+N15 (1,96 т/га). У сорту Слобожанка (звичайний морфотип) найвишу врожайність отримано 2,11 т/га на варіанті з розрахунковою дозою добрив (N50P30К70). У сприятливі за гідротермічними показниками роки найвищий показник урожайності 2,93 т/га (Ярославна) та 3,52 т/га (Слобожанка) було отримано на варіанті з внесенням розрахункової дози добрив (N50P30К70). Якісні показники зерна (натура, маса 1000 зерен) сягали максимуму на фоні з нормою внесення N16P16K16 + N15 та N50P30К70 (розрахункова доза).

Сортові особливості формування якості зерна нуту в умовах Лівобережного Лісостепу України

2024-05-21T15:28:12+03:00

Нут є цінною рослиною, яка забезпечує продукти харчування високої якості для зростаючого населення світу, і набуватиме дедалі більшого значення зі зміною клімату через його природну посухостійкість і здатність витримувати спекотні періоди. У той же час, це найважливіша продовольча бобова культура, яка культивується серед бобових прохолодної пори року в посушливих і напівпосушливих регіонах світу в умовах богарного живлення. Дана с.-г. культура містить 18 амінокислот, з яких 8 є незамінними. Нут має більший вміст жиру, золи та клітковини ніж сочевиця, квасоля та горох. Дослідження були спрямовані на вивчення особливостей формування вмісту білку, жиру та амінокислот в зерні нуту залежно від сортових особливостей в Лівобережному Лісостепу України. Вивчення хімічного складу сортів Аргумент, Адмірал, Буджак, Тріумф, Пам’ять, Красень, Іордан, Скарб, Одісей, Ярина проводили в умовах навчально-наукового полігону навчально-науково-виробничого комплексу (ННВК) Сумського національного аграрного університету впродовж 2020–2022 років. За результатами досліджень встановлено, що найбільш сприятливим для формування вмісту білка в зерні нуту серед досліджуваних років був 2020 рік, і в середньому вміст білка в зерні становив 21,82 %. На відміну від вмісту білка, найбільш олійним для нуту видався 2021 рік, де вміст жиру становив в середньому 7,49 %. Найбільший вміст: лізину (1,69 г/100 г), треоніну (1,08 г/100 г), валіну (0,91 г/100 г) фенілаланіну (1,55 г/100 г), аланіну (1,14 г/100 г), глутамінової кислоти (4,37 г/100 г), аргініну (2,25 г/100 г), гістидину (0,91 г/100 г) та тирозину (0,71 г/100 г) було сформовано сортом Красень. Найбільший вміст: метіоніну (0,27 г/100 г), ізолейцину (0,87 г/100 г), лейцину (1,63 г/100 г), аспарагінової кислоти (2,35 г/100 г) та серину (1,58 г/100 г) мало насіння сорту Пам’ять; проліну (0,97 г/100 г) – у сорту Тріумф.

Основні фітофаги агроценозів капусти білоголової пізньостиглої в умовах Лісостепу Західного

2024-05-21T15:28:05+03:00

Метою досліджень було провести моніторинг фітосанітарного стану посівів капусти білоголової в умовах західного Лісостепу України та встановити видовий склад домінуючих ентомофагів культури. Матеріали та методика дослідження. Дослідження проводилися протягом 2022–2023 рр. у господарствах Тернопільської, Хмельницької, Чернівецької та Івано-Франківської областей, які спеціалізуються на вирощуванні овочевих культур і в структурі посівних площ яких є капуста білоголова. Починаючи з травня місяця (сівба або висадка розсади пізньостиглої капусти білоголової) і до настання технічної стиглості, проводилися спостереження за появою ентомофагів досліджуваної культури. Чисельність шкодочинних комах фіксувалася відповідно до існуючих методик. Результати. Дослідженнями встановлено, що вирощування капусти білоголової пізньостиглих сортів та гібридів в умовах Лісостепу західного супроводжується значним поширенням її шкідників і цей процес триває протягом всього вегетаційного періоду. В період досліджень найбільшого поширення набули хрестоцвіті блішки (Phyllotreta crusiferae, Goeze), капустяна попелиця (Brevicoryne brassicae L.), білокрилка капустяна (Aleyrodes proletella.), капустяна міль (Plutella maculipennis Curt.), капустяна совка (Mamestra brassicae L), тютюновий трипс (Thrips tabaci Lin.), іспанський слимак (Arion lusitanicus Mabille або Arion vulgaris Moquin-Tandon). Частина із зазначених фітофагів легко контролюється хімічними засобами захисту рослин (хрестоцвіті блішки, попелиці, лускокрилі шкідники – молі, совки), в той же час, таких представників шкодочинної ентомофауни, як білокрилка капустяна, тютюновий трипс та іспанський слимак, можна віднести до важкоконтрольованих. Це створює серйозну загрозу для агроценозів капусти пізньостиглої білоголової. Висновки. Для моніторингу стану посівів капусти білоголової пізньостиглої в західному Лісостепу України протягом періоду вегетації рекомендовано застосування засобів захисту рослин для зменшення чисельності шкідників, використовуючи сучасні системи захисту рослин спрямовані насамперед на підвищення стійкості рослин і створення умов, що обмежують розмноження й шкідливість ентомофагів.

Органічне сільське господарство: виклики та перспективи розвитку

2024-05-21T15:27:59+03:00

Мета. Комплексний аналіз сучасного стану та перспектив розвитку органічного сільського господарства, ідентифікація основних викликів, з якими стикається ця сфера, та визначення шляхів їх подолання з метою стимулювання подальшого розвитку органічного аграрного сектору в контексті сталого розвитку. Методи. Були застосовані такі методи наукового дослідження, як вивчення вітчизняної та зарубіжної наукової літератури та нормативно-правової бази за темою дослідження, узагальнення отриманої інформації, економіко-статистичний аналіз, аналітичний і порівняльний методи. Результати. Стаття детально аналізує ключові аспекти та принципи органічного аграрного виробництва, акцентуючи на його ролі у сталому розвитку агропромислового комплексу. Органічне землеробство визначається як система виробництва, що рішуче відкидає використання синтетичних хімікатів, негативно впливаючих на довкілля та здоров’я людей, та зосереджується на методах, які сприяють збільшенню плодючості землі та збереженню екологічного балансу. Стаття також звертає увагу на економічну ефективність органічного землеробства, яка може бути досягнута через диверсифікацію діяльності та виходу на міжнародні ринки завдяки високій споживчій цінності органічних продуктів. Профілактика хвороб та вирощування продукції без застосування антибіотиків та гормонів росту наголошують на пріоритеті здорового харчування та екологічних практик. Висновки. Дослідження визначає і систематизує комплексні критерії оцінки ефективності органічного сільського господарства на національному рівні, зокрема шляхом уведення інноваційних методів оцінки впливу органічного землеробства на підвищення якості життя сільських мешканців, зростання освітнього рівня, запровадження науково-технічних досягнень та покращення якості продукції. Визначено перспективи сталого розвитку органічного сільського господарства, що включає інтегрований підхід до використання природних ресурсів, оптимізацію виробничих циклів та збереження біорізноманіття. Ця модель сприяє формуванню принципів органічного сільського господарства, які базуються на збалансованому поєднанні природних особливостей земельних ресурсів та інноваційних агротехнологій.

Урожайність та якість сировини сортів тютюну залежно від густоти садіння рослин та системи удобрення

2024-05-21T15:27:53+03:00

Мета. Мета досліджень – оцінка впливу схеми садіння рослин тютюну, сортових особливостей та системи удобрення на урожайність та якість листків тютюну за вирощування в умовах Лісостепу західного. Методи. У процесі виконання дослідження використовували поєднання методів загальнонаукових: гіпотеза, спостереження, аналіз; та спеціальних: лабораторний і польовий. Експериментальні показники обробляли методами математичної статистики. Результати. Наведено результати польових та лабораторних досліджень впливу комплексу агротехнічних чинників на урожайність листків тютюну різних сортів та відсоток отриманих товарних сортів. Висвітлено урожайність листків тютюну у розрізі трьох досліджуваних років, які характеризувались різними метеорологічними показниками. Здійснено порівняльну оцінку за урожайністю та якістю чотирьох сортів тютюну: Тернопільський 14, Тернопільський перспективний, Берлей 38, Галицький оригінальний. Обґрунтовано вплив на досліджувані обліки густоти садіння рослин тютюну 50 та 70 тисяч штук на гектар. Встановлено оптимальні норми мінеральних добрив для кожного сорту серед обраних трьох варіантів: N30P60K60; N45P90K90; N60P120K120 кілограм діючої речовини на гектар. Визначено відсоток отриманої тютюнової сировини у розрізі варіантів досліджень трьох товарних ортів тютюну (І, ІІ, ІІІ), що визначають відповідну якість та ціну на сировину. Обліки урожайності листків досліджуваних сортів тютюну показали, що вона значно різнилась за роками досліджень. Найбільш урожайним був 2021 рік і найменш урожайним – 2023 рік. В результаті досліджень встановлено істотну різницю за урожайністю листків у досліджуваних сортів тютюну. Встановлено, що оптимальну урожайність забезпечили сорти тютюну Тернопільський перспективний та Берлей 38, мінімальну – сорт Тернопільський 14. Виявлено вплив густоти садіння рослин тютюну у розрізі досліджуваних сортів, виявлено тенденцію до отримання вищої урожайності усіх досліджуваних сортів за норми N45P90K90. Визначено, що максимальний відсоток тютюнової сировини І товарного сорту – в межах 68,4–69,2 отримано у сорту Берлей 38, мінімальний 59,2–62,6 – у сорту Тернопільський 14.

Якість насіння салату посівного за передпосівної обробки витяжками з органічних добрив

2024-05-21T15:27:46+03:00

Мета. Вивчення особливостей формування посівних якостей насіння овочевої культури за передпосівного обробітку витяжками з органічних добрив. Методи. Лабораторний дослід, дисперсійний та кореляційно-регресійний аналіз. Результати. В умовах лабораторного досліду вивчали особливості формування посівних якостей насіння салату посівного (Lactuca sativa Var. Secalina) сорту Кучерявець одеський за передпосівного обробітку витяжками з органічних добрив. Насіння салату намочували витяжками з органічних добрив, які готували у співвідношенні 1:20 (на 1 частину органічного добрива 20 частин води). В якості органічних добрив використовували: біогумус № 1 – продукт переробки зерна ячменю з використанням мухи чорна львинка Hermetia illucens; продукт переробки цією мухою суміші зерна ячменю з відходами овочів (біогумус № 2); ВВГ – двохрічний перегній відходів вирощування грибів та перегній великої рогатої худоби (ВРХ). На дослідних варіантах спостерігали підвищення лабораторної схожості насіння на 10,0–18,5% у порівнянні з контролем (НСР0,95 = 3,5), стимуляцію ростових процесів, яка проявилася у достовірному збільшенні лінійних розмірів 15-ти денних проростків, що перевищували контрольні варіанти на 9,0–25,3%. Найбільший ростовий ефект (+25,3%) відзначено при обробці насіння салату витяжкою з перегною великої рогатої худоби, але накопичення сирої біомаси в більшій мірі відбувалося при обробці витяжкою з біогумусу № 2 (+55,1%) та ВВГ (+48,7%). На розвиток первинної кореневої системи салату Кучерявець одеський витяжки з органічних добрив впливу не мали. Висновки. Використання витяжок з органічних добрив, отриманих при вирощування мухи чорна львинка Hermetia illucens, вирощуванні грибів та великої рогатої худоби для передпосівної обробки насіння салату Кучерявець одеський сприяло підвищенню лабораторної схожості, стимуляції росту проростків і накопиченню їх сирої та сухої біомаси.

Вологість насіння кукурудзи – технологічне значення та методи визначення

2024-05-21T15:27:41+03:00

Мета. Дослідити і встановити методи визначення вологості насіння гібридів кукурудзи з урахуванням їх фізико-механічних і гігроскопічних властивостей, удосконалити чинний метод, запроваджений правилами ДСТУ. Методи. Польовий, статистичний (статистична обробка результатів досліджень), порівняльно-розрахунковий. Результати. Досліджували особливості визначення вологості насіння з качанів кукурудзи у вологому стані. Кожен качан розламується надвоє, з місця розлому вилущується потрібна кількість насінин. За такої методики насінина не ушкоджується, зберігається цілою, на відміну від вилущування насінин по довжині качана, як зазвичай рекомендується і призводить до неповного вилущування, а отже неточності в аналізуванні вологості. Нова методика відбирання насіння відповідає особливостям їх підсихання в межах качана кукурудзи. В наших дослідах вологість із середньої частини качана відрізнялася від типової в межах 0,6–1,2 %, що є цілком задовільним для такого аналізування. Встановлено значну різноякісність насіння за показником його вологості у межах одного качана та в процесі достигання. По мірі достигання співвідношення істотно змінювалось, у фазі повної стиглості насіння з верхівки качана було найбільш сухим, його вологість була нижчою, на 4.8–12,4 % порівняно із середньою і нижньою частинами. При цьому слід додати, що відбір наважки насіння із середньої частини качана є порівняно легким за всіма фазами стиглості, навіть у разі підвищеної збиральної вологості. Визначення вологості насіння кукурудзи з качанів слід проводити безпосередньо у день їх відбору, це підвищує точність і об’єктивність аналізування. У разі перенесення строків аналізування вологі качани необхідно зберігати в умовах охолодження та запакованими у вологонепроникний матеріал. В такому разі качани слід охолодити відкритими, а вже після охолодження пакувати. У протилежному випадку, за нашими спостереженнями, у пакуванні виникає конденсат вологи, який впливає на результат аналізування вологості насіння. Визначення вологості насіння кукурудзи здійснювали за двома термостатними методами, які мають різну методику аналізування. Проведено порівняння обох методів визначення вологості на прикладі насіння гібридів кукурудзи, які мали різну консистенцію ендосперму-зубоподібну і кременисту-зубоподібну. Виявлено, що методи призводять до різних результатів за вологістю. Різниця між обома методами становила в межах 0,9–1,1 %, що є досить відчутним і підтверджується математичною обробкою результатів на достовірність. Отже, за чинним методом ДСТУ 4138 і експозиції сушіння 40 хвилин видалення вологи з насінин може бути неповним і призводити до неточності аналізу. Тобто, чинний метод потребує коректування в частині збільшення експозиції до 60 хвилин. Досліджено вплив тривалості розмелу наважки (упродовж 30 і 60 с) в процесі аналізування вологості насіння залежно від ботанічного типу. За зубоподібної насінини скорочення експозиції в 2 рази відчутно і доказово не впливало на результат аналізу, за кремнисто-зубоподібної скорочення призводило до неповного видалення вологи, тобто до неточного результату. Проведено порівняльне аналізування двох, методів: термостатним, із залученням сушильної шафи Binder; експресним, за допомогою вологоміра WILE 50. Методики методів унормовано державним стандартом ДСТУ 4138 і інструкцією виробника приладу [10]. У кожній фазі стиглості здійснювали три відбори качанів, насіння з них виділяли за єдиною методикою. При експрес-аналізуванні виявилось близьким до арбітражного в діапазоні вологості 34,0–20,2 %. За іншими датами відборів складається інша залежність, зокрема, як для насіння з підвищеною вологістю так і в сухому стані. Висновки. Досліджено і розроблено порядок відбору насіння з качанів кукурудзи, зокрема, з його середньої частини, у якій складається типова вологість, визначено умови зберігання качанів для аналізу. Запропоновані корективи до чинного термостатного методу аналізування вологості насіння кукурудзи стосовно розмелу наважок і збільшення експозиції сушіння до 60 хвилин. Проведено порівняння термостатного методу визначення вологості насіння кукурудзи з експресним на вологомірі WILE 50, практично, однакові результати між ними складаються за збиральної вологості 34–20 %.

Екологічна пластичність та стабільність сортів пшениці озимої в умовах Південного Степу України (Ч. 3 ‒ роки з різним вологозабезпеченням)

2024-05-21T15:27:35+03:00

Метою наших досліджень було вивчення і аналіз екологічної стійкості та адаптивності до різних середовищ сортів озимої пшениці селекції Інституту кліматично орієнтованого сільського господарства НААН та Селекційно-генетичного інституту Національного центру насіннєзнавства та сортовивчення НААН в умовах Південного Степу України. Матеріали і методи досліджень. Реакцію 18 сортів озимої пшениці на різні умови вирощування вивчали на Асканійській державній сільськогосподарській дослідницькій станції у с. Тавричанка, Херсонська область (46°33’12»N; 33°49’13»E; 39 м над рівнем моря) протягом 2015/16–2019/20 рр. Дослідження проводилися за різних умов зволоження: при зрошенні та без зрошення. Аналіз екологічної стійкості та адаптивності до різних середовищ сортів озимої пшениці проводили за допомогою різних параметрів. Результати дослідження та їх обговорення. Отримані експериментальні дані дозволяють виділити сорти озимої пшениці з найбільшою врожайністю за мінімальною продуктивністю (Ymin) Конка – 4,75 т/га і Ліра одеська – 4,99 та за максимальною продуктивністю (Ymax) Бургунка – 8,46 т/га, Гарантія одеська – 8,23, Традиція одеська – 8,32 та Щедрість одеська – 8,58. Найменшою урожайністю характеризувалися сорти Росинка – 3,87 т/га і Гарантія одеська – 3,01 т/га за мінімальною (Ymin) та сорти Ледя – 6,59 т/га і Росинка – 6,66 т/га за максимальною (Ymax). За параметрами адаптивності, як найбільш стабільні, виділені сорти Росинка та Ліра одеська, натомість Гарантія одеська та Щедрість одеська були виділені як сорти інтенсивного типу. Сорт Асканійська була віднесена до пластичних. Сформовано чотири кластери: в перший кластер об’єдналися на відстані 100 дев’ять сортів пластичного типу, в другий кластер об’єдналися на відстані 83 шість сортів інтенсивного типу, в третій кластер об’єдналися на відстані 11 два сорти та в четвертий увійшов сорт Росинка. За кореляційним аналізом виділені параметри адаптивності рівень стійкості до стресових умов (RS), коефіцієнт регресії (bi), дисперсія відхилення від лінії регресії (s2 di), ознака стабільності реакції генотипу (σ2 САЗi), варіанса взаємодії генотипу та середовища (σ2 (G×E)gi), коефіцієнт компенсації (Kgi), відносна стабільність генотипу (sgi), селекційна цінність генотипу (СЦГi), селекційна цінність сорту (Sc) та гомеостатичність (Hom) за якими найбільш чітко можна охарактеризувати тип сорту. Висновки. Виділені параметри адаптивності, за ними та біплот-аналізом, як найбільш стабільний, були виділені сорти Конка та Ліра одеська, натомість Бургунка та Щедрість одеська виділені як сорти інтенсивного типу. Сорти Кошова та Асканійська виділені як пластичні.

Залежність жаростійкості гібридів промислових конопель від генотипу

2024-05-21T15:27:28+03:00

Мета. Дослідження ефективності гаметофітного добору на жаростійкість у промислових конопель для створення селекційного матеріалу з високою здатністю до запилення, запліднення, формування життєздатних плодів, нормального росту і розвитку рослин в умовах підвищеної температури повітря; розроблення способу селекції сортів, адаптованих до екстремальних факторів середовища; встановлення ролі генотипу в результативності гаметофітного добору на жаростійкість. Методи. Селекційні (проведення схрещувань за різних температурних режимів прогрівання пилку і насіння), польові (визначення польової схожості, ступеня виживання рослин до завершення вегетаційного періоду, цінних господарських ознак у розсаднику оцінки), лабораторні (аналіз енергії проростання та схожості насіння), загальнонаукові методи тощо. Результати. Підтверджено ефективність способу гаметофітного добору жаростійких генотипів конопель посівних, згідно якого вирощування материнських рослин і їх запилення здійснюють під тканинно-плівковими ізоляторами в умовах підвищеної температури повітря 40–50°С (добір жіночих гамет), хімічну стерилізацію чоловічих квіток – двократною обробкою 2,0% суспензією дибутилфталату у фазу BBCH 15 та BBCH 61, запилення – прогрітим пилком за температури 50–60°С та експозиції 30–60 хв (добір чоловічих гамет), добір стійких генотипів на рівні зародка насінини до підвищеної температури – шляхом прогрівання насіння за температури 50°С і експозиції 15–30 хв, індивідуальний добір у гібридних поколіннях – за комплексом цінних господарських ознак. Висновки. Аналіз досліджуваних показників енергії проростання і схожості насіння у різних гібридних рослин одного і того ж варіанту схрещування показує, що жаростійкість у промислових конопель детермінована генотипом, а режим прогрівання пилку і насіння необхідно підбирати для кожного варіанту гібридизації окремо.

Оцінка адаптаційної здатності шовковиці (Morus L.) до знижених температур в залежності від віку рослин

2024-05-21T15:27:22+03:00

Мета. вивчити вплив низьких температур на рослини сортів шовковиці «Крупноплідна чорна» (Morus nigra L.) та «Стамбульська рожева» (Morus rubra L.), визначити критичні температури та їх вплив на рослину в цілому та на її складові зокрема на деревах різного віку. Матеріали та методика досліджень. Дослідження виконували впродовж 2022–2024 рр. у дослідному господарстві Інституту садівництва НААН, яке розташоване в Києво- Святошинському районі Київської області, с. Новосілки, в північній частині Правобережного Лісостепу України. Об’єктом досліджень були морозо‑ та зимостійкість дорослих дерев шовковиці та їх саджанців на дорощуванні рослин двох сортів. Оцінку потенційної морозостійкості пагонів і бруньок шовковиці виконували методом прямого проморожування річних пагонів, при температурах: ‑20, ‑25 та ‑30 °C. Після припинення проморожування проводили зрізи на пагонах і бруньках та аналізували їх. Польову оцінку зимостійкості проводили також за 6-ти баловою шкалою. Результати. Проморожування більш дорослих дерев показали, що обидва сорти показали високу зимостійкість, з незначною відмітністю по сортам. Сумарний бал у контрольному варіанті був 1.4 та 1.3 для «Крупноплідна чорна» та «Стамбульська рожева» відповідно. У варіанті при проморожуванні за температури ‑20 ºС стійкішим був сорт «Крупноплідна чорна» з середнім балом пошкодження 1.6 проти 4.4 в «Стамбульська рожева». У варіанті з температурою в ‑25 ºС, бал склав 6.0 для Крупноплідної чорної та 4.8 для Стамбульської рожевої. В більш екстремальних температурах в ‑30 ºС, сумарний бал склав 9.6 для Крупноплідної чорної, та 10.9 для Стамбульської рожевої. За цими результатами та спостереженнями в реальних польових у саду, обидва сорти можна віднести до морозостійких. Як показує дослідження значимого закономірного впливу між типом (товщиною) початкового живця та саджанця з його зимостійкістю не виявлено. Також не сильно вплинула на стійкість до низьких температур і загущеність посадки. Провідну роль в даному випадку відіграли лише сортові особливості. Так, рослини сорту Стамбульська рожева в різницю одного балу мали нижчу стійкість у порівнянні з сортом Крупноплідна чорна, 1,9 та 0,9 відповідно. Однорічні дерева обох сортів уражувались некрозом і відмічене деяке всихання верхівкової частини рослини, що є загрозливим для подальшого росту і розвитку саджанця. Висновки. Дорослі дерева обох досліджуваних сортів шовковиці, починаючи з 2‑річного віку, мають високу зимостійкість, повноцінно входять в стан спокою до настання морозів, та не потребують ніякого захисту. При перезимівлі однорічних саджанців, в умовах правобережної підзони західного Лісостепу України, вони мають вразливість до впливу мінусових температур і температурних перепадів. Спостерігали сортову залежність стійкості дерев до низьких температур. Так, молоді дерева сорту Крупноплідна чорна є стійкіші до ушкодження морозом порівняно з сортом Стамбульська рожева в різницю одного бала.

Особливості розмноження деяких сортів Lavandula angustifolia на Півдні України

2024-05-21T15:27:18+03:00

Мета роботи. Метою досліджень є підбір ефективних способів розмноження лаванди вузьколистої відповідно до біологічних особливостей того чи іншого сорту в умовах Степу Південного. Методи. Експериментальна частина роботи проводилася на базі Державного підприємства «Дослідне господарство Новокаховське»» ІКОСГ НААН. Ґрунти чорноземи легкосуглинкуваті з потужністю гумусового шару 76 см та вмістом гумусу в орному шарі 1,33%. Роки проведення досліджень 2019-2021. Матеріалом для досліджень слугували 6 сортів Lavandula angustifolia колекції ДП «Дослідне господарство «Новокаховське». Сорти розмножували вегетативним та насіннєвим способом. При вегетативному розмноженні здерев’янілими живцями для кращого укорінення використовували стимулятор ризогенезу «Корневін». Відбирали по 100 вирівняних живців кожного сорту. Живці обпудрювали препаратом і висаджували в холодні відкриті парники. При насіннєвому розмноженні – по 100 штук насінин кожного сорту і висівали в 3-кратній повторності в 3-х варіантах в сезонні плівкові теплиці, холодні відкриті парники та під агроволокно. В міру підсихання ґрунту проводили зрошування. Результати досліджень. При розмноженні 6-ти сортів лаванди вегетативним шляхом (живцюванням здерев’янілих пагонів) впродовж трьох років частка укорінених живців коливалося в межах 13-83%. Максимальні показники приживлюваності живців відмічені у сорту Синева Надії. Низькі показники укорінення від 13 до 24% мали сорти Вікторія, Рожевий Фламінго, Зміючка. З метою підбору ефективного способу розмноження 6 сортів лаванди проведено дослідження з розмноження насіннєвим способом. Ґрунтова схожість насіння коливалась в межах 43-70%. Кращі результати отримані у всіх сортів при висіванні насіння у сезонну теплицю та під агроволокно. В цих варіантах сходи дружніші, ніж за висівання насіння у холодні парники. Найвищі показники ґрунтової схожості отримано у сортів Лідія, Вікторія і Берегиня. Найнижчі – у сорту Рожевий Фламінго. Згідно фенологічних спостережень за сіянцями встановлено, що нетипових рослин у посівах сортів Вікторія, Лідія, Синева Надії та Берегиня за роками досліджень не було виявлено, або їх було в межах норми – 1–2 рослини. А у сорту Рожевий Фламінго відмічені 20% рослин з не типовими морфологічними ознаками. Висновки. Встановлено, що в умовах Херсонської області сорти лаванди Лідія, Синева Надії і Берегиня можна розмножувати як вегетативно, так і насіннєвим способом, висіваючи під зиму. Сорти Вікторія та Зміючка краще розмножувати насіннєвим способом. Сорт Рожевий Фламінго варто розмножувати вегетативно, не зважаючи на низькі показники приживлюваності живців, так, як за насіннєвого способу розмноження спостерігали значну частку не типових рослин (20%).

Значення кореневої системи сільсько-господарських культур в умовах зміни клімату та дефіциту ресурсів

2024-05-21T15:27:12+03:00

Вступ. Зміна клімату призвела до частих екстремальних погодних явищ, особливо нерегулярних опадів. Це викликає біотичні і абіотичні стреси у сільськогосподарських рослин, що негативно впливають на їх продктивність. Результати. Аналіз літературного матеріалу показав, що будова кореневої системи (RSA) є потужним індикатором, що відображає забезпеченість рослин поживними речовинами, а також для визначення її відповідних реакцій на зовнішні фактори. Вона відіграє життєво важливу роль у продуктивності та адаптації рослин до різних середовищ та їй належить центральна роль у продуктивності та стійкості всіх рослинних екосистем у здатності їх існуванню, взагалі. Тому, зростає визнання того, що майбутні прирости врожайності, можуть бути досягнуті шляхом оптимізації RSA. Основні елементи архітектури RSA це довжина первинного кореня, щільність бічних кореня та під яким кутом по відношенню до стрижневого вони розташовані у ґрунті, діаметр коренів. Зовнішні фактори, такі як доступність води та поживних речовин, регулюють формування бічних і додаткових коренів та залежно від цього вони можуть поширюватися не глибоко поверхнево або заглиблюватись. Генотипи з більшою розгалуженістю, щільністю бічних коренів та довжиною стрижневого кореня й високою врожайністю розглядаються як глибоко вкорінені та придатні для середовища з водним та азотним стресом, а генотипи з меншою щільністю бічних розгалужень, неглибокі придатні для середовищ із низьким вмістом фосфору. На архітектуру кореневої системи впливають мікроорганізми: бактерії та гриби які викликають безліч модифікацій у морфології коренів, залежно від культури, штаму ризобактерій PGPR та виду мікоризних грибів AMF. Загальною рисою Ризобактерії PGPR є модифікація бічних коренів. Висновок. Використання мікоризних грибів AMF, збільшує ступінь розгалуження коренів, збільшення загальної довжини, площі поверхні та об’єму коренів. Пряме фенотипування залишається актуальною проблемою. Для вирішення цього завдання виділяється наступні методи: добре контрольовані лабораторні, які дають змогу автоматично фенотипувати RSA, помірно контрольовані тепличні та польові методи де досліджуються зрілі кореневі системи у реальних ґрунтових умовах у полі із застосуванням інтегрованого способу: візуальна оцінка, ручні вимірювання та аналіз зображення з допомогою 2D, 3D.

Реакція гібридів соняшника середньоранньої групи стиглості на дефіцит вологи в умовах Півдня України

2024-05-21T15:27:06+03:00

Метою досліджень було вивчення і аналіз екологічної стійкості та адаптивності до нестачі вологи середньоранніх гібридів соняшника в умовах Півдня України. Матеріали і методи досліджень. Реакцію десяти гібридів соняшника середньоранньої групи стиглості на різні умови вирощування вивчали в ТОВ «Агропроект Юг» Херсонської області протягом 2020–2021 рр. Дослідження проводилися на двох різних за показниками ґрунту ділянках. Аналіз стійкості гібридів соняшника до дефіцити вологи проводили за допомогою різних математичних індексів посухостійкості та показників адаптивності і екологічної стійкості. Результати дослідження та їх обговорення. Отримані експериментальні дані за інтенсивності посухи 0,403 дозволили виділити гібриди соняшника, що істотно перевищують середньогібридну за урожайністю в стресових умовах: Generalis, Isida і Hysun 158 IT 1,912–2,052 т/га, а за умов достатнього зволоження гібрид Fushia KC з урожайністю 3,088 т/га. За індексами МР, STI, MSTI були виділені гібриди Isida і Fushia KC. За індексами SSI, TOL, YSI, RDI, SSPI, ATI – гібриди Generalis і Hysun 158 IT, а за YI, DI, ISR – гібрид Hysun 158 IT. За коефіцієнтом регресії (bi) виділені гібриди інтенсивного типу Electric ‒ 1,30 і Fushia KC ‒ 1,32, стабільного типу Generalis ‒ 0,41 і Hysun 158 IT ‒ 0,32 та гібрид пластичного типу Epic ‒ 1,00. За результатами GGE біплот-аналізу гібриди соняшника по відношенню до вологи були розділені: на стабільні ‒ Generalis і Hysun 158 IT, інтенсивні ‒ Fushia KC, Electric і Chester та пластичні ‒ Boston і Epic. Висновки. Виділені індекси та показниками адаптивності, що найбільш повно характеризують стійкість гібридів соняшника до посухи, а також індекси та показники адаптивності, що розділяють гібриди на інтенсивні, пластичні та стабільні за їх реакцією на стрес дефіциту вологи. За індексами посухостійкості, показниками адаптивності до посухи та біплот-аналізом, як найбільш посухостійкими виділені гібриди Generalis і Hysun 158 IT, гібриди Boston, Isida і Epic виділені як пластичні, а гібриди Fushia KC і Electric як найбільш нестійкий до посухи, або гібриди інтенсивного типу.

Дослідження стану та проблем сільського господарства України в умовах воєнного часу

2024-05-21T15:27:00+03:00

Мета статті – дослідити сучасний стан сільського господарства України та проблем, що виникли з початку повномасштабної війни з РФ. Методи досліджень. В процесі розробки використовувалися математично-статистичні методи, метод порівняння, розрахунково-конструктивний, балансовий та інші. Результати досліджень. Проаналізовано сучасний стан та висвітлені основні проблеми агропромислового комплексу України в умовах воєнного часу. Визначені причини, які стримують розвиток і уповільнюють темпи відновлення аграрного бізнесу в країні. Сільське господарство України в 2022 році втратило понад 40 млрд дол. США в першу чергу через втрату посівних площ, зниження врожайності, виникнення додаткових витрат на логістику, скорочення експорту сільськогосподарських товарів. Від початку повномасштабного вторгнення 840 підприємств було релоковано з небезпечних регіонів. Попри складнощі, з якими зіткнулася Україна, аграріям все ж таки вдалося на достатніх рівнях виробляти зернові та олійні культури, і навіть не тільки для внутрішнього споживання, а й для експортування. Хоча у 2023 році спостерігається зниження збитків у виробників агропродукції від вирощування зернових та олійних культур, все ж таки вирощування трьох з п’яти культур залишилось збитковим. Наразі прибуток був отриманий від вирощування сої, хоч її посівні площі складають лише 11% від загальних площ посівів. Також отриманий прибуток від вирощування та реалізації соняшнику. Висновки. На протязі 2022–2023 років максимальний вплив на прибутки від реалізації продукції сільського господарства мали логістика експорту та значне підвищення цін на ПММ та інші матеріально-технічні ресурси. Хоча в 2023 році ціни на деякі види імпортної продукції дещо знизилися і дещо стабілізувалась ситуація з більшістю поставок, проте вони не сягнули рівня, який був до початку повномасштабного вторгнення. Тому і спостерігається скорочення використання добрив та інших матеріально-технічних ресурсів. Як наслідок всіх факторів, які вплинули на розвиток сільського господарства в Україні з початком повномасштабного вторгнення РФ, ключовими факторами впливу на виробництво аграрної продукції в наступні роки будуть ціни на ринках експорту, логістичні витрати, ціни на енергоресурси та динаміка курсу валют.

Еколого-економічна модель формування ланцюга доданої вартості щодо вирощування лікарських рослин

2024-05-21T15:26:57+03:00

Мета дослідження розробити та удосконалити еколого-економічна модель формування ланцюга доданої вартості вирощування лікарських рослин. Методи У проведеному дослідженні були використані такі методи як наукова абстракція та аналіз для вивчення сучасних трендів у сфері культивування лікарських рослин. Для розгляду поточного стану ринку медичних рослин також застосовувався аналітичний підхід. Результати. У статті висвітлено етапи формування ланцюга доданої вартості вирощування лікарських рослин. Розроблено концептуальну модель еколого-економічна формування ланцюга доданої вартості вирощування лікарських рослин. Визначено, що концептуальна модель еколого-економічного формування ланцюга доданої вартості вирощування лікарських рослин враховує комплексний підхід до вирощування, переробки та реалізації лікарських рослин, з акцентом на екологічні та економічні аспекти. Доведено, що реалізація еколого-економічної моделі вимагає комплексного підходу, що включає залучення інвестицій, підтримку держави, розвиток партнерських відносин між бізнесом, науковими установами та громадськістю. Такий підхід не тільки сприятиме сталому розвитку аграрного сектора, але й забезпечить збалансоване використання природних ресурсів, підвищення якості життя населення та зміцнення екологічної безпеки. Адже дана модель екологічно та економічно відповідального розвитку ланцюга вартості в сфері вирощування лікарських рослин представляє собою інтегрований підхід, який поєднує принципи екологічної стійкості з економічною ефективністю на кожному кроці від посадки до збуту продукції. Висновки. Основна мета цієї моделі полягає у зниженні шкідливого впливу на навколишнє середовище шляхом застосування методів органічного сільського господарства, економії природних ресурсів та впровадження безпечних для довкілля технологій. Водночас, модель прагне збільшити вартість продукції за допомогою нововведень, підвищення якості та стратегій брендування.

Світові тенденції інтеграції штучного інтелекту в бухгалтерському обліку

2024-05-21T15:26:53+03:00

Стаття присвячена дослідженню та оцінці перспективного розвитку штучного інтелекту та технологій в сфері бухгалтерського обліку та аудиту в світовому просторі. Метою статті є аналітичний огляд сучасного стану впровадження в сферу бухгалтерського обліку та аудиту механізмів штучного інтелекту, технологій, програмного забезпечення в світовому просторі, оцінка перспектив та можливостей їх розвитку на найближчі роки. Методи спостереження, порівняння, узагальнення та аналізу використані при дослідженні процесів застосування сучасних технологій в бухгалтерському обліку. Завданням наукової роботи є дослідження тенденцій та напрямів автоматизації сфери бухгалтерського обліку та аудиту за допомогою технології штучного інтелекту. Наводяться відповідні вартісні оцінки сьогодення та прогнозні розрахунки оцінювання штучного інтелекту на ринку бухгалтерських послуг, відповідно визначені основні тенденції та темпи зростання даних технології. Дослідження дає комплексний огляд масштабності охоплення автоматизації бухгалтерських процедур, та обґрунтовує доцільність заміни роботизованої обробки баз даних на відміну від ручного опрацювання. Розглянуто можливості розвитку бухгалтерської спеціальності, відкриття нових завдань та поглиблення участі обліковців в аналітичних процесах управлінської діяльності. Окремо зазначені передумови та поштовхи у розвитку механізмів штучного інтелекту та програмного забезпечення, виділено фактори впливу та оцінено їх результати. Визначено основні перешкоди на шляху комплексного задіяння технологій штучного інтелекту, такі як відтворення природної мови, порозуміння з людиною. Обґрунтовано важливість технології NLP, що дозволяє машині розуміти та відтворювати людську мову, автоматизовано обробляти великі обсяги голосових та текстових даних в режимі реального часу, допомагає автоматизувати введення даних, складання фінансової звітності, управління рахунками та іншими розрахунковими документами. Виділено основні світові тренди в використанні програмних забезпечень, таких як Botkeeper, Mordor Intelligence, Copilot, Turbo Tax Live та Quick Books Live, Azure OpenAI Service та OpenAI GPT-4/ChatGPT, Mailchimp. В статті акцентовано увагу на популярності вировистання в Україні систми BAS. Проаналізовано світові тенденції в розвитку штучного інтелекту, досліджено прогнозовані доходи за період 2015–2025 рр. від ринку технологій за сегментами. В статті розкрито механізм та сферу використання наведених продуктів штучного інтелекту, показано на прикладах функціональні можливості та впровадження в світовий ринок. Визначені світові лідери за темпами розвитку технологій штучного інтелекту в сфері бухгалтерського обліку, такі як Xero Limited, Intuit Inc., Sage Group, Epicor Software Corporation. Окремо зазначені перспективи розвитку даних технології, показані прогнозні розрахунки.

Урожайність зерна гороху залежно від передпосівної обробки насіння та оптимізації живлення в умовах Південного Степу України

2024-05-27T13:08:04+03:00

Мета. Визначити за результатами досліджень 2021-2023 рр. реакцію рослин гороху посівного на оптимізацію живлення на ресурсоощадних засадах та вплив на формування врожаю зерна. Удосконалення системи живлення базувалась на допосівному внесення комплексного мінерального добрива N15P15К15, обробці насіння до сівби та проведенні позакореневого підживлення посіву рослин сучасними біопрепаратами й мікродобривами на початку бутонізації. Методи. Сорт гороху Мадонна вирощували на чорноземі південному на дослідних полях Навчально-науово-практичного центру Миколаївського НАУ, що має середню забезпеченість доступним азотом та підвищену рухомим фосфором і обмінним калієм. Горох висівали після пшениці озимої. Дослід двохфакторний: фактор А- обробка насіння перед сівбою: водою (контроль); препаратом Нановітмікро 1 л/т зерна, фактор В – фони живлення рослин: 1. Контроль; 2. N15P15K15; 3. Нановіт 1 л/га; 4. N15P15K15 + Нановіт 1 л/га; 5. Органік Д-2М 2л/га; 6. N15P15K15 + Органік Д-2М 2 л/га; 7. Бор 1 л/га; 8. N15P15K15 + Бор 1 л/га. Позакореневі підживлення проводили на початку фази бутонізації рослин. Усі елементи технології, відбір снопових зразків рослин, визначення, облік урожаю, статистичну обробку отриманих результатів проводили згідно методичних рекомендацій та ДСТУ. Результати досліджень. За даними проведених трирічних досліджень з культурою гороху посівного сорту Мадонна з удосконалення оптимізації живлення рослин на засадах ресурсозбереження встановлено, що передпосівна обробка насіння препаратом, допосівне внесення комплексного мінерального добрива N15P15K15 та проведення позакореневих підживлень сучасними біопрепаратами і мікроелементами, позитивно позначилось на рівнях урожайності зерна. Визначено, що лише передпосівна обробка насіння забезпечує підвищення врожайності зерна на 7,5 % у контролі та до 10,5 % залежно від варіанту удобрення. За поєднання внесення комплексного мінерального добрива N15P15K15, обробки насіння перед сівбою та проведення позакореневого підживлення врожайність зростає на 31,6-43,3 %. Зазначене засвідчує доцільність впровадження ресурсоощадної оптимізації живлення з використанням для обробки посівів гороху Нановіту (1л/га), Органік Д-2М (2 л/га) та бору (1 л/га) у фазу початку бутонізації. Витрати на проведення таких заходів у складі елементів технології є незначним, а прирости врожаю формуються істотними. До того ж добре відомо, що чим вищою є врожайність зерна, тим більше буде залишатись післязбиральних залишків та біологічно фіксованого азоту в ґрунті. Висновки. Встановлено, що застосування передпосівної обробки насіння, проведення позакореневих підживлень біопрепаратом і мікроелементми істотно збільшують врожайність зерна гороху. Значно вищою вона формується у сприятливі за зволоженням роки вирощування.

Вплив макро- та мікродобрив на формування врожайності льону олійного в умовах Південного Степу України

2024-05-21T15:26:40+03:00

Мета. Визначити вплив передпосівної обробки насіння та фону живлення рослин на формування врожайності середньостиглого сорту льону олійного Надійний за вирощування на чорноземі південному в умовах Посушливого Степу України. Методи. Польовий, аналітичний, статистичний. Дослідження проводили у 2021–2023 рр. на дослідному полі Навчально-науково-практичного центру Миколаївського НАУ. Дослід двохфакторний. Фактор А – передпосівна обробка насіння: 1. Обробка водою; 2. Баст Комплекс (0,5 л/т). Фактор В – фон живлення: 1. Без добрив; 2. N15P15K15; 3. Баст Комплекс (1,5 л/га); 4. N15P15K15 + Баст Комплекс (1,5 л/га); 5. Органік Д-2М (2 л/га); 6. N15P15K15 + Органік Д-2М (2 л/га); 7. Бор (1 л/га); 8. N15P15K15 + Бор (1 л/га). Позакореневі підживлення проводили у фазі «ялинки». Результати. Передпосівна обробка насіння мікроелементами, оптимізація фону живлення та обидва фактори у взаємодії сприяли збільшенню врожайності насіння льону олійного. Найвищу ефективність обробки насіння мікродобривом Баст Комплекс встановлено у варіантах N15P15K15 + Органік Д-2М та N15P15K15 + Баст Комплекс – приріст урожайності за рахунок обробки насіння становив 0,13–0,14 т/га. Оптимізація фону живлення сприяла збільшенню врожайності насіння у середньому за фактором на 0,17–0,47 т/га. Найвищий рівень урожайності забезпечило основне внесення N15P15K15 з проведенням позакореневих підживлень Бором, Органік Д-2М або Баст Комплекс. Встановлено частку впливу факторів на врожайність насіння: фон живлення – 66%, передпосівна обробка насіння – 22%, взаємодія факторів – 9%. Максимальну врожайність у досліді одержали у варіантах N15P15K15 + Бор, N15P15K15 + Органік Д-2М та N15P15K15 + Баст Комплекс за умови проведення передпосівної обробки насіння мікродобривом Баст Комплекс – 1,54–1,61 т/га, тоді як в абсолютному контролі (обробка насіння водою, без внесення добрив) урожайність становила 1,03 т/га. Висновки. Встановлено, що проведення передпосівної обробки насіння (Баст Комплекс, 0,5 л/т) та посівів у фазі «ялинка» мікроелементами (Бор, 1 л/га; Органік Д-2М, 2 л/га або Баст Комплекс, 1,5 л/га) на фоні основного внесення мінеральних добрив у нормі N15P15K15 сприяє збільшенню врожайності насіння льону олійного на 0,51–0,58 т/га або 49,5–56,3%.

65 років з дня народження Книша Володимира Івановича

2024-05-21T15:35:17+03:00

65 років з дня народження Книша Володимира Івановича