Аграрні інновації

ОПТИМІЗАЦІЯ ТЕХНОЛОГІЙ ВИРОЩУВАННЯ ГОРОХУ ОЗИМОГО ДЛЯ СТАЛОГО ЗЕМЛЕРОБСТВА В УМОВАХ МІНЛИВОГО КЛІМАТУ (ОГЛЯДОВА)

2025-01-28T11:24:26+02:00

В умовах сучасного сільського господарства, що характеризується зміною кліматичних умов та зниженням родючості ґрунтів, існує нагальна потреба у збільшенні посівних площ під зернобобовими культурами. У цьому дослідженні запропоновано стратегії оптимізації поживних умов для вирощування гороху озимого з акцентом на ресурсозбереження та підвищення вмісту азоту в ґрунті. Для визначення ключових стратегій оптимізації технологій вирощування гороху зимуючого було проведено огляд існуючої літератури з питань вирощування озимого гороху, управління поживними речовинами та покращення родючості ґрунту. Крім того, були проведені польові експерименти та спостереження для оцінки ефективності сучасних біологічних добрив, регуляторів росту та контрольованих доз мінеральних добрив у підвищенні врожайності озимого гороху зимуючого та якості ґрунту. Застосування сучасних біологічних добрив, регуляторів росту та контрольованих доз мінеральних добрив рекомендується для підвищення врожайності та збагачення якості ґрунту. Крім того, пропонується вивчити можливість вирощування озимого гороху поряд з традиційно вирощуваним ярим горохом, оскільки озимий горох краще використовує зимові запаси вологи, що призводить до підвищення врожайності та раннього очищення поля для подальшого посіву сільськогосподарських культур. Впроваджуючи інноваційні стратегії, такі як застосування біологічних добрив, регуляторів росту та контрольованих доз мінеральних добрив, фермери можуть підвищити врожайність озимого гороху, покращити якість ґрунту та сприяти сталому розвитку сільськогосподарських практик. Це дозволить не лише стабілізувати врожайність культури, а й підвищити екологічну ефективність землеробства шляхом зменшення використання мінеральних добрив та збереження природного ресурсу ґрунту. Подальші дослідження щодо вирощування озимого гороху, зокрема в Південному Степу України, спрямовані на вирішення нагальних сільськогосподарських проблем у цьому регіоні.

УРОЖАЙНІСТЬ ГІБРИДІВ (ZEA MAYS L.) РІЗНИХ ФАО ТА ГРУП СТИГЛОСТІ В УМОВАХ ЛІВОБЕРЕЖНОГО ЛІСОСТЕПУ УКРАЇНИ ЗАЛЕЖНО ВІД НОРМИ ВИСІВУ ТА ВОЛОГОСТІ ЗЕРНА

2025-01-28T11:24:20+02:00

Мета дослідження – визначити вплив норми висіву та вологості зерна перед збиранням гібридів кукурудзи (Zea mays L.) на врожайність в умовах лівобережного Лісостепу України. Матеріали та методика досліджень. Дослід закладено у лівобережному Лісостепу України (Полтавська область, с. Яроші Глобинського району), 2021-2023 рр., на зрошенні. Об’єктом досліджень слугували фактична врожайність та вологість зерна кукурудзи; предметом – гібриди кукурудзи зарубіжної селекції (‘ДКС4897ʼ, ‘ДКС5206ʼ, ‘ДКС4391ʼ, ‘ДКС4115ʼ, ‘ДКС4098ʼ, ‘ДКС4712ʼ, ‘ДКС4598ʼ, ‘ДКС4351ʼ). Вивчали густоту стояння рослин: 80, 85, 90; 95 тис. шт./га. Попередник – кукурудза. Результати. За результатами досліджень, гібриди ‘ДКС4897ʼ та ‘ДКС5206ʼ відрізнялися максимальною врожайністю за норми висіву зерна 90 тис. шт/га, відповідно, 16,3 та 16,38 т/га. За норми висіву 95 тис. шт/га, середній показник врожайності гібридів ‘ДКС4897ʼ та ‘ДКС 5206ʼ зменшився на 0,69-0,38 т/га в порівннянні з нормою висіву 90 тис. шт/га. В той же час, у гібридів ‘ДКС4115ʼ, ‘ДКС4098ʼ, ‘ДКС4712ʼ середній показник врожайності, в порівннянні з нормою висіву 90 тис. шт/га, підвищився на 0,3-0,73 т/га. За норми сівби 90 тис. шт/га, відмічено коливання показника вологості зерна. Мінімальні показники (14,4-14,9%) вологості зерна були у гібридів ‘ДКС4391ʼ, ‘ДКС4098ʼ, ‘ДКС4598ʼ, ‘ДКС4351ʼ. З підвищенням норми сівби до 95 тис. шт/га, у всіх гібридів відповідно підвищувалася й вологість зерна. Висновки. Аналіз врожайності, дозволив визначити найкращі показники, які сформували гібриди кукурудзи: ‘ДКС4897ʼ (середньопізній, ФАО 380) – за норми сівби 90 та 80 тис. шт/га (16,30 т/га); ‘ДКС5206ʼ (пізній, ФАО 420) – за норми сівби 90 та 95 тис. шт/га (16,38 т/га). За норми висіву 80 та 85 тисяч шт/га, ці гібриди здатні формувати урожайність в діапазоні 15-16 т/га. Варіанти з густотою рослин 85 тис. шт./га з рівнем детермінації ознак наближалася до моделі прийнятної якості (від 40,0 до 49,0%): на 28,5% (2021 рік), 45,55% (2022 рік), та 20,47% (2023 рік).

ОПТИМІЗАЦІЯ ГУСТОТИ РОСЛИН ТЕТРАГОНОЛОБУСА ПУРПУРОВОГО (TETRAGONOLOBUS PURPUREUS MOENCH.)

2025-01-28T11:24:13+02:00

Мета. Визначити оптимальну густоту посіву тетрагонолобуса для досягнення максимальної продуктивності та покращення якості продукції. Методи. Дослідження проводилось за допомогою комплексу методів, що включали польові експерименти, лабораторні дослідження та статистичний аналіз даних. Результати. Дослідження показало, що густота посіву мала значний вплив на продуктивність та якість тетрагоналобуса. За найнижчої густоти посіву (89 тис. шт./га) була досягнута найвища продуктивність рослин (43,9 г). Зі збільшенням густоти продуктивність знижувалася. Найбільш ефективною виявилася схема посіву 45 х 10 см, яка забезпечила максимальну врожайність бобів-лопаток (6,2 т/га), перевищивши контроль на 6,9%. Збільшення відстані між рослинами в рядку призвело до зниження врожайності, особливо при схемі сівби 45 х 20 см та 45 х 25 см, де врожайність була на 22,4–44,2% нижчою порівняно з контролем. Схема посіву 45 х 25 см забезпечила найвищий вміст загального азоту в бобах (3,2%). Зі збільшенням густоти посіву цей показник знижувався, досягнувши мінімуму (2,7%) при густоті 45 х 10 см. Густота посіву 89 та 111 тис. шт./га забезпечила високий вміст сухої речовини, перевищивши контроль на 1,8–3,3%. Натомість, при густоті 222 тис. шт./га вміст сухої речовини був найнижчим, на 2,8% нижчим за контрольний показник. Високий вміст суми цукрів (7,4–7,7%) спостерігався при густоті посіву 89 та 111 тис. шт./га. Зі збільшенням густоти вміст цукрів знижувався. Максимальний вміст вітаміну С (38,5 мг/100 г) виявлено за густоти 89 тис. шт./га, а мінімальний (30,8 мг/100 г) – за 222 тис. шт./га. Виявлено чіткий негативний зв'язок між густотою посіву та продуктивністю однієї рослини (r=-0,98). Врожайність спочатку зростала зі збільшенням густоти, але потім починала знижуватися. Вміст загального азоту, сухої речовини, суми цукрів та вітаміну С також знижувався зі збільшенням густоти посіву (кореляційні коефіцієнти від -0,96 до -0,99). Висновки. Найвища врожайність бобів тетрагонолобуса була досягнута при схемі розміщення рослин 45х10 см, що відповідає 222 тис. шт./га. Саме при густоті посіву 89‑111 тис. шт./га в бобах накопичується максимальна кількість біологічно активних речовин. Існує негативний кореляційний зв'язок між густотою посіву та продуктивністю однієї рослини. Виявлено криволінійну залежність між густотою посіву тетрагонолобуса та врожайністю бобів. Зі збільшенням густоти посіву врожайність бобів спочатку зростає, потім досягає максимуму і починає знижуватися. Збільшення кількості рослин на одиницю площі негативно впливає на біохімічні показники бобів.

ЕКОЛОГО-ЕКОНОМІЧНА ОЦІНКА СТАНУ ЛІСОВИХ ЕКОСИСТЕМ В УМОВАХ ВОЄННОГО СТАНУ В УКРАЇНІ

2025-01-28T11:24:07+02:00

Мета статті – дослідити сучасний екологічний стан лісових екосистем на прикладі філії «Вінницький лісгосп» ДП «Ліси України» в умовах воєнного стану в Україні.. Методи. Методологічною основою даного дослідження є: емпіричні (польові експерименти та спостереження; вимірювання показників об’єкту дослідження; теоретичні (висунення гіпотези та формування висновків за результатами досліджень; статистичний; математичний. Результати. На території лісових екосистем Гніванського лісництва в місці відбору проб ґрунту на відстані 1000 м від місця вибуху осколка перевищень ГДК не виявлено, хоча концентрація близька до ГДК. Так, концентрація Pb, Cd, Zn та Cu була нижчою за ГДК у 1,03, 1,07, 1,18 та 1,86 рази відповідно. Найбільший вміст важких металів у точці відбору №2 був по Cu, і він перевищував вміст Pb, Cd та Zn відповідно у 5,06, 45,33 та 1,51 рази. Найбільший вміст важких металів у Вороновецькому лісництві на місці вибуху становив по Cu порівняно з Pb, Cd та Zn відповідно у 3,03, 23,23 та 1,94 рази. У зразку ґрунту №2 перевищення ГДК важких металів не спостерігалось, сумарний вміст Pb, Cd, Zn та Cu був нижчим за ГДК у 1,31, 1,48, 1,4 та 2,6 рази відповідно. Тоді у зразку №2 найвищий вміст важких металів був по Cu, який був вищим порівняно з Pb, Cd та Zn відповідно у 4,61, 44,9 та 1,29 рази. Коефіцієнт небезпеки у зразку №1 Гніванського лісництва був вищим за Pb, Cd, Zn Cu у 4,27, 2,69, 1,46 та 2,03 рази відповідно порівняно зі зразком №2. Так само при порівнянні показників коефіцієнта небезпеки між пробами, відібраними на території Вороновицького лісництва, коефіцієнт небезпеки у пробі №1 був вищим по Pb, Cd, Zn та Cu у 4,14, 5,22, 1,8 та 2,73 рази відповідно, порівняно зі зразком №2. Висновки. Вміст важких металів у ґрунтах ДП «Вінницьке лісове господарство» на території Гніванського та Вороновицького лісництв перевищував гранично допустимі концентрації у пробах, відібраних на території лісових екосистем у місцях розриву осколків збитих ракет. У пробах Гніванського лісництва вміст Pb, Cd, Zn та Cu перевищував ГДК відповідно в 4,11, 2,48, 1,23 та 1,08 рази. На території лісових екосистем Вороновицького лісництва концентрації Pb, Cd, Zn та Cu перевищували ГДК відповідно у 3,15, 3,52, 1,28 та 1,04 рази. Досліджувані показники коефіцієнта небезпеки перевищують числове значення 1 у відібраних пробах у зоні розриву осколка ракети, як на території Гніванського, так і на території Вороновецького лісництва, що свідчить про небезпеку даної території для заготівля недеревної продукції лісового господарства та розведення лісових порід.

ВПЛИВ СИСТЕМИ ЗАХИСТУ РОСЛИН НА СТРУКТУРУ УРОЖАЙНОСТІ ГІБРИДІВ КУКУРУДЗИ ЗА ЇХ ВИРОЩУВАННЯ В УМОВАХ ЗРОШЕННЯ ПІВДНЯ УКРАЇНИ

2025-01-28T11:24:03+02:00

Мета – дослідити вплив систем захисту рослин на елементи продуктивність гібридів кукурудзи різних груп ФАО за їх вирощування в умовах зрошення півдня України. Методи. Дослідження проводили у 2017–2019 рр. на дослідному полі Інституту зрошуваного землеробства НААН (нині Інститут кліматично орієнтованого сільського господарства НААН). Фактор А – гібриди кукурудзи різних групи ФАО: Степовий (ФАО 190), Скадовський (ФАО 290), Інгульський (ФАО 350), Чонгар (ФАО 420), Арабат (ФАО 430) селекції Інституту зрошуваного землеробства НААН. Фактор В – система захисту: контроль, обробка водою; біологічна; хімічна; інтегрована. Технологія вирощування кукурудзи була загальноприйнятою для зрошуваних умов і відповідала вимогам технології виробництва кукурудзи для агроекологічних умов Степової зони України. Результати досліджень. Зростання показника «маса 1000 насінин» до 308 г зафіксували на ділянках з гібридом Арабат (ФАО 430) за інтегрованого захисту рослин. Його зменшення в 1,6 рази (до 187 г) проявилось у гібриду Степовий (ФАО 180), який вирощували без захисту рослин. Середню величину маси 1000 зерен (246, 252 г) мав біологічний та хімічний захист рослин, причому різниця між ними була несуттєвою – лише 2,4%. Мінімальним даний показник крупності зерна виявився на ділянках без захисту рослин (контроль), де він дорівнював 235 г. Найбільшої величини маса 1000 зерен сягнула за інтегрованого захисту рослин – 264 г, що перевищувало контроль на 12,3%, а варіанти з біологічним і хімічним захистом рослин на 7,3 та 4,8%, відповідно. Дотримання інтегрованого захисту рослин з пізньостиглим гібридом Арабат (ФАО 430) призвело до суттєвого зростання врожайності зерна порівняно з необробленим контролем на 33,8% (до 11,12 т/га). Встановлено, що серед досліджуваних у польових дослідах гібридів кукурудзи при зрошенні, в середньому по фактору А найбільш високу врожайність (9,50–10,31 т/га) формують гібриди середньопізньої та пізньої групи Чонгар (ФАО 420), Арабат (ФАО 430). Висновки. Кількість зерен на одному качані максимальної величини була у гібриду Арабат (ФАО 430) – 597 шт. за інтегрованого захисту рослин, а у ранньостиглого гібриду Степовий (ФАО 180) без захисту рослин спостерігали її суттєве зменшення на 48,3%. Маса 1000 зерен збільшилась до 308 г у варіанті з гібридом Арабат (ФАО 430) за інтегрованого захисту рослин, а за вирощування гібриду Степовий (ФАО 180) без захисту рослин відзначили її падіння в 1,6 рази (до 187 г). У середньому за роки проведення досліджень встановлено, що гібриди ранньої, середньоранньої і середньої груп стиглості, забезпечували максимальну врожайність зерна за дотримання інтегрованого захисту рослин. По окремих гібридах Степовий (ФАО 180), Скадовський (ФАО 290) використання біологічного захисту рослин істотно підвищувало урожайність зерна на 7,9–14,3%. Середньостиглий гібрид Інгульський (ФАО 350) також суттєво підвищив урожайність зерна на 2,66 т/га з дотриманням інтегрованого захисту рослин при порівнянні його з гібридом Степовий (ФАО 180). Стосовно гібриду Чонгар (ФАО 420), то в середньому за роки досліджень, урожайність зерна у контрольному варіанті та при біологічному захисті, практично була однаковою і становила 9,05 та 9,33 т/га відповідно. Максимальну врожайність зерна на рівні 9,50–10,31 т/га сформували середньопізні гібриди Чонгар (ФАО 420) та Арабат (ФАО 430).

ФІЗИКО-ХІМІЧНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ ПЛОДІВ ВИШНІ (CERASUS VULGARIS MILL.), ПРИДАТНИХ ДО МЕХАНІЗОВАНОГО ЗБИРАННЯ, В УМОВАХ ПРАВОБЕРЕЖНОЇ ЧАСТИНИ ЗАХІДНОГО ЛІСОСТЕПУ УКРАЇНИ

2025-01-28T11:23:57+02:00

Мета. Дослідити фізико-хімічні характеристики плодів вишні семи перспективних сортів та елітної форми, в умовах правобережної частини Західного Лісостепу України для встановлення їх придатності до механізованого збирання врожаю та видів переробки. Методи. Дослідження проводилися протягом 2022-2023 рр. Об’єктами досліджень були плоди вишні (Сerasus vulgaris Мill.) 7 перспективних сортів, зокрема, Лутовка, (контроль) Ігрушка та Ночка, Тургенєвка, Балатон, Дебрецені Ботермо, Ерді Ботермо та елітної форми Д 36-25, щеплених на антипці. Фізичні показники визначали методом зважування, вимірювання, за допомогою пенетрометра; хімічні – титрування, спектрофотометрії, за допомогою рефрактометра. Результати. За показниками зусилля відриву плоду від плодоніжки та зусилля на роздавлювання плоду виділено перспективні для механізованого збирання врожаю елітну форму Д 36-25 та сорти Балатон, Ерді Ботермо, Дебрецені Ботермо та Ігрушка. За споживчими якостями, зокрема вмістом СРР, загальних цукрів, ТК та СРР/ТК, плоди сорту Тургенєвка та елітної форми Д 36-26 можна віднести до десертної групи, решту – технічного спрямування. Найбільшим вмістом вітаміну С відзначалися плоди сортів Балатон, Ночка, Д 36-25, суми фенольних сполук – Ерді Ботермо, Лутовка, Д 36-25. Висновки. Дослідження засвідчили придатність до механізованого збирання плодів елітної форми Д 36-25, а також сортів Балатон, Ерді Ботермо, Дебрецені Ботермо та Ігрушка. Плоди елітної форму Д 36-25, за комплексом споживчих якостей, зокрема вмістом СРР, загальних цукрів, ТК та співвідношенням СРР/ТК, після механізованого збору можуть споживатися як свіжими, так і використовуватися для переробки. Високий вміст поліфенолів у плодах всіх сортів вишні робить їх сировиною, що відмінно підходять для створення функціональних продуктів з використанням технологій швидкого заморожування, інфрачервоного та сублімаційного сушіння.

ВОДНИЙ РЕЖИМ ЧОРНОЗЕМУ ТИПОВОГО ЗАЛЕЖНО ВІД АГРОТЕХНОЛОГІЧНИХ ЗАХОДІВ ВИРОЩУВАННЯ КУКУРУДЗИ

2025-01-28T11:23:50+02:00

Мета. Встановлення впливу основного обробітку ґрунту та сидерації на формування запасів доступної вологи та водоспоживання кукурудзи на чорноземах типових малогумусних. Методи. Польовий, лабораторний, статистичний, порівняльно-розрахунковий. Результати. Застосування глибокого безполицевого обробітку ґрунту до 35 см та no-till технології перевищували запаси доступної вологи порівняно з поверхневим обробітком на 4,7 і 0,9% відповідно. Найвищі запаси доступної вологи в 0–30 см шарі ґрунту перед збиранням урожаю кукурудзи за поверхневого обробітку ґрунту формувались на 0,4 мм порівняно з no-till технологією, за НІР05=0,8 мм. На початку вегетації кукурудзи в шарі 0–100 см варіант безполицевого глибокого розпушування перевищував вміст доступної вологи на 2,4% порівняно з поверхневим обробітком. Використання сумішки сидеральних культур (редька олійна + гірчиця біла + фацелія + вика + льон + суданська трава) сприяло зростанню запасів доступної вологи в 0–100 см шарі грунту на 1,4–2,3% порівняно з контролем. За застосування гною сумісно з мінеральними добривами призводило до зменшення коефіцієнта водоспоживання в агроценозах кукурудзи на 17,7–26,5% порівняно з контролем. Висновки. Запаси доступної вологи в шарі 0–100 см на період збирання за поверхневого обробітку мали тенденцію до зниження на 2,6 мм порівняно з no-till технологією. Істотної різниці на досліджуваних варіантах застосування органічних добрив не відзначено. Кількість вологи на період збирання урожаю на варіантах застосування органічних добрив в шарі 0–30 см знаходилося у межах 20,0–22,9 мм. За безполицевого глибокого розпушування встановлено найменші витрати вологи на 1 г сухої речовини – 306 м3/т абсолютно сухої маси. Застосування сумішки сидеральних культур (варіант 7), гній сумісно з мінеральними добривами, мінерального удобрення вологи в метровій товщі витрачається менше, ніж за ділянки побічна продукція пшениці озимої (контроль).

ЕКОЛОГІЧНИЙ СТАН ҐРУНТІВ У ЗОНІ НЕСАНКЦІОНОВАНИХ ЗВАЛИЩ ТЕКСТИЛЬНИХ ВІДХОДІВ: ДОСВІД ДЕРГАЧІВСЬКОЇ ТЕРИТОРІАЛЬНОЇ ГРОМАДИ ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

2025-01-28T11:23:44+02:00

Стаття присвячена вивченню екологічного стану ґрунтів у зоні несанкціонованих звалищ текстильних відходів, зокрема на території Дергачівської територіальної громади Харківської області. Актуальність проблеми зумовлена швидким накопиченням текстильних відходів внаслідок промислової діяльності, торгівлі, імпорту низькоякісного текстилю та збройного конфлікту в Україні, який погіршив ситуацію з утилізацією сміття. У статті детально розглядаються фактори, що впливають на процес утворення текстильних відходів у Харкові та прилеглих територіях, зокрема руйнування підприємств, міграція населення та зміна попиту на текстильні вироби. Основна увага приділена проблемі стихійних сміттєзвалищ, які стають джерелом забруднення ґрунтів та підземних вод. Мета. Дослідити екологічний стану ґрунтів у зоні несанкціонованих звалищ текстильних відходів на території Дергачівської територіальної громади з використанням методів біоіндикації. Методи. Зразки ґрунту відібрані польовим шляхом, відповідно до методу квадратів (10×10 м) на глибині до 25 см згідно з ДСТУ ISO 10381–6:2015. Якість ґрунтів оцінювали за розвитком рослин згідно методу визначення фітотоксичність ґрунтів за ДСТУ Б В.2.1-17:2009, ДСТУ ISO 10390:2022, ДСТУ ІSО 11269–2:2002. Для оцінки сумарного впливу шкідливих речовин на ґрунтову екосистему було вибрано буряк столовий (Beta vulgaris L.). Результати. Дослідження впливу стихійних звалищ текстильних відходів у місті Дергачі Харківської області показало суттєвий негативний вплив цих відходів на ґрунтові системи. Зокрема, було виявлено, що текстильні відходи, які містять синтетичні матеріали та хімічні домішки (барвники, формальдегідні смоли), значно підвищують токсичність ґрунтів. Порівняння ґрунту з несанкціонованих звалищ і ґрунту з присадибних ділянок показало, що ґрунти з текстильних звалищ мають підвищену щільність, нижчий рівень рН і значно гірші умови для росту рослин. Це підтверджується результатами біотестування на буряку столовому: в забруднених ґрунтах спостерігався високий рівень фітотоксичного ефекту (75%), що свідчить про значний екологічний ризик для місцевих екосистем. Висновки. Дослідження показало, що накопичення текстильних відходів у Дергачівській громаді, особливо внаслідок воєнних дій і несанкціонованих сміттєзвалищ, негативно впливає на екологічний стан ґрунтів. Відходи, що містять синтетичні матеріали та хімічні домішки, збільшують токсичність ґрунтів, знижують їх продуктивність і порушують природні біогеохімічні цикли. Це підтверджується дослідженням фітотоксичності, яке виявило значне погіршення якості ґрунтового середовища, що створює ризики для здоров'я населення та екосистем.

ФОТОСИНТЕТИЧНИЙ ПОТЕНЦІАЛ СОРТІВ НУТУ ЗАЛЕЖНО ВІД ЕЛЕМЕНТІВ АГРОТЕХНОЛОГІЇ ЗА КЛІМАТИЧНИХ ЗМІН

2025-01-28T11:23:37+02:00

Мета дослідження – визначити вплив гербіцидів на забур’яненість, фотосинтетичні показники та продуктивність сортів нуту Достаток, Скарб, Ярина. Матеріали та методика досліджень. Польові дослідження проведено на дослідному полі Одеської державної сільськогосподарської дослідної станції Інституту кліматично орієнтованого сільського господарства НААН в 2022–2024 роках з метою оптимізації технології вирощування нуту на півдні України в умовах змін клімату. Дослідне поле розташоване у смт. Хлібодарське, Біляївського (нині Одеського) району, Одеської області. У експерименти залучили один із найбільш використовуваних на посівах зернобобових культур гербіцид діюча речовина Бентазон (480 г/л), який застосовували разом з гербіцидом діюча речовина Імазамокс (40 г/л), який виділяється високою активністю проти дводольних бур’янів, які знаходяться у фазі 2–3 листків, у посівах нуту. Досліджували сорти нуту Ярина, Достаток, Скарб. Результати. Дослідження показали, що обидва гербіциди краще вносити в суміші в половинних дозах. За внесення гербіцидів д.р. Імазамокс (40 г/л) та д.р. Бентазон (480 г/л) у чистому вигляді загальна кількість бур’янів на початку вегетації знизилась у 4,4 і 4,2 рази відповідно, а за використання їхньої суміші – у 5,3 рази. Перевага бакової суміші зберігалася і до збирання. Цей варіант найбільш ефективно діє на гірчак березкоподібний, щирицю звичайну, берізку польову. На посівах залишились частково рослини мишію сизого й курячого проса. В експериментальних варіантах не спостерігали зрідження густоти нуту. За ручного прополювання контрольних ділянок сегетальна рослинність на посівах була відсутня. На варіантах, де застосовувалося внесення гербіцидів, сумарний фотосинтетичний потенціал сортів нуту склав: сорт Ярина 0,828–0,960 тис. м2*діб/га, сорт Скарб 0,769–0,888 тис. м2*діб/га та сорт Достаток 0,757–0,873 тис. м2*діб/га. Збільшення фотосинтетичного потенціалу в порівнянні з контрольним варіантом склала: сорт Достаток 0,155–0,467 тис. м2*діб/га, сорт Скарб 0,109–0,348 тис. м2*діб, сорт Ярина 0,114–0,332 тис. м2*діб/га. Висновки. Максимальна врожайність насіння нуту була встановлена у сорту Ярина з застосуванням внесення гербіцидів в суміші д.р. Імазамокс + д.р. Бентазон та за ручного прополювання. В середньому за роки досліджень, за внесення гербіцидів в суміші д.р. Імазамокс + д.р. Бентазон, величина врожайності складала 1,70 тонн на гектар, що перевищує контрольний варіант (без обробки гербіцидами) на 0,52 тонни на гектар або на 44,1%. Внесення окремо гербіциду д.р. Імазамокс збільшило врожайність на 0,26 тонн або на 22,1%, внесення гербіциду д.р. Бентазон збільшило врожайність на 0,28 тонн або на 23,7%. Максимальний рівень урожайності насіння сорту Ярина спостерігався на ділянках з ручним прополюванням – 1,82 т/га, приріст врожайності – 0,64 т/га або 54,2%. Проте, така урожайність не гарантувала високої прибутковості виробництва у зв’язку з високими витратами коштів на подвійне ручне прополювання.

ТЕХНОЛОГІЧНІ ПАРАМЕТРИ БІОЕНЕРГЕТИКИ РІЗНИХ КУЛЬТИВАРІВ СОРГО ЦУКРОВОГО ЗАЛЕЖНО ВІД УМОВ ВИРОЩУВАННЯ

2025-01-28T11:23:30+02:00

Мета. Визначити технологічні параметри біоенергетики різних культиварів сорго цукрового залежно від умов вирощування. Методи. Польовий – закладання дослідів, облік урожаю стебел, розрахунковий – вихід біоетанолу, твердого палива, аналізування, статистичний. Результати. Всі сортозразки мали вищу врожайність за більшої густоти стояння рослин на гектарі. Доцільніше проводити збирання врожаю зеленої маси одним укосом у фазу воскової стиглості зерна сорго цукрового. У роки з недостатньою кількістю вологи сорго цукрове знижує врожайність зеленої маси на 30–50%, як за першого строку сівби, так і за другого. Збір сухої речовини напряму залежав від урожаю зеленої маси сортозразків сорго цукрового. Зелена маса всіх сортозразків при всіх умовах вирощування (строки посіву, густота стояння, строки збирання) мала вміст сухої речовини в межах 20,5–21,2%. Тому характеристика урожайності сухої маси подібна до врожаю зеленої маси. За двохукісного збирання краще вирощувати ранні та середньоранні сорти сорго цукрового (Фаворит, Медовий), при умові першого скошування у фазу цвітіння, більші пізні сорти не дають відростання отави завдяки недостатній кількості вологи. За дефіциту вологи або пізнього посіву кращі результати дає вирощування середньопізніх і пізніх сортів (Зубр, Медовий) сорго цукрового за збирання одним укосом у фазу воскової стиглості зерна. Висновки. Встановлено, що для отримання найвищої врожайності зеленої маси сорго цукрового, як сировини для виробництва біоетанолу і біогазу, за умов вирощування в Лісостепу України, оптимальною густотою насаджень для сортозразків Фаворит, Зубр, Мамонт, Медовий є 150–200 тис. рослин на 1 га за міжряддя 45 см. Оптимальний строк сівби сорго цукрового – перша, друга декада травня місяця за температури ґрунту на глибині посіву 12–14 ºС. За умови високих температур та малої кількості опадів кращий врожай був за збирання сорго цукрового у фазу воскової стиглості.

ВПЛИВ ПОГОДНИХ УМОВ У ВЕСНЯНО-ЛІТНІЙ ПЕРІОД ТА СОРТОВИХ ОСОБЛИВОСТЕЙ НА ФОРМУВАННЯ ЯКОСТІ ЗЕРНА ПШЕНИЦІ М'ЯКОЇ ОЗИМОЇ

2025-01-28T11:23:24+02:00

Однією із основних генетичних ознак сорту пшениці озимої є його хлібопекарські якості зерна, які впливають на продовольчий клас. Але, часто зерно пшениці формується низької якості, що впливає на його ціну та рентабельність виробництва. Повітряна та грунтова посухи у період наливу зерна часто впливають на формування його якості, зокрема на масову частку білка та клейковини. Саме правильний вибір сорту сприятиме є необхідним агротехнічним заходом в Південному Степу України, який сприятиме збільшенню виробництва зерна високої якості. Мета досліджень – встановити вплив сортових особливостей та погодних умов у міжфазний період «Колосіння – молочно-воскова стиглість зерна» на формування масової частки білка та клейковини. Експериментальні дослідження проводилися впродовж 2017-2023 рр. на чорноземі південному в умовах Навчально-науково-практичного центру Миколаївського НАУ з двадцятьма сортами пшениці озимої. Під час дослідження використано польовий, лабораторний та порівняльно-розрахунковий методи. Закладання та проведення дослідів проводили згідно методики дослідної справи. Якість зерна визначали методом інфрачервоної спектроскопії. Визначено, що більший вміст білка в зерні досліджуваних сортів пшениці озимої сформовано у 2023 р. – 15,2%, тоді як найменший – 12,3% у 2021 р. більшу масову частку клейковини в зерні сформовано у 2023 р. – 31,8%, дещо меншу (29,5%) у 2019 р. і найменшу (25,3%) – у 2021 р. Аналізуючи вплив погодних умов у посушливі, помірні та вологі роки визначено, що більшу масову частку білка (14,4%) та клейковини (29,2%) в зерні в середньому по сортам сформовано рослинами пшениці у помірних за зволоженням роках (2020, 2023 р.) з сумою ефективних температур 410,7 °С та сумою опадів за звітний період 71,6 мм. Отримані наукові результати досліджень сприятимуть ширшому впровадженню сильних та цінних сортів, що сприятиме збільшенню виробництва продо- вольчого зерна високої якості.

ФОРМУВАННЯ АГРОТЕХНОЛОГІЧНИХ ПІДХОДІВ ДО ЗБАЛАНСОВАНОГО УПРАВЛІННЯ РОДЮЧІСТЮ ПОРУШЕНИХ ТА ДЕГРАДОВАНИХ ҐРУНТІВ ЗА ВИРОЩУВАННЯ ЗЕРНОБОБОВИХ КУЛЬТУР

2025-01-28T11:23:19+02:00

Дослідження спрямоване на вирішення актуальної проблеми, зокрема агробіотехнологічних підходів для відновлення родючості ґрунту на грубо рекультивованих угіддях, що зазнали впливу бойових дій (створення ефективних механізмів підвищення родючості ґрунтів за рахунок акумуляції атмосферного азоту та накопичення органічної речовини при вирощуванні зернобобових культур задля посилення процесів гуміфікації) із одночасним удосконаленням технології кормовиробництва задля поліпшення конверсії кормів в продукцію тваринництва. Розроблено агробіотехнологічні підходи поліпшення ефективності біологічного етапу рекультивації земель, що постраждали в ході бойових дій шляхом стабілізації екосистеми «ґрунт-рослина-середовище» із вирощування зернобобових культур за організованої технології вирощування при створенні корисної мікрофлори. Визначено, що відновлення родючості ґрунтів, пошкоджених внаслідок бойових дій та забруднених важкими металами та іншими речовинами можливе за рахунок спеціалізованих технологічних прийомів на біологічному етапі рекультивації земель за рахунок вирощування зернобобових культур. У ході дослідження встановлено, що найбільший позитивний вплив на агроекологічний стан ґрунту здійснює вирощування сої з відносним показником 2,18. Збільшення площ під бобовими культурами в інтенсивних сівозмінах позитивно впливає на агроекологічний стан ґрунту. Визначено, що маса побічної продукції, яку можна заорювати в ґрунт, є найвищою при вирощуванні бобових культур – 3,5 т/га. Водночас побічна продукція бобових характеризується найвищим вмістом мінерального фосфору – 3,6 кг/т, забезпечуючи найвищий винос мінерального фосфору 12,6 кг/га та калію 16,5 кг/га серед усіх бобових культур. Також визначено, що побічна продукція сої характеризується найвищим вмістом азоту – 12,0 кг/т, фосфору – 3,6 кг/т та калію – 5,0 кг/т, що дозволяє після вирощування сої накопичити у ґрунті з побічною продукцією найбільше мінерального азоту – 38,4 кг/га. Також соя характеризується найвищою симбіотичною азотфіксуючою здатністю серед усіх зернобобових культур – 120 кг/га.

ВПЛИВ СХЕМИ САДІННЯ НА ПРОЦЕСИ РОСТУ І РОЗВИТКУ РОСЛИН ТЮТЮНУ В УМОВАХ ПІВДЕННОЇ ЧАСТИНИ ЛІСОСТЕПУ ЗАХІДНОГО

2025-01-28T11:23:15+02:00

Виробництво сигарет в Україні повністю організоване на імпортній тютюновій сировині, яка є, зазвичай, різної якості. Розвиток вітчизняної тютюнової промисловості неможливий без створення сировинних ресурсів тютюну. В цей кризовий період дуже важливим є відтворення виробництва високоякісних тютюнів, що сприятиме конкурентоспроможності галузі та створенню значної кількості робочих місць для сільського населення Основною метою досліджень було удосконалити, в умовах південної частини Лісостепу Західного України, сортову технологію вирощування тютюну за рахунок способів садіння рослин та збирання, до рівня одержання максимально можливої продуктивності сировини. Експериментальні польові та лабораторні проводили у 2020-2022 роках на дослідному полі НДЦ «Поділля» Закладу вищої освіти «Подільський державний університет». Площа облікової ділянки становила 50 м2 в 4-кратній повторності. Агротехніку на дослідних ділянках, в основному, застосовували загальноприйняту для кожного сортотипу і характерну для зони вирощування тютюну. Висота рослин тютюну залежала від сортових особливостей, кліматичних факторів вирощування, спосіб садіння. Найбільша висота рослин відмічалась в 2021 році, у тютюну сорту Берлей 38, при способі садіння 70 см×58 см – 218 см, Тернопільський 14 – 200 см, Вірджинія 27 – 212 см, С-9 – 217 см аналогічного способу. В усіх досліджуваних сортів тютюну спостерігалася чітка залежність в підвищені висоти рослин при збільшенні відстані між рослинами в рядку. Виявлено сильні кореляційні звязки між висотою рослин і кількістю листків та площей поверхні середнього листа середнього ярусу, сорт Берлей 38 – r=0,95, 0,97, Вірджинія 27 – r=0,82, 0,93, Тернопільський 14 – r=0,82, 0,94, С-9 – r=0,86, 0,96. Також виявлено обернену кореляційну залежність між висотою рослин і вмістом нікотину і пряму залежність між висотою і вмістом вуглеводнів.

АНАЛІЗ СОРТОВИХ РЕСУРСІВ ЗЕРНОБОБОВИХ ОВОЧЕВИХ КУЛЬТУР В УКРАЇНІ

2025-01-28T11:23:10+02:00

Вирощування бобових овочевих культур для отримання доступного білка на сьогодні є актуальним для більшості країн світу. Що обумовлено розширенням різноманіття харчування населення й перспективі сприятиме подоланню голоду відповідно цілей сталого розвитку. Мета теоретичного дослідження – здійснити аналіз сортів овочевих культур з родини бобових за кількісним та якісним складом, які за комплексом господарсько-корисних ознак є придатними для поширення на території України та споживання. У своїй роботі ми використовували наступні методи: діалектичного пізнання процесів і явищ, монографічний; емпіричний; порівняльного аналізу та абстрактно-логічний підхід. Результати. Основні овочеві культури з родини бобові (Fabaceae) – це арахіс, квасоля овочева, вігна, горох овочевий та боби. Ці культури слугують цінним доповненням для забезпечення населення рослинним білком. Поставлена перед нами задача полягала в виокремленні найбільш продуктивних сортів бобових овочевих культур, які б задовольняли потреби сільськогосподарського виробництва з урахуванням їх господарсько-корисних ознак. Для виконання цього завдання ми провели аналітичне (теоретичне) дослідження на основі змістовного огляду літератури. У результаті аналізу кількісного складу бобових овочевих культур визначено, що станом на 2024 рік у Реєстрі сортів налічується 128 сортів. За останні п’ять років, впродовж 2020-2024 років Реєстр сортів оновився 41 сортом овочевих бобових культур. Сорти представлені такими видами, як арахіс підземний – два сорти, квасоля звичайна (овочева) – 20, горох посівний (овочевий) – 16, боби кормові – один, а також наявно по одному сорту вігни променистої (квасоля золотиста, маш) і вігни спаржевої. Середня урожайність сортів квасолі звичайної (овочевої) складає від 12,0 до 45,0 т/га зелених бобів, арахісу підземного – 5,0 до 5,5 т/га, вігни – 1,5 до 10,5 т/га зелених бобів, гороху овочевого – 3,0 до 7,1 т/га зерна. Середній вміст білка коливається у сортів бобових зернових культур від 1,0% до 33,0% відповідно до культури. Визначено, що серед установ України дослідженнями насінництва та селекції сортів бобових культур працюють такі установи: Національний університет біоресурсів і природокористування, Інститут овочівництва і баштанництва, Товариство з обмеженою відповідальністю «ВВІ-Агро», ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОМПАНІЯ ЛЕГІОН-АГРО», Товариство з обмеженою відповідальністю «Свитязь», та ін. Висновки. Враховуючи господарсько-корисні ознаки, кількісний та якісний склад представників овочевих культур з родини бобові та потенціал їх продуктивності у Реєстрі сортів рослин придатних для вирощування в Україні виокремлено найбільш врожайні. В перспективі це дозволить товаровиробникам підібрати відповідні сорти для вирощування та виробляти достатню кількість овочевої продукції для забезпечення рослинним білком як населення України, так і відкриває можливість експорту за кордон.

ЕФЕКТИВНІСТЬ СУЧАСНИХ ФУНГІЦИДІВ ПРОТИ ХВОРОБ НА ЯЧМЕНІ ОЗИМОМУ В УМОВАХ ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

2025-01-28T11:23:05+02:00

Мета статті – встановити ефективність фунгіцидів проти основних хвороб на ячменю озимому в умовах Одеської області. Методи та матеріали досліджень. Зразки зерна ячменю озимого урожаю 2021–2023 рр. відбирали в господарстві СК «Еліта» Ізмаїльського району Одеської області. Методологічною основою даного дослідження є: емпіричні (польові відбори; вимірювання показників об’єкту дослідження), теоретичні (висунення гіпотези та формування висновків за результатами досліджень); статистичний; математичний. Результати. Виявлено, що домінуючими хворобами на листках ячменю озимого, були сітчастий гельмінтоспоріоз та септоріоз, розвиток яких в період вегетації знаходився в межах 6,3-12,8% та 3,1-6,7% відповідно по фазам. Ступінь розвитку борошнистої роси, за роки дослідження становив від 2,5 до 5,5% та ринхоспоріозу – 1,5-2,5% відповідно до досліду 1 та 2. Найвища технічна ефективність фунгіциду, спостерігалась на варіантах де застосовували Адексар СЕ Плюс, к.е. (0,5 л/га) вона сягала від 42,6 до 70,0%. У варіанті відмічено істотне збільшення маси 1000 зерен на 2,8 г та урожайність на 0,36 т/га в порівнянні з контролем. При цьому збережений урожай складав 9,3%, Всхожість зерна була вищою, ніж в контрольному варіанті на 10,0%. При застосуванні фунгіциду Елатус Ріа, 385 к.е. (0,6 л/га) технічна ефективність знаходилась в межах 32,7-61,4%. При цьому масса 1000 зерен була вищою від контрольного варіанту на 2,2 г, а урожай був більший на 0,31 т/га від контролю. Збережений урожай складав 8,0%, при цьому всхожість становила 88,0%. Захист посівів ячменю озимого сучасним фунгіцидом Аскра Xpro, к.е. з нормою витрати 1,25 л/га був досить ефективним і становив від 34,2 до 67,0%. Маса 1000 зерен сягала 40,0 г, а урожай зерна становив 4,18 т/га, що на 0,33 т/га був більший в порівнянні з контролем. Збережений урожай становив 8,5%, всхожість насіння дослідного варіанту сягала 90,0%. Обробка посівів фунгіцидом Адексар СЕ Плюс, к.е. (0,5 л/га) позитивно впливала на захист ячменю озимого від хвороб. Ефективність дії препарату була на рівні 69,5-81,0%. При цьому збережений урожай складав 16,2%, а схожість такого насіння сягала 96,0%. Обробка посівів препаратом Елатус Ріа, 385 к.е. (0,6 л/га) значною мірою сприяла зменшенню ураження хворобами, технічна ефективність сягала 62,3-76,4%. Маса 1000 зерен була на 1,7 г вищою порівняно з контролем. Збережений урожай у варіанті складав 13,1%, всхожість була на рівні 94,0%. Результати досліджень фунгіциду Аскра Xpro, к.е. – 1,25 л/га показують, що обробка рослин фунгіцидом позитивно впливала на захист яченю озимого від хворооб листя. Ефективність дії препарату була на рівні 65,4-84,2%. При цьому збережений урожай складав 14,9%, а схожість такого насіння сягала 96,0%. Висновки. Таким чином, за роки досліджень отримані результати вказують на ефективність застосування сучасних препаратів для захисту посівів ячменю озимого від хвороб листя. В умовах Одеської області найкращий захист посівів вдалося досягти при дворазовому застосуванні у фази ( весняне кущіння + вихід в трубку) фунгіцидами Адексар СЕ Плюс, к.е. з нормою витрати 0,5 л/га та Аскра Xpro, к.е. з нормою витрати 1,25 л/га. За роки дослідження технічна ефективність була досить високою і становила в середньому 74,9-75,7% відповідно.

ЗАБУР’ЯНЕНІСТЬ ПОСІВІВ СОНЯШНИКУ ЗАЛЕЖНО ВІД УДОБРЕННЯ

2025-01-28T11:22:59+02:00

Мета. Дослідити вплив застосування біологічних препаратів рістстимулюючої лінійки Біонорма на поширення сегетальної рослинності в посівах соняшнику. Методи. Дослідження впливу різних систем удобрення на засміченість посівів соняшнику різними видами бур’янів було проведено в 2022–2023 рр. на дослідному полі НДГ «Агрономічне» Вінницького національного аграрного університету. Ґрунт дослідної ділянки – середньосуглинковий сірий лісовий. Добрива вносили під посіви соняшнику за такою схемою: аміачна селітра (N60), подвійний суперфосфат (P60), нітроамофоска (N60P60K60), азотфіксуючий біопрепарат Біонорма азот, фосфорзв’язуючий біопрепарат Біонорма фосфор, Біонорма азот + Біонорма фосфор, N30 + Біонорма азот, P30 + Біонорма фосфор, N30 + Біонорма азот + P30 + Біонорма фосфор. Експеримент також включав вирощування неудобреного соняшнику (контроль). Результати. Загалом загальна чисельність бур’янів у посівах соняшнику від фази 8-го листка до початку відмирання рослин зменшилась на варіантах N60 – на 73%, N60P60K60 – на 53%, контролі – на 40%, Р30 + Біонорма фосфор – на 25% та на N30P30 + Біонорма азот + Біонорма фосфор – на 26%. Зросла чисельність бур’янів на варіантах N30 + Біонорма азот – на 64%, Біонорма азот + Біонорма фосфор – на 50%, Р30 + Біонорма фосфор – на 15%. Висновки. У фазу 8-го листка соняшнику залежно від удобрення у його посівах було виявлено 5 видів бур’янів: мишій сизий, лобода біла, грицики звичайні, щириця звичайна та берізка польова. У цю фазу найменше бур’янів мали варіанти мінерального фосфорного удобрення Р60 – 20 шт./м2, Біонорма азот + Біонорма фосфор і N30+Біонорма азот – по 25 шт./м2. Найбільш забур’яненим був варіант без внесення добрив – 133 шт./м2. У подальшому чисельність бур’янів у посівах найбільше зменшується на варіантах удобрення N60 – на 73%, N60P60K60 – на 53%.

ПРОДУКТИВНИЙ ПОТЕНЦІАЛ СОРТІВ ІНДАУ ПОСІВНОГО В ПРАВОБЕРЕЖНОМУ ЛІСОСТЕПУ УКРАЇНИ

2025-01-28T11:22:55+02:00

У статті висвітлено актуальні питання адаптивності та продуктивності сортів індау посівного у Правобережному Лісостепу України. Розглянуто світовий досвід та недостатню розробку, яка застосована до удосконалення технології вирощування індау посівного в Україні. Мета. Дослідженнями передбачалося дослідити існуючий сортимент індау посівного та з’ясувати адаптивність його до умов Правобережного Лісостепу України, урожайність та якість продукції. Методи. Використовували загальноприйняті методи досліджень. Звертали найбільшу увагу на біометричні показники росту рослин, урожайність, хімічний склад. Результати. Дослідженнями доведено, що сорт індау посівного Знахар, який обрано за контроль, характеризувався більшою кількістю листків – 18 шт./росл. Крім того, даний показник був стабільним упродовж років досліджень. Сорти Барвінковий та Спаркл показали нижчі результати і кількість листків складало 16–17 шт./росл. Висота рослин серед досліджуваного сортименту у індау посівного була нижчою у контролі – 15,0 см, в той самий час, як сорт Барвінковий виявився на 2,3 см істотно вищим, а сорт Спаркл – на 3,5 см істотно вищим за контроль. Серед досліджуваних сортів індау посівного найбільшу масу рослини виявлено у сорту Спаркл – 115,4 см у фазу технічної стиглості, не зважаючи на те, що на початку росту вищим даний показник був у контролі – 3,3 см. Високою урожайністю у індау посівного серед досліджуваних сортів відзначився сорт Спаркл – 18,1 т/га, що істотно перевищило контроль на 2,9 т/га. В свою чергу сорт Барвінковий показав найнижчий результат, що був нижчим від контролю на 2,4 т/га. Висновки. Доведено, що оптимальним сортом для умов Правобережного Лісостепу України є сорт Спарк серед сортів індау посівного.

ГОСПОДАРСЬКА ЦІННІСТЬ СОРТІВ ГОРОХУ В УМОВАХ СТЕПОВОЇ ЗОНИ УКРАЇНИ

2025-01-28T11:22:50+02:00

У виробництві широко вирощуються контрастні за морфобіологією сорти гороху, як традиційні, так і оригінальні, з унікальним комплексом ознак. Метою досліджень є аналіз врожайності зерна гороху та виявити високо врожайні сорти. Методика досліджень. Дослідження проводилися на дослідних ділянках Одеської державної сільськогосподарської дослідної станції НААН. Селекційний матеріал у досліді представлений сортами селекції Інститут рослинництва ім. В. Я. Юр’єва НААН – Царевич, Оплот, Отаман, Меценат, Корвет, Гайдук, Малахіт, а також одним сортом Світ був представлений Селекційно-генетичний інститут ННЦНС НААН. Сорти інтенсивного безлисточкового типу, середньостиглі, напівкарликові за висотою, тільки сорт Царевич за стиглістю – середньоранній. Результати дослідження: Серед зразків гороху, які за роки досліджень сформували підвищену урожайність у випробуванні, можна виділити сорти Гайдук (1,36 т/га) та Світ (1,38 т/га). Для умов Півдня України адаптованими виявилися сорти гороху селекції Інституту рослинництва ім. В.Я. Юр’єва НААН за різними показниками структури урожаю як: висота рослин Корвет – 30,25 см; продуктивне гілкування сорт Оплот – 4,65 шт.; за кількістю насінин з рослини сорти Отаман і Оплот – 20,05 і 18,95 шт.; за масою насіння з рослини теж сорти Отаман (3,29 г) і Оплот (3,23 г); та масою 1000 насінин сорти Гайдук (220,95 г), Світ (202,32 г), Малахіт (182,64 г) і Оплот (170,41 г). Висновки. За оцінкою сортів у екологічному випробуванні показала що в Інституті рослинництва імені В. Я. Юр’єва НААН селекція гороху має значний потенціал у створенні сортів добре пристосованих для умов східної частини, і умов Півдня. Екологічне випробування селекційного матеріалу показує адаптивність створеного з максимальним рівнем реалізації генетичного потенціалу за певним комплексом чинників середовища при вирощуванні.

ФОРМУВАННЯ УРОЖАЙНОСТІ СОЇ ПІД ВПЛИВОМ ІНОКУЛЯЦІЇ ТА ПІДЖИВЛЕННЯ

2025-01-28T11:22:46+02:00

Мета. Дослідити важливість проведення обробки посівного матеріалу насіння інокулянтами та підживлення рослин сої макро- та мікроелементами. Методи. Теоретичні дослідження роботи ґрунтуються на аналізі фахової інформації, науковому узагальненні літературних джерел; практична частина досліджень виконувалася у відповідності до вимог методики польового досліду. Результати. Встановлено, що при проведенні передпосівної інокуляції бобових кількість бульбочкових бактерій, що потрапляють у ґрунт, залежить від розміру насінин, густоти посівів, методу інокуляції. Нанесення формуляцій у вигляді ризобіальних бактерій на насіннєвий матеріал покращує здатність рослин сої фіксувати атмосферний азот та впливати на збільшення врожайності. Застосування ризобіальних бактерій – це природний шлях збільшення кількості азоту, доступного для рослин, і підвищення та розкриття їх потенціалу урожайності. Важливе значення в технології вирощування бобових культур має проведення інокуляції насіннєвого матеріалу високоефективним штамом бульбочкової бактерії Bradyrhizobium japonicum на основі стерилізованого торфу і прилипача, що буде мати вагомий позитивний вплив на симбіотичну та зернову продуктивність сої. Соя – це бобова культура яка має особливу специфіку живлення. Рослини сої характеризується більшим споживанням поживних речовин для формування врожаю ніж рослини зернової групи, соя нерівномірно поглинає макро- та мікроелементи впродовж вегетації, має здатність застосовувати азот з повітря, використовувати сполуки фосфору і калію з ґрунту та переробляти ці запаси зі стебел рослин у насіння. Нестача мікроелементів негативно впливає на врожайність, призводить до ураження хворобами, впливає на якість зерна. Для процесів росту і розвитку рослин сої мікроелементи надзвичайно важливі, наявність їх у достатній кількості є обов'язковою умовою засвоєння азоту з повітря. Найефективніший спосіб забезпечення рослин сої мікроелементами – позакореневе підживлення препаратом Вуксал Борон рН (висококонцентрованою суспензією для швидкого забезпечення рослин бором з додатковими ефектами прилипача і сурфактанту) у фазі бутонізації, друге підживлення – у фазу наливу бобів, норма препарату – 1 л/га, так ми забезпечимо потребу культур у мікроелементах на 100%. Висновки. На основі результатів дослідження щодо впливу проведення інокуляції та ефективності внесення мікродобрива на сортах сої Аратта і Софія розроблено технологію вирощування із врахуванням ростових особливостей рослин.

ВПЛИВ ГУСТОТИ СТОЯННЯ РОСЛИН ТА РІВНЯ МІНЕРАЛЬНОГО ЖИВЛЕННЯ НА УМІСТ ХЛОРОФІЛУ В ЛИСТКАХ КУКУРУДЗИ

2025-01-28T11:22:40+02:00

Одним із головних чинників, що суттєво впливають на вміст хлорофілу в листі та врожайність кукурудзи, є оптимальна густота стояння рослин і рівень мінерального живлення. Мета нашої роботи полягала у визначенні умісту хлорофілу в листках кукурудзи та формування врожайності зерна залежно від густоти стояння рослин та удобрення. Матеріали та методика досліджень. Схема експерименту передбачала посів чотирьох гібридів, що належать до різних груп стиглості: ранньостиглий ДМС Лорд, середньоранній ДМС Прайм, середньостиглий ДМС 3015 та середньопізній ДМС Шатл. Для кожного гібрида було застосовано три фони удобрення (без добрив; N30P30K30; N60P60K60). Гібриди висівалися з густотою 30, 40, 50 та 60 тис./га. Методичне забезпечення експерименту здійснювалося відповідно загальноприйнятих рекомендацій та ДСТУ. Результати досліджень. Виявлено поступове збільшення кількості листків у кукурудзи від 9,8–10,4 шт. на одну рослину в ранньостиглого гібриду ДМС Лорд до 12,5–13,5 шт. у середньопізнього ДМС Шатл, що чітко пов'язано з біологічними особливостями гібридів. Також встановлено, що внесення мінеральних добрив сприяє збільшенню кількості листків на 7,50–10,60%. Площа листкової поверхні кукурудзи залежала від кількості листків на рослині. Найменша площа спостерігалася на контрольних варіантах і становила 319,9–528,8 см². Застосування мінеральних добрив, особливо в дозі N60P60K60, спричинило приріст площі листків на 25,3–28,3%. Збільшення густоти рослин до 60 тис. га викликало тенденцію до зменшення площі листкової поверхні на 7,3–9,2% через підвищену конкуренцію між рослинами. Внесення добрив у дозах N30–60P30–60K30–60 призвело до збільшення вмісту хлорофілу в листках кукурудзи порівняно з контролем (SPAD 50,6–55,4) на 2,6–13,9 одиниць SPAD, або 4,10–24,70%. Було також помічено, що підвищена доза мінеральних добрив N60P60K60 значно підвищила вміст хлорофілу в ранньостиглому гібриді ДМС Лорд і середньоранньому ДМС Прайм порівняно із середньостиглим ДМС 3015 і середньопізнім ДМС Шатл. Найоптимальнішою густотою для різних груп стиглості кукурудзи виявилася густота 50–60 тис. рослин на гектар, оскільки вона забезпечувала максимальні біометричні показники та врожайність зерна на рівні 4,60–6,02 т/га та 4,38–5,81 т/га відповідно. Висновки. Для умов Північного Степу України рекомендується висівати середньостиглі гібриди кукурудзи за густоти стояння 50 тис. рослин на гектар із внесенням добрив N30–60P30–60K30–60, зокрема гібрид ДМС 3015, який демонстрував максимальну врожайність 6,93–6,02 т/га.

ЛИСТОСТЕБЛОВА МАСА РЕДЬКИ ОЛІЙНОГО ПРОМІЖНОГО (ЛІТНЬОГО) СТРОКУ СІВБИ ЯК СИРОВИНА ДЛЯ ОТРИМАННЯ БІОГАЗУ

2025-01-28T11:22:37+02:00

Метою досліджень було дослідити доцільність та потенційну ефективність використання сирої листостеблової маси редьки олійної у якості сировини для отримання біогазу з огляду на гідротермічні умови вегетації та сформовані відповідно їм рівні біопродуктивності та базового біохімічного складу у форматі дослідження можливості комплексного біогазово-сидераційного застосування редьки олійної. Методи. Дослідження було проведено впродовж 2020–2024 років на базі дослідного поля Вінницького НАУ на сірих лісових грунтах з середнім потенціалом родючості. Повторність у досліді чотирьохразова. Розміщення варіантів – систематичне у два яруси. Дослід передбачав співставний аналіз показників біопродуктивності, гідротермічних умов вегетації з даними базових показників біогазової продуктивності визначених за рахунок лабораторного модельного дослідження. Результати. Визначена можливість використання листостеблової маси редьки олійної вирощеною в умовах літнього строку сівби як варіант поширеного її сидерального та біоконсерваційного її використання для виробництва біогазу при застосуванні класичного процесу сумісної анаеробної ферментації із дигестатним інокулянтом за звичайного температурного режиму інкубації. Доведено можливість досягнення 90% рівня ефективної реалізації біогазового потенціалу ферментації целюлозовмісної агробіомаси (у значенні 300 лN/кг органічної сухої речовини) за умов помірного рівня зволоження при ГТК в інтервалі 1,2–1,5 за температурного режиму в інтервалі 17–18 оС. Досліджено характер біогазового продуктивності листостеблової маси редьки олійної на підставі динамічних графіків щодобової фіксації та визначено базові особливості цього процесу з огляду на їх врахування у практичних аспектах виробництва біогазу. Висновки. Листостеблова маса редьки олійної отримана за вирощування при літньому (проміжному) строці сівби є ефективним компонентом базової сировини для біогазового виробництва у системі коферментації із дигестатними варіантами інокуляції із досяжним інтервалом біогазового потенціалу на рівні 250– 300 лN/кг органічної сухої речовини. Лімітуючими факторами такого рівня продуктивності у першу чергу є гідротермічні режими періоду вегетації до фази цвітіння. Оптимальність досягається за помірного рівня літніх середньодобових температур (17–18 оС) та зволоження (ГТК 1,2–1,5).

ЕФЕКТИВНІСТЬ ВИКОРИСТАННЯ ІНДЕКСІВ ЗА ПРОГНОЗОМ УРОЖАЙНОСТІ В НАЩАДКІВ НА РАННІХ ЕТАПАХ СЕЛЕКЦІЇЇ ОЗИМОЇ ПШЕНИЦІ ЗА РІЗНИХ УМОВ ВИРОЩУВАННЯ

2025-01-28T11:22:32+02:00

На сьогодні важливим напрямом наукового забезпечення рослинництва – це створення високо адаптивних сортів агроекологічної діяльності з високим ступенем генетичного захисту врожайності від несприятливих чинників довкілля, розробка наукових основ створення генетично запрограмованих сортів пшениці заданої біологічної і господарської орієнтації. Мета статті полягає у визначені ефективності використання індексів за прогнозом урожайності в нащадків на ранніх етапах селекції озимої пшениці за різних умов вирощування. Методи. Дослідження проводилися в продовж 2019-2021 років на дослідному полі Херсонського аграрно-економічного університету. Матеріалом для досліджень були сорти пшениці «типово» озимої і альтернативного типу, різного генетичного і екологічного походження. Сорти пшениці різного типу розвитку досліджувалися за пізніх строків сівби (10.10; 20.10; 10.11). Дисперсійний аналіз даних досліджень проводили відповідно до методичних вказівок Рокицького П.Ф. Результати та висновки. Наряду з вивченням генетичних кореляцій індексу лінійної щільності колосу з основними ознаками селекційних ліній значну цікавість визивав і взаємозв’язок даного показника з іншими класичними індексами: збиральний індекс – відношення маси зерна до маси рослин (НІ); індекс атракції – маса колоса з насінням/ маси стебла (АІ); максимальний індекс – маса зерна з колоса/ висота рослин (МХ); індекс інтенсивності – маса стебла/ висота рослин (ВІ); індекс потенціальної продуктивності маса зерна з колоса, маса колоса з насінням/ кількість зерен з колоса (ІРР), характеристика яких представлена в ряду публікації. Індекс лінійної щільності колоса (ЛЩК) необхідно використовувати як маркерний при доборах цінних генотипів за масою зерна з колоса на ранніх етапах селекційної роботи. Індекс лінійної щільності колоса і ознака «маса 1000 зерен» контролюються достатньо незалежними генетичними системами і при цьому створюється сприятлива ситуація позитивного добору морфобіотипів як за індексом, так і за масою 1000 зерен. За величиною (ЛЩК) можна відбирати короткостебельні морфобіотипи з більшою кількістю зерен у колосі і відповідно з підвищеною масою зерна з колоса.

ОСОБЛИВОСТІ РОЗМНОЖЕННЯ ТА ПЕРСПЕКТИВИ ВИКОРИСТАННЯ ПАЖИТНИЦІ БАГАТОРІЧНОЇ В КУЛЬТУРФІТОЦЕНОЗАХ М. ВІННИЦІ

2025-01-28T11:22:28+02:00

Пажитниця багаторічна (Lolium perenne L.) є важливим об’єктом для сільського господарства та озеленення в помірних регіонах світу. Вона відіграє ключову роль у створенні газонів та виробництві кормів. Вивчення її біологічних характеристик актуальне як для України, так і для інших країн. Мета. Визначити найбільш перспективні методи розмноження рослин пажитниці багаторічної (Lolium perenne L.) українських сортів та сортів закордонної селекції та їх використання в системі озеленення м. Вінниці. Методи. Посівні якості насіння оцінювали згідно з ГОСТ 12038-84 на базі науково-вимірювальної агрохімічної лабораторії навчально-наукового інституту агротехнологій та природокористування ВНАУ. Пророщування здійснювали за стабільної температури +20 °C. Облік кількості пророслих насінин проводили на 5-ту та 10-ту добу експерименту. Результати. Нами було встановлено, що схожість зернівок рослин пажитниці багаторічної п’яти сортів на 10-й день культивування варіювалася від 15% у сорту «Айтера» до 33% у сорту «Вінницька». За результатами проведених досліджень, зернівки рослин пажитниці сортів «Вінницька», «Київська-101», «Айтера», «Талго» та «Міртелло» показали високі показники енергії проростання та схожості. Проведене дослідження показало, що енергія проростання насіння п’яти вивчених сортів пажитниці багаторічної коливалася в діапазоні від 65% до 87%. Відзначена залежність цього показника від маси 1000 насінин. Визначено, що у сорту «Вінницька» з масою 1000 насінин 1,8 г енергія проростання на 5-ту добу становила 65%, тоді як у сорту «Айтера» з більшою масою 1000 насінин (3,9 г) цей показник досягав 87%. Висновки. Корені всіх досліджуваних зразків зернівок Lolium perenne L., які пророщувалися на структурованій воді, були на 18,3% довшими порівняно з контролем, де використовувалась дистильована вода. Схожість і енергія проростання насіння досліджуваних нами п’яти сортів рослин Lolium perenne L. варіюють залежно від його маси, структури та якості води. При пророщуванні насіння із застосуванням структурованої води схожість чотирьох сортів збільшувалася в 2-5 разів порівняно з дистильованою водою, що свідчить про інтенсивну стимуляцію процесів росту проростків і формування кореневої системи. Усі досліджувані нами сорти пажитниці багаторічної є досить перспективними у використанні для системи озеленення територій міста Вінниці, бал декоративності становить 5.

НАСІННЄВА ПРОДУКТИВНІСТЬ ГІРЧИЦІ ЗАЛЕЖНО ВІД СОРТОВИХ ОСОБЛИВОСТЕЙ ТА ЕЛЕМЕНТІВ ТЕХНОЛОГІЇ

2025-01-28T11:22:24+02:00

Мета. З’ясувати особливості формування урожаю і якості насіння гірчиці залежно від сортових особливостей та строків і способів сівби в умовах Правобережного Лісостепу України. Методи. Польовий – облік урожаю насіння, лабораторний – визначення енергії проростання, схожості і маси 1000 насінин, дисперсійний методи – оцінка достовірності отриманих даних. Результати. У результаті проведеного дослідження встановлено, що за сівби І–ІІ декади квітня, t 6–7 °С формувалося достовірно більше стручків на рослині за обох способів сівби і, відповідно – урожайність насіння була значно вищою, ніж за пізнішого строку сівби всіх сортів. Способи сівби впливали також на продуктивність гірчиці За вузькорядного способу сівби залежно від генотипу урожайність насіння підвищилася на 0,25–0,45 т/га, широкорядного способу – на 0,35–0,51 т/га. за раннього строку сівби, порівняно з другим пізнішим строком. Урожайність насіння змінювалася залежно від сортових особливостей. Найвищою вона була в перший строк сівби вузькорядним способом сортів Аріадна (1,84 т/га), Ослава (1,83 т/га) та Підпечерецька (1,76 т/га), водночас як урожайність сортів Царівна Півночі та Еталон була значно нижчою і становила, відповідно – 1,58 та 1,67 т/га. На формування урожайності насіння найбільшим був вплив фактору «строк сівби» і становив 66,1%, вплив фактору «спосіб сівби» був меншим і становив 24,6%, вплив фактору «сорт» був значно меншим – 7,1%. Вплив інших факторів та їх взаємодія був незначний. Якість насіння – енергії проростання та схожості були високими і становили від 95 до 99% усіх сортів, достовірної різниці залежно від строку та способів сівби не виявлено. Висновки. Встановлено, що сортові особливості, строки та способи сівби гірчиці достовірно впливають на урожайність насіння та масу 1000 насінин, які за сівби в перший (ранній) строк були достовірно більшими, ніж за сівби в другий (пізніший) строк. Водночас достовірної різниці з енергії проростання та схожості насіння не виявлено.

ОСОБЛИВОСТІ ЕКОГЕНЕТИЧНОЇ МІНЛИВОСТІ ЗА ДІЇ 1,4-БІСДІАЗОАЦЕТИЛБУТАНУ У ПШЕНИЦІ ОЗИМОЇ

2025-01-28T11:22:20+02:00

Вивчення мутагенної активності різних чинників справді має велике значення для підвищення ефективності індукції господарсько-цінних форм. Особливо це стосується хімічного мутагенезу, де можна регулювати умови для отримання більш корисних результатів. Мета. Метою було вивчити частоти та спектри екогенетичної мінливості у сучасних сортів пшениці озимої, виявити ключові моменти спадкової мінливості за знаками та в залежності від вхідного матеріалу. Методи. Насіння 4 сортів пшениці озимої Перспектива Одеська, Соната Полтавська, Шпалівка, МІП Лада обробляли розчином хімічного мутагену ДАБ (1,4-бісдіазоацетил- бутан) у концентраціях 0,1, 0,2 та 0,3%. У поколіннях M2–M3 мутантні сімейства були відібрані шляхом візуальної оцінки, аналізу проходження фенофаз, структурним аналізом та аналізом за зерновою продуктивністю. Результати. Було вивчено 8 000 сімей у другому-третьому поколінні. Використовували звичайні концентрації, що характерні для селекційної практики. При цьому навіть вища концентрація ДАБ 0,3% не призвела до значного зниження життєздатності. Зі статистичною достовірністю на загальну частоту мутацій вплинули показники підвищення концентрації та вихідної форми, при попарному порівнянні суттєво відрізнявся сорт Перспектива Одеська, в усіх випадках варіанти відрізняються один від одного та від контролю крім ДАБ 0,1 та 0,2% для сорту Перспектива Одеська. На рівень мінливості вплинув як показник підвищення концентрації, так і показник генотипу, при попарному порівнянні відділився сорт Перспектива Одеська. В спектрі було отримано всього 27 змінені ознаки по 6 групах мінливості, можна достовірно передбачити для даного мутагену на даному матеріалі високу кількість (в порівнянні) високостеблових мутантів, форм з довгим колосом. Також непогані перспективи у змін за строками стиглості. Інші варіанти малоймовірні. Для процесу спадкової мінливості дискримінантним аналізом встановлено модельність окремих параметрів за групами. Суттєвою вона була за частотою, рівнем мінливості, мутацій в першій, четвертій групах. Дискримінантний аналіз показав відсутність різниці у дії ДАБ 0,1 та 0,2%. Висновки. Висока ймовірність отримання цінних форм з довгим озерненим колосом та регулярне виникнення цінних ранньостиглих форм, але ситуація погіршується через наявність регулярного виникнення пізньостиглих та високостеблових змін. Використання діапазону ДАБ 0,1–0,2% не доцільно, але й ДАБ 0,3% не призводить до отримання вагомої кількості цінного матеріалу. Досліджений вихідний матеріал малоефективний у практичному використанні у комплексі з ДАБ.

РЕЗУЛЬТАТИ ІНТРОДУКЦІЇ ТА СЕЛЕКЦІЇ ЕФІРООЛІЙНИХ ТА ЛІКАРСЬКИХ РОСЛИН ІНСТИТУТУ КЛІМАТИЧНО ОРІЄНТОВАНОГО СІЛЬСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА НААН УКРАЇНИ

2025-01-28T11:22:17+02:00

Мета дослідження – вивчити та зберегти зразки колекції генофонду ефіроолійних рослини Інституту кліматично орієнтованого сільського господарства НААН України, визначити джерела та донорів економічно цінних ознак, які будуть використовуватися як батьківські форми в подальшому розмноженні з урахуванням сучасних тенденцій у розведенні даних культур. Методи. В роботі використано загальнонаукові методи дослідження – емпіричні (експеримент, спостереження, опис) та теоретичні (аналіз, синтез, абстрагування, узагальнення, індукція, дедукція, пояснення, класифікація). Результати. На сьогодні колекція ароматичних та лікарських рослин Інституту кліматично орієнтованого сільського господарства НААН України нараховує близько 160 зразків, з них 78 – занесено до паспортної бази даних інформаційної системи «Генофонд рослин» в НЦГРРУ. На збереження в банк в НЦГРРУ передано насіння 32 зразків ефіроолійних та лікарських рослин. Переважна частина колекції це ефіроолійні та пряно- смакові рослини (112 зразків). Серед них найбільшою кількістю зразків представлені такі роди як Lavandula L. – 26, Monarda L. – 9, Artemisia L. – 9, Salvia L. – 9, Thymus L. – 8, Ocimum L. – 8, Hyssopus L. – 7, Satureja L. – 6, Nepeta L. – 6 та інші. Меншою кількістю зразків представлені роди: Mentha L. – 5, Agastasche J. Clayton ex Gronov – 4, Origanum L. – 4, Helichrysum Mill. – 3, Dracocephalum L., – 3 та інші. В результаті фенологічних спостережень встановлено, що інтродуковані та створені зразки ефіроолійних та лікарських рослин добре адаптуються, нормально проходять всі фази розвитку та дають повноцінне насіння. Вегетація рослин в умовах Південного Степу починається залежно від кліматичних умов року Висновки. Серед досліджуваних зразків колекції виділено 56 джерел та донорів цінних ознак. У селекційній роботі для створення нових сортів ароматичних рослин, перспективних для вирощування в умовах Південного Степу, було використано 48 зразків з цінними ознаками. Використання зразків колекції з різними господарсько цінними ознаками підвищує ефективність проведення селекційної роботи при створенні нових сортів та гібридів з відмінними характеристиками, високим проявом селекційно цінних ознак, пристосованих до вирощування в Південному степу України і за його межами. Створена в Інституті колекція ефіроолійних та лікарських рослин є складовою «Генетичних ресурсів рослин України» і визнана як Національне надбання.

ОСОБЛИВОСТІ РЕАЛІЗАЦІЇ СТИМУЛЮЮЧОЇ АКТИВНОСТІ У ПШЕНИЦІ ОЗИМОЇ ДЛЯ ПЕРСПЕКТИВНИХ РЕЧОВИН

2025-01-28T11:22:12+02:00

Використання необхідних стимуляторів здатне на 10-15% підвищити врожайність культури через потужні регулярні сходи, особливо у важких кліматичних умовах. Мета. Метою було дослідити межи варіабельності за лабораторними показниками схожості та енергії проростання за сортом, застосованою речовиною та її концентрації. Методи. Для сортів Позиція Одеська, МІП Феєрія, МВ Надор, Тенор, МВ Менрот був проведений аналіз з визначення характеристик енергії проростання (4 доби) та лабораторної схожості (7 діб) для обробки водним розчином перспективних ріст-регулюючих речовин CA-64 (калій [1,2,4]триазоло[1,5-c]хіназолін-2-тіо- лат), СА-79 (калій тетразоло[1,5-c]хіназолін-5-тіолат), СА-67 (5-(2-амінофеніл)-1H-1,2,4-триазол-3-тіол). Контролем була дистильована вода. Робочі розчини застосовували у концентраціях 0,01%, 0,02% та 0,04%. Пророщування проводили в рулонах фільтрувального паперу. Результати. Встановлено, що загалом енергії проростання та схожість не залежали від фактору сорту, а лише від концентрації чинника, причому дія на другий параметр відносно менш чітко диференційована за концентраціями, ніж для енергії. Для CA-64 та СА-79 енергія проростання зростала до концентрації 0,02%, крім окремих сортів, після чого за дії 0,04% відчувався значимий негативний ефект. Лабораторна схожість теж зростала до концентрації 0,02% за дії СА-64, крім окремих сортів, після чого за дії 0,04% відчувався значимий негативний ефект. Дія СА-67 була незначимо позитивною або негативною починаючи з 0,02%. До значимого позитивного ефекту призвела дія СА-64 0,02%, хоча дія препарату може бути не така успішна в залежності від сорту (переважно сорт Тенор) та якості вихідного матеріалу (насіння сорту МВ Менрот). Більш чітко виражено позитивний вплив у енергії проростання, тому можливості речовини зростають для отримання регулярних сходів. Висновки. Дослідження представлених речовин показало, що більш оптимальним є використання СА-64 та СА-79 у концентрації 0,02%, причому СА-79 може бути більш ефективним та встановлення можливості отримання достовірної різниці потребує суттєвого розширення обсягу дослідного матеріалу. Результати показують суттєві можливості використання даних препаратів як ріст-стимулюючих речовин, котрі здатні суттєво покращити енергію проростання та лабораторну схожість, особливо при компенсації достовірно нижчої якості насіннєвого матеріалу.