Аграрні інновації

Вплив сорту на прояв показників продуктивності та якості насіння нуту звичайного

2026-01-23T12:20:22+02:00

Мета. Мета досліджень полягала у вивченні впливу сорту на прояв біометричних показників рослини, елементи продуктивності, урожайність та показники якості насіння нуту звичайного. Методи. Використовували польові (дослідження біометричних показників рослин та рівня урожайності), лабораторні (визначення елементів продуктивності рослини та показників якості насіння) та статистичні (обробка результатів досліджень) методи. Об’єкт досліджень – 10 сортів нуту звичайного: Бланко, Буджак, Достаток, Зодіак, Одисей, Скарб, Тріумф, Степовий, Кіра і Лара. За стандарт прийнято сорт Буджак. Варіанти досліду вивчали за наступними показниками: висота рослини (см), висота прикріплення нижнього боба (см), кількість гілок першого порядку на рослині (шт.), кількість бобів з рослини (шт.), кількість насіння з рослини (шт.), кількість насінин у бобі (шт.), маса насіння з рослини (г), маса 1000 насінин (г), вміст білка (%), урожайність (у перерахунку на т/га). Статистична обробка результатів досліджень включала проведення дисперсійного аналізу за допомогою програми «Statistiсa». Результати. За даними результатів досліджень було встановлено, що за проявом біометричних показників рослин нуту звичайного можна відмітити сорт Степовий велет (за висотою рослини та кріплення нижнього боба) та сорт Лара (за кількістю гілок першого порядку на рослині). За продуктивністю нуту звичайного можна виділити сорти: Тріумф – за кількістю бобів і насіння з рослини, кількістю насінин у бобі; Достаток – за масою насіння з рослини та показником урожайності. За показниками якості насіння нуту звичайного можна відмітити наступні сорти: Тріумф – за масою 1000 насінин, Зодіак – за вмістом білка у насінні. Висновки. Рекомендацією для виробництва насіння нуту звичайного є вирощування сортів Тріумф і Достаток.

Стійкість різних сортів смородини чорної проти Palomena Prasina в умовах Полісся України

2026-01-23T12:18:29+02:00

Смородина чорна є цінною культурою для здоров’я людини. Смородину пошкоджують біля 40 видів шкідників, в тому числі нематоди, кліщі, клопи. Останнім часом набуває масового заселення із ряду клопів паломена залена, тому метою досліджень було вивчення стійкості чорної смородини до цього фітофага, оскільки за останні роки відбуваються масові спалахи. Вивчення стійкості різних сортів чорної смородини проти паломени зеленої в Центральному Поліссі України проведено вперше. Згідно європейської шкали було визначено ступінь шкідливості паломени зеленої у 4–5 балів за дрібно-осередкованою характеристикою ознак заселеності фітофагом рослин чорної смородини. Спостереження за роки досліджень за різновіковою личинкою паломени зеленої проводили на кожному сорті. Заселеність на різних сортах смородини чорної відбувалась у першій декаді травня місяця, але в різних показниках які переважно припадають на середній рівень заселеності. Біологічний розвиток паломени зеленої на сортах порівнювався з біологічним розвитком чорної смородини, а тому фенофази «витягування бутонів», «цвітіння» та «ріст ягід» відігравали в метаморфозі комахи провідну роль. Паломена зелена за циклом розвитку має одне покоління, в якому вікові личинки за біологічним розвитком перетворення мають чотири стадії. В процесі вивчення стійкості рослини до фітофага, розраховані показники урожайності ягід. Враховуючи оцінку продуктивності, розмежована сортова колекція на стійкі та нестійкі сорти, а тому найкращий результат у дослідженнях отримали сорт Чернеча, Титанія та Лідія де урожайність становила 5,4–5,8–6,3 т/га, при коефіцієнті енергетичної ефективності 2,12–2,16–2,22 одиниці. Отже, сорти чорної смородини Чернеча, Титанія та Лідія стійкі до паломени зеленої можна рекомендувати для впровадження у виробництво, їх енергетична ефективність вирощування становить 9241–9520 мДж/га.

Агроенергетична оцінка продуктивності кукурудзи при застосуванні мікродобрив і регуляторів росту

2026-01-23T12:17:50+02:00

Метою досліджень було визначення впливу мікродобрив та регуляторів росту на урожайність зеленої маси та енергетичну ефективність вирощування кукурудзи. Методи. Дослідження проводилися у 2023–2025 рр. у СФГ «Чайка-2» Броварського району Київської області з гібридами кукурудзи Гендальф (ФАО 250) і Інтелігенс (ФАО 380) та 4 варіантами застосування мікродобрив та регуляторів росту рослин. Агротехніка вирощування кукурудзи на силос була загальноприйнятою для умов Лісостепу України, окрім факторів, що були поставлені на вивчення. Результати. Встановлено, що середньостиглий гібрид Інтелігенс перевищував середньоранній Гендальф за урожайністю зеленої маси на 6,8–9,2 %. Найвищі показники врожайності обох гібридів отримано у четвертому варіанті досліду із використанням препаратів Радікс, Лінамін, Турбоазот, Біогумат, Енерджі, Фотосинтез та Цинк. Встановлено, що погодні умови значно впливали на реалізацію потенціалу продуктивності кукурудзи. У посушливому 2024 р. врожайність зменшувалася до 36,2–38,6 т/га, тоді як у сприятливому 2025 р. зростала до 51,7–56,1 т/га. Кореляційний аналіз підтвердив тісний прямий зв’язок між сумою опадів і врожайністю зеленої маси (r = 0,86) та обернено пропорційний із середньою температурою повітря (r = −0,85), що свідчить про високу залежність урожайності культури від погодних факторів. Дані дисперсійного аналізу свідчать, що на формування врожайності найбільше впливає генотип (65,7 %), мікродобрива і регулятори росту (17,3 %), а інші фактори (погодні умови) припадає 12,3 %. Застосування мікродобрив і регуляторів росту сприяло зростанню виходу загальної енергії з урожаю у гібридів Гендальф і Інтелігенс з 256,6 і 279,6 ГДж/га на контролі до 339,3 і 368,3 ГДж/га на четвертому варіанті досліду. Висновки. Комплексне застосування мікродобрив і регуляторів росту рослин сприяє підвищенню врожайності зеленої маси кукурудзи на 3,0–6,5 %, енергетичних показників на 40,9–88,8 ГДж/га та забезпечує найвищу ефективність у досліджуваних гібридів на четвертому варіанті досліду який може бути рекомендований для підвищення продуктивності та енергоефективності вирощування кукурудзи.

Інсектицидний контроль фітофагів у період вегетації кукурудзи в умовах Правобережного Лісостепу України

2026-01-23T12:17:00+02:00

Мета досліджень. Визначення видової належності, періоду заселення і чисельності фітофагів кукурудзи, що шкодять в другу половину її вегетації, та вивченні ефективності дії інсектицидів за обприскування ними рослин проти даної групи шкідників в умовах Правобережного Лісостепу України. Методи. Польовий – закладення польового досліду, проведення обліків та спостережень. Інформаційно-аналітичний – аналіз літературних джерел за досліджуваною тематикою. Математично- статистичний – дисперсійний аналіз для обробки експериментальних даних. Схема досліду включала п’ять варіантів. Досліджувались інсектициди, що містять діючі речовини лямбда-цигалотрин, 50 г/л.; тіаметоксам, 250 г/л + лямбда-цигалотрин, 80 г/л + альфа-циперметрин, 15 г/л; тіаклоприд, 100 г/л + дельтаметрин, 10 г/л; хлорантраніліпрол, 100 г/л, лямбда-цигалотрин 50 г/л. Польові дослідження проводили в умовах СТОВ «ім. Шевченка» Хмельницького району, Хмельницької області. Результати За результатами трьохрічних досліджень, основними фітофагами кукурудзи в другу половину її вегетації є західний кукурудзяний жук (Diabrotica virgifera virgifera Le Conte) та кукурудзяний стебловий метелик (Ostrinia nubilalis Hbn.). Заселення рослин гусеницями бавовникової совки (Helicoverpa armigera Hbn.) в середньому за досліджувані роки у фазу цвітіння становила 3,8 %, що значно нижче ЕПШ (15 %). Чисельність гусениць кукурудзяного метелика на посівах кукурудзи за три роки досліджень до обприскування становила 20,4–23,5 особин/100 рослин. Через 3 дні після обробки посівів інсектицидами кількість гусениць значно зменшилася і була в межах 5,1–6,3 особин/100 рослин, тоді як на контрольному варіанті 26,7 особин/100 рослин, а через 7 днів 4,2–6,2 особин /100 рослин проти 29,7 особин /100 рослин. Ефективність дії інсектицидів на тредій день після обробки становила 69,6–78,5 %, на 7 день 70,5–79,4 %. інсектициди при обприскуванні ними рослин істотно знижували чисельність імаго західного кукурудзяного жука – ефективність дії 86,1–88,7 % на третій день, та 85,0–93,5 % на сьомий. Висновки: В умовах Правобережного Лісостепу основними фітофагами кукурудзи в другу половину її вегетації є західний кукурудзяний жук (Diabrotica virgifera virgifera Le Conte) та кукурудзяний стебловий метелик (Ostrinia nubilalis Hbn.). При внесенні інсектицидів Антигусінь, КС 0,3 л/га, АТО ЖУК, КС, 0,2 л/га, Протеус® 110 OD МД, 1,0 л/га, Ампліго 150 ZC, ФК ефективність дії проти гусениць кукурудзяного метелика на сьомий день становила 70,5–79,4 %, проти імаго західного кукурудзяного жука 85,0–93,5 %.

Ефективність біоремедіації нафтозабруднених ґрунтів України

2026-01-23T12:16:18+02:00

Мета. Оцінити ефективність фіторемедіації (сорго, просо) та мікробної біоаугментації (Pseudomonas) для очищення нафтозабруднених чорноземів Лівобережної України в лабораторних умовах, використовуючи «комп’ютерний зір» для моніторингу росту рослин і змін ґрунту, з метою розробки рекомендацій для рекультивації. Методи. Використано 60 кг чорнозему, забрудненого до 46 000 мг/кг (дизель, моторна олива). Проводився експеримент із 42 ємностями (14 груп): контрольні та забруднені, з рослинами (Sorghum bicolor, Panicum miliaceum, суміш) і бактеріями Pseudomonas («Біонорма»). Застосовано фіторемедіацію, біоаугментацію, комбінований підхід. Динаміку росту оцінено методом «комп’ютерного зору» (Raspberry Pi5, DeepLabv3, YOLOv8, точність >95 %). Результати. У контрольних групах рослини формували біомасу 7,5–15,9 г та об’єм коренів 39,7–248,3 см3, тоді як у забруднених – лише 1,8–4,0 г та 9,0–32,7 см3 через фітотоксичність нафтопродуктів. Комбінація сорго з бактеріями Pseudomonas показала найвищу ефективність, підвищуючи біомасу на 20 % та сприяючи біодеградації вуглеводнів із формуванням органо-мінеральних агрегатів («тістоподібна» структура). «Комп’ютерний зір» зафіксував максимальну площу зеленої маси (99,6 см2) та висоту (16,4 см) для сорго з бактеріями у забрудненому ґрунті, підтверджуючи зниження фітотоксичності на 50–70 %. Повторний посів у групі з бактеріями показав приріст біомаси на 30 % порівняно з групою самоочищення. Висновки. Комбінована біоремедіація із сорго та бактеріями Pseudomonas є високоефективною для очищення нафтозабруднених чорноземів Лівобережної України, знижуючи токсичність та відновлюючи родючість. Метод «комп’ютерного зору» забезпечує точний моніторинг, зменшуючи суб’єктивність оцінок. Чорноземи мають природну здатність до часткового самоочищення, що посилюється мікробною біоаугментацією. Перспективи включають польові випробування, інтеграцію компосту для прискорення процесів та масштабування цифрового моніторингу для автоматизації рекультивації.

Вплив технологічних факторів на формування показників якості насіння чорнушки посівної за вирощування в умовах Західного Лісостепу

2026-01-23T12:15:47+02:00

Мета статті. Метою наших дослідженьбула оцінка впливу способів застосування регуляторів росту рослин на хімічний склад насіння чорнушки посівної за вирощування в умовах Західного Лісостепу. Методи. У процесі виконання дослідження використовували поєднання методів загальнонаукових: гіпотеза, спостереження, аналіз; та спеціальних: аналітичні методи дослідження, дані польових дослідів. Експериментальні показники обробляли методами математичної статистики за В. О. Єщенко. Результати. Наведено результати польових та лабораторних досліджень впливу способів застосування регуляторів росту рослин на технологічний показник – масу 1000 насінин та хімічний склад насіння чорнушки посівної (вміст жиру, ефірної олії та білка) за вирощування культури в умовах Західного Лісостепу. За результатами трирічних досліджень виявлено більш ефективні регулятори росту рослин та способи їх застосування на показники якості насіння чорнушки посівної. Встановлено та статистично обґрунтовано ефективний вплив регуляторів росту рослин на масу 1000 насінин, вміст жиру та ефірної олії в насінні чорнушки посівної. Висновки: Оптимальну масу 1000 насінин 2,39 грам отримано на варіанті передпосівної обробки насіння чорнушки посівної регулятором росту Регоплант, перевищення контролю за цим показником становило 0,16 грам, дещо поступався за масою 1000 насінин, а саме на 0,06 грама варіант з обприскуванням посівів препаратом Вермистим Д. Оптимальні значення вмісту жиру в насінні чорнушки посівної отримано при обробці насіння препаратом Регоплант, показник становив 36,9 % (на 2,9 % більше, ніж на контролі) та при обприскуванні регулятором росту Вермистим Д із показником 36,5 %, що перевищує контроль на 2,3 %. Лабораторними дослідженнями визначено, що досліджувані препарати позитивно впливали на накопичення ефірної олії в насінні чорнушки посівної, значення знаходились в межах 1,2–1,5 %, тоді як на контрольному варіанті – 1,2 %, тобто лише на варіанті з обробкою насіння препаратом Вітазим, показник був аналогічний з контролем Оптимальний вміст ефірної олії в насіння чорнушки посівної 1,5 % був на варіанті обробки насіння перед сівбою регулятором росту Регоплант, перевищення контролю становило 0,3 %. Регулятори росту рослин спричинили зменшення вмісту білка в насінні чорнушки – на 0,6–1,7 %.

Структура врожаю та якість зерна новостворених ліній рису (Oryza sativa L.)

2026-01-23T12:20:40+02:00

Мета. Оцінка новостворених ліній рису за показниками структури урожайності та якістю зерна і крупи в умовах Південного Степу. Матеріали та методика досліджень. Селекційна робота з рисом (Oryza sativa L.) в Інституті кліматично орієнтованого сільського господарства НААН ведеться за схемою селекційного процесу з використанням генетичного потенціалу сортозразків світової колекції і сортів культурного рису власної селекції, які мають високе різноманіття ознак та властивостей. Кращі з них, після ретельного вивчення використовуються в гібридизації з метою отримання ліній, які поєднують усі необхідні параметри моделі сорту. Дослідження проведено впродовж 2022–2024 рр. в Інституті кліматично орієнтованого сільського господарства НААН на полях сівозміни базового господарства «Маяк» м. Кілія, Одеська область. Результати досліджень. Для визначення технологічних показників (вихід крупи, вихід цілого ядра, склоподібність, тріщинуватість) істотним репрезентативним фактором є індекс зерна (l/b – відношення довжини зернівки до її ширини), який істотно може випливати на якість переробки. Новостворені лінії рису характеризуються комплексом господарсько-цінних ознак, що реалізуються в різній мірі, залежно від технології вирощування та погодно-кліматичних умов вегетаційного періоду. Індекс зерна (l/b до 2,5) усіх новостворених ліній відповідав короткозерному типу, окрім ліній О 54–23, яка була з довгозерним типом (l/b мали понад 2,6). Показники структури врожаю новостворених ліній мали високу варіабельність. Середня кількість зерен у волоті коливалася від 198 шт. (у короткозерних формах) до 310 шт. (у довгозерних формах). Найбільшим числом зерен у волоті виділилися зразки із короткозерних форм – Лінія О 53–23 (220 шт.), О 42–23 (225 шт.), О 44–23 (230 шт.), та довгозерних форм – О 54–23 (310 шт.). Довжина волоті коливалася у межах 18,1–19,7 см у короткозерних зразків, у довгозерних – 17,8–18,1 см. Найбільшою продуктивністю голов- ної волоті виділилися зразки з короткозерним типом зернівки О 53–23 (6,55 г.), О 42–23 (6,65 г.), О 44–23 (6,80 г.), а довгозерними – лінія О 54–23 (8,31 г.). Скловидність зерна серед кращих короткозерних форм в середньому становить 98,8 %, а у довгозерних 100 %. Високою скловидністю виділилися зразки: Лінії О 16–23, О 42–23, О 44–23, О 53–23 (100 %), які були на рівні зі стандартами Віконт та Маршал – 100 %. За даними наших досліджень загальний вихід крупи в середньому склав 69,67, 68,69 %, а найкращими серед новосторених ліній виявилися: О 42–23, О 44–23, О 53–23 (70,15–71,46 %). Висновки. Створені нові високопродуктивні лінії рису з високою адаптованістю до умов півдня України, а саме: ранньостиглі лінії – О 16–23, О 35–23, О 42–23, О 43–23; середньостиглі лінії – О 44–23, О 50–23, О 53–23; довгозерна лінія О 54–23. Урожайність зерна новостворених ліній становить 9,45–11,46 т/га з високою якістю крупи. Новостворені лінії перевищують стандарти за урожайністю зерна на 0,66–2,86 т/га (на 7,5–32,7 %) в групі короткозерних та на 2,32 т/га (на 28,1 %) серед довгозерних. Новостворені лінії зареєстровані у Національному центрі генетичних ресурсів рослин України. Нові лінії пластичні до флуктуацій умов вирощування, характеризуються високими технологічними і господарськими ознаками, мають високі показники структури урожайності та якісні показники, здатні давати високі врожаї.

Динаміка питомої активності радіоактивних ізотопів (137Cs, 40K, 226Ra, 232Th) у сірому лісовому ґрунті Правобережного Лісостепу залежно від застосування мінеральних добрив при культивуванні озимого ріпаку

2026-01-23T12:14:31+02:00

Мета статті – визначити вміст радіонуклідів 40K, 226Ra, 232Th, 137Cs у основних видах мінеральних добрив (азотних, фосфорних, калійних) та оцінити загальний радіонуклідний внесок цих добрив у сірий лісовий ґрунт при вирощуванні озимого ріпаку з різною запланованою врожайністю (30 ц/га і 35 ц/га). Методи. Проведено гамма-спектрометричне визначення питомої активності радіонуклідів (137Cs, 40K, 226Ra, 232Th) у зразках аміачної селітри, суперфосфату подвійного та калію хлористого. На основі отриманих даних та фактичних норм внесення добрив, необхідних для досягнення запланованої врожайності озимого ріпаку, розраховано загальне надходження радіоактивних речовин у Бк/га у сірий лісовий ґрунт. Результати. Встановлено, що мінеральні добрива є джерелом надходження у ґрунт радіонуклідів радіонуклідів. Калій хлористий демонструє найвищу питому активність серед усіх добрив за рахунок високого вмісту природного ізотопу 40K (до 16 400 Бк/кг), який є головним домінуючим радіонуклідом. Фосфорні добрива (суперфосфат подвійний) мають підвищений вміст 226Ra та 232Th. При внесенні добрив для вирощування озимого ріпаку (врожайність 30–35 ц/га) загальне радіоактивне навантаження на сірий лісовий ґрунт складає 3,7–5,2 МБк/га. Найбільший внесок у загальне забруднення забезпечує калій хлористий 63–66 %), а 40K становить переважну частку внесеної радіоактивності. Висновки. Мінеральні добрива є вагомим чинником додаткового радіоактивного навантаження на ґрунт. Калійні та фосфорні добрива несуть найбільший радіонуклідний ризик. Калій хлористий є найбільшим джерелом внесення у ґрунт 137Cs, 40K, 226Ra, 232Th. Необхідно обов’язково враховувати вміст радіонуклідів у добривах при плануванні агротехнічних заходів для мінімізації їх надходження у ґрунтово-рослинну систему.

Біохімічний склад зерна пшениці ярої за передпосівної обробки насіння метаболічно активними речовинами

2026-01-23T12:15:16+02:00

Зернові культури мають велике значення в агропромисловому комплексі України, а пшениця яра займає в ньому важливе місце. Біохімічний склад зерна пшениці є важливим показником його поживної цінності, що визначає якість врожаю та його придатність для різних видів переробки. Мета. Дослідження впливу передпосівної обробки насіння комбінаціями метаболічно активних речовин на біохімічний склад зерна пшениці ярої. Методи дослідження. Теоретичне обґрунтування цього дослідження базується на аналізі спеціалізованих джерел інформації, узагальненні наукових праць, тоді як практична частина була виконана відповідно до методичних рекомендацій по проведенню польових дослідів. Результати. Передпосівна обробка насіння метаболічно активними речовинами сприяє підвищенню вмісту каротиноїдів у зерні пшениці ярої сорту Панянка. Найвищі показники накопичення каротиноїдів зафіксовано у варіантах із передпосівною обробкою насіння комбінаціями ЕМПMg та ЕQ – перевищення контрольного варіанту становило 24,3 % і 24,0 % відповідно. Найвищий вміст білка спостерігався у варіанті з передпосівною обробкою насіння комбінацією ЕМПMg – 4,45 мг/г сирої маси, що перевищувало контрольні значення на 24,3 % відповідно. Передпосівна обробка насіння пшениці ярої комбінаціями метаболічно активних речовин сприяла підвищенню вмісту крохмалю в зерні на 6,2–12,4 % порівняно з контролем. Найвищий показник вмісту крохмалю у зерні пшениці сорту Панянка відзначено за передпосівної обробки насіння комбінацією ЕМПMg. Висновки. Передпосівна обробка насіння комбінаціями метаболічно активних сполук ЕМПMg, EQ та ЕМП сприяла підвищенню вмісту білка, каротиноїдів і крохмалю в зерні пшениці ярої сорту Панянка. Комбінація метаболічно активних сполук ЕМПMg в порівнянні з іншими варіантами досліджень виявилося найефективнішою при дослідженні біохімічного складу зерна пшениці ярої. Високу ефективність вище зазначених речовин можна пояснити ефективністю компонентів досліджуваних комбінацій, їхнім дозуванням за передпосівної обробки насіння.

Трансформація морфо-агрохімічних характеристик агрочорноземів за мілітарного впливу в умовах Степового Придніпров’я

2026-01-23T12:13:55+02:00

Мета дослідження полягала у встановленні особли- востей трансформації морфо-агрохімічних характерис- тик агрочорноземів Степового Придніпров’я внаслідок мілітарного впливу (вибухи артилерійських снарядів та касетних боєприпасів), дослідженні масштабів дегра- даційних процесів у ґрунтовому профілі та зміни вмісту основних поживних елементів. Методи. Об’єктом дослідження був чорнозем звичай- ний середньогумусний Сіверської громади Бахмутського району Донецької області та чорнозем південний мало- гумусний Широківської громади Криворізького району Дніпропетровської області, різного мілітарного впливу боєприпасів. Елементний аналіз проб ґрунтів за № 0702-24-S та № 3515-24-S проводили у ВСП «Інститут здоров’я рослин» ТОВ «UKRAVIT SCIENCE PARK». Отримані результати опрацьовано за методикою відпо- відного нормативного документа. Результати. Отримані результати демонструють, що воєнні дії, зокрема вибухи артилерійських снарядів та касетних боєприпасів, призводять до різкого зниження родючості чорноземів. Так, у чорноземі звичайному середньогумусному Сіверської громади зафіксоване різке зниження концентрації гумусу на мілітарно-пору- шеній ділянці (0,63 %) у порівнянні з контролем (4,54 %). Це свідчить про дегуміфікацію ґрунту під впливом вибухової дії та повне руйнування структури. Для чорнозему південного малогумусного Широківської громади також спостерігається зниження вмісту гумусу на пошкодженій ділянці (2,93 % проти 3,17 % у контролі), хоча масштаби втрат є менш значними. Найбільш чутливими показниками виступають вміст гумусу та легкогідролізований азот, які зазнають критичного зменшення на мілітарно-порушених ділянках. Висновки. Таким чином, чорнозем звичайний виявився більш уразливим до деградаційних процесів, пов’язаних із вибухом 152-мм снаряду, тоді як чорнозем південний, зазнав набагато меншого пошкодження через застосування касетного боєприпасу. Це підкреслює необхідність диференційованого підходу до рекультивації мілітарно пошкоджених земель, враховуючи калібр і тип боєприпасів, тип чорнозему, характер пошкодження та ступінь деградації.

Водоспоживання гібридів кукурудзи залежно від факторів та умов року вирощування

2026-01-23T12:13:37+02:00

Метою дослідження було встановити особливості водоспоживання гібридів кукурудзи різних груп стиглості за вирощування в умовах Південного Степу України, а також оцінити вплив біологічних препаратів для передпосівної обробки насіння і позакореневого підживлення на ефективність використання вологи, продуктивність та адаптивність рослин у посушливі роки. Методи. Дослідження проводили впродовж 2023–2025 рр. на чорноземі південному в Навчально-науково- практичному центрі МНАУ. Дослід трифакторний: фактор А – гібриди кукурудзи; фактор B – передпосівна обробка насіння; фактор C – позакореневе підживлення у фазі 4–6 листків. Загальна площа ділянки становила 80 м2, облікова – 50 м2, повторність досліду – чотириразова. Попередником кукурудзи була соя. Результати. Встановлено, що сумарне водоспоживання кукурудзи залежало від групи стиглості гібриду та погодних умов року. Середнє значення загального водоспоживання за 2023–2025 рр. коливалося в межах 1764–2350 м3/га, при цьому частка опадів становила 52,3–64,2 %, а ґрунтової вологи – 35,8–47,7 %. Найвищий рівень водоспоживання визначено для пізньостиглого гібриду ДН Велд, що пов’язано з його більш тривалою вегетацією. У посушливому 2025 році сумарне водоспоживання зменшилося на 40–50 %, що негативно вплинуло на врожайність. Проте застосування біопрепаратів знижувало коефіцієнт водоспоживання на 10–20 % порівняно з контролем. Це обґрунтовує більш ефективне використання вологи рослинами, активізацію ростових процесів і підвищення стійкості рослин до посухи. Найнижчий коефіцієнт водоспоживання визначено у варіантах із поєднанням передпосівної обробки насіння Триходермін + Мікофренд та позакореневим підживленням Різоактив + карбамід – відповідно 194–232 м3/т, що на 20–25 м3/т менше, ніж у контролі. Найкращі результати забезпечив гібрид ДН Віта, у якого визначено оптимальне співвідношення між тривалістю вегетаційного періоду, продуктивністю та споживанням вологи. Висновки. Застосування біологічних препаратів у технології вирощування кукурудзи в умовах Південного Степу України є ефективним заходом підвищення врожайності та вологозабезпечення рослин за умов кліматичних змін. Передпосівна обробка насіння Триходерміном + Мікофрендом у поєднанні з позакореневим підживленням Різоактивом + карбамідом сприяє оптимізації водного балансу і зниженню коефіцієнта водоспоживання. Отримані результати підтверджують доцільність подальших досліджень впливу біостимуляторів і мікродобрив на водний режим та стресостійкість нових гібридів кукурудзи, які оновлюються у зв’язку з кліматичними змінами.

Посівні якості насіння пшениці озимої залежно від передпосівної обробки стимуляторами росту

2026-01-23T12:13:15+02:00

Мета. Встановити вплив передпосівної обробки насіння стимуляторами росту на посівні якості пшениці озимої сорту Комерційна та визначити оптимальні умови їх застосування для підвищення енергії проростання, лабораторної і польової схожості. Методи. Дослідження проводили у 2024–2025 рр. на дослідному полі Навчально-наукового центру Дніпровського державного аграрно-економічного університету та в лабораторії кафедри рослинництва. Використовували препарати: Поліміксобактерин (1 л/т), Максим (1,5 л/т), Нітрогумат Євро (1 кг/т), Амінофіт (1 л/т). Оцінювали енергію проростання, лабораторну і польову схожість, морфометричні показники проростків, масу 100 проростків і коренів. Статистичну обробку здійснювали як M ± SD з порівнянням варіантів за ANOVA ( р < 0,05). Результати. Передпосівна обробка стимуляторами суттєво перевищувала контроль за всіма показниками. Енергія проростання зросла з 82,5 % у контролі до 94,8 % у варіанті з Нітрогуматом Євро, а лабораторна схожість підвищилась з 84,2 % до 97,9 %. Максим забезпечував аналогічне зростання, поєднуючи регуляторний та фунгіцидний ефекти. Оброблені насіння формували дружні, рівномірні сходи, при цьому проростки Нітрогумату Євро мали 4–5 первинних корінців, більшу масу коренів та надземної частини, довжина корінців перевищувала контроль на 2,1–2,4 см. У польових умовах енергія проростання досягала 89,7 %, польова схожість – 92,7 %, а маса 100 проростків і коренів була значно вищою, ніж у контролі. Ефект препаратів був особливо помітний у посушливий 2025 рік, підкреслюючи їхню роль у стресових умовах. Висновки. Нітрогумат Євро та Максим забезпечують найвищу ефективність передпосівної обробки, підвищуючи енергію проростання, польову і лабораторну схожість, формують потужну кореневу систему та дружні сходи. Результати підтверджують доцільність застосування цих препаратів для підвищення потенційної врожайності та стабільності посівів пшениці озимої.

Білокрилка теплична (Trialeurodes vaporariorum Westwood) – небезпечний шкідник овочевих культур в умовах закритого ґрунту

2026-01-23T12:12:55+02:00

Білокрилка теплична, або оранжерейна (лат. Trialeurodes vaporariorum Westwood) є широким поліфагом, який шкодить огіркам, томатам, тютюну та також багатьом іншим тепличним і оранжерейним рослинам. Цей вид відмічається на 27 видах рослин, а загалом може пошкоджувати понад 200 видів рослин із 82 ботанічних родин. Шкодять дорослі комахи та личинки, висмоктуючи сік, викликають пожовтіння листкової пластинки. За значної чисельності популяції та сильного пошкодження рослини значно відстають у строках цвітіння, утворення плодів та їхнього достигання. Відчутно знижується урожайність культур. На медвяних виділеннях активно розвиваються сажисті гриби (Cladosporium sp.), які блокують перебіг фотосинтетичної активності рослин. Продихи частково, а іноді навіть повністю, закриваються восковими виділеннями. Розвиток личинок триває 1–2 тижні, після чого вони перестають живитися, тіло потовщується і перетворюються на німфу. Перетворення німфи на імаго триває 1,5–2 тижні. Розвиток передімагінальних стадій дуже залежить від температури і при 12 °С становить 60 діб, при 17 °С – 43, при 22 °С – 30, а при 27 °С – 22 доби. Нижній температурний поріг розвитку яєць, личинок і німф перебуває у межах 7,0–11,5 °С. Сума ефективних температур на розвиток 1 покоління від яйця до імаго – близько 400 °С. Вплив виду кормової рослини виражена меншою мірою, хоча різниця у тривалості розвитку значна: на огірку – 26 діб, на помідорі – 28 діб, а на перці – 30 діб. Для тепличної білокрилки характерним є осередковість розселення територією теплиці. На 1 рослині завичай трапляються як дорослі комахи, які живляться на верхніх листках і личинки та німфи, які трапляються на нижніх листках. Основна частина популяції (40–50 %) представлена яйцями, личинки становлять 35–40 %, німфи – 5–10 % та імаго – 5–15 %. Хімічну боротьбу починають відразу після виявлення шкідника у культиваційні споруді. Запізнення з початком проведення обробок призводить до швидкого збільшення популяції шкідника за рахунок виходу імаго з пупаріїв. Тривале застосування інсектицидів які належать до однієї групи сполук призводить до формування резистентних популяцій фітофага. Зважаючи на це треба чергувати обробки препаратами із різних хімічних груп. Біологічний метод боротьби полягає у застосуванні паразита енкарзії, хижаків (клопа макролофуса чи кліща амблісейуса) та біопрепаратів на основі ентомопатогенних грибів (Ашерсон, Боверин, Вертицилін та ін.).

Біоенергетичні та економічні параметри оцінки вирощування гороху за різних схем передпосівної обробки насіння та попередників

2026-01-23T12:12:12+02:00

Мета. Оцінити біоенергетичні та економічні параметри вирощування гороху сорту Мадонна за різних комбінацій інокулянтів і насіннєвих фунгіцидів залежно від попередника (пшениця озима, соняшник) у Степу України та виділити агротехнології з максимальною енергетичною віддачею й рентабельністю. Методи. У 2023–2025 рр. проведено двофакторний польовий дослід на чорноземі звичайному: фактор А – попередник (пшениця озима; соняшник); фактор B – передпосівна обробка насіння (контроль; фунгіциди Вайбранс РФС, Редіго, Сферіко, Авідо; інокулянти Ризолайн + Ризосейв, Атува + Премакс; та їх комбінації інокулянт + фунгіцид). Біоенергетичний аналіз включав сукупні витрати енергії, валову енергію врожаю, енергоємність 1 т і коефіцієнт енергетичної ефективності. Економічні показники визначали такі, як валовий прибуток, умовно чистий прибуток і рівень рентабельності на 1 га. Результати. Після попередника пшениця озима за врожайності 2,53–2,90 т/га та затраченою сукупної енергії на рівні 16,40–16,83 ГДж/га найвищі значення одержано для комбінацій інокулянт + фунгіцид таких, як Ризолайн + Ризосейв + Вайбранс РФС при коефіцієнті енергетичної ефективності 2,59 та мінімальну енергоємність – 5,80 ГДж/т. Інокуляція без фунгіциду Ризолайн + Ризосейв – забезпечила коефіцієнт енергетичної ефективності – 2,54. Фунгіциди без інокуляції поступалися цьому показнику і становив 2,40–2,44. Після соняшнику абсолютні показники були нижчими, однак зберігалася перевага схем із інокуляцією. Найкращі комбінації інокулянт + фунгіцид досягали рівня Кее = 2,41. Економічні результати узгодилися з енергетичними, а саме після попередника пшениці озимої максимальний прибуток складав – 12,1–12,2 тис. грн/га при рентабельності до 62 %, після соняшнику – 9,67–9,76 тис. грн/га, рентабельність 49–50 %. Висновки. В технології вирощування гороху визначальним системним чинником є попередник, а саме після пшениці озимої сформовано вищу продуктивність, нижчу енергоємність 1 т та вищий коефіцієнт енергетичної ефективності, ніж після попередника соняшника. Базовим технологічним рішенням слід вважати інокуляцію. Додавання сумісного фунгіциду виконує стабілізуючу функцію і забезпечує максимальну енергетичну та економічну ефективність. За ресурсних обмежень інокуляція як самостійний прийом є економічно виправданим, особливо після соняшнику.

Несправжня борошниста роса огірка за біологізованої системи вирощування

2026-01-23T12:11:57+02:00

Мета. Оцінити вплив біологізованої системи удобрення та захисту огірка на поширеність та розвиток несправжньої борошнистої роси огірка та урожайність насіння. Методи. Дослід з вивчення біологізованої системи вирощування закладено за принципом смугового розміщення овочевих рослин та бобово-злакових сумішей. Суміш чередувалась із посівами буряку столового та огірка. Досліди проводили на батьківських компонентах гібриду Касатік F1 та сорту Джерело. Система захисту рослин огірка включала проти комплексу хвороб використання у фертигацію, починаючи з першої кожні 25 днів, біофунгіциду Мікохелп (3 л/га); по вегетативній масі, кожен тиждень починаючи з фази справжнього листа, Фітохелп (2 л/га) в чергуванні з Фітоцид (3 л/га) + Липосам (1 л/га). Визначали поширеність та інтенсивність розвитку несправжньої борошнистої роси та урожайність насіння. Результати. Застосування біологізованої системи вирощування із використанням препаратів Мікохелп, Фітохелп і Фітоцид знижує поширеність і розвиток бактеріальної плямистості і несправжньої борошнистої роси огірка за роками на 6,3–18,8 %, розвиток хвороби – на 4,3–8,7 %. Найбільшу стійкість показав сорт Касатік М. Отримана врожайність насіння огірка на рівні 120,0–163,3 кг/га свідчить про придатність досліджених зразків до вирощування в системах органічного землеробства. Біологізована система захисту статистично суттєво збільшує урожайність насіння огірку за роки досліджень на 2,4–13,3 кг/га. Найбільшу урожайність за роки досліджень мала материнська форма гібриду Касатік, сорт Джерело мав середній рівень врожайності, найменшу врожайність мала батьківська форма гібриду Касатік. Висновки. Поширеність несправжньої борошнистої роси протягом років наших досліджень не сягали максимальних значень, характерних для зони проведення досліджень. Застосування препаратів Мікохелп, Фітохелп і Фітоцид на огірку статистично достовірно знижувало прояв хвороби і дозволило отримати достатній рівень урожаю насіння.

Технологічні властивості пагонів верби залежно від сортових особливостей та удобрення

2026-01-23T12:11:34+02:00

Мета. Дослідити вплив сортових особливостей та удобрення рослин верби другого циклу вегетації на технологічні якості пагонів культури. Методи. Лабораторні, математично-статистичні. Результати. Закономірного збільшення технологічних якостей в зразках верби на початку вегетації залежно від сортових особливостей як в контролі – без удобрення, так і за підживлення рослин аміачною селітрою не виявлено. Застосування мінеральних добрив забезпечило достовірне збільшення окремих показників обох сортів: вміст целюлози сорту Збруч збільшився на 2,28 %, золи на 0,75 %, геміцелюлози на 0,53 %, сорту Панфильська ці показники також достовірно збільшилися. Достовірного підвищення вмісту сухої речовини та лігніну не було, спостерігалася лише тенденція їх збільшення порівняно з контролем обох сортів. На завершення вегетації станом на 10 жовтня, коли ріст і розвиток верби призупинився, показники технологічних якостей були значно вищими, порівняно з початком вегетації, але достовірної різниці залежно від сортових особливостей та внесення аміачної селітри не виявлено, спостерігалася лише тенденція їх збільшення. Не виявлено достовірного збільшення вмісту основних елементів живлення в пагонах верби упродовж вегетації як залежно від сортових особливостей, так і за внесення аміачної селітри, спостерігалася лише тенденція їх зміни. Застосування добрива сприяло зростанню вмісту азоту на 5–10 %, фосфору – на 5–0 %, а калію – на 2–6 % залежно від сортових особливостей. Вміст хлору та сірки майже не змінювався залежно як від сортових особливостей, так і від внесення добрив. На завершення вегетації, коли ріст і розвиток верби призупинився вміст хімічних елементів був вищим, порівняно з початку вегетації крім кількості сірки, вміст якої не змінився, що є позитивним, оскільки збільшення ж сірки сприяє підвищенню утворення диоксиду сірки в процесі згорання пагонів чи їх щепи, який в атмосфері взаємодіє з водяною парою, внаслідок чого утворюється сірчана кислота, що негативно впливає на навколишнє середовище. Висновки. Не встановлено закономірного збільшення технологічних якостей та вмісту основних елементів живлення в пагонах верби на початку та закінченні вегетації залежно від сортових особливостей як в контролі – без удобрення, так і за підживлення рослин аміачною селітрою. Застосування мінеральних добрив забезпечило значне збільшення в деревині верби золи, целюлози і геміцелюлози.

Вплив рівнів біологізації технології вирощування гірчиці сизої на елементи водного та поживного режиму агроценозу в Південному Степу

2026-01-23T12:35:56+02:00

Мета. Дослідити вплив різних рівнів біологізації зональної технології вирощування гірчиці сизої і норм висіву культури на формування складових елементів водного і поживного режимів ґрунту дослідної ділянки. Методи. Проаналізовано залежність динаміки активної ґрунтової вологи в метровому шарі, елементів приходної статті водного балансу, середньодобове споживання вологи рослинами культури і коефіцієнт водоспоживання від технології вирощування і норми висіву насіння. Обчислено динаміку виносу азоту і фосфору із орного шару ґрунту рослинами гірчиці сизої, а також загальне споживання елементів мінерального живлення на формування одиниці основної продукції. Результати. Встановлено, що варіанти біологізованої та органічної технології вирощування культури демонстрували значно економніше споживання запасів ґрунтової вологи впродовж вегетаційного періоду, підтвердженням чого є обчислення показника запасів ґрунтової вологи на фінальну фазу онтогенезу культури і додатково – результатами обчислення та аналізу такого більш об’єктивного показника, що демонструє раціональність використання ґрунтової вологи, як її середньодобове споживання. Варіантом, за якого рослини культури максимально раціонально використовували вологу для формування органічної речовини, визнаний варіант органічної технології вирощування. Біологізація технології вирощування гірчиці сарептської дозволяла істотним чином оптимізувати використання елементів мінерального живлення на формування культурою врожаю основної продукції: за традиційною інтенсивною зональною технологією, винос елементів мінерального живлення на формування 1 т насіння значно переважав відповідні показники за варіантами біологізованої та органічної технологій. Висновки. Біологізація технології вирощування є впливовим важелем підвищення насіннєвої продуктивності культури та дієвим способом зменшення витратної частини в технології вирощування за рахунок мінімізації застосування мінеральних туків і раціонального використання ґрунтових запасів зазначених елементів мінерального живлення.

Перспективи вирощування квасолі в Україні

2026-01-23T12:11:25+02:00

Мета. Проаналізувати сучасний стан та перспективи вирощування квасолі в Україні а також провести аналіз наукових джерел стосовно особливостей вирощування квасолі звичайної залежно від різних ґрунтово-кліматичних умов. Методи. Методичний інструмент включав порівняльний аналіз, синтез, метод експертних оцінок та теоретичного узагальнення. Результати. В умовах сьогодення удосконаленню технологічних аспектів вирощування квасолі звичайної приділяється недостатньо уваги науковцями та агровиробниками. У той же час квасоля могла б частково вирішити проблему дефіциту кормового та харчового білка. Крім того боби квасолі містять у собі значну кількість вітамінів та амінокислот, які позитивно впливають на процеси травлення у людському організмі. Особливою цінністю даної культури є здатність у симбіозі із бульбочковими бактеріями фіксувати атмосферний азот повітря та частково накопичувати його у ґрунті. Це досить важлива функція, що дозволяє підтримувати родючість ґрунту на високому рівні. Квасоля вважається дуже хорошим попередником, особливо для озимих зернових культур. Варто відмітити, що у довоєнному 2021 році зібрана площа під квасолею становила 48,0 тис.га, валовий збір насіння – 753,6 тис.ц, а середня урожайність по Україні – 15,7 ц/га. У 2022 році відмічено суттєве зниження посівних площ до 37,0 тис.га, відповідно, і валовий збір насіння знизився до 588,7 тис.ц. Однак, згідно даних Державної статистичної служби в Україні у 2024 році об’єми виробництва квасолі перевершили довоєнний рівень. При цьому зібрана площа становила 51,2 тис.га, а валовий збір насіння – 795,9 тис.ц. Більше половини об’ємів виробництва квасолі в Україні зосереджено у 5 областях: Івано–Франківській, Тернопільській, Хмельницькій, Вінницькій та Житомирській. Висновки. Завдяки поживним та смаковим якостям, харчова продукція із квасолі набуває все більшого попиту в Україні та світі, а площі її посівів зростають. Тому, аналіз світового досвіду вирощування цієї культури дозволить українським аграріям бути більш конкурентноздатними в умовах світового виробництва.

Вплив агротехнічних прийомів вирощування ріпаку озимого на густоту стояння рослин та урожайність

2026-01-23T12:11:23+02:00

Мета. Удосконалення окремих елементів технології вирощування ріпаку озимого є необхідним заходом, що сприятиме формуванню стабільної та високої насіннєвої продуктивності. Створення нових адаптивних гібридів дозволяє більш ефективно розкривати біологічний потенціал культури. Не останнє місце у системі вирощування займають норми та строки висіву. Адже завдяки їм створюються умови, за яких молоді рослини ріпаку успішно укорінюються, накопичують у кореневій шийці пластичні речовини та мають змогу безпечно перезимувати. Тому вивчення впливу норм і строків висіву на формування показників урожайності має велике наукове та практичне значення. Методи. У процесі проведення роботи використовували загальноприйняті наукові методи та спеціальні методики досліджень з використанням принципів та заходів оптимізації технології вирощування ріпаку озимого. Результати. Встановлено, що кращу виживаність рослин ріпаку озимого у ценозі протягом вегетації забезпечують посіви зі зниженими нормами висіву. Так, при вирощуванні гібриду Панчер з нормою висіву 500 тис.шт./га схожих насінин виживаність рослин складала 75,7–80,9 %, тоді як у гібриду Фенцер – 79,3–83,7 %. При зниженні норми висіву до 200 тис.шт./га схожих насінин виживаність рослин ріпаку зросла до 82,9–89,5 % у гібриду Панчер та до 82,4–86,5 % у гібриду Фенцер. Оптимальні строки сівби (15 серпня) в умовах Вінниччини сприяли формуванню вищих врожаїв насіння ріпаку порівняно із пізніми строками (30 серпня). Так, при вирощуванні ріпаку озимого з нормою висіву 200 тис.шт./га схожих насінин урожай насіння становив 3,62 т/га для гібриду Панчер та 3,87 т/га – для гібриду Фенцер, тоді як у варіантах досліду із пізніми строками сівби лише 2,94 т/га та 3,27 т/га, відповідно. Висновки. Застосування таких технологічних прийомів при вирощуванні гібридів ріпаку озимого, як висів у оптимальні строки з нормою 500 тис.шт./га схожих насінин дозволило отримати найвищі врожаї насіння. При цьому урожайність гібриду Панчер становила 4,37 т/га, а гібриду Фенцер – 4,55 т/га. У порівнянні з найменш продуктивним варіантом досліду, а саме висівом ріпаку у пізні строки з нормою 200 тис.шт./га, відмічено зростання показника урожайності на 48,6 % та 39,1 %, відповідно.

Оздоровлення винограду у культурі тканин і органів in vitro

2026-01-23T12:11:12+02:00

У статті представлено результати досліджень, спрямованих на оздоровлення винограду від вірусу скручування листя (Grapevine leafroll-associated virus 3, GLRaV-3) за допомогою поєднання методів термотерапії in vitro та культивування апікальних меристем. Враховуючи актуальність проблеми вірусних інфекцій винограду, які знижують врожайність, погіршують якість ягід та технологічні властивості виноматеріалів, забезпечення санітарної чистоти садивного матеріалу є одним із ключових напрямів підвищення продуктивності та стабільності виноградарства. Мета – визначити ефективність поєднання термотерапії і культивування апікальних меристем in vitro для оздоровлення винограду від вірусу скручування листя та оцінити життєздатність і регенераційний потенціал отриманих мікроклонів. У роботі використовували: мікробіологічні, молекулярно-біологічні та біотехнологічні методи досліджень. Матеріалом для дослідження були мікроклональні рослини та апікальні меристеми технічного сорту винограду «Одеський чорний», отримані з кущів із характерними симптомами скручування листя. Вірусну інфекцію підтверджували методом імуноферментного аналізу (ІФА). Культивування ініціальних експлантів проводили на модифікованих поживних середовищах Мурасіге і Скуга, які характеризувалися підвищеним вмістом фітогормонів і вітамінів. Результати. Для оздоровлення рослин винограду було застосовано дві комбінації методів термотерапії і культивування апікальних меристем. Перша – термотерапія сформованих мікроклональних рослин із подальшим виділенням та культивуванням апікальних меристем; друга – культивування апікальних меристем із наступною термотерапією мікропагонів. Термотерапію проводили в термокамері протягом 8 тижнів при температурі 37 °C з поступовим підвищенням від 25 °C і 16-годинним фотоперіодом. Отримані результати свідчать про високу ефективність поєднання обох методів для оздоровлення винограду від вірусу GLRaV-3. Показано, що приживлюваність ініціальних експлантів після проведення термотерапії та культивування апікальних меристем (незалежно від послідовності проведення процесів) становила 51,5–74,0 %, із кожного експланта формувалось від 1,0 до 5,8 пагонів, довжина яких коливалася від 1,8 до 5,5 см. Кількість рослин, оздоровлених від вірусу, досягала 85,0–88,0 %, що підтверджує високу ефективність комбінації методів у порівнянні з використанням лише культури апікальних меристем. При цьому спостерігалася висока життєздатність і стабільність морфологічних характеристик регенерованих мікроклонів. Висновки. Поєднання термотерапії in vitro та культивування апікальних меристем є ефективним методом оздоровлення винограду від вірусу скручування листя (GLRaV-3), що забезпечує високий рівень елімінації вірусу, мікроклональні рослини рослини характеризуються високою приживлюваністю, регенераційним потенціалом і стабільними морфологічними ознаками.

Особливості роботи фотосинтетичного апарату сої в короткоротаційних сівозмінах

2026-01-23T12:22:02+02:00

Мета. Дослідити динаміку та особливості формування чистої продуктивності фотосинтезу та нагромадження сухої речовини посівами сої залежно від системи захисту від шкодочинних організмів в короткоротаційних сівозмінах та безмінних посівах культури. Методи. Польовий метод в поєднанні з метричним і візуальним спостереженням, фізіологічний метод, термогравіметричний метод. Результати. Встановлено прямолінійний характер динаміки нагромадження сухої речовини посівами сої з максимальним її показником (4,53–5,63 т/га) в фазу повної стиглості, тоді як динаміка чистої продуктивності фотосинтезу мала синусоїдний характер з двома піками у періоди 3-й трійчастий листок – початок цвітіння (4,0–6,1 г/м2 за добу) та кінець цвітіння – налив насіння (2,0–2,9 г/м2 за добу). Виявлено, що сівозмінний чинник та система захисту від шкодочинних організмів суттєво впливали на формування сухої речовини посівами сої. Максимальний показник нагромадження сухої речовини посівами сої (5,63 т/га) відмічено за системи захисту від хвороб, що включала передпосівну обробку насіння протруйником Максим XL 035 FS (1,0 л/т) та обприскування посівів у фазах бутонізації та утворення бобів фунгіцидом Абакус (1,5 л/га) у короткоротаційній сівозміні із співвідношення посівів сої та кукурудзи як 1:3, що більше на 19,5 % порівняно із контролем без системи захисту. Слід відмітити, що збільшення частки сої в короткоротаційних сівозмінах з 25 % до 33,3 та 50 % призводило до зменшення показника нагромадження сухої речовини, відповідно, на 4,3–6,4 % та на 15,8 % порівняно із безмінним посівом сої. Аналогічна залежність відмічена із формуванням показника чистої продуктивності фотосинтезу. Максимальним (6,1 г/м2 за добу) цей показник сформувався на варіанті із системою захисту від хвороб у короткоротаційній сівозміні із співвідношення посівів сої та кукурудзи як 1:3, що більше на 8,9 % порівняно із контролем без системи захисту та більше на 12,9 % порівняно із короткоротаційної сівозміною із співвідношенням 1:2 та на 24,5 % порівняно із короткоротаційної сівозміною із співвідношенням 1:1 та безмінним посівом сої. Висновки. Таким чином, співвідношення посівів сої та кукурудзи в короткоротаційних сівозмінах та система захисту від хвороб суттєво впливала на роботу фотосинтетичного апарату сої. На основі регресійного аналізу встановлено залежність нагромадження сухої речовини та чистої продуктивності фотосинтезу від вище вказаних технологічних прийомів вирощування. Коефіцієнти детермінації, відповідно, становили R2 = 0,893 та R2 = 0,948.

Формування біометричних показників та показників якості насіння сортів сої залежно від технологічних факторів

2026-01-23T12:21:53+02:00

Мета статті. Метою наших досліджень була оцінка впливу регулятора росту рослин і способів сівби на біометричні показники та показники якості насіння різних сортів сої за вирощування в умовах Західного Лісостепу. Методи. Впродовж виконання досліджень використовували загальнонаукові методи: гіпотеза, спостереження, аналіз; та спеціальні: лабораторний та польовий методи дослідження, зокрема біометричний аналіз рослин за показниками висоти рослин та кількості бобів на рослині, а також аналіз визначення вмісту білка і олії в насінні сої. Закладався трифакторний дослід, де фактор А – сорт (Сандра, Білявка та Ультра), фактор В – спосіб сівби (суцільний рядковий з шириною міжрядь 15 см і широкорядний – на 45 см) та фактор С – регулятор росту рослин. Експериментальні показники обробляли методами математичної статистики за В.О. Єщенко. Результати. В статті наведено результати польових та лабораторних досліджень впливу регуляторів росту рослин, норм висіву насіння на біометричні показники та показники якості насіння різних сортів сої, зокрема – вміст білка та олії за вирощування в умовах Західного Лісостепу. За результатами трирічних досліджень виявлено більш ефективні варіанти: спосіб сівби, регулятор росту та більш адаптований до ґрунтово-кліматичних умов сорт сої. Встановлено та статистично обґрунтовано ефективність застосування гібереліну та способу сівби на висоту рослин та кількість бобів у різних сортів сої. Крім того, визначено вміст білка та олії в насінні сої залежно від факторів експерименту. Висновки: найбільш високорослі рослини в середньому за роки досліджень 88,2 см сформував сорт Ультра за сівби суцільним рядковим способом. На цьому ж варіанті на рослинах сформувалась оптимальна кількість бобів – 32,8 штуки. За широкорядного способу сівби найбільш продуктивним був також сорт сої Ультра, біометричні показники дещо поступались, висота рослин – на 1,9 см, кількість бобів – на 1,5 шт. На цьому ж варіанті був оптимальний вміст білка – 39,4 % та вміст олії – 19,0 %.

Вплив кремнійвмісних добрив на стійкість баштан- них культур до абіотичного стресу в умовах посилення кліматичної аридності південного Степу України

2026-01-23T12:21:51+02:00

Метою дослідження є представлення результатів польових досліджень, спрямованих на розроблення адаптивної технології вирощування баштанних культур із використанням кремнійвмісних добрив в умовах посушливого клімату. Методи. Дослідження проводилися в польових умовах південного Степу України за стандартними методиками проведення досліджень з баштанними культурами. Досліджувались умови росту рослин, площа листкової поверхні, продуктивність, вміст елементів живлення в ґрунті, водоспоживання, а також економічна та біоенергетична ефективність технології вирощування баштанних культур. Використовувалися стандартні біометричні, гравіметричні та статистичні методи аналізу. Результати. Кремнійвмісні добрива, особливо за умов комплексного застосування, сприяли покращенню умов росту баштанних рослин, розвитку листкової поверхні та підвищенню стійкості до стресів. У порівнянні з рекомендованим мінеральним удобренням, комплексне внесення кремнію на фоні рекомендованого збільшувало площу листкової поверхні на 10,1–11,5 % для всіх культур і покращувало ефективність використання води. Найвищу врожайність кавуна (21,9 т/га) було отримано за умов комплексного внесення кремнію, що перевищило базовий рівень на 15,9 %. Подібні тенденції спостерігались у дині (13,6 т/га, +15,2 %) та гарбуза (21,5 т/га, +14,4 %). Коефіцієнти водоспоживання зменшилися на 7–32 % залежно від культури та варіанта досліду. Найкращі економічні показники були досягнуті за умов комплексного внесення кремнійвмісних добрив, що забезпечило приріст умовного чистого прибутку на 8917–10 162 грн/га для кавуна та дині, відповідно, з рівнем рентабельності до 103 %. Біоенергетична ефективність зросла на 5–13 % при застосуванні кремнійвмісного удобрення. Висновки. Адаптивна технологія вирощування баштанних культур, яка включає комплексне застосування кремнійвмісних добрив на фоні рекомендованого мінерального удобрення, істотно покращує продуктивність рослин, ефективність використання води, а також економічні та біоенергетичні показники. Адаптивні технології рекомендуються для підвищення стійкості виробництва баштанних культур у посушливих регіонах півдня України.

Порівняльний аналіз впливу біостимуляторів на посівні якості сої в лабораторних умовах

2026-01-23T12:21:43+02:00

Мета. Встановити ефективність застосування біостимуляторів GRAND Alitti, CRAND ERMEI та GRAND у різних концентраціях для покращення посівних якостей насіння сої. Методи. При визначенні енергії проростання та лабораторної схожості сої в лабораторних умовах застосовували загальноприйняті методики ДСТУ 4138-2002. Висівали певну кількість насінин у стандартних умовах. Енергію проростання визначали на 5 добу. Результати. За результатами проведених досліджень обробка біопрепаратом GRAND (у концентраціях 1:2, 1:3, 1:4) дала нижчі показники енергії проростання ніж контроль, що свідчить про негативний або нейтральний ефект даного препарату. Обробка GRAND Alitti 1:3 продемонструвала найнижче середнє значення – 30 %. Результати досліджень обробкою препаратом GRAND ERMEI концентрацією 1:2 показала найгірший результат – середнє значення 22 %, що на 14 % нижче контролю, тоді як концентрації 1:3 та 1:4 показали однакові середні результати – по 32 %, що на 4 % нижче за контроль. Результати досліджень лабораторної схожості при обробці насіння біопрепаратом GRAND з концен-трацією 1:2 мали середнє значення – 32 % (нижче за контроль на 2 %) і визначає ефект як нейтральний; варіант GRAND 1:3 має середнє значення – 34 %; варіант GRAND 1:4 має середнє значення – також 34 %. Найкращі результати лабораторної схожості показала концентрація GRAND Alitti 1:2 при середньому значенні – 42 %, що істотно перевищує контроль (34 %). Результати досліджень показали, що при обробці GRAND ERMEI в концентрації 1:2 середнє значення схожості складає 20 %, що на 14 % нижче за контроль, тобто така концентрація пригнічує схожість сої; у варіанті GRAND ERMEI 1:3 середнє значення складає 26 %, на 8 % нижче контролю і характеризується нейтральним ефектом; у варіанті GRAND ERMEI 1:4 середнє значення склало 40 %, що на 6 % вище за контроль. Висновки. У результаті лабораторних досліджень встановлено, що вплив біостимуляторів на енергію проростання та лабораторну схожість сої значною мірою залежить від характеристики препарату та концентрації розчину. Найбільш ефективними виявилися GRAND Alitti (1:2), що позитивно вплинув як на енергію проростання, так і на лабораторну схожість, перевищивши контрольні значення; GRAND ERMEI (1:4) забезпечив найвищу лабораторну схожість (40 %) серед усіх варіантів.

Якісні показники зеленої маси залежно від сорту ріпаку озимого в конвеєрному виробництві зелених кормів

2026-01-23T12:21:27+02:00

Мета – дослідити якісні показники зеленої маси сортів ріпаку озимого для конвеєрного виробництва зелених кормів в умовах західного Лісостепу України. Методи. Дослідження проводились у 2024–2025 роках на дослідних полях ПФ «Богдан і К» Коломийського району, Івано-Франківської області на дерново-підзолистому ґрунті. Вивчались сорти ріпаку озимого Дембо та Черемош. Теоретичну основу дослідження складає аналіз наукових публікацій, а практична виконана згідно з методикою польових дослідів. Результати. Експериментальні дослідження показали, що в 100 кг зеленої маси ріпаку озимого міститься значна кількість кормових одиниць: у сорту Черемош – до 15,8 кг, у сорту Дембо – 14,3 кг. Вміст сухої речовини у зеленій масі коливався від 13,8 % до 15,7 %, протеїну – 2,3–6,1 %, клітковини – 1,9–3,2 %, що свідчить про концентрованість основних поживних речовин у кормі. Зелена маса ріпаку озимого містить значну кількість каротину (14,6–66,3 мг/кг) та аскорбінової кислоти (94,5–98,9 мг/кг), що підвищує її вітамінну цінність, сприяє підтримці імунітету та покращенню обміну речовин у тварин. Аналіз хімічного складу листостеблової маси показав, що частка цукрів (глюкози, фруктози та сахарози) становить 9–12,5 %, що забезпечує додаткове джерело енергії в раціоні. У сухій речовині зеленої маси спостерігається високий вміст золи та макроелементів: у сорту Черемош – золи 10 %, кальцію 1,4 %, фосфору 0,33 %, калію 1,5 %, сірки 0,36 %; у сорту Дембо – золи 8 %, кальцію 1,2 %, фосфору 0,27 %, калію 1,2 %, сірки 0,31 %. Мікроелементи представлені залізом (437,1–492,4 мг/кг), молібденом (0,5–0,6 мг/кг) та цинком (15 мг/кг), що забезпечує нормалізацію метаболічних процесів у тварин. Особливу цінність корму визначає амінокислотний склад білка. У зеленій масі ріпаку озимого найбільшу частку серед незамінних амінокислот займають лейцин (2,4–2,6 %), валін (1,5–1,6 %) та аргінін (1,5–1,6 %). Лізин, гістидин та треонін присутні в менших кількостях (1,1–1,2 %, 0,6–0,7 %, 1,2–1,3 % відповідно), що свідчить про специфічний амінокислотний склад рослини. Висновки. Отримані дані свідчать про високу біологічну цінність зеленої маси ріпаку озимого та її перспективність як компоненту кормових раціонів великої рогатої худоби та овець. Використання сортів Черемош і Дембо дозволяє забезпечити тварин високоякісним білком, вітамінами та мінеральними речовинами, підвищити ефективність годівлі та оптимізувати структуру раціону, що робить ріпак перспективною кормовою культурою для сучасного тваринництва.

Експертиза, сертифікація, моніторинг фіторесурсів: значення, підходи та сучасні виклики

2026-01-23T12:24:59+02:00

Сучасні глобальні виклики, які пов’язані з мінливістю клімату, деградацією земель, зростанням антропогенного навантаження та загрозами продовольчій і екологічній безпеці людства, загострюють необхідність збереження та раціонального використання природних ресурсів. Особливе значення у цьому контексті мають фіторесурси – сукупність усіх корисних видів рослин природної та штучної флори, які можуть бути використані у народному господарстві, медицині, фармації, косметології, харчовій та легкій промисловості. З активним зростанням попиту на природну сировину актуалізується впровадження системи експертизи, сертифікації та моніторингу фіторесурсів, як необхідної умови їх сталого використання та охорони. Фіторесурси є невід’ємною складовою біорізноманіття, джерелом біологічно активних речовин, основою традиційної та наукової медицини. В Україні, за оцінками фахівців, потенціал лікарських, харчових, технічних, ефіроолійних та інших видів рослин значно недооцінений, а темпи їх зниження через нераціональне використання перевищують темпи відновлення. Водночас українські екосистеми, особливо Карпати, Полісся та степова зона мають потужний ресурсний потенціал, що потребує обліку, паспортизації, контролю та регламентації. У статті розглядається значимість та проведення експертизи фіторесурсів. Адже, експертиза фіторесурсів – це комплекс досліджень щодо визначення якісного й кількісного складу рослинної сировини, її відповідності нормативним документам, придатності до використання, рівня безпеки та біологічної активності. Вона може бути первинною (при введенні нових видів у фармакопеї, чи промислове використання), плановою (у межах лісогосподарських, агропромислових обстежень), або спеціальною (в умовах екологічних загроз, техногенних катастроф, порушень природокористування тощо). Експертиза, сертифікація та моніторинг фіторесурсів є критично важливими для забезпечення біобезпеки, охорони довкілля, підтримки традиційної медицини та розвитку зеленої економіки. Україна має значний потенціал, але потребує системного підходу до управління рослинними ресурсами. Це включає законодавчу підтримку, наукове забезпечення, освітню базу та активну громадську участь. Саме збереження фіторесурсів – це не тільки екологічне, а й стратегічне завдання, що має стати частиною державної політики сталого розвитку.

Фітосанітарна оцінка різних сортів пшениці озимої в залежності від строків сівби

2026-01-23T12:24:48+02:00

Мета – встановити вплив строків сівби на фітосанітарний стан посівів, розвиток кореневих гнилей, пошкодження сисними шкідниками та продуктивність пшениці озимої. Методи. Дослідження проводились протягом 2023–2025 років в умовах ТОВ Силікат-1 Черкаської області в польовій сівозміні на дослідних ділянках. Використовувались методи досліджень: польовий, доповнений аналітичними дослідженнями, вимірами, підрахунками і спостереженнями відповідно до загальноприйнятих методик та методичних рекомендацій у рослинництві, фітопатології та ентомології. Результати. Фітосанітарний стан посівів пшениці озимої істотно залежав як від строків сівби, так і від генетичних особливостей сортів. Сорти інтенсивного універсального типу використання – Подолянка, Богдана та Даринка Київська – у середньому мали вищі показники ураження кореневими гнилями (8,7–10,6 % за ранніх строків сівби) та пошкодження сходів шкідниками (10,1–12,0 %) порівняно із сортами високоінтенсивного типу – Астарта, Перлина Поділля та Борія, у яких ці показники були значно нижчими (ураження кореневими гнилями 7,1–7,9 %, пошкодження сходів 4,9–7,8 %). фітосанітарний стан посівів районованих сортів пшениці озимої у весняно-літній період значною мірою залежав від строків сівби та сортових особливостей. За раннього строку сівби (01.09) у посівах сортів інтенсивного універсального типу – Подолянка, Богдана, Даринка Київська – спостерігалося відносно високе ураження кореневими гнилями (12,0–13,7 % після зимівлі, 22,0–30,1 % перед збиранням) та підвищена пошкодженість сисними шкідниками (8,2–8,5 % після зимівлі, 11,5–13,0 % перед збиранням). Висновки. Встановлено, що у зоні Центрального Лісостепу України строки сівби істотно впливають на фітосанітарний стан, урожайність і якість насіння пшениці озимої. Найкращі результати отримано за пізнього строку сівби (30 вересня), що сприяло зниженню ураження посівів кореневими гнилями та шкідниками, формуванню вирівняних сходів і підвищенню продуктивності. Сорти високоінтенсивного типу (Астарта, Борія, Перлина Поділля) проявили кращу адаптивність до гідротермічних коливань та стабільно перевищували за урожайністю універсальні сорти (Подолянка, Богдана, Даринка Київська) у середньому на 0,8–1,0 т/га. Пізній строк сівби забезпечив збільшення маси 1000 насінин до 46–47 г. Поєднання оптимального строку сівби з добором високоінтенсивних сортів є ефективним шляхом підвищення урожайності, покращення посівних якостей насіння та стабілізації фітосанітарного стану посівів пшениці озимої в умовах кліматичних змін.

Аналіз світових трендів упровадження штучного інтелекту в агрономію та їхній вплив на сталий роз- виток

2026-01-23T12:24:37+02:00

Дослідження спрямоване на визначення ролі іннова- ційних технологій, зокрема стартапів у сфері AgriTech, цифрових платформ, IoT-рішень, точного землеробства та біотехнологій, у забезпеченні сталого розвитку галузі та підвищенні продовольчої безпеки. Мета дослідження – аналіз сучасного стану впровадження технологій штуч- ного інтелекту в аграрному секторі України, виявлення основних чинників, що впливають на інтеграцію іннова- цій, та оцінка потенційних можливостей для підвищення ефективності агропромислового виробництва. Встановлено, що застосування інтелектуаль- них технологій у сільському господарстві дає змогу підвищувати врожайність, оптимізувати ресурси та зменшувати негативний вплив на довкілля. Стартапи у сфері AgriTech демонструють високу ефективність упровадження автономних роботів, дронів, IoT-систем і платформ управління агропроцесами, а також біо- технологій, що забезпечують автоматизований моні- торинг полів, точневнесеннядобрив та захист рослин. Аналіз українських та міжнародних практик свідчить про значні переваги цифровізації агросектору, зокрема можливість підвищення продуктивності праці, змен- шення витрат та підтримки стійкого розвитку агропід- приємств. Водночас визначено низку перешкод, серед яких високі інвестиційні витрати, нестача кваліфікова- них кадрів, недостатньо розвинена інфраструктура, соціально-культурні чинники та обмежена державна підтримка. Інтеграція ШІ в аграрну сферу України має зна- чний потенціал для трансформації традиційних мето- дів ведення господарства та підвищення ефективності виробництва. Для повномасштабного впровадження технологій необхідне комплексне поєднання державної підтримки, інвестицій у навчання фахівців, розвиток циф- рової інфраструктури та підвищення обізнаності агра- ріїв про переваги інноваційних рішень. Подальший роз- виток стартапів у сфері AgriTech, точного землеробства та біотехнологій сприятиме стійкому розвитку агросек- тору та гарантуванню продовольчої безпеки в умовах сучасних економічних та кліматичних викликів.

Продуктивність тополі чорної залежно від віку плантації

2026-01-23T12:24:23+02:00

Мета. Дослідити вплив віку плантації на формування продуктивності та якісних показників сировини рослин тополі чорної, що забезпечує максимальну урожайність надземної маси. Методи. Лабораторний, вимірювальний, розрахунково-порівняльний, аналізування, статистичний. Результати. На початку вегетації вміст сухої речовини в листках тополі коливався від 34,1 % (рослини 2018 року садіння) до 42,3 % (2020 рік садіння). В липні місяці кількість сухих речовин збільшувалась і складала від 40,3 % до 44,9 % (2018 і 2020 рр.). У період активної вегетації найбільший вміст сухих речовин в листках мали рослини 2018 року садіння, а саме 48,7 %, найменший вміст 45,0 % рослини2020 року садіння. Стебла досліджуваних рослин на початку вегетаційного періоду накопичували в своєму складі від 47,3 до 49,1 % сухих речовин, а максимальних значень вмісту цього показника рослини забезпечували в кінці вегетації, а саме від 64,8 до 66,4 %. Кількість зольних елементів в стеблах тополі на початку вегетації складала від 1,7 % до 2,0 %, далі цей показник змінювався і був від 1,8 до 2,5 %, а в кінці вегетації від 1,9 до 2,5 %. Висновки. Вміст сухої речовини в листках тополі чорної був вищим, ніж у стеблах та як в листках, так і в стеблах не залежав від віку плантацій. Кількість зольних елементів в листках була вищою в порівнянні зі стеблами, більше золи відмічено в рослинах з більшим строком вегетації. Накопичення в листках тополі целюлози і геміцелюлози проходило наступним чином – більша кількість целюлози спостерігається в листках рослин з більшим строком вегетації. Кількість целюлози і геміцелюлози в стеблах тополі чорної була більшою в порівнянні з листками, а кількість целюлози і геміцелюлози збільшувалась залежно від віку плантацій. Аналізуючи накопичення азоту, фосфору і калію листками та стеблами рослин відмітимо, що більша кількість азоту і фосфору у рослин з більшим строком вегетації. Збільшення накопичення азоту, фосфору і калію в листках і стеблах відбувається поступово протягом вегетації і досягає максимальних значень в серпні місяці. Накопичення хлору і сірки листками та стеблами тополі чорної відбувалось аналогічно накопиченню макроелементів, а саме більша кількість відмічена в листках, менша в стебел і кількість хлору і сірки відмічена в рослин з більшим строком вегетації.

Показники росту рослин ячменю озимого залежно від удобрення та застосування регулятора росту

2026-01-23T12:24:11+02:00

Мета. Визначити формування висоти рослин ячменю озимого і стійкості до полягання за різного удобрення та застосування регулятора росту. Методи. Лабораторний, вимірювальний, порівняльний, аналізування, статистичний. Результати. У середньому за три роки досліджень висота рослин ячменю озимого збільшувалась від 96 до 125 см залежно від варіанту досліду на тлі без регулятора росту. При цьому на неудобрених ділянках цей показник змінювався від 83 до 115 см залежно від року дослідження. Понижена температура повітря у період березень – травень сприяла меншому росту рослин у висоту в 2023 і 2025 рр. Оптимальна температура повітря для росту рослин ячменю озимого в 2024 р. забезпечували найвищий ріст рослин. Необхідно відзначити, що в 2023 р. висота рослин збільшувалась на 37 %, у 2025 – на 22 %, а в 2025 р. – на 27 %. Результати досліджень свідчать, що найменше на висоту рослин впливало застосування фосфорних і калійних добрив. Упродовж років досліджень цей показник зростав лише на 2–5 см. Варіанти з неповним поверненням фосфорних і калійних добрив, а також повне мінеральне добриво істотно не впливало на висоту рослин порівняно з азотними системами. На тлі застосування регулятора росту рослин висота була в межах 69–94 см залежно від варіанту досліду та року проведення досліджень. Необхідно відзначити, що за внесення азотних добрив висота рослин зростала на 6–8 % порівняно з неудобреними ділянками. Площа з полеглими рослинами також змінювалась залежно від погодних умов року проведення досліджень, удобрення та застосування регулятора росту рослин. Висновки. У результаті проведених досліджень встановлено, що рослини ячменю озимого по різному реагують на внесення добрив у польовій сівозміні. Найбільше впливає застосування азотних добрив, а найменше – фосфорних і калійних. Висота рослин змінюється від 83 до 115 см на неудобрених ділянках і від 103 до 140 см на системах з азотною складовою. Внесення регулятора росту рослин понижає їх висоту до 69–94 см або на 20–49 % залежно від варіанту досліду. Системи з внесенням N150 на тлі різного повернення фосфорних і калійних добрив знижували стійкість рослин до 3 бала. При цьому ділянки без добрив, фосфорно-калійна система та внесення N75 не впливали на стійкість рослин ячменю озимого. При цьому стійкість рослин на тлі регулятора росту була на рівні 7–9 бала залежно від варіанту досліду.

Біологічні індикатори деградації ґрунтів у контексті глобальних кліматичних змін

2026-01-23T12:27:21+02:00

У статті розглянуто актуальну проблему деградації ґрунтів у контексті глобальних кліматичних змін, яка на даний час набуває критичного значення для забезпечення екологічної та продовольчої безпеки. Ґрунтові ресурси є основою функціонування агроекосистем, однак під впливом зростання температури, частоти посух, ерозійних процесів та інтенсифікації землекористування відбувається істотне зниження їхньої біологічної активності та здатності до самовідновлення. Особливу увагу приділено ролі біологічних індикаторів як чутливої та інтегральної системи оцінювання екологічного стану ґрунтів, що відображає реакцію живих компонентів ґрунтової екосистеми на зміни кліматичних умов. Метою дослідження є встановлення зв’язку між градієнтом аридності та ключовими біоіндикаторами ґрунтового здоров’я в різних природно-кліматичних зонах України (Полісся, Лісостеп, Степ). Для цього проаналізовано показники мікробної біомаси вуглецю (MBC), ферментативної активності (дегідрогеназа, фосфатаза), питомого дихання мікробіоти (qCO2), структури ґрунтових безхребетних та співвідношення фізико-хімічних властивостей. Результати показали чітку зональну тенденцію: зі збільшенням аридності спостерігається зниження мікробної біомаси, ферментативної активності та чисельності дощових червів, тоді як qCO2 зростає, що свідчить про підвищене навантаження на мікробну систему. У зоні Полісся біологічна активність залишається стабільно високою завдяки помірному клімату та підвищеній вологості. Для Лісостепу характерна сезонна мінливість показників, зокрема зниження дегідрогеназної активності в літній період через дефіцит вологи. Найбільш виражене пригнічення біологічної активності спостерігається у Степу, де висока температура та низький рівень опадів створюють стресові умови для ґрунтової біоти. Це доводить, що біологічні властивості ґрунту є одними з найчутливіших індикаторів деградації, які реагують швидше, ніж фізико-хімічні параметри. Результати наших досліджень підтверджують, що біологічні індикатори є ефективним інструментом комплексної оцінки стану ґрунтів, чутливо реагують на зміни клімату та можуть слугувати основою для розроблення адаптивних стратегій сталого землеробства.

Формування алелопатичної активності сортів Helianthus tuberosus L. (Asteraceae) в умовах Південного Степу України

2026-01-23T12:27:15+02:00

Мета. Дослідити вплив водорозчинних виділень рослин різних сортів топінамбура на рослини біотестори при вирощуванні культури в умовах Південного Степу України. Методи. Відбір середніх зразків (ґрунту, вегетативних органів) проводили за фазами розвитку рослин протягом вегетації на ділянках вирощування енергетичних культур. Лабораторний метод – визначення впливу водорозчинних виділень рослин на схожість насіння крес-салату, приріст коренів добових проростків рослин-біотесторів. Математично-статистичний метод – обробка експериментальних даних для встановлення впливу та індекса алелопатичної активності. Результати. У статті наводяться результати досліджень алелопатичної активності водорозчинних виділень рослин топінамбура протягом вегетації. Виділення рослин впливають на схожість насіння крес-салату у фазі відростання: найнижчий показник спостерігався за впливу виділень рослин сорту ʹФіолет Київськийʹ, найвищий – для сорту ʹУспіхʹ (82 і 100 % відповідно). У фазі вегетації схожість становив 42 % за впливу виділень у зону ризосфери. У фазі закінчення вегетації за впливу виділень у ризосферу спостерігалося збільшення схожості від 77 % (ʹДієтичнийʹ) до 100 % (ʹФіолет Київськийʹ). У фазі відростання найменші показники впливу водорозчинних виділень стебла на схожість насіння крес-салату характерні для рослин сорту ʹДієтичнийʹ, а найбільші – ʹУспіхʹ (79 та 96 % відповідно). Не встановлено відмінності впливу виділень стебел різних сортів на схожість насіння крес-салату у фазі вегетації. У фазі закінчення вегетації схожість насіння біотестора за впливу виділень стебел знаходиться в межах від 88 % (ʹУспіхʹ) до 100 % (ʹФіолет Київськийʹ). Водорозчинні виділення листків топінамбуру різних сортів впливають на схожість насіння крес-салатута та відрізняються у рослин різних сортів залежно від фази розвитку: у фазі відростання показники знаходиться в межах від 75 % (сорт ʹУспіхʹ) до 93 % (сорт ʹДієтичнийʹ); у фазі вегетації максимальна схожість становить 50 % (сорт ʹФіолет Київськийʹ), для інших сортів вона становить 42 %. У фазі закінчення вегетації виділення листків сорту ʹУспіхʹ не мають інгібуючої дії на схожість насіння, а максимальна гальмуюча дія характерна для виділень листків рослин сорту ʹДі- єтичнийʹ. На довжину коренів проростків крес-салату впливають водорозчинні виділення у зону ризосфери та вегетативних органів, що має сортові особливості та відмінність за фазами розвитку. Найбільші показники довжини коренів крес-салату характерні для фази відростання топінамбура за впливу виділень рослин сортів ʹДієтичнийʹ та ʹФіолет Київськийʹ, а за впливу виділень сорту ʹУспіхʹ приріст довжини коренів крес-салату був на 21,6 % меншим від контролю. Водорозчинні виділення стебел і листків гальмують довжину коренів проростків, порівняно з контролем. Для рослин сорту ʹУспіхʹ характерний найбільший гальмуючий вплив водорозчинних виділень стебел і листків, за яких довжина коренів проростків крес-салату на 30 та 36 % менше контролю. У фазі вегетації для впливу виділень рослин усіх варіантів характерна менша довжина коренів крес-салату, порівняно з контролем. Виділення рослин сорту ʹУспіхʹ у зону ризосфери і стебел мали більший негативний вплив на довжину коренів порівняно з іншими сортами. Довжина коренів крес-салату за впливу виділень листків рослин сорту ʹДієтичнийʹ була на 20,7, а сорту ʹУспіхʹ на 11,3 % меншими від контролю. У фазі закінчення вегетації за впливу виділень органів рослин всіх варіантів характерні найменші показники довжини коренів. Водорозчинні виділення у зону ризосфери та стебел рослин сорту ʹДієтичнийʹ мали помітний стимулюючий ефект та переважали довжину рослин контролю на 24,7 та 16,9 %, а виділення листків пригнічували цей показник. За впливу виділень рослин сорту ʹФіолет Київськийʹ довжина коренів крес-салату була більшою за контроль та знаходилася в межах від 1,2 % (виділення стебел) до 19,0 % (виділення у зону ризосфери). За впливу водорозчинних виділень рослин сорту ʹУспіхʹ довжина коренів крес-салату була меншою контролю в межах від 25,5 % для виділень стебла до 0,7 % – виділень у зону ризосфери. Індекс алелопатичної активності показав, що водорозчинні виділення вегетативних органів рослин топінамбура досліджуваних сортів мають інгібуючу дію на довжину коренів добових проростків крес-салату, а виділення в зону ризосфери рослин сортів ʹДієтичнийʹ та ʹФіолет Київськийʹ мають стимулюючу дію. Для рослин сорту ʹУспіхʹ у фазі відростання характерна інгібуюча дія на довжину коренів проростків. Водорозчинні виділення рослин топінамбура у фазі вегетації мають інгібуючу дію. У фазі закінчення вегетації виділення рослин сортів ʹДієтичнийʹ та ʹФіолет Київськийʹ мають стимулюючу дію. Для водорозчинних виділень вегетативних органів рослин топінамбуру сорту ʹУспіхʹ характерна інгібуюча дія протягом всього періоду вегетації, що може свідчити про наявність у рослин цього сорту фітотоксичного потенціалу. Висновки. В умовах Південного Степу України сорти топінамбура, які вирощуються на дослідних полях енергетичних культур ННПЦ МНАУ, є алелопатично активними. Показники активності залежать від фази розвитку рослин, вегетативних органів і сортових особливостей, мають стимулюючу та інгібуючу дію на схожість насіння та довжину коренів добових проростків крес-салату. Найбільші показники інгібуючої дії в умовах Південного Степу України мають рослини топінамбуру сорту ʹУспіхʹ. Подальші дослідження формування алелопатичної активності рослинних решток протягом періоду їх розкладання допоможуть встановити, чи сприяє алелопатія водорозчинних виділень на неінвазійність культури на рівні сортів.

Морфологічні особливості та продуктивність сортів гороху овочевого залежно від умов вирощування

2026-01-23T12:26:59+02:00

У статті наведено результати багаторічних досліджень морфологічних ознак та продуктивності сортів гороху овочевого (Pisum sativum L.) залежно від умов вирощування у Західному Лісостепу України. Встановлено, що продуктивність рослин є комплексною ознакою, яка формується під впливом поєднання морфологічних і фізіологічних показників, серед яких вирішальну роль відіграють кількість бобів на рослині, маса бобів, довжина стебла та кількість міжвузлів. Дослідження проводили протягом 2020–2023 рр. у науково-дослідному центрі «Поділля» Подільського державного університету. Схема досліду включала сорти Лущильний (контроль), Амалфі, Вівадо, Вінко, Глоріверт, Сіенна та Шервуд. Аналіз дисперсії показав істотний вплив сортового фактора на морфологічні та врожайні показники. Найбільшу довжину стебла відмічено у сортів Шервуд (112,0 см), Сіенна (88,9 см) і Глоріверт (79,7 см), що свідчить про їх придатність до механізованого вирощування і збирання врожаю. Кількість міжвузлів на рослині становила від 12,1 до 19,2, при цьому найвищим показником характеризувався сорт Шервуд. За масою бобу кращими виявилися сорти Шервуд (4,4 г) і Сіенна (4,2 г). Кількість бобів на рослині варіювала від 11,1 до 17,3, найвищі показники мали сорти Глоріверт, Сіенна та Шервуд. За багаторічними даними, маса бобів з рослини становила від 54,8 до 105,3 г. До високопродуктивних віднесено сорти Сіенна та Шервуд, до середньопродуктивних – Глоріверт, Вінко та Амалфі. Найвищу врожайність і стабільність продемонстрував сорт Шервуд, який перевищив контрольний сорт на 44,3 %. Отримані результати свідчать про високий адаптаційний потенціал цього сорту та можливість його рекомендації для широкого вирощування у Західному Лісостепу України.

Складові фотосинтетичної активності та урожайність картоплі за органічного виробництва

2026-01-23T12:26:51+02:00

Мета. Встановити вплив сидеральних культур, органічних добрив (гній ВРХ), біостимуляторів та біологічних препаратів на формування показників фотосинтезу та урожайності картоплі за органічного вирощування в умовах Південного Полісся України. Методи. Загальнонаукові та спеціальні: польовий-стаціонарний дослід; вимірювально-ваговий; статистично-математичний. Дослідження проведено впродовж 2023–2025рр. в Інституті картоплярства з середньостиглим сортом картоплі Мирослава на двох фонах удобрення (подвійний сидерат гірчиці білої з наступною його заробкою; подвійний сидерат гірчиці білої з наступною його заробкою + 40 т/га перегною ВРХ) і використанням біостимуляторів Біогран», «StimPure AA Liquid», «Гуміфілд», «VIT-ORG VG» та біофунгіцидів «Мікохелп» і «Фітохелп». Результати. Встановлено, що площа листкової поверхні картоплі за системи органічного вирощування змінювалась залежно від фаз росту і розвитку. Максимальна площа асиміляційної поверхні зафіксована у фазу «зеленої ягоди» незалежно від фону та біопрепаратів. Найвищі показники відмічено за використання біорегулятора росту «VIT-ORG VG» та біофунгіциду Мікохелп – 33,3 та 34,6 тис.м2/га, що перевищувало контрольні варіанти фону 1 та фону 2 на 20,6 та 19,7 % відповідно. Визначено, що величина чистої продуктивності фотосинтезу була найвищою, а саме: від 9,7 до 12,8 на фоні 1 та від 10,8 до 13,8 г/м2/добу у період «сходи– бутонізація», у подальші періоди росту та розвитку ЧПФ знижувалась та на початку відмирання картоплиння характеризувалась найнижчими показниками – на фоні подвійного сидерату гірчиці білої в межах 6,2–9,6 г/м2/ добу, на фоні подвійний сидерат (гірчиця біла) + перегній ВРХ від 7,2 у контролі до 10,5 г/м2/добу у варіанті з використанням біостимулятора «VIT-ORG VG» та біофунгіциду Мікохелп. Урожайність бульб картоплі в середньому без використання біостимуляторів і біофунгіцидів на фоні 1 становила 22,3 т/га та фоні 2 вона зростала на 5,3 т/га (27,6 т/га). Досліджувані біопрепарати позитивно впливали на урожайність картоплі: приріст складав від 0,7 до 3,3 т/га на фоні 1 та на 0,6 – 4,7 т/га на фоні 2. Найвищими показниками урожайності характеризувалися варіанти фону 2 за використання «VIT-ORG VG» та біофунгіциду Мікохелп – 32,3 т/га, «Біогран + StimPure AA Liquid» + біофунгіциду Мікохелп – 31,8 т/га, що перевищує контроль на 17 % та 15,2 % відповідно. Висновки. Складові фотосинтетичної активності (площа листкової поверхні, листковий індекс, чиста продуктивність фотосинтезу та фотосинтетичний потенціал) динамічно змінювалися і залежали від фону живлення, біостимуляторів та біофунгіцидів, а їх застосування сприяло підвищенню ефективності використання елементів живлення органічних добрив та позитивно позначилось на зростанні урожайності картоплі сорту Мирослава на 14,8–17,8 %.

Екологізація агровиробництва із застосуванням біологічних чинників

2026-01-23T12:26:48+02:00

Мета роботи полягала у встановленні екологізації агровиробництва під час вирощування картоплі в умовах Західного Лісостепу України. Розглянуто особливості формування урожайності різних сортів під впливом застосування біостимуляторів як важливого екологічного чинника у підвищенні продуктивності культури. Методи. Використання біопрепаратів у технології вирощування сприяє формуванню урожайності рослин, покращенню структури та мікробіологічної активності ґрунту та формуванню екологічно сталих агроекосистем. Результати. Картопля, як одна з провідних продовольчих культур України, відіграє роль у забезпеченні продовольчої безпеки. Її екологічна пластичність дозволяє формувати стабільні врожаї за різних ґрунтово-кліматичних умов, проте рівень урожайності значною мірою залежить від сортового потенціалу та умов вирощування. Тому екологізація технології вирощування картоплі шляхом використання біостимуляторів є перспективним напрямом у забезпеченні збалансованого агровиробництва. Біостимулятори сприяють розвитку кореневої системи, підвищують стійкість рослин до стресових факторів, оптимізують процеси живлення та позитивно впливають на урожайність бульб. У статті подано порівняльні характеристики дії біостимуляторів Тотем і Імперіум на формування урожайності сортів картоплі Княгиня та Родинна. Встановлено, що застосування препарату Тотем забезпечило урожайність сорту Княгиня 26,3 т/га, а Імперіум – 25,0 т/га. Для сорту Родинна найвищий показник урожайності – 26,6 т/га, тоді як на контрольному варіанті без біостимуляторів він становив лише 22,6 т/га. Висновки. Результати підтверджують доцільність екологічно підходу до вирощування картоплі та перспективність біологічних препаратів у підвищенні врожайності картоплі.

Формування основних елементів структури врожаю кукурудзи залежно від густоти рослин

2026-01-23T12:26:38+02:00

У статті висвітлені результати вивчення особливостей формування основних елементів структури врожаю кукурудзи, а саме – кількість рядів зерен на качані та зерен у кожному ряду залежно від густоти посіву. Мета досліджень – встановити та оцінити вплив густоти посіву рослин на процес формування елементів структури врожаю в гібридів кукурудзи з різними термінами достигання. Методи досліджень – спостереження, лабораторний, гіпотезу, експеримент, польовий, візуальний та порівняльно-розрахунковий методи. Дослідження проводилися у 2024 році на дослідному полі кафедри рослинництва та садівництва Вінницького національного аграрного університету за господарських умов ТОВ «Органік-Д. Ґрунтовий покрив дослідної ділянки представлений сірими лісовими ґрунтами легкосуглинкового механічного складу. Результати. Встановлено, що гібриди кукурудзи суттєво відрізнялися за особливостями формування кількості рядів зерен на качані та кількості зерен у ряді, залежно від групи стиглості, біологічних особливостей гібриду та густоти посіву. Подовження тривалості вегетаційного періоду гібридів кукурудзи сприяє зростанню кількості рядів зерен на качані і найкращими за даною ознакою (16,4 шт.) виявилися середньостиглі гібриди кукурудзи. Максимальні значення кількості рядів зерен на качані у ранньостиглих гібридів відмічено у Анові КС (ФАО 220) – 15,6 шт. та ЕС Сіріус (ФАО 200) – 14,9 шт., середньоранніх ЕС Перспектив (ФАО 240) – 16,2 шт. та ДКС 3609 (ФАО 260) – 16,5 шт. за густоти стояння рослин 70 тис. шт./га, ДКС 3939 (ФАО 320) – 17,5 шт. – при густоті посіву 50 тис. шт./га, а Гармоніум (ФАО 380) – 16,8 шт. за густоти 60 тис. шт./га. Кількість зерен в ряді підвищувалася зі зростанням групи ФАО та за різної густоти посіву. За результатами виміру встановлено, що у середньому по досліду, кількість зерен у ряді в ранньостиглих гібридів склала – 38,4 шт., у середньоранніх – 39,1 шт. та в середньостиглих – 39,6 шт. Висновки. Найвище значення кількості зерен в ряду для гібриду Анові КС – 38,5 шт., ЕС Сіріус – 41,3 шт. відмічено на варіанті із густотою 70 тис. шт. /га, для гібриду ЕС Перспектив – 37,9 шт., ДКС 3609 – 42,4 шт., ДКС 3939 – 40,9 шт. встановлено на варіанті із густотою 60 тис. шт. /га, а для гібриду Гармоніум – 42,2 шт. на варіанті із густотою 50 тис. шт. /га.

Якісні показники коренеплодів столового буряка за комплексного застосування біопрепаратів

2026-01-23T12:29:36+02:00

Дослідження має на меті вирішення актуальної проблеми – забезпечення збалансованого управління овочевою продукцією після її збирання, з урахуванням сучасного ресурсного потенціалу України та довгострокової перспективи повоєнного відновлення. При цьому ефективність управління безпосередньо залежатиме від темпів відновлення та розвитку виробництва. Дослідження присвячене вивченню впливу біопрепаратів Азотохелп та Мікохелп на формування якісних показників коренеплодів столового буряка різних сортів (Бікорес, Детройт, Опольський). Встановлено, що застосування цих препаратів позитивно впливає на вміст сухої речовини, клітковини, цукру, мінеральних елементів та органічних кислот, що визначає харчову цінність, смакові властивості та технологічні якості продукції. Клітковина у коренеплодах варіювала від 5,57 до 6,52 %, при цьому найбільші значення спостерігалися у сорту Бікорес за застосування обох біопрепаратів, перевищуючи контроль на 0,65–0,67 %. Сорти Опольський та Детройт також демонстрували підвищення клітковини, хоча воно було менш вираженим, що свідчить про сортові відмінності у реакції на біологічне стимулювання росту. Вміст цукру у коренеплодах значною мірою залежав від сорту та застосованого препарату. Найвищі показники зафіксовані у сорту Детройт – 9,58 % (Азотохелп) та 9,67 % (Мікохелп), що перевищувало контроль на 0,36–0,45 %. Сорт Опольський також реагував на біопрепарати позитивно, але менш виражено, тоді як у сорту Бікорес ефект був слабшим. Уміст золи у коренеплодах розподілявся нерівномірно: найбільше золи накопичувалося у верхній частині коренеплоду. Найвищий її вміст відзначено у сорту Бікорес при застосуванні Мікохелпу (11,22 %), що перевищувало контрольний варіант і свідчило про активізацію мінерального живлення. Сорт Детройт демонстрував подібну тенденцію, тоді як у сорту Опольський показник золи залишався практично на рівні контролю. Застосування біопрепаратів також сприяло підвищенню вмісту азоту та фосфору у коренеплодах сортів Бікорес і Детройт, причому Мікохелп виявився більш ефективним у стимулюванні накопичення цих елементів: азот досягав 1,73–1,83 %, а фосфор – 2,50–2,55 %, що перевищувало контрольні показники. У сорту Опольський підвищення азоту та фосфору було незначним або відсутнім. Отримані результати свідчать, що комплексне використання біопрепаратів Азотохелп і Мікохелп підвищує біохімічну цінність коренеплодів, покращує їх харчові та смакові властивості, технологічні показники, а також сприяє більш ефективному використанню поживних речовин ґрунту. Це підтверджує доцільність застосування біологічних стимуляторів для підвищення якості та конкурентоспроможності продукції столового буряка.

Скринінг сортів квасолі за стійкістю до несприятливих чинників навколишнього середовища

2026-01-23T12:29:30+02:00

Важливим показником, на який слід звернути увагу при виборі сорту для вирощування є не лише величина врожайності, а й стійкість до несприятливих чинників навколишнього середовища, серед яких вагоме місце посідає посухостійкість та стійкість до основних хвороб культури. У статті авторами проаналізовано сорти квасолі звичайної, занесені до Державного реєстру сортів рослин, придатних до поширення в Україні за 2017–2025 роки. Згруповано сорти за їх реакцією на негативні чинники навколишнього середовища, зокрема посуху та хвороби і потенційною врожайністю при дотриманні технологічних процесів під час вирощування квасолі в умовах Лісостепу України. Проведено аналіз сортів квасолі за роком внесення до Державного реєстру та країною-походження сорту. Більшість сортів квасолі, що перебувають в реєстрі створено саме в Україні. Відомо, що вітчизняні сорти володіють вищою агроекологічною стійкістю до несприятливих умов вирощування, оскільки створені у зонах рекомендованого вирощування, а зарубіжні сорти володіють нижчою агроекологічною пластичністю. Також проаналізовано сорти, виключені з Державного реєстру сортів у 2025 році. Видаляють сорти, які не відповідають вимогам щодо ряду показників, в тому числі стійкості до хвороб, шкідників посухи та інших несприятливих чинників. Зокрема у 2025 році з реєстру було виключено 46 сортів квасолі. Важливе значення у формуванні стійкості рослин до хвороб відіграють умови вирощування. Для одержання стабільних за урожайністю сортів квасолі звичайної потрібні сорти, що характеризуються високою посухостійкістю. Крім того, необхідні сортозразки, що внаслідок дефіциту вологи є відносно стійкі до збудників хвороб. Згідно результатів аналізу, переважна більшість сортів квасолі звичайної, що занесені до Державного реєстру сортів рослин, придатних для поширення в Україні на 2025 рік, володіють середньою стійкістю до несприятливих чинників навколишнього середовища – посухи та хвороб – на рівні 7 балів. Високою стійкістю до обох чинників володіють сорти Елеганс та Нагано, які крім того мають і досить високу урожайність – 2,7–2,8 т/га.

Оцінка заходів біологізації азотного живлення льону олійного в умовах Південного Степу України

2026-01-23T12:29:18+02:00

Запровадження сучасних біологічних елементів у технологію вирощування льону олійного, які включають використання біологічних препаратів живильної дії рослин, для покращення умов росту та розвитку – є напрямком забезпечення споживача більш чистою та здоровою продукцією. Метою статті є узагальнення результатів польових досліджень щодо застосування біологічних препаратів асоціативної азотфіксації у сучасному виробництві льону кудряшу та оцінка перспектив запровадження біологічних елементів технології при його вирощуванні в посушливих умовах Півдня України. Методи. Під час збору та аналізу доступної наукової інформації були задіяні загальнонаукові методи такі як аналіз, синтез, абстрагування, узагальнення, порівняння. Польові дослідження проводились в 2023–2025 рр. на базі Одеської державної сільськогосподарської дослідної станції Інституту кліматично орієнтованого сільського господарства НААН України у шестипільній сівозміні (горох – пшениця м’яка озима – нут – пшениця тверда озима – льон – просо) за загальноприйнятими методиками і вказівками. Результати досліджень. В середньому за роки дослідження встановлено, що біологічні препарати Азотофіт-р та Екориз позитивно впливають на формування елементів структури врожаю та урожайність, що забезпечує підвищення кількості коробочок на рослину на 8,55 %, кількості насінин в одній коробочці на 4,45–5,56 %; підвищенню врожайності на 8,85 % – 10,53 %. Внесенням азоту N15 збільшувало кількість коробочок на 7,35 %; насіння – 1,90 %; підвищення урожайності на 6,50 %. Збільшення норми азоту до N30 та N45 забезпечує зростання кількості коробочок на 11,53–17,49 %; насіння на 5,39–6,03 %; підвищення урожайності на 17,26–27,35 %. Висновки. Застосування мікробіологічних препаратів асоціативної азотфіксації Азотофіт-p (1 л/т) виробництва «БТУ–Центр» та Екориз (1 л/т) Інституту мікробіології і вірусології ім. Д.К. Заболотного НАН України при вирощуванні льону олійного сорту Водограй сприяють підвищенню урожайності відповідно на 0,94 і 0,79 ц/га. Встановлено позитивний вплив біологічних препаратів на елементи структури урожаю. Обробка насіння льону біопрепаратами Азотофіт–р та Екориз співставно із внесенням мінеральних добрив відповідно нормою N20,6 та N18,2. Ефективність біопрепаратів залежить від погодно-кліматичних умов року.

Компостування як екологічно безпечний метод утилізації органічних відходів

2026-01-23T12:29:10+02:00

У статті узагальнено теоретичні та практичні засади компостування як екологічно безпечного методу утилізації органічних відходів, спрямованого на зниження антропогенного навантаження на довкілля та підвищення родючості ґрунтів. Метою дослідження є визначення ролі компостування у формуванні екологічно орієнтованих систем управління відходами та перспектив його широкого впровадження в Україні в контексті реалізації принципів циркулярної економіки та сталого розвитку. У роботі застосовано методи порівняльного аналізу, систематизації наукових джерел і узагальнення результатів попередніх досліджень, що дозволило проаналізувати потенціал використання органічної фракції твердих побутових відходів та визначити перспективи для розширеного використання компостування в Україні. Встановлено, що компостування є одним із найперспективніших напрямів біологічної переробки органічних відходів, що дозволяє скоротити обсяги відходів, які підлягають захороненню та зменшити викиди метану. Використання компосту як органічного добрива сприяє поліпшенню родючості ґрунту, збільшує секвестрацію вуглецю та зменшує потреби у мінеральних добривах. Аналіз зарубіжного досвіду показав, що компостування є невід’ємною частиною муніципальних програм управління біовідходами, тоді як в Україні цей процес перебуває на етапі становлення. Пілотні проєкти впроваджуються у деяких міських громадах, однак поширення практик обмежується відсутністю належної інфраструктури управління відходами, недостатніми фінансуванням та недостатнім рівнем екологічної свідомості населення. У роботі визначено перспективи стійкого та екологічно безпечного розвитку компостування в Україні. Запропоновано залучення державного регулювання до нормування забруднення компосту шкідливими речовинами, ефективного управління роздільним збором ТПВ та надання пільг суб’єктам господарювання стосовно їх діяльності з утилізації відходів шляхом компостування. Також запропоновано запровадження сучасних інтелектуальних технологій у компостуванні та цифрових технологій (ІоТ) в управлінні органічними відходами і у сільському господарстві. Зазначено, що важливою сферою є співпраця різних структур, залучених у процес утилізації відходів компостуванням, а також інформування та обізнаність громад щодо компостування. Узагальнені результати підтверджують, що компостування органічних відходів є ключовим інструментом ресурсозбереження та екологічної безпеки, а його впровадження сприятиме переходу України до моделі циркулярної економіки та сталого розвитку у системі управління відходами.

Урожайність зерна пшениці ярої залежно від впливу норм мінеральних добрив за різних строків сівби

2026-01-23T12:29:05+02:00

Мета досліджень полягала у встановленні залежності урожайності зерна пшениці ярої від впливу застосування норм мінеральних добрив за різних строків сівби. Методи. При проведенні досліджень використано наукові методи: польовий, лабораторний, аналітичний, конкретизації, узагальнення, математичний. Дослідження виконані впродовж 2023–2025 рр. в Закладі вищої освіти «Подільський державний університет» в умовах Західного Лісостепу України. Варіанти досліду: фактор А – норми внесення мінеральних добрив: N0P0K0 (контроль – без удобрення), N30P30K30; N60P60K60; N90P90K90; фактор В – строки сівби: перший (в кінці першої – на початку другої декади березня); другий (в кінці другої – на початку третьої декади березня); третій (по завершенню третьої декади березня). Результати. Представлені результати досліджень впливу норм мінеральних добрив – N0P0K0, N30P30K30; N60P60K60; N90P90K90 за різних строків сівби на урожайність зерна сортів пшениці ярої Сімкода Миронівська та Елегія Миронівська. Висновки. Доведено залежність рівня урожайності зерна пшениці ярої від впливу норм застосованих мінеральних добрив. За варіантів N30P30K30, N60P60K60, N90P90K90 показники відповідно становили у сорту Елегія Миронівська – 4,91; 5,39; 5,70 т/га, а у сорту Сімкода Миронівська – 5,30; 5,80; 6,14 т/га. Встановлено також формування урожайності зерна пшениці ярої залежно від впливу умов середовища за різних строків сівби. За першого, другого та третього строків сівби параметри показника для сорту Елегія Миронівська відповідно становили 5,58; 5,08; 4,49 т/га, а для сорту Сімкода Миронівська – 6,02; 5,48; 4,82 т/га. Частка впливу становила у сорту Елегія Миронівська для строків сівби – 37,76 %, для норм мінеральних добрив – 62,15 %, а у сорту Сімкода Миронівська – 39,64 % та 60,30 % відповідно.

Вплив добрив на урожайність гібридів кукурудзи в умовах північного степу України

2026-01-23T12:29:00+02:00

Мета досліджень. Встановлення залежності рівнів врожайності гібридів кукурудзи від використання мінеральних добрив та мікроелементів в умовах Північного Степу України. Методи. В досліді вирощували прості гібриди MAS 23.M (зубовидний) та LG 31272 (кремнисто-зубовидний) середньоранньої групи стиглості зернового напрямку використання, які рекомендовані для зони Степу України. Варіанти удобрення: карбамід використовували під час весняного обробітку з розрахунку 100 кг/га, карбамідно-аміачну суміш (CAS 30) вносили перед посівом з розрахунку 150 кг/га (водний розчин 1:0,4). У фазі 5–8 листків проводили позакореневе підживлення з використанням рідкого хелатного водорозчинного мікродобрива Smart Grow Zinc з розрахунку 1 л/га. Результати. Встановлено, що гібрид LG 31272 значно поступався за показниками врожайності гібриду MAS 23.M, 4,49 т/га та 4,79 т/га відповідно. Внесення мінеральних добрив, незалежно від виду, забезпечило значне збільшення врожайності гібридів, різниця між показниками була істотною – 1,23–1,33 т/га або 33,7–38,8 %. Використання мікродобрива забезпечило приріст врожаю зерна кукурудзи гібридів в середньому на 0,15–0,22 т/га, що відповідає суттєвій різниці при НІР05 = 0,13 т/га. Максимальна врожайність спостерігалася при комплексному використанні елементів удобрення, які ми досліджували: при вирощуванні гібрида MAS 23.M – 5,15 т/га, прибавка врожаю складала 1,50 т/га або 41,1 %.; гібрида ЛГ 31272–4,89 т/га та +1,51 т/га або 44,7 % відповідно. Висновки. Використання мінеральних добрив КАС 30 та карбаміду разом із мікродобривом Смарт Гроу Цинк сприяло значному підвищенню врожайності гібридів кукурудзи МАС 23.М та ЛГ 31272 в умовах недостатнього зволоження північного Степу України. Вищі показники урожайності були зафіксовані у гібрида МАС 23.М, де застосування карбаміду та позакореневого підживлення мікродобривом дало результат 5,15 т/га. Гібрид ЛГ 31272 мав нижчу врожайність, при цьому вищі показники формувалися на фоні внесення КАС 30 (4,89 т/га) і приріст врожаю завдяки добривам становив 1,51 т/га або 44,7 % що свідчить про високий потенціал цього гібрида та необхідність його подальших досліджень.

Роль гербіцидного захисту у формуванні врожайності та якості насіння соняшнику в умовах західного Лісостепу України

2026-01-23T12:31:41+02:00

Мета – оцінити ефективність сучасних гербіцидів та їх комбінацій у системі контролю забур’яненості посівів соняшнику, а також визначити їх вплив на урожайність і якість насіння в умовах західного Лісостепу України. Методи. Дослідження проводились впродовж 2021–2023 років на дослідному полі Навчально-виробничого центру «Поділля» Закладу вищої освіти «Подільський державний університет» на чорноземі типовому малогумусному, середньосуглинковому. Повторність у досліді чотирикратна. Розміщення варіантів – систематичне. Результати. Дослідження виконували із застосуванням препаратів Кентавр (1,0 л/га), Промекс (2,0 л/га), Проксаніл 72 % к.е. (2,0 л/га) та їх комбінації Промекс + Проксаніл 72 %, к. е. (2,0 + 2,0 л/га). Аналіз показав, що рівень забур’яненості посівів істотно залежав від біологічних особливостей сорту і схеми гербіцидного захисту. Так, уже на початку вегетації (через 30 діб після сходів) на контролі (без гербіцидів) кількість бур’янів становила 173,3 шт./м2 у сорту Бельведер і 165,2 шт./м2 у сорту Суматра, що свідчить про вищу конкурентоспроможність останнього. На варіантах із внесенням гербіцидів забур’яненість істотно знижувалася. Найбільш ефективним виявився комбінований варіант Промекс + Проксаніл, де кількість бур’янів на період збирання зменшувалася до 54,7 шт./м2 у сорту Суматра та 61,0 шт./м2 у сорту Бельведер, що відповідало зниженню на понад 70 % порівняно з контролем. Найпоширенішим видом бур’янів була лобода біла (Chenopodium album L.), частка якої у структурі засміченості посівів на контролі сягала 72–77 %. Після застосування гербіцидів її частка зменшувалася до 30–36 %, що підтверджує високу ефективність препаратів проти дводольних видів. Встановлено синергічний ефект між сортовими особливостями та дією гербіцидів, за якого швидке зімкнення рядків і активний ріст рослин сорту Суматра посилювали фітотоксичну дію препаратів. Ефективне зниження забур’яненості позитивно впливало на урожайність. На контрольному варіанті урожайність сорту Бельведер становила 3,41 т/га, тоді як у сорту Суматра – 3,58 т/га. За внесення гербіциду Промекс урожайність зростала до 3,73–3,94 т/га, а у варіанті Промекс + Проксаніл – до 4,05 т/га (Бельведер) і 4,28 т/га (Суматра), що відповідно на 18,8 % і 19,6 % перевищувало контроль. Підвищення урожайності супроводжувалося збільшенням вмісту олії в насінні. На контролі олійність становила 47,2 % (Бельведер) та 48,0 % (Суматра), тоді як за комбінованого внесення гербіцидів – 49,0 % і 50,2 % відповідно. Зростання цього показника на 3,8–4,6 % свідчить про покращення фізіологічного стану рослин, зменшення алелопатичного стресу та ефективніше використання продуктів фотосинтезу. Висновки. Встановлено, що сорт Суматра продемонстрував вищу конкурентоспроможність щодо бур’янів та стабільно більшу врожайність і олійність порівняно з сортом Бельведер. Найефективнішим заходом гербіцидного контролю виявилось комбіноване застосування гербіцидів Промекс (2,0 л/га) + Проксаніл 72 % к. е., що забезпечує не лише значне зниження кількості бур’янів, а й підвищення продуктивності посівів. Отримані результати свідчать, що оптимальний гербіцидний захист дозволяє реалізувати потенціал культури у повному обсязі, підвищує продуктивність і якість насіння соняшнику, роблячи сорт Суматра найбільш перспективним для вирощування у західному Лісостепу України.

Дослідження процесу компостування за наявності дріжджових культур

2026-01-23T12:31:31+02:00

Комплексний підхід до підвищення або відновлення родючості ґрунті, в тому числі деокупованих територій, полягає у поєднанні ефективних та в водночас доступних методів. Компост, який утворюється з органічних відходів в індивідуальних домогосподарствах, є головним елементом комплексного підходу до підвищення родючості ґрунтів та управління відходами в країнах, які будують економіку на засадах сталого розвитку. В залежності від способу проведення процесу компостування утворення зрілого компосту триває 1–3 роки, бажаним терміном є 1 рік. Від поінформованості населення про ефективність різних методів та способів компостування та використання компосту для підвищення родючості ґрунтів залежить поширеність даного підходу до управління органічною фракцією твердих побутових відходів. Різноманітна та недостовірна інформація про тривалість кожного способу компостування, заборону на включення певних складових до компосту значно знижують готовність та практичну реалізацію компостування. Особливо це стосується анаеробного та псевдоанаеробного методу компостування, яке є менш витратним з точки зору трудових та матеріальних ресурсів, проте вимагає більшого терміну до утворення зрілого компосту. Мета. Дослідження аеробних та анаеробних процесів компостування органічних відходів при наявності дріжджових культур. Методи. Вологість компосту визначали ваговим методом та з використанням портативного приладу, вміст окремих хімічних елементів у компості визначався експрес методом з використанням портативного приладу YG–09, значення рН – портативним приладом Intelegent soil detector. Результати. Наявність дріжджових культур компостування призводить до наближення швидкості протікання мезофільної стадії в анаеробних та аеробних умовах з плином часу. У перші 40 діб від початку компостування, не залежно від методу здійснення процесу, спостерігається не значна різниця у вмісті N та К. В цілому вміст калію зростає у 5,5 разів, а вміст нітрогену у 9 разів за 360 діб здійснення процесу компостування не залежно від того, анаеробний чи аеробний метод компостування. Висновки. Процес компостуванню за наявності первинних дріжджових культур в анаеробних або псевдоанаеробних умовах відбувається повільніше, ніж в аеробних умовах, виключно в перші 20 діб. Зі збільшенням часу різниця між швидкістю компостування нівелюється, про що свідчить вологість компосту. Процес компостування в анаеробних умовах за наявності вторинних дріжджових культур в цілому протікає повільніше, ніж аеробний процес.

Формування стійкості рослин люцерни в умовах різного екологічного градієнта для кормового використання

2026-01-23T12:31:17+02:00

Люцерна – багаторічна кормова культура, яку вирощують у всьому світі, і серед кормових бобових культур характеризується високою продуктивністю кормової маси, поживною цінністю з високим вмістом білка, а також завдяки кореневій системі сприяє підвищенню родючості ґрунту, захищає ґрунт від вітрової та водної ерозії. Метою дослідження було вивчення екологічної пластичності та стабільності генотипів люцерни на фоні посушливих умов південного Степу України. Матеріали і методи досліджень. Дослідження проводилися протягом 2017‒2020 років в Інституті зрошуваного землеробства НААН, Херсонська область, Україна. Матеріалом для дослідження слугували 24 популяції та сорти люцерни, які висівали за умов оптимального (зрошення) та стресового (без зрошення) зволоження. Результати дослідження та їх обговорення. На протязі досліджень найкращі умови для зрошення були за сівби 2017 року, де індекс умов середовища (lj) становив +9,21. Умови для посівів люцерни у 2018 та 2019 роках були гіршими, індекс умов середовища (lj) становив +3,73 та +5,04 відповідно. В умовах природного зволоження найсприятливіші умови були за сівби 2017 року з індексом умов середовища – 3,93, тоді як для посівів 2018 та 2019 років вони були гіршими – −5,34 та −8,70 відповідно. Мінімальна врожайність популяцій коливалася від 2,75 кг/м2 до 6,61 кг/м2, а максимальна – від 20,47 до 25,32 кг/м2. Висновки. За результатами оцінки були виділені популяції: популяції Ram. d. та M.g. / M agr. є найбільш стабільними та найменш чутливими до погіршення умов зволоження; популяції Елегія та Сін(c). / Приморка добре реагують на покращення умов зволоження, але мають різке зниження врожайності за гірших умов, рекомендується вирощувати їх на зрошенні; популяції M.g. / П.п., LR / H та M.g. / ЦП-11 – пластичні (формують високий урожай за різних умов вирощування), рекомендовані як для зрошення, так і для природного зволоження.

Особливості феностадійного розвитку рослин ріпаку озимого залежно від комбінаторики системи його удобрення

2026-01-23T12:31:11+02:00

Метою дослідження було вивчення особливостей формування феностадійного розвитку гібридів озимого ріпаку різних груп стиглості за поєднаних і комплексних варіантів удобрення, які включали повний спектр основного живлення, системи позакореневих підживлень та застосування комплексних росторегулюючих препаратів із ретардантною та фунгіцидною дією в умовах Правобережного Лісостепу України. Методи. Дослідження проводили у 2022–2025 рр. у ТОВ «ВІН-АГРО ГРУП» на сірих лісових ґрунтах із середнім потенціалом родючості. Дослід закладено у чотириразовій повторності з систематичним двоярусним розміщенням варіантів. У дослідженні враховували такі фактори: А – гібридний склад; B – варіант блоку основного удобрення; C – застосування рістрегуляторів; D – система позакореневого підживлення. Результати. Встановлено потенційну можливість коригувального впливу на фенологічний розвиток гібридів озимого ріпаку різних груп стиглості шляхом оптимізації та гармонізації процесів достигання на основі інтегрованого застосування макро- і мікроелементів разом із росторегулюючими препаратами. Оптимізація азотного живлення завдяки інтенсивній стимуляції процесів вегетативного росту збільшувала тривалість як окремих міжфазних періодів, так і загального вегетаційного періоду на 3–5 діб порівняно з контролем. Застосування росторегуляторів Caramba Turbo та Bukat у дворазовому внесенні (восени та навесні) забезпечувало оптимальне подовження осіннього періоду веге- тації на 5–7 діб (що сприяло кращим умовам перезимівлі) і, навпаки, скорочувало його тривалість у весняно-літній період на 3–5 діб. Це створювало сприятливі передумови для гармонізації цвітіння та достигання насіння в межах суцвіття, що, своєю чергою, зумовлювало прогнозоване підвищення насіннєвої продуктивності. Згідно з аналізом дисперсії, провідна роль у формуванні фенологічного розвитку рослин озимого ріпаку належала варіантам із застосуванням росторегуляторів – із показником факторного впливу 47,31 %. Висновки. У результаті комбінованої дії блоку основного удобрення, росторегуляторів і систем позакореневого підживлення гібриди озимого ріпаку середньоранньої та середньостиглої груп мали найдовший вегетаційний період за такої агротехнологічної схеми: Фактор B2 – Діамофоска (N–10 %, P–26 %, K–26 % + 1S, 144 кг/га під оранку) + Росаферт 15-15-15 (150 кг/га при сівбі); у фазі BBCH 19–20 (по талому ґрунту): КАС- 32 (189 л/га) + Тіосульфат амонію (22 л/га); Фактор C1 – контрольний варіант (без застосування стимуляторів росту з фунгіцидною дією); Фактор D4 – система позакореневого підживлення: Росалік (B, Mo, S) (1 л/га) + ад’ювант Spray-Aid (0,08 л/га) (BBCH 31–34)) + Росасол 18-18-18+ME (3 кг/га) + ад’ювант Spray-Aid (0,08 л/га) (BBCH 51–53)).

Вплив густоти посіву на агробіологічні показники та врожайність ячменю ярого (Hordeum Vulgare L.) у зоні Полісся

2026-01-23T12:36:11+02:00

Ячмінь ярий (Hordeum vulgare L.) є важливою продовольчою та технічною культурою в аграрному секторі України, особливо у зоні Полісся. Високий попит на зерно пивоварної якості вимагає застосування ефективних агротехнологій, серед яких важливу роль відіграє норма висіву насіння. Вона визначає густоту стояння рослин, конкурентні взаємовідносини у посівах, а також рівень реалізації генетичного потенціалу сорту. Враховуючи зміну кліматичних умов та вимоги до якості продукції, актуальним є визначення оптимальної норми висіву ярого ячменю. Мета. Дослідити вплив різних норм висіву на агробіологічні показники, урожайність та вміст білка в зерні ячменю ярого (Hordeum vulgare L.) в умовах Полісся України та визначити оптимальну густоту посіву. Методи. Дослідження проводились у 2024–2025 роках у виробничих умовах ПП «Стародорогинське» Коростенський район, Житомирська область. Вивчалися три варіанти норм висіву (3,5; 4,5; 5,5 млн схожих насінин/га). Показники аналізували шляхом морфометричних вимірювань, визначення урожайності та лабораторного аналізу вмісту сирого білка. Дані обробляли статистично. Результати. Установлено, що норма висіву суттєво впливає на ріст, урожайність та якість зерна ячменю ярого. Оптимальною виявилася норма 4,5 млн схожих насінин/га, за якої висота рослин становила 73,6 см, урожайність – 3,2 т/га, а вміст сирого білка – 11,3 %. Це перевищувало показники при нормах 3,5 та 5,5 млн/га, де спостерігалося погіршення росту й показників якості. Надмірне загущення або розріджені посіви спричиняли конкуренцію або неефективне використання площі, що негативно позначалося на продуктивності. Висновки. Застосування норми висіву 4,5 млн насінин/га забезпечує збалансований ріст рослин, ефективне використання ресурсів та формування високоякісного зерна, що є оптимальним для умов зони Полісся і відповідає вимогам пивоварної промисловості.

Вплив технологічних факторів на формування біометричних показників васильків справжніх (Ocimum basilicum l.) в умовах Правобережного Лісостепу

2026-01-23T12:30:51+02:00

Мета: метою досліджень є встановлення впливу окремих технологічних факторів на ріст, розвиток, формування біометричних васильків справжніх при вирощуванні в умовах Правобережного Лісостепу. Нами взято для вивчення три сорти васильків справжніх: Маріан, Філософ та Кіра. Вивчались різні строки висаджування розсади (ІІІ декада квітня, І, ІІ та ІІІ декада травня). Розсаду висаджували з кількістю рослин на один метр погонного рядка: 3, 4, 5 штук. Другий дослід включав висів насіння у відкритий ґрунт сортів: Маріан та Філософ у три строки: ІІІ декада квітня, І та ІІ декада травня. Методики: під час виконання досліджень використовували загальнонаукові методи: гіпотеза, спостереження, аналіз; та спеціальні: лабораторний та польовий методи дослідження, зокрема біометричний аналіз рослин за показниками висоти рослин, діаметра куща та кількості листків на рослині. Експериментальні показники обробляли методами математичної статистики за В. О. Єщенко. Результати: в результаті проведених обліків, спостережень та аналізів встановлено істотну різницю між досліджуваними сортами васильків справжніх за особливостями формування габітусу рослин, зокрема висотою, шириною куща, облистненістю рослин. Експерментально встановлено вплив окремих технологічних факторів на ріст, розвиток та формування продуктивності васильків справжніх при вирощуванні в умовах Правобережного Лісостепу. Виявлено різну реакцію досліджуваних сортів васильків справжніх на строки висаджування розсади та густоту рослин на один метр погонний. Висновки: Для сорту Маріан кращим виявився контрольний строк висаджування у першій декаді травня, отримавши 58,2 штук листків, а для сорту Кіра кращим строком була ІІІ декада квітня з показником 38,2 штук листків з рослини. Максимально високорослі рослини сформував сорт васильків справжніх Маріан, показник становив 58,2 сантиметри на варіанті вирощування розсади у першій декаді травня, діаметр кошика на цьому варіанті склав 23,2 сантиметри.

Мікробологічний потенціал та целюлозолітична активність сірого лісового ґрунту за систематичного сидерального використання редьки олійної

2026-01-23T12:37:33+02:00

Метою досліджень було встановити вплив у тривалого технологічному циклі ротації систематичного застосування сидеральної маси редьки олійної на структуру мікробіологічного комплексу та целюлозолітичну активність сірого лісового ґрунту. Методи. Дослідження було проведено впродовж 2014–2025 років на базі дослідного поля Вінницького НАУ на сірих лісових ґрунтах з середнім потенціалом родючості. Повторність у досліді чотирьохразова. Розміщення варіантів – систематичне у два яруси. Дослід передбачав дослідження ефективності та доцільності довготривалої періодичної (раз на два роки на одному і тому ж полі) сидерації проміжного (літнього) строку у сівозміні без включення інших видів хрестоцвітих культур за 12-ти річний цикл вивчення у співставленні до контрольного варіанту без сидерацї та додаткового удобрення. Результати. Встановлена технологічна доцільність регулювання в руслі оптимізації структури еколого-функціональних груп мікробіоти сірого лісового ґрунту з прирістним характером частки корисної її виду на рівні до 30 %, а також істотне зростання целюлозолітичної активності ґрунтового профілю товщиною 0–30 см з середньорічним градієнтом на рівні 2,13 %/рік та 2,38 % рік за функціональним критерієм ступеня деструкції лляної тканини на 30 та 60 добу обліку за умови сталого періодичного використання сидеральної маси редьки олійної у варіанті літнього (проміжного) вирощування. Визначено також наявність істотних відмін у зміні целюлозолітичної активності грунту за сидерального варіанту утримання грунту у співставленні до контролю з максимальним її значенням на рівні 14–23 см. Висновки. Доведено ефективність варіанту сидерального тривалого використання редьки олійної у сівозміні з позиції оптимізуючого впливу на мікробіотичний комплекс сірих лісових ґрунтів. Визначено поліпшення структури мікробіоценозу ґрунту за відносного зростання загальної мікробної маси за повний цикл вивчення на рівні до 50 %, а корисної мікробіоти у співставленні до абсолютного (вихідного) контролю на рівні до 30 %.

Ефективність інсектицидного захисту гібридів кукурудзи від комплексу шкідників сходів в умовах Північної зони Степу України

2026-01-27T10:24:21+02:00

У статті наведені дані з дослідження використання 6 протруйників та 1 регулятору росту рослин для мінімалізації втрат від комплексу ґрунтових шкідників гібридів кукурудзи та підвищення врожайності в умовах Північної зони Степу України. За високої потенційної продуктивності нових гібридів кукурудзи (ЛГ 30215, ЛГ 3350, ДКС 3939), енергійного початкового росту, здатністю кореневої системи до швидкого росту, високої толерантності щодо пошкоджень, відбувається втрата їх врожайності (формування меншого розміру качана та його озерненості) за рахунок впливу шкідливих організмів. Застосування інсектицидних протруйників призводить до вагомого захисту посівів (від ґрунтових шкідників та шкідників сходів) за рахунок підвищення густоти рослин в період сходів (на 21,4 %) і перед збиранням (на 21,5 %) та досягнення програмованої густоти рослин в агрофітоценозі кукурудзи. Проведена деталізація та уточнення фауністичного склад шкідників кукурудзи на ранньому етапі (на природному фоні популяції шкідників), досліджено їх вплив на продуктивність за передпосівної обробки насіння інсектицидними протруйниками. За проведеного обробітку насіння протруйниками Номінал Ультра, ТН (тіаметоксикам, 350 г/л), Лорд, ВГ (імідаклоприд, 700 г/кг), Койот, КС (імідаклоприд, 600 г/л), Клопс, ЗП (імідаклоприд, 700 г/кг), Ін сет, ВГ (імідаклоприд, 700 г/кг), Валабі Протект, ТН (клотіанідин, 600 г/л) впливав на чисельність ґрунтових фітофагів (за зниження кількості личинок до 2,0‒1,4 екз./м2 на всих варіантах відносно контролю (необробленого насіння – 8,0 екз./м2)), що дозволило надати об’єктивну оцінку ефективності захисту сходів та молодих рослин кукурудзи. Токсикація насіння гібриду кукурудзи ЛГ 30215 протруйниками забезпечила зниження пошкодження молодих рослин личинками ґрунтових фітофагів на 15,2‒16,2 %, приріст врожайності на 1,09‒1,19 т/га.

Урожайність соняшнику залежно від удобрення

2026-01-23T12:37:22+02:00

Мета. Встановити формування врожайності соняшнику залежно від удобрення. Методи. Польовий, вимірювальний, порівняльний, аналізування, статистичний. Результати. Мінеральні добрива (особливо азот у дозі N60) забезпечували найвищий приріст урожаю, але їх ефективність суттєво зменшувалась у посушливі роки. Підвищення азотного живлення до N60P30K30 забезпечило найвищу середню урожайність – 3,78 т/га, що становить +1,14 т/га до контролю і +0,34 т/га до фону. Цей варіант найкраще проявив себе за більш сприятливих умов 2023 і 2025 рр., що свідчить про високу чутливість до вологозабезпечення: за посушливих умов 2024 року ефект знизився (2,94 т/га). Незважаючи на те, що цинк підвищує фотосинтез і стійкість до посухи, однак у варіанті Фон + Zn (цинк) ефект від його внесення був менш вираженим – лише + 0,77 т/га до контролю і навіть −0,03 т/га до фону. Тож додавання цинку окремо або в комбінації з іншими препаратами не дало істотного ефекту що може пояснюватися обмеженою дією елемента при дефіциті вологи у 2024 р. та низьким коефіцієнтом використання цинку з ґрунту. У варіанті Фон + Вимпел-2 середня врожайність 3,63 т/га (приріст +0,99 т/га до контролю, +0,19 т/га до фону). Препарат стимулював розвиток кореневої системи та фотосинтетичну активність, особливо в 2025 р., коли умови зволоження покращились. Висновки. поєднання мінерального живлення з мікродобривами, що містять Бор або біостимулятором Вимпел-2 забезпечує не лише підвищення урожайності, а й стабільність її реалізації в різних погодних умовах. Урожайність соняшнику значною мірою визначається погодними умовами, передусім кількістю опадів у період цвітіння й наливу насіння. Мінеральне удобрення сприяє підвищенню продуктивності, але максимальний ефект досягається лише за достатнього зволоження. Бор і Вимпел-2 є перспективними препаратами до базового удобрення, тоді як застосування цинку доцільне переважно за умов стресу або підтвердженого його дефіциту в ґрунті.

Ефективність азотних підживлень ріпаку озимого в Степу України

2026-01-23T12:37:06+02:00

Актуальна проблема полягає у визначенні оптимальних норм і строків внесення азотних добрив в умовах Степу України, що є ключовим для отримання високої врожайності ріпаку озимого та економічної ефективності виробництва. Мета. Визначити вплив норм і строків внесення азотних добрив на ріст, розвиток, формування елементів структури врожаю та продуктивність ріпаку озимого гібриду Темтейшн (компанія DSV, Німеччина) в умовах агрокліматичних особливостей північного Степу України, а також оцінити економічну ефективність застосованих систем підживлення. Методи. Дослідження проводили у 2022–2025 рр. на базі ТОВ «ДВК» (с. Славгород, Синельниківський район, Дніпропетровська обл.) за схемою рандомізованих блоків із чотириразовою повторністю. Площа облікової ділянки становила 20 м², норма висіву – 0,7 млн схожих насінин/га. Фосфорно-калійне забезпечення здійснювали стандартизовано (P60K80), азотні добрива (карбамід) вносили навесні у вигляді підживлень у дозах N60, N90, N90 + N30, N90 + N60, N90 + N90. Оцінювали врожайність, кількість стручків, число насінин у стручку, масу 1000 насінин, вміст жиру та білка в насінні, а також економічні показники. Статистичний аналіз виконували за допомогою програми Statistica 10.0 із використанням факторного аналізу та порівняння за НІР0,05. Результати. Внесення азоту суттєво підвищувало врожайність ріпаку: без азоту – 2,47 т/га, при дворазовому внесенні N150 (N90 + N60) – 4,17 т/га, приріст 1,70 т/га (68,8 %). Дворазове внесення N150 забезпечувало оптимальне формування листкової поверхні, інтенсивне кущіння, збільшення кількості стручків і масу 1000 насінин. Вміст білка в насінні зростав до 22,1 %, жир залишався на високому рівні, що забезпечувало максимальний збір білка і жиру з гектара. Економічна ефективність була найвищою при N150: умовно-чистий прибуток – 56,7 тис. грн/га, рентабельність – 152,7 %. Подальше підвищення доз азоту понад 150 кг/га не призводило до істотного приросту врожайності або економічної вигоди. Висновки. Оптимізація азотного живлення ріпаку озимого у межах 120–150 кг/га із розподіленим внесенням є доцільною для формування високопродуктивних і ресурсно ощадних агроценозів у Степу України. Це сприяє максимальній врожайності насіння, покращенню його якісних показників та забезпечує економічну ефективність виробництва.

Закономірності змін кліматичних чинників у хмелярській зоні України та їх вплив на генотипи хмелю

2026-01-23T12:36:57+02:00

Мета. Аналіз напрямків і тенденцій змін кліматичних чинників у зоні вирощування культури хмелю в Україні та визначення особливостей і рівня їх впливу на рослини. Методи: польовий, лабораторний, статистичний, аналітичний, розрахунково-порівняльний. Результати. Визначено, що підвищення середніх температур зони Полісся в останнє десятиріччя вже вираховується більш як на 1,5 °С, а до 2050 року підвищення складе близько 3,2 °С. В пункті проведення досліджень аналіз температурного режиму клімату показує, що починаючи з 2004 року відслідковується чітка тенденція до підвищення середньомісячних температур і збільшенням частоти та діапазонів критичних температур повітря, особливо в літній період року. Динаміка кількості опадів за вегетацію впродовж 2004–2024 років показує тенденції до їх значного зменшення, при нормі середнього багаторічного показника (кліматичної норми) – 351 мм за шість місяців вегетації, за останні 20 років спостережень, становила відповідно – 329 мм. Аналіз результатів (Global ETО_v3), показує, що нині регіон наших досліджень має розрахований глобальний індекс 0,6–0,8, так як кількість річних опадів зменшилася до 450–550 мм. Результат досліджень показують, що при кількості опадів в літній період близькій до багаторічної норми (150–210 мм) середня урожайність вибірки генотипів коливалась в межах 1,6–1,8 т/га, при кількості опадів більше 220 мм показники близькі до 2,0 т/га і визначальним є не скільки кількістю опадів, скільки їх розподіл впродовж літніх місяців. Встановлено, що температура навколишнього середовища в нинішніх межах, не має визначального впливу на накопичення альфа-кислот в шишках рослин хмелю. Висновки. За результатами проведеного аналізу на основі загальнодоступних моделей глобальних кліматичних змін (GCM) визначено, що підвищення середніх температур в зоні досліджень в останнє десятиріччя склала більш як 1,5 °С, і за прогнозами буде зростати і надалі. Збільшується також частота і тривалість позитивних критичних температур, які значно переважають кліматичні норми. Встановлено, що загальний рівень опадів в зоні зменшується, особливо в другій частині вегетаційного періоду. Отримані експериментальні дані також дали можливість охарактеризувати основні закономірності впливу змін показників вологозабезпеченості і температур повітря на показники продуктивності і якості генотипів хмелю робочої селекційної колекції.

Селекція на крупнозерність пшениці м’якої озимої в умовах Лісостепу України

2026-01-23T12:36:50+02:00

Мета. Проведене дослідження було спрямовано на визначення особливостей селекції на крупнозерність в умовах Лісостепу України та оцінку ліній пшениці озимої за врожайністю й масою 1000 зерен пшениці озимої, що є важливим елементом продуктивності рослин. Методи. Для опису та узагальнення даних використали статистичні показники та дисперсійний аналіз, що дало можливість установити внесок факторів впливу та їх взаємодії на формування рівня ознак і виділити стабільні генотипи. Результати. Упродовж багаторічних досліджень установлено, що в популяціях гібридів F2–F4 частка морфобіотипів, найбільш продуктивних за кількістю зерен у головному колосі, їх крупністю та з візуальною оцінкою по зерну не нижче чотирьох балів, становила 3–10 %. Це призвело до зміни середнього популяційного значення за масою 1000 зерен у бік збільшення: відібрані за період 2014–2023 рр. нащадки селекційного розсадника мали амплітуду коливання середнього показника від 40,5 г (2020 р.) до 48,6 г (2023 р.). Аналіз коефіцієнтів варіації показав низький ступінь варіювання за масою 1000 зерен – від 6,8 % до 11,2 %. За результатами дисперсійного аналізу найбільш впливовим фактором за крупністю зерна був генотип – 47,5 % (2020–2022 рр.) і 55,1 % (2021–2023 рр.), погодні умови року впливали значно менше, але також суттєво. Це підтверджує, що ознака має високий спадковий контроль і значну селекційну цінність, тому добір стабільних за крупністю зерна генотипів був ефективним. За врожайністю вплив умов року становив 79,5 % (2020–2022 рр.) і 48,0 % (2021–2023 рр.). Висновки. Добір за ознакою «врожайність» є менш ефективним, необхідно визначати стабільність генотипів за роками в різних умовах середовища. Підтверджено, що лінії пшениці озимої, які сформували в гостро посушливих умовах вищу масу 1000 зерен, мали більший рівень урожайності, що свідчило про їх підвищену посухостійкість. Практична цінність дослідження полягає в тому, що доведена можливість створення в умовах Лісостепу України крупнозерних сортів пшениці озимої зі збереженням стабільного прояву високого рівня врожайності.

Ефект норми висіву на продуктивність насіння сортів і мутантних ліній амаранту

2026-01-23T12:36:47+02:00

Мета. Метою наших досліджень було визначення впливу різних норм висіву на насіннєву продуктивність сортів та мутантних ліній амаранту з урахуванням сортових особливостей, структурних елементів врожаю. Методи. Досліджували шість норм висіву (0,2; 0,4; 0,6; 0,8; 1,0 та 1,2 млн схожих насінин/га) для двох сортів – Харківський 1 і Студентський – та чотирьох мутантних ліній (ЛМХ150, ЛМХ150РВ, ЛМСт150ЧР, ЛМСт150ЧН). Попередником амаранту була озима пшениця. Посів здійснювали в першій декаді травня на глибину 1 см при міжрядді 45 см. Збір урожаю проводили у фазі повної стиглості насіння. Визначали основні показники продуктивності – масу насіння з рослини, масу 1000 насінин і густоту стояння рослин – відповідно до вимог ДСТУ. Результати. Найбільша довжина волотей спостерігалася при густоті 1,0–1,2 млн/га, тоді як оптимальна норма висіву для формування максимальних суцвіть становить 0,6–0,8 млн/га. Найдовші волоті утворювали мутантні лінії ЛМХ150 та ЛМСт150ЧР, найкоротші – сорт Студентський. Маса насіння з однієї рослини зменшувалася зі зростанням густоти посіву, досягаючи максимуму при 0,2–0,4 млн/га (до 34,0 г у сорту Харківський 1) та мінімуму при 1,2 млн/га (7,7–12,5 г). Маса 1000 насінин залишалася відносно стабільною (0,75–0,92 г) і визначалася генетичними особливостями сорту. Урожайність насіння переважно залежала від генотипу: найвища – у сорту Харківський 1 (2,5–3,0 т/га), тоді як у мутантних ліній ЛМХ150 і ЛМХ150РВ вона становила 2,25 та 1,7 т/га відповідно. Висновки. Насіннєва продуктивність амаранту значною мірою визначається сортовими особливостями та меншою мірою – нормою висіву. Найвищі показники спостерігалися у сорту Харківський 1 (2,5–3,0 т/га, маса 1000 насінин 0,86–0,92 г). Мутантна лінія ЛМХ150 також характеризувалася високою врожайністю (2,25 т/га), тоді як менш продуктивні сорти досягали 1,6–2,05 т/га.

Особливості росту і розвитку картоплі сорту Житниця класу супереліта залежно від застосування регуляторів росту рослин

2026-01-23T12:36:36+02:00

Мета. Вивчення впливу регуляторів росту Райкат, Радіфарм та препарату Фармайод в технології вирощування насіннєвої картоплі щодо впливу їх на формування польової схожості, біометричних показників росту рослин, густоти стеблостою і тривалості міжфазних періодів у сорту Житниця. Методи. Польовий (закладання досліду, проведення обробок), статистичної обробки даних (виявлення схожості та розбіжності показників визначали з допомогою комп’ютерної програми Microsoft Office Excel 2003–2010). Результати. Ріст та розвиток рослин відносять до важливих процесів життєдіяльності, які можуть змінюватись по-різному, в залежності від цілого ряду факторів. Одночасно, вони нерозривно пов’язані між собою, взаємно обумовлюють та залежать один від одного. Варто зазначити, що коливання погодних умов значно відображалось на динаміці ростових процесів як у контрольному варіанті, так і за використання регуляторів росту рослин. Досліджувані регулятори росту рослин у період вегетації рослин сорту картоплі Житниця забезпечували стимулюючий ефект на формування надземної маси. Найбільш інтенсивні лінійні ростові процеси рослин картоплі відбувалися у фазі квітування, приріст рослин був в межах 4,9–14 см залежно від варіанту досліду. Показник польової схожості в середньому по варіанту у контролі становив – 87,7 %, за використання Райкат схожість зростала на 8,9 % та становила 96,6 %, Радіфарм сприяв зростанню на 10,1 %, тобто до 97,8 %. За використання препарату Фармайод, способом обробки ґрунту, польова схожість становила 94,5 %, що на 6,8 вище контролю. Найбільше значення даного показника відмічено у варіанті 6, за сумісного застосування Радіфарм+Фармайод – 98,9 %, зростання становило 11,2 % Застосування регуляторів росту сприяло підвищенню польової схожості картоплі на 6,8–11,2 %, скороченню фази садіння–сходи на 3–8 діб та подовженню міжфазних періодів сходи-бутонізація на 4–11 діб, бутонізація–квітування, квітування–відмирання картоплиння і строку вегетації – 2–8 діб в залежності від варіанту. За використання регуляторів росту густота стеблостою зростала від 5,0 до 38,6 % порівняно з контролем (без регуляторів росту). Вищий результат отримано у варіанті із застосуван- ням Радіфарм + Фармайод, де кількість стебел на кущ зросла на 1,4 шт, що забезпечило густоту насаджень – 291,6 тис. штук, приріст складав 81,2 тис. штук з гек- тара. Висновок. Результати досліджень свідчать про суттєвий потенціал досліджуваних регуляторів росту рослин як ефективних стимуляторів росту і розвитку сорту картоплі Житниця.

Реакція сортів сої на кліматичні виклики в умовах Північно-східного Лісостепу України

2026-01-23T12:10:25+02:00

Кліматичні зміни, які зараз трансформуються суттєво впливають на продуктивність сільськогосподарського виробництва загалом і формують нові напрями розвитку аграрного сектору України. Відомо, що провідним джерелом рослинного білка та олії у світі є соя культурна (Glycine max (L.) Merrill.). Високий попит на цю культуру, ми можемо пояснити її економічноюдоцільністю. Крім того, з тієї ж площі збирають близько 380 кг олії, реалізація якої забезпечує окупність майже всіх витрат на вирощування. Соя здатна на 60–85 % задовольняти власну потребу в азоті, а надлишок, який залишається у ґрунті, робить її цінним попередником у сівозміні. Культуру можна вирощувати у весняних, післяукісних, післяжнивних посівах, а також використовувати, як страхову при пересіванні озимих культур. Однак існує наукова позиція, щодо отримання стабільно високих урожаїв сої можливе переважно в межах так званого «соєвого поясу», де агрокліматичні умови сприятливі для її виробництва. Водночас урахування впливу кліматичних змін і розроблення ефективних стратегій адаптації дають змогу розширити ареал вирощування сої за межі традиційних регіонів. Результативність вирощування сортів сої значною мірою залежить від географічної широти: зміщення ареалу на один градус, приблизно 100 – 160 км потребує створення, або впровадження нового сорту. Переміщення сортів, виведених для однієї зони, в інші регіони часто призводить до зміни висоти рослин, тривалості вегетаційного періоду, кількості бобів та рівня врожайності, що робить такі зразки непридатними для промислового вирощування, тому систематичний імпорт насіння іноземної селекції, не адаптованого до місцевих умов, у перспективі може стати причиною серйозних аграрних проблем.В умовах України нерідко спостерігаються ґрунтові та атмосферні посухи, які виступають потужними стресовими чинниками для сої. Низька адаптивна пластичність використовуваних генотипів, як вихідного матеріалу для селекції негативно впливає на насіннєву продуктивність.

Формування врожаю та якості насіння сочевиці залежно від елементів технології

2026-01-23T12:10:34+02:00

В статті викладено результати досліджень впливу системи захисту на формування врожаю та якості насіння сочевиці. Мета – визначити дію гербіцидів на аспекти продуктивності рослин сочевиці сортів Антоніна, Серпанок, Даринка, а також на посівні та біохімічні показники насіння. Методи. Польові дослідження проведено на дослідному полі Одеської державної сільськогосподарської дослідної станції Інституту кліматично-орієнтованого сільського господарства НААН у 2022–2024 роках, дослідне поле розташоване у смт. Хлібодарське, Біляївського (нині Одеського) району, Одеської області – 46°29′5″ пн. ш. 30°35′31″ сх. д. Результати. На підставі проведених досліджень ручне прополювання виявилося найефективнішим методом забезпечення максимальної індивідуальної продуктивності рослин сочевиці, проте й найвитратнішим. Серед варіантів внесення гербіцидів найбільш дієвим є використання суміші гербіцидів д.р. Імазамокс + д.р. Бентазон для підвищення структурних елементів продуктивності сортів сочевиці. Ручне прополювання є найефективнішим способом підвищення елементів продуктивності, біохімічних показників харчової якості та посівних властивостей, однак не може замінити хімічний захист посівів сочевиці через високу затратність. Максимальна врожайність насіння сорту Даринка була зафіксована на ділянках, де застосовували суміш гербіцидів д.р. Імазамокс + д.р. Бентазон і проводили ручне прополювання. Збільшення вмісту білка та жиру спостерігалося під впливом ручного прополювання та суміші гербіцидів Імазамокс + Бентазон. Застосування суміші гербіцидів д.р. Імазамокс + д.р. Бентазон підвищувало енергію проростання на 7–9 %, а ручне прополювання збільшувало енергію проростання насіння на 9 %. Засоби захисту від сегетальної рослинності підвищили лабораторну схожість насіння. Аналіз залежності лабораторної схожості насіння від внесення суміші гербіцидів д.р. Імазамокс + д.р. Бентазон та ручного прополювання показав, що використані речовини підвищували лабораторну схожість приблизно на 8 %.

Показники структури врожаю різностиглих гібридів соняшнику залежно від впливу мікродобрив в умовах Лісостепу західного

2026-01-23T12:10:24+02:00

Мета статті полягала у виявлені впливу фоліарного застосування мікродобрив на показники структури урожаю різностиглих гібридів соняшнику за вирощування в умовах Лісостепу західного. Методи. У процесі виконання дослідження використовували поєднання методів загальнонаукових: гіпотеза, спостереження, аналіз; та спеціальних: аналітичні методи дослідження, дані польових дослідів. Експериментальні показники обробляли методами математичної статистики за В. О. Єщенко. Схемою досліджень передбачено закладання трьохфакторного досліду: Фактор А – гібриди соняшнику (Феном, НК БРІО, Валенсія, НК КОНДІ), фактор В – мікродобрво (Мультикомплекс СтимОрганік, СтимОрганік АміноМакс, Авангард Комплекс Соняшник), фактор С – строк внесення (фаза 2–4 листків, фаза 2–4 листків + фаза 5–6 листків), за контроль взято варіант без фоліарного внесення мікродобрива. Результати. Обґрунтовано вплив мікродобрив на показники структури урожаю різних гібридів соняшнику за одно- та дворазового застосування. Визначено та математично обґрунтовано вплив досліджуваних факторів на формування висоти рослин, діаметр кошика та масу 1000 насінин. Максимальний ефект на показники структури врожаю забезпечило мікродобриво Мультикомплекс СтимОрганік, дворазове внесення якого забезпечило висоту рослин соняшнику у розрізі гібридів: Валенсія – 172 см, НК КОНДІ – 168, Феном – 176 та НК БРІО – 165 см; діаметр кошика максимальний був у гібриду Валенсія із застосуванням мікродобрива Мультикомплекс СтимОрганік за дворазового фоліарного внесення. Оптимальний приріст маси 1000 насінин – 5 грам відмічено у гібриду Валенсія за дворазового фоліарного внесення вказаного мікродобрива (фаза 2-4 листків+- фаза 6-8 листків). Висновок: У результаті проведених досліджень встановлено тенденцію до підвищення біометричних показників усіх досліджуваних гібридів за дворазового застосування у фазу 2–4 листків та у фазу 5–6 листків мікродобрива Мультикомплекс СтимОрганік. Оптимальними показниками структури врожаю серед досліджуваних гібридів соняшнику забезпечив середньостиглий гібрид Валенсія.

Генеративний штучний інтелект як інструмент стратегічного планування в аграрних компаніях

2026-01-23T12:10:24+02:00

Мета. Дослідити вплив штучного інтелекту на розвиток і прийняття рішень аграрними компаніями. Матеріали та методика досліджень. У процесі виконання роботи були застосовані загальнонаукові методи досліджень: дисперсійний – для визначення вірогідності отриманих результатів досліджень; порівняльно-розрахунковий – для проведення економічної та енергетичної ефективності досліджуваних технологій. Результати досліджень. Штучний інтелект (ШІ) спричинив революцію в усіх галузях по всьому світу, включаючи управління аграрними компаніями. ШІ змінює ланцюжки поставок, допомагаючи організаціям орієнтуватися в швидко змінному світі. Наприклад, інтелектуальні алгоритми дозволяють провести стратегічне планування. В дані статті розглянуто застосування нових інноваційних технологій у сільському господарстві. Зокрема, застосування нейронних мереж штучного інтелекту, а також генеративного штучного інтелекту в цій галузі. Показано, що нейронні мережі штучного інтелекту найкраще підходять для застосування в точному землеробстві, особливо коли необхідно знайти залежність між великою кількістю факторів. Генеративний штучний інтелект може бути використаний як інструмент для допомоги в аналізі даних. В статті наголошується на важливості систематичного та раціонального використання ресурсів. Зазначається, що попередня обробка даних є «найслабшою ланкою» в будь-якому виробничому процесі, а отже, і в сільськогосподарській сфері також. Основна увага приділяється питанням практичної роботи в галузі попередньої обробки даних. Висновок. Хоча досягнуті результати є значними, існує кілька напрямів для подальших досліджень та покращень. Завдяки застосуванню генеративного ШІ аграрні компанії можуть значно підвищити ефективність та точність свого стратегічного планування, використовуючи величезні обсяги даних для масштабної оцінки різних сільськогосподарських факторів. Можливості ШІ в галузі прогнозної аналітики, машинного навчання, обробки природної мови та інших передових технологій відкрили нові можливості для розуміння клієнтів та природніх процесів в сільському господарстві, надавши агрономам інструменти для передбачення потреб споживачів та відповідної адаптації своїх методів.

Ефективність виробництва насіння сортів та перспективних ліній сої культурної

2026-01-23T12:10:48+02:00

Завершальний етап вивчення новостворених сортів та перспективних ліній сої культурної (Glycine max. (L.) Merr.) – економічна ефективність виробництва їх насіння. Їх оцінювання за показниками економічними ефективності дозволяє встановити оптимальне співвідношення між виробничими витратами та отриманими результатами Метою наших досліджень було визначити економічну ефективність виробництва насіння сортів та перспективних ліній сої культурної. Методи – польовий, математично-статистичний. Польові дослідження проводили три роки (2022–2024 рр.) в умовах ФГ «Грига» Полтавської області. Об’єкт дослідження – сорти та новостворені лінії сої культурної, а саме ранньостиглі сорти: Ментор, Алмаз, Адамос, Александрит, Антрацит, Аквамарин, Авантюрин, Галек; середньоранні: сорти Анніт, Моріон, Цитрин, Сердолік, лінії Аметист/Мяо-ян-доу та Красноградська 86/Альтаїр. За результатами досліджень встановлено, що в середньому за три роки найвищу врожайність насіння отримано при виробництві середньоранніх сортів сої, а саме лінії Красноградська 86/Альтаїр – 4,70 т/га та Аметист/ Мяо-ян-доу – 4,40 т/га. Суттєво меншим, але на високому рівні цей показник був у сорту Сердолік – 3,80 т/га. Водночас ранньостиглий сорт сої Галек відзначається найнижчою врожайністю з-поміж досліджуваного сортименту (2,42 т/га). Згідно проведеного економічного аналізу з-поміж сортів і ліній сої культурної виокремлено найбільш ефективні за прибутковістю, рентабельністю та окупністю витрат. найбільш дохідним серед ранньостиглих сортів є Адамос – 24080 грн, що на 21520 грн менше порівняно з лінією Красноградська 86/Альтаїр. Серед ранньостиглих сортів сої найменший дохід отримано при виробництві насіння сортів: Авантюрин – 18 000 грн, Аквамарин – 17 520 грн та Галек – 15 476 грн. Визначення економічної ефективності сприятиме підвищенню конкурентоспроможності насінницьких господарств, ефективному плануванню виробництва та забезпечує сталий розвиток галузі насінництва сої. Визначено, що найбільш економічно вигідно виробляти насіння лінії Красноградська 86/Альтаїр, який забезпечує найвищу врожайність – 4,70 т/га при рівні рентабельності – 294,2 %. На порівняно високому рівні ці показники були у ранньостиглого сорту Адамос, відповідно показників: 3,06 т/га і 153,4 % та середньораннього сорту Сердолік: 3,06 т/га і 218,7 %. Перспективи подальших досліджень полягатимуть у розробці нових елементів сортової технології вирощування виокремлених сортів сої культурної для отримання підвищеного рівня врожайності насіння.

60 РОКІВ З ДНЯ НАРОДЖЕННЯ СВИДЕНКО ЛЮДМИЛИ ВІКТОРІВНИ

2026-01-23T12:11:58+02:00

60 РОКІВ З ДНЯ НАРОДЖЕННЯ СВИДЕНКО ЛЮДМИЛИ ВІКТОРІВНИ