ІННОВАЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ В ОВОЧІВНИЦТВІ ТА ЇХ ЕФЕКТИВНІСТЬ

Анотація

Актуальність. Питання аналізу ефективності інноваційних технологій в овочівництві, можливих проблем і перспектив адаптації новітніх зональних техніко-технологічних рішень щодо виробництва овочевої продукції в сучасних умовах є достатньо актуальними в сучасних умовах функціонування аграрної сфери. Мета – аналіз стану галузі, здійснити прогноз розвитку овочівництва на перспективу та навести результати досліджень впровадження інноваційних рішень в овочівництві. Методи. Методологічною базою дослідження стали наукові праці із проблем формування та функціонування овочевого ринку. Використовувалися методи: групування, монографічний, систематизування. Результати дослідження. У статті здійснено аналіз сучасного стану виробництва овочів в Україні, встановлено основні проблеми його розвитку в сучасних умовах. На підставі досліджень проаналізовано стан галузі, здійснено прогноз розвитку овочівництва України та наведено результати досліджень з розробки та удосконалення зонально адаптованих технологій вирощування овоче-баштанної продукції. Встановлено доцільність використання запропонованих інновацій, визначено їх привабливість та ефективність для конкретних умов виробництва з метою підвищення науково-технічного прогресу в АПК. Встановлено, що впровадження зонально адаптованих рішень в овочівництві дозволить вирішити питання економічної самостійності окремих регіонів, продовольчої безпеки громад, підвищити рівень координації системи дій органів управління, суб’єктів господарювання, науковців та інвесторів на засадах сталого розвитку в умовах військової агресії, або післявоєнного відновлення країни. Висновки. Подальший розвиток овочівництва необхідно спрямовувати на впровадженні у виробництво науково-обгрунтованих зональних ресурсозберігаючих технологій вирощування овочевих культур, що сприятиме ефективному формуванню та функціонуванню галузі овочівництва, сталому його розвитку, удосконаленню та укріпленню самозабезпечення регіональних овочевих ринків, дозволить вирішити питання економічної самостійності окремих регіонів, підвищити рівень координації системи дій органів управління, суб’єктів господарювання, науковців та інвесторів на засадах кооперації та сталого розвитку в умовах післявоєнного відновлення країни.